Урок "Урок літератури рідного краю. Образ матері у творчості волинських поетів"

Тема: Урок літератури рідного краю. Образ матері у творчості волинських поетів

Мета: ознайомити восьмикласників із темою материнства у творчості поетів-земляків;прищеплювати доброту, людяність,любов до матері,до рідної землі як першопочатку буття кожної людини;розвивати творче мислення, пам’ять,увагу

 Не вчаться на поетів – то від Бога –

Космічна в жилах музика тече…

                                 Микола Побелян

Нічого не треба, нічого не хочу від світу,
Лишень аби мати на білому світі була. 

                                                                                                                  С.Пушик

1.         Вступне слово вчителя. Оголошення теми, мети уроку

 

Добрий день, любі діти!

Сьогодні ми з вами сьогодні поринемо у чарівний світ поезії. Зверніть увагу на епіграф на дошці: Не вчаться на поетів – то від Бога –

Космічна в жилах музика тече…

                                 Микола Побелян

   Ця поезія творилася  на нашій рідній волинській землі, де ми народились, де батьківська хата гостинно відчиняє свої двері, а добрі мамині руки пригорнуть, попестять. Про вічну материнську любов буде йти мова на сьогоднішньому уроці. Запишіть тему: «Урок літератури рідного краю. Образ матері у творчості волинських поетів». Заняття проведемо у формі усного журналу, кожна сторінка якого буде присвячена темі матері у творчості конкретного митця. Ми разом будемо міркувати, а узагальнені думки записуватимемо на постері, над яким уже розпочали роботу.

Перед кожним із вас лежить аркуш зі схемою самооцінювання, який допоможе вам самостійно визначити рівень власних  знань. Вкінці уроку ви здасте схеми та отримаєте оцінку

Вивчення нового матеріалу.

Розповідь учителя з елементами бесіди.

Природна краса Волині, її джерела напоїли снагою не один талант.

Які талановиті люди нашої рідної Волині вам відомі?(математик Михайло Кравчук,історик Вячеслав Липинський,учений-поліглот, який знав 60 мов Агатангел Кримський,композитори Степан Кривенький та Анатолій Пашкевич, письменники Улас Самчук, Леся Українка, Олена Пчілка, сучасна художниця Зеновія Рубан, чиї роботи зараз експонуються в музеях Європи)

Із творчістю яких волинських поетів ви знайомились?(Надія Гуменюк, Валентина Штинько,Василь Слапчук, Володимир Лис, Анатолій Махонюк, Сіма Кордунова).

Діти, а яка із жінок для вас наймиліша, найкрасивіша у світі? Чому?

Так, саме мати, бо це та людина, до рук якої ми линемо в дитинстві, просимо допомоги в юності і перед якою схиляємо в пошані голову в зрілі літа. Це та людина, яка зігріє душу добрим словом, щирою порадою. То ж поговоримо сьогодні про найріднішу і найдорожчу людину - про матір.

Її любов супроводжує людину довіку, дає їй силу день у день. Ось вона, щаслива й усміхнена, поспішає на зустріч, ось зі словами ревної молитви стоїть на колінах перед образами, вимолюючи долю своїм дітям, ось мають білими крилами вишиті рушники і злітає тиха материнська пісня, ось паска, щойно вийнята із печі, сяє на маминих руках...

Під зоряне небо рідної Волині з образом матері в серці вийшли поети Олександр Богачук, Ніна Горик, Євгенія Назарук, Петро Мах.

У своїх творах вони порушують важливі проблеми сьогодення, але наскрізною лінією через усю їхню творчість проходить тема матері.

Із чим у вас асоціюється слово «мати»?

Перша сторінка усного журналу- творчість О.Богачука

про якого вам розкаже …

  Богачук Олександр Теофілович народився 18 грудня 1933 року, в селі Сокіл Рожищенського району Волинської області, помер 18 травня 1994 року в м. Луцьку — український поет, журналіст. В золоту скарбницю української поезії Олександр Богачук увійшов разом з іменами Дмитра Павличка, Бориса Олійника, Андрія Малишка. Поет-пісняр. Десятки мелодій на слова Олександра Богачука створили відомі композитори Григорій та Платон Майбороди, Анатолій Горчинський, Анатолій Верменич.Такі пісні  як «Тиша навкруги», «Троянди на пероні», «Іду я росами», «Димить туман», «Тихо падає цвіт», «Щедрик», «Журавлі», «Моя родина — Україна» та багато інших апробовані широким загалом виконавців.

 

 

Вслухайтесь у чарівну мелодію щиросердних слів про рідну неньку.

О. Богачук. «Допоки нас чекають наші мами»

 

Допоки нас чекають наші мами,

І доки виглядають нас батьки, Провідуймо, та не лише листами,

Хоч дорогі їм і скупі рядки.

Коли неждано вдарять дзвоном далі,

Тоді на все, на все знайдемо час.

 Але ні сльози, ні вінок печалі –

Уже ніщо не виправдає нас.

Заниє  жаль у щедрім слові «мамо»,

 І чайкою здригнеться синя вись.

Провідуймо і завжди пам’ятаймо,

 Що можем запізнитися колись.

 

Ви прослухали поезію О. Богачука Яку музику ви написали б до цього вірша - швидку, веселу чи повільну, спокійну? Чому?( Я написав би повільну, спокійну музику, адже у вірші автор роздумує про вдячність дітей своїй неньці та закликає за жодних обставин не забувати матерів, коли ми станемо дорослими) Тематично та ідейно з цим віршем перегукується ще один твір О.Богачука - «Пісня сивої туги»

 

Послухайте, будь ласка…

                                      Пісня сивої туги

 

Стала мати вночі край вікна.

Защеміло в очах мимоволі...

Задивилася мовчки вона

На вершечок тополі.

Сплять з лелеками лелі малі,

Сняться хмари їм білі-білі.

Доти з матір’ю, доки в кублі,

Доки крила безкрилі.

Колихала синів - і нема.

Розлетілись, хто нижче, хто вище.

А тепер серед ночі сама

Сиву тугу колише.

N

Де ж ви, де ви, сини-силачі?

Хоче мати від вас небагато.

Виглядаючи, кличе вночі:

«Хоч приїдьте на свято!»

Стала мати вночі край вікна,

Білить місяць побілені коси.

І ховає в долоні вона

Крик очей безголосий.

Сплять з лелеками лелі малі,

Сняться хмари їм білі-білі.

Доти з матір’ю, доки в кублі, Доки крила безкрилі.

 

Яким настроєм прийнята ця поезія?(Невеселим. Бо діти виросли, відлетіли з родинного гніздечка, а матері залишили сиву тугу.) До речі, автор у цьому вірші застосовує поетичний прийом, паралельно змальовуючи  малих дітей і безкрилих пташенят. Як називається такий художній засіб?(Поетичний паралелізм)

Який висновок ви для себе зробили?

1.Ніколи не забуваймо матерів, навіть тоді, коли подорослішаємо!

Ще одна актуальна тема. Матері і війна. Війна приносить біль материнському серцю, бо сини часто не повертаються звідти живими. Зримо постає перед нами сива мати, яка довгі роки після війни виглядає свого сина у вірші О.Богачука, покладеному на музику відомим українським композитором Григорієм Майбородою.

«Димить туман»(відеопрезентація).

 Який колір переважає у прослуханих поезіях О. Богачука ? Чому?

(Сивий колір   – колір сумний. Мати чекає дитину з надією, щодня виглядаючи її з далеких доріг. Це материнське чекання оповите смутком, тому переважає сивий колір.)

2.Війна несе зло, а особливо страждають від цього матері.

 

Немає з нами О. Богачука, але його вірші досі зігрівають душу, його пісні линуть поміж люди, його твори залишаються поміж нас.

 

Наступна сторіночка нашого уроку присвячена письменниці  Ніні  Горик

 

Наш земляк Василь Слапчук  сказав: «Усі її вірші вишиті хрестиком на полотняному рушникові життєвої дороги. Сам процес вишивання віршів надто буденний і прозаїчний, однак вигляд вишитого рушника завжди святковий». Такі вірші письменниці .

Горик (Литвинюк ) Ніна Петрівна народилася в селі Забужжя Любомльського  р-ну на Волині в 1957р. в родині колгоспників. Змалечку відчувала слово, тому після закінчення середньої школи питання вибору не стало - звичайно, філологічний факультет Луцького педінституту.

Ніна Горик - член Національної спілки письменників України, лауреат обласної освітянської премії ім. Лесі Українки. Зараз Горик Ніна Петрівна - викладач Луцького педагогічного коледжу.

Ніна Горик - автор поетичних збірок : « Волинь моя, воля»,

« Погожою дниною над Україною», « Повернення мавки», «На ниточці родоводу».

 

 

 Всім  зрозуміла  і близька поезія Ніни Горик « Мати », яку прочитають … (скл. з двох частин)

Мати

Завжди жила небагато

Й все хотіла розбагатіти.

Мала душі достаток - То й малювала квіти,

І луг, і ліси соснові,

Й всілякі сільські пейзажі.

Знаходила смак у слові,

Обмивши руки від сажі...

Коли ж Україна входила в силу,

То так із нею носилась,

Неначе та Україна - Четверта її дитина.

А доказувала ж багацько!

Як аргументів було замало,

То супротивника - мого батька голосом перемагала!.

Як ви думаєте, чи є щось спільне в образі матері із прослуханої поезії і вашої мами?(Матеріальних статків мати не має, але в неї значно цінніше багатство - духовне.)                                                                                                             3.Найбільше мамине багатство - духовні цінності, а не матеріальні.                    4.Матері вболівають за майбутнє України так, як за долю власних дітей.                        За змістом поезії, скільки дітей було в сім’ї поетеси Ніни Горик?(троє)             Коли на сцені палацу «Україна» в Києві виступав хор матерів- героїнь з села Бірки, зал піднявся і довго оплесками вшановував материнський подвиг. А Ніна Горик їм, бірківським матерям, присвятила цю поезію.                                                    Н. Горик « Співають матері»

                           Співають матері

                           У білих сорочках,

У світлих хусточках,

Просвітлені праведним спокоєм.

Душі їхні

Перехрещені вишиттям

І відкриті Богові.

Прислухаються херувими з небес,

Плачуть з розчулення,

Молитву творять:

- Чуєш, Господи?

Співають матері,

Що народ народили.

Пошли благодать їм і тому народові,

Що їх піснею нагородив

За материнство їхнє,

На пісню схоже...

Слухає Господь,

Молиться

За матерів, що співають.

 

Яку художню деталь ви помітили у вірші, що підкреслює простоту, щирість матерів?

Хустина завжди була елементом традиційного одягу української жінки.

«Співають матері у білих хусточках…»

Що символізує білий колір?

Так, білий - це колір радості. У білій хустці втілюється безмежність світу. Хустка, як і рушник, стала символом - оберегом української жінки - матері.

А як ставитесь ви до хустки?

Хустка символізує простоту. І її треба носити. Це наш своєрідний захист. Немодно - скажете ви. Кожен моду розуміє по-своєму. Жінка в хустині угодна Богові. Тому мати завжди в хусточці.

Материнський подвиг…Цікаве словосполучення, а ще матерів, що народили і виховали багато дітей, називають героїнями…

5.Мамине щастя – це діти!

Мати - це як вода: захотів - простягнув руку і напився. Завжди поруч. А може, як повітря: дихати і не помічати. А коли захолоне мамине серце, тоді душа стає безпритульною.

Перейдімо до третьої сторінки нашого усного журналу- творчості Євгенії Назарук.

       Євгенія Іванівна Назарук народилася 31 січня 1967 року в селі Мальоване Млинівського району Рівненської області. Мама, Ганна Олексіївна, сільська вчителька історії, передала у спадок своїй пізній дитині хист до літератури і малювання, а ще навчила любити рідну землю. Саме мама, згадує поетеса, навчила і бандерівського гімну, який, зрозуміло, можна було співати тільки коровам на пасовиську, інакше неньку звільнять з роботи. Педагогам тоді не дозволяли ходити до церкви і єдину хатню ікону мама зберігала у шафі – подалі від людських очей. Але саме мати прищепила Євгенії високу духовність, патріотизм.

У літературу поетеса прийшла досить пізно, важко долаючи невпевненість у власних силах. Але допомогли старші колеги по перу. Збірки:«Ніч на моєму плечі» (2005), «Танець бджоли» (2010). У 2015 році побачили світ одразу дві книжки Євгенії Назарук: поетична «Медунки у грудні» та  казки «Гостини в частин мови».

 

У світлиці серця Євгенії Назарук багато душевного тепла, світла, сонця. Так у поезії “Мамі моїй” поетеса висловлює свою вдячність найдорожчій людині - матері - Ганні Олексіївні Назарук, яка досить рано відійшла у потойбічний світ.

Мамі моїй...

Плакало небо. Плакала вишня.

Смуток губився - сльоза за сльозою.

Вчора виходила. Нині не вийшла.

Смутком липневим пішла за водою.

Не розтривожила літнього ранку,

В праці лишила відбиток утоми,

Не відпочила на рідному ганку,

Не завернула з дороги додому.

Липень визбирує крапельки меду.

 Вкрадливо смуток у хаті зітхає.

Думкою, вічністю лину до Тебе,

Захистку й досі у Тебе шукаю.

 

 

Поезія « Мамі моїй» багата художніми засобами: метафорами, епітетами. Визначте ці художні засоби.(Робота в парах)

У Євгенії Назарук є поезії, які по-особливому торкаються  душі.  Вони обов’язково мають прозвучати на уроці:« Спішу до мами »

Спішу до мами...

Спішу до мами у свята і будні,

Коли на дворі літо чи зима,

Коли на серці радісно й огудно,

Спішу до мами... А її нема.

Стежина в’ється під високим житом,

Збирає літо зерна в пелену...

Ой мамо, мамо, стільки пережито,

А розказати - то й нема кому.

Втім, не самотня: маю доньку й сина, і неба очі втомлено-сумні,

І, як колись, жаріє горобина Пучечком долі в рідному вікні.

Жаріє кетяг, дозріває жиго...

І я стою, схвильована чомусь.

Ой мамо, мамо, стільки пережито...

Дай хоч у сні до тебе пригорнусь.

«Сльоза»

Посеред будня, посеред посту, Душа зібралась неждано в гості. Вдягла сорочку в хрещаті квіти Та й полетіла до мами, в літо.

А як летіла, то все тужила;

- Я ж тебе, мамо, недолюбила! Недолюбила... Пекуча рана.

Ой, мамо, мамо, чому так рано? Мені б до тебе хоч на хвилину,- Де сходить сонце, немов хлібина, Де мліє літо, де на осонні Голублять казку твої долоні,

Де найсмачніший окраєць хліба, Де я і досі маленька ніби... Недолетіла... Сльозою стала. Хрещаті квіти, на землю впали.

6.Любімо та шануймо матерів зараз, бо потім буде пізно!                               Про любов до матері кожен говорить по-своєму : хтось прозою, хтось віршем, хтось музичним твором чи малярським полотном. Хтось гукає про це, хтось говорить пошепки.

Діти, а як би ви сказали своїй мамі про те, що ви її любите?

 

Четверта сторінка усного журналу- образ матері у творчості Петра Маха.

Серед імен поетів, чиї життя і творчість пов’язані з Волинню є П. Мах. Місце народження П. П. Маха - село Корхів на Люблінщині (Польща), рік - 1934. коли в Польщі виселяли українців, родина Махів потрапила під косу депортації - виселення в Україну. 1945 р. сім’я переїхала до Луцька. Закінчив Львівський університет ім. І. Франка, автор понад 20 книг поезій, серед яких: «Плеса», «На білих крилах рушників».Помер митець 2011 року в місті Луцьку.

Життєве кредо П. Маха:

Не оскверни людського і добро даруй , неначе воду із криниці.

Своїм життям і працею поет хоче бути потрібним людям, віддати шану найдорожчій людині. Поет виливає на папері свої почуття, свою душу, і ці поетичні одкровення П. Маха роблять нас добрішими , чутливішими, кращими.

П. Мах. «Вишивала зозуленьку»

Вишивала мати зозуленьку

В полотні засвіт-раненько

Мати вишивала.

Вишивала зозуленьку,

Долю зорювала.

На одне крило поклала

Заквіти щасливі,

А на другім задрімала

На крилечку сивім...

А ще сонечко в долині

Роси не збирало,

А зозуля на калині Літечко кувала

Яка картина постає перед нами, коли ми читаємо цей вірш?Словесно намалюйте.(  Я уявив собі пізній вечір. Біля вікна жінка-мати схилилася над вишиванням. Вона вишиває рушника чорним і червоним у подарунок дитині.)

Тісно перегукується мотивом інша поезія П. Маха «Вишивала Україну»

Вишивала Україну

  Вишивала мати квіти,

 Лебедів і Світязь...

  Вишивала ніжне віття І сердитий вітер.

Вишивала крила долі І очі світанку.

Вишивала волинянку На житньому полі...

Вишивала смутку сіті,

Високість орлину.

Вишивала Україну В калиновим цвіті!..

Чим ці поезії подібні?

Так, мати вкладає у рушник і тепло, своєї душі і бажання дитині тільки добра. Бо рушник, вишитий маминими руками, потрібний і синові, і доні.

На що благословляє мати своїм вишиттям дітей?(на щасливу долю: метафори «долю зорювала…», «вишивала крила долі». На думку матері, майбутня доля її дитини пов’язана з долею України)

Підбиття підсумків уроку. Слово вчителя.

 «Три біди є у людини: смерть, старість і погані діти», — говорить українська народна мудрість. Старість неминуча, смерть невблаганна — перед нею не можна зачинити двері, а від поганих дітей не можна вберегтись, як від вогню. І це залежить не тільки від батьків, а й від дітей. Тож завжди намагайтеся бути слухняними і не завдавайте їм прикрощів.