Урок "Вишивка як вид декоративно-прикладного мистецтва. Інструмент і пристрої для вишивання. Орнаменти. Прийоми закріплення нитки на початку роботи"

Методичний  кабінет

Овруцького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №3

                           Урок  на  тему:

                                     5 клас

               Вчитель:    Дубовська  Світлана          

                                                                            Володимирівна

                                               2018  рік

Тема:  Вишивка  як  вид  декоративно-прикладного  мистецтва.  Інструмент 

і  пристрої  для  вишивання.  Орнаменти.  Прийоми закріплення нитки  на  початку  роботи.

Мета:  Ознайомити  учениць  з  історією  розвитку  української  народної 

вишивки,  з  видами  орнаментів  та  їх  особливістю,  зі  способами  закріплення  нитки  на  початку  роботи.  Навчити  організовувати  робоче  місце  для  виконання  вишивальних  робіт,  розпізнавати  і  називати  інструменти,  матеріали  для  вишивання,  виконувати  закріплення  нитки  на  початку  роботи  за  допомогою  петлі  та  шва  «назад  голкою».  Виховувати  шанобливе  ставлення  до  національних  традицій  українського  народу,  старанність,  акуратність.

Обладнання:  Зразки  виробів,  оформлених  вишивкою,  ілюстрації,  зразки 

матеріалів  (ниток,  тканин),  інструментів,  слайдовий  матеріал.

Інструменти  і  матеріали:  Голки,  ножиці,  п’яльці,  наперсток, 

тканина,  вишивальні  нитки,   праска.

Тип  уроку:  Комбінований.

Структура  уроку:

І.    Організаційний  момент.

ІІ.   Актуалізація  опорних  знань  та  вмінь  учнів.

ІІІ.   Вивчення  нового  матеріалу.

1. Історія  розвитку  української  народної  вишивки.
2. Орнаменти.
3. Інструменти  і  матеріали  для  вишивання.
4. Правила  безпечної  праці  при  виконанні  ручних  швейних  робіт.
5. Прийоми  закріплення  нитки  на  початку  роботи.

( із  практичним  закріпленням).

4. Закріплення  нових  знань  та  вмінь  учнів.
5. Підсумки  уроку.
6. Домашнє  завдання.

                                             Хід  уроку:

І.  Організаційний  момент.

ІІ.  Актуалізація  опорних  знань  та  вмінь  учнів.

Бесіда.

1. Чи  можете  ви  назвати  будь-які  види  рукоділля?
2. Якими  видами  рукоділля  займаються  у  ваших  родинах?
3. Чи  займалися  особисто  ви  будь-яким  видом  із  названих?
4. Які  інструменти  і  матеріали  ви  використовували  під  час  роботи.
5. Які  емоції  у  вас  виникали  під  час  роботи?

ІІІ.  Вивчення  нового  матеріалу.

 Вишивка – це  один  із  найулюбленіших  та  найпоширеніших  в  Україні  декоративно – ужиткового  мистецтва.  У  вишивці  яскраво  розкривається  душа  українського  народу,  його  прагнення  до  краси.

 Мистецтво  вишивання  сягає  сивої  давнини.  Розвиток  його  ніколи  не  переривався,  про  це  свідчать  археологічні  знахідки,  писемні  пам’ятки,  відомості  давніх  істориків.

 За  часів  поселення  скіфів  відомо,  що  їх  святковий  одяг  був  щедро  прикрашений  золотими  нашивками  із  зображенням  оленів,  левів,  хижих  птахів.  Орнаментами  у  вигляді  смуг  геометричного  малюнка  обшивали  краї  комірів,  подоли,  рукави.

 Одяг  сарматів,  що  прийшли  на  наші  землі  після  скіфів,  також  свідчить  про  високий  рівень  мистецтва  вишивання.  При  розкопках  курганів  в  Луганській  області  були  знайдені  залишки  жіночого  убрання,  прикрашеного  вишивкою.  Одяг  багатих  сарматів  прикрашали  золотим  шиттям,  а  одяг  бідних – звичайною  кольоровою  вишивкою.

 У  період  становлення  Київської  Русі  (9ст.)  вишивка  стає  художньою  і  досягає  високого  рівня  розквіту.  Про  це  свідчить  те,  що  сестра  Володимира  Мономаха  Анна  заснувала  в  Києві  школу,  в  якій  навчали  молодих  дівчат  мистецтву  вишивання.

 Наприкінці  18 – початку  19 ст.  на  території  України  повсюди  діяли  поміщицькі  майстерні,  в  яких  жінки-кріпачки  вишивали  одяг  і  різні  предмети  побуту – скатертини,  рушники,  серветки,  гаманці  тощо.

 Майже  в  кожній  хаті  ткали  полотно  і  шили  з  нього  одяг.  Прикрашали  одяг  вишивкою.  Одяг  був  свого  роду  характеристикою  майстерності  дівчини,  її  працьовитості.

 Упродовж  віків  той  чи  інший  візерунок  пройшов  довгий  і  складний  шлях.  Створюючи  візерунки  для  вишиванки,  люди  з  глибокої  давнини  користувалися  умовними  знаками-символами,  де  кожна  лінія  чи  фігура  мала  певне  значення.  Так  наприклад:

• пряма  горизонтальна  лінія – земля.
• горизонтальна  хвиляста – вода.
• вертикальна  хвиляста – дощ.
• трикутники – гори.
• гачкуватий  хрест – вогонь.
• квадрат,  коло  чи  ромб – сонце.

(Учні  записують  в  зошит)

 Ці  знаки – символи  руками  майстринь  поступово  перетворювались  у  візерунки,  ускладнювались,  доповнювалися  новими  елементами,  утворюючи  чудові  вироби.

 З  давніх-давен  рушники,  різновиди  білизни  (столової,  кухонної  і  натільної)  та  одяг,  якщо  вони  були  вишиті  називались  оберегами.  Вишитий  рушник  брали  в  дорогу,  щоб  вона  була  щасливою;  на  полювання,  сподіваючись  спіймати  здобич;  вішали  в  хатах  плекаючи  надію,  що  нещастя  обминуть  рідну  домівку.

 Вважалося,  що  вишиті  речі  захищають  від  злих  духів,  дарують  щастя.  Використовували  вишиті  вироби  не  тільки  в  побутових  цілях,  а  й  для  виконання  різних  обрядів:  весіль,  хрестин.

Давайте  надамо  слово  дітям,  що  підготували  цікаву  та  пізнавальну   інформацію  про  український  оберіг – рушник.

1 учениця.  Рушничок  весільний.  Символізує  доброту  й  доброчесність  нареченого  і  нареченої.  Його  вишивають  довго,  ніжно,  з  любов’ю.   Вишивають  на  його  полі  здебільшого  голубів,  лебедів,  які  є  символом  любові  й  вірності.

                           Ваші  руки  мати  з’єднала  ясним  рушником, 

                           Щоб   не  знали  ви  горя – розлуки,

                           І   весь  вік  воркували  рядком.

2 учениця.    Рушничок  подарунковий.  Символізує  велику  гостинність  нашого  народу.  Його  розшивають  червоним  кольором,  бо це  символ  життя.  На  ньому  підносять  хліб  і  сіль  дорогим  гостям,  дарують  добрим  людям  на  згадку.

                            На  рушничок  святковий

                             Хліб  кладемо  з  сіллю,

                             Щоб  легкі  дороги

                             Славили  країну.

3 учениця.    Рушничок – покутник.  Ще  його  називають  лагідно – божничок.  Вишивають  його для  окраси  домівки,  прикрашають  картини,  ікони.  Полотно  для  нього  підбирають  найтонше  і  найбіліше,  нитки  найяскравіші.  Він  гордість  господині.  А  ще  оберігає  оселю  від  біди,  злих  духів,  поганих  очей.

                             Рушничок  на  стіні – давній  звичай,

                             Він  простелений  тим,  в  кого  серце

                             Не черствіє  й  дарую  тепло,

                             Хай  цей  символ сусідиться  вічно

                             В  нашій  хаті  на  мир,  на  добро.

4. учениця.   Рушничок – утирач.   Він  дуже  потрібний у  кожній  господі.  Робили  його  з  міцного  тканого  полотна,  може,  і  не  такого  білого,  але  дуже  надійного.  Він  зустрічає  кожного, хто  заходить  до  домівки,  його  пропонували  для  витирання  рук,  обличчя.  Він  символ  охайності,  працьовитості  господарів.

                              Він  вишитий  народними  руками

                              У  барвах  веселих,  молодих.

                              Піде  із  нами  в  наші  світлі  брами

                              На  тих  шляхах  вкраїнських  вікових.

Дякуємо  дівчаткам  за  те,  що  допомогли  поринути  у  світ  минулого.

 Розповідь  вчителя.

       Узор,  або  візерунок – це  малюнок,  який  складається  з  поєднання  окремих  елементів,  мотивів,  кольорів  та  їх  відтінків,  розташованих  у  певному  порядку – це  і  є  орнамент.

 За  мотивами  орнаменти  вишивок поділяються  на  геометричні,  рослинні,  зооморфні,  антропоморфні. 

                      ( Діти  записують  в  зошит)

 Геометричні – кружальця,  трикутники,  ромби,  «кривульки»,  лінії,  хрестики.  Геометричні  орнаменти  різняться  своєю  простотою.

 Рослинні – виноград,  хміль,  квіти,  дубове  листя – найчастіше  відображають  красу  рослинного  світу.

 Зооморфні  орнаменти – стилізовані  фігури  тварин,  птахів,  комах.

 Антропоморфні – фігури  людей.  Жіноча  фігура  символізувала  богиню  життя;  дитячі  фігурки – радість,  невмирущий  рід  людський.

   Дуже  часто  використовували  поєднання  різних  мотивів  орнаменту.

                                                Антропоморфний  орнамент.

           Розповідь  вчителя  з  елементами показу.

 Самостійна  робота.

Вчитель  показує  види  вишивок,  учні  самостійно  визначають  до  якого  виду  орнаменту  вони  відносяться.

 Вишивку  можна  виконувати  на  будь-якій  тканині.  Тканину  добирають  залежно  від  призначення  вишикуваної  речі.  Наприклад,  скатертину  вишивають  на  лляному  полотні.  Для  серветок  придатні  всі  бавовняні,  лляні,  шовкові  тканини,  що  мають  полотняні  переплетення  ниток  тканини.  Чоловічі,  жіночі  й  дитячі  сорочки  зазвичай  шиють  із  льону  з  лавсаном,  шовкового  полотна.  Художні  декоративні  вироби  (серветки,  картини)  вишивають  з  використанням  канви,  різної  густоти.

Хочу  нагадати  вам,  що  жодна  вишивальниця  не  обходиться  без  певного  набору  інструментів,  про  деякі  з  них  ми  зараз  разом  пригадаємо.

(Бере  шкатулку,  в  якій  лежать  голки,  ножиці,  нитки,  наперсток,  п’яльці. )

 Я  хочу  познайомити  вас  із  тими,  хто  живе  в  шкатулці.  Це  друзі  кожної  швачки,  вони  постійно  допомагають  у  роботі.  Отже,  ручна  голка – основний  інструмент  для  шиття.  Вишивати  зручно  короткою  голкою  з  видовженим  вушком,  щоб  нитка  легше  проходила  і  менше  перетиралась.  (Діти  знайомляться  з  різновидами  голок).  При  шитті  необхідно  правильно  добирати  голку  відповідно  до  товщини  тканини. Щоб  не  уколотися  голкою  придумали  наперсток.  Він  схожий  на  шолом  воїна.

 Наперсток  використовують  для  полегшення  протягання  голки  через  тканину.  Найзручнішим  для  роботи  закриті  сталеві  наперстки.  Добирають  наперсток відповідно  до  товщини  середнього  пальця  правої  руки.  Наперсток  має  щільно  утримуватись  на  пальці,  але  не  стискати  його.

 Ножиці  використовують  як  із  прямими,  так  і  загнутими  кінцями.  Для  розкроювання  тканини  використовують  великі  ножиці,  а  для  фігурного  різання  зрізів  тканини  використовують  ножиці  «зигзаг».  Всі  вони  мають  бути  гострими,  зі  щільно  стиснутими  лезами.

 П’яльці – спеціальний  пристрій  для  вишивання,  що  складається  з  двух  частин.  На  меншу  частину  кладуть  тканину,  зверху  накладають  більшу  і  щільно  затискають  тканину  за  допомогою  гвинта.  П’яльці  бувають  пластмасовими,  дерев’яними,  металевими  різного  розміру  та  форми.

 Різець  (розпорювач)  використовують  для  видалення   зайвих  ниток,  стіжків,  випорювання  цілих  відрізків  швів.

 Нитки  використовують  різні – ірис,  муліне,  шерстяні,  шовкові,  синтетичні.  Кольорові  нитки  перед  роботою  бажано  перевірити  на  стійкість  фарбування. Проведемо  дослід.  (Практичний  показ)

 З  цією  метою  нитку  слід  занурити  в  гарячу  воду  і  висушити  гарячою  праскою  між  двох  білих  відрізків  тканини.  Якщо  на  папері  залишиться  слід  фарби,  усі  нитки  треба  прокип’ятити  протягом  п’яти  хвилин  у  розчині  оцту  (1  столова  ложка  на  1  склянку  води),  а  потім  прополіскувати  доти,  поки  вода  не  стане  прозорою.

 Щоб  нитки  під  час  роботи  не  заплутувалися,  довжина  їх  при  вишиванні  не  повинна  перевищувати  50  см.

 Ось  вони  які,  наші  друзі  помічники.

 Перед  тим,  як  приступити  до  роботи,  потрібно  познайомитися  з  правилами  щодо  правильної  організації  робочого  місця.

    Правила  безпечної  праці  при  виконанні  ручних  швейних  робіт.

 Робота  з  підручником.

Учні  опрацьовують  матеріал  підручника  § 9,  с. 43-45

 Бесіда.

1)  Як  потрібно  розташовувати  інструмент  і  матеріали  під  час  вишивання?

2)  Де  потрібно  зберігати  шпильки  й  голки?

3)  Яким  має  бути  робочий  одяг  під  час  вишивання?

4)  Чому  не  можна  користуватися  тупими  та  іржавими  голками?

5)  Для  чого  перед  початком  роботи  та  після  неї  перелічувати  голки  та  шпильки.

6)  Для  чого  перед  прасуванням  перевіряють  справність  праски,  шнура  та  штепсельної  вилки.

 Учитель  узагальнює  відповіді  учнів  і  робить  висновок,  що  дотримання  правил  безпечної  праці  сприяє  збереженню  здоров’я   і  забезпечує  комфортні  та  безпечні  умови  праці.

  Правила  безпечної  праці  при  виконанні  ручних  швейних  робіт.

1. Перед  початком  роботи  підготувати  робоче  місце:  обладнати  необхідними  інструментами,  знаряддями  праці  та  матеріалами.
2. Не  класти  ножиці  на  тканину,  стежити,  щоб  вони  лежали  праворуч  зі  стуленими  лезами,  спрямованими  кільцями  до  працівника.
3. Голки,  шпильки  тримати  у  спеціальних  коробках,  при  шитті  користуватися  подушечкою  для  голок.
4. Перед  роботою  і  після  неї  перелічувати  голки  і  шпильки.
5. Не  користуватися  тупими  та  іржавими  інструментами.
6. Не  брати  голку  до  рота,  не  заколювати  у  власний  одяг,  не  залишати  у  виробі.
7. Щоб  не  поколоти  палець  при  проколюванні  голкою  тканини,  користуватись  наперстком.
8. Якщо  голка  зламалась,  її  уламки  обов’язково  викинути  на  смітник.
9. Ножиці  бажано  зберігати  у  футлярі  або  чохлі.
10. Нитку  відрізувати  ножицями,  а  не  відкушувати.
11. Перед  прасуванням  перевірити  справність  праски,  шнура  та  штепсельної  вилки.
12. Праску  ставити  на  спеціальну  підставку.
13. Після  закінчення  роботи  прибрати  робоче  місце.

Прийоми  закріплення  нитки  на  початку  роботи.

 Розповідь  учителя.

 Перед  початком  роботи  підготовляють  робочу  нитку:

• виміряти  певну  довжину;
• протягнути  її  у  голку;
• закріпити  нитку  на  тканині.

Існує  декілька  способів  закріплення  нитки  на  тканині,  ми  сьогодні  познайомимося  з  двома  способами:

1. За  допомогою  петлі.
2. Дрібними  стібками  шва  «назад  голкою».

Учитель  акцентує  увагу  учнів  на  тому,  що  за  будь-якого  способу  закріплення  нитки  на  виворітному  боці  вишивки  не  повинно  бути  вузликів.

4. Практична  робота.  Оволодівання  прийомами  закріплення  початку  робочої  нитки.  (за  допомогою  петлі)

Інструменти  і  матеріали:  тканина,  нитки,  голка,  ножиці,  наперсток.

 Послідовність  виконання  роботи:

1. Скласти  нитку  вдвоє.  Складені  кінці  засилити  у  голку.
2. Підхопити  голкою  2-3  нитки  тканини.
3. Просмикнути  голку  в  петлю,  що  утворилася.
4. Затягнути  нитку.

Оволодівання  прийомами  закріплення  початку  робочої  нитки  при  допомозі  стібків  шва  «назад  голкою».

1. Нитку  засилити  в  голку.
2. На  лицьовому  боці  тканини  підхопити  голкою  3-4  нитки  тканини  і  протягнути  голку  з  ниткою  так,  щоб  залишився  не  витягнутий  кінець  нитки.
3. Притримуючи  великим  пальцем  лівої  руки  залишений  кінець  нитки,  виконуємо поверх  ще  один  стібок.

У  ході  практичної  роботи  вчитель  звертає  увагу  учнів  на  організацію  робочого  місця,  дотримання  санітарно-гігієнічних  вимог  і  правил  безпечної  праці  під  час  виконання  ручних  робіт.

5. Закріплення  нових  знань  та  вмінь  учнів.

Бліц - опитування.

1. Назвіть  інструменти,  які  використовуються  під  час  вишивання.
2. Розкажіть  про  призначення  наперстка.
3. Назвіть  види  орнаментів.
4. За  якими  ознаками  підбирають  тканину  для  вишивання.

Відгадування  загадок.

1. Поодинці  ми  ніхто

І  не  зробимо  ніщо.

А  як  нас  обох  злучити,

Будем  гарні  речі  шити.

                                             (голка  з  ниткою)

2. Що  це?  Кожен  відгадає.

Гострі-гострі  леза  має.

І  тканину,  і  нитки…

Ріже  й  ріже  на  шматки.

                                          (ножиці)

3. Шила  швачка,  вишивала,

Геть  тканину  постягала.

Поколола  пальці,

Бо  не  взяла…

                                          (П’яльці)

4. Я  маленький  хлопчик,

Виліз  на  стовпчик.

Буду  допомагати

Дітям  вишивати.

                              (Наперсток)

5. Круглі  вушка,

Гострі  ручки,

Ніжками  чик-чик  -

Вирізали  рушник.

                                  (ножиці)

6. Чорні,  білі,  кольорові…

Шити  все  вони  готові;

Плаття,  шапки,  рушники,

Допоможуть  вам…

                                 (нитки)

7. Я  не  клеїло,  не  шило,

Лише  дірочку  свердлило,

В  дірку  ниточку  водило.

І  назвали  мене…

                                  (шило)

8. Дві  ніжки  гостренькі,

Два  очка кругленькі,

А  посередині – носик  маленький.

                                           (Ножиці)

9. Я  кругленький,  маю  хвостик,

Кошенятам  не  заносьте,

Я  з  бавовни,  я  із  вовни,

Кольоровий,  білий,  чорний.

                    (клубок  ниток)

6. Підсумки  уроку.

Виставлення  оцінок.

Заключне  слово  вчителя.

Вишивання – вид  декоративно-ужиткового  мистецтва.  Це  заняття  вимагає  старанності,  акуратності,  уваги.  Воно  формує  художній  смак,  розвиває  фантазію  під  час  створення  узорів  вишивки.

7. Домашнє  завдання.

Опрацювати  текст  підручника  § 9,  підготувати  інструменти  і  матеріали  для  вишивання.

 символікою. народну  вишивку.  народну  вишивку