"Урок як навчальний діалог вчителя з учнем"

Урок як навчальний діалог вчителя з учнем

Шкільні уроки мають бути уроками "духовної спільності, взаємної довіри, доброзичливості" (В.Сухомлинський).

Діалог - форма спілкування, в якій людина сприймається як партнер з пра­вом на власні позиції, думки, інтереси

Діалог на уроці— це вияв своєрідної філософії професій­ної діяльності вчителя, його поглядів на характер шкільного навчання, свою позицію і позицію учнів.

 Діалог дає змогу самовираження кож­ного із партнерів спілкування. Учні — активні учасники процесу навчання. В класі атмосфера співрозуміння, співпереживання. Гуманістичні основи уро­ку-діалогу .

Характеристики уроку-діалогу:

а) рівність особистісних позицій учителя й учнів у процесі навчання; особисте включення вчителя й учнів у розв'язанні дидактичних завдань уроку;

б) наявність контакту, емоційно-інтелектуальної спільності між учителем і

учнями; відчуття учнями своєї психологічної захищеності; доброзичлива, творча атмосфера уроку;

в) високий рівень мотивації навчання учнів, активність у пізнавальній діяль­ності, свідомий характер навчання;

г) оптимальне співвідношення між свободою учня у виборі змісту, методів навчання і педагогічним керівництвом його діяльністю; збільшення самодіяльності учнів;

д) творче самопочуття вчителя і учнів на уроці, відчуття ними задоволення від спільної праці, реалізація потреби учнів у персоналізації, у суспільно­му визнанні. [1.274].

3. Особливості побудови уроку діалогічної взаємодії:

Головні технологічні елементи організації навчання на уроці: 1) мета уроку, її спрямування; 2) завдання і професійна позиція педагога; 3) механізм педагогічної співпраці у навчанні; 4) характер пізнавальної дія­льності і позиція учнів у навчанні; 5) оцінка навчання.

Порівняльна таблиця моделей "урок - діалог" і "урок-монолог"

Показники ефективності уроку-діалогу:

1. Високий рівень мотивації навчання учнів. Урок - час спільної праці, продуктивного мислення вчителя і учнів.

2. Взаєморозуміння між учителем і учнями: довіра, повага, справедли­вість, бажання працювати разом.

3. Високий рівень пізнавальної активності учнів, розкутість думок. Учні не боять­ся помилок, готові до творчості, виявляють зацікавленість у розвитку проблеми .

4. Взаємна зацікавленість учителя і учнів спільною працею на уроці: учні збагачуються новою цікавою інформацією, мають можливість виявити свої здібності, отримати ви­знання в класі; вчитель задоволений співпрацею з учнями, тим, що може віддати їм ча­стку свого інтелектуального, духовного надбання та одержав позитивні ре­зультати.

В.О.Сухомлинський визначив основні шляхи досягнення успіху: гуманістичний підхід до особистості, індивідуалізація навчання на основі глибокого знання дитини, активність учня, позитивна емоційна забарвленість спілкування вчителя і учня.

4. Способи активізації пізнавальної діяльності учнів:

Формування мо­тивів діяльності через: використання актуального нового матеріалу; унаочнення, застосування новітніх технологій навчання, дидактичних ігор, змагань; зв'язок матеріалу з життям, досвідом учнів; постановку проблемних питань, завдань.

2) Формування системи знань, вмінь, навичок завдяки: виділенню головного в матеріалі; прийомів логічного мислення (аналогія, аналіз, синтез, узагальнення, порі­вняння, протиставлення); інтеграції навчального матеріалу з різних дисциплін,

3) Застосування спеціальних завдань на розвиток критичного і самостійного мислення (завдання з нестандарт­ними або "зайвими" даними, "помилками" вчителя, завдання, які вчасно і розумно оцінюються вчителем або вимагають самооцінки чи самостійної роботи.

4) Індивідуалізація, диференціація навчання : самостійна постановка учнями питань, доповнення, власні приклади, доповіді, ви­ступи; надання учням індивідуальних завдань з декількома розв'язками, підвищеної трудності тощо; застосування диференційованих завдань; поєднання індивідуальних, групових, колективних форм роботи, використання методів програмного, проблемного навчання.

Одним із способів активізації пізнавальної діяльності учнів є проб­лемне навчання – такий спосіб навчання, в якому активізу­ється пізнавальна діяльність учнів шляхом створення проблемної ситуації (ПС) на основі розв'язку проблемних завдань (ПЗ). Наслідками створення проблемної ситуації є інтерес учнів до нової пізнавальної проблеми , яку поступово розбивають на окремі проблеми. На всіх етапах проблемного навчання учні приймають активну участь у процесі пізнання.

Причини невдач на уроці діалогічної взаємодії: недостатнє моделювання вчителем роботи; пога­не самопочуття вчителя; невміння впровадити задумане в реальну дію на уроці; перевантаження учнів інформацією; відсутність чіткої системи роботи, композиції уроку; непродумане опитування; неприйняття учнями матеріалу уроку, що викликане незнанням матеріалу або моральними, фізичними, психологічними причинами; нетерпіння, роздратованість вчителя; непідготовленість уроку; відсутність комунікативних навичок; нелюбов вчителя до даного матеріалу; неприязнь вчителя до учнів або незадоволеність вчителя собою, яка зривається на

Засоби організації особистісно орієнтованого навчання у вчителів різні, але є загальні умови їхньої діяльності, які сприяють включенню учнів у діалог. Назвемо, на наш погляд, найістотніші:

а) вчитель будує навчання з урахуванням індивідуальних, вікових особливостей сприймання навчальної теми дітьми; попередньо він ніби відтворює її очима школярів, аналізує з точки зору їхніх можливостей, потреб, інтересів; визначає важливість для них теми; це дає йому змогу мотивувати урок не стільки потребою виконання вимог загальної навчальної програми, скільки необхідністю розвитку учнів, формування їх як особистостей; мотивація теми уроку, в свою чергу, сприяє створенню в учнів позитивних когнітивних установок, свідомому засвоєнню матеріалу;

б) учитель здійснює навчання з постійним опертям на досвід учнів, здобуті ними знання, які вони вже самостійно ретранслюють на уроці як власну цінність, вкладаючи у здобуття нового для всіх знання; самі учні є носіями нової інформації для своїх товаришів, вони виступають із самостійно підготовленими доповідями, рефератами, аналізом власної пошукової діяльності;

в) навчальна діяльність учителя стимулює учня на ведення внутрішнього діалогу — діалогу із самим собою в процесі пошуку відповіді на запитання, визначення власної оцінки; потім внутрішній діалог переводиться в зовнішній — бесіду, дискусію тощо; цікавий урок стимулює учня до внутрішнього діалогу і після його закінчення, та це вже, як зазначають психологи, показник особистісного зростання школяра;

г) у навчанні враховується співвідношення між успіхом і невдачею учнів; це важливо, бо дає кожній дитині можливість відчути успіх, а в разі невдачі зрозуміти її причини, побачити власні прорахунки; оцінка діяльності учня не гальмує його пізнавальної активності, а орієнтує на виявлення в собі резервів її успішного здійснення; вчитель сприймає оцінку як засіб не покарання учня за помилки, а стимулювання розвитку його самосвідомості, вмінь самоаналізу і самооцінки навчальної діяльності.

Молоді вчителі інколи не звертають на цю деталь уваги. Свідчення того — типові ситуації уроку, коли вчитель буденно звичним тоном запитує учнів, а потім не менш звично реагує на їхні відповіді: "Так, сідай", "Добре, сідай", "Не знаєш матеріалу", "Треба уважніше читати підручник". Після кожної репліки ставить нове запитання або викликає іншого учня для доповнення невдалої відповіді свого попередника. Звісно, що діалогу як обміну думками, спільного пошуку тут немає. Є просто ситуація "запитання —■■ відповідь". Як змінити її на ситуацію діалогу?

1. Коли ставите запитання, потрібно дивитися на учнів, до яких звертаєтеся (а не в зошит чи підручник). Ви побачите першу реакцію учнів на запитання і врахуєте її під час їхньої відповіді. А для учнів теж важливо побачити, як ви ставите запитання. Тут важливе все: тон, інтонація, мімічна реакція вчителя, емоційна забарвленість його голосу, виразність погляду, мікроміміки — рухів брів, кушків губ. Учні повинні не тільки почути запитання, а й побачити вчителя, якому цікаво його ставити, та почути на нього відповідь.

2. зосередьте свою увагу не на наступному запитанні (як би його не забути), а на учневі, який відповідає. Дуже важливо, щоб учні під час відповіді бачили вчителя уважним, зацікавленим, а не байдужим. Це дасть вам змогу краще зрозуміти не тільки те, що говорить учень, а й те, що він хотів, але чомусь не зміг сказати.

3. Намагайтеся зрозуміти учня, перебіг його думки, побачити раціональні і помилкові моменти в його відповіді, розпочинайте внутрішній діалог з ним, результатом якого буде ваша реакція на почуте.

4. Намагайтеся використовувати різні форми власних реакцій на відповіді учнів, адже реакція може бути засобом керування їхньою пізнавальною діяльністю, спонукання до глибшого аналізу, самоаналізу, включення до діалогу з іншими учнями в класі.

Творчий задум уроку

Щодо діяльності вчителя з розробки уроку існують два проти­лежні погляди. Перший: урок — це імпровізація вчителя, попередня його розробка може позбавити діяльність педагога безпосередності й
природності. Другий: урок має відповідати певним стандартам, адже вчитель не може щоразу «винаходити велосипед»; використання гото­вого зразка полегшує його діяльність

Задум уроку-діалогу — це створення його своєрідного загального контуру, в якому відтворюються уявлення вчителя про те, яким має бути урок, за яких умов він стане успішним як для нього, так і для його учнів, принесе їм інтелектуальну і моральну насолоду від спільної діяльності. Задум уроку потім трансформується в розробку його детального плану.

Що повинен передбачити вчитель, у якого виник задум уроку-діалогу з учнями?

 елементи технології розробки задуму

1. Визначення теми навчального діалогу вчителя з учнями на уроці. Зверніть увагу — не просто теми уроку, що вказана в програмі, а теми, до вивчення якої вчитель буде залучати учнів і разом з ними працювати над її засвоєнням. Це потребує від педагога попереднього рефлексивного аналізу змісту навчального матеріалу для пристосування його до потреб і можливостей учнів і власної творчої індивідуальності.

2. Визначення мети уроку не тільки як мети діяльності вчителя із засвоєння учнями програмового матеріалу (наприклад, "розказати...", "перевірити..."), а й як перспективи їхнього особистісного розвитку — збагачення інтелекту, розвитку емоційно-вольової сфери, моральних установок, формування світогляду, досвіду творчої діяльності (наприклад, "поглибити уявлення про...", "допомогти формуванню власної позиції щодо...").

3. Визначення надзавдання діяльності вчиїеля на уроці, орієнтованого на те, щоб спонукати учнів до активної самостійної пізнавальної діяльності, яка згодом переросте в самодіяльність, сформувати в учнів установки щодо самовдосконалення на підставі здобутих знань.

4. Визначення оптимальної дидактичної моделі уроку, яка давала б можливості розвитку пізнавальної активності, ініціативи учнів. Це вибір такої педагогічної технології навчання, форми її реалізації на уроці, яка забезпечувала б можливість найповнішого вираження особистісного творчого потенціалу учнів, ставила б їх у позицію активних суб'єктів навчання, давала б шанс досягти успіху.

5. Аналіз комунікативного забезпечення уроку (за визначенням В. А. Кан-Каліка), необхідного для реалізації його мети і надзавдання. Йдеться про вибір оптимальної комунікативної поведінки вчителя, моделі спілкування з учнями, про визначення бажаного тону, психологічної атмосфери уроку, які сприяли б успішному розв'язанню його дидактичних завдань.

ПСИХОЛОГІЧНЕ НАЛАШТОВУВАННЯ УЧНІВ

Важливою передумовою залучення школярів до конструктивного діа­логу з учителем на початку уроку є встановлення особистісного кон­такту між ними. Спираючись на дослідження психологів (1, 6), можна визначити ознаки появи цього контакту: а) активізуються позитивні емоції вчителя та учнів одне щодо одного; вони задоволені зустріччю (принаймні вона не викликає в них негативних емоцій), у підтексті перших слів вітання, звертання вчителя до класу — щирість, доброзич­ливість, учитель своїм зовнішнім виглядом, інтонацією нібито сигналізує учням: «Я радий вас бачити знову»; 6) в учнів зникають негативні емоційні реакції, пов'язані з досвідом попереднього спілкування (на­приклад, байдужість змінюється на зацікавленість, збудженість — на врівноваженість); в) формується готовність учнів до співпраці з учите­лем, вони сприймають навчальне завдання не лише як обов'язкове для виконання, а й як особистісно привабливу справу, їм цікаво разом з учителем пізнавати нове.

Головний результат особистісного контакту на початку уроку — зближення особистісних позицій вчителя і учнів, створення спільних емоційних переживань, бажання слухати і чути одне одного. Учні пози­тивно сприймають учителя як особистість з притаманними йому осо­бливостями мовлення, поведінки (усмішкою, жестами, рухами), зовніш­ністю, їм приємно з ним працювати, він викликає симпатію, створює в учнів почуття емоційної захищеності.

Способи встановлення особистісного контакту спочатку можуть видатися дещо незвичними порівняно зі знайомими хрестоматійними дидактичними прийомами і методами навчання. Проте це поверхове враження. Досвідом доведено, що значний навчальний ефект може дати і посмішка вчителя, і його погляд. Отже, прийоми, що допомагають за певних умов встановити особистісний контакт вчителя з учнями: щира посмішка, контакт очей як засіб передачі учням позитивних емоцій, ви­разний жест, емоційно забарвлене вітання, використання персоніфікації, модальність звернення, гумор тощо. Звичайно, як зазначалося вище, го­ловне, що забезпечує діалог, — гуманістична спрямованість особистості вчителя, його особистісна позиція у стосунках з учнями, усвідомлення себе передусім як наставника, старшого друга щодо учнів, які сприйма­ються як молодші члени загального братства людей. А прийоми — це вже засіб реалізації позиції.


Завдання вчителя на початковому етапі уроку — перенести увагу учнів з їхнього попереднього досвіду життєдіяльності на діяльність нову, збудити увагу до теми уроку через активізацію і задоволення їхньої природної допитливості. При цьому важливо зрозуміти, що йдеться не лише про організацію уваги учнів, а насамперед про підвищення рівня її активності.

Засоби активізації уваги учнів на початку уроку: використання ціка­вих фактів, апелювання до їхнього досвіду, звернення до них по допомо­гу у розв'язанні пізнавальної проблеми уроку, вживання вчителем у розповіді незнайомих слів, які збуджують допитливість, незвична пове­дінка вчителя (несподіваний для учнів початок уроку), демонстрація цікавого досліду, незнайомого або нового для учнів предмета. Ґрунтов­ну інформацію з цього питання можна знайти в рекомендованих на­вчальних посібниках (1, 2, 9).

Пошук відповіді на четверте запитання дасть змогу ознайомитися з елементами технології педагогічної діяльності, що базується на викорис­танні здобутків театральної педагогіки.

Режисуру в педагогічній діяльності розглядають як уміння вчителя конструювати і вибудовувати мікроситуації взаємодії з учнем (або учнями) відповідно до завдання, логіки педагогічного задуму. Режису­ра взаємодії з учнями на початку уроку сприяє розв'язанню вчителем таких питань: передбачення можливих бар'єрів спілкування (фізичних, психологічних, естетичних, гностичних) і вибір засобів запобігання їм; визначення власної позиції у спілкуванні з учнями, вибір моделі спілку­вання і невербальної поведінки, дистанції спілкування; визначення ба­жаної психолого-емоційної атмосфери початкового етапу уроку, вибір засобів її створення (інтонаційна виразність, тон мовлення, зовнішній вигляд, оформлення дошки, емоційно насичені деталі на столі або в ру­ках учителя тощо); організація учнів у просторі класу і визначення місця свого розташування в ньому; визначення бажаного темпоритму початкового етапу уроку (швидкість мовлення, рухів, доцільність пауз, ритмічність у діяльності учнів).

Режисура початкового етапу на уроці, безумовно, має бути зорієнто­вана на досягнення його головних завдань і надзавдання, про які йшло­ся вище.

Варіант А

Доброго дня, діти! Мене звуть Ганна Михайлівна. Я вчитиму вас математики. Сьогодні у нас з вами перша зустріч. Я чекала на неї і дуже хотіла дізнатися: які ви? Впевнена, що й ви чекали на мене: бачу усміш­ки на ваших обличчях і зацікавленість в очах. Мені дуже хочеться, щоб ми стали друзями. Проте для цього нам треба докласти зусиль. Споді­ваюся на вашу допомогу — старанність, ретельність у роботі, серйозне ставлення до цариці наук — математики. Зі свого боку, обіцяю зробити наші зустрічі цікавими й корисними. Бачу, є згода в товаристві. Отже, продовжимо урок.

Варіант Б

Доброго дня, друзі! Дзвінок нагадав нам про початок уроку. Тож, зосередьтеся, хвилинка тиші! Кожний подумав про себе, перевірив: чи в порядку моє вбрання, зачіска, що роблять мої руки, на що дивляться очі? Навели порядок у своїх думках, зосередили ті, які допоможуть краще працювати на уроці. Всі готові до нових відкриттів? Отже, роз­почнімо наш урок.