Урок у 10 класі Тема "Розвиток культури і повсякдення в 1914 – 1921 рр."

Клас. 10

Предмет.  Історія України

Автор уроку:  Росовська Лариса Петрівна,  учителька   Бандурського ЗЗСО І-ІІІ ступенів, спеціаліст першої категорії.

Тема.  Розвиток культури і повсякдення в 1914 – 1921 рр.

Мета: створити умови для визначення особливостей розвитку української культури у 1914–1921 рр., виявити специфіку розвитку мистецтва, освіти і науки  за часів УНР, Української Держави та ЗУНР,  допомогти схарактеризувати творчі здобутки українських митців; сприяти розвитку в учнів уміння аналізувати та систематизувати матеріал, робити висновки, здійснювати порівняння історичних явищ та подій, удосконалювати навички роботи з історичними джерелами, давати історичну характеристику діячам культури; сприяти патріотичному вихованню учнів, а також виховувати в них естетичні смаки та уподобання.

Тип уроку:урок вивчення нового матеріалу.

Обладнання: мультимедійна презентація, 

Випереджувальні завдання:

Трійка та парні:

І – дослідити здобутки українських урядів в освітній політиці й культурно-освітня діяльність громадських організацій ;

ІІ – дослідити стан науки;

ІІІ – дослідити творчі здобутки українських митців.

колективні:

•                        опрацювати запропонований додатковий матеріал.

Методи і прийоми: робота  з текстом, робота в парах та трійці, бесіда,  усна рефлексія,   прийоми «Знайди пару», «Хмара слів»,  робота з плакатами, історичними джерелами, вправа «Моя думка», робота з навчальним відео, бесіда.

Засоби навчання: підручники для 10 класу «Історія України», комп’ютерна презентація, картки із завданнями, картки цілевизначення.

Очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Предметні компетентності

-  учні характеризують особливості розвитку культури України в 1914–1921 рр.;

- порівнюють й формулюють власні судження щодо розвитку освіти і науки за часів Центральної Ради, Української Держави; Директорії, УСРР;

• визначають нові тенденції розвитку культури 1914–1921 рр.;

• оцінюють внесок українських науковців та митців у національну та світову культуру.

 Ключові  компетентності

•                   учні усвідомлюють необхідність поваги до національної культури;
•                   розпізнають уявні і справжні життєві цінності;
•                   розуміють роль культури  в суспільстві.

Оформлення дошки.

По центру: запис теми уроку.

Зліва: Живи, Україно, живи для краси,

Для сили, для правди, для волі!

Шуми, Україно, як рідні ліси,

Як вітер в широкому полі.

                         О. Олесь

Справа: екран.

                                             Перебіг уроку

І.  Мотиваційний етап.

1. Забезпечення емоційної готовності до уроку.  (слайд 1)

Слово вчителя. Доброго дня! Я рада вас всіх бачити. Олександр Дюма, видатний французький письменник, коли чекав гостей на звану вечірку, у гардеробі вішав табличку з написом: «Отут, разом з одягом, залишайте свій поганий настрій». Мені б дуже хотілося, щоб і ви залишили негатив, якщо такий є, за дверима класу і налаштувалися на роботу. Прошу налаштуватися на серйозну роботу. Хочу сказати, що урок буде звичайний. Впевнена із завданнями сьогоднішнього уроку ви легко впораєтеся.

2. Актуалізація суб’єктного досвіду та опорних знань учнів.

Слово вчителя. А зараз пропоную повторити вивчене на попередніх уроках.

Прийом «Знайди пару»  (слайд 2)

- Робота в парах. Один  учень отримує питання, інший – відповіді.

Завдання: знайти пару.

 1. Дайте визначення поняттю «культура».

2. Яким був стан освіти в Україні на початку ХХ ст.?

3. Пригадайте, які державні утворення існували на території України з початку Української революції?

4. Які процеси відбувалися в Україні в 1917–1921 рр.?

А. це сукупність матеріальних і духовних цінностей, що об'єднує науку, освіту, літературу, мистецтво, мораль, уклад життя тощо;

Б. Лише 19,8 % українців були письменними за Всеросійським переписом 1897 р. Початкова освіта знаходилася у занедбаному стані. Через матеріальні труднощі більшість дітей робітників і селян вибувала з початкових шкіл;

В. Центральна Рада, Українська держава, Директорія, УРСР;

Г. Революції, повалення російського самодержавства, відродження української державності, війна більшовиків проти УНР, громадянська війна, встановлення радянської влади, перехід західноукраїнських земель до Польщі.

(слайд 3) Перевірочний

ІІ.  Етап цілевизначення і планування.

Ознайомлення  з епіграфом уроку.

 Епіграфом нашого уроку будуть слова (слайд 4)

Живи, Україно, живи для краси,

Для сили, для правди, для волі!

Шуми, Україно, як рідні ліси,

Як вітер в широкому полі.

                         О. Олесь

- Як ви розумієте ці слова…. 

2. Прийом «Хмара слів».  (слайд 5)

Завдання: коли ви розшифруйте хмару тегів ми дізнаємося тему уроку

3. Слово вчителя.  (слайд 6)

 Дійсно, тема уроку -  розвиток культури і повсякдення в 1914-1921 рр. Революції, національно-визвольні змагання, громадянська війна, збройне втручання військ інших держав – усе це вкрай несприятливо позначилося на усіх матеріальних виявах тогочасного життя. Проте культурний процес  у ті трагічні роки не уповільнився, а прискорився. Революція знищила самодержавний лад – основне гальмо на шляху розвитку національної культури.

   (слайд 7)   В чому ж проявилося культурне піднесення суспільства? Що позитивного і негативного було в розвитку культури українського народу?

      Пропоную з’ясувати  сьогодні ці питання, щоб відштовхуючись від досягнень та проблем у розвитку культури нашого народу,  ми  могли справді  працювати на благо України у наш час!

4. Вибір особистісно знащучих цілей із запропонованого переліку та ознайомлення з планом роботи. (Додаток №1).  (слайд 8)

Вчитель: Отже, сьогодні, ми розглянемо такі питання:

План  (слайд 9)

1. Нові тенденції розвитку культури 1917–1921 рр.
2. Освіта. Культурно-освітня діяльність громадських організацій.
3.  Наука.
4. Мистецтво. Георгій Нарбут.
5. Релігійне життя.

ІІІ. Опрацювання навчального матеріалу.

Слово вчителя. Отож переходимо до 1-ого пункту плану. Нові тенденції розвитку культури 1914–1921 рр. В ході пояснення ви заповнюєте схему «Позитивні та негативні фактори впливу на розвиток культури».  (слайд 10)

(слайд 11-12) Визвольна боротьба українського народу 1914-1921 рр. відкрила нову сторінку в історії його культури. 

Кожен політичний режим, що утверджувався в Україні, прагнув вести власну лінію в галузі культури. Кожен з них спирався на соціально і національно близькі йому верстви населення, у тому числі інтелігенцію, діячів культури, освіти, мистецтва, усіляко підтримуючи їх, при цьому залишаючись байдужим, а то й непримиренно ворожим до інших. 

• з падінням царського режиму припинилося переслідування українських митців, української мови та культури;
• Уперше за майже півтори сотні років виникли умови для розвитку української культури на державному рівні.

(До складу національного органу влади — Центральної Ради — увійшли відомі діячі української культури: письменник і драматург В. Винниченко, поети — М. Сріблянський (Шаповал), М. Вороний; літературознавці — С. Єфремов, П. Зайцев; мистецтвознавці — Д. Антонович і М. Біляшівський; письменники — В. Леонтович, О. Лотоцький, Г. Михайличенко,  А. Заливчий,  Л. Старицька-Черняхівська та ін. Вони прагнули зробити все, щоб українська нація якнайшвидше утвердила себе політично й культурно).

• українські держави у міру можливого фінансово і матеріально підтримували розвиток української культури (прикладом може бути діяльність гетьмана Павла Скоропадського, який не шкодував коштів на розвиток культури, за його часів зарплата академіка прирівнювалась до зарплати заступника міністра);
• будь-які значні революційні зміни давали можливість розкрити талант творчої молоді;
• не існувало обмежень в реалізації митцями своїх творчих виявів. Розмаїття стилів і жанрів;

•    розкол суспільства на різні політичні табори. Висока політизація культури

(особливо яскраво ми це бачимо на прикладі більшовиків, які, щоб зміцнити свою диктатуру, взяли курс на ідеологізацію культури. Мережа культурно-освітніх закладів, що швидко розбудовувалась, використовувалась для комуністичного виховання мас. Велику увагу більшовики приділяли усній агітації і пропаганді, яку здійснювали під час мітингів, конференцій, лекцій тощо; монументальній пропаганді. Радянська влада закрила всі буржуазні газети).

•    постійна зміна політичних режимів, які проводили власну політику у всіх сферах суспільного життя і, відповідно, в культурі. Деякі з режимів здійснювали репресії проти діячів культури;
•    в умовах громадянської війни у суспільстві панували нетерпимість, жорстокість, людське життя знецінилося;
•    економічна розруха, невлаштованість життя не сприяли розвитку культури;
•    еміграція провідних діячів культури за кордон.

 У таких умовах культурний процес в Україні набував своєрідних, властивих лише цій історичній добі, проявів і форм.

 Слово вчителя. Отже, давайте перевіримо, які позитивні та негативні фактори впливали на розвиток культури.

Робота зі схемою (Слайд 13)

 «Позитивні та негативні фактори впливу на розвиток культури»

    2. Освіта. Наука. Мистецтво. Георгій Нарбут

Слово вчителя. Опрацьовуючи навчальний та додатковий матеріал, ви стали свідками, як  розвивалася культура в 1914-1921 рр.  Щоб  більше  дізнатися про специфіку розвитку мистецтва, освіти і науки  за часів УНР, Української Держави, ЗУНР та  творчі здобутки українських митців  я пропонувала вам  випереджувальне завдання попрацювати в парах вдома та презентувати  результати роботи. А зараз настав час представити свої роботи. Кожна із зазначених трійки і пар для презентації результату роботи має 5-7 хвилин. Після  звіту   ми попрацюємо із завданнями. Уважно слідкуйте за презентаціями.

Презентація дослідницької роботи в групах.

І трійка. (слайд 14)

Завдання

• дослідити здобутки українських урядів в освітній політиці й культурно-освітня діяльність громадських організацій

Робота з історичним джерелом  (слайд 15)

Дайте відповідь на запитання:

1. Про що свідчить даний документ?

Вчитель: Отже, ми дізнались, що українські уряди намагались поліпшити стан освіти, розбудувати українську національну школу, ввели для обов’язкового вивчення українську мову та літературу, історію та географію України, збільшили кількість україномовних навчальних закладів.

Робота з плакатами    (слайд  16)

1.        2.

1. Розгляньте уважно плакати. Опишіть їх.

Вчитель: Отже, більшовики відмовлялись від революційного досвіду, переслідували вчителів україномовних дисциплін, провели соціальне реформування школи, ліквідацію неписьменності, реорганізацію вищої школи, створення робітничих факультетів.

ІІ пара.  (слайд 17)

Завдання

• дослідити стан науки

(слайд  18)   Робота з відео «День в історії. Заснування Національної академії наук».

Дайте відповідь на запитання:

1. Коли відбулось урочисте відкриття УАН?
2. Хто став першим очільником УАН?
3. Які відділи було створено?
4. Хто наразі очолює НАН України?

https://www.youtube.com/watch?v=amPwk_KtQ0Q

ІІІ пара. (слайд 19)

Завдання

• дослідити творчі здобутки українських митців 

Завдання

Вправа «Моя думка»   (слайд 20)

Які ідеї пропагували митці?

Презентація роботи,кожна група робить висновок.

3.  Релігійне життя

 Учитель. Досліджуючи основи церковної політики Української держави необхідно зазначити, що політичні сили революційної доби (Українська Центральна Рада, Гетьманат Скоропадського, Директорія) по-різному ставилися до розв’язання церковного питання.

Слово вчителя. Опрацюйте додатковий матеріал, який знаходиться перед вами на парті.

Колективне обговорення

Завдання:  (слайд  21)

Висловіть своє ставлення до нижченаведеного матеріалу.

Газета «Херсонщина» від 6 січня 1918 р., стаття «Як більшовики розуміють волю віри»

«У с. Вилковому на Одещині місцеві жителі також скуштували більшовицького режиму. Так, на свято Різдва два матроси-більшовики ввійшли під час служби Божої в церкву і почали стріляти з револьверів, потім почали зривати з церковних аналоїв образи і розривати їх на шматки. Далі побили священика, стягаючи з нього ризи, аж поки їх не втихомирило місцеве населення».

Слов вчителя. На початку уроку перед нами були поставлені питання. Давайте дамо відповідь на них. (слайд  22)

ІV. Рефлексивно-оцінювальний етап.

1.Усна рефлексія.    (слайд 23 )

- Що потрібно пам’ятати і як жити, щоб бути у наш час патріотом своєї держави та ЛЮДИНОЮ?

(-Як стати справжньою людиною? Це багато в чому залежить від нас самих. І кожен це знає і прагне розібратися в собі, зрозуміти себе, пізнати свій внутрішній світ.

- Бути людиною означає вміння жити серед інших людей. Що б ви не робили у своєму житті, завжди необхідно пам’ятати, що ви живете на світі не одні. Вас оточують люди.

- Людина впродовж усього життя повинна постійно розвиватися.

- Щоб справжньою людиною стати, треба добре працювати.

- Ставитися до інших так, як би ви хотіли, щоб ставилися до вас.

2. Самоцінювання.(Додаток №2).       (слайд 24)

3. Інструктаж домашнього завдання. (слайд  25)

Обов’язкове:

•                   Опрацювати параграф 17
•                   Завдання 8 с.127 (усно)

За бажанням:

 - Завдання 11 с.127 (усно

4. Заключне слово вчителя.

Історик з діаспори Орест Субтельний писав: «Так, за якихось кілька років Україна мала  на своєму  рахунку такі здобутки у царині культури, про які мріяли багато поколінь інтелігенції»

Додатки до уроку

Додаток № 1

Картка цілевизначення

•                Навчитися аналізувати  особливості розвитку культури в 1914-1921 рр.
•                Зрозуміти причини специфіки розвитку культури України в 1914-1921 рр. 
•                Пробувати себе в різних видах діяльності.
•                Отримати гарну оцінку.
•                Формувати впевненість у власних силах.
•                Навчитися бути активним.

Додаток №2

                                       Картка самооцінки

Прізвище, ім’я учня

Додаток №3

Українська церква за доби революції

Досліджуючи основи церковної політики Української держави необхідно зазначити, що політичні сили революційної доби (Українська Центральна Рада, Гетьманат Скоропадського, Директорія) по-різному ставилися до розв’язання церковного питання.

Нерегламентованість релігійного життя в основних законодавчих актах УНР свідчить про відсутність чіткої державної політики Центральної Ради щодо церкви.

Перший державний орган, який мав займатися питаннями релігії, був створений у січні 1918 р. Основним завданням цього Департаменту ісповідань було врегулювання відносин між державою і православною церквою, яка визнавалася Департаментом як «автокефальна» в межах усієї України.

Питання діяльності на території України інших релігійних конфесій, зокрема й римо-католицької церкви, взагалі не розглядалися, окрім заяв про невтручання держави у справи релігійних громад та їх самофінансування.

Із приходом до влади гетьмана Павла Скоропадського та зі зміною політичного режиму в Україні ставлення до релігійних питань дещо змінилося.

У «Законі про тимчасовий державний устрій України», який фактично можна вважати конституційним актом, був окремий розділ «Про віру», в 9 та 10 пунктах якого зазначалося, що головною (державною) визнається православна віра, а «всі не належні до православної віри Громадяни Української Держави, а також всі мешканці на території України користуються кожний повсемістно свобідним відправленням їх віри і богослуженням по обряду оної».

Спеціальним наказом № 12 від 16 травня 1918 р. гетьманом Скоропадським було створено Міністерство ісповідань при Кабінеті Міністрів.

Цілеспрямовану політику щодо церковного питання, порівняно з Центральною Радою та Гетьманатом Скоропадського, проводила Директорія. Прагнення Директорії до реалізації курсу на цілковиту незалежність України максимально сприяло розвитку національно-церковного руху в Україні. Провідною метою діяльності Міністерства ісповідань за часів Директорії було створення Українського Патріархату, а отже, Православна Церква визнавалася автокефальною та набувала статусу державної.

Усі інші релігійні конфесії (включно з римо-католицькою) позбавлялися державної підтримки та визнавалися приватною справою вірян.

За усіх трьох форм організації влади: Української Центральної Ради, Гетьманату Скоропадського, Директорії — існував окремий державний орган, покликаний займатися релігійними питаннями, часом на нього лягали функції навіть посередника між державою та Церквою. Він називався Департамент ісповідань, Міністерство ісповідань і навіть Міністерство культів, його місце в системі тогочасних державних органів влади також змінювалося.