ознайомити з ремеслами, якими володіли українці;
збагачувати новими знаннями про народні промисли України;
розширити уявлення про Україну як спільноту гідних працьовитих людей;
розвивати пізнавальні інтереси, пам'ять, творчі здібності;
виховувати почуття гордості за свій народ, любов до Батьківщини.
Я у світі
Тема уроку. Народні промисли України.
Тип уроку. Урок вивчення нового матеріалу
Форма уроку: урок з елементами інсценізації
Мета уроку: формувати:
розвивати вміння організовувати та контролювати свою навчальну діяльність;
стимулювати прагнення здобувати знання;
ознайомити з ремеслами, якими володіли українці;
збагачувати новими знаннями про народні промисли України;
розширити уявлення про Україну як спільноту гідних працьовитих людей;
розвивати пізнавальні інтереси, пам'ять, творчі здібності;
виховувати почуття гордості за свій народ, любов до Батьківщини.
збагачувати словниковий запас,
розвивати навички індивідуальної та групової роботи;
дотримуватися режиму навчальної праці ;
виховувати повагу до українських традицій та бажання берегти і примножувати традиції українського народу.
Обладнання:
комп'ютерна презентація, проектор, рушники, глиняний посуд, металеві предмети, малюнки
Хід уроку
(слайд 1)
(слайд 2)
На землі великій є одна країна:
Гарна й неповторна, мила… (Україна).
І живуть тут люди добрі, працьовиті,
І скажу, до речі, ще й… (талановиті).
Землю засівають і пісні співають,
На бандурі грають і вірші … (складають).
Щоб жила й раділа кожная родина.
Щоб була щаслива наша … (Батьківщина).
Учень:
Батьківщина – це будинок,
У якому ти живеш.
Це подвір’я і стежина,
По якій до школи йдеш.
Батьківщина – це родина,
Батько, мати, пробатьки.
Це осель святкові вікна,
Де живемо я і ти.
(слайд 3)
Здавна українці майстрували для своєї оселі зручні меблі та прикрашали їх різьбленням, стелили на ліжка, лави та підлогу ткані барвисті килими, дбали про красивий посуд, розмальовували піч та стіни різнокольоровим орнаментом. Гордістю кожної оселі були рушники, які висіли скрізь – на вікнах, на образах, на стінах.
Уміння в малярстві, вишиванні, різьбленні по дереву, виготовленні посуду та дитячих іграшок, розмальовуванні писанок, прикрашанні оселі – все це належить до досвіду, що передався в Україні з покоління в покоління народними майстрами.
(слайд 4)
(слайд 5)
Наприкінці 19 ст. в українському селі займалися щонайменше 30-ма видами ремісних промислів. Недарма мистецтво нашого народу визначене одним із найбагатших у світі.
Учні:
(слайд 6)
(звучить пісня «Сорочинський ярмарок»)
Учень:
На ярмарку нашім веселім, багатім
Є чим дивуватись і є що придбати.
Тут щедрі дарунки із саду, й городу.
Тут речі майстрів нам усім в нагороду.
Учень:
Тут речі умільців, ні з чим незрівняні,
Барвисті стрічки, рушники вишивані.
Полив’яний посуд – кув шини, горнятка,
Сопілки – хлоп’яткам, намисто – дівчаткам.
Ознайомлення з гончарним ремеслом.
Глина в кого ожива?
Творить з неї хто дива?
В кого посуд ніби жар?
Ну, звичайно, ж це …(гончар)
(слайд 7)
Учень:
Гончарство – це обробка глини та виготовлення різноманітного кухонного посуду для приготування, зберігання й подачі на стіл певних страв (горшки, миски, макітри, глечики), а також цегли, кахлів, дитячих іграшок та іншої кераміки.
Гончарство – найдавніше у світі ремесло. Перша посудина, яку виготовили люди, була з глини. В Україні з давніх-давен живуть чудові гончарі.
Глиняний посуд вибирали, стукаючи горщиком об горщик, і прислухалися до дзвону. Багаторічну службу господині обіцяв горщик, що дзвенів. Глиняний посуд має цілющі властивості, адже глина – природний очищувач.
Посуд з глини поєднує красу і зручність, а залежно від призначення має різні форми для зручності використання.
Учні: (з малюнками)
(слайд 8)
(слайд 9)
Ознайомлення з ремеслом коваля.
По залізу цілий день
Скачуть іскри золоті.
Руки весь день зайняті.
Куєм коси, і серпи,
Щоб було чим жать снопи.
Куємо ми цілий день,
Бах-дзень-дзень!
Учень:
Коваль – це майстер, який займається обробкою металів способом гарячого кування. Ковальство – це справа для справжніх чоловіків. Коваль має бути дужим.
Ковальство – одне з найдавніших ремесел, що залишилося в наші часи. Це справжнє мистецтво. Навіть одним із символів Донецької області є пальма Мерцалова. Її викували донецькі майстри. У Донецьку є цілий парк кованих фігур.
Раніше ковалі виробляли багато підков для коней та різноманітні речі господарського призначення (сокири, молотки, ножі, лопати, сапи, цвяхи, замки, залізні ворота й огорожі, стремена тощо)
І зараз дуже цінуються ковані забори, підсвічники, різноманітні вироби для коминів, вікон.
(слайд 10)
Вправа «Добери фразеологізм»
(слайд 11)
Ознайомлення із вишиванням.
Вишиває кольорові,
Красні кетяги калини
Та барвінок синій-синій? (вишивальниця)
Учень:
Оця вишиванка пасує дівчаткам.
А ці сорочки до лиця вам, хлоп’ятка!
Беріть, не минайте рушник цей, сестрички,
Утріться – й рум’янець не зійде із личка.
Фізкультхвилинка
(пісня про рушничок)
Учень:
Вишивання існує з незапам’ятних часів. Це один із давніх і найбільш поширених видів народного мистецтва. Щоб оздобити своє житло, найбільше уваги приділяли вишиванню рушників, скатертин, наволочок, серветок. Вишивання одягу – давня традиція.
(слайд 12)
В Україні поширені найрізноманітніші техніки вишивання, проте найпопулярніша – «хрестик».
Легенда про вишиванку
…Колись на землі від страшної пошесті вимирали сімї та навіть цілі села. Ось одна жінка, втративши всю родину, крім одного найменшого синочка, молила Бога, щоб він зберіг хоч цю дитину. Тоді Бог відкрив їй таємницю: «Виший дитині та собі на сорочці хрести – знак для янголів, бо на кому нема хреста, той загине. Але нікому не розповідай про це, бо загинеш сама і твій син». Жінка зробила все, але не могла далі дивитися на те, помирали інші. Вона розповіла про обереги, але люди не повірили їй. Тоді вона зірвала сорочку із сина, і він помер на очах у всіх.
З того часу люди вишивають сорочки-обереги. Вишивка, яку зазвичай робили на комірці сорочки, по низу та на манжетах рукавів, була оберегом і, як бачимо, наче обрамляла тіло людини, а отже, охороняла від дії всього злого.
Українська вишита сорочка славиться у світі як неперевершений витвір мистецтва.
Якщо дощ намочив уперше одягнену сорочку – на багатство.
Якщо сорочку прогризли миші – в ногах буде слабкість.
Якщо зачепив і роздер сорочку – можеш зганьбитися.
( на дошці)
У наших хазяйок по сто сорочок, а в мене одна – та й та біла щодня.
К Великодню сорочка хоч і лихенька, аби біленька.
Як мати рідненька, то й сорочка біленька.
Як неділя, то й сорочка біла.
Усвідомлення інформації про прізвища, пов’язані з ремеслами та промислами.
Вправа «Інтерв’ю»
Заключне слово вчителя
Потрібно завжди пам’ятати про те, хто ми на нашій землі, де наше коріння.
Хто – коштовності шукає,
Хто – збирає гроші.
Та є перли кожен знає,
Від багатств дорожчі.
Рідна хата, рідна мова,
Пісня солов’їна.
Ремесла душа чарівна
Від батька до сина.
Вишивка, різьба, гончарство,
Писанки таїна –
Роду нашого багатство,
Вічності перлина.