Урок " Василь Стефаник «Камінний хрест». Трагедія переселення галицьких селян до Канади"

Тема: Василь Стефаник «Камінний хрест». Трагедія переселення галицьких селян до Канади

Мета: з’ясувати причини переселення галицьких селян до Канади, прослідкувати,  як описує явище  еміграції В.Стефаник, за допомогою яких художніх засобів розкриває психологію галицького селянина, визначити жанр, особливості композиції твору, актуальність його, довести, що рідна земля – це життєва опора людини.

Хід уроку:

Еміграція! Гонить їх голод з дому за світові води. Море сліз, ціле пекло муки.

Вступне слово вчителя. Людину,  яка свідомо, заради власного збагачення зрікається своєї Батьківщини, мови, роду, називають безбатченком, перекотиполем. А якщо тяжкі життєві обставини, невлаштованість життя, злидні і безробіття силоміць женуть її з рідного краю? Якщо вона із криком в душі покидає насиджену землю, яку скропила потом і кров’ю? Як тоді назвати цю людину? Ви скажете : «Емігрантом!»

Вірш Франка «Коли почуєш ти в тиші нічній»

Коли почуєш, як в тиші нічній
Залізним шляхом стугонять вагони,
А в них гуде, шумить, пищить, мов рій,
Дитячий плач, жіночі скорбні стони,
Важке зітхання і гіркий проклін,
Тужливий спів, дівочії дисканти,
То не питай: сей поїзд — відки він?
Кого везе? Куди? Кому вздогін?
Се — емігранти.

Коли побачиш — на пероні десь
Людей, мов оселедців тих, набито,
Жінок, худих, блідих, аж серце рвесь,
Зів’ялих, мов побите градом жито,
Мужчин понурих і дітей дрібних,
І купою брудні, старії фанти,
Навалені під ними і при них,
На лицях слід терпінь, надій марних,
Се — емігранти.

Ця поезія – відгук Франкового серця на першу еміграцію галичан до Канади, яка була в кінці 19 століття. Відгуком Стефаникового серця на ці події став твір «Камінний хрест»

Оголошення теми, епіграфа уроку.

- Про що б хотіли дізнатися на нашому уроці? Метод «Мікрофон» Вчитель підсумовує і оголошує мету уроку.

 - Ви прочитали твір, яке враження справив він на вас? (Одним сподобався, іншим видався незрозумілим і важким)

Постановка проблемного питання: «Камінний хрест» - шедевр української літератури чи важкий і незрозумілий твір?

План уроку

1. Історична основа твору.
2. Тема,  композиція, жанр, сюжет твору.
3. Психологізм образу Івана Дідуха

Для того, щоб охопити об’ємний матеріал учні попередньо були об’єднані у групи: історики, літературознавці, психологи.

 Ой за гори високої

Вітер повіває,

Чого з тої України народ утікає?

На це питання, поставлене у народні пісні попрошу відповісти істориків. Розкажіть про життя в Галичині в кінці 19 с.

Повідомлення учнів.

Франко підтверджує необхідність еміграції в статті «Чи необхідна еміграція в Галичині?» :

«… в нас великий процент населення немає відповідних економічних умов у краї без промисловості й без міст, це мусить викликати постійну еміграцію тих, що шукають заробітку поза межами краю і навіть нової Батьківщини»

У 1896 р. газета «Громадський голос» написала: «Нужда галицька так надоїла нашим людям , що вони і в пекло не бояться іти, аби втекти від рідного краю»

Ще будучи студентом Краківського університету, Стефаник стає  свідком першої хвилі української еміграції. Запеклися в мозку і серці страдницькі обличчя тих, хто назавжди відправлявся на чужину. Розпачливе волання тисяч душ кліщами давило серце, виливалось воно в листи Стефаника до своїх колег. Попрошу літературознавців зачитати уривки з листів  Коцюбинського

Черемшини , де порушується ця проблема…………….

В лютому 1899р розпач і біль від зустрічі з галицькими емігрантами виливає автор в незабутній твір-монумент українським переселенцям « Камінний хрест»

Зачитайте рядки з твору, в яких показано злиденність селян і неминучість еміграції (р3 «За цим краєм не варт собі туск до
серця брати! Ца земля не годна кілько народа здержіти та й кількі біді
вітримати. Мужик не годен, і вона не годна, обоє вже не годні. І саранчі нема, і
пшениці нема. А податки накипають: що-с платив лева, то тепер п'єть, що-с їв
солонину, то тепер барабулю. Ой, ззолили нас, так нас ймили в руки, що з тих рук
ніхто нас не годен вірвати, хіба лиш тікати. Але колись на ці землі буде
покаяніє, бо нарід поріжеси! Не маєте ви за чим банувати»)

Переходимо до 2 пункту плану. Давайте визначимо тему твору (Розповідь про життя і працю селянина І.Дідуха, його прощання з односельчанами перед від’їздом до Америки)

Чи звичайною, традиційною є композиція твору?(1розділ-експозиція-розповідь про життя Івана, наступні 6 розділів- епізоди сповіді героя перед сусідами, монологи Івана, кульмінація- танець Івана з дружиною, 7 розділ – розв’язка-

 зупинка перед хрестом)

Визначте жанр твору (за аналогією кажуть, що це новела, але це не так: тут нема стрімкого розвитку сюжету із різкими зламами. Деякі вважають, що це оповідання, але сам автор назвав твір студією- художнім дослідженням душі головного героя.

Попробуємо і ми з’ясувати, що відбувається в душі людини, яка весь вік працювала на рідній землі, а тепер змушена з нею розлучатися. У цьому нам допоможуть психологи, які одночасно і є очевидцями подій, односельчанами, які добре знали І.Дідуха.

-Розкажіть близько до тексту, яким ґаздою був Іван (Відколи Івана Дідуха запам'ятали в селі газдою, відтоді він мав усе лиш одного
коня і малий візок із дубовим дишлем. Коня запрягав у підруку, сам себе в
борозну; на коня мав ремінну шлею і нашильник, а на себе Іван накладав малу
мотузяну шлею. Нашильника не потребував, бо лівою рукою спирав, може, ліпше, як нашильником.
То як тягнули снопи з поля або гній у поле, то однако і на коні, і на Івані жили
виступали, однако їм обом під гору посторонки моцувалися, як струнви, і однако з
гори волочилися по землі. Догори ліз кінь як по леду, а Івана як коли би хто
буком по чолі тріснув, така велика жила напухала йому на чолі. Згори кінь
виглядав, як би Іван його повісив на нашильнику за якусь велику провину, а ліва
рука Івана обвивалася сітею синіх жил, як ланцюгом із синьої сталі)

- Що ви знаєте про минуле Івана

- Попрошу літературознавців зачитати, як Іван обробляв горб (На тім горбі копали жінки пісок, і зівав він
ярами та печерами під небеса, як страшний велетень. Ніхто не орав його і не сіяв
і межі ніякої на нім не було. Лиш один Іван узявся свою пайку копати і сіяти.
Оба з конем довозили гною під горб, а сам уже Іван носив його мішком наверх..)

- Чи давала така тяжка праця результати (ні)

-Отже, чи була праця на горбі засобом збагачення, чому « На інших нивах, що Іван купив собі за гроші, принесені з війська, робили сини і жінка , а Іван коло горба заходився» (праця на горбі –не засіб збагачення, думаю, що цим він хотів утвердитися як ґазда, а, може, взагалі, як людина )

- Чи можна вважати, що це є героїчна боротьба за збереження людської гідності

- Факт, що Іван постійно розмовляв з горбом, про що свідчить?(тісний зв’язок з  рідною землею)

- Символом чого є горб(символом рідної землі)

- Отже, Іван зрісся душею з рідною землею, як ви думаєте, чи легко йому було пристати на пропозицію дружини і синів покинути рідну землю

- Іван запросив вас, односельчан, до себе, щоб попрощатися перед від’їздом на чужину. Яким він був, чи таким, як раніше (Стояв перед гостями, тримав порцію горівки у правій руці і, видко, каменів, бо
слова не годен був заговорити.
— Дєкую вам файно, газди і газдині, що-сте ні мали за газду, а мою за газдиню...
Не договорював і не пив до нікого, лиш тупо глядів на-вперед себе і хитав
головою, як би молитву говорив і на кожне її слово головою потакував.)

- Автор пише:( То як часом якась долішня хвиля викарбутить великий камінь із води і покладе його на беріг, то той камінь стоїть на березі тяжкий і бездушний. Сонце лупає з нього черепочки давнього намулу і малює по нім маленькі фосфоричні звізди. Блимає той камінь, мертвими блисками, відбитими від сходу і заходу сонця, і кам'яними очима своїми глядить на живу воду і сумує, що не гнітить його тягар
води, як гнітив від віків. Глядить із берега на воду, як на утрачене щастя.. )

-Що ж порівнює автор з мертвим каменем (камінь- омертвіння душі Івана, вода- нове життя)

- Чому омертвіла душа Івана (Він жив заради праці на рідній землі, праця і земля-для нього утрачене щастя, якого не буде на чужині, отже, там нема для чого жити)

- Іван згадує минуле, сповідається перед односельчанами, гримає на дружину, що його до цього спонукає? (страх перед чужиною )

-Чому ж він боїться чужини (він розуміє, що уже втратив усі сили на рідній землі, не зможе нічого досягти на чужині )

- Які слова передають трагізм емігранта (слова, які він говорить дружині про смерть) (— Не хотіла-с іти на цу Канаду, то підемо світами і розвіемоси на старість, як
лист по полі. Бог знає, як з нами буде... а я хочу з тобов перед цими нашими
людьми віпрощитиси. Так, як слюб-сми перед ними брали, та так хочу перед ними віпрощитиси з тобов на смерть. Може, тебе так кинуть у море, що я не буду видіти, а може, мене кинуть, що ти не меш видіти, та прости ми, стара, що-м ти не раз догорив, що-м, може, ті коли скривдив, прости мені і перший раз, і другий раз, і третій раз.
Цілувалися. Стара впала Іванові на руки, а він казав:
— А то ті, небого, в далеку могилу везу....)

- Для того, щоб краще розкрити душевний стан героя, автор вводить 2 моменти: співу і танцю. Зачитайте опис співу (В шум, гамір, і зойки, і в жалісну веселість скрипки врізувався спів Івана і
старого Михайла. Той спів, що його не раз чути на весіллях, як старі хлопи
доберуть охоти і заведуть стародавніх співанок. Слова співу йдуть через старе горло з перешкодами, як коли би не лиш на руках у них, але і в горлі мозилі понаростали. Ідуть слова тих співанок, як жовте осіннє листя, що ним вітер гонить по замерлій землі, а воно раз на раз зупиняється на кожнім ярочку і дрожить подертими берегами, як перед смертю..)

- Які почуття Івана хотів передати автор (туга за молодістю,  силою)

-Зачитати опис танка Івана з дружиною (Але Іван не дивився в той бік. Ймив стару за шию і пустився з нею в танець.
— Польки мені грай, по-панцьки, мам гроші!
Люди задеревіли, а Іван термосив жінкою, як би не мав уже гадки пустити її живу з рук.
Вбігли сини і силоміць винесли обоїх із хати.
На подвір'ю Іван танцював дальше якоїсь польки, а Іваниха обчепилася руками порога… )

- Чи такі самі почуття передає автор, що і в сцені співу (ні, біль, розпука, туга)

- Зачитати 7 розділ,( Плоти попри дороги тріщали і падали — всі люди випроваджували Івана. Він ішов зі старою, згорблений, в цайговім, сивім одінню і щохвиля танцював польки.Аж як усі зупинилися перед хрестом, що Іван його поклав на горбі, то він трохи прочуняв і показував старій хрест:
— Видиш, стара, наш хрестик? Там є відбито і твоє намено. Не біси, є і моє, і
твоє...)

- Символом чого є камінний хрест (символом чесного трудового життя Івана і інших галицьких селян; пам’ятником тим людям, які покинули рідну землю)

- Чому Стефаник використав символ хреста ( це символ страждання, на ньому загинув Ісус, стражданням переповнене життя галицьких селян )

- Іван викарбував на хресті імена, про що це свідчить( віра в те, що він не зникне безслідно, а пам’ять про нього залишиться )

- Що ви можете сказати про мову твору, чому автор вживає діалектизми

- Попробуємо з’ясувати, до якого творчого методу можемо віднести цей твір і за якими ознаками (експресіонізм: надзвичайна увага до внутрішнього світу, динамізм у розкритті переживань, нервова, напружена фраза)

Послухайте, яке враження справив цей твір на емігранта Мирослава Сірчана, товариша Стефаника: «Читаю оповідання «Камінний хрест» .Якби був знав, може,  й не читав би. Бо тяжко дивитися, як сиві голови хиляться додолу і старі очі плачуть. Чого ж вони плачуть? Я знаю. Вони згадують себе. Вертаються ті давні літа, як вбиралися за море по щастя. Вони свідомі того, що безплідно пропали дні юності і надій. На руках мозолі, і на серці мозолі, і бідні вони. Бо для людського горя і нужди законів немає. Ні тут, ні там».

- Чи є «Камінний хрест» шедевром малої української прози (метод «Прес»

- Чи є цей твір актуальним сьогодні 

Підсумок уроку: дійсно, твір Стефаника «Камінний хрест» є актуальний сьогодні, адже і нині, як писав Стефаник  «нужда галицька так надоїла нашим людям ,що вони і в пекло не бояться іти, щоб втекти від неї» Сьогодні багато таких Іванів непосильно трудяться на своїх горбах, розчаровуються, кидають все, танцюють останньої польки зі своїми рідними і вирушають у далеку путь, забуваючи, що щасливою людина може бути тільки на рідній землі

 Тож не кидайте, люди, Батьківщину,

   Усе тут ваше з прадідів-дідів,

   Не їдьте ви за щастям на чужину,

  Бо душу там ніхто ще не зігрів

Домашнє завдання: на матеріалі даного твору напишіть твір- роздум «Чужино, чужино, не заміниш мені України»