Урок "Український національний рух і його опоненти в умовах пореволюційної (столипінської) реакції 1907–1914 рр. Товариство українських поступовців".

                           План-конспект уроку:

Український рух та «столипінська реакція» (1907–1914)

Мета уроку:

• розкрити особливості столипінської реакції в Україні та її вплив на національне життя;
• охарактеризувати основні напрями діяльності опонентів українського руху (чорносотенців, російських націоналістів).
• формувати вміння працювати з першоджерелами та витягувати з них необхідну інформацію;
• розвивати навички порівняння та структурування даних через заповнення порівняльних таблиць;
• виховувати почуття національної гідності та поваги до діячів, які в складних умовах обстоювали право українців на власну культуру;
• формувати критичне ставлення до проявів шовінізму та національної

Очікувані результати:

• Знати: дату створення ТУП (1908 р.), прізвища провідних діячів (М. Грушевський, С. Єфремов, В. Винниченко) та зміст антиукраїнських циркулярів П. Столипіна.
• Розуміти: сутність «столипінської реакції» як спроби тотальної русифікації та причини переходу українського руху до нелегальної діяльності.
• Вміти:
  • пояснювати термін «автономізм» у контексті програмних вимог ТУП;
  • аналізувати першоджерела, виокремлюючи головні аргументи сторін;
  • порівнювати позиції українських поступовців та їхніх опонентів (чорносотенців) за допомогою таблиці.

1. Історичний контекст

Після поразки революції 1905–1907 рр. настають часи «столипінської реакції». Влада намагається придушити будь-який національний рух. Це період «закручування гайок», заборон українських газет, «Просвіт» та переслідувань активістів.

2. Ключові поняття та постаті

• ТУП (Товариство українських поступовців) — нелегальна міжпартійна організація (1908 р.), що стала «мозковим центром» українства.
• Лідери: Михайло Грушевський, Сергій Єфремов, Володимир Винниченко.
• Опоненти: Російські націоналісти («чорносотенці»), Клуб російських націоналістів у Києві.

                                Хід уроку

1. Стратегія виживання (ТУП)

Лідери Товариства українських поступовців (ТУП)

Український рух у цей час очолювали видатні інтелектуали, які обрали шлях легальної, поступової боротьби за права нації.

• Михайло Грушевський — ідеолог українського автономізму.

•  Сергій Єфремов — публіцист, «совість» української інтелігенції.

 ТУП обрало тактику «малих діл» та парламентської боротьби.

 Автономія України, українізація освіти, свобода слова та друку.

• Дискусія: Чому ТУП було нелегальним, але діяло відкрито через пресу та Держдуму?

 2. Опір та опоненти

Позиція влади: Циркуляр Петра Столипіна (20 січня 1910 р.)

• Цей документ фактично ставив українців в один ряд з іноземними колонізаторами. Заборона реєструвати товариства «інородців». Українців офіційно прирівняли до «чужинців».

Цитата: «Товариства національні, що мають на меті об’єднання окремих інородницьких елементів... на ґрунті виключно національних інтересів, підлягають закриттю. Приналежність до них є небезпечною для державної цілісності Російської імперії. Розпорядження це стосується товариств: польських, єврейських, а також українських...»

Завдання для учнів: Знайдіть у тексті термін, яким влада називала українців. Чому об’єднання «на ґрунті національних інтересів» вважалося злочином?

2. Позиція руху: Декларація ТУП «Наша позиція» (1908/1912 рр.)

Це була відповідь на реакцію — виважена, але непохитна.

Цитата: «Ми, українські поступовці, стоїмо на ґрунті конституційного ладу та автономії України. Нашим девізом є: через демократизм до автономії. Ми вимагаємо права навчати дітей у школах рідною мовою, запровадження української мови в судах та адміністрації. Наша мета — не відокремлення, а рівноправність у колі вільних народів.»

Завдання для учнів: Порівняйте цілі ТУП із радикальними закликами до революції. Чому тактика ТУП називалася «еволюційною»?

• Справа Бейліса (1911–1913).
•  Менахем Мендель Бейліс: Головний обвинувачений, приказчик цегельного заводу Зайцева. На фото він зазвичай зображений у капелюсі та окулярах.

• 
• Андрій Ющинський: Жертва вбивства. Його фотографія часто використовувалася в пропагандистських листівках того часу (наприклад, у газеті «Двуглавый орел») для розпалювання антисемітських настроїв.
•  

Зала суду: Процес проходив у київському Будинку судових встановлень. Збереглися світлини, що фіксують атмосферу засідань та склад присяжних. Процес завершився 28 жовтня 1913 року виправдальним вироком для Бейліса, що стало поразкою для організаторів «кривавого наклепу». 

 Справа викликала величезний резонанс у пресі. Публікувалися як стенограми засідань, так і агітаційні матеріали «чорносотенних» організацій. Позиція інтелігенції у «справі Бейліса» стала потужним демаршем проти державного антисемітизму. Більшість видатних культурних і громадських діячів того часу сприйняли процес не як кримінальну справу, а як цинічну фальсифікацію та наступ на права людини.

Ось ключові аспекти їхньої реакції:

• Українська інтелігенція: В Україні справу сприйняли як спробу розпалити ворожнечу між народами. Активну позицію зайняли:
  • Михайло Грушевський: Виступав проти використання суду як інструменту політичної провокації.
  • Сергій Єфремов: Опублікував низку гострих статей, за що зазнав переслідувань від влади.
  • Володимир Короленко: Його репортажі із зали суду вважаються взірцем правозахисної журналістики. Він детально розбивав аргументи обвинувачення, доводячи їхню абсурдність.
• Наукова спільнота: Професори Київської духовної академії та університету Св. Володимира (зокрема гебраїст Олександр Глаголєв) надали експертні висновки, що в юдаїзмі не існує практики ритуальних вбивств.
• Реакція за кордоном: Протест підтримали європейські зірки — Томас Манн, Герберт Веллс та Анатоль Франс. Це перетворило київський суд на подію світового масштабу.

Завдяки такому тиску інтелігенції владі не вдалося провести процес «тихо», а присяжні (серед яких були прості селяни) зрештою винесли виправдальний вирок.

3.Ювілей Шевченка (1914)

• Кульмінація протистояння. Заборона святкування 100-річчя Кобзаря спровокувала масові протести й об’єднала рух перед початком Першої світової війни.

У 1914 році відзначався 100-літній ювілей від дня народження Тараса Шевченка. Ця дата стала символом масштабного протистояння між українською громадськістю та російською владою, яка намагалася повністю заборонити будь-які святкування. І

• Російський уряд офіційно заборонив проведення урочистостей та збір коштів на пам’ятник Кобзареві. Міністерство внутрішніх справ видало циркуляр, що забороняв публічні вшанування, панахиди та навіть друк ювілейних видань.
• Попри заборону, 25-26 лютого (за старим стилем) у Києві спалахнули масові демонстрації. Студенти Університету святого Володимира (нині КНУ) та Політехнічного інституту вийшли на вулиці з гаслами «Геть гніт!», що призвело до зіткнень з поліцією та численних арештів.
• «Шевченківський здвиг» у Галичині: На відміну від Російської імперії, в Австро-Угорщині ювілей відзначали відкрито. 28 червня 1914 року у Львові відбувся «Шевченківський сокільський здвиг» — масштабна маніфестація за участю тисяч представників спортивно-руханкових товариств («Сокіл», «Січ»), яка фактично стала оглядом українських національних сил перед Першою світовою війною.
•  Боротьба за ювілей привернула увагу навіть російських ліберальних діячів та депутатів Державної думи, які критикували уряд за «безглузді заборони», що лише посилювали український національний рух. 

Цей ювілей продемонстрував зрілість українського руху та став важливим етапом у боротьбі за державність. 

4. Підсумок

Ось макет таблиці, яку учні мають заповнити в зошитах, спираючись на опрацьовані першоджерела та розповідь вчителя.

Порівняльна таблиця: Український рух та імперська влада (1907–1914)

Домашнє завдання:

1. Опрацювати відповідний параграф підручника.
2. Вивчити ключові дати: 1908 р. (створення ТУП), 1910 р. (циркуляр Столипіна), 1914 р. (заборона ювілею Шевченка).

3.  Напишіть короткий допис (10-12 речень) до газети «Рада» від імені українського вчителя того часу. Опишіть, як «столипінська реакція» вплинула на ваше життя та чому ви підтримуєте ТУП.
4.  Поясніть письмово логіку гасла ТУП: «Через демократизм до автономії». Чому без демократії в Російській імперії автономія була неможливою?