Урок. "Олександр Довженко. Відомий в світі кінорежисер, засновник поетичного кіно."

Викладач (звучить мелодія)

Останній лист Довженка (Василь Стус)

Прозаїки, поети, патріоти!
Давно опазурились солов'ї,
одзьобились на нашій Україні.
А як не чути їх? Немає сил.
Столичний гамір заважкий мені.
І хочу вже на затишок, і, може,
на спокій хочеться на придеснянський,
і хочеться на мій селянський край.
Пустіть мене до себе. Поможіть
мені востаннє розтроюдить рану,
побачити Дніпро, води востаннє
у пригірщ із криниці зачерпнуть.
Нехай гризуть дніпрові гострі кручі
моє зболіле серце. Хай гудуть
чернігівські просмолені ліси.
Пустіть мене в просмолене дитинство.
Бо кожну ніч порипують бори,
і ладаном мені живиця пахне,
і дерева, як тіні предковічні,
мене до себе кличуть і зовуть.
Пустіть мене у молодість мою.
Пустіть поглянути. Пустіть хоч краєм,
хоч крихіткою ока ухопить
прогірклу землю. Звіхолили сни
мій день, і ніч мою, й життя прожите.
Пустіть мене до мене. Поможіть
ввібрать в голодні очі край полинний
і заховать на смерть. Пустіть мене -
прозаїки, поети, патріоти.

Тема. «Лише сильним дано право на безсмертя...» О. Довженко 

Мета:

Навчальна: розкрити велич життя О. Довженка; висвітлити багатогранність його таланту, творчого пошуку, шукача власного Я;

Розвивальна: стимулювати учнів до праці над собою на прикладах із творів Олександра Довженка, формувати вміння працювати із довідковою літературою, використовувати краєзнавчий матеріал;

Виховна: виховувати почуття патріотизму, національної гідності, любов до рідної землі.

Тип уроку: урок формування знань, умінь та навичок.

Форма уроку: урок - віртуальний музей

Форма організації навчання: групова

Випереджувальне завдання.  Представники дослідницьких  груп проводять віртуальні екскурсії на теми:

І група – «Людина повинна завжди пам’ятати, звідки вона пішла в життя...» О. Довженко;

ІІ група – О. Довженко і кінематограф;

ІІІ група – Кіноповість «Україна в огні» - «Довженкова Голгофа»

Обладнання: комп’ютер, мультимедійний проектор, екран, презентації , виставка творів О. Довженка, уривки з кінофільму «Незабутнє», «О. Довженко. Щоденник»;  епіграфи до уроку

Я син свого часу 

і весь належу сучасникам своїм…

Олександр Довженко

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. Організаційний момент

Звучить музика, на мультимедійній дошці портрет О.Довженка, тема уроку

ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів

 Викладач.

Сьогодні у нас незвичайний урок як за формою, так і за змістом. Адже сьогодні ми відвідуємо з вами музей творчості видатного митця – Олександра Довженка. Ми здійснимо подорож залами непростого музею, а віртуального.

Доторкнемося до ще однієї сторони творчості відомого українського письменника, кінорежисера, художника і громадського діяча, унікальної постаті в історії культури України.

Олександр Довженко – унікальна постать в історії України. Доля наділила його щедрим талантом, любов’ю до України, її народу, батьків, природи, літератури, кіно і живопису. Ім’я Довженка як кінорежисера відоме в усьому світові. У його доробку 10 кінострічок: 7 ігрових і 3 документальних фільми. Особливу роль у становленні українського кінематографа відіграли фільми: «Звенигора» (1928), «Арсенал» (1929), «Земля» (1930). Його творчість піднесла вітчизняний кінематограф до світового рівня, а фільми «Звенигора», «Арсенал», «Щорс» - це його погляд у минуле. Унікальність Довженка ще й у тому, що він був наділений талантом художнього слова.

ІІІ. Вступне слово викладача

Група була поділена на творчі групи, які отримали випереджувальні завдання. Всі ви виступили в ролі дослідників. Кожна група підготувала свій проект.

Сьогодня на уроці пристутні:

1.«Біографи-дослідники» - досліджували біографію письменника.

2. Актори, які озвучують уривки із автобіографії, кіноповісті

«Україна в огні».

3.Екскурсоводи – проводять заочну подорож по залам музея.

IV. Оголошення теми, мети і завдання уроку

V. Формування вмінь та навичок

Викладач.

Починаємо нашу віртуальну екскурсію.

Перший зал познайомить нас з життєвим і творчим шляхом великого митця-Олександра Довженка.

І зал (назва) «Людина повинна завжди пам’ятати, звідки вона пішла в життя...» О. Довженко

Екскурсовод1.Наша екскурсія - подорож бере свій початок із батьківщини О.Довженка - с.Сосниці, де він народився, ріс на берегах прекрасної річки Десна. Ось він про це пише так:

Довженко: «Далека красо моя! Щасливий я, що народився на твоєму березі, що пив у незабутні роки твою м’яку, веселу, сиву воду, ходив босим по твоїх казкових висипах».

Екскурсовод 2. Нині у рідному селі Сосниці біля рідного дому (музеї митця) побудовано скульптуру юного Сашка,  як спогад про його дитинство і юність.

Екскурсовод1.10 вересня 1894 року в селянській родині на Чернігівщині, народився хлопчик, Сашко. Дитинство проходило серед казкової природи Придесняння, колоритних постатей, житейських трагедій і свят моїх земляків.  Ось він згадує про це так!

Довженко. «Батьки були неписьменні. Дітей мали багато - чотирнадцять – перемінний склад, з якого залишаються двоє: я й сестра.Решта померли в різний час. І коли я зараз пригадую своє дитинство і свою хату, і завжди, коли б я їх не згадував, в моїй уяві плач і похорон.»

Екскурсовод2. Із 17 років він студент Глухівського учительського інституту, закінчивши який у 1914 році отримав направлення до Житомира. Учителювання тривало до літа 1917 р. й включало в себе викладання природознавства й гімнастики, географії й фізики, історії та малювання. Потім переїжджає на роботу до Києва. Тут вчителює і навчається в Київському комерційному інституті: на економічному факультеті і стає слухачем Академії мистецтв.

Екскурсовод 1. 1917 рік – Лютнева революція.

Бере участь у національно-визвольній революції, захищає УНР. У петлюрівській школі старшин викладав історію й етику, за  що був засуджений більшовиками до страти. За активної участі Василя Еллана-Блакитного був звільнений. За сприяння В.Еллана-Блакитного влаштувався до редакції газети «Вісті ВУЦВК». У цьому виданні розміщував свої карикатури, шаржі, плакати, портрети, ілюстрації за підписом «Сашко». Згодом подружився з Остапом Вишнею, Юрієм Яновським, стояв біля витоків ВАПЛІТЕ.

Екскурсовод 2. Далі наша подорож переносить нас у місто Глухів, де він  навчався у Глухівському учительському інституті до 1914 року, отримавши направлення у Житомир, де учителював до 1917 р., а заочно вчився у Київському комерційному інституті, а потім став слухачем Київської Академії мистецтв.   

Екскурсовод1 .  І де тільки доля не носила Довженка. Був і на фронті в 1920 р., і за кордоном з дипломатичною місією, а потім повернувся у м. Харків. А свою кіномістецьку діяльність розпочинає в Одесі 1926 р. на кіностудії.

Екскурсовод 2. Крізь усі твори проходять думи  про Україну, її щедрість, красу і багатство. Восени 1933 р. Західна Україна була приєднана до України. О.Довженко разом з О.Корнійчуком, П.Панчем, О.Десняком, М. Бажаном та іншими письменниками приїхали до Львова, відвідали Коломию і побачили жалюгідне становище народу. Але разом із тим побачили, які талановиті тут люди: різьбярі, гатувальники, художники.

Екскурсовод 1. Проходять роки. Довженко натхненно працює створює ряд кінострічок. Він  - класик світового кіно, його фільми є візитною карткою національного кіноматографа. Олександр Петрович поставив за своє життя 14 ігрових та документальних фільмів, написав 15 літературних сценаріїв і кіноповістей, 2 п’єси, понад 20 оповідань і новел, ряд публіцистичних статей і теоретичних праць. Його кінопоеми «Звенигора» та «Арсенал» були визнані світовою кінокритикою шедевром світового кіноматографа  -  першим кіно.

Екскурсовод 2. Але доля закинула визначного кіномитця в Росію, в Москву. Його признали як радянського кінорежисера. Ось про це він пише у своєму «Щоденнику»:

  Довженко: «Я помру в Москві, так і не побачивши України. Перед смертю я попрошу Сталіна, аби перед тим, як спалити мене в крематорії, з грудей моїх вийняли серце і закопали його в рідну землю, у Києві, десь над Дніпром на горі. Пошли, доле, щастя людям на поруйнованій, скривавленій землі, щезни убожество! Зникни ненависть!»

Екскурсовод 1. 10 жовтня 1956 р. Довженко напередодні своєї смерті написав листа до Спілки письменників України.

     «До Президії Спілки письменників УРСР. Вертатись хочу на Вкраїну.

Президіє! Допоможи мені житлом: давно його одібрано у мене. Великої квартири мені не треба. Тільки треба мені, аби з одного вікна бодай було видно далеко. Щоб міг я бачити Дніпро і Десну десь під обрієм і рідні Чернігівські землі. Що так настирливо почали маритись мені. З пошаною О.Довженко. 1956. Москва».

 Екскурсовод 2. Важливе місце в житті О.Довженка займали жінки .

  1. 1914 рік. Атестований учитель Довженко – викладач фізики та географії у Житомирі. Тут і зустрілося майбутнє подружжя. Тут і розквітло їхнє кохання: Олександра і Варі. Але незабаром у сім’ю ввірвалася біда: якось, катаючись на човні, Варя поранила ногу, яка перестла згинатись. Лікарі дали діагноз: туберкульоз кісток.

     Довженко лікує дружину на півдні: в Ялті, Одесі, де водночас знімає багато фільмів. Варю лікують, лікування виявилось безнадійним. Ось тут вона вирішила відпустити свого коханого.

    Варвара кохала його ніжно, а коли Олександр покохав іншу - то вона відсторонилася, аби Олександр Петрович був щасливий.

Перша дружина пішла від митця, щоб не обтяжувати його своєю хворобою. Ось вона пише йому лист.

Варвара: «Дорогий, рідний, коханий мій! Я прощаюся з тобою. Ти йдеш у велике мистецтво. Тобі потрібна натхненниця. Коли приходиш додому втомлений, маєш відпочить душею. Твоє серце не повинна ранити жіноча милиця. Не тривожся за мене, любий! Залишаю тебе свідомо.  Я житиму до останнього подиху з тобою в серці, в спогадах, думках і снах. Вірю, що ти створиш багато прекрасного, доброго і вічного. В мене одне прохання до тебе: хочу жити під твоїм прізвищем. Прощай! Твоя навіки Варвара Довженко!»

 Екскурсовод 1. Трагедія унікальної жінки, яка з 16 років до останнього подиху кохала Довженка, нині маловідома. Її життя, її кохання, її свята вірність гідна того, аби про неї розповіли нинішнім поколінням.

Екскурсовод 2. Як віхола увірвалась у життя О.Довженка зустріч з молодою, з красивою, уже знаменитою актрисою Юлією Солнцевою. Це трапилось 1928 р. Зустріч з Довженком на зйомках фільму «Буря» змінила долю молодої актриси. Незабаром вона стає його другом і громадянською дружиною. І після смерті письменника продовжує його справу – знімати кіно. За свої фільми була удостоєна Золотої медалі імені О.Довженка «Світ у трьох вимірах», нагороджена медаллю «Золотий лев святого Марка (1980 р.) за оформлення книги-фільму «Земля» (1975 р.)…

Екскурсовод 1. Український режисер був захоплений сучасною темою. Він створив «Землю» (1932) і повіз показувати фільм в Європу. Повернувшись на батьківщину із закордонного відрядження, режисер взявся за тему індустріалізації, яку запропонувало йому керівництво «Українафільм». Результатом став фільм «Іван» - найспірніший фільм Довженка, який відняв у нього більше року життя.

На Україні цей фільм зустріли неприязно, і режисер був змушений переїхати до Москви, щоб не відчувати себе одіозною фігурою.

Екскурсовод 2. Опинившись у Москві, Довженко пішов режисером на «Мосфільм», тоді ще студію «Союзкіно».

На початку 1933 року український письменник подав заявку на фільм про Далекий Схід. Заявку затвердили. Сталіну фільм «Аероград» (1934) сподобався, і в січні 1935 Довженка нагородили орденом Леніна. На зустрічі членів Політбюро з кінематографістами Сталін кинув репліку в бік Довженка: «За ним борг -» український Чапаєв». І в 1939 році на екрани вийшов фільм «Щорс», а в 1941 році режисер отримав за нього Сталінську премію першого ступеня.

Незважаючи на втому і нещодавно перенесену хворобу серця, Олександр Петрович не збирався відпочивати. Він першим з майстрів кіно надів військову форму. Сталося це 17 вересня 1939 року, коли Червона армія рушила на землі Західної України і Західної Білорусії. Довженко очолив фронтову кінознімальну групу.

Екскурсовод. У 1940 р. Довженко став художнім керівником новоствореної Київської кіностудії, але через те, що не міг знімати під диктовку, після війни був викинутий за націоналізм з кіностудії.

Екскурсовод. Окрема сторінка спадщини Довженка, його „Щоденник”. Записи в ньому почав робити 1941 р., а з березня 1942 р. вони стають регулярними і тривають до останніх днів. 

«Щоденник» – це промовистий документ страшної дoби тоталітаризму. Biн допомагає краще зрозуміти літературу цього періоду, її специфіку, драматизм долі багатьох українських митців

Екскурсовод. У липні 1941 року разом з дружиною та радянський письменник був евакуйований на Схід, до Уфи. Потім їх перевезли до Ашгабада, куди була переміщена Київська кіностудія. Довженко просився на фронт, адже він був не тільки кінематографістом, але й досвідченим журналістом. У лютому 1942 року в званні полковника його відправили на Південно-Західний фронт.

Друга світова війна відкрила Довженкові очі - він уже не чув ніяких пересторог і написав свою геніальну «Україну в огні». Рукопис потрапив до рук Сталіна, і в долі Довженка відбулася кульмінаційна життєва драма - його вислали на безвиїзне проживання до Москви.

У 1949-1951 і 1955-1956 роках - український кінорежисер працював викладачем ВДІКу.

Екскурсовод.

На початку 50-х додалися українському письменнику життєві труднощі. Сестра Довженка згадувала: «Сашко жив дуже бідно. У нього ніколи не було грошей. Він носив п’ятнадцять років одну шубу, сірий костюм, який йому Юля штопала часто». Його не чіпали ці труднощі. Але на гроші йому було байдуже. У нього загострювалася хвороба серця. Довженко майже постійно відчував себе хворим.

Екскурсовод. Восени 1951 Олександр поїхав до Каховки на будівництво греблі. Побачене настільки вразило художника, що він вирішив поставити фільм про це будівництво та його людей. Але поставити картину український кінорежисер не встиг.

Екскурсовод. Помер видатний класик світового кінематографу у ніч на 25 листопада 1956 року. Завершувала «Поему про море» його дружина — Юлія Солнцева.

Похований на Новодівичому кладовищі Москви, ділянка № 3.(Музика)

(Мелодія)

2 зал «Довженко і кінематогроф»

                                             «Мені хотілося розсунути рамки екрана,

відійти від шаблонної розповіді і заговорити,

                                                    так би мовити, мовою великих узагальнень»

Викладач. А наша екскурсія продовжується. Запрошуємо вас до другого залу, який називається «Довженко і кінематограф».

 З дитинства був неперевершеним мрійником і фантазером. Та й зрілим уже майстром, як писав Остап Вишня, «завжди він говорив не про те, що було, і не про те, що є, а про те, що колись буде». Мріяв усю землю перетворити на розкішний квітучий сад. Для початку посадив фруктові сади на Київській кіностудії та на Мосфільмі.

Його називали «живим акумулятором ідей». Умів розповіддю захопити слухачів, був надзвичайно артистичною людиною. Скрізь бажав втрутитися. Мав пристрасть усе перебудовувати і змінювати.

Це - Олександр Довженко -кінорежисер, сценарист, письменник, художник, публіцист.(портрет Довженко)

Екскурсовод. У 32-річному віці Довженко після однієї ночі круто змінив життя, переїхавши до Одеси. Чим було кіно на початку ХХ століття? Живими картинками, балаганом і тільки. Йому «вчитися було ніколи і ні в кого». Спочатку сценарист, потім - режисер, актор, він впроваджував в українське кіно метод Гріффіта, американця, який вперше показав обличчя героя крупним планом. Довженко не тільки психологізував кіно, а й опоетизував його. Неповторний світ творив за допомогою народної поетики, символів, прийомів живопису.

Екскурсовод. 1926 рік - переломний  у творчій долі О. Довженка. Юрій Яновський, тоді головний редактор «одеського Голівуду», залучає до роботи на ній і О. Довженка. Того ж 1926 року Довженко створив за своїми сценаріями перші фільми: короткометражні комедії «Вася-реформатор» і «Ягідка кохання». Звісно, то були ще учнівські роботи

Екскурсовод.1927 рік виходить стрічка «Сумка дипкур’єра», яка засвідчила про неабиякі мистецькі здібності режисера.

Екскурсовод. У 1928 році з’явилася «Звенигора», яка принесла Довженкові визнання і світову славу: з успіхом обійшовши екрани багатьох країн світу. На нього звернула пильну увагу тодішня мистецька зарубіжна громадськість. У кінематографі Довженко виробив свій стиль: ставити фільм самому, за власним сценарієм, і цей фільм має бути односерійним. Усі ці триєдині вимоги режисер повністю втілив уже в кінофільмі «Звенигора», творі наскрізь поетичному. У авторських спогадах про фільм читаємо:

Довженко. «Це одна з найцікавіших робіт. Я зробив її якось одним духом - за сто днів - в той час, коли кіносценарії пишуться і кінокартини ставляться роками».

Екскурсовод. Це був перший справді національний кіновитвір, яким закладено основи українського кіномистецтва. Так почалася епоха у світовому кіно. Висока культура може постати як продовження і розвиток минулого. Саме тому в «Звенигорі» й показано Україну від прадавніх часів аж до наших днів.

Екскурсовод. Наступний фільм «Арсенал» було створено в 1929 році за власним сценарієм режисера вже на Київській кіностудії, куди  перебрався О. Довженко, і яка  нині носить його ім’я, там діє музей. І щороку квітне яблуневий сад, посаджений руками митця.

 Екскурсовод. Світову славу О. Довженкові приніс його останній німий фільм «Земля». У цей час він одружується з акторкою, режисером його майбутніх стрічок Юлією Солнцевою.

Екскурсовод.1930 р. з цими фільмами режисер їде в Берлін, Париж, Лондон, де з аншлагом відбувається перегляд. Преса сотнями статей захлиналися від високих оцінок. Режисер має намір їхати в Голівуд, зустрічатися з Чапліном, але влада перешкоджає цьому. Митець отримує запрошення від паризької кінофільми, але, не уявляючи себе поза Україною, повертається додому. Натхненний на Заході звуковим кольоровим широкоформатним кіно, він прагне творити своє кіно, однак розвернутися не дають.

Екскурсовод. Кінофільм «Земля» інакше було сприйнято в Москві, тріумф цієї геніальної стрічки там був короткочасним. Партійними ортодоксами його трактовано як націоналістичний, шкідливий, бо надає перевагу біологічному над соціальним, до того ж у ньому відсутні чіткі класові характеристики. Задля збереження свого творчого кредо митець мусив робити відповідні висновки.

Його далі шельмують і переслідують. У 36 років - це хвора на серце, надломлена людина. Щоб якось жити, змушений знімати фільми на замовлення, далекі його душі, хоча теж високохудожні.

Екскурсовод.1932 рік.. Олександр Довженко з великим зусиллям створює свій перший звуковий фільм «Іван», який з’явився на екранах  Хоча це був фільм на актуальну тоді тему індустріалізації, та автор зробився ще більш невгодним для партійних наглядачів за мистецтвом.

О. Довженко перебирається до Москви, а потім – на Далекий Схід. Там збирає матеріал для майбутнього свого фільму: знайомиться з Сахаліном, тайгою, рікою Амур.

Наслідком цієї романтичної подорожі став фільм «Аероград», що відповідає замовленню влади.

Екскурсовод. У 1939 році на київській кіностудії з’являється фільм О. Довженка за його ж сценарієм «Щорс» - про червоноармійського комдива, який мужньо загинув у боях з Армією УНР. Виконанням замовлення «на горі» були задоволені. Довженка залучають до важливих комісій і делегацій, відправляють на Західну Україну знімати кінохроніку «Звільнення». Все це свідчить про офіційну реабілітацію митця.

Екскурсовод. У 1943 році Довженко завершує кіноповість «Україна в огні», яку Сталін заборонив друкувати і ставити за нею фільм. Страшний удар для митця! Але «Мовчки впасти і вмерти» він не хотів. Натомість створює «Повість полум’яних літ», яку 1961 р. екранізує Ю. Солнцева, то був своєрідний другий варіант «України в огні», в якому, щоб не дратувати можновладців, знято всі «гострі кути».

Екскурсовод. У повоєнний час Довженкові не дозволяють вертатися в Україну, до останніх днів він живе в Москві. Працює членом редколегії сценарної студії, членом художньої ради на Мосфільмі, викладає у ВДІКу, читає лекції на режисерських курсах.

Екскурсовод.1948 році Довженко пише п’єсу «Життя в цвіту», за якою невдовзі знімає красивий, ідеологічно правильний, але неправдивий в основі своїй фільм «Мічурін».

Митець одержить за нього Державну премію, яка означала офіційну реабілітацію Довженка після «України в огні».

Екскурсовод. Довженко магнітом тягнуло в Україну, насильницька ізоляція від рідного народу ставала дедалі нестерпнішою. Тому заходився працювати над новим кіносценарієм і кіноповістю «Поема про море» - йому випала можливість виїхати у довготривале творче відрядження на будівництво Каховської ГЕС.

Довженко домагався дозволу ставити фільм «Поема про море» на Київській кіностудії. Це був би черговий «офіційний» фільм. Але не встиг…

 У 1958 р. Ю. Солнцева його завершить, а 1959 р. митцеві посмертно присуджена Ленінська премія.

Звучить мелодія.

3 зал.  Кіноповість «Україна в огні» - «Довженкова Голгофа»

«Україна в огні» - це правда,

покрита і замкнена моя правда.

Про напад і його лихо...» О. Довженко

(фото Довженко, звучить музика)

Викладач. Кіноповість "Україна в огні" була розпочата в часи відступу Радянської армії. Довженкознавці вважають, що задум написати сценарій про покинуту ворогам Україну в Довженка з'явився тоді, коли він довідався про здачу німцям Києва. У повному обсязі текст кіноповісті виринув із спецхранів лише кілька років тому, та й то, виявляється, Довженко все-таки згладжував кути й в основний текст не потрапило багато цікавих епізодів, які мали виразний антирадянський і антисталінський характер.

Екскурсовод 1. Кіноповість «Україна в огні» в життєвій і творчій біографії О. Довженка посідає особливе місце. 31 березня 1942 року митець створює публіцистичний нарис «Україна в огні». Твір був написаний на матеріалі народного горя, хоча автор добре знав про заборону Сталіна писати про відступ Радянської Армії.

( слайд  - жінки плачуть)

Довженко. «Найстрашнішим під час відступу був плач жінок. Коли я згадую відступ, я бачу довгі - довгі дороги і численні села, і околиці, і скрізь жіночий невимовний плач. Плакала Україна. Вона плакала, гірко ридала, свою долю проклинала».

Екскурсовод 2. Над кіноповістю Олександр Довженко працював у 1942 та1943 роках: влітку 1942 року він скомпонував перші варіанти кіноповісті, а у 1943 році завершив роботу. Так само швидко був знятий фільм, але замість визнання і вдячності кіноповість та фільм були осуджені й заборонені. Фільм взагалі не вийшов на екрани (досі його єдиний примірник знаходиться в архівах московського держфільмофонду), а кіноповість уперше опублікована вже після смерті письменника у 1966 році, тобто через 23 роки після її написання. Майже за всі фільми О. П. Довженка критикували, але такого терору, такої тотальної наруги, як за «Україну в огні» він ще не зазнавав.

Довженко. «Сьогодні роковини мoєї смертi. Тридцять першого січня 1944 року мене було привезено в Кремль. Там мене 6уло порубано на шмаття і окривавлені частини мoєї душі 6уло розкидано на гань6у і поталу на всіх з6орищах. Усе, що 6уло злого, недоброго, мстивого, все топтало й поганило мене. Я тримався рік і впав. Моє серце не витримало тягаря неправди й зла. Я народився і жив для добра і любові. Мене вбила ненависть великих якраз у момент їхньої милості» .

Екскурсовод 1. Так написав митець у «Щоденнику» після заборони «України в огні» .

Довженко. «Написав я «Україну в огні» з огненним 6олем у серці і палким стражданням за Україну, що перебувала в німецьких лапах, з болючим жалем і страхом за її долю...».

«Моя повість «Україна в огні» не вподо6алася Сталіну, і він її заборонив для друку і для постанови... Прикрита і замкнена моя правда про народ і його лихо.  Значить, нікому, отже, вона не потрібна і ніщо не потрібно, крім панегірика... Блюстителі партійних чеснот, чистоплюї і перевиконавці завдань бояться, щоб не збаламутив я народ своїми критичними висловлюваннями...».

Екскурсовод 2. Андрій Малишко якось розповів О. Довженку про свого бойового побратима, який під час відступу переспав з українською дівчиною і тепер марить нею, прагне після війни до неї повернутися, одружитися, але не пам'ятає ні назви села, ні прізвища дівчини, ні імені, пам'ятає лише причілок хати, перелаз і мальви. Довженка надзвичайно зацікавило таке романтичне спонтанне кохання, він хотів зустрітися з солдатом, але той уже загинув. Зате в "Україні в огні" кінорежисер надзвичайно вдало використав майже неймовірну життєву ситуацію.

Екскурсовод 1. Твір написався швидко, великими шматками, адже матеріалу було доволі. У прифронтовій смузі, в селі Померках, Довженко читав до опівночі «Україну в огні» Хрущову. Бачив його захоплення твором, але не вірив самому собі, бо знав, що в кіноповісті є критичні місця, яких бояться «блюстителі партійних чеснот, чистоплюї і перевиконавці завдань», тому перепитував, чи не варто злагодити деякі гострі моменти, на що Микита Сергійович відповів, що не злагоджувати, а ще більше загострити треба. Та думка Хрущова швидко змінилася, коли Сталіну кіноповість не сподобалась - він заборонив її для друку і для постановки.

(портрет Довженка, сторінка щоденника)

Довженко. «Написав я «Україну в огні» з огненним 6олем у серці і палким стражданням за Україну, що перебувала в німецьких лапах, з болючим жалем і страхом за її долю...».

«Моя повість «Україна в огні» не вподо6алася Сталіну, і він її заборонив для друку і для постанови... Прикрита і замкнена моя правда про народ і його лихо.  Значить, нікому, отже, вона не потрібна і ніщо не потрібно, крім панегірика... Блюстителі партійних чеснот, чистоплюї і перевиконавці завдань бояться, щоб не збаламутив я народ своїми критичними висловлюваннями...».

Екскурсовод 1. «Україну в огні» було надруковано лише 1966 року, через 10 літ по смерті автора.

Екскурсовод 1. Й. Сталін висловив своє негативне ставлення до нового твору Довженка. В січні 1944 р. скликано навіть спеціальне засідання політбюро ЦК ВКП(б), на якому затавровано Довженка як «куркульського підспівувача», «ворожого політиці партії та інтересам українського й всього радянського народу». Тільки 1966 р. кіноповість уперше надруковано після тривалого замовчування, щоправда, з багатьма цензурними купюрами.

Екскурсовод 2. За моральною розправою не забарилися й організаційні заходи-Довженка виведено зі складу комітетів і редколегій, вдруге звільнено з посади художнього керівника Київської кіностудії (вперше це сталося 1941 р.). А щоб дати йому можливість «виправитися», «покаятися» - назавжди вислано з України. Для нього це було найжорстокішим покаранням, відтоді він постійно почуватиметься «українським ізгоєм».

(сторінка із Щоденника)

Довженко. «Я почуваю себе на грані катастрофи... так мені нестерпно тяжко на душі... Мене одцуралися всі. Вся Україна. Я в повному остракізмі, тяжчому за смерть. Невже я такий страшний злочинець, що мене одцуралась Україна? Що ж я зробив таке? Яке зло? Кому? О прокляті, прокляті прикажчики, душителі, братовбивці! Ви замучили, нащо ви замучили мене?»

Екскурсовод 1. У кіноповісті письменник звертається до найтрагічніших сторінок із історії Великої Вітчизняної війни - до її початку та відступу радянських військ на схід.(картинка Відступ рад. армії)

Екскурсовод 2. У центрі твору історія однієї родини. Довженко вибрав для них особливе прізвище. Цим він пов'язав сучасних йому українців зі славними предками - запорожцями. Як колись запорожці, стали сини Лавріна та й він сам на захист рідного народу та своєї землі

Екскурсовод 1. На прикладі одного села Довженко описав усі жахіття, що пережило мирне населення під час війни.

Розбиті вокзали, зруйновані міста, спалені села. Руїна не тільки в містах і селах, а й в душах людей. За час окупації вони побачили стільки бруду, стільки болю пережили. Навіть ті, хто вижив фізично, не міг уникнути моральних травм. Довженко показав, що війна - це бруд і чистим з нього не виходить ніхто. А ця війна набула масового злочину.

Екскурсовод 2. Особливо важка доля чекала на жінок та дівчат. На прикладі Олесі та Христини автор показав трагедію жінок, що залишалися без захисту серед завойовників. Без чоловіків важко працювати на полях, їхні будинки палили, родини вбивали, над ними знущалися німецькі солдати. Багато з цих жінок, дівчат могли б утекти ще до приходу завойовників, та їх переконували, що наша армія ніколи не відступить і не віддасть їх село ворогам.

Екскурсовод 1. Над ними знущалися окупанти і часто зневажали свої. Ці жінки змушені були пережити не тільки фізичний, а й душевний біль. Але вони зберегли віру в завтрашній день. Вони вижили, щоб продовжити наш рід, щоб не перевівся український народ.

Екскурсовод 2. Лаврін - батько 5 синів і дочки. Він виховав їх так, що міг гордитися кожним. Уже в перші дні війни Лаврін втратив молодшого Саву, Іван став бійцем, Роман - партизаном. А сам Лаврін разом із дружиною та дочкою залишився під владою німецьких окупантів.

Екскурсовод 1. Щоб врятувати односельців, він стає сільським старостою, й погоджується на співпрацю з німецькою владою. Переправляв до партизан повідомлення, залишаючи  німецькі війська без продовольчої підтримки. Намагався врятувати і людей, яких відправляли до Німеччини на роботу.

Саме Лаврін врятував Христину від несправедливого присуду, допоміг їй жити далі, направивши на шлях боротьби.

Екскурсовод 2. Німецькі солдати й, особливо, німецьке командування знали, в яку країну вони прийшли. У цій війні їм обіцяли багаті землі і працьовитих людей за рабів. За цією винагородою більшість із них і йшли. Вважаючи себе вищою расою, вони зневажали українців, перетворюючи їх просто на робочу силу. Життя таких людей нічого для них не варте, тому можна було вбивати, знущатися.. Коли німецькі солдати відступали, вони палили хати, знищували продуктові запаси, вивозили людей.

Екскурсовод 1. Олеся Запорожець була втіхою і гордістю своєї родини. Коли в Україну приходить війна, Олеся зважилась на незвичний, здавалося, для дівчини крок. Та, як бачимо, ця зустріч і несподіване почуття допомогли і Олесі, і Василеві. (інсенізація Олеся і Кравчина) або уривок з фільму

Вустами Олесі говорить Довженко про високе призначення жінки:

«...сила жінки в тому, щоб зберегти і продовжити життя. Ми, жінки, Христе. Ми матері нашого народу. Треба все перенести, треба родити дітей, щоб не перевівся народ».

Усі дійові особи - люди однієї епохи, воєнного лихоліття, але різняться своїми ідеями, життєвою метою. Лаврін Запорожець, Олеся, Христя, Кравчина прагнуть вижити, перемогти ворога. Старий фон Крауз, Людвіг - завоювати, загарбати, підкорити. Заброда - пристосуватися, прислужитися, помститися.

Екскурсовод 2. Заключна сцена твору теж досить символічна - у сплюндрованій ворогом Тополівці знов зібралися Запорожці. І ця сцена, незважаючи на всю свою трагічність, пройнята оптимізмом, адже, як кажуть, «козацькому роду нема переводу». 

Екскурсовод 1. З любов'ю до рідної землі, з болем за неї писав Олександр Довженко кіноповість «Україна в огні», залишивши нащадкам згадку про страшні сторінки нашої історії. І хоч твір довго чекав свого читача, але тепер він повернувся до нас після довгих років замовчування і відкрив нам Олександра Довженка зовсім з іншого, нового боку.

Але кіноповісті судилося друге життя…

Екскурсовод 2. У 1966 році фільм "Україна в огні" був поставлений дружиною Довженка - Юлією Солнцевою , через десять років після смерті автора. Усе своє життя вона була підтримкою, захистом і натхненницею для Олександра Петровича. Коли його не стало - вона продовжила справу його життя.

Екскурсовод 1.Фільм скупий, але такий виразний в деталях. Він поєднує чорно-біле і кольорове зображення так, як поєднуються світлі і темні смуги у житті. А в найважливіші моменти все оточуюче зникає - залишаються тільки двоє. Чи закохані Василь та Олеся, щемливо-ніжні у своєму білому весільно-невесільному одязі, чи батько із Забродою, чи син із матір'ю, яку повісили фашисти. Сюжет не спиняється ані на хвилину - загальні плани бойових дій чи розграбованого і спаленого села, крупні плани обличчя - Олесі, що проводжає останніх воїнів, Христі, що проклинає у вагоні полонених, фашистів, що готові їсти українську землю... 

Екскурсовод 2. Юлія Солнцева зняла фільм під іншою назвою  - «Незабутнє», змінила прізвище головних героїв... Фільм вийшов хороший, правдивий, але суперечливий.

Зараз неможливо сказати якою б зняв сам Довженко «Україну в огні», був би задоволений результатом чи ні?? Щоб ми зараз не говорили – все це буде лише наші думки. А робота Солнцевої – ось вона.. Простягни руку, увімкни фільм і доторкнись до світу, в який Довженко вклав не стільки фізичної праці, скільки болі за рідну Україну..

Екскурсовод1. Солнцева для зйомки кінофільму ретельно підбирала акторів. І не помилилася… У фільми знялися відомі українські актори :

(фото акторів)

Зінаїда Дехтярьова - у ролі Тетяни Чабан

 Євгеній Бондаренко -  у ролі Петра Чабана

Ірина Короткова - у ролі Олеся

        Юрій Фісенко -  ролі Василя Кравчини

Георгій Тараторкін – у ролі Івана Чабана

Світлана Кузьміна - у ролі Христини

І багато інших прекрасних акторів.. ( фото акторів з фільму і в житті)

Викладач (під музику Марка Бернеса «Журавлі») .

«Україну в огні» називають «Довженковою Голгофою». Голгофа - це череповище, гора на якій було розіп'ято Ісуса Христа.

- Що говорить сам Довженко у "Щоденнику" про це?

«31 січня 1944 р. було скликано спеціальне засідання політбюро ЦК ВКП(б), на якому і розпинали Довженка. Після засідання друг Берії, режисер Михаил Чіаурелі, повчав О. Довженка: "Ти вождю пожалів 10 метрів плівочки. Ти жодного епізоду в картинах йому не зробив. Пожалів! Не хотів зобразити вождя! Гордість тебе заїла, от і погибай тепер...".

VI.Закріплення знань, умінь та навичок

Рефлексія

Незакінчене речення :

— Підсумок уроку ми проведемо за допомогою незакінчених речень.

На сьогоднішньому уроці ми...
Я зрозуміла, що...
Найбільш цікавим для мене було...
Я взяв для себе корисне...
Я замислилась...
Я б хотіла ще попрацювати над...
Я вважаю, що...
Найбільш мене вразило...

Викладач.

І на завершення нашого уроку хотілось би звернутися до О. П. Довженка.

Мислитель-людинолюб, людина, яку Бог наділив кра­сою, обраного з-поміж багатьох людей і багатогранним талантом. 
Дивись, Довженку, на нас усіх, зачарованих твоїм полум’яним словом.
І хоч провів ти останні свої дні далеко від рідного краю, та ти живеш у наших душах і серцях. Зачаровуєш, оберігаєш, любиш..

VII. Домашнє завдання

Написати відгук на наш урок.