Урок "Велика буква і лапки у власних назвах"

Конспект уроку на тему:

Велика буква і лапки у власних назвах

6 клас

Студентки ФЛу-41

Загвоцької Людмили

Львів 2019

Мета:  шляхом формування в учнів спеціально-предметних компетентностей поглибити знання про особливості написання власних і загальних назв, вживання лапок у власних назвах; розвивати навички написання  великої букви у власних назвах, удосконалювати вміння розрізняти загальні та власні назви, розвивати культуру усного і писемного мовлення, вміння застосовувати вивчені правила.

Завдання:

1. Повторити вивчені граматичні категорії іменника.
2. З’ясувати, як потрібно писати загальні і власні назви.
3. Виявити, які власні назви треба писати в лапках.
4. Дізнатись етимологію власного імені.

Обладнання: підручник,  сигнальні картки з кольорами світлофора, раздаткові матеріали з етимологією імен учнів.
Тип уроку: урок узагальнення та систематизації нових знань.

І. Актуалізація опорних знань

Вчитель: власні та загальні назви ми з вами вже вивчали, тож згадаймо в чому ж різниця. На дошці записані дві колонки: власні назви та загальні назви. Чим же вони відрізняються?

Учні за бажанням називають відмінності і записують їх самостійно на дошці.

Власні назви

Пишемо з великої літери

Є індивідуальними

Не можемо вживати у формі множини

Є більше

Загальні назви

Пишемо з малої літери

Позначають предмети в сукупності Можемо вживати у формі множини

Є менше

Вчитель: форми множини у власних назвах використовують тоді, коли треба позначити осіб одного роду чи однієї сім'ї (родина Коцюбинських, брати Тобілевичі) або для позначення групи осіб чи предметів, що мають однакові індивідуальні назви: У товаристві було два Миколи; В Україні багато Вербівок. Позначаючи одиничний топонімічний об'єкт, власні назви теж можуть вживатися у множині (Суми, Карпати, Чернівці).

Крім того власні іменники можуть переходити у загальні, а загальні у власні. Під час переходу у загальні іменники, власні назви втрачають суто індивідуальне значення і вживаються як узагальнена назва типу людей або якогось класу однорідних предметів: меценат, ловелас, дизель, форд, ампер. У свою чергу на основі загальних назв виникають власні: "Перлина" (магазин), Орел (місто).

Найчастіше доводиться чути, що загальні назви кількісно переважають, але це не так. Якщо в тій чи іншій мові ви нарахуєте кількасот тисяч загальних назв, то власних будуть десятки й десятки мільйонів. І справді, їх дуже багато й вони різноманітні.

ІІ. Вивчення нового матеріалу

Вчитель: щоб не заплутатись в океані власних назв, учені поділили їх на класи, а саме:

1) антропоніми

2) топоніми

3) космоніми або астроніми

4) міфоніми

5) зооніми

6) ергоніми

7) хрононіми

8) хрематоніми (під час самостійної роботи цієї групи вчителю варто підійти до учнів і перевірити, чи правильно вони розуміють цю категорію)

Вчитель ділить учнів на 8 груп по-двоє, по-троє дітей. Дає кожній один з класів власних назв, просить охарактеризувати його і дібрати приклади. Після кількох хвилин самостійної роботи кожна група виходить до дошки і зачитує іншій частині класу нову інформацію, а ті записують її в зошит.

Вчитель: як ви вважаєте, яких з цих класів, що ми тільки що вивчили, існує найбільше в мові? Правильна відповідь: антропонімів і топонімів. Поговорімо з вами трохи про такі цікаві слова в нашій мові. Адже кожне з них має свою історію, яка може сягати у глибину віків. Наприклад, в іменах зі слов’янським корінням зазвичай прозора для нас внутрішня форма (тобто реалії, які ще давно покладені в назву слова), а тому неважко здогадатися, від чого вони походять, наприклад: антропоніми Богдан («даний Богом»), Святослав («свята слава»), Людмила («мила люду»), (тут вчитель роздає кожному учневі невеличку картку з його іменем та етимологією).

Проте чимало антропонімів запозичені, а тому їх внутрішня форма для нас затемнена. У такому разі потрібно звертатись до спеціальних словників.

Джерелом популярних в нашому народі антропонімів здебільшого є такі мови: давньогрецька:

Андрій ← andreios «мужній, хоробрий»;

Анастасія ← жіночий варіант імені Анастас ← anastasis «воскресіння»;

латинська:

Костянтин ← constans [родовий відмінок constantis] «постійний», «стійкий»;

Марина ← marina «морська»;

скандинавські:

Ігор ← Ingvarr «захисник Інгве» (Бог достатку давніх скандинавів);

Ольга ← «свята»;

давньоєврейська:

Соломія ← šālōm ­­­­ «мир», «мирна»;

Ганна ← Channā ← chānan «він був милостивий, виявляв ласку».

ІІІ. Закріплення вивченого матеріалу

Запишіть слова, розкриваючи дужки. Поставте, де треба, лапки.

(Т,т)арас (Г,г)ригорович (Ш,ш)евченко, (Г,г)азета (Л,л)ітературна (У,у)країна, (С,с)танція (Ж,ж)овтнева, (М,м)істо (О,о)деса, (С,с)пасо-(П,п)реображенський (С,с)обор, (П,п)ароплав (С,с)віточ, (Ц,ц)укерки (Ч,ч)ервоний (М,м)ак,( С,с)вято (П,п)асха, (К,к)орова (М,м)ілка, (Д,д)ень (Н,н)ародження, (Ж,ж)урнал (Д,д)ивослово, (П,п)ланета (М,м)арс.

Висновок : як потрібно писати власні назви, у яких випадках вживаються лапки.

Гра «Світлофор»

Робота із сигнальними картками. Кожна парта отримує 2 сигнальні картки з кольорами світлофора: червону і зелену.

- Прізвища, імена, по батькові пишемо з великої літери (зелений).

- Прізвиська тварин треба писати з маленької літери (червоний).

- У назвах свят використовуємо маленьку літеру (червоний).

- Назви вулиць пишуться з великої літери без лапок (червоний).

- Назви газет, журналів, пароплавів пишуться з великої літери в лапках (зелений).

- Імена казкових персонажів пишемо з малої букви (червоний).

- Назви магазинів, готелів пишемо в лапках з маленької літери (червоний).

ІV. Оцінювання роботи учнів

V. Домашнє завдання