урок " Уявна подорож Києвом часів Володимира Великого та Ярослава Мудрого"

 Уявна подорож Києвом часів Володимира Великого та  Ярослава Мудрого

Мета уроку: ознайомити учнів із зовнішнім виглядом Києва за часів правління Володимира Великого та  Ярослава Мудрого;

сприяти засвоєнню  знань учнів про господарську і культурну діяльність жителів давньоруського Києва періоду правління Володимира Великого та Ярослава Мудрого;

формувати вміння аналізувати писемні історичні джерела, в процесі групової роботи працювати з текстом, ілюстраціями, виступати з повідомленнями

розвивати навички сприймати та аналізувати твори мистецтва, давати стислу характеристику пам’яткам культури, розкривати їх значення та місце в історичному процесі;

виховувати інтерес до дослідження  історичного минулого української землі, повагу до  пам’ятників культури.

Тип уроку: практичне заняття

Обладнання:  історична карта «Русь-Україна за часів Володимира Великого та Ярослав Мудрого», атласи, картки з завданнями , мультимедійна презентація до уроку, літопис «Повість минулих літ».

Очікуванні результати: Після цього уроку учні зможуть

 пояснювати мистецтвознавчі терміни;

аналізувати історичні джерела та додаткову історичну літературу

описувати  пам’ятки культури

злагоджено працювати в групі

Епіграф уроку:

Бачите гори оці? На цих горах возсіяє

благодать Божа, буде город великий,

і воздвигне Бог багато церков.

Це буде мати городам Руським.

                     (св.апостол Андрій)

Хід уроку.

І. Організаційний етап.

Доброго дня діти, гості! Сьогодні урок у нас незвичайний, тож будем з вами спостерігати, висновки робити і мандрувати. А щоб урок пішов на користь, працювать будем на совість.

ІІ. Актуалізації опорних знань.

Робота з епіграфом (записаний на дошці)

- Про яке місто йдеться? (Діма читає вірш)

- З  якого писемного джерела ми дізнаємося про ці події?

Тож саме «Повість минулих літ» стане сьогодні нашим помічником.

Емоційне налаштування «Золота рибка»

Загадайте бажання на урок. Візьміть свою рибку з акваріума та прикрепіть її до великої. Нехай всі  ваші бажання здійсняться та весь урок вас супроводжує успіх та вдача!

Тож рушаймо у «Подорож Києвом часів Володимира Великого та Ярослава Мудрого»

          - Що ви очікуєте від нашої подорожі?

( Дізнатися, якою була столиця сучасної України тисячу років тому? Чим уславилася за правління Володимира Великого та  Ярослава Мудрого? Як жили її мешканці? Що залишили нам наші пращури у спадщину?)

Ну що ж, беремо з собою план маршруту й  багаж знань та продовжуємо поповнювати його!

 

 

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

 В цій подорожі ви будете не просто мандрівниками, але й екскурсоводами, експертами, давніми архітекторами, живописцями. Ви повинні уважно слухати розповіді, щоб якомога більше запам’ятати інформації про твори архітектури та мистецтва давнього Києва. Щоб вам було зручніше запам’ятати види пам’яток та їх назви я пропоную вам шаблон таблиці «Твори архітектури і мистецтва давнього Києва», а в ході уроку заповните її.

За картою нашої подорожі ми маємо пройти містом Володимира та містом Ярослава, зробити певні зупинки та виконати завдання. Але щоб пройти крізь центральний вхід вам потрібно піднятися «Сходинками історії»

ІV. Сприйняття та усвідомлення навчального  матеріалу.

1. «Місто Володимира»

* «Хмарка слів» Володимир Великий: реформував язичництво, скинувши кумира ідола в річку Дніпро; запровадження християнства як державної релігії в 988 році; започаткував шлюбну дипломатію руських князів, одружуючи дітей з представниками королівських династій Європи; окрасою міста Володимира була кам’яна , мурована Десятинна церква.

* Розповідь вчителя з доповненням учнями (додаток 1)

* Мультимедійна презентація

*Задача. Обчислити значення виразу: Я – М = В– Х, де

Я – рік смерті Ярослава Мудрого, 1054

М – початок київського княжіння Ярослава Мудрого,1019

В – рік смерті Володимира Великого, 1015

Х – початок княжіння Володимира Великого в Києві.980

Чи є рівність правильною?

*Вправа «Вирішіть шифрограму»

КЬЗЯН – глава держави

РДУНИЖА– постійне військо князя

ПОТІЛИС– історичний твір, в якому розповідь велася за роками

ТИДИНЬЦЕ– центральна укріплена частина міста

МСЕДРИ– вільні селяни

ЯСТХИРИСНВОТ– світова релігія, віра в Ісуса Хреста

 

 

2. «Місто Ярослава»

*Хмаринка цифр (яка дата зайва)

*Розповідь учнів (додаток 2)

*Відео  https://youtu.be/HuazHNL1ASA

*Вправа «Закінчити речення»

*Давайте поміркуємо, що можна запозичити від Ярослава Мудрого для сучасності, а що варто залишити в ХІ ст. Свої міркування напишіть на стікерах. Те, що ви взяли б із собою у ХХІ століття прикріпіть на цю дорожню валізу, а те, що залишаєте в минулому – ось на цей старий кошик.

3. «Софія Київська»

*Відео  https://youtu.be/HuazHNL1ASA

*Презентація  Софійського собору у вигляді фотоколажу

V. Закріплення та систематизація вивченого матеріалу.

 Хочу подякувати всім учням, які, готуючись до сьогоднішнього уроку, самостійно опрацювали додаткову  літературу, виступали  на уроці. На скільки вам сьогодні було цікаво, а набуті знання стали очікуваними результатами, ми зараз з’ясуємо.

• Вправа «Незакінчене речення» (речення до половини записані на дошці, а учні повинні продовжити їх до кінця):

Середньовічний Київ складався з двох частин – це .... («місто Володимира» і «місто Ярослава»).

 Першою кам’яною спорудою Києва була.... (Десятинна Церква).

 На честь перемоги над печенігами князь Ярослав звелів спорудити ... . (Софіївський собор).

 Внутрішнє вбрання Софії Київської оздоблене .... (фресками, мозаїками та іконами).

Мозаїка – це .... (малюнок із різнокольорових кубик скла чи смальти).

 Фреска виконувалася на .... (на свіжій штукатурці спеціальними фарбами).

 Дивовижні пам’ятки архітектури і мистецтва Києва свідчать про ... (високий рівень розвитку культури Київської Русі).

• Перевірка таблиці
•  Оцінювання роботи учнів на уроці.

VІ. Підсумок уроку.

 Ось і закінчилась наша мандрівка вулицями стародавнього Києва. Розбудоване за часів Володимира Великого і Ярослава Мудрого, це місто стало живим свідком нашої історії. Якщо будете в Києві, обов’язково відвідайте історичні пам’ятки культури часів Київської Русь що збереглися до сьогодні. А також, неподалік Києва, побувайте в музеї «Київська Русь», геолокацію я скину вам в групу «історики»

Хай на все життя стануть вам заповітом слова найвідомішого київського опікуна – князя Ярослава Мудрого: «Майте любов між собою… І, якщо будете жити в любові між собою, Бог буде у вас і підкорить вам ворогів. І будете  мирно жити. Якщо ж будете в ненависті жити, у сварках і незлагодах, то загинете самі і загубите землю батьків своїх і дідів  своїх, які здобули її трудом своїм великим». – Чи можна цей заповіт у ХХІ ст. вважати актуальним для сучасної України?

VІІ. Домашнє завдання.

Записати відомі прислів’я та приказки про Київ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«Місто Володимира»

Екскурсовод

Давній Київ був розташований на мальовничих схилах берегів Дніпра. Навколо нього розкинулися великі ліси, багаті на звірину, ягоди, гриби, дикий мед. На південь ліси чергувалися з широкими просторами родючої землі, де було добре вирощувати хліб. Таке виняткове місце не могло не стати великим центром навколишніх земель.

Експерт

«місто Володимира» – це назва київського дитинця (центрального укріплення міста), яке будувалося в кінці Х – в першій половині ХІІІ ст., збудованого при великому князі Володимирі Святославовичу. Воно було оточене земляним валом і ровом, які пролягли вздовж Старокиївської гори. Територія цього міста складала приблизно 10 га. Композиційним центром його стала Десятинна церква, навколо якої розміщувалися кам’яні палаци. Північно-східну частину дитинця займав великокнязівський двір, на якому розташовувалися родові князівські та боярські садиби. Пізніше, в ХІ –ХІІ ст. у «місті Володимира» були збудовані Андріївський і Федорівський монастирі, Василівська і Хрестовоздвиженська  церкви. У підніжжя Старокиївської гори знаходилися місцевості Кожум’яки, Дьогтярі, Гончарі, де жили ремісники та челядь.

Архітектор

Архітектурний образ Києва визначався насамперед дерев’яними будівлями. Окремі з них становили справжні шедеври народної архітектури. Ймовірно такими були будинки заможних верств населення, вони відомі під назвою «хороми». Примітною серед цих споруд був якраз палац князя Володимира, який знаходився приблизно в 60 метрах від Десятинної церкви. Це була велика кам’яна двоповерхова споруда , прикрашена фресковим живописом і архітектурними оздобами із мармуру і рельєфами шиферному камені.

Екскурсовод

Зараз час настав для знайомства з церквою небаченої краси. На її будівництво та утримання князь Володимир  виділяв десяту частину від княжих доходів (десятинну) звідси і походить назва церкви. Для будівництва храму обрали найкраще місце – на самій високій точці Старокиївської гори. Всі вулиці тогочасного Києва прямували до Десятинної церкви,  кам’яна громада  якої високо підносилась над дерев’яними кварталами і кріпосними стінами київського дитинця, її величаві куполи добре було видно не тільки з Подолу, а й із Подніпров’я. Таким чином цей храм дійсно став центром духовного життя держави.

Експерт

Десятинна церква - це перший кам’яний храм Київської Русі. Спорудили його давньоруські та візантійські майстри в 989 – 996 роках в період князювання Володимира Великого. Князь приділяв великої уваги щодо будування храму, запросив найкращих майстрів, виділяв численні кошти на її спорудження. Пізніше при церкві діяла перша школа Русі. Зусиллями князя Десятинна церква стала культурним та духовним осередком держави, символом єдності християнської віри для слов’янських народів, які звикали до православ’я.

 

Архітектор

Кращою будівлею ансамблю «міста Володимира» була Десятинна церква. З своїм типом цей храм належав до хрестовокупольних візантійських храмів. Стіни зведені із каменю і цегли (плінфи) в системі мішаної кладки. Внутрішній простір прикрашався зводами у формі хреста, над яким підносився купол, що підтримувався підпружними арками, опертими на чотири центральні стовпи. Зі сходу знаходилися напівкруглі виступи-вівтарі. Із західного боку підносились дві башти, які разом з багатоглавим завершенням надавали Десятинній церкві особливої урочистості.

Живописець

Після закінчення будівництва церква була прикрашена іконами, дорогоцінним посудом, хрестами, які князь Володимир вивіз із Херсонеса і одержав із Константинополя. Підлоги були викладені майоліковими плитками і мозаїкою, стіни розписані фресковим живописом і мозаїчним пано. В інтер’єрі храму широко використовувалися кам’яні архітектурні деталі, мармурові колони, шиферні різьблені плити, карнизи. Особливо багато було в Десятинній церкві мармуру, що давало підстави сучасникам називати її «мраморяною». Вважається, що зразком для київського храму послужила Фаросська церква Богородиці Великого палацу у Константинополі.

Екскурсовод

Розкопки Десятинної церкви археологами розпочалися ще в ХVІІ ст.  Але фундаментальне вивчення решток споруди було проведено в 30-х роках ХХ ст. При розкопках були виявлені фрагменти мозаїки підлоги, фрескових і мозаїчних прикрас храму, кам’яні гробниці, рештки фундаментів та інше. Поблизу Десятинної церкви вченими також були відкриті руїни князівських палаців і житла бояр, ремісничих майстерень і велика кількість давніх поховань. Зараз ці архітектурні пам’ятники знаходяться під охороною держави у складі Софіївського архітектурного заповідника міста Києва.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«Місто Ярослава»

Екскурсовод 

Після смерті батька князя Володимира, подолавши братерські міжусобиці, Ярослав посів великокнязівський Київський стіл. З перших років свого правління він продовжив політику свого батька, яку направляв на розвиток культурного та духовного життя держави. Дбав про підвищення та укріплення авторитету Русі серед європейських країн. Особливу увагу я приділяв розбудові і процвітанню столиці держави - рідному Києву. За його правління виріс та розрісся Київ в декілька разів.

Експерт

«місто Ярослава» – це назва прийнята в історичній науці частини давнього Києва, яку було збудовано на Старокиївській горі за часів правління князя Ярослава Мудрого в 11 ст.  Місто мало площу 60 га оточено ровом та величезним валом. Ця споруда складається з великих кліток, зроблених з дерев’яних колод і засипаних глиною. Основою валу є 6 таких кліток, тобто він має 18 м ширини і  разом з дерев’яним частоколом до 16 м висоти, простягався він на 3,5 км. Із зовнішнього боку валу викопаний глибокий  рів, заповнений водою. На хребті валу споруджено остріг  - огорожу з частоколу, побудовано дерев’яні, а іноді і кам’яні стіни. В’їхати до міста можна було через чотири брами (ворота) Лядську, Жидівську, Угорську та Золоту. На той час в місті проживало приблизно 50 тис. киян.

Екскурсовод

Дійсно, «місто Ярослава» величне і гарне. Збудовано його на місці де відбувся останній  бій Ярослава з печенігами, тут виник Новий, або Великий город, в центрі якого височів Софіївський собор, біля нього пізніше було збудовано церкви Св. Ірини та Св. Георгія, князівські палаци, боярські тереми та інші споруди. Давайте через Золоті ворота потрапимо  до міста і познайомимося з його архітектурними та образотворчими шедеврами.

Архітектор

Золоті ворота в Києві - одна із небагатьох пам’яток оборонного зодчества Київської Русі, що дійшла до нашого часу. Вони були головним в’їздом до Києва. Цей дивовижний витвір давньоруських зодчих  - могутня бойова вежа, що завершувалася церквою Благовіщеня з позолоченим куполом  (від цього походить назва воріт)  - викликав захоплення сучасників і наводив жах на ворогів своєю неприступністю. Нажаль час не зберіг пам’ятку. Довго вони були напівзруйновані і мали вигляд двох паралельних стін довжиною 25 і 13 м та висотою близько 8 м. У 1970 р. групою вчених, після тривалих досліджень, було прийнято рішення звести над залишками павільйон, який не тільки захищав би їх, але відтворював первісний вигляд споруди. Створення павільйону-реконструкції не тільки зберігає пам’ятку, від руйнування, але й дає можливість «оживити» ці древні залишки, зробити їх більш зрозумілими для широкого кола людей, показати велич цієї споруди.

Екскурсовод

Ось ми з вами пройшли крізь Золоті ворота і прямуємо вулицею «міста Ярослава» до його центру. Перші кам’яні споруди, які трапляються нам на шляху в середині міста  - це церква Св. Георгія та церква Св. Ірини, які були головними храмами в честь цих святих. Поряд ми бачимо князівський палац, дерев’яні та кам’яні будинки бояр, знаті, та простого люду, ремісничі майстерні.

Експерт

Поряд із Софіївським собором в центрі «міста Ярослава» було збудовано Георгіївську церву і монастир на честь князя Ярослава Мудрого,  який після хрещення мав друге ім’я Георгій. Відомості про церкву зберігаються в Лаврентієвському літописі, згідно з яким освячення храму могло відбутися в листопаді 1051 року. Ймовірно, що він був зруйнований в 1240 р. Під час навали Батия до наших днів він не зберігся. За археологічними розкопками вченим вдалося відтворити зовнішній вигляд і зобразити його в схемах та макетах.

Екскурсовод

Пройшовши трохи далі вулицею, ми зупиняємося біля іншого храму. Це церква Св. Ірини, яка вражала киян та гостей міста своєю красою. Поряд з нею розташований кам’яний великокнязівський палац.

Церква Святої Ірини збудована в ХІ ст. Про цю подію також повідомляє давньоруський літопис від 1037 року. Відомо, що Ірининську церкву будували одночасно з Золотими воротами та Георгієвською церквою. Ймовірно вона була збудована на честь дружини Ярослава Мудрого шведської королівни Інгігерди, яка після хрещення звалася Іриною. Доля цього храму також трагічна. Церква Св. Ірини була зруйновна під час оборони Києва від навали Батия.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«Софія Київська»

Екскурсовод  

Від церкви Св. Ірини ми пройдемо трохи далі, для того щоб познайомитися із храмом, який був особливо дорогий князю Ярославу.

Серед споруд Київської Русі чільне місце займає Софійський собор у Києві. Храм було збудовано на честь перемоги військ князя Ярослава на довічним ворогом Русі – печенігами на місті визначальної битви, де ворог отримав нищівну поразку, і було закладено храм. З Софією Київською пов'язано багато подій політичного, громадського й культур­ного життя Стародавньої Русі. Тут проходили урочисті церемонії «посаження» князя на київський престол, зустрічі іноземних посланців, укладалися угоди про мир між князями. Тут містилася перша на Русі бібліотека, зібрана Ярославом Муд­рим, існувала майстерня художників-мініатюристів і переписувачів книг. Біля стін собору збиралося київське віче. За дев'ять з лишком століть свого існування Софійський собор після численних руй­нувань не раз перебудовувався.

Архітектор

Основні розміри всередині будівлі (37 х 55 метрів і висота 29 метрів) залишилися давніми. Однак композиційний задум і архітектурні форми споруди були іншими. На східному фасаді виступали п'ять апсид (що свідчило про внутрішню п'ятинефну структуру), з півночі, заходу й півдня собор оточувало два ряди відкритих галерей  - двоповерхові внутрішні й одноповерхові зовнішні. Споруду було увінчано тринад­цятьма банями напівсферичної форми, вкритими свинцем. На західному фасаді височіли дві асиметрично поставлені сходові вежі для підйому на хори. Східний кінець північної галереї являв собою замкнуте приміщення з невеликою апсидою, де містилася великокнязівська усипальня (тут стояли кам'яні саркофаги Ярослава Мудрого, Всеволода Ярославича, Володимира Мономаха та інших політичних діячів Стародавньої Русі). Стіни собору будували з цегли й каменю. Форми собору стрімко підносяться вгору і завершуються тринад­цятьма банями з високим центральним куполом.

Живописець

Заходячи  в собор з освітлених зовнішніх галерей, потрапляєш у напівзатемнені анфілади бокових нефів. Стіни і стовпи бокових нефів розписано фресками, трохи приглушеними за своїм колоритом. Найбільше враження справляє цент­ральний простір, залитий світлом. У центральному куполі, за візантійською традицією, - мозаїчне зображення Христа. А нижче, на вівтарній апсиді, на золотому фоні зображено богоматір, що молиться, піднявши вгору руки - це славнозвісна Богородиця-Оранта. У народі Богоматір Софії Київської вважали Захисницею Києва і Русі і називали ще «Нерушимою стіною».

Фрескові зображення якоюсь мірою збереглися в усіх древніх приміщеннях собору, і в першу чергу на стінах центрального підбанного простору (євангельські сцени). У бокових вівтарях  ми бачимо цикли фрескових ком­позицій, що розповідають про діву Марію (вівтар Іоакима та Анни) і про діяння апостола Петра (вівтар Петра і Павла). На трьох стінах західної частини центрального простору був великий груповий портрет родини Ярослава Мудрого. Окремі зображення цього портрета збереглися до наших днів.

Художній ефект споруди доповнюють барвисті килими мозаїчної під­логи, мармурові пороги. В апсиді лівого бокового нефа увагу глядача привертає великий, укритий майстерним різьбленням мармуровий сарко­фаг, в якому поховано засновника собору князя Ярослава Мудрого.

 Особливу цінність являє настінний розпис Софії Київської X сторіччя. Мозаїки і фрески, що збереглися, - це третина всього живопису, який прикрашав у давнину храм. Переважно це живопис релі­гійного змісту, але для нас він цінний своїми художніми достоїнствами  - малюн­ком, колірним вирішенням. Поєднання мозаїк і фресок у єдиному декоративному     ансамблі  - характерна риса Софії Київської.

Експерт

Весь ансамбль стінопису Софії Київської за своїм змістом був підпорядкований єди­ному задуму - пропаганді християнського віровчення й утвердженню великокнязівської влади. Разом з тим розпис головного храму держави повинен був показати велич Київської Русі, її міжнародне визнання, роль київського князівського дому в полі­тичному житті Європи. Тому в Софії значне місце відведено світським композиціям. На трьох стінах центрального нефу, напроти головного вівтаря, було написано сі­мейний портрет засновника собору князя Ярослава Мудрого. У центрі цієї величезної композиції містилося зображення Христа з постатями княгині Ольги та князя Воло­димира. З обох боків до цієї групи підходили Ярослав, його дружина княгиня Ірина, їхні сини й дочки. Очолював процесію Ярослав, який тримав у руках модель собору. Тут Ярослав - будівничий міста і засновник митрополичого храму - виступав як продовжувач справ своєї прабабки Ольги та батька Володимира, які багато зро­били для об'єднання слов'янських племен, зміцнення Київської Русі та установлення рівноправних відносин з Візантією та іншими країнами.