Урок "Україна в творчості поетів-романтиків", 9 клас

Про матеріал

Урок "Україна в творчості поетів-романтиків" - це нестардантний урок у вигляді дослідницької роботи в групах. Вид уроку "заочна екскурсія". Може використовуватись на уроці позакласного читання або як узагальнюючий урок.

Перегляд файлу

9 клас

Зарубіжна література

Тема уроку: Україна в творчості поетів-романтиків

Мета уроку: поглибити знання учнів про життя і творчість письменників, чия творчість пов’язана з Україною, її історією та культурою; сприяти розвитку творчого мислення, дослідницьких навичок, самостійності; розвивати комунікативні навички, навички виразного читання; виховувати почуття моральності і патріотизму.

Тип уроку: заочна екскурсія.

Обладнання: портрети поетів і письменників, фотовиставка, репродукції картин, відеоматеріали презентації.

Епіграф:

"Країна розкоші прослалась наді мною,

вгорі - блакить ясна, тут - лиця чарівні"

А. Міцкевич

Хід уроку

І. Організаційний момент.

Вчитель. Цей урок ми проведемо не так, як зазвичай. Для того, щоб урок був продуктивний, нам потрібно створити три групи. Назвемо їх дослідницькими, причому в кожній з них повинні бути фахівці для більш повного вивчення творчості і особистості поетів і письменників. Для цього в групах розподілимо наступні ролі: 1 - біограф, 2 - читець, 3 - живописець.

ІІ. Вступне слово вчителя

Україна здавна приваблювала до себе митців зарубіжного письменництва. Нашій Батьківщині присвячували найкращі рядки поети і письменники різних країн та епох. І всі вони зливаються у одну дзвінку пісню — пісню любові до нашої землі. Сьогодні в центрі нашої уваги будуть три представники доби Романтизму, чия творчість пов’язана з Україною.

ІІІ. Робота в групах

І група - Адам Міцкевич

Надається слово біографам

Учень 1. Адам Бернард Міцкевич — польський поет, політичний публіцист, діяч національно-визвольного руху. Народився 24 грудня 1798 на хуторі Заосьє поблизу міста Новогрудка (Литовська губернія) у родині збіднілого шляхтича. Його батько був дуже заможною людиною, він працював адвокатом. У дев'ятирічному віці Адам поступив у домініканську школу, а після її закінчення — у Віленський університет. У студентські роки Адам був активістом, він відвідував патріотичні молодіжні гуртки, починав писати вірші. Після університету Міцкевич став учителем, але через 4 роки його разом з товаришами, які проходили у справі філоматів, заарештували. Міцкевич потрапив у заслання до Московії. Там він познайомився з багатьма видатними людьми того часу, в тому числі з Олександром Пушкіним. Саме Пушкін став його близьким товаришем. Більш того, друзі були захоплені творчістю один одного. Міцкевич також якийсь час жив у Європі: у Франції, у Німеччині та Італії, викладав в деяких навчальних закладах. У 1855 році він оселився в Константинополі. Помер він у тому ж році — 26 листопада. Причиною смерті стала холера.

Учень 2. Починаючи з 20-х років ХІХст., твори Міцкевича широко відомі і в Україні. Ними захоплювалися Тарас Шевченко й Леся Українка, Михайло Коцюбинський та Іван Франко (демонструються портрети). Українською мовою твори поета перекладали П. Гулак-Артемовський, Л. Боровиковський, М. Старицький, І. Франко, пізніше — П. Тичина, М. Бажан, А. Малишко і найбільше — Максим Рильський.

Київ, Стеблів, потім Одеса, Крим, Харків... (показуються фото). Тут пролягали шляхи хоч і вимушеної, але ж якої захоплюючої й корисної для поета мандрівки українською землею, тут відбувалося його знайомство з її мешканцями.

Учень 3. "Країна розкоші прослалась наді мною, вгорі - блакить ясна, тут - лиця чарівні", - писав про Україну видатний польський поет Адам Міцкевич, якого Іван Франко назвав " найбільшим поетом польської нації і одним із найгеніальніших людей, яких видало людство".

Понад 9 місяців А. Міцкевич перебував на Україні. 25 січня 1825 року він виїжджає з Петербурга у місто Одесу, де на нього чекає посада вчителя ліцею Рішельє, яку допомогли отримати російські друзі-декабристи. На шляху до Одеси поет зупинився в Києві. "Я здоровий. Їду з півночі на другий кінець Європи в доброму настрої. Сьогодні, 5 лютого, був у Києві. Мені сподобалося стародавнє українське місто. Я оглянув Лавру та інші визначальні місця". На запрошення родини Головінських, з якими познайомився у Києві,декілька днів провів у Стеблові, а звідти через Єлисаветград (нині Кропивницький) поїхав далі. Їхав через безлюдні степи, де між однією і другою станцією, на відстані якихось 300 км, нічого, крім неба і землі не видно".

Учень 4. (Демонструються картини природи) Природа України полонила Міцкевича,нагадувала про рідний край, Литву. Влітку 1825 року Адам Міцкевич подорожує Кримом, бачить "Схід в мініатюрі". Поет відвідав Сімферополь, Севастополь, Євпаторію, Ялту. Результатом перебування у Криму став цикл "Кримські сонети", який співвітчизник Міцкевича М. Мохнацький назвав "новим поетичним відкриттям".

Наприкінці 1825 року Міцкевич залишає Одесу і повертається в Росію. Він хотів поїхати через Київ, але не отримав на це дозвіл. Тому помандрував на Херсон і Перекоп, а далі на Харків. У грудні 1825 року під час перебування у Харкові, поет познайомився з відомим українським письменником П. Гулаком-Артемовським, який потім зробить переспів польської балади "Пані Твардовська" українською мовою.

Читці

Учень 1. Під впливом знайомства з із українською культурою А. Міцкевич написав баладу "Чати". Все своє життя А.Міцкевич згадував Україну: "Чи на Вкраїні я б ту липу упізнав, що сотню панночок і сотню хлопців бравих ховала в холодку при танцях і забавах, як вечір повивав блакитноводну Рось", - читаємо в поемі "Пан Тадеуш", був закоханий в українську мову: "Я був вражений українською мовою. Українські простори є столицею ліричної поезії".

Учень 2. Під враженням двомісячної подорожі Кримом Міцкевичем був написаний цикл «Кримські сонети», до якого входить 18 віршів, Головним героєм «Кримських сонетів» є мандрівник. Буйна природа Криму — це фон його роздумів, спільниця його тривожних снів, джерело жаданої душевної рівноваги .

Учень 3 (виразно читає вірш) Акерманські степи (додаток 1)

Учень 4 (виразно читає вірш) Аюдаг (додаток 2)
Учень 5. «Кримські сонети» постають своєрідним поетичним щоденником ліричного героя, і самого Міцкевича, сторінки якого наповнені спогадами про рідну Литву-Польщу. Подорожі по Криму, споглядання казкової природи півострова, зустріч з минулою славою колись могутнього Кримського ханства зміцнили ліричного героя. В останніх сонетах розповіді це вже не той необізнаний юнак.. Зміцнівши не тільки фізично, але і збагатившись духовно: відкривши красу чужій землі, він навчився цінувати свою рідну землю. Епіграфом до «Кримських сонетів» Адам Міцкевич обрав слова німецького поета Гете: «Хто хоче поета зрозуміти, той повинен поїхати в його країну». Ці слова стали прямим натяком на патріотичну символіку циклу.

Група «Живописці»

Учень 1. Ми переглянули роботи деяких художників і вибрали, на нашу думку, ті, які найбільше підходять для вдалої ілюстрації лірики А. Міцкевича.

Учень 2. А. Куїнджі. Народився 15 (27) січня 1842 в Маріуполі в сім'ї бідного шевця-грека. Рано залишився без батьків і жив при злиднях. Живопису навчався здебільшого самостійно. Деякий час займався в майстерні Івана Айвазовського.

Презентація картин (додаток 4)«Морське узбережжя. Крим», «Крим. Яйла», «Морське узбережжя», «Україна», «Місячна ніч на Дніпрі»

Учень 3. Найкращий в світі художник-мариніст Іван Костянтинович Айвазовський народився 29 липня 1817 р. у Феодосії, в сім'ї збіднілого вірменського негоціанта, що переселилася до Криму в 1812 р., (справжнє ім'я Ованес Костянтинович Гайвазовський) (демонструються картини,додаток 5).

ІІ група. Джордж Байрон

Надається слово біографам

1 учень. Джордж Байрон народився 22 січня 1788 в Лондоні в титулованій, але бідній сім’ї. Перша освіта в біографії Байрона була отримана в приватній школі. Потім став навчатися в класичній гімназії, школі доктора Глені (там проявилося велике прагнення до читання), школі Херроу. У цій школі було написано кілька віршів Байрона. Після подорожей була опублікована поема Байрона «Чайльд-Гарольд», дуже швидко отримала успіх. Потім Байрон видає кілька поем (наприклад, «Корсар», «Лара»), сатир. У 1816 Байрон виїхав з Англії. Жив у Швейцарії, Венеції. У той період були написані твори: «Пророцтво Данта», «Марино Фальеро», кілька частин «Дон-Жуана», «Каїн», «Бачення страшного суду», «Вернер», «Острів» та багато інших. У 1823 році вирушив до Греції після початку там повстання. Бажаючи допомогти країні звільнитися, навіть продав своє англійське майно. Потім Байрон захворів лихоманкою, а 19 квітня 1824 помер.

Учень 2. Українські мотиви й — ширше — українська тема у творчості Байрона пов’язані з його поемою «Мазепа», створеною ним у 1818 році в Італії. Як писав сам поет у передмові до твору, у ньому відтворений епізод, узятий ним з «Історії Карла XII» Вольтера. (Повідомлення учня про зміст епізоду) Додаток 3

Розповідь про всі ці події ведеться від імені самого Мазепи, але не юнака, а вже літнього Мазепи. На одному із привалів під час відступу після Полтавської битви він розповідає стомленому королеві Карлові XII про цей трагічний епізод своєї молодості.

Пушкін, захоплюючись поетичною силою й красою байронівської поеми («…який полум’яний твір, який широкий, швидкий пензель!»), разом із тим дивувався тому, що, обравши героєм Мазепу, Байрон обмежився одним тільки епізодом із юності гетьмана й зовсім не торкнувся наступних років його життя, «що мали набагато сильніший драматичний та історичний інтерес». Але в Байрона були на те свої причини, Мазепа його цікавив лише як романтичний герой.

Лірики

Учень 1. Багата українська земля не тільки краєвидами, а й видатними людьми. Гетьман зображений на початку й наприкінці твору людиною похилого віку, йому 70 років. Сильний, сміливий, здатний зберегти самовладання у найскладнішій ситуації. Він не може змінити хід історії, але завжди береже свою честь і гідність, залишається людяним. Образ Мазепи досить багатогранний. У поемі він змінюється зовнішньо під вагою прожитих років, але зберігає головне: мужність, силу, тверезість розуму, шляхетність.

Ось як описує Байрон Мазепу у своїй поемі:

Гетьман — похмурий і старий
І сам, як дуб той віковий.
Та спершу, хоч стомивсь за дня,
Козацький князь обтер коня,
Розпутав, розгнуздав, обчистив,
Розгладив гриву, ноги й хвіст,
Послав йому трави та листу
І тішився, що карий їсть,
А то журився довгий час,
Що змучений скакун не пас
В нічній росі траву-отаву..

Учень 2. Ми бачимо риси романтичного героя в образі Мазепи. Він похмурий, самотній, вірний високим ідеалам (кохання, дружби, свободи, вірності вітчизні), волелюбний, внутрішньо незалежний

Із цим упоравшись, гетьман
На землю розіслав жупан,
Списа до дерева припер.
І взявсь оглянути тепер

Рушницю, чи вона як слід
Перенесла важкий похід.
Чи часом порох не промок.
Чи в кремінь потрапля курок.
Оглянув піхву, ще й ефес.
Чи вже не перетерся десь
Його міцний ремінний пас.
Аж потім славний ватажок
Добув торбину й боклажок,
Увесь убогий свій припас,-
І з Карлом і всіма з почоту
Гостинно поділився він
З такою ж гідністю достоту,
Як на бенкеті дворянин

Учень 3. Також про нього можна сказати, що це «шляхетний злочинець», самотній, нескорений, волелюбний, бунтар зі страдницькою душею, в якій відбиваються настрої «світової скорботи»; смілива вдача, могутня воля:

Я рвучко голову підвів —
На кінській шиї тріснув ремінь.
Що горло зв'язував мені —
Я обернувся на коні
І їм прокляття прохрипів...
Але ж за тупотом копит
Мій крик до них не долетів.
Досадно, прикро!..
Я ж хотів
За глум той глумом відплатить.
Та згодом краще відплатив!

Живописці

Учень 1. Образ Мазепи дуже популярний в літературі та мистецтві (Демонструються зображення) Ежен Делакруа. Мазепа на коні, «Мазепа на переправі через Дніпро» (додаток 6)

Учень 2. Гетьман Іван Мазепа — найвідоміший в Європі та Америці гетьман України. Йому присвячено 186 гравюр, 42 картини, 22 музичні твори, 17 літературних творів, 6 скульптур. Серед найвідоміших:

гравюри Івана Мигури, Івана Щирського, Данила Ґаляховського, Леонтія Тарасевича, Мартіна Бернінгротга;
портрети невідомих художників XVII — початку XVIII століття, що зберігаються в музеях України;
полотна історико-легендарного змісту відомих художників Ашиля Деверія, Юліуша Коссака, Є. Харпентера, Максиміліана Геримського; Теодора Жеріко («Мазепа», 1823), Ежен Делакруа («Мазепа», 1824), Ораса Верне (два полотна: «Мазепа оточений кіньми», 1825 та «Вовки у погоні за Мазепою», 1826), Луї Буланже (картини: «Покарання Мазепи», 1827; «Смерть Мазепи», дата невідома), Теодор Шассеріо («Дівчина-козачка над тілом Мазепи», 1851).
поетичні та прозові твори Джорджа Байрона, Віктора Гюго, Юліуша Словацького, Олександра Пушкіна, Фадея Булгаріна, Асакі Ґеорґе, Бертольта Брехта, Ю.-Б. Залеського;
музичні інструментальні та оперні твори Петра Сокальського, Карла Педротті, Ш. Пурні, Джона Вільяма Гінтона, Феліпе Педреля, Петра Чайковський, Марі де Гранваль, Ференца Ліста, Жоржа Матіаса, Олександра Титова, Сергія Рахманінова.

Учень 3. Досі невідомо, як виглядав Мазепа. Всього можна зустріти близько 16 різних його портретів. Найправдоподібнішим вважається той, який знаходиться в Дніпропетровському художньому музеї (додаток 7)

Учень 4. 25 серпня 2016 року відбулася успішна прем’єра спеціального проекту телеканалу 1+1 до Дня Незалежності України. Документальний двосерійний фільм «Україна. Повернення своєї історії». Автори фільму за допомогою новітніх технологій відтворили справжнє обличчя видатного українського гетьмана Івана Мазепи, зображення якого було заборонене Петром І після укладення союзу зі Швецією (додаток 8)

ІІІ група. О. Пушкін

Слово надається біографам

Учень 1. До образу Мазепи звертався і наш наступний поет-романтик – О. С. Пушкін. П. Тичина писав: «…Пушкін для України був,є і вічно буде». Ім’я Олександра Сергійовича Пушкіна стоїть поряд з іменами найвидатніших митців світу. Він відкрив перед літературою нові шляхи, збагативши культуру невичерпними зразками художньої майстерності. Український народ свято шанує геніального поета, який був тісно зв’язаний з українською культурою. Уряд Олександра І вислав молодого автора за волелюбні вірші,в яких він оспівував полум’яний патріотизм, висловлював палку віру в перемогу “святой вольности”, засуджував і сатирично викривав царський уряд. 6 травня 1820 року кур’єрська поштова трійка вивезла О.С.Пушкіна з Петербурга…

Учень 2. Пушкін проїжджає через десятки селищ, через міста Чернігів, Ніжин, Прилуки, Лубни, Кременчуг (фото міст). Після 20-денного шляху місто призначення – Катеринослав. І хоча поет пробув тут лише десять днів, місто і новий начальник, вразили його. У перші ж дні в Катеринославі поет став свідком епізоду: двоє братів-колодників бігли з місцевого острогу і, рятуючись від переслідування, кинулися в Дніпро… На маленькому островку вони збили камінням кайдани, попливли далі й втекли від переслідування. Цей випадок дав початок поемі “Брати-розбійники”. У Катеринославі поет застудився, і за дозволом І. М. Інзова вирушив з сім’єю Раєвських на Кавказ.

Після Кавказу Раєвські разом з О. Пушкіним поїхали до Криму. Поет вивчає життя місцевих жителів, відвідує Бахчисарай. Легенду про любов кримського хана Гірея до полоненої дівчини Марії, почуту тут, Пушкін поетично відтворює в поемі “Бахчисарайський фонтан”. Захоплення від кримської природи і моря передані у віршах «Редеет облаков летучая гряда», «Погасло дневное светило» та ін.

Читець (виразно читає) «Погасло дневное светило»

Учень 3. Серед багатьох місць України, де побував Пушкін, особливої уваги заслуговує м. Кам’янка. Тут, у мальовничому маєтку Давидових, Пушкін гостював з листопада 1820 по кінець березня1821 року та в листопаді 1821р. Взимку 1820-1821 року Олександр Сергійович, не дивлячись на заборону, прибув до Києва. Величезне враження на поета справили Софійський собор, Києво-Печерська лавра (фото). Пушкін зацікавився подіями епохи Петра І, долею історичних постатей. Згодом враження, пережиті поетом, лягли в основу сюжету поеми “Полтава”. Відвідання могили князя Олега надихнули на створення “Пісні про віщого Олега” . Навесні 1824 р. друзі домоглися переведення поета до Одеси. Тринадцять місяців прожив О.С. Пушкін в Одесі. Саме тут він написав понад 30 ліричних творів, завершив роботу над поемою “Бахчисарайський фонтан”, створив два з половиною розділи роману “Євгеній Онегін”.

Читці.

«Я жил тогда в Одессе пыльной

Там долго ясны небеса,

…Там все Европой дышит, веет,

Все блещет югом и пестреет

Разнообразностью живой»

(А.С. Пушкин «Отрывки из путешествия Онегина»)

Учень 4. В Одесі Пушкін відчув справжнє кохання. Історики називають імена трьох жінок, з якими пов’язано ім’я Пушкіна в Одесі: Амалію Різнич, Кароліну Собанську та Єлизавету Воронцову "Ночь", "Простишь ли мне ревнивые мечты", "Под небом голубым страны своей родной…", "Заклинание", "Для берегов отчизны дальней…".

Читці (зачитують уривки з цих віршів на вибір)

Учень-біограф. Перед від’їздом Пушкіна з Одеси Єлизавета Воронцова подарувала йому на пам’ять перстень. З нею дослідники пов’язують вірші Пушкіна про талісман. Восьмикутний сердолік, який прикрашав його, мав давній надпис, який Пушкін та Воронцова вважали заклинанням, яке здатне зберегти від ударів долі. Пушкін ніколи не розлучався з перснем, який був на його руці і в день дуелі.

Читець (зачитує вірш «Талісман»)

Учень-біограф. Перед від’їздом Пушкін прощається з усім, що залишав на Півдні.

Учень-читець

«Прощай, свободная стихия!

В последний раз передо мной

Ты катишь волны голубые

И блещешь гордою красой»

(О.С. Пушкін «До моря»)

Живописці

Є навіть і картина «Пушкин на берегу Черного моря», яка була створена І. К. Айвазовським в рік 50-річчя з дня загибелі О. С. Пушкіна (демонструється).

У той же рік була написана й друга – "Прощание Пушкина с морем", над якою І. К. Айвазовський працював разом з І. Е. Рєпіним. (Рєпін писав у цій картині постать Пушкіна, Айвазовський – пейзажний фон).

Учень-біограф. І знову, але вже в зворотньому напрямку розгорталась перед поетом стрічка дороги: тополі та акації змінювалися березовими гаями, а потім – сосновими борами: Північ… А з Півднем та морем Пушкін прощається в Михайлівському: “Прощай, свободная стихия…” За 1820-1824 роки, прожиті на українській землі, О.С. Пушкін здійснив 19 подорожей, побував у 124 населених пунктах.

Учень-біограф. Пам ’ятники О.С. Пушкіну встановлені в багатьох містах і селах:

(Живописці супроводжують розповідь фото пам’ятників у різних містах)

Алушті, Бахчисараї, Бердянську, Болграді, Гєнічеську, Глухові, Гурзуфі, Дніпропетровську, Донецьку, Євпаторії, Жмеринці, Полтаві, Кам’янці, Каховці, Києві, Кіровограді, Конотопі, Кременчуці, Маріуполі, Мелітополі, Місхорі, Миколаєві, Одесі, Сімферополі, Тернополі,Ужгороді, Феодосії, Харкові, Чернівцях, Шполі та ін.

Заключне слово вчителя. Ось і підійшла до кінця наша екскурсія по Україні разом з поетами-романтиками. Я сподіваюся, що вона справила на вас незвичайне враження. Людині властива любов до Батьківщини. З чого вона починається? Один скаже: «З маленького села». Інший додасть: «З великого міста». Третій скаже: «З великих людей краю», а четвертий: «З безкрайніх степових просторів» і т. д. І кожен буде по-своєму правий. Батьківщина - це багато чого: це стежка, що веде в зелений гай, це і рідна вулиця, де ми живемо, це будинок, сім'я. Це всі ми з нашими радощами і турботами.

Хотілося б завершити наш урок словами О. С. Пушкіна, які ще раз підкреслять самобутність нашої землі (звучить мелодія, демонструється картина А. Куїнджі «Ніч над Дніпром»)

(Читає) Тиха украинская ночь… (додаток 9)

Не дарма ж і М. Булгаков згадував : «Ах, які зірки в Україні… Серце щемить, хочеться іноді болісно в поїзд…і туди. Знову побачити яри, занесені снігом, Дніпро... Немає красивішого міста, ніж Київ!» Давайте будемо цінувати і берегти те, що в нас є.

Список використаних джерел

Вервес Г. Д. Адам Міцкевич // Вервес Г. Д. Польська література і Україна.— К., 1985.— С. 5–21.

Зимомря М. Адам Міцкевич у контексті польсько-українських взаємодій // Дзвін.— 1999.— №3–4.— С. 157–158.

Байрон Д.Г. Твори. / Дж.Г. Байрон. – К.: Молодь, 1989. – 240.

Давиденко Г.Й. Історія зарубіжної літератури ХІХ – поч. ХХ ст.: навч. пос. / Г.Й. Дави- денко, О.М. Чайка. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 400 с.

Затонський Д.В. Д.Г. Байрон / Д.В. Затонський // Історія зарубіжної літератури ХІХ ст. – К.: Центр учбової літератури, 2002. – 226 с

Новиков І.А. Пушкін у вигнанні.

Лахостський К. П. “О.С. Пушкін. Біографія”.

http://www.travel.ru

http://aivazovsky.narod.ru

Додатки

Додаток 1

Акерманські степи

Пливу на обшири сухого океану.

Як човен, мій візок в зеленій гущині

Минає острови у хвилях запашні,

Що ними бур'яни підносяться багряно.

Вже морок падає. Ні шляху, ні кургана...

Шукаю провідних зірок у вишині.

Он хмарка блиснула, он золоті вогні:

То світиться Дністро, то лампа Акермана.

Спинімось! Тихо як!.. Десь линуть журавлі,

Що й сокіл би не взрів,— лиш чути, де курличе.

Чутно й метелика, що тріпається в млі,

I вужа, що повзе зіллями таємниче...

Я так напружив слух, що вчув би в цій землі

I голос із Литви. Вперед! Ніхто не кличе.

Додаток 2

Аюдаг

Люблю дивитись я із Аюдагу скелі,
Як спінені вали біжать йому до ніг
Рядами чорними — чи, ніби срібний сніг,
На сонці виграють, мов райдуги веселі.

Штурмують мілину вони у буйнім хмелі,
Немов морських потвор іде страшний набіг;
Здобудуть — і назад одходить військо їх,
Корали й перли нам лишивши на тарелі.

Твоя подоба це, поете молодий!
Так грізних пристрастей бушує буревій;
Та ліру ти підняв — і в серці супокій.

Навала відійшла по довгій обороні,
Безсмертні лиш пісні зронивши в час погоні.
За них віки тобі вінком прикрасять скроні.

Додаток 3

Повідомлення учня. «Історія Карла XII» Вольтер

Зміст епізоду (історична вірогідність його остаточно не встановлена) полягає в наступному: на початку своєї кар’єри юнак Мазепа був пажем при дворі польського короля Яна Казимира. Красень-паж полюбив молоду дружину одного із придворних магнатів і користувався її взаємністю. Коханців вистежили, піймали й привели на суд розгніваного старого чоловіка, що жорстоко розправився зі своїм суперником. Юнака роздягнули, прив’язали до щойно взятого з табуна дикого жеребця, якого, налякавши батогом і пострілами в повітря, відпустили на волю. У поемі розповідається про той жах, що пережив приречений Мазепа в цій скаженій скачці, яка, тривала не одну добу. Страждання його, зрештою, на межі втрати життєвих сил, закінчуються випадковим щасливим порятунком.