Тема: В єдності наша сила( до Дня козацтва, Дня захисника України).
Мета: розширити знання учнів про запорізьких козаків, їх
традиції, побут, звичаї. Виховувати шанобливе ставлення до
запорожців, спонукати до наслідування їх кращих рис
характеру: добродушності, безкорисливості, товариськості,
бажання завжди прийти на допомогу,
- формувати уявлення учнів про обов’язок, мужність, героїзм;
- викликати почуття захоплення і гордості подвигами українських людей, здійсненними в роки війни і в мирний час;
- показати роль самовиховання в формуванні моральної стійкості, мужності, почуття обов’язку і відповідальності перед Вітчизною;
- викликати прагнення виховувати в собі волю, цілеспрямованість, моральну красу.
Виховувати патріотичну свідомість, розвивати бажання стати
гідними громадянами України; вшанувати пам’ять учасників АТО на
сході України. Викликати гордість за українських воїнів, бажання
допомогти їм, співчуття до поранених і загиблих .
Ведуча:
Улюблена Богом перлина
Для всіх українців одна
Козацька моя Україна
Хлібів золотих сторона
Негодами лютими бита
Віками ти йшла до мети
Тобі в небі зорею світити
І волю і долю знайти
Дитина :
Сьогодні Україна святкує славне свято,
Це свято – чоловіче, твоє це свято , брате!
Це свято тих, хто ладен в будь – яку хвилину
Батьківщину захищати і рідну Україну!
Хай мир панує завжди і спокій навкруги,
Будь-що тобі хай буде, мій брате, до снаги,
Хай множаться здобутки, життя хай процвітає,
Покрова Божа Матір тобі хай огортає!
Ведуча:- Сьогодні ми на одну мить, перенесемося в далеке минуле нашої України і помандруємо козацькими стежками. У літописі українських земель є славний період козаччини, який тривав майже 300 років. Козацтво стало організованою військовою силою, яка боронила наші землі від нападів турків та татарів. Козаки були сміливими, дисциплінованими, витривалими, гордими і вільними людьми.
Вважають, що слово козак походить від слова « коза». Козаки були спритні, як кози, вдягалися в казячі кожухи. Можливо, слово « кайзак», що означає « вільний чоловік». В запорозьких козаків було 265 островів. Найбільший острів називався Січ. Там козаки жили постійно, вчилися військової справи, готувалися до воєнних походів. Посередині Січі стояла церква Святої Покрови знадвору дуже скромна, а всередині повна золота і срібла. Січчю командував кошовий, його всі називали батьком. До військової старшини належали ще військовий суддя і писар.
Козаки одягалися просто: в грубу сорочку в довгий плащ без рукавів. За широким поясом носили пістолі і люльки, через плече носили торбинку з харчами, а до пояса на ремінець прив’язували ще й порохівницю з порохом. Голови голили. Тай ще й таку моду мали: чуприну носили, та таку, що на вухо намотували.
Кожен, хто мріє стати козаком, повинен знати і виконувати заповіді козаків.
ЗАПОВІДІ КОЗАКІВ
Хлопці і дівчата.
Хоч слабі у нас ще руки,
Та душа завзята.
Славних предків діти.
І у школі всі вчимося
Рідний край любити.
братство і згоду,
бо ми нащадки
козацького роду!
Чесно і без зайвих слів:
Хочу бути отаманом
Запорізьких козаків.
Вільна Україна:
Козаки ми ще маленькі-
Зате гідна зміна.
В собі залюбки.
Як це робили
Колись козаки.
Козаки – безстрашні люди!
Козаки – борці за волю,
За народну добру долю.
Найдорожча йому- Батьківщина!
Ціни побратимство звик!
Козак вкраїнську любить мову,
Він завжди здержить своє слово!
Галас- козаки йшли до бою в довільному порядку,
Табір – військо рухалося похідним строєм,
Самообкопування –засіб індивідуального захисту.
Козаки були віддані своєму товариству, любили влучне слово, дотепні жарти, вигадки й розваги, а понад усе – пісню.
ПІСНЯ « ОЙ НА ГОРІ ТА Й ЖЕНЦІ ЖНУТЬ».
ВІКТОРИНА.
Вірш « Моя Україна»
Я хочу сказати простими словами,
Про те, що турбує мене вечорами,
Про те, як в думках я малюю картину,
Якою я бачу свою Україну!
В моїй Україні ніхто не стріляє,
Ніхто не калічить, ніхто не вбиває!
В моїй Україні ніхто не воює!
Своє і чуже життя кожен цінує!
В моєї країни чудові сусіди,
Запрошують в гості і я до них їду.
Сусіди і самі в нас часто бувають.
Не брешуть, не крадуть, ніде не блукають!
В моїй Україні є чесная влада,
Про неї в народі складають балади.
Працює й працює, з ранку до ночі,
Щоб людям відкрито дивитись у очі.
В моїй Україні не плюють на підлогу,
Отримують і надають допомогу,
І молодь моя не п’є і не курить,
Займається спортом, співати так любить!
В моїй Україні чемні дівчата!
А хлопці вміють їх щиро кохати!
Навчаються жити, читають книжки,
І горді від того наші батьки!
В моїй Україні немає кордонів!
І море, і сонце, Дніпро, терикони,
Карпати зимою в засніжених шапках,-
Моя Україна! Люблю її! Крапка!
ПІСНЯ « ПРОШУ НЕБА».
( метроном – під мелодію)
Ведуча:
Я прошу не багато й не мало.
Кожен вечір молюсь всім святим,
Щоб нещастя тебе не спіткало,
Щоби янгол закрив від біди
Над тобою розправивши крила,
І щоб куля лихої орди
Не побачила, не зачепила
Ясним ранком та днем дощовим
Я шепочу у синєє небо:
Повертайся, будь ласка, живим,
Батьківщина чекає на тебе.
ПІСНЯ « В НАШОМУ СЕРЦІ».
Ведуча:
-Діти! Хочеться, щоб кожен із нас завжди почувався частинкою нашої славної держави. Зрозумійте, що ви її сьогодення і майбуття. У кожного з нас є можливість зробити свій внесок у її розвиток. Якщо ми житимемо у злагоді, братерстві, поважатимемо, розумітимемо, підтримуватимемо одне одного, якщо у кожного у серці буде гордість і любов до своєї землі- наша Україна розквітне. Тож побажаємо всім нам жити в Україні – єдиній країні! Україна – наш спільний дім! Україна – матуся моя!
ПІСНЯ « Україна – МАТУСЯ МОЯ».