Урок "Утворення Османської імперії"

Урок №30                                                                                               7 клас

Тема: Турецька держава: через загарбання до імперії

Мета: сформувати в учнів  понять причинно-наслідкових зв'язків пов'язане з падінням Візантійської і посиленням Османської імперій; формувати в учнів критично мислити, та давати аналіз та оцінку подіям які відбулися ;виховувати інтерес до історичного минулого не тільки своєї держави а світу в цілому.

Тип уроку: вивчення нових знань.

Обладнання: підручник, атлас, дидактичний матеріал.

Основні терміни і поняття: османи, яничари, султан.

Основні дати і події: 1261 р.— відновлення Візантійської імперії; 1389 р.— битва на Косовому полі; 1396 р.— поразка хрестоносців від турків під Нікополем; 1402 р.— розгром Тимуром турків під Анкарою; 1439 р.— Флорентійська унія; 1444 р.— поразка хрестоносців від турків під Варною; 1453 р.— падіння Константинополя.

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

II. ПЕРЕВІРКА ЗНАНЬ УЧНІВ

Метод «Мікрофон»

1. Коли розпочався процес політичної роздробленості Русі?

2. Назвіть наймогутніші держави, що постали на північно-східних теренах Русі.

3. За що князі Володимиро-Суздальського князівства отримали свої прізвиська: Юрій Долгорукий, Андрій Боголюбський, Всеволод Велике Гніздо?

4. Коли єдине Володимиро-Суздальське князівство розпалося на окремі землі-князівства?

5. Хто відігравав вирішальну роль в управлінні Новгородською землею?

6. Завдяки яким битвам князі руських князівств зупинили просування хрестоносців на Схід?

7. За що Олександр Ярославич отримав прізвисько Невський?

8. Яка битва отримала назву «Льодове побоїще»?

Метод «Мозковий штурм»

У чому полягала причина перемог турків ­ османів?

Завоювання османських султанів у Європі та Азії

Робота з картою. Використовуючи карту атласу «Утворення Османської держави. Завоювання  османських  султанів  (ХIV–XVI  ст.)»,  виконайте  завдання.

1.  Назвіть держави, завойовані турками ­ османами.

2.  Назвіть васальні території імперії Османа.

3.  Назвіть місця найважливіших битв.

III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Вступне слово вчителя

Внутрішня криза, яку переживала Європа в XIV ст., ще більше ускладнилася від зовнішньої небезпеки турецького вторгнення. Останньою перешкодою для турків-османів була Візантійська імперія.

Який термін об’єднує історичні та географічні поняття: Мекка, Медина, мечеть, Коран, мінарет, хадж?

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1.     Утворення Османської держави.

Наприкінці XIII ст. в північно-західній частині Малої Азії, на землях колишнього Сельджуцького султанату, виникла невелика, але войовнича держава. Її засновник - вождь Осман об’єднав під своєю владою декілька племен, які пізніше стали називати турками-османами, або просто османами. Ці завойовники не просто вчиняли грабіжницькі набіги, а й прагнули встановити на загарбаних територіях власне панування. Водночас вони й самі здебільшого відмовлялися від кочового способу життя й переходили до осілості.

Син Османа Орхан з 12 років брав участь у військових походах батька, а ставши правителем, захопив великі території в Малій Азії - до Мармурового й Чорного морів. Легка кіннота турків була дуже рухливою. Це давало змогу османським полководцям легко й швидко перекидати в потрібне місце великі військові сили й вигравати битви.

Для зміцнення військової могутності османів Орхан, який уже мав титул султана, провів низку важливих законодавчих перетворень.

Робота з документом

XVII ст. Літопис Хусейна «Дивні події» про військово-законодавчу діяльність Орхана

За Орхана слава османської династії піднеслася. Одного разу візир (перший міністр) Алаеддін сказав султану Орхану: «Хвала Всевишньому, прапор перемоги і султанату піднято. Відтепер за правилами султанів належить скласти декілька законів. Насамперед треба почати карбувати монету від Вашого імені».

Друге міркування Алаеддіна. У всіх самостійних володіннях Руму (візантійські території в Малій Азії) та в їхнього війська є особливий одяг і відмітні знаки. Султан Орхан прийняв цю пораду і видав наказ, щоб його воїни вдягали білі ковпаки.

Третє міркування Алаеддіна. Унаслідок ворожнечі між мусульманами і немусульманами необхідно обов'язково збільшити військо для ведення численних війн проти невірних на великому просторі.

Султан Орхан прийняв цю пораду і віддав наказ про створення нового війська.

Алаеддін вибрав деяку кількість близьких до змужніння хлопчиків із слов'ян, розподілив їх поміж турками, щоб вони навчалися турецької мови і рабського служіння. Через декілька років цих хлопчиків відібрали в турків і цьому новому загону дали назву «нове військо» («єні чері», яничари). У походах і при султанах вони стали найнадійнішими слугами династії Османів.

Робота з класом

Чому візир дав султану поради в першу чергу щодо реорганізації війська?

Яничари - це постійне піше військо, яке утримувалося за рахунок держави. З дитинства вони досконально оволодівали військовою справою і виховувалися у сліпій відданості ісламу. Яничарам заборонялося одружуватися і мати сім’ю, усе їхнє життя підпорядковувалося суворій дисципліні. Відбірні фанатичні воїни, яничари становили особисту гвардію турецьких султанів.

Робота з класом

Чому яничар набирали саме із слов'янських хлопчиків?

До озброєння яничар входили списи, криві шаблі та кинджали (ятагани). На чолі яничарського війська стояв обраний командир - ага, який мусив пройти всі яничарські посади, починаючи з найнижчої. Ага був удостоєний особливої честі знімати взуття із султана, коли той входив до мечеті. В одному з яничарських приміщень стояв трон для султана.

Із середини XV ст. до яничарських правил увійшов звичай при вступі султана на трон вимагати від нього нагороду. Якщо плата здавалася недостатньою, яничари бунтували і ставили на престол догідливого султана.

2.     Завойовницькі походи.

Османські султани виявилися талановитими полководцями. Основою їхнього війська була численна кіннота, причому кожний вершник мав при собі двох коней (одного для себе, другого для здобичі). Османи рано усвідомили переваги вогнепальної зброї і створили найкращу в тогочасній Європі артилерію.

Підкоривши більшу частину Малої Азії, турецька держава із середини XIV ст. перейшла до завоювань на Балканах. Упродовж 30 років османи захопили значну частину півострова, оволоділи Адріанополем і зробили його столицею своєї держави.

Вирішальна битва із сербами відбулася в 1389 р. на Косовому полі. Хоча турки мали велику перевагу в силах, слов’яни билися запекло й самовіддано. Турки здобули повну перемогу. На Косовому полі з обох сторін загинуло безліч воїнів, у полон потрапив сербський князь Лазар. Сербська держава перетворилася на турецьку провінцію.

Серби вважають Мілоша Обіліча героєм, турки - ворогом. Як ви можете оцінити його вчинок?

У Західній Європі з жахом чекали османського нашестя, але на заклики пап до війни з «невірними» не дуже поспішали відгукнутися.

Під впливом османських завоювань Захід нарешті зрозумів усю серйозність турецької загрози. У 1396 р. Папа організував проти османів Хрестовий похід, але в битві під Нікополем (на Дунаї) турки вщент розгромили 60-тисячне хрестоносне військо. Переможець, султан Баязид І, якого за швидкість дій прозвали Блискавкою, узявся до втілення такого плану - завоювання Константинополя. Побудувавши флот, султан узяв візантійську столицю в облогу. Проте несподівано падіння Константинополя було відкладено на 50 років: на володіння султана в Малій Азії обрушилися полчища завойовника Тимура.

Син дрібного князька, Тимур, якого через каліцтво називали ще Тамерланом (перс. - кульгавий), завоював місто Самарканд і проголосив себе верховним правителем - еміром. Тимур не вмів читати, але знав напам’ять біографії всіх великих полководців і розповідями про них розпалював бойовий дух своїх воїнів. «Увесь світ не вартий того, щоб мати двох царів!» - любив повторювати Тимур.

Як ви розумієте цей вислів Тимура?

Поступово завойовник підкорив усю Середню Азію, Сирію, Персію, розгромив Золоту Орду, здійснив похід на Індію.

Щоразу, здобувши перемогу, жорстокий завойовник повертався до свого улюбленого Самарканда. Тимур прикрасив місто чудовими палацами й мечетями, називав його найкращою частиною світу. Там могутній емір проводив час у бесідах з мудрецями і легендарним жартівником Ходжею Насреддіном.

У 1402 р. біля міста Анкари Тимур розгромив непереможне доти турецьке військо. Султан Баязид потрапив у полон і від такого приниження невдовзі помер. Пройшовши спустошувальним рейдом османськими володіннями, Тимур повернувся в Середню Азію. Знесилена Османська держава заліковувала рани.

Робота з класом

Хто в першу чергу страждав від постійних завойовницьких війн?

3. Османська імперія та її творець.

Наступні півстоліття після навали Тимура османи накопичували сили для досягнення своєї головної мети - завоювання Константинополя. Перш ніж узяти місто в облогу, султан Мехмед II (1451-1481) здобув контроль над Босфором. Для цього правитель побудував на європейському боці укріплену фортецю. Відтепер усі кораблі мусили отримувати від Туреччини дозвіл на проходження протокою.

Робота з документом

XVI ст. Османський історик Саад ед Дин про взяття Константинополя

Наприкінці першого дня облоги, як тільки встановили гармати, султан наказав піддати стіни потужному обстрілу, не кажучи вже про безперервний град стріл і каміння, яке кидали метальні машини і яке подібно до дощу засипало місто.

Обложені, у свою чергу, давали безперервні залпи з мушкетів і заряджених кам’яними ядрами гармат, які завдавали великих страждань багатьом мусульманам.

І ось султан сказав, що оскільки місто обнесене мурами з трьох боків, то осаджувати його із суходолу - марна справа. Доводилося шукати засоби для атаки з моря. Це було важко, адже гавань міцно захищав ланцюг, що через нього не могло пройти жодне судно.

Тоді султанові спало на думку перетягти галери суходолом і напасти на місто з боку моря, піддавши його гарматному обстрілу. Візантійці були впевнені, що це єдине місце, через яке мусульмани не зможуть на них напасти. Коли галери вдалося переправити, з них спорудили міст, і він став шляхом для нападу з боку гавані. Місто було взято.

Хто з київських князів використовував тактику перетягування кораблів суходолом і як це було зроблено?

Навесні 1453 р. Константинополь опинився в руках Мехмеда. Султан увійшов до собору Св. Софії і помолився. Християнська церква стала мечеттю Айя Софія. Мехмед II перейменував завойоване місто на Істанбул (Стамбул), переніс сюди свою столицю й наново її перебудував. Тепер баню храму Святої Софії увінчував турецький півмісяць, а над Босфором майорів зелений прапор пророка Мухаммада.

Після загибелі Візантії утворилася Османська імперія. У своєму складі вона об’єднала європейську й азіатську Туреччину. Відтоді султан Мехмед почав уживати титул Володар двох земель і двох морів (Середземного і Чорного). Розгром Візантії перетворив Османську імперію на одну з наймогутніших держав середньовічного світу, яка наводила жах на всіх своїх сусідів.

Мехмеда II недарма йменували Фатих (Завойовник). За нього османи підкорили дві імперії - Візантійську і Трапезундську, завоювали шість князівств і королівств, у тому числі Сербію, Боснію, Албанію. Войовничий султан витіснив із Чорного моря основних торгових суперників Туреччини - венеціанців і генуезців, а також захопив генуезькі колонії в Криму. Одна з них - Кафа (Феодосія) стала опорним пунктом турецького володарювання на Кримському півострові. На місці іншої турки заснували в гирлі Дону фортецю Азов, яка впродовж трьох століть слугувала їм базою для наступу на Росію і Кавказ.

Підпорядкування Криму турками обернулося на справжнє лихо для України, Польщі і Московської держави. За підтримки османської Туреччини кримські татари ледве не щорічно влаштовували грабіжницькі набіги на слов’янські землі. Безліч людей забирали в полон, щоб потім продати в турецьке рабство.

4.     Мирні турботи Завойовника.

Підносячи військову могутність Туреччини, Мехмед II водночас приділяв велику увагу вдосконаленню державного управління. Султан створив центральний уряд - Порту і видав звід основних законів - «Канун», в основу якого поклав роздуми і вислови з Корану. «Канун» встановлював головні державні посади і винагороду за них, правила користування землею, урочисті свята. У зводі законів містилися також правила поведінки.

Грізний і безжальний завойовник, Мехмед II був освіченою людиною. Султан знав шість мов, цікавився науками і мистецтвом, запрошував до себе вчених європейців. При своєму дворі Мехмед охоче приймав гуманістів і вчених. Велику увагу приділяв османський правитель навчанню та вихованню молоді. За його наказом вісім християнських церков у Стамбулі було перетворено на школи-медресе. У них 600 учнів вивчали граматику, логіку, астрономію, право, основи ісламу.

Захопивши Константинополь, Мехмед II проголосив: «Віднині моїм троном є Стамбул». Завойовник наказав побудувати для себе розкішний палац з видом на Босфор і Мармурове море, звів Велику мечеть.

Дбав султан і про створення комфортних умов життя для мешканців і гостей своєї столиці. У місті побудували чимало зручних готелів і громадських лазень. Доброї слави зажили стамбульська лікарня і аптека, що діяла при ній. Сюди приймали хворих, які не могли дозволити собі викликати лікаря додому або придбати за власний кошт ліки. Один із тогочасних істориків мав усі підстави стверджувати: «Султан Мехмед створив Стамбул».

За звичаєм в османських містах завжди існували окремі квартали для мусульман, християн та іудеїв. Проте чоловікам-мусульманам ніхто не забороняв одружуватися з християнками. Жінки в такому шлюбі навіть мали право зберігати свою віру. Щоправда, їхні діти ставали тільки мусульманами. Султанський закон забороняв немусульманам носити однакове з мусульманами вбрання, купувати невільників та їздити верхи на конях. Але в реальному житті цих правил не надто дотримувались. Багаті єврейські, грецькі та вірменські купці вдягалися і поводилися так само, як і мусульмани.

Інколи Мехмеда II намагаються поставити в один ряд з тогочасними ренесансними правителями, однак це - явне перебільшення. Завойовник насамперед залишався ісламським володарем і понад усе прагнув зробити свою державу наймогутнішою у світі. За правління Мехмеда Османська імперія не тільки стала провідною країною мусульманського Сходу, а й кинула виклик християнському Заходу. Європейські монархи не зуміли об’єднатися для боротьби проти турків і були змушені ставитися до Османської держави як до впливової сили на міжнародній арені.

VI. ПІДСУМКИ УРОКУ

Заключне слово вчителя

У той час як у Західній Європі відбувалися процеси централізації, Реконкісти, тривала Столітня війна, у Візантії теж мали місце події, які докорінно змінили політичну карту Європи. Тут з’явилися турки-османи, які поступово захопили всю територію Візантійської імперії, а в 1453 р. (рік завершення Столітньої війни) і її столицю — Константинополь. Ця подія була розцінена багатьма сучасниками як катастрофа — було зруйновано один із центрів християнства.

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацюйте §26 підручника.

2. Складіть у зошиті хронологічну таблицю до матеріалу параграфа.

3. Використовуючи додаткову літературу, складіть розповідь про долю одного із захисників Константинополя.

 

 

 

 

 

 

 

                   Мехмед ІІ Завойовник