Матеріал підготовлений для ознайомлення учнів зі змінами територіальних меж України; розвивати в учнів вміння користуватися історичними картами, читати їх; виховувати інтерес до історії.
Тема уроку: Україна на картах (мапах) упродовж історії. Територіальні межі (кордони) та їх зміни.
Мета: ознайомити учнів зі змінами територіальних меж України; розвивати вміння користуватися історичними картами, читати їх; виховувати інтерес до історії.
Обладнання: історична карта, картки для індивідуальної роботи, роздатковий матеріал, підручник.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
Хід уроку
I. Організаційний момент
II. Актуалізація опорних знань:
Робота з картками
Завдання. Як позначають на історичній карті перелічені нижче об’єкти? Зобразіть їх.
А) Дві різні території або держави;
Б) Перехід певного району від однієї держави до іншої;
В) Місця битв;
Г) Міста;
Д) Пересування військ або народів;
Е) Кордони держав, регіонів, областей, територій.
Бліц-опитування
Декілька учнів біля дошки показують на карті міста, річки, певні території, рух військ, кордони держави тощо.
III. Мотивація навчальної діяльності
Історія постійно змінюється. Сьогодні ми з вами ознайомимось з предками українців – давніми слов’янами та зі змінами територіальних меж України упродовж історії.
Запис теми і плану уроку в зошити.
IV. Вивчення нового матеріалу:
Робота з підручником. Учні опрацьовують матеріал підручника на ст. 63,65 і розповідають про заняття давніх слов’ян.
Розповідь вчителя про племінні об’єднання на території України.
Робота з історичною картою:
Користуючись картою на ст. 66 «Розселення слов’янських племен», випишіть в зошити назви давньословянських племен, які населяли територію сучасної України.
Перевірка виконання завдання.
Робота з історичним джерелом «Дажбог»
Фізкультхвилинка
Розповідь вчителя. У ІХ-ХІІ століттях територія сучасної України поділялася на Київську, Чернігово-Сіверську, Переяславську, Волинську і Галицьку землі. Всі вони входили до складу Київської держави. З середини ХІІ століття починається процес занепаду Київської держави. Спадкоємцем політичних та культурних традицій Київської русі стає Галицько-Волинське князівство. У XIII - першій половині XIV ст. до складу Галицько-Волинського князівства входила значна частина української етнічної території.
У 1340 році розпочався занепад Галицько-Волинської держави. У другій половині XIV ст. більша частина українських земель була загарбана іноземними державами. До прикладу, Литва завоювала частину Волині, Берестейську і Дорогочинську землі, Чернігово-Сіверщину, Київську та Подільську землі.
У 1387 році в результаті багаторічної війни між Польщею, Угорщиною та Литвою Галичину було приєднано до Польського королівства.
Після укладення між Польщею і Литвою Люблінської унії в 1569 р. всі українські землі, за винятком Берестейської і Дорогочинської, Закарпаття, Буковини й Чернігівщини, потрапили під безпосередню владу Польського королівства.
У 1618 році Чернігово-Сіверщина перейшла під владу Польщі. На початку XVII ст. територія нинішньої України була поділена між Польщею та Росією.
У ході російсько-турецьких війн XVIII ст. було заселено землі "Дикого Поля". Саме тоді було засновано найбільші міста сучасної Південної України: Єлизаветград (Кіровоград, 1775 р.), Єкатеринослав (Дніпропетровск, 1776 р.), Херсон (1778 р.), Миколаїв (1789 р.) та Одесу (1794 р.).
В результаті другого та третього поділів Польщі у 1793-1795 рр. до Росії було приєднано Правобережну Україну та Волинь. Галичина, Буковина та Закарпаття залишались у складі Австро-Угорщини. А в 1812 році до Росії було приєднано Бессарабію (Молдавію та Буджак).
1923 рік ь – східна частина України увійшла до складу Радянського Союзу, а у 1939 році до нього приєдналися і західні території.
У 1954 році Крим став частиною УРСР.
V. Закріплення вивченого матеріалу:
Робота в парах. Вибрати речення, в яких йдеться про давніх слов’ян.
Бесіда
VІ. Підсумки уроку
Вчитель підбиває підсумки уроку. Оцінює і коментує відповіді учнів.
VIІ. Домашнє завдання: