Урок "Василь Симоненко – «лицар на білому коні» в українській літературі. «Лебеді материнства».

Тема. Василь Симоненко – «лицар на білому коні» в українській літературі.

 «Лебеді материнства».

 

Мета: поглибити знання учнів про життєвий і творчий шлях Василя Симоненка; проаналізувати його поетичний твір «Лебеді материнства», звертаючи увагу на його ідейно-художній та символічний зміст, жанр, образи; розкрити поняття «ліричний герой»; розвивати вміння учнів зв’язно й грамотно викладати свої думки, почуття, спостереження; робити висновки; виховувати почуття поваги до творчості В.Симоненка, любові до Батьківщини, повагу й синівську вдячність матері.

Обладнання: портрет Василя Симоненка, виставка книжок з творами поета,

 картини, фотознімки із зображенням матері і дитини, словник – ключ до поезії В.Симоненка, підручник, фото хати, де народився В.Симоненко; мультимедійний проектор, екран, комп’ютер.

Міжпредметні зв’язки: музика, образотворче мистецтво, кінематограф.

Скільки б не судилося страждати,

 Все одно благословлю завжди

 День, коли мене родила мати

 Для життя, для щастя, для біди.

 В.Симоненко

                            Хід уроку

І. Організаційний момент

 ІІ. Вступне слово вчителя

 У шістдесяті роки ХХ століття в українську літературу ввійшов молодий, талановитий поет, який згодом став символом правди і незрадливої любові до України. Це Василь Симоненко. Не судилося його таланту розкритися вповні, але те, що він створив нетлінне. Слово його – коштовне надбання. Воно сяє всіма мальовничими гранями. Симоненко не думав про літературну славу – вона прийшла до нього посмертно й утвердилася на віки.

 Його поезія витримала випробування протягом кількох десятиліть. Чим же бере за живе Симоненко? Простотою, щирістю вислову, глибоким проникненням у душу людини, в її зачарований світ, самобутньою образністю поетичної мови, патріотичним звучанням своєї музи.

 Олесь Гончар зазначав: «Серед літераторів трапляються й такі, без яких їхня доба могла би спокійно обійтися, нічого істотного не втративши. А є такі, що стають виразниками свого часу, живими нервами його драм і борінь, відтворюють у собі самий дух епохи - її кровообіг проходить крізь них. Є такі, чия творчість стає мовби часткою нашого буття, часткою повітря, яким ми дихаємо… Симоненко такого типу поет!»

 Його світлій пам’яті, його палкому і ніжному слову присвячений наш урок.

ІІІ. Актуалізація опорних знань

Бесіда за питаннями

 1. Які твори художньої літератури В.Симоненка вам відомі?

 / Казки «Подорож у країну Навпаки», «Цар Плаксій та Лоскотон»/

 

 2. Чим вони запам’яталися?

 /Цікавим напруженим сюжетом, своєю повчальністю/

 

3. Чому твори Василя Андрійовича є популярними і цікавими для сучасного читача?

 /Проблеми, які розкриває у своїх казках поет, є і сьогодні, тому твори письменника являються актуальними для сучасного читача/

 4. Чим повчальні казки В.Симоненка?

 /Автор засуджує жорстокість, зло, песимістичний світогляд в образі царя Плаксія, а підносить добро та оптимізм в образі Лоскотона. А в казці «Подорож до країни Навпаки» автор вчить цінувати своїх батьків, допомагати їм, не лінуватися. Отже, твори Василя Симоненка повчальні./

ІV. Мотивація навчання школярів

 Сьогодні ми поглибимо знання про життя і творчість Василя Симоненка, проаналізуємо його поезію «Лебеді материнства».

 У зошиті запишіть тему уроку та епіграф, що є рядками поезії письменника .

 - Чому в цих рядках автор пише, що мати народила дитину не лише «для життя, для щастя», а й « для біди»?

 - Хіба не для добра народжується дитина?

 - Чому авторові треба було писати ще й про біду в житті?

V. Вивчення нового матеріалу

1. Слово вчителя

 Уявіть собі учня, який читає більше за вчителів, який щодня йде до школи за 9 км (такий же і зворотний шлях), при цьому навчається на «відмінно» і закінчує школу із золотою медаллю. Це про майбутнього видатного українського поета Василя Андрійовича Симоненка.

 

2. Розповідь про життя і творчість поета заздалегідь підготованими учнями.

 /Псевдоніми – В.Щербань, С.Василенко, Симон.

 Народився поет 8 січня 1935 року в селянській сім’ї в Біївцях Лубенського повіту на Полтавщині. Дитинство припало на роки війни, було трудним, голодним, зростав Василь без батька, який залишив родину. Але хлопець ніколи не був обділений материнською любов’ю та ласкою. Допомагали дідусь та бабуся, які любили свого кмітливого онука. Дідусеві присвятив сердечного вірша «Дід умер» та «Дума про діда».

 Від матері, Ганни Трохимівни, та діда Федора малий Василько брав перші уроки життя, уроки доброти, любові, невтомну жагу знань. Дід був неписьменним, не ходив до школи, але самостійно навчився грамоти, багато читав, розповідав онукові про минуле, давав корисні поради Василеві.

 Писати хлопець почав ще у шкільні роки, писав вірші для шкільної стіннівки.

 До школи дорога була не близька – 9 км. Мати згадує: «Повоєнні роки були люті й сніжні. А пальто у Васі – пошарпане, чоботи – діряві. Тільки ніколи, ні разу він не запізнився на урок. Було, питаю його: «Важко тобі, Васю?..» А він весело відказує: «Та чого там важко? Доки дійду до школи, то всі уроки повторю, а як назад вертаюся, то всі пісні переспіваю» ».

 У 1952 році Василь Симоненко вступив на факультет журналістики Київського університету імені Т.Шевченка. Студентське життя було багате на дружбу на мрії про майбутнє. У роки навчання Симоненко продовжує писати, але з друком своїх творів не поспішає. Згодом почав активно працювати в університетській літературній студії, де його обрали старостою.

 По закінченню університету Василь працює в газетах Черкащини. Його замітки, нариси, репортажі, статті відзначалися глибоким змістом та гостротою, безкомпромісністю, а це не завжди подобалося начальству.

 Перша збірка поезій «Тиша і грім» дійсно була громом серед застійного болота брехні, підлабузництва, кар’єризму та чинопочитання. Інших своїх збірок поет так і не дочекався, слава та визнання прийшли до нього набагато пізніше, серед них і Державна премія ім. Тараса Шевченка./

 

3. Слово вчителя.

 В.Симоненко усім серцем любив рідний край, виступав на захист української державності, мови, культури, людської гідності та честі. Тож не випадковим є у нього вірш «Лебеді материнства». Можливо, не кожна людина в Україні знає цей вірш, але крилаті рядки «Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину» відомі, певно, кожному.

 

4. Аналіз поезії «Лебеді материнства»

 Звучить аудіо запис поезії.

 Проблемне запитання

 Чому письменник дав саме таку назву поезії? Чому не «Лебеді батьківства» або «Батьківські дороговкази»?

 / Назва поезії романтична. В.Симоненко знайшов яскраві образи, щоб передати силу любові до Батьківщини, до рідної української землі. Почуття патріотизму – найсвятіше почуття людини. Кожен із нас любить землю, де він народився, виріс, мову, вперше почуту з уст матері, вулицю, на якій зростав. Любить сильно, щиро. А от знайти слова, щоб висловити любов, - важко.

 В.Симоненко знайшов такі слова. Він зумів передати у поезії глибину любові до рідної матері, й любов до прекрасної неньки нашої – України у простих і щирих словах./

 -Виразне читання поезії учнями.

 - Перевірка сприйняття тексту/фронтально/

 - Які емоції викликала у вас ця поезія?

 - Прочитати виразно перших шість дворядків. Які картини постають на початку вірша? /чарівний світ казки/

 - У якій формі побудований вірш? /Монолог матері, звернення матері до сина, напутнє слово матері до сина./

 - Про який вибір ідеться в поезії? /Вибір життєвого шляху./

 - Який твір за жанровою своєрідністю нагадує поезія «Лебеді материнства»?

 /Колискову/

 - Про що співає мати дитині? /зачитати 7- 14 дворядки/. Що мала на увазі жінка під «приспаними тривогам»?

 - Яке значення для кожного з нас має батьківська хата?

 - У яку дорогу має вирушити син, коли виросте? / У життєву/

 - Від чого застерігає мати свою дитину?

 - Сформулюйте тему твору. / Материнська любов до дитини, турбота за її долю/.

 - У яких рядках виражається ідея вірша?

 / «Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину»./

Пояснення учням терміну «ліричний герой»

 У переважній більшості ліричні вірші від першої особи, а тому часто ототожнюють автора і ліричного героя. Проте ці поняття не тотожні, бо, розповідаючи про себе, автор водночас розповідає про свій час, настрої і переживання свого покоління, тобто додає вимисел. Отже, ліричний герой – умовна дійова особа, внутрішній світ якої /думки, почуття, переживання/ відображаються у ліриці.

 

З’ясуйте поняття «ліричний герой». Запишіть у словнички визначення поняття.

 

Робота в парах

 Які почуття характерні ліричному герою цієї поезії? Створіть його літературний портрет. / Чуйний, ніжний, лагідний, люблячий, спокійний, патріот…/

 

Робота в групах

 • Які образи – символи є в поезії? Поясніть їх роль. У разі потреби зверніться до словничка – ключа.

 • Проаналізуйте зображувальні засоби / метафори, епітети, уособлення, порівняння/. Які функції вони виконують?

 • Проаналізуйте мовні особливості (фігури мови /риторичні звертання, алітерація, заперечення/)

 • Створити асоціативний кущ до слова «Батьківщина».

 

 І група (У творі є буквальний і символічний зміст. Слів-образів, що мають символічне значення, багато. Вони сприяють розумінню тексту.

 

Лебеді — символ чистоти, милосердя, Діви Марії. Тобто у вірші це — птах матері.

 

Зорі — присутність божества, ангела-посланця Бога, надія. Оскільки у християнстві зорі означають божественне благе ставлення, то вданій поезії мова йде про благе ставлення Бога до дитини.

 

Лимани (вода) — символ народження; символ мінливого людського життя.

 

Мати є символом усіх духовних речей. „Материнська добра ласка в неї за плечима": мати — джерело духовності, усього доброго і ніжного.

 

Півень у праукраїнців вважався передвісником зорі, а отже, пробудження життя.

 

Інші символи трактуються за словником-ключем.)

 

ІІ група (У вірші багато різних зображувальних засобів. Надзвичайно яскраві епітети.

 

„Лебеді рожеві". Рожевий колір символізує ставлення до життя як до казки, небажання або невміння помічати негаразди. У дитинстві все бачиться красивим, ніжним, добрим.

 

„Зорі сургучеві". Епітет „сургучеві" допомагає уявити не лише темний брунатний колір. Оскільки це в'язка речовина, то можна передбачити, що автор використовує його, щоб описати картину дитячого сну.

 

„Приспані тривоги". Тривоги, проблеми для дитини поки що не існують. Тому вони приспані.

 

„ Тихі зорі". Зорі не можуть бути іншими. Вони не вміють видавати ніяких звуків. Епітет „ тихі" підкреслює, що коли дитина засинає, усе навкруги затихає, щоб у неї був спокійний сон.

 

Письменник чимало застосовує уособлень і метафор.

 

„Заглядає в шибу казка сивими очима". Це уособлення.

 

„Завше будуть мандрувати очі материнські і білява хата". Дане уособлення застосоване поетом, щоб довести, що мати завжди поруч з дитиною, відчуває її проблеми, готова допомогти. Та й спогади про рідний дім, близьких людей постійно з людиною.

 

Таке ж значення має і уособлення „прийдуть з України верби і тополі, стануть над тобою, листям затріпочуть".

 

„Темряву тривожили криками півні". Це розгорнута метафора. У ній образно письменник каже, що дитину захищають сили добра — „півень" — від сил зла, „темряви".

 

Розгорнута метафора „танцювали лебеді в хаті на стіні. Лопотіли крилами і рожевим пір'ям" підкреслює, що в стінах рідної домівки дитина може сподіватися на підтримку і добро.

 

Порівняння „лебеді, як мрії".)

 

 

Робота з класом

 - Знайдіть і зачитайте повтори у поезії. Яка їх роль? / Автор наголошує, що саме в цих рядках основне смислове навантаження/

 - Чим і чому відрізняються повторювані рядки? Чому останній звучить саме так?

 / «Можна вибирати друзів і дружину» - автор називає конкретних людей, яких у житті можна обрати для себе. В останньому двовірші – узагальнене звучання, тобто обирати можна матеріальне й нематеріальне, спосіб життя, визначати, що є головним, а що другорядним, але є те, що дається людині від народження/.

 - Яке враження особисто на вас справив цей вірш?

 Виразне читання поезії учнями.

VІ. Підсумок уроку

 1. Заключне слово вчителя.

« Двадцять вісім – це дуже мало.

 Двадцять вісім – це наче й не жив.

 І поклали поета в хмари –

 І до хмари немає стежин.»

 

Так про Василя Симоненка сказав дніпропетровський поет Анатолій Кравченко.

 І за ці 28 років – поезії, казки, новели, статті. Досконалість, ніжність, краса, вишуканість мови – це риси його письменницького стилю, які роблять Симоненка близьким і зрозумілим кожному з нас.

 

Хочу завершити наш урок віршем Василя Бута, директора середньої школи на Полтавщині, у якій навчався В.Симоненко.

 

Свій шлях у всіх колись кінчається,

 І майже кожному до ніг кладуть вінки.

 Одні жили, помруть і забуваються,

 А інші пам'ять залишають на віки.

 На їх могилах виростають бур 'яни і квіти,

 Бо тіло тлінне, та душа жива,

 І для народу вічно будуть жити —

 їх пам'ять, совість і палкі слова.

 Ти знав тоді, якщо тебе не буде,

 То в кожнім слові кожного вірша —

 Живий поет, поки живі є люди,

 Бо в кожного із нас живе твоя душа.

 І хоч землею стисло тобі груди,

 Та голос твій лунає звідтіля:

 „Народ мій є! Народ мій завжди буде!

 Поки живий він буде — житиму і я".

 

2. «Незакінчене речення»

 « Я поглибив поняття …» /про ліричного героя, образи символи, біографію письменника…/

 «Я вмію …» /виразно читати і аналізувати поезію/

 « Я можу в поезії визначити…» / художні засоби, образи – символи…/

 

3. Оцінювання роботи учнів.

 

VІІ. Домашнє завдання

 Поезію вивчити напам’ять.