Урок "У.Самчук. Роман «Марія». Образ Марії, його спорідненість із біблійними образами"

Ігнатович Ольга Анатоліївна,

учитель української мови і літератури

Слов’яносербської гімназії,

смт Слов’яносербськ

Слов’яносербського району

Луганської області

 

Тема: Урок пам'яті «Чорна сповідь моєї Вітчизни». У.Самчук. Роман «Марія». Образ Марії, його спорідненість із біблійними образами

 

Мета: закріпити знання учнів за творчістю У.Самчука (зміст роману «Марія»), навчати учнів правильно виділяти проблеми твору й з’ясовувати їх з точки зору авторського трактування; формувати навички аналізу художніх образів, уміння аналізувати художній твір на основі історичних явищ, у загальнокультурному контексті; виховувати свідомих громадян України, формувати почуття патріотизму, шанобливе ставлення до жертв голодомору, повагу й любов до жінки-матері.

Тип уроку: комбінований.

Методи і прийоми: слово вчителя, робота з текстом, «мозковий штурм», випереджальні завдання, виразне читання, бесіда, робота у групах, проблемні питання.

Обладнання: виставка «Трагедія України», фотодокументи, фільм «Образи мадонн у світовому мистецтві», тексти твору У.Самчука «Марія», пам’ятка «Як працювати в групах», листки самооцінювання, ікона, рушник, свічка, хліб.

Міжпредметні зв’язки: образ мадонн у світовому мистецтві (художня культура).

Матерям, що загинули голодною смертю на Україні в роках 1932-1933.

У.Самчук

 

ХІД УРОКУ

 

І. Оголошення теми й мети уроку

Кожен урок рідної літератури – це урок знань про минуле, сучасне нашого народу, навіть можемо зазирнути краєчком ока в майбутнє. Минуле було різним: радісним і сумним, а було ще й трагічним. Сьогодні на уроці ми торкнемося саме трагічних сторінок історії нашої України – теми голодомору 1932-33 років, аналізуючи образ головної героїні роману Уласа Самчука «Марія», простежуючи формування її духовного світу. Ми з’ясуємо сенс назви роману, у чому полягає її символічний зміст.

(Учні записують тему та епіграф уроку).

 

ІІ. Вступне слово вчителя.

У радянських газетах про голод не писали, тут були лише повідомлення про «шалений опір куркульства», про керівників, які не виконують затверджених планів здачі хліба державі. Але 1932-1933 роки стали найчорнішим часом в історії України. У світі не зафіксовано голоду, подібного тому, що випав тоді на долю однієї з найродючіших країн. Масове голодування селян почалося в грудні 1931 року і тривало до вересня 1933 року. 22 місяці народ страждав, мучився, вмирав. Число жертв – 8 мільйонів. Це 1/5 всього населення України.

Ось свідчення очевидців.

(Підготовлені учні зачитують свідчення очевидців голодомору)

1. Ямборська Олександра: «Ховати мертвих було нікому, на це у живих не вистачало сил. Розкидані їхні кістки були скрізь: і по бур’янах, і по дорогах, і в полі. часто ховали своїх близьких на городах і в погребах. По селу їздила візниця, яка збирала мертвих і вивозила на кладовище, де була викопана велика яма, в яку кидали мерців, а іноді іще й живих людей… Яма не закривалась, поки не заповнювалась трупами…»

Ні труни, ні хрестів…

І ні тризни.

Прямо в яму. На віки віків!

Чорна сповідь моєї Вітчизни.

І її затамований гнів.

Ні віночка, ні навіть барвінку.

Наче падалиць – під вітрюган!

То причастя твоє, українко.

Українцю, то твій талісман.

Ні могили, ні певного знаку…

Щоби пам'ять розтерти на дерть!

Це тобі, Україно, подяка,

Щоб на всі покоління. Ущерть!

 

2. Крикун Олександра: «Її звали Пріською. Помила дітей, натопила маковинням піч, закрила лядку і до ранку всі померли».

Спіте, діти, спіте, любі, і не просинайтесь!

Вже не буде мучить згуба, забере вас пташка райська.

Спіте міцно, спіте, діти. Янгол Божий на порозі.

Вже не буде їсти хтітись. І не будуть мерзнуть нозі.

Натопила маковинням. Затулила лядку й комин,

І в тумані ясно-синім заспівала колискову.

Спи, синочку, горе-паску. Засипай навіки, доню.

То моя остання ласка з материнської долоні.

Ще пограймось навперейми. В піжмурки з бідою.

Лельки. Заховаємось від неї у сиру земельку.

 

3. Було це на Сумщині: «До хати зайшло двоє. Винесли маму, дівчаток, повернулись і за Катериною. Вона хотіла голосно крикнути: «Я ще жива!», але лише ворухнула губами. Дядьки помітили це:

– Дивись, жива…

– Все одно помре, давай заберемо, щоб знову не їздити на цей куток. Тут уже нема нікого.»

Я ще не вмерла. Ще промінь в оці сяє.

В четвер мені пішов 10 рік.

Хіба в такому віці умирають?!

Ви тільки поверніть мене на бік.

До вишеньки. В колиску ясночолу.

Я чую запах квітів. Я не вмерла.

А небо стрімко падає додолу –

Тримайте хтось, хоча б за коси верб.

Куди ж ви, гей, ви, людоньки, куди?

Окраєць ласки…

Чи хоч з печі диму…

В клітинці кожній – озеро води.

Я ще не вмерла. Всі проходять мимо.

А житечко моє таке густе,

А мамина рука іще гаряча.

Вам стане соромно колись за те,

Та я вже цього не побачу.

 

Учитель. Продовжувати можна нескінченно. Це крик людської душі, крик-звертання до нашої пам'яті. Криком-звертанням до людської душі став роман Уласа Самчука «Марія». Це був перший у світі літературний твір про голодомор.

 

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Учитель. Роботу на уроці ми побудуємо таким чином. Ви будете працювати в групах. Пам’ятки про роботу в групах лежать у вас на столах. А ще у вас є листки самооцінювання. Протягом уроку ви будете виставляти собі бали за роботу на уроці, а в кінці підрахуєте свою загальну оцінку.

 

ІV. Актуалізація опорних знань.

«Мозковий штурм».

Учитель. Зміст твору ви вже знаєте. Обговоривши в групах, визначте проблеми, які автор піднімає у творі й поясніть, на основі яких образів розкриває їх автор.

Шляхом «мозкового штурму» учні висловлюють найрізноманітніші свої думки. Кожну з них учитель занотовує на дошці, учні – у зошитах.

Проблематика роману У.Самчука «Марія»:

• голодомор 1932-33 років;
• кохання;
• подружня вірність;
• революція на селі;
• багатство і бідність;
• сирітство;
• рідна мова;
• війна;
• батьки й діти;
• злочин і кара;
• релігія;
• репресії;
• господар землі.

 

V. Сприйняття й засвоєння нового матеріалу.

Учитель. На сьогоднішньому уроці ми не будемо з’ясовувати детально всі проблеми – адже якщо ви їх виділили у творі, то розумієте. Зверніть увагу на епіграф на дошці й скажіть, яку проблему сам автор вважає однією з головних?

Розглянемо цю проблему, аналізуючи образ головної героїні твору – Марії.

Але спочатку звернемося до теорії літератури, з’ясуємо поняття, які нам будуть потрібні роботи.

(Повідомлення учня з теорії літератури: поняття «роман-хроніка», «агіографія», «вітаїзм»).

Бесіда з учнями:

• Чому У.Самчук визначає жанр свого твору як роман-хроніка?
• Скільки днів прожила Марія?
• У яку пору народжується і йде з життя Марія?
• Чому в романі присутній образ сонця?

(Так втілюється ідеї філософії вітаїзму)

• Скільки частин має роман? Як вони називаються?

(Саме такою структурою роман Самчука нагадує Біблію: розповідь про життя Марії – це своєрідне трикнижжя).

Робота в групах

Кожна група отримує завдання проаналізувати образ Марії в певний період її життя, підтвердивши свої виступи посиланнями на текст:

 

• І група – за «Книгою про народження Марії»;
• ІІ група – за «Книгою днів Марії»;
• ІІІ група – за «Книгою про хліб».

 

(Учні презентують результати роботи в групах у довільній формі).

Учитель. Ось такою зображує автор свою героїню. Чи випадково У.Самчук дає їй таке ім’я – Марія? Давайте довідаємося, що воно означає.

(Виступ учня про походження й значення імені Марія).

Учитель. До образу Діви Марії, Матері Божої Марії зверталися митці в усі часи не тільки в літературі, а й у інших жанрах світового мистецтва. Яким постає він у живописі, дізнаємося, переглянувши фільм «Образ мадонн у світовому мистецтві».

(Перегляд фільму)

VІ. Підведення підсумків уроку.

Учитель. Отже, образ Марії набуває рис святості. А тому роман У.Самчука стає подібним до агіографії – оповідання про життя святої людини – матері.

Проблемні питання:

- Чим же подібні образи Матері Божої Марії і Марії з роману Самчука?

- Що символізує образ Марії?

 

VІ. Домашнє завдання:

Проаналізувати інші образи роману-хроніки У.Самчука «Марія».

 

VІІ. Заключне слово вчителя:

А завершити наш урок хочу словами «Молитви за убієнних голодом» Катерини Мотрич:

«Роде наш небесний! Народе Божий, не оплаканий! Лика не ціловані, руки не перехрещені! Душі рідні перед господніми воротами не поблагословенні! Прости, народ Божий! Прости цю прокляту землю, цей милий рай, на якому оселився диявол. Усіх нас грішних прости, що мовчали, за упокій тобі молебнів не справляли, поминальних свічок не світили, обідів за тебе не робили. І ми покарані за безпам’ятство. І до нас озвалось лихо. Нагодувало і нас смертельним плодом, і горить над нами лиховісна непогасно свіча. Прости ж нас, роде наш замордований, лише сирою землею зігрітий. Царствіє вам небесне, Душі убієнні! Господи! Страждання, муки й горе мого народу до Всевишньої скорботи зарахуй, і біди й погибель від землі й народу сущого відведи. Нині, і прісно, і навіки вічні відведи. Амінь».

За нашим давнім народним звичаєм, усіх померлих згадують у церквах, ставлять свічечку. Засвітимо й ми свічку перед образом Марії-Матері, яку не було кому засвітити на похоронах убієнних голодом. За упокій їхніх душ прийміть хліб святий.

(Запалюється свічка перед образом Матері Божої Марії, роздається поминальний хліб).

Нехай у ваших душах залишиться цей маленький вогник свічечки, як спомин про тих, кого сьогодні немає серед нас, які померли такою страшною смертю. Дай, Боже, щоб це ніколи не повторилось!