Урок-візит "Стародавній Китай"

Тема.      Стародавній Китай

Мета.    Дати уявлення про природно-географічні, кліматичні умови Китаю та його населення, основні заняття; ознайомити з найвідомішими особами китайської історії; удосконалювати навички роботи з історичною картою та підручником; розвивати в учнів навички критичного мислення; виховувати пошану до історії і культури інших народів.

Тип уроку. Урок формування знань, умінь і навичок.

Форма уроку. Урок-візит

Обладнання.

1.          Підручник, навчальні посібники
2.          Візуальний матеріал
3.          Мультимедійний комплекс, презентація.

Перебіг  уроку

1.           Організаційна частина уроку

Ньі хао. Я привіталася з вами по-китайськи. (Вітаючись, китайці стискають руку в кулак і підносять його до лоба.) Тож яку країну ми будемо вивчати?

Так. Сьогодні ми побуваємо з візитом у Країні Великого Дракона або «Піднебесній імперії», як китайці називали свою країну. Дракон – символ удачі. Уособлює здоров’я, життєву силу, активність. Приносить 4 благополуччя: багатство, добро, гармонію і довголіття. Нехай ці благополуччя прийдуть до вас і залишаться з вами назавжди. 2019 рік оголошений роком Китаю в Україні. Китай – це не тільки Велика стіна, рис і дешеві товари, що заполонили полиці магазинів по всьому світу. Це ще й давня країна з багатою історією і культурою, яка подарувала світові чимало винаходів, якими всі ми користуємося і по цей день. Ці винаходи запишіть у зошити і в кінці уроку зачитаєте.

 

Епіграфом уроку стануть слова Є. Сверстюка «Минуле не зникає». Сьогодні на уроці ми спробуємо ще трохи підняти завісу таємниць, розширити наші знання та зробити висновки, зазирнувши в минуле людства. Відкриємо для себе цікаву, неповторну країну, яка розташована у східній Азії.

За допомогою вправи «Вузлик» з’ясуємо, який девіз обираємо на урок.

(Добре того навчати, хто хоче все знати)

2.       Актуалізація опорних знань і вмінь учнів

Ми вже багато нового знаємо про життя давніх індійців.

Рольова гра. Шерсть, що росте на кущах, і мед, виготовлений без бджіл

Один стародавній мандрівник, що побував в Індії, повернувся на батьківщину.

—  Якби ти знав, - розповідає він приятелеві, - яка дивовижна країна Індія. Там на кущах росте біла шерсть.

Приятель засміявся.

—  Який же ти вигадник! Де це таке є, щоб шерсть росла на кущах? Напевно, пройшли вівці і колючки здерли з них декілька жмутів.

—  Ні. Всі  кущі в шерсті. Її збирають і роблять з неї гарні  і міцні тканини... Але дивовижніше інше. У Індії обходяться без бджіл. З очерету видавлюють сік і варять його на вогні. Сік стає твердим і хрумтить на зубах, ніби сіль. А на смак він солодший бджолиного меду!

—  Неправда! На світі немає нічого солодшого бджолиного меду!

Подумайте, що мав на увазі мандрівник. (Індійці винайшли бавовник і цукор.)

 

ІІІ.   Мотивація навчальної діяльності

 Відомо, що перші цивілізації виникли в долинах великих річок. Вста­новіть відповідність між назвами річок і державами, що виникли на їхніх берегах.

1) Тигр і Євфрат	а) Китай
2) Ніл	б) Індія
3) Інд і Ганг	в) Вавилон
4) Хуанхе і Янцзи	г) Єгипет

 

Методом виключення учні встановлюють, що найдавніша цивіліза­ція у Китаї виникла на берегах річок Хуанхе та Янцзи.

ІV.  Вивчення нового матеріалу

 Працюватимемо в такому режимі:

1.          Природно-географічні умови.
2.          Життя давніх китайців.
3.          Перша китайська імперія.  (Учні записують у зошити)

1. Природно-географічні умови

На північний схід від Індії, за високими й неприступними горами Гімалаями розташований Китай. У давнину китайці називали свою кра­їну «Піднебесною імперією». На заході лежать гори та пустелі, на півночі – степи, на півдні – гори, вкриті тропічними лісами. Зі сходу та півдня Китай омивається морями.

У Китаї течуть дві великі річки — Хуанхе та Янцзи. Назви річок означають «Жовта вода» і «Довга річка». Вода Хуанхе справді жовтуватого кольору, то­му що вона несе багато глини. Траплялося, що під час розливу Хуанхе затоплю­вала поля і села. Тому її називали ще «Горе Китаю». Згодом люди навчилися боротися з паводками: будували гре­блі, відводили  воду каналами.

Західна частина країни малопридатна для хліборобства: тривала сувора зима, коротке спекотне літо та невелика кількість опадів.

 Робота з картою

2. Життя давніх китайців

Поступово освоювалися нові землі, будувалися міста. У VI-V ст. до н. е. китайці навчилися добувати й обробляти залізо. Завдяки використанню залізних знарядь праці стало можливим освоєння нових, віддалених від річок земель. Було вирубано й спалено під ріллю густі ліси та чагарники в долині Хуанхе. Населення осушувало місцеві болота. Цей наступ на природу призвів до небажаних наслідків.

Винищення лісів потягло за собою посилення руйнівної сили бурхливих річкових потоків. Хуанхе перетворилась на справжнє лихо для хліборобів. Клімат став холодніший та посушливий. Китайцям довелося споруджувати дамби, які захищали рівнини від повеней, викопувати канали для зрошення полів.

 

Робота з документом «Легенда про великого Юя»

Колись давно в Китаї трапилася страшна повінь, незатопленими лишилися тільки гори. Ні цар, ні його помічники не знали, що робити. Тоді начальником на будівництві гребель призначили Юя. Він поставився до роботи дуже сумлінно. Насамперед Юй приніс жертви богам на вершинах гір. Потім він об'їхав усю країну. Де було сухо, він їхав на колісниці, де стояла вода, — плив на човні. На гори Юй піднімався в черевиках із шипами на підошвах. Він викопав річища для річок, і вода потекла в море. Вдома на нього з нетерпінням чекала сім'я. Але він намагався не підходити до дому, щоб не чути, як плаче його маленький син. Багато років трудився Юй, поки нарешті вся вода не збігла в море. Країну було врятовано.

Запитання: про що ви довідалися з легенди? (Відображена боротьба народу з природною стихією.)

Але чим же приваблювала Хуанхе людей? Насамперед – це ґрунти. Вони в її долині дуже родючі і легко піддавалися обробітку мотикою і дерев’яним плугом. Основним заняттям жителів країни було землеробство. Вони вирощували просо, пшеницю, рис, а також городні й садові культури.

Основна їжа китайців – рис. Вирощувати рис важко. Поля з усіх боків огороджували невисокою земляною греблею і пускали туди воду з річки. По коліна у воді селяни орали плугом поле і саджали в болоті рис.

Ілюстрація – стор. 95

Зібраний рис товкли в ступі і готували з нього різні страви. Найчастіше рис просто варили і їли дерев'яними паличками, якими китайці користуються й досі, так, як ми – ложками й виделками.

Займалися також мисливством, рибальством, збиранням дарів природи. Населення тримало биків, овець, свиней, коней, свійську птицю.

Шовківництво. З давніх-давен китайці розводили шовкопрядів. Шовкопряди — це невеликі черв'ячки, які живляться листям шовковиці. Вони обмотуються тоненькими шовковими  ниточками  й  утворюють  кокони.   Китайці  навчилися розмотувати кокони і ткати з ниток шовк. Він був таким тоненьким, що шовкова сукня проходила вільно крізь перстень. Шовк   дуже   цінувався.   Іноді   люди   розплачувалися не грішми, а сувоями шовку. Шовковий одяг мали право носити лише знатні й багаті люди. Технологію виробництва шовку китайці тримали в суворій таємниці. У ІІ  ст. до н. е. було прокладено Великий шовковий шлях. Через гори, степи й пустелі каравани верблюдів везли китайський шовк на Захід.

Великий шовковий шлях упродовж 2 000 років залишався   найдовшим   у   світі.   Він   простягався   на 12 800 км від м. Шанхаю в Китаї до м. Гадеса (нині — Кадіс) в Іспанії.

Вирощування чаю

Робота з документом. Китайські ліки

Якийсь китайський лікар відвідує хворого. Той морщиться, не бажаючи пити незвичні ліки.

—  Ліки не завжди бувають приємними на смак, — переконує лікар, — але оці повернуть тобі сили і допоможуть встати на ноги. Їх цілющі властивості великі: пригадай мої слова, за цим питтям велике майбутнє.

Стародавній лікар мав рацію: в наші дні настій, який вважався в Китаї ліками, люблять пити щодня мільйони здорових людей у всьому світі.

Запитання: чи пробували ви цей настій і як він називається? (Зелений чай)

 

Китайський поет написав вірш про чай:

В моей равнинной стороне,

Привычкой дорожа седой,

Ни дома и не в чайхане

Его не пьют перед едой.

Китайці першими навчилися вирощувати чайні кущі і готувати чай. Від них чайний кущ потрапив до країн Західної Європи і до нас. Українське слово «чай» походить від англійської назви Китаю — «Чайне» (Сhіпа). «Чай» китайською означає «молодий листочок» (тцай-іє).

Винайдення фарфору. У VI ст. до н. є. китайські майстри винайшли фарфор, або порцеляну, з якої почали виготовляти чашки й красиві вази. Перш ніж виліпити посуд, фарфорову глину — каолін — закопували в землю на кілька десятиліть. Порцеляновий посуд був дуже гарний і дорогий. Його продавали на вагу золота. Технологію виробництва фарфору тримали в секреті, особливо від чужоземців.

Гроші. Китайці користувалися дрібними й великими грішми. Дрібні мідні монети, що мали дірочки посередині, нанизували на шворки по тисячі штук і носили у вигляді в'язок. Великими грошима були бруски срібла. Коли треба було заплатити, їх розрубували на шматки і зважували на терезах.

Ілюстрації «Старовинні китайські монети» – стор. 96

Кераміка. Саме китайці, дуже рано і незалежно від іноземних впливів, перетворили керамічне ремесло в мистецтво. Було удосконалено гончарне коло, вироби прикрашалися майстерним розписом і різьбленням. 

Одяг. Чоловіки й жінки в Китаї носили халати, підперезані поясом. Рукави халата були довгі й широкі. Всередині рукавів нашивали кишені; у них тримали гроші та необхідні речі. Багаті люди носили шовкові або бавовняні халати з візерунками. Одяг імператора був прикрашений зображенням дракона. Слуги й раби носили синій або темний одяг.

Китаянки робили собі вигадливі зачіски. Волосся скріплювали на голові за допомогою шпильок та клейкого соку алое. Така зачіска трималася кілька днів. Щоб її не порушити під час сну, під шию підкладали фарфорову або дерев'яну підставку, як у Стародавньому Єгипті.

 

Релаксація

Давайте відпочинемо. Сядьте зручно і послухайте китайську музику «Сяо-флейта».

 

3. Перша китайська імперія

В історії Китаю IV і III ст. до н. е. називають часом «Воюючих царств». Війни були такими тривалими і кровопролитними, що, як зазначають документи, у них гинули цілі армії та безліч мирного населення. За панування в країні боролися передусім правителі семи найбільших царств. У IV ст. до н. е. царство Цінь стає наймогутнішим серед усіх інших великих царств.

У 246 р. до н. е. ціньським правителем стає царевич Ін Чжен. З допомогою досвідчених радників і воєначальників він створив величезну, добре навчену й озброєну армію. Тож Ін Чжен до 221 р. до н. е. в кровопролитних війнах розбив поодинці решту китайських царств і об'єднав увесь Китай під своєю владою. Відтоді почала своє існування єдина загальнокитайська імперія Цінь. Спеціальним указом Ін Чжен був проголошений Цінь Шихуанді –  «Першим володарем Цінь», імператором династії Цінь. Він оголосив, що його син буде «Другим володарем Цінь», а далі буде третій і так десятки тисяч інших його спадкоємців.

Словникова робота

Імперія –  велика держава, утворена в результаті завоювання інших держав; об'єднувала різні народи та країни.

Династія –  правителі з одного роду, які змінюють один одного на троні за правом успадкування чи спорідненості.

Щоб знищити саму згадку про колишні царства, було ліквідовано їхні кордони та назви. Територія держави була поділена на 36 областей на чолі з намісниками. Спеціальним указом імператора всю зброю в Піднебесній у населення було вилучено. Піддані віднині повинні були користуватися єдиною монетою та мірами ваги, мати єдині закони і стиль письма.

Незабаром після створення імперії Цінь Шихуанді зібрав величезну армію і розпочав походи проти сусідніх країн. Його держава займала величезну територію –  від центральних районів Монголії на півночі до Південно-Китайського моря на півдні. Щоб захистити країну від спустошливих набігів кочівників, імператор почав будівництво Великої Китайської стіни.

 

Практичне завдання. Використовуючи ілюстрації, інтернет та довідкову літературу, групи учнів підготували на урок розповідь про Велику Китайську стіну, гробницю Цінь Шихуанді та його теракотову армію.

1 група – Велика Китайська стіна

Китайський народ склав сумні легенди про будівництво стіни. Воно велося силами трьохсоттисячної армії. На допомогу їй було кинуто велику кількість засуджених злочинців, державних рабів і вільних общинників, які відбували трудову повинність. Загалом на будівництві працювало близько 2 млн людей. Утікачів били бамбуковими палицями по п'ятах, відрізали носи, могли живцем зварити в казані або замурувати в стіну. Багато їх загинуло від виснаження і непосильної праці. Їх заривали тут-таки, біля стіни. Це «найдовше кладовище у світі».

 Велика Китайська стіна простяглася на тисячі кілометрів (6 450 км). Висота стіни становила від 6,5 до 10 м, ширина – 5,4 м (достатньо, щоб на ній могли роз’їхатися дві зустрічні колісниці). У стіні є оглядові щілини та бійниці. Через кожні 2,5–3 км розташовувалися підвищення для сторожової вежі. Число веж на Великій стіні точно не відомо, але їх близько 25 тисяч. Внизу у вежі жили воїни, а на верхньому поверсі вони несли свою службу. Тут напоготові лежав хмиз для вогню. Якщо воїни помічали небезпеку, вони одразу розпалювали багаття. На сусідніх вежах, побачивши цей знак, так само підпалювали хмиз. Так сигнал надходив туди, де в повній бойовій готовності знаходився великий загін. Він одразу поспішав на допомогу.

Стіна не зупиняла кочівників, і китайці постійно мусили відбивати їхні напади. Китайський історик так писав про це: «Імператор боровся проти чотирьох царів. Убитих людей було як заплутаних конопель, висохлі кістки лежали біля Великого муру, а черепи валялись на дорогах. Жодного дня не минало без війни».

Після смерті імператора Цінь Шихуанді Велику Китайську стіну добудовували ще впродовж тисячі років. За свідченням американських астронавтів, Велика Китайська стіна — єдине творіння людських рук на Землі, яке видно з Місяця.

2 група – Гробниця Цінь Шихуанді

Гробниця з висоти виглядає як піраміда. Вона приголомшує своєю унікальністю, є видатною пам'яткою світової культурної спадщини. Комплекс гробниці побудований як місто і втілює концепцію продовження життя імператора після його смерті. Вважається, що підземне царство є повторенням царства на землі. Центральною спорудою комплексу гробниці Цінь Шихуанді є Підземний палац, захований під насипним пагорбом. Він символізує розкішний імператорський палац. Загальна площа гробниці складає більше 60 кв. км.

Будівництво комплексу гробниці почалося, коли Цінь Шихуанді виповнилося всього 13 років, і він лише зійшов на престол в царстві Цінь. Комплекс гробниці споруджували 37 років, зусиллями неймовірного числа людей. Підземний палац відрізнявся грандіозними розмірами.

Стелею є астрономічний атлас, інкрустований коштовними каменями. На його підлозі була змальована карта водних артерій Китаю: річок, озер і морів, імітованих з допомогою вічно рухомої ртуті. У Підземному палаці є макет географічного рельєфу Китаю; зал імператорських прийомів вищих військових і цивільних чинів; скарбниця палацової колекції Ціньської імперії; "вічні" світильники, вогонь в яких підтримувався шляхом спалювання риб'ячого жиру; вхід в палац охороняли стрілки з арбалетами-самострілами, покликані захищати "спокій мертвих" від "небажаних візитів" живих.

 На території комплексу гробниці розташовано три грандіозні склепи, в яких поховано теракотове військо і бойову кінноту. Стиль будівництва гробниці свідчить про харизму і могутність імператора Цінь Шихуанді.

3 група – Теракотова армія

Теракотова армія є одним з найзахопливіших археологічних відкриттів нашого часу. Ця знахідка є об'єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Під час великої посухи 1974 року, що торкнулася і міста Сіаня (стародавньої столиці Китаю), група місцевих селян намагалася викопати криницю. Однак, замість води, селяни виявили якісь глиняні уламки. Надалі до розкопок залучили археологів. Так було зроблено одне з найбільших відкриттів XX століття.  Теракотова армія – легендарна гвардія глиняних воїнів, коней і колісниць. Теракотові воїни повинні були захищати інтереси китайського імператора Цінь Шихуанді в потойбічному світі. Вони були поховані разом з імператором у 210-209 роках до н.е. Будівництво імператорської гробниці почалося в 247 році до н.е., з участю 700 тисяч робітників і ремісників. Будівництво мавзолею тривало 38 років.

Спочатку, згідно з давньою китайською традицією, імператор хотів поховати з собою 4 000 живих воїнів, але радники зуміли переконати правителя. Цей жорстокий вчинок неминуче призвів би до бунту і послабив би військову міць імперії. Натомість прийняли рішення поховати глиняних воїнів, збільшивши їх кількість удвічі. Для надійності. Хоча імператор Цінь в значній мірі сприяв розвитку імперії, він був сумно відомий своєю жорстокістю. У гробниці були виявлені сотні скелетів, багато з яких були ремісниками і робітниками, які допомагали будувати гробницю. Вони були поховані для того, щоб зберегти таємницю цього місця і його скарбів. Після поховання скарбів, ворота закрилися, замкнувши всіх робітників, так що ніхто не зміг вийти. Над мавзолеєм посадили дерева і траву, щоб він зовні виглядав, як звичайний пагорб.

Серед 8000 теракотових воїнів неможливо знайти навіть двох однакових облич, всі особи та зачіски індивідуальні. По обличчях воїнів можна навіть дізнатися національність солдатів китайської імперії: серед воїнів можна спостерігати китайців, уйгурів, тибетців, монголів і багатьох інших. Обладунки, одяг і взуття відтворені з ювелірною точністю.  Разом з солдатами стоять військові колісниці та запряжені коні.

На початку 2000-х років археологи знайшли статуї чиновників, музикантів і акробатів. Вага кожного воїна складає приблизно 135 кг, зріст – 170-190 см. Коней, що важать приблизно 200 кг, виготовляли поряд із мавзолеєм, для більш легкого транспортування.

У кожного воїна була при собі справжня зброя: списи, щити, луки, арбалети і мечі. Проте, під час народного бунту проти Ер Шихуанді (сина Цінь Шихуанді), який, на відміну від великого батька, виявився слабким і невмілим правителем, повсталі розграбували гробниці.  Всі теракотові воїни були яскраво розфарбовані натуральними фарбами, і ці фарби не тьмяніли протягом багатьох століть, поки воїнів не винесли на поверхню. Річ у тому, що при контакті з киснем, фарби швидко тьмяніють.

4 група – Цінь Шихуанді

Надзвичайна жорстокість Цінь Шихуанді зробила його ім'я ненависним у країні. Податки під час його правління зросли в 20-30 разів. Учених імператор зневажав і ненавидів. Тисячі їх були кинуті на каторжне будівництво Великої Китайської стіни, а 460 учених живцем закопали. Величезну кількість книг було знищено за наказом імператора. Цінь Шихуанді дуже боявся змов. Він ночував то в одному палаці, то в іншому, аби ніхто не знав, де він.

У 210 р. до н.е. Цінь Шихуанді помер. Наступним імператором став його молодший син. Він, як і його батько, боявся змов і розпочав своє правління зі страти своїх братів, сестер і знаменитих полководців. Тим часом становище народу погіршувалось. Люди масово вмирали з голоду, з відчаю заподіювали собі смерть. Терпінню народу прийшов кінець.

Озброївшись палицями і мотиками, люди зібрались у загони. На придушення повстань кинули армію, але багато воїнів переходило на бік повстанців. «Усі чотири сторони світу збунтувалися проти династії Цінь», – писав історик. Переляканий імператор наклав на себе руки.

Не вдалося спадкоємцям Цінь Шихуанді правити «десятки тисяч поколінь». Ціньська династія проіснувала лише 14 років. У 207 р. до н.е. народ скинув ненависних гнобителів.

Робота з документами. Для допитливих!

Життя заможних китайців. Ось що розповів про життя багатіїв письменник Стародавнього Китаю: «Будинків у знатних людей — сотні. Родючі поля їх займають усю землю. Рабів і рабинь у них — тисячі і десятки тисяч. Їхні величезні будинки не вміщують скарбів і дорогих товарів. Гір і долин не вистачає для табунів їхніх коней, для стад свиней та отар овець. В їхніх розкішних залах повно гостей, співачок і музикантів. Стільки м'яса, що його не встигають з'їдати, і воно тухне; стільки густого чистого вина, що немає змоги його випити, і воно прокисає».

 

Життя селян. Життя простих людей у Стародавньому Китаї було дуже тяжке. Селяни повинні були зводити греблі навколо своїх полів, копати канали і будувати Велику Китайську стіну. Безперервно тривали війни, які спустошували країну. По селах їздили чиновники   зі   стражниками   і   збирали   податки.

Людей, які не могли заплатити, продавали в рабство. У голодні роки селяни самі продавали в рабство своїх дітей.

 

Життя рабів.  Раба можна було купити, продати і навіть убити. У старовинних китайських книжках записані обов'язки раба.

 «Сто служб» раба в Стародавньому Китаї

Раб мусив виконувати сто служб. Встати рано, замести хату, помити посуд після їжі. У домі виконувати всю роботу: свердлити ступки, в'язати віники, вирізувати дерев'яні чашки, плести сандалії.

Якщо в домі гості — раб мусить готувати святковий обід, носити воду, топити піч, а також рубати дрова, полювати на оленів, ловити рибу й черепах, стріляти диких гусей. Їсти йому можна тільки боби, а пити лише воду. Якщо йому захочеться випити вина, він має право лише вмочити в чарку губи, але не ковтати.

Скінчивши всю роботу, нехай для відпочинку ще стовче в ступі сто літрів зерна. Опівночі, коли вже всю роботу перероблено, нехай пере білизну.

Запитання: Як жили ці верстви населення? 

 

 Зв’язок із сучасністю – стор. 98

У VI-V ст. до н. е. було вирубано й спалено під ріллю густі ліси та чагарники в долині Хунхе. До яких наслідків це призвело? Яку роль відіграють ліси нині? Чи є нині приклади хижацького ставлення до природних ресурсів? Чому важливо берегти природні ресурси планети?

 

V.  Закріплення нових знань

Гра «Знайди помилки»     

У Китаї течуть дві великі річки – Інд і Ганг (Хуанхе та Янцзи).  Китайці саджали в болоті жито (рис). Технологію виробництва шовку, фарфору вони розповіли чужоземцям (тримали в суворій таємниці).  Чоловіки й жінки в Китаї носили штани (халати). Життя простих людей у було дуже легке (тяжке). Китайський народ склав веселі (сумні) легенди про будівництво стіни. Всі теракотові воїни були чорно-білі (яскраво розфарбовані натуральними фарбами). Учених імператор надзвичайно поважав (зневажав і ненавидів).

 

Зачитування учнями відкриттів та винаходів китайців

(Шовк, чай, фарфор, Велика Китайська стіна)

 

VІ .   Рефлексія

Підсумки заняття

Оцінювання роботи учнів на уроці, виставлення оцінок

 

VІІ .  Домашнє завдання

1.   Опрацювати текст § 21.

2.  Для допитливих! За допомогою QR-коду ознайомтеся з особливостями розвитку Китаю за імперії Хань. Визначте, чим відрізнялися правління династій Хань і Цінь. Що їх об’єднувало?