Урок Відень – центр музичної культури Європи. Віденська класична школа.

Тема уроку. Відень – центр музичної культури Європи.

 Віденська класична школа.

Мета уроку. формування ключових компетентностей:

Спілкування державною мовою: висловлювати свої почуття та переживання від сприймання творів мистецтва рідною мовою;

Математична компетентність: визначення метру, запису ритму;

Інформаційно-цифрова компетентність: добирати й опрацьовувати потрібну інформацію (аудіо, відео) для пізнання;

Уміння вчитися: визначати власні художні інтереси та потреби; планувати й організовувати свій час для пізнання, сприймання, творення мистецтва чи самовираження через мистецтво; раціонально використовувати час для задоволення культурних потреб, здобувати, опрацьовувати мистецьку інформацію;

Загальнокультурна компетентність: повага і толерантне ставлення до культурного розмаїття світу; усвідомлення потреби збереження художнього надбання людства;

Громадська компетентність: усвідомлення своєї належності до соціально-культурного середовища;

міжпредметна естетична компетентність: виявлення естетичного ставлення до мистецтва, спроможність аналізувати й оцінювати найважливіші досягнення світової культури; усвідомлення необхідності збереження мистецької спадщини світу; оволодіння досягненнями австрійської музичної  культури; виявлення інтересу до композиторів австрійського народу;

предметних компетентностей:

знаннєвий компонент: познайомити учнів з поняттями «віденська школа», розглянути досягнення композиторів віденської школи їх творчою спадщиною, формувати уяву про основні жанри музики,

діяльнісний компонент: розвивати вміння учнів впізнавати мелодії музичних творів на слух, давати естетичну оцінку явищам музичної культури, здійснювати аналіз музичного твору.

ціннісний компонент: виховувати ціннісні орієнтації у сфері музики, виховувати вміння цінувати красу, створену митцями Віденської музичної школи.

Обладнання: технічні засоби навчання, фонохрестоматія; репродукції із зображенням портретів композиторів, фотографії Відня; презентація.

Методи і прийоми: розповідь учителя, порівняльний метод, аналіз, коментар, бесіда, демонстрування наочності, організація процесу сприймання, стимулювання творчої активності учнів, педагогічне спостереження, індивідуальне консультування, дослідницькі, інтерактивні методи.

Терміни і поняття для засвоєння: віденська школа, класицизм, опера, симфонія, симфонічний оркестр, концерт.

Хід уроку

І. Організаційний момент

Звучить музика Моцарта

-          Сьогодні не даремно нас зустрічає музика цього світового вундеркінда. Бо саме музична культура Європи буде головна на уроці. Ми працюватимемо разом. Кожному з вас хочу побажати успіху!

Оцінювання проводимо за допомогою чек – листа (на партах)

ІІ. Актуалізація опорних знань  

Вправа «Хмаринка тегів».

В основі - «Класична музика». Робота в групах (парах).  – прізвища композиторів, країни, твори.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Якщо у вашій  «хмаринці тегів»  є  Відень — столиця Австрії, то ви на вірному шляху. Тому що саме Відень є  центр європейської музичної культури. Сьогодні ми спробуємо заглянути у саме серце музичної культури Європи та почути твори тих композиторів,які  входили до віденської класичної школи. Отже, сьогодні ми поринемо у світ мистецтва.

ІV. Етап засвоєння нових знань

4.1 Розповідь учителя 

У кінці XVIII — початку XX ст. Відень стає одним із найголовніших культурних осередків Європи. Відень сприймався як «третій король світу». Австрійська столиця, яка ставала європейським центром музичного й театрального життя, мала величезну притягуючу силу, була місцем для приїзду музикантів і шанувальників музики з багатьох країн. У Відні жили та творили видатні композитори: В.-А. Моцарт, X. Глюк, Й. Гайдн, Л. В. Бетховен, Р. Вагнер, Й. Брамс, Штрауси — батько та син, Ф. Шуберт, I. Кальман, Ф. Легар та багато інших.

В.-А. Моцарт, Й. Гайдн, Л. Бетховен - вони стали засновниками віденської класичної школи, яка  була тісно пов’язана з ідеями епохи Просвітництва - оптимізм, устремління до кращого, світлого, віру в розум і гармонійність буття. У творчості представників віденської школи виникли і досягли вершин так звані сонатна форма і сонатно - симфонічний цикл.

Розквіт Віденської школи збігся із загальним процесом становлення симфонічного оркестру — його стабільного складу, визначеності оркестрових груп.

Музичне життя Європи в епоху класицизму – це поява перших публічних концертів, створення у столиці та великих містах музичних товариств і оркестрів. Значне місце займала музика для дозвілля: касації (інструментально-ансамблевий твір), дивертисменти, серенади. Розвивалося любительське камерне музикування. Вельможі та аристократи охоче грали в інструментальних колективах. Так виникає квартет.

2 пол 18 ст. – відбуваються деякі зміни в опері. К. Глюк зробив із вистави справжню драму, а В. Моцарт перетворив комедію на виставу з різноманітними живими персонажами.

Кожний з майстрів Віденської школи мав неповторну індивідуальність. Якщо Гайдн і Бетховен писали більше в області інструментальної музики, то Моцарт рівною мірою виявив себе і в оперному, і в інструментальному жанрах; Гайдн більше тяжів до народно-жанровим образам, гумору, жарту, Бетховен — до героїки, Моцарт, будучи універсальним художником — до різноманітних відтінків ліричного переживання. Творчість композиторів Віденської школи належить до вершин світової художньої культури, і вплинула на подальший розвиток музики.

                          Перегляд демонстраційного матеріалу

4.2  Дослідницька робота учнів        

 «Музикознавці» дослідили творчість композиторів. – д\з випереджувальне

1-й учень  

Спадщина Франца Йозефа Гайдна (1732 - 1809) - видатного австрійського композитора належить усім країнам і народам, де звучить його прекрасна музика. Це опери, меси, ораторії («Пори року». «Створення світу»), концерти для різних інструментів, тріо і квартети, фортепіанні сонати і нарешті симфонії (понад 100!), які принесли митцю світову славу (дванадцять Лондонських, шість Празьких, знаменита «Прощальна» тощо.)

Більшу частину життя Ф.Й. Гайдн прослужив придворним музикантом у сімействі угорських князів Естергазі у невеличкому містечку Айзенштадті. Естергазі, найзаможніші угорські землевласники, були щедрими покровителями мистецтв. Вони утримували оркестр, який виконував новостворені симфонії свого «тата» (так ніжно музиканти називали композитора, який завжди про них піклувався. підтримував, допомагав). В останні роки працював у Відні.

Дружні стосунки склалися у Ф.Й.Гайдна з його молодшим сучасником В.А. Моцартом. про якого під час першої зустрічі сказав: «Більше століття мине, поки такий талант народиться знов». Урівноважена й оптимістична музика Гайдна, в котрій знайшло відображення його щасливе життя, стала символом чистого музичного класицизму, на відміну від класичності «суб’єктивнішого» і складнішого Моцарта, який був передвісником музичного романтизму і реалізму майбутніх епох.  

Слухання уривку симфонії №94 «Сюрприз» (ІІ частина Andante)

-Які емоції відчули при прослуховуванні?

- Які картини уявляли?

2-й учень        

Творчість Вольфганга Амадея Моцарта (1756 - 1791) спричинила переворот у традиційних поглядах на музичне мистецтво. «Вічне сонячне світло» - так характеризував музику Моцарта композитор А. Рубінштейн.

Музикознавці наголошували на яскравості, радісності, життєдайності, оптимістичності, душевності і водночас пристрасності глибині і складності музики Моцарта. 

Вольфганг Амадей Моцарт (1756-1791) – великий австрійський композитор, диригент, представник Віденської класичної школи музики, автор більше 600 музичних творів. Народився в Зальцбурзі в музичній сім’ї. Музичний талант виявився ще в ранньому дитинстві. Батько навчав його грі на органі, скрипці, клавесині.

В 1762 році сімейство їде в Відень, Мюнхен. Там даються концерти Моцарта, його сестри Марії Анни. Потім, під час подорожей по містах Німеччини, Швейцарії, Голландії музика Моцарта поражає слухачів дивовижною красою. Вперше твори композитора видаються в Парижі. Наступні кілька років (1770-1774) Вольфганг Моцарт проживав в Італії. Там в перший раз ставляться його опери («Мітрідат – цар Понтійський», «Луцій Сулла», «Сон Сціпіона»), які отримують шалений успіх в публіки. До 17-и років широкий репертуар композитора включав більше 40 великих творів.

Слід відмітити, що весілля Моцарта на Констанції Вебер відобразилось на його творчості. Опера «Викрадення із Сералю» пронизана романтикою тих часів. Деякі із опер так і залишились незакінченими, оскільки важкий матеріальний стан сім’ї заставляв композитора присвячувати багато часу різним підробіткам. В аристократичних колах проводились фортепіанні концерти Моцарта, сам музикант був вимушений писати п’єси, вальси на замовлення, займатись викладацькою діяльністю.

За своє коротке життя (всього 36 років!) композитор створив величезну за обсягом і різнобічну за жанрами спадщину, якої вистачило б на кілька творчих доль: близько двох десятків опер, «Реквієм», 50 симфоній, понад двадцять концертів для клавіру з оркестром, численні концерти для скрипки, флейти, кларнета, фагота, валторни, арфи з оркестром, струнні квартети і квінтети, сонати для скрипки і клавіру, клавірні сонати, варіації, фантазії, рондо, менуети тощо.

Оперна творчість В. А. Моцарта належить до вершинних досягнень. Він створив «Чарівна флейта», «Дон Жуан», «Весілля Фігаро», «Милосердя Тита» - ці опери були написані швидко, проте дуже якісно, виразно. Відома меса «Реквієм» (вічний спокій) так і не була закінчена Моцартом. Твори закінчив учень композитора – Зюсмайєр

Стиль В.-А. Моцарта формувався, з одного боку, під значним впливом творчості Й. Гайдна. З іншого боку, справили враження численні подорожі країнами Європи. Найвагоміше з них пов’язане з Йоганном Крістіаном Бахом (молодшим сином Йоганна Себастьяна Баха.) Ззовні його музика є сонячною та безтурботною, зсередини ж вона вражає своїм внутрішнім трагізмом.

                                Слухання уривку симфонії №40

(обговорення прослуханого)

Моцарт став і одним із творців жанру класичного концерту. В основі концерту - змагання соліста й оркестру. Композитору належить двадцять сім концертів для фортепіано з оркестром, сім - для скрипки з оркестром. Фортепіанна творчість Моцарта включає дев’ятнадцять сонат, у яких він продовжував розробляти сонатну форму, а також твору в жанрі фантазії - так називають музичний добуток, заснований на імпровізації й вільний за формою. Фортепіанна манера Моцарта - виразна, елегантна, з ретельною обробкою мелодії й акомпанементу.

3-й учень

Людвіг Ван Бетховен (1770-1827)      

«Музика повинна висікати вогонь із грудей людських» - це слова німецького композитора Людвіга ван Бетховена, твори якого належать до вищих досягнень музичної культури. Світогляд Бетховена складався під впливом ідей Просвітництва й волелюбних ідеалів Французької революції. У музичному відношенні його творчість, з одного боку, продовжувала традиції віденського класицизму, з іншого боку -  романтичного мистецтва. Від класицизму у творах Бетховена - височина змісту, прекрасне володіння музичними формами, звертання до жанрів симфонії й сонати. Від романтизму - сміливе експериментаторство в області цих жанрів, інтерес до вокальної й фортепіанної мініатюри, до програмності.

Людвіг ван Бетховен народився в Бонні (Німеччина) у родині придворного музиканта. Займатися музикою він почав з раннього дитинства під керівництвом батька. Однак справжнім наставником Бетховена став композитор, диригент і органіст Кристіан Готліб Нефі (1748-1798).

Він викладав юному музиканту основи композиції, навчав грі на клавірі й органі. З одинадцяти років Бетховен служив помічником органіста в церкві, потім - придворним органістом, концертмейстером в оперному театрі Бонна. У вісімнадцять років він поступив у Боннський університет на філософський факультет, однак не закінчив його й згодом багато займався самоосвітою.

В 1792 р. Бетховен переїхав у Відень. Він брав уроки музики в Йозефа Гайдна та Георга Альбрехтсбергера (1736-1809) і Антоніо Сальєрі (1750-1825). Альбрехтсбергер, капельмейстер собору Святого Стефана у Відні, познайомив Бетховена із творчістю Генделя й Баха. Звідси блискуче знання композитором музичних форм, гармонії й поліфонії.

Незабаром Бетховен почав давати концерти; став популярним: його пізнавали на вулицях, запрошували на урочисті прийоми у дома високопоставлених осіб. Він багато складав: писав сонати, концерти для фортепіано з оркестром, симфонії.

Довгий час ніхто не здогадувався, що Бетховена вразила серйозна недуга - він почав втрачати слух. Переконавшись у невиліковності хвороби, композитор вирішив піти з життя і в 1802 р. приготував заповіт (по місцю написання він називається Гейлігенштадтский), де пояснював мотиви свого рішення. Однак Бетховен зумів перебороти розпач і знайшов у собі сили писати музику далі. Виходом із кризи стала Третя («Героїчна») симфонія.  (слайд №17)

В 1803-1808 р. композитор також працював над створенням сонат; зокрема Дев’ятої для скрипки й фортепіано (1803 р).; Двадцять третьої («Апассионатой») для фортепіано, П’ятої й Шостої симфонії (обидві 1808 р.). Шоста («Пасторальна») або «Спогад про сільське життя». Ці твори малюють різні стани людської душі, що відсторонилася на час від внутрішніх переживань. Вершиною симфонічної творчості Бетховена стала Дев’ята симфонія. Вона присвячена паризькому скрипалеві Рудольфові Крейцеру, тому одержала назву «Крейцерова»). Задумана вона була ще в 1812 р., але працював над нею композитор з 1822 по 1823 р. Симфонія грандіозна за масштабами; особливо незвичайний фінал, що представляє собою щось начебто великої кантати для хору, солістів і оркестру, написаної на текст оди «На радість» Іоганна Фрідріха Шиллера, який закликав до національного єднання, до свободи. Ця музика - вершина лірики Бетховена.

                                 Слухання уривку симфонії №9 Ода радості

(обговорення прослуханого)

Для творів пізнього періоду творчості композитора (20-ті рр. XIX ст..) характерні стриманість почуттів і філософська поглибленість, що значно відрізняє їх від драматичних ранніх творів. За своє життя Бетховен написав дев’ять симфоній, тридцять дві сонати для фортепіано (а також для скрипки й віолончелі), шістнадцять струнних квартетів, оперу «Фіделіо» (1802-1814 р.), «Урочисту месу» (1823 р.), п’ять концертів для фортепіано й один для скрипки з оркестром, увертюри, окремі п’єси для різних інструментів. Багато творів (у тому числі Дев’яту симфонію) композитор написав, будучи вже зовсім глухим. Однак і його останні добутки -  неперевершені шедеври камерної музики.

V.  Узагальнення знань.     

1.                Чому Відень вважають столицею музичного мистецтва?
2.                Хто входить до Віденської класичної школи?
3.                Творчість якого композитора вас найбільше зацікавила?

Тести :

1.                Автор «Крейцерової сонати»

а. Й. Гайдн                     б. В.А.Моцарт

в. К. Глюк                       г. Л. Бетховен

2. Композитор, який досконало володів грою на клавесині, органі, скрипці, фортепіано

а. В.А. Моцарт                  б. Л. Бетховен

в. Й. Гайдн                        г. К. Глюк

3.  Кого називали «батьком симфонії»

а. В.А. Моцарт                    б. Л. Бетховен

в. Й. Гайдн                          г. Х. Глюк

4. Кому належать опери «Чарівна флейта», «Весілля Фігаро», «Дон Жуан»?               

а. Й. Гайдну                          б. В. Моцарту

в. Штраусу                            г. Л. Бетховену

VІ. Підсумок уроку. Рефлексія.

Музику Європи неможливо уявити без творчості видатних німецьких та австрійських композиторів. Важливим центром музичного європейського прогресу тривалий час був Відень (Австрія). У другій половині ХVIII століття сформувалася Віденcька класична школа, де було закладено підґрунтя великих музичних жанрів, які застосовують в академічній музиці до сьогодення. Віденська класична школа органічно ввібрала передові осягнення того часу. Стиль Гайдна відрізняло світле світосприйняття, провідна роль жанрово-побутових елементів. Для стилю Моцарта більш властиві оптимізм і яскравість, лірика і драматизм. Стиль Бетховена – втілення героїчного пафосу боротьби. Однак поряд з відмінностями, їх об’єднують реалізм і життєствердне начало.

Саме у творчості композиторів Віденської класичної школи сформувався склад сучасного симфонічного оркестру, великі симфонічні жанри симфонії, сонати, тріо, квартету та квінтету. В сонатному allegro зародився, а пізніше, у творчості Бетховена, сформувався новий метод музичного мислення – симфонізм.

Рефлексія      

Для мене стало новим ...

Мені захотілося ...

Мене надихнуло ...

Оцінювання

VІІ. Домашнє завдання

Скласти «Буквений портрет» одного з віденських класиків

М -

О –

Ц –

А –

Р –

Т -

Дякую всім за урок, ще раз бажаю успіху!