Урок "Внутрішння та зовнішня балістика стрільби"

ТЕМА:  Основи стрільби із стрілецької зброї.

Внутрішння та зовнішня балістика стрільби

Мета:

навчальна: ознайомити учнів із зовнішньою балістикою стрільби;

поглибити знання про бойові властивості стрілецької зброї;

розвивальна: розвивати навички роботи з інформаційно-енциклопедичною літературою та зразками зброї;

виховна: виховувати любов до Батьківщини і відповідальну громадянську позицію;

культуру поводження із зброєю.

Тип уроку: формування нових знань, умінь, навичок.

Обладнання: підручник, набір плакатів, комплект електронно-обчислювальної та відео техніки, МГМ АК-74.

Опорні та базові поняття: закони України, Збройні Сили, Захист Вітчизни, стрілецька зброя, автомат Калашникова.

Освіта — це наймогутніша зброя, за допомогою якої можна змінити світ.

Нельсон Мандела

                                                    Хід уроку:

І.Організаційна частина             

Стройовий тренаж:

   а) Шикування класу;

   б) Доповідь чергового;

   в) Вітання з класом;

   г) Загальний огляд ( форма );

ІІ. Актуалізація опорних знань

1. Бесіда з запитаннями

а) ТТХ автомата Калашникова

б) Будова автомата

1. ствола зі ствольною коробкою, прицільним пристосуванням, прикладом та пістолетною рукояткою;

- 3. кришки ствольної коробки;

- 4. затворної рами з газовим поршнем;

- 5. затвору;

- 6. зворотного механізму;

- 7. газової трубки зі ствольною накладкою;

- ударно-спускового механізму;

- 8. ложа;

- 9. магазину.

Крім того, автомат має: дульне гальмо-компенсатор (2) та багнет-ніж (10).

2. Неповне розбирання та збирання 

(практичне тренування на симуляторі)

 

ІІІ. Мотивація

Термін " балістика " походить від слова " ballo " – кидаю, мічу. Історично вийшло, що балістика виникла як військова наука, яка визначає  теоретичні основи та практичне застосування закономірностей польоту снаряда. Її виникнення пов'язують із великим ученим давнини — Архімедом який сконструював метальні машини (балісти) і рассчитавшим траєкторію польоту метаемых снарядов.

Балістика – наука про рух тіла, кинутих в просторі, заснована на математиці і фізики. Вона займається, головним чином, дослідженням руху снарядів, випущених з вогнепальної зброї, ракетних снарядів і балістичних ракет.

Патрон 5,45×39 мм — радянський проміжний унітарний набій центрального займання. Розроблений на початку 1970-х років групою конструкторів і технологів під керівництвом В. М. Сабельникова: Л. І. Булавський, Б. В. Сьоміним, М. Є. Федоровим, П. Ф. Сазоновим, В. І. Волковим, В. А. Ніколаєвим, Є. Є. Зиміним, П. С. Корольовим. Прийнятий на озброєння в 1974 році.

При проектуванні набою 5,45×39 мм розробники враховували досвід створення і бойового застосування американського набою 5,56×45 мм, тому новий набій вийшов схожим за ефективністю, незважаючи на меншу потужність. Малокаліберна куля з високою початковою швидкістю забезпечує високу настильність траєкторії (у порівнянні з набоєм 7,62×39 мм, дальність прямого пострілу збільшилася на 100 метрів), має непогану пробивну дію і значну забійну дію. Малий імпульс відбою в момент пострілу сприятливо позначається на купчастості і влучності стрільби, а зменшення маси набою дозволяє стрільцю переносити більший боєзапас (200 набоїв 7,62×39 мм важать стільки ж, скільки 300 набоїв 5,45×39 мм).

Вчитель хімії розповідає про історію походження пороху.

Вважається, що порох був розроблений у Китаї в X столітті. Спочатку він використовувався як начинка в запальних снарядах, а пізніше були винайдені порохові снаряди вибухової дії. Порохову цівкову зброю, згідно з китайським літописом, вперше було застосовано в боях 1132 р. Це була довга бамбукова трубка, куди закладався порох і потім підпалювався. Цим «вогнеметом» ворогові наносилися сильні опіки.

Винаходи стародавнього Китаю: найбільш раннє художнє зображення порохової зброї, епоха п’яти династій і десяти царств (907–960 рр. н.е.) На картині зображено, як Мара марно намагається спокусити Будду: у верхній частині демони загрожують Будді вогненним с

Століття по тому, у 1259 році, вперше було винайдено рушницю, яка стріляє кулями — товста бамбукова трубка, в яку поміщався заряд пороху і кулі. Ще пізніше на рубежі 13–14 століть у Піднебесній поширилися металеві гармати, що заряджаються кам’яними ядрами.

Крім військової справи, порох активно застосовували і в побуті. Так, порох вважався добрим дезінфікуючим засобом при лікуванні виразок і ран, під час епідемій, а також його використовували для труїння шкідливих комах.

Проте, мабуть, найбільш «яскравим» винаходом, який з’явився завдяки створенню пороху, є феєрверки. У Піднебесній вони мали особливе значення. За стародавніми повір’ями, злі духи сильно бояться яскравого світла і гучного звуку. Тому здавна на Новий китайський рік існувала традиція у дворах палити багаття з бамбука, який шипів у вогні і лопався з тріском. А винахід порохових зарядів, безсумнівно, налякав «нечисту силу» вже не на жарт — адже за силою звуку і світла вони значно перевершували старий спосіб. Пізніше китайські вмільці почали створювати різнокольорові феєрверки шляхом додавання в порох різних речовин.

 

    Оголошення теми уроку

 

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1.Внутрішня балістика - це наука, яка вивчає процеси, які виникають при пострілі в особливості під час руху кулі (снаряда) в каналі ствола зброї.

Відео «Робота частин і механізмів автомата при пострілі»

Постріл і його періоди

Постріл - це викидання кулі із каналу ствола енергією газів, які виникають під час згоряння порохового заряду. Постріл - складний термодинамічний і газодинамічний процес дуже швидкого, майже миттєвого, перетворення хімічної енергії пороху спочатку в теплову, а з часом кінетичну енергію порохових газів, збуджуючих рух кулі і зброї.

Явище пострілу характеризується такими особливостями:

•                  великою величиною тиску газів (2-3 тис. і більше атмосфер);
•                  високою температурою порохових газів (2500-3500⁰);
•                  малим терміном дії (0,001-0,06 сек.);
•                  горінням порохового заряду в об’ємі, який швидко змінюється.

 

Під час пострілу розглядають такі послідовні періоди:

Попередній період діє від початку горіння порохового заряду до повного врізання оболочки кулі в нарізи ствола. Умовно вважаються, що горіння проходить у постійному об'ємі. Наприкінці періоду створюються тиск форсування, необхідний для того, щоб почався рух кулі і подолати протидію оболонки кулі врізанню в нарізи каналу ствола.

Перший період діє від початку руху кулі до моменту повного згоряння порохового заряду. Спочатку через малу швидкість кулі об'єм, що за кулею, збільшується повільніше за тиск, коли куля проходить шлях 2-4 калібру, в стволі створюється максимальний тиск. Надалі швидкість і об'єм кулі зростає, а тиск зменшується.

Другий діє від моменту повного згоряння заряду до моменту вильоту кулі з каналу ствола. Зменшення тиску проходить швидше. У пістолета цей період відсутній.

Третій діє від моменту вильоту кулі з каналу ствола до моменту припинення дії порохових газів на кулю. Гази, що рухаються за кулею з каналу ствола із швидкістю 1200/2000 м/с продовжують діяти на кулю, доки сила їх тиску не буде врівноважена силою опору повітря. У цей період куля продовжує прискорюватись ще декілька десятків сантиметрів.

В процесі стрільби ствол піддається зносу. Причини, що викликають знос ствола, можна розподілити на три основні групи: хімічного, механічного й термічного характеру.

Внаслідок причин хімічного характеру в каналі ствола виникає нагар, котрий здійснює великий вплив на знос каналу ствола.

Примітка: Нагар складається – поділ, створений при згоранні порохового заряду; томпак, зірваний з оболонки кулі; мідь, латунь, сплавлені з гільзи; свинець, сплавленій з дна кулі; залізо, сплавлене зі ствола й зірване з кулі.

Якщо після стрільби не вилучить увесь пороховий нагар, то канал ствола за короткий час в місцях відколу хрому вкриється іржею, після вилучення якої зостаються сліди. При повторенні таких випадків, ступінь ураження ствола буде підвищуватись й може дійти до виникнення раковин, тобто значних поглиблень в стінках каналу ствола.

Негайне чищення й змащування каналу ствола після стрільби запобігає ураженню його іржею.

Причини механічного характеру – удари й тертя кулі по нарізах, неправильне чищення (чищення ствола без застосування дулової накладки або чищення з казенної частини без вставленої в патронник гільзи з просвердленим в її дні отвором) – призводять до стиранню полів нарізів або округленню кутів полів нарізів.

Причини термічного характеру – висока температура порохових газів, періодичне розширення каналу ствола й повернення його до початкового стану призводять до виникнення сітки розгару й сплавленню поверхні стінок каналу ствола в місцях відколу хрому.

Під дією усіх цих причин канал ствола розширюється й його поверхня змінюється, внаслідок чого збільшується прорив порохових газів між кулею й стінками каналу ствола, зменшується початкова швидкість кулі й збільшується розкид куль.

Для збільшення строку придатності ствола до стрільби необхідно дотримуватись встановлених правил чищення й огляду зброї та боєприпасів, вживати заходи щодо зменшення нагріву ствола під час стрільби.

При попаданні до стволу сторонніх предметів (паклі, ганчір’я, піску) може відбутися роздуття або розрив ствола.

Для того, щоб запобігти роздуття або розриву ствола, необхідно завжди оберігати канал ствола від попадання в нього сторонніх предметів, перед стрільбою обов’язково оглядіти і якщо необхідно, вичистити його.

2.Зовнішня балістика - це наука, що вивчає рух кулі (гранати) після припинення на неї дії порохових газів.

Після проходження дульного зрізу куля має дульну швидкість, а наприкінці періоду післядії - максимальну. 

Початкова швидкість - це швидкість руху кулі у дульного зрізу ствола.ЇЇ візначають дослідним шляхом.
Початкова швидкість є однією з найважливіших характеристик зброї і від її значення залежать:
-відстань польоту кулі;

-настильність траєкторії;

-простір, що уражається;

-убавча і пробивна дія кулі;

-зменшення впливу зовнішніх умов на політ кулі.

Величина початкової швидкості кулі залежить від:

-маси кулі;

-довжини ствола;

-маси,

-вологості і температури порохового заряду,

- форми і розмірів зерен пороху і плотності зарядження.

Чим довший ствол, тим довше на кулю діють порохові гази і тим більша початкова швидкість кулі.

Траєкторія - крива лінія, що описується центром тяжіння кулі в польоті. На кулю при польоті впливають дві сили: сила тяжіння і сила опору повітря. Сила тяжіння заставляє кулю постійно знижуватись, а сила опору повітря непреривно уповільнює рух кулі.
В результатії дії цих сил швидкість польоту кулі постійно зменшуєтся, а її траєкторія нагадує собою форму нерівномірно зігнутої кривої.

Висота траєкторії - найкоротша відстань від вершини траєкторії до горизонту зброї. 
Точка вильоту - центр дульного зрізу ствола зброї. Точка вильоту є початком траєкторії в повітрі.
Точка падіння - точка перетинання траєкторії з горизонтом зброї.

Деривація і її причини
Деривація - відхилення кулі від площини стрільби в сторону її обертання. Причинами деривації є: обетровий рух кулі, опір повітря і пониження під дією сили тяжіння відносно траєкторії. При відсутності хоча б однієї з цих причин явища деривації не буде.

Кінцева швидкість кулі - швидкість кулі в точці падіння.
Точка прицілювання - точка на цілі або поза нею в яку наводиться зброя.
Линія прицілювання - прямая лінія, що проходить від ока стрільця через средину прорізі прицілу (на рівні з його краями) і вершину мушки в точку прицілювання.

Горизонт зброї - горизонтальная площина, що проходить через точку вильоту. 
Площина стрільби - вертикальна площина, що проходить через лінію підвищення.
Горизонтальна дальність - відстань від точки вильоту до точки падіння.

Прямий постріл - це постріл, при якому траєкторія на всьому своєму протязі не піднімається над лінією прицілювання вище цілі . 

В межах дальності прямого пострілу в напружені моменти бою стрільба може вестись без перестановки прицілу; у цьому випадку точка прицілювання вибирається за 1 нижнім обрізом цілі.

Дальність прямого пострілу залежить від висоти цілі й настильності траєкторії.

 

Додаток 8. Прямий постріл

 

Дальність прямого пострілу при стрільбі з АКМ по грудній цілі – 350 м., по цілі, що біжить – 525 м., з РКК відповідно – 365 м. і 540 м.; з КК – 400 м. і 650 м.; з РПГ-7 – найдієвіший вогонь по танкам, САУ та іншим цілям, висотою 2 м. й більше; на дальності прямого пострілу – 330 м., СГД – по головній цілі – 350 м.; по грудній цілі – 430 м.; по цілі, що біжить – 640 м..

Дальність прямого пострілу можна визначити по таблицям, шляхом порівняння висоти цілі з величинами найбільшого перевищення траєкторії над лінією прицілювання або з висотою траєкторії.
Уражений простір - це відстань на місцевості, на протязі якої спадна гілка траєкторії не перевищує висоти цілі

Глибина уразного простору залежить:

висоти цілі – вона буде тим більш, чим вище ціль;

від наземності траєкторії – вона буде тим більш, чим наземнішатраєкторія;

від кута нахилу місцевості – на передньому схилі вона зменшується, на зворотному – збільшується.

Глибину уразного простору можна визначити наступними способами: І. По таблицях перевищення траєкторії над лінією прицілювання, шляхом порівняння перевищення низхідної галузі
Прикритий простір - постріл за укриттям, що не пробивається кулею, від його гребення до точки зустрічі.

Прикритий простір буде тим більшим, чим більша висота сховища і чим настильніша траєкторія.
Мертвий простір - частина прикритого простору, на якій ціль не може бути враженна при даній траекрорії. 

Значення величини прикритого, мертвого простору дозволяє правильно використати сховище для захисту від вогню злочинців, а також вжитих заходів для зменшення мертвих просторів шляхом правильного вибору вогневих позицій та обстрілу цілей зі зброї з найбільшою навісною траєкторією.

Вершина траєкторії - найвища точка траєкторії.
Висота траєкторії - найкоротша відстань від вершини траєкторії до горизонта зброї. 

Прицільна дальність - відстань від точки вильоту пересічення траєкторії з лінією прицілювання.

Точка прицілювання - точка на цілі або поза нею, в яку наводиться зброя

3. Пробивна і вбивча дія кулі

Відомо, що постріл відбувається за дуже короткий проміжок часу (0,001-0,06 с). Від удару бойка по капсулю набою виникає полум’я, від якого спалахує пороховий заряд, і утворюється велика кількість сильно нагрітих газів, які збільшуються в об’ємі і створюють високий тиск, що діє в усі боки з однаковою силою.

Під тиском газів 250-500 кг/см2 куля зсувається з місця, врізається в нарізи каналу ствола і набуває обертального руху. Порох продовжує горіти, відповідно кількість газів (об’єм і тиск) в каналі ствола збільшується. Найбільшої величини (2880 кг/см2) тиск газів досягає, коли куля пройде 4-6 см від початку свого руху.

Відтак унаслідок збільшення швидкості руху кулі об’єм закульового простору збільшується швидше, ніж надходять свіжі гази, і тиск починає падати. До моменту вильоту кулі з каналу ствола тиск становить 300-900 кг/см2. Однак швидкість руху кулі в каналі ствола зростає, оскільки гази, хоч і менше, продовжують на неї тиснути.

Куля рухається вздовж каналу ствола з безперервно зростаючою швидкістю і викидається назовні у напрямку осі каналу ствола. Розігріті гази, що виходять з каналу ствола услід за кулею, зустрічаючись з повітрям, утворюють полум’я й ударну хвилю, яка є джерелом звуку при пострілі. Порохові гази при вильоті кулі з каналу ствола продовжують свою дію на кулю до відстані 10-15 см за дульним зрізом.

Таким чином, куля починає летіти до цілі за законами зовнішньої балістики і вражає ціль силою свого удару. Під час стрільби по живих цілях основне значення має вбивча дія кулі, тобто дія кулі на живий організм.

Для виведення людини зі строю кулі досить мати кінетичну енергію 8 кг/м. Сучасні кулі зберігають вбивчу силу на всіх дальностях стрільби. Пістолетні кулі зберігають вбивчу дію на дальності до 500 м.

Значення пробивної й вбивчої дії кулі для певних матеріалів подано в таблиці:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

V. Заключна частина                      

Підведення підсумків уроку.