Трагедія роду Половців 

 

      у романі Юрія Яновського

 

                   “ Вершники”

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                              Відкритий урок розробили

 

                                                         викладач  української літератури

 

                                                              Сумщенко Тетяна Юріївна

 

 

                                               Попасна - 2010

 

 

Тема:      “Трагедія роду Половців у романі

                     Ю.Яновського  “Вершники” “ 

 

 

 Мета: ознайомити учнів із жанровою своєрідністю

            твору;

 

           розвивати їхнє вміння аналізувати новелістичний

           роман;

 

           виховувати повагу до людей, терпимість до їх

           переконань

 

 

 

Тип уроку: інтеграція: українська література з історією; метод

                    “Проекту”.

 

 

Обладнання: комп”ютер, диск з епізодами кінофільму,

                           файли, музичні записи, костюми, бінокль,

                           револьвер, гвинтівка.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

І. Актуалізація теми, мети та завдань уроку

 

Вчитель: Кожна людина повинна знати свій рід, своє  коріння, витоки національної  культури. Про надзвичайну важливість історичної  пам”яті народу, значимість духовного зв”зку поколінь складено пісні, написано вірші.

 

                                          У полі калина,

                                          У полі червона

                                          Хорошенько цвіте.

                                          Що перший цвіточок –

                                          То рідний батенько,

                                          А другий цвіточок –

                                          То рідна ненька.

                                          А третій цвіточок –

                                          Рідна сторононька.

                                          Роде наш красний,

                                          Роде наш прекрасний,

                                          Не цураймося, признаваймося –

                                          Бо багато нас є!

 

Вчитель: Над  берегом моря походжає  старий Мусій Половець, дивиться в бінокль на море, виглядає вітру чи хвилі, шукає на воді буйки над сітками, і йому згадується син Андрій, а  поряд – Половчиха.

 

Мусій Половець: - Доброго бінокля привіз  Андрію!

 

Половчиха: - Сини повиростали й розійшлися.

                      Андрій  вдався у дядька Сидора, таке ж ледащо й не знати 

                      що.

                      Панас привозив  контрабандні хустки й серги, шовк і коньяк, я складала все до скрині та боялася за нього. Я його важко народжувала, і він став дорожчий. Виходила вночі до моря , і здавалося, що чула плескіт його весел і треба рятувати від погоні.

                     А Оверко – той артист і грав з греками у Просвіті та читав книжки, написані по-нашому. На дядькові гроші в семінарії вчився, рибалка з нього абиякий, а й його жалко, не чути за нього давно, і Панаса не чути, та Андрія, мабуть, убито, бо снився під вінцем.

 

Мусій Половець: - Тільки Іван працює на заводі і робить революцію, і я ховаю гвинтівки, хоч в Одесі стоять французи. Серед них є  й  наші, вони приходили по прокламації і раз налякали мене до смерті.

 

Виходять два хлопці, переодягнені в солдат, тримаючи гвинтівки, і починають танцювати під пісню „Зло” гурту „Аварія”. Хлопці в образі братів Половців хочуть вбити одне одного. Але  (після першого куплету) виходить дівчина – стара Половчиха. Вона одягнена в чорну хустку і в руках тримає ікону. Вона хрестить іконою синів, і ті завмирають.

 

ІІ. Оголошення теми, мети та завдань уроку.

Слово вчителя.

 

Як сказав Ф.Рузвельт: „Ніколи не можна досягти задовільного компромісу між Добром і Злом”.

На цьому уроці ми з вами переконаємось у цьому.

Тема нашого уроку „Трагедія роду Половців за романом Юрія Яновського „Вершники””

 

ІІІ. Сприйняття та засвоєння учнями  навчального 

      матеріалу

        Бесіда з учнями за планом.

 

                                       План.

 

1.Як побудовано роман „Вершники” Ю.Яновського?

 

  Роман „Вершники” Ю.Яновського – це прекрасна і багатогранна оповідь про безприкладний подвиг народу в роки Громадянської війни.

Він став своєрідною піснею мужності українського народу.

 

Історик: Невелика кількість людей може зробити революцію.., невеликим поштовхом примусити впасти цілу систему, що перебуває у більш ніж нестійкій рівновазі... та вивільнити...такі вибухові сили, які вже неможливо буде пиборкати. Люди, що хизувалися тим, що зробили революцію, завжди наступного дня заявляли, що вони не знали, що робили, що революція, яку здійснили, зовсім не схожа на ту, якої прагнули.

 Громадянська війна – це організована збройна боротьба за державну владу між різними соціальними групами, політичними течіями, найбільш гостра форма соціальної боротьби всередині даної держави.

 Особливістю  громадянської війни стала іноземна інтервенція.

 

                  Причини Громадянської війни:

 

1. Націоналізація всієї землі, конфіскація поміщицьких земель.
2. Націоналізація промисловості, ліквідація товарно-грошових відносин.
3. Створення однопартійної політичної системи, встановлення диктатури пролетаріату.
4. Боротьба буржуазії та поміщиків за владу і власність, проти більшовиків, що захопили владу, та їхньої соціальної опори – пролетаріату і селянства.
5. Крах демократичної альтернативи розвитку країни після розгону Установчих зборів.
6. Брестський мир та його наслідки.
7. Низький рівень політичної культури народу; відсутність демократичних традицій у країні.

 

 Метод, який використовували протиборчі сили у громадянській війні, був один – терор.

 Терор – це насильство і розправа над політичними супротивниками. У царській Росії народні маси були практично позбавлені легального права боротьби за свої права. Більшовики, захопивши владу, одразу ж протиставили класові цінності загальнолюдським, поділивши людей на „своїх” і ворогів. Повалені більшовиками класи, позбавлені цивільних і політичних прав, розглядали терор проти більшовиків як головний засіб боротьби.були заборонені буржуазні політичні партії, газети і будь-яка опозиція влади, тобто більшовикам. Жарт Бухаріна того часу: „У нас можуть бути тільки дві партії – одна при владі, інша – у в”язниці”.

 Таким чином, і червоні, і білі закликали до громадянської війни, яка перетворилася на криваву бійню в Росії.

 18 лютого 1918 р. „Правда” писала: „Вся Росія ділиться на два непримеренні табори – на більшовиків і не більшовиків”.

 

 6 травня 1918 р.  Куркульський з”їзд у Новоузенську ухвалив: розстріляти всіх більшовиків.

 

 9 травня в Александровому Гаю козаки вбили 96 червоноармійців, які здалися у полон.

 Всього білі розстріляли в селі 675 чоловік.

 

 В Ярославлі понад двісті радянських працівників були поміщені на баржу, що стоїть посеред Волги, без їжі та пиття.

Ленін у 1918р.  сказав: „Ми компроментуємо себе: погрожуємо масовим терором, а коли доходить до справи, гальмуємо революційну ініціативу мас, цілком правильну. Це неможливо!.. Час архівійськовий. Треба заохочувати енергію та масовидність терору”.

 

 У липні 1918р.  у Єкатеринбурзі був розстріляний Микола ІІ і члени царської родини, у тому числі діти царя.

 

 5 вересня 1918 р. Раднарком ухвалив червоний терор.

 

 У вересні було розстріляно 2600 чоловік.

 

 У відповідь на вбивство Урицького було розстріляно не менше 500 заручників.

 Похорон Урицького проходив під гаслами: „Вони вбивають осіб, ми вб”ємо класи!”; „За кожного нашого вождя – тисячі ваших голів!”.

 

 У країні створювалися концтабори, у газетах друкувалися списки заручників зі вказівкою професій. Це були студенти, поміщики, священники, урядовці, інженери, члени небільшовицьких партій.

 

 Головна мета білого і червоного терору – зламати волю до опору у супротивника.

 

 До кінця 1918 р. Громадянська війна спалахнула з новою силою.

 

             Перший період війни: березень 1917 – 1918 р.р.:

 

•   Лютнева революція;
•   захоплення влади більшовиками;
•   розгін більшовиками Установчих зборів;
•   формування білого руху;
•   початок інтервенції країн Антанти. Головний фронт – Східний.

 

              Другий період: березень – жовтень 1918 р.:

 

       *  Виступ чехослвацького корпусу;

       *  бойові дії білої армії в Єкатеринограді, Царицині, Оренбурзі;

       *  запровадження „червоного терору”.

 

              Третій період: листопад 1918 – лютий 1919 р.р.:

 

       *  активізація інтервенції у зв”зку із закінченням Першої світової

           війни;

       *  боротьба з інтервентами, початок їх виведення з півдня України;

       *  боротьба Червоної армії з Юденічем, Міллером, Колчаком,

           Денікіним;

       *  встановлення радянської влади в Україні, Білорусі, Прибалтиці.

 

              Четвертий період:  березень 1919 – лютий 1920 р.р.:

 

       *  боротьба Червоної армії з арміями Колчака, Юденіча, Денікіна;

       *  головні фронти: Східний, Південний.

 

               П”ятий період: весна 1920 – листопад 1920р.р.:

 

       *  радянсько-польська війна;

       *  дії Західного (Тухачевський) і Південно-Західного (Єгоров)

           фронтів;

       *  розгром військ Врангеля у Криму;

       *  втеча білих з Криму – перша хвиля еміграції (100 тис. чол.).

 

 

 

                   Шостий період: 1921 – 1922 р.р.:

 

•   завершення Громадянської війни на околицях Росії: Середня Азія,

    Закавказзя, Дальній Схід.

 

 Загальна кількість жертв серед мирного населення у 1918 – 1922 р.р. склала близько 10 млн. чол.(сюди не входили жертви терору і бойових дій). Головними причинами смерті були голод, холод, інфекційні захворювання. У лавах білої та червоної армій загинуло 800 ти. чоловік, з них убито 300 тис., померло від ран 50 тис., а 450 тис. стали жертвами епідемії.отримати деякі дані про розмах терору допоможуть такі цифри. У червні 1918 – жовтні 1919 р.р. червоними було розстріляно 16 тис. чол. В.Ульрих наводив дані про застосування вищої міри покарання реввіськтрибуналами: у 1920 році – 6543 розстріляних. Ще 2 – 3,5 млн. російських громадян країна втратила внаслідок еміграції. Збитки, завдані народному господарству Громадянською війною, склали понад 50 млрд золотих рублів. Промислове виробництво в 1920 р. скоротилося у 7 разів порівняно з 1913 р., а сільське господарство – на 3 %. Більшовики перемогли, зберігши суверенітет і територіальну цілісність Російської імперії (за винятком Фінляндії, Польщі, Прибалтики).

 

                                И там, и здесь между рядами

                                Звучит один и тот же глас:

                                «Кто не за нас – тот против нас!

                                Нет безразличных: правда с нами!»

                                А я с тобою один меж них

                                В ревущем пламени и дыме

                                И всеми силами своими

                                Молюсь за тех и за других.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вчитель: Події, описані в романі, взяті з самого життя. Кожен розділ роману – це окрема новела – це нова сторінка життя, страждань, боротьби і перемог.

 

               Роман „Вершники” скомпонований:

 

1.Із самостійних розділів-новел;

2.Для нього характерна багатоплановість розповіді;

3.У творі по-наваторському  використано

   кінематографічні прийоми „напливу”, ліричних

   відступів;

4.Своїх виняткових героїв Яновський показує у

   виняткових обставинах.

 

 

2.Братовбивство.

 

Роман „Вершники” починається новелою „Подвійне коло”, в якій відображено трагедію братовбивчого змагання за владу.

 

                          Інсценізація братовбивства.

 

Вчитель: „ На степу під Компаніївкою одного дня серпня року 1919  стояла спека,... а поміж цим точилися криваві бої, і Іван Половець загубив трьох своїх братів.”

Загоном добровольчої армії генерала Антона Денікіна командував Половець Андрій. Купу кінного козацтва головного атамана Симона Петлюри вів Половець Оверко. Степові пірати зчепилися бортами, і їх кружляв задушливий шторм степу. Висвистували шаблі, хряскотіли кістки, і до Оверка підвели Андрія.

 

Оверко: - Ахвицер? Тю-тю, та це ти, брате?!

 

Вчитель: Андрій не похнюпився, поранену руку заклав за френч і зіпсував одежу кров”ю .

 

Андрій: - Та я, мазепо проклятий!

 

Оверко ( бавився шликом, мов дівчина чорною косою): - Ну, що? Допомогли тобі   твої генерали? А жити тобі хочеться? Коло нашої Дофінівки  море собі грає, старий батько Мусій Половець у бінокль виглядає, чи не йде скумбрія, пам”ятаєш, ти й бінокль з турецького фронту привіз?

 

Андрій ( розстебнув на грудях френч і підніс високо вгору поранену руку, ніби гукаючи своїм болем на поміч): - Петлюрівське стерво, мать Росію продаєш галичанам! Ми їх у Карпатах били до смерті, ми не хочемо австрійського ярма!

 

Оверко (засміявся): - Що тобі оце згадується? Одеса чи Очаків?

 

Андрій: - А згадується мені, згадується батько Половець і його старі слова...

 

Оверко (перебив Андрія): - Цирк! Рід наш великий, голови не щітані, крім нас двох, іще троє рід носять. Рід – це основа, а найперше держава, а коли ти на державу важиш, тоді рід хай плаче, тоді брат брата зарубає, он як!

 

Андрій: - Проклинаю тебе моїм руським серцем, ім”ям  великої Росії-матінки, проклинаю ім”ям брата і згодою роду і ненавиджу!

 

Оверко: - Та рубайте його, козацтво!

 

Вчитель: здалеку закружляв вихор, веретоном устав догори, розквітнув під небом, вигнутий стовп пилу пройшов шляхом, затьмаривши сонце, полетіло вгору лахміття, шапки, падали люди, кидалися коні, і смерч розбився об купу коней і трупів, упав на землю зливою.

У пилюці, як у тумані, блискали постріли. Із-за лісу вискочили вершники з чорним прапором, розгорнулися, пропустивши наперед тачанки.

 

Панас Половець: -Роби грязь!

 

Вчитель: раптом зупинились кулемети, раптом завмерли постріли. Оверкові чорні шлики падали під колеса тачанки.все стихло.

 

 

Оверко ( сидить під колесом тачанки на землі, голова в нього була розкраяна):

 

Панас( з револьвером):- Зустрілися, браток! Там і Андрій лежить, чиста шуточка, а я собі сиджу в лісочку й чекаю, доки вони кінчать битися, а вони й кінчили-один мертвий, а другий кволий, ну що – України тобі хочеться?

 

Вчитель: Оверко не підвів очей. На коні, чорний від пороху, під”їхав чотирнадцятирічний Сашко Половець.

 

Сашко: - Дай я його домучу!

 

Панас: - Дурню, це Оверко.

 

Сашко (промовляє голосом Половчихи): -Оверко, горе моє.

 

Оверко (плюнув в очі): - Махновський душогубе, ненька Україна кривавими сльзами плаче, а ти гайдамачиш по степах із ножем за халявою.

 

Панас (сміючись): - Іменем батька Нестора Махна призначаю тобі суд і слідство.за вбивство рідного брата Андрія - утопити в морі, за підтримку української держави на території матері порядку анархії – одрубати голову.

 

Оверко: - Пам”ятаєш батькову науку? Тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду. Проклинаю тебе...

 

Панас (перебивши брата): - Почекай проклинати, я вільний моряк батька Махна, анархію несу, нащо мені рід, коли не треба держави, не треба родини? Ти подумай собі і поміркуй, а здохнути завше вспієш.

 

Оверко: - Проклинаю тебе великою ненавистю брата і проклинаю долею щербатою.

 

Вчитель: Оверко не побачив своєї смерті, бо пуля вилетіла з маузера Панаса.

 

Панас: - Закопати треба, клятий був босяцюра.

 

Вчитель: Сашко скулився на тачанці коло кулемета, він забув за дощ, йому мріялось, що рука старої Половчихи смиче його за чуба, навкруги берег та море, і можна скупатися й не чекати кулі, і сітки сохнуть на приколах.

 

Сашко: - І чого я пішов із Панасом? Він мене не жалує, ну, та назад хай чорт лисий ходить, а не він, таке кляте Половецьке насіння!.

 

Вчитель: Пішов дощ. І тоді за дощем з”явилося марево: розгорнувся здалеку червоний прапор кінного загону інтернаціонального полку на чолі з Іваном Половцем. Панас стріляв з тачанки, Сашко подавав стрічку. Але, побачивши, що вони програли Панас заплакав від безсилля.

 

Іван: - От де зустрілися, Панасе! Та тут і Сашко!

 

Вчитель: Панас стояв мовчки, а Сашко сидів біля нього.

 

Іван: - Хлопці, ось і скінчилась ваша служба у зрадника і бандита Махна. Обоє ми з вами рибалки, батьки наші рибалки й увесь рід. Слова мої прості й некрасиві.відступаємо на Київ від генерала Денікіна. Біднякі й трудящі з нами, і всі як один до перемоги, хай живе Радянська влада, Червона Армія!

 

Панас: - Проклинаю тебе моєю останньою хвилиною! ( він вистрелив собі в рот кулю)

 

Сашко: - Стріляй  і мене, байстрюче!

 

Іван: - Бісової душі вилупок  (взяв Сашка за чуба і почав скубти).

 

 

Вчитель: А над берегом моря походжає Мусій Половець, він думає думу, дивиться в бінокль, щоб не прогавити когось чужого, поряд сидить засмучена Половчиха, серце якої відчуває біду. Кожен з них думав свою думу і не знав, яке страшне горе прийшло до їхнього дружнього роду.

 

 

1. У чому традиційність, а в чому новаторство роману „Вершники”? Які саме традиції вплинули на формування стилю автора?

 

Передусім – фольклор: українська народна пісня і дума:

 

1.Конденсована розповідь, екстракт багатьох вимахів добутої шаблі – пісня;

2.Синтез багатьох смертей – одна  смерть у пісні;

3.Зміст багатьох доль – одна доля в пісні;

4.Тінь боротьби тисяч людей – боротьба однієї людини в пісні.

 

Вчитель: Учні, домашнім завданням було знайти крилаті вирази, вислови, цитати про:

 

1.Про  Батьківщину та патріотизм:

 

* Будь – чий патріотизм доводиться не словом, а ділом.      (В.Бєлінський)

* Де добре, там і Батьківщина.

* Люблять батьківщину не за те, що вона велика, а за те, що своя.

* Патріотизм – це не любов до ідеї, а любов до вітчизни.      (В.Распутін)

 

2.Про людину і суспільство:

 

* Людина смертна, але це півбіди. Погано те, що вона раптово смертна,

   у тому-то й річ.                                                                      (М.Булгаков)

* Народ, що не хоче годувати свою армію, незабаром буде змушений

   годувати чужу.                                                          (НаполеонБонопарт)

* Люди господарі своєї долі.                                                      (Ж.-Ж. Руссо)

* Нещасна та країна, яка потребує героїв.                                (Б.Брехт)

 

 

3. Про мужність і героїзм, про війну і мир:

 

* Людина не для того створена, щоб терпіти поразки...Людину можна

   знищити, але її неможливо перемогти.                                  (Е.Хемінгуей)

* Слід відзначитись доблестю, а не походженням.                 (Клавдіан)

* Війна дуже серйозна справа, щоб доручити її військовим. (Ш.Талейран)

* Війни прокляті матерями.                                                       (Горацій)

* Війна буде повторюватися до тих пір, поки питання  про неї буде

   вирішуватись не тими, хто помирає на полі бою.             (А.Барбюс)

* Війна людей їсть, кров”ю запиває.                                     (Укр. прислів”я)

* Мир необхідно здобувати.                                        ( Латинське прислів”я)

* Немає нічого радіснішого за перемогу.                              (Цицерон)

* Хто взяв меча, від меча й загине.                                        (Новий Завіт)

 

2. Чому  скоїлася така біда, як братовбивство?

 

1. Діти нещасливого браку;

2.Кожен з братів обрав свою дорогу в житті. І всі дороги зійшлися в одному місці;

3.Сини старого Половця знехтували його науку: „Тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду”;

4.Тільки Івана автор показує людяним, мудрим, який бачить серед полонених анархістів непевних у своїй правоті, заблуканих.

 

 

3. Кожен із п”яти братів Половців каже про матір. Про яку саме матір згадується?

 

Кожен із братів нажаль згадує не про свою рідну неньку:

 

• Андрій згадує  мать Росію;
• Оверко згадує  неньку Україну;
• Панас згадує матір Анархію;
• Андрій та Оверко згадують батька та його науку;
• Панас згадує батька Нестора.
•  

Та не один з братів не згадав рідну  справжню матір -  стару Половчиху.

Я вважаю, що це розуміння могло б уникнути вбивств.

 

Пригадайте вислови про матір:

 

*Пісня, яку співає мати біля колиски, супроводжує людину все  її, до

  труни.                                                                                         ( Генрі Бічер)

* Мати – це ім”я Бога на вустах і в серцях маленьких дітей. (В.Теккерей)

* Серце матері – невичерпне джерело чудес.                         (П.Ж.Беранже)

* Від кохання до жінки народилося все прекрасне на землі. (М.Горький)

* Материнські руки – втілення ніжності; дітям добре спиться на цих

   руках.                                                                                         (В.Гюго)

* Мати – це ім”я Бога на устах і в серцях маленьких дітей.   (В.Теккерей)

 

 

Вчитель: Троє з роду Половців пішли в небуття. Якіми очами будуть дивитися молоді Половці на світ? Чи згадуватимуть предсмертні прокльони братів? Чи поставатимуть перед їхнім внутрішнім зором нездійсненні тепер картини сімейної згоди, рибальської праці, що виконували всією родиною? Адже хтось із них повинен  спокутувати совістю та спокоєм.

 

ІУ. Домашнє завдання. Прочитати новелу „Подвійне коло” з роману „Вершники” Ю.Яновського. підготуватися до класного твору.