Урок "Євген Гуцало. Основні відомості про письменника . Порушення теми вічного протистояння добра і зла в оповіданні «Лось»

                Урок №

Тема уроку. Євген Гуцало. Основні відомості про письменника . Порушення теми вічного протистояння добра і зла в оповіданні «Лось»

Мета уроку: навчальна: пригадати основні відомості про життєву долю Є. Гуцала , визначити  ідейно-тематичну спрямованість, визначити жанр, навчати виділяти та пояснювати в оповіданні найбільш вражаючі фрагменти;

розвивальна: розвивати вміння переказувати оповідання, удосконалювати комунікативні вміння характеризувати образи, давати власну оцінку зображуваному;

виховна: виховувати систему гуманних цінностей: турботливе ставлення до світу природи, до рідних людей, гідної поведінки, любові та милосердя; виховувати критерії розмежування добра і зла.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Обладнання: портрет письменника, індивідуальні картки самооцінювання, ілюстративний матеріал, кросворд,комп’ютер, мультимедійний проектор.

Форми роботи: фронтальна, робота в парах.

Методи та прийоми: бесіда, слово вчителя, «Мозковий штурм», робота з підручником, прийоми «Фішбоун»,«Незакінчене речення», виразне читання, «Шкала самооцінки», метод «Гронування».

Епіграф                                                            Все на землі, все треба берегти –

                                                          І птаха ,й звіра, і оту рослину,

                                                          Не чванься тим, що цар природи ти –

                                                          Бо врешті, ти його частинка.

Б.Лепкий

Хід уроку

І.Організаційний момент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

Забезпечення емоційної готовності до уроку

-Про що вам розповів сьогоднішній ранок?

Коли ви , діти, ішли до школи , мабуть, кожен помічав і відчував ,що вже відчутно подихи весни. Тануть сніги, дзюрчать струмочки,на клумбах пробиваються перші квіточки, пташки починають голосніше співати. Весна крокує рідним краєм . Вважається , що після Явдохи (14.03)  - початок весни.  Це все наша природа .

Перед вами на партах лежать символічні підсніжники – перші  квіти весни й нового життя. Саме вони сьогодні будуть «Шкалою самооцінки».

Велике щастя для людини – насолоджуватися красою природи.

(Звуки природи)

Виразне читання поезії

Не хочу

Костецький Анатолій

Метелика ловити я не хочу:
він — квітка неба,
хай живе собі!
Хай крильцями барвистими тріпоче,
щоб радісно було мені й тобі!
І квітку лісову не стану рвати,
її додому я не понесу,
бо вдома їй джмеля не погойдати
і не попити ранками росу!
І ні стеблинку, гілку чи травинку
я не ображу:
це — страшенний гріх!
Бо в кожній з них
живе тремка живинка,
що світиться довірою до всіх...

-Чи погоджуєтеся ви з думкою автора, що ображати природу – «страшенний гріх»?

Асоціювання

Які асоціації виникають до слова ПРИРОДА?

Природа… Велике творіння Боже , колиска людства, утілення краси й добра.

           Як же радісно й приємно почуваєшся  на лоні природи. Від самого народження ми пізнаємо       цей прекрасний , неозорий світ.

 Учитися жити в ньому за законами гармонії з живою природою , охороняти її  закликає нас відомий український письменник Євген Гуцало.

ІІІ. Оголошення теми та мети уроку

Тема уроку. Євген Гуцало. Основні відомості про письменника . Порушення теми вічного протистояння добра і зла в оповіданні «Лось»

Мета уроку: пригадаємо основні відомості про життєвий і творчий шлях письменника , ознайомимося зі змістом оповідання «Лось», даватимемо власну оцінку зображуваному, порушуватимемо проблеми  добра й зла у творі, розвиватимемо навички виразного читання,уміння переказувати, аналізувати; виховуватимемо любов до світу природи й людини в ньому.

Епіграфом до уроку будуть слова Богдана Лепкого:

                                                                   Все на землі, все треба берегти –

                                                                   І птаха ,й звіра, і оту рослину,

                                                                  Не чванься тим, що цар природи ти-

                                                                   Бо врешті, ти його частинка.

                                                                                                                  Б.Лепкий

-Як розумієте ці слова? ( Людина не завжди з повагою ставиться до різноманітних багатств   природи)

ІV. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу

Сьогодні ми познайомимося з надзвичайно цікавим письменником, майже вся творчість якого була присвячена природі , бережливому ставленню до неї. Стрімка постать, задумливі каро-зелені очі, у руках дипломат і газета або журнал. Саме таким був Євген Гуцало.

Удома ви складали ментальну карту

1.НАРОДИВСЯ

У с.Старому Животові на Вінниччині в родині вчителів.

Євген Пилипович Гуцало народився 14 січня 1937 р. в с. Старому Животові Вінницької області в родині сільських учителів. Мама – учитель біології та хімії , а тато – української мови та літератури. Ось звідки в Євгена така любов до мови, і до природи.  Хлопчик ще зі шкільної лави захоплювався читанням, писав цікаві твори, мріяв стати письменником. Серед перших книжок Євгена — Біблія. Ще не вміючи читати, хлопець познайомився з цією книгою, що стала згодом для нього втіленням мудрості. У повісті «Співуча колиска з верболозу» письменник з гумором розповідає, як знайшов Біблію на печі в баби Ликори, і аж доки баба не схаменулась, порозмальовував її олівцем.  Коли Євгенкові було чоти­ри роки, почалася війна. Дитяча пам’ять міцно закарбувала чимало образів і деталей, які згодом знайшли відображення у творах письменника. Важко сказати, коли відбулася перша проба пера майбутнього письменника. Сам він жартуючи згадував: «Здається, я писав завжди».  Пробувати себе в літературі почав рано, ще десь у третьому класі. За ха­тою, у кущах бузку, сам змайстрував собі столика з грабових жердин і спекотними днями, ховаючись у затінку, писав вірші, оповідання. Коли Євген навчався в школі , треба було написати твір на вільну тему, і він    залюбки це зробив. Проте тато (учитель мови) прочитав роботу й присоромив сина, що він списав.                                                                                                                                  

Свої твори надсилав у редакції київських часописів. На щастя, регулярні відмови не відбили в письменника-початківця охоти до літературної творчості.

2.ЗАКІНЧИВ

Ніжинський педагогічний інститут імені М.Гоголя

Хлопець твердо вирішив стати жур­налістом.

Та вступити до Київського університету на факультет журналістики йому не вдалося. Уже через рік став студен­том Ніжинського педінституту.

3.ПРАЦЮВАВ

Журналістом у різних редакціях, у видавництві «Радянський письменник»

Працював у редакціях газет на Віннич­чині, Львівщині і Чернігівщині. З 1961 ро­ку жив у Києві, працював у газеті «Літера­турна Україна», потім у видавництві «Ра­дянський письменник».

4. АВТОР ПОЕТИЧНИХ КНИЖОК,ЗБІРОК, ОПОВІДАНЬ,ПОВІСТЕЙ,РОМАНІВ

Написав понад дві сотні оповідань, два десятки повістей, два романи, три поетичні збірки, книжки для дітей, публіцистичні твори.

Перша збірка оповідань Євгена Гуцала «Люди серед людей» побачила світ у 1962 році й одразу ж привернула увагу чи­тачів свіжою емоційністю та відтворенням розмаїтих живих характерів.

Чимала частка творчого доробку пись­менника - це твори для дітей: «Олень Август» (1965), «З горіха зерня» (1969), «Дениско» (1973), «Саййора» (1980), «Пролетіли коні» (1984). Дві останні книжки удостоєні Шевченківської премії. Його дитяча проза (точніше - література для дітей і батьків) прикметна особливим, поетизованим зображенням стосунків між людьми.

«Яблука в осінньому саду», «Скупана в любистку», «Мертва зона», «Родинне вогнище»

Євген Гуцало пішов у вічність, на жаль, дуже рано - на 58-му році життя  4 липня 1995 року, зберігши свою любов до дітей у прекрасних творах.

5. ПРЕМІЇ

1. Літературна премія імені Юрія Яновського (1982) — за збірники оповідань «Орлами орано», «Що ми знаємо про любов», «Полювання з гончим псом» и «Оповідання з Тернівки»;

2.Державна премія України ім. Т.Г.Шевченка (1985) — за дитячі збірки «Саййора», «Пролетіли коні» .

 Майже вся творчість Є.Гуцала була присвячена природі, закликала бережливо ставитися до всього, що є на землі. Друзі жартома розповідали, що коли Євген Пилипович проходив вранішніми вулицями Києва, то пташки завмирали, переставали співати , а потім спурхували йому на плече – природа тонко відчувала і його прекрасну душу доброї людини, і талант справжнього митця.

  У своєму житті ми зустрічаємо різних людей , і з першої зустрічі  доволі важко визначити , добра ця людина чи ні. Недарма ж кажуть, що треба пуд солі з’їсти з людиною , щоб розпізнати її.

  Отже , потрібно навчитися розпізнавати добро і зло, стерегтися недобрих людей, уникати нерозважливих учинків. Частково нам допоможе зрозуміти це оповідання Є.Гуцала «Лось», у якому порушено проблему протистояння добра і зла у ставленні людини до природи.

Перегляд буктрейлера на оповідання «Лось»

Перед нами непростий твір , завершується він зовсім не так , як би нам хотілося.  По-різному ставляться до природи діти і дорослий дядько Шпичак. Але ж природа беззахисна перед жорстокістю людини.

Чим захопило вас це оповідання?

Що найбільше вразило ? Чому?

Прийом «Фішбоун»

Проблемне питання (голова)

Людина природі друг  чи  ворог ?

Верхні кістки – ставлення дітей до лося; ставлення Шпичака до лося.

Тема оповідання: розповідь про незвичайну пригоду , яка трапилася з лосем та трагічний фінал цієї пригоди.

-Що ви знаєте про лося ? (повідомлення про лося , випереджувальне завдання)

Довжина тіла самця до 3 м, висота в загривку до 2,3 м, довжина хвоста 12—13 см; маса 360—600 кг, самки дрібніші за самців. За зовнішнім виглядом лось помітно відрізняється від інших оленів. Тулуб і шия у нього короткі, загривок високий, у вигляді горба. Ноги сильно витягнуті, тому, щоб напитися, лось вимушений заходити глибоко у воду або ставати на коліна передніх ніг. Голова велика, горбоноса, з нависаючою м'ясистою верхньою губою. Під горлом м'який шкірястий виріст (т. зв. «сережка»), що досягає 25—40 см. Шерсть груба, буро-чорна; ноги світло-сірі, майже білі.

У самців є величезні (найбільші у сучасних ссавців) роги, нерідко лопатоподібні за формою (особливо виразна лопатоподібна форма у якутських і американських лосів); їхній розмах досягає 180 см, маса — 20—30 кг. Роги лось скидає щорічно в листопаді — грудні і ходить без них до квітня — травня.

Всього на Землі — близько півтора мільйонів. Приблизно половина загальної популяції лосів живе у Росії, приблизно 730 тисяч особин.

-Де відбуваються події у творі ? (У заповіднику)Звідки потрапив лось до заповідника? (з тайги) А що ж таке заповідник? (випереджувальне завдання)

Заповíдник  – територія, на якій зберігається в природному стані весь її природний комплекс. Заповідники виділяються як унікальні пам'ятки історії і культури, живої і неживої природи. В Україні перебувають під охороною держави. Найвідоміші з них: Асканія-Нова, Канівський, Карпатський, Луганський, Поліський, чорноморський, Український степовий, ялтинський гірсько-лісовий… Головні функції українських заповідників — збереження флори і фауни, охорона непорушених чи малопорушених природних ділянок (еталонів природи), вивчення екології тварин і рослин. Заповідники використовуються і як бази наукової пропаганди охорони природи.

Релаксаційна хвилинка (звуки природи , картинки природи)

Зачитайте опис лося із оповідання.

- Якою  описана  природа цього заповідника? (“Поляна ця, подзьобана струхлявілими пеньками, викружилася край осичняка, трохи на згірку. Ранньої весни вона перша вбиралася квітами, і хутко тут виганялась така висока трава, що в ній, прилігши, лось міг сховатися до половини”).

- Зачитайте опис тварини (Це був великий звір з широкими грудьми, які легко здималися од дихання. Його роги нагадували осінній низькорослий кущ, із якого обнесло листя. Лось був старий самець, уже звик до заповідника, в який потрапив із тайги, звик до людей і до того, що його підгодовують).

- Які  небезпеки могли  чекати   лося  в  тайзі? (Хижі звірі могли напасти на нього).

- Чому  ж  автор  передає нам  такий  неспокій  звіра? Зачитайте. (Чим далі біг, тим більшим сповнювавсь острахом, і хоча нічого вже не чув, крім приглушеного поцокування своїх ратиць об землю, ще довго не зупинявся. Кущі й дерева струшували на нього синюватий іній, ніздрі випускали в повітря дві тонкі стьожки пари).

- Що постійно вчувалося лосю?(Жалібне поскрипування гілляки нагадувало чиїсь кроки, що хтось слідкує за ним).

- З чого видно, що автор милується  його красою? Підтвердіть  власні  думки  словами  з  тексту (Лось сподівався побачити схід сонця, і коли під його променями забронзовіли верхівки, коли віття скупалося в його усміхові, то лось наче аж полегшав, ще більше пострункішав, і в очах появився золотавий сплеск, який надав їм виразу одвічного розуміння життя природи і її таємниць).

- Чи можна назвати лося головним персонажем твору? Поясніть свою відповідь, посилаючись на текст.

- Знайдіть у творі те місце, де ми вперше знайомимось із хлопчиками (Два хлопчаки вийшли з лісу на берег і зупинились. Приїхали по хмиз, і їхня смирна конячина залишилась на узліссі, а вони вирішили подивитись на річку, чи тріщить на ній лід, чи скоро рушить).

- Зачитайте опис зовнішності хлопчиків. Як їх називає автор? Про яке ставлення автора до героїв можна сказати?( Обидва плечисті, обидва з широкими, лагідними лицями, і схожі один на одного так, як маленький гриб-підберезник схожий на свого більшого сусіда.)

-Чому лось потрапив в ополонку? (Лось опустив голову, принюхуючись до ополонки, далі, з витягнутою шиєю, ступив ще трохи, ось-ось маючи торкнутися губами до осклілого блакитного шумовиння, ніздрі затремтіли в передчутті холодної води,— і цієї миті річка під ним затріщала. Він усіма чотирма ногами спробував одштовхнутись, але ратиці були вже у воді, і лось вжахано відчув, що дедалі глибше занурюється в льодяну кашу..)

- Як він поводився у воді?(Не раз конвульсивно здригнувся тілом, вкладаючи всю силу і весь відчай у той рух, але провалився ще глибше, і тепер крижані уламки билися об його спину. На мить принишк, готуючись до нового ривка, і коли передні ноги злетіли на кригу, то здавалося, він уже вискочить і врятується, але крига знову тріснула під вагою великого тіла, і лось ще раз опинився по шию у воді. Ревнув, кличучи на допомогу, і його очі все густіше набрякали кров'янистим смутком, аж горіли червоним розпачем).

-Які художні засоби використав Євген Гуцало для опису поведінки лося в ополонці? Яких людських рис він надав тварині?(Конвульсивно рухався, ревнув, кличучи на допомогу, очі сповнені смутком; метафора, персоніфікація).

-Знайдіть у творі місця, де описується, як хлопчики врятували лося. Які почуття переживали діти? (1. Лось уже зовсім знесилився і байдуже спостерігав, як наближаються діти. Усе нижче осідав у воду, і роги похилитувались над крижаним місивом, як незвичайний кущик. Під цим кущиком червоний розпач трохи вгомонився, але був тепер такий безмежний, що очі для нього були замалі, і той розпач струменів із них навсібіч. Спершу діти не знали, як до лося підступити, щоб і самим не провалитись. Але старший брат узявся рубати лід, прокладаючи хід до берега, а молодший тупцяв біля нього і, не знаючи, чим допомогти, тільки зітхав та нетерпляче бив себе долонями по стегнах та по боках. Лось не боявся людей. Він стежив за їхньою роботою, і по його тілу подеколи пробігали дрижаки, ніби йому було дуже морозко або ж знову хотів спробувати вискочити, але сили покинули його…… 2. Аж захитався і, розкарячившись, ось-ось, здавалось, впаде. Обидва підберезники дивилися на нього з недовірою — ого, який великий, і тепер, коли він виліз, жодному з них не вірилося, що такий міг втопитись. Вони безпорадно усміхалися, їм хотілося підійти до нього ближче, але діти не наважувались. 3. Лось обтрушував з себе воду й скалки льоду. Зітхнув на повні груди, пирхнув — та й подивився на дітей. Його очі все ще були червоні од недавнього розпачу. А потім лось пішов).

Прийом «Фішбоун»

Верхня кістка – ставлення дітей до лося (хлопчики-підберезники)

Нижня кістка – кинулися рятувати ; придумали спосіб порятунку;

Що уособлюють : добро, милосердя, справедливість.

- Знайдіть у тексті портрет дядька Шпичака. Як автор ставиться до цього персонажа? (Кругленький, як підпалок, з підпалкуватим, добре випеченим обличчям, в розтоптаних, з довгими халявами, чоботях, в яких тонув мало не по пояс, дядько зупинився поряд із дітьми. Мабуть, також був здивований, що оцей могутній звір лежить на землі. Дядько тримав у руці рушницю, але з таким виглядом, ніби збирався від когось захищатись).

- Що трапилося з лосем після визволення з ополонки? (Коли пролунав постріл, то лось деякий час ще біг уперед, а потім спіткнувся, ніби натрапив на корч. Діти спочатку й уваги не звернули на постріл, але коли лось упав на сніг, вони зрозуміли, по кому стріляли).

- Як відреагували хлопці на постріл? (Озиралися, намагаючись побачити мисливця, проте не запримітили і, набравши в груди гіркого повітря, чимдуху погнали туди, де лежав лось. Обидва думали, що не встигнуть вони добігти, як лось підведеться, знову неспішно почвалає до лісу, що не було ніякого пострілу,— проте лось не вставав).

- Зачитайте розмову хлопців з дядьком Шпичаком( прочитати за ролями) (Від слів «Га? – обізвався дядько» до слів «Роги віддам! — ще гукнув дядько»).

- Чому дядько застрелив лося? Які мотиви ним керували?(Прагнення збагатитися).

- Чому діти не сперечалися з дядьком, нічого не відповіли на його обіцянки поділитися м'ясом, віддати роги? Як ви діяли б на їхньому місці?(Вони мріяли про те, щоб лось підвівся і побіг до лісу).

- Що переживав і думав Шпичак після від'їзду братів? Чим зумовлені ці переживання? Чи справді дядькові стало шкода лося? (Тепер треба думати про те, щоб якось його заховати, замівши сліди, бо діти таки подалися в заповідник, щоб заявити охороні,— в цьому не сумнівався. Але куди ти його подінеш? Не затягнеш назад до річки й не втопиш знову в ополонці — далеко, не зрушиш. Але якби міг затягти й утопити — ні хвилі не вагався б. Шпичак злякався. Його мучитиме страх перед розплатою за сподіяне. Спокійного життя йому не буде навіть за умови, що хлопчики не розкажуть).

-  Що  для  вас  важливіше: покарати  дядька  Шпичака  чи  врятувати  лося?

Прийом «Фішбоун»

Верхня кістка – ставлення Шпичака до лося

Нижня кістка – сидів і спостерігав з кущів; вистрілив; боячись покарання , хотів позбавитися.

Середня кістка- родичі. Живуть серед красивої природи, розуміють її значення для людини.

Верхня кістка

Що уособлюють діти  : добро, милосердя, справедливість (гармонія в природі; хлопці врятували лося ; тварина була вдячна братам ; співчуття хлопців до вбитої тварини; бажання хлопців пакарати дядька)

Що уособлює  Шпичак: зло , безсердечність, боягузтво ( людина нищить природу; дядько Шпичак убив лося; прагнення уникнути відповідальності; прагнення дядька зробити хлопців спільниками; відсутність гуманності у дядька у ставленні до природи))

-Як ви вважаєте, що перемогло в оповіданні — добро чи зло?

Обґрунтуйте свою відповідь. 

-Чи потрібно карати зло ? (Звичайно, бо злочинець повинен нести відповідальність за свої гріхи)

В оповіданні «Лось» Є. Гуцало пропонує читачам самим замислитись над тим, що буде далі. Поміркувавши, можна припустити, що брати все ж таки повідомлять у заповідник, бо зрозуміли, що Шпичак не шкодує про вчинене, а значить, якщо його не покарати, буде продовжувати полювати на заповідних тварин. На відміну від хлопців. Шпичак (у кінці оповідання) хотів би побачити лося живим тільки тому, що боїться покарання, а не тому, що зрозумів жахливість скоєного злочину. У цьому невеличкому творі Є. Гуцало зумів поставити низку дуже важливих проблем: те, що людина вважає себе царем природи, не дає їй права знищувати тварин для своєї розваги.

V. Закріплення вивченого матеріалу

Робота в парах

Розгадування кросворда

Формула взаємин людини та природи

ЛЮДИНА + ПРИРОДА =  ГАРМОНІЯ … (ключове слово)

1.     Що пообіцяв віддати дядько Шпичак хлопцям за мовчання? (роги)

2.     В що лось  дедалі глибше занурювався? (в льодяну кашу)

3.     Якою була весняна крига? (зрадливою)

4.     По що приїхали хлопці? (по хмиз)

5.     Якою ставала тиша «з настороженої й сліпої»? (осмисленою)

6.     Чим ткнув Шпичак вбитого звіра? (носаком)

7.     Куди спробував вискочити лось з ополонки? (на лід)

8.     Хто переслідував лося восени в чорному бору? (вовча зграя).

Словникова робота

Гармонія – поєднання, злагодженість, взаємна відповідність якостей(предметів, явищ, частин цілого)

-Чи погоджуєтеся, що людина повинна жити в гармонії з природою?

Повертаємося до проблеми

Людина природі друг  чи  ворог ?

Люди мають усвідомити, що вони друзі природі.

-Яке їхнє завдання?

(Хвіст) Їхнє завдання — оберігати та захищати природу, турбуватись про неї, бути добрими , милосердним, жити в гармонії з природою.

-Чого навчає оповідання? Яка головна думка твору?

(любити, охороняти природу, берегти від підлих, жорстоких нелюдів, засуджувати їх поведінку. Гармонія світу людини та природи – це ідеал, до якого потрібно прагнути).

-Як головна думка твору пов’язана із епіграфом уроку?

Все на землі, все треба берегти –

І птаха, й звіра, і оту рослину,

Не чванься тим, що цар природи ти –

Бо врешті, ти його частинка.

Друже мій, люби життя,

Люби людей, природу,

А кривду кинь у забуття,

Як камінь в тиху воду.

Б.Лепкий

VІ.Підсумок уроку

Рефлексія

Незакінчене речення

(Фрази записані на дошці, учні по черзі продовжують одну фразу за бажанням)

-Я назавжди запам’ятаю…

- Я думаю, що хлопці розкажуть про вчинок дядька, тому що..

- Я думаю, що хлопці  не розкажуть про вчинок дядька, тому що..

Учитель. Отже, збереження природи залежить від людини ,її совісті й того, наскільки вона розрізняє добрі та злі вчинки. Ставлення людини до природи – це мірило людської моралі. Справжня любов до рідної землі повинна бути не споглядальною, а й активною, дієвою, спрямованою на захист і примноження багатства рідного краю.

Розпочали ми урок з того, що весна крокує рідним краєм. Тож і оціними роботу за допомогою «Шкали самооцінки» - створимо уявну лісову галявину. Підніміть  квіточку, яка, на вашу думку, відповідає  вашому рівню засвоєння матеріалу:

 Підсніжники, які  повністю розпустилися – високий рівень.

Підсніжники, квіточки яких ще закриті – достатній рівень.

Підсніжники, які тільки-но пробиваються з-під снігу – середній рівень.

Наша галявина розквітла підсніжниками. Дякую за співпрацю. Ви об’єктивно оцінили себе . Ви не розчаровуйтеся, якщо в когось сьогодні підсніжнички тільки пробиваються з-під снігу, бо з них може розвинутися велика красива квіточка. Усе у ваших руках.

VІІ. Домашнє завдання.

Підготуватися до характеристики образів ,виписати цитати

І варіант – хлопчиків;

ІІ варіант – дядька Шпичака.

Намалювати ілюстрації до твору.

*Написати власний фінал оповідання