Урок "Внутрішнє середовище організму. Кров, її склад та функції. Лімфа".

Тема.  Внутрішнє середовище організму. Кров, її склад та функції. Лімфа

Мета:

Освітня: сформувати в учнів уявлення про внутрішнє середовище організму, його склад, відносну сталість; розкрити роль крові та з’ясувати її склад; розкрити  значення лімфообігу.

Розвиваюча: розвивати вміння порівнювати біологічні системи організму людини, визначати їхні функції та значення; формувати вміння виділяти головне, робити висновки; розвивати логічне мислення.

Виховна: виховувати бережливе ставлення до організму людини; формувати науковий світогляд на основі знань про транспорт речовин.

 

Обладнання: схеми, малюнки, таблиці «Внутрішнє середовище організму», «Лімфообіг», мультимедійні матеріали.

Основні поняття й терміни: внутрішнє середовище організму, кров, лімфа, тканинна рідина, гомеостаз, плазма крові, формені елементи.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Міжпредметні зв’язки: історія, література, креслення,  малювання, екологія, медицина.

Хід уроку

 

І. Мотивація навчальної  діяльності.

Учитель.

На світанку еволюції життя зародилось у воді – Світовому океані. Клітину, яка щойно виникла, від теплої води і розчинених у ній поживних речовин відокремлювала лише тоненька оболонка – клітинна мембрана. Через неї клітина легко одержувала все, що їй було потрібно для життя, а також легко віддавала все зайве. Пізніше на Землі з’явилися багатоклітинні організми із замкнутою порожниною тіла. Будова їх постійно

 

ускладнювалася, а розміри збільшувалися.

• Які проблеми постали перед такими організмами?
• Що потрібно для того, щоб у багатоклітинному організмі зберігалися

умови для існування кожної клітини? (Сприятливе середовище.)

Через мільярди років еволюції природа дала відповідь на ці запитання, створивши внутрішнє середовище організму.

Відомий фізіолог Клод Бернар писав: « Я першим почав наполягати на тій ідеї, що для тварин є власне два середовища: одне – зовнішнє, у якому розташований організм, а друге – внутрішнє, у якому живуть елементи тканин».

• Повідомлення теми, завдання уроку.

 

ІІ. Актуалізація опорних знань і чуттєвого досвіду учнів

• Які системи органів у тварин беруть участь у підтриманні сталих умов

життєдіяльності клітин?

• До якого виду тканин належать кров і лімфа?
• Які особливості будови  цих тканин?

 

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

Проблемне запитання:

• Чому іноді людина, поранена  в руку чи ногу, гине навіть тоді, коли її

 внутрішні органи загалом цілі і здорові?

 

1. Внутрішнє середовище організму, його склад.

Учитель.

В організмі людини масою 60 кг кількість води становить 42 л.

• У складі яких рідин вона знаходиться?
• Чому в організмі так багато рідини?
• Чи відбувається переміщення рідини в нашому організмі?

Учитель доповнює відповіді учнів і зазначає, що не тільки кров, а й тканинна рідина та лімфа утворюють внутрішнє середовище організму. Останнє повинне бути рідким для розчинення органічних і мінеральних речовин, перенесення їх і перебігу біохімічних реакцій.

Складання схеми на дошці «Середовище організму»

 

 

 

 

Пояснення схеми

Тканинна рідина утворюється із крові, а лімфа – з тканинної рідини, яка по лімфатичних протоках впадає в кров.

• Чи може змінюватися склад рідкого середовища?
• Чим відрізняється кров, лімфа, тканинна рідина?
• Що спільного в їх будові?
• Чим обмінюється кров із тканинною рідиною?

 

 

 

Пояснення схеми, малюнка

                                                     

  лімфа                                                тканинна рідина

 

 

 

 

          кров

 

 

 

2. Гомеостаз – сталість внутрішнього середовища організму.

Учитель.

Уперше думку про те, що сталість внутрішнього середовища зумовлює життя і різноманітність організмів у 1857 році висловив французький фізіолог Клод Бернар: «Сталість внутрішнього середовища є обов’язковою умовою вільного життя». У 1932 році американський фізіолог Волтер Кеннан увів термін «гомеостаз» (від грец. homoios  - однаковий і statis – стан) для визначення механізму підтримки сталості внутрішнього середовища. Гомеостаз забезпечують органи дихання, кровообігу, травлення, виділення, а регулюється він нервовою та ендокринною системами.

Порушення гомеостазу призводить до значних змін у роботі органів і різних захворювань, ось чому важливо слідкувати за такими показниками, як температура тіла, фізико-хімічний склад крові, артеріальний тиск. Усе це має велике значення для діагностики хвороб.

Учні роблять висновок про термін «гомеостаз» та записують визначення у зошит.

 

3. Кров, її склад і значення.

Учитель.

Слово «кров», «кровний», «кровне» - споріднені, ми чуємо їх з дитинства. Поняття «життя», «смерть», «здоров’я», «війна» - теж пов’язані з кров’ю. «Кров людська – не водиця, її проливати не годиться», у цих словах – глибокий зміст миролюбної вдачі нашого народу. Споконвіків за кров’ю визнавали велику силу, нею скріплювали священні клятви, шлюби. Давні греки приносили кров у жертву богам, а їхні лікарі лікували душевнохворих кров’ю здорових людей. Римські імператори приймали ванни з крові молодих тварин, щоб повернути собі молодість. В Україні навесні хворим робили кровопускання, щоб омолодити організм.

 

Характеристика функцій крові з використанням елементів ейдетики.

Функції крові:

А) Дихальна або транспортна: полягає в перенесенні кисню від легень до тканин і вуглекислого газу в зворотному напрямку.

Транспортна функція

 

Б) Живильна: перенесення поживних речовин від органів , в яких ці речовини депонують, до тканин, де відбувається подальше перетворення.

Живильна функція

 

В) Видільна: пов’язана з перенесенням кінцевих продуктів дисиміляції в нирки або інші органи (шкіра, легені); кров бере участь в утворенні сечі.

Видільна функція

 

Г) Регуляторна: пов’язана з транспортом гормонів та інших біологічно активних речовин.             

Регуляторна функція

 

Д) Терморегуляторна: маючи високу теплопровідність і теплоємність, кров циркулює по кровоносних судинах і збільшує втрату тепла у випадку перегрівання організму, або, навпаки, зменшує трату тепла при охолодженні тіла.

Терморегуляторна функція

 

Е) Гомеостатична: підтримання динамічної стабільності внутрішнього середовища організму.

 

Гомеостатична функція

Є) Захисна: здійснюється лейкоцитами, що здатні до фагоцитозу. У крові є антитіла, з якими пов'язаний імунітет. До захисних функцій необхідно віднести здатність крові до зсідання.

Захисна функція

 

Разом з нервовою системою кров встановлює зв'язок між окремими органами, завдяки чому організм функціонує як єдине ціле.

 

В яких органах знаходиться кров?

Повідомлення учня  (випереджальне завдання).

Об’єм крові дорослої людини становить приблизно 7% ваги тіла, у новонароджених – 10-19 % ваги тіла, у немовлят – 9-12 %, дітей шкільного віку – 7%. У кровоносних судинах циркулює не вся кров. Частина міститься в кров’яних депо: печінці – 20 %, селезінці – 16 %, шкірі – 10 %. Депо крові бере участь у підтриманні постійної кількості крові, яка циркулює. Усі клітини крові живуть певний час, після чого руйнуються. У кровотворних органах (кістковому мозку, лімфатичних вузлах, селезінці) відбувається безперервне утворення нових клітин крові.

 

Бесіда:

• Чому ж крові надавали такого великого значення?
• Що таке кров?
• Чому кров рідка?

 

• У яких живих організмів уперше з’явилася кров?
• Як називається кров членистоногих?
• Чи завжди кров має червоний колір?

Самостійна робота з підручником.

Учні роблять висновок, що кров – це рідка сполучна тканина, яка складається з плазми і формених елементів.

Складання схеми «Склад крові»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Будова лімфатичної системи.

Розповідь учителя.

Окрім кровоносних судин у людини та інших хребетних із замкненою кровоносною системою є ще одна група судин, що утворюють лімфатичну систему. Лімфатична система – розгалужена система судин із лімфатичними вузлами. Її початком є капіляри – замкнуті трубки, що утворюють в організмі цілі сітки. Діаметр кровоносних капілярів  - до 200 мкм і більше. Тканинна рідина з міжклітинних проміжків фільтрується крізь стінку замкнених з одного кінця лімфатичних капілярів і перетворюється на лімфу.

 

Пояснення учителем лімфатичної системи людини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Самостійна робота з підручником.

Учні роблять висновки, що собою являє лімфа.

Отже, лімфа – прозора, жовтуватого кольору рідка тканина організму, що за хімічним складом близька до плазми крові. У лімфі є лейкоцити, частина яких потрапляє в лімфатичні капіляри з тканинної рідини, а частина утворюється в лімфатичних вузлах, які беруть участь у процесах кровотворення, захисних реакціях організму й регулюють рух лімфи. Далі лімфа з капілярів надходить до лімфатичних судин, потім іде через лімфатичні вузли і по двох лімфатичних протоках вливається у підключичні вени. Рухається лімфа  в одному напрямку завдяки клапанам, які є у судинах. Переміщується дуже повільно, зі швидкістю 0,005 мм/с.

Демонстрування відеофрагменту «Рух лімфи», після чого учні за допомогою учителя складають схему лімфообігу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5. Функції лімфатичної системи.

Самостійна робота з підручником.

Після цього учні роблять висновки: за добу в людини утворюється 2-4 л лімфи.

Функції:

• Дренажна – виведення з тканин рідини і білків, що всмокталися у кровоносні капіляри, і повернення їх у кров’яне русло.
• Захисна – знешкодження мікроорганізмів, токсинів, фільтрація сторонніх часток.
• Кровотворна – утворення лімфоцитів.
• Живильна – відведення з кишок жирів.

 

6. Регуляція лімфообігу.

Пояснення учителя.

Лімфообіг регулює нервова система. Нервові імпульси надходять від спинного мозку до стінок лімфатичних судин. При збільшенні частоти нервових імпульсів зростає частота скорочення м’язів цих судин. Швидкість лімфотоку підвищуються.

 

7. Захворювання лімфатичної системи, їх причини та наслідки.

Неправильна поведінка людей – найчастіша причина їх захворювань, аніж зовнішні дії чи слабкість природи людини.

                                                                                                             М.М. Амосов

Проблемне  запитання:

• Якщо дитина хворіє на ангіну, то у неї збільшуються мигдалики. Чому?

 

Повідомлення учнів (випереджальне завдання).

Учень 1.

Лімфатична система, як і будь-яка інша в нашому організмі, може страждати внаслідок різних захворювань. Збільшення лімфовузлів до розмірів горошини у дітей, які хворіють на хронічний тонзиліт (запалення горла) або часті гострі вірусні захворювання, не потребує спеціального лікування. А ось безпричинне збільшення всіх лімфовузлів зазвичай спостерігається у дітей. Інфікованих вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ).

Хронічний тонзиліт та аденоїди виникають, коли аденоїди і мигдалики – найважливіші органи лімфатичної системи – перестають виконувати свою імунологічну функцію: вони не тільки не допомагають у боротьбі з інфекцією, а й самі стають її джерелом. Тому в деяких випадках їх ліпше видалити.

 

Учень 2.

Гострий лімфаденіт - бактеріальне запалення лімфовузла, захворювання, що рідко буває самостійним; найчастіше воно розвивається  як відповідь на джерело інфекції в ділянці, звідки лімфовузол збирає лімфу.

При збільшенні лімфатичних вузлів під пахвою або в паху джерело інфекції треба шукати на руці або нозі. Про лімфаденіт можна стверджувати тоді, коли лімфатичний вузол не просто збільшується, а стає хворобливим, зростається зі шкірою й прилеглими тканинами або нагноюється. У таких випадках необхідне антибактеріальне лікування. У разі нагноєння лімфовузла інколи потрібне хірургічне втручання для відтоку гною й запобігання поширення інфекції через уражений вузол.

 

ІV. Узагальнення  і систематизація знань та умінь

1. Обговорення проблемного запитання, запропонованого вчителем на початку вивчення нового матеріалу.
2. Відтворення схем на дошці.
3. Робота  з новими термінами «Словниковий дощ»

 

V. Підсумок уроку

1. Вправа «Незакінчене речення».

 - Сьогодні на уроці ми вивчили…

 - Чи цікавий урок?

 

VІ. Завдання додому.

1. Опрацювати відповідний параграф підручника.

2.  Підготуватися до уроку- конференції:

- Історія відкриття тромбоцитів.

- Особливості будови тромбоцитів.

- Роль тромбоцитів у зсіданні крові.

- Речовини, які перешкоджають процесу зсідання крові.

- Поняття про гемофілію.

- Особливості будови еритроцитів.

- Історія переливання крові.

- Особливості будови лейкоцитів.

- Основні етапи становлення імунології.