24 червня о 18:00Вебінар: Практика створення матеріалів для оформлення та зонування класного приміщення в НУШ

Урок з позакласного читання

Про матеріал
Розробка укладена для ознайомлення учнів з літературою для позакласного читання учнів 5-6 класів, проводиться наскрізна лінія: екологічна безпека
Перегляд файлу

Урок з позакласного читання  для 5-6 класів

Тема.   Квітка-у вірші, казці, легедні

Мета уроку. Поглиблювати знання учнів із знання теорії літератури. Знайомити з творами про природу рідного краю, зокрема з віршами, казками, легендами про квіти. Розвивати уміння розповідати прочитане, визначати тему та головну думку. Формувати навички виразного читання, удосконалювати вміння учнів аналізувати прочитанні твори . Виховувати інтерес до літератури любов до природи рідного краю, уміння помічати незвичайне у звичайному.

Обладнання. Малюнки квітів, книжкова виставка, грамзапис віршів.

Тип уроку. Урок позакласного читання.

Девіз уроку.  Ми любим квіті дарувати

Й коли настане слушний час,

все те, що хочемо сказати -,

Букетик висловить за нас

Зміст уроку.

I. Оголошення теми, мети та завдання уроку. Ознайомлення з девізом

уроку, книжковою виставкою.

Учитель. На попередніх уроках літератури ми вже вивчали народні та літературні казки: соціально-побутові, фантастичні, казки про тварин. А сьогодні поговоримо про вірші, казки та легенди, складені письменниками твори про квіти. Квіти оточують нас завжди, вони різні за кольором, запахом . Квіти – як і люди. Є такі, що ніби кричать про свою красу, колір, а є такі скромні, що, лише придивившись уважно, помічаємо, які вони неповторні, гарні, ніжні.

Мабуть, немає людини, яка не любить квіти. Вони, як і люди, живуть, із ними трапляються різні пригоди. Тож послухаємо сьогодні вірші, казки та легенди про квіти.

Перед читанням учитель спрямовує дітей на стетичну сприйняття твору:

- Послухайте уважно вірші, легенди, уривки з прозових творів і пройміться настроями та почуттями автора. Уявіть хображені картини і спробуйте описати їх усно. Зверніть увагу на мову творів, вслухайтеся у її звучання.

Учениця читає напам’ять вірш В.Симоненка «Квіти»

 

 

Слів на описи не трачу, словом не передаси

їх земної, безсловесної, дивовижної краси.

Люди дивляться, п’яніють, в них кохаються віки,

Нареченим їх дарують, заплітають у вінки.

Ними кожен свою радість, власне щастя назива —

Квіти часто нам говорять втричі більше, ніж слова.

Скільки ми їм довіряли мрій, недоспаних ночей!

Але є ще кращі квіти, невидимі для очей.

Не цвітуть вони на клумбах і на тихих озерцях,

А цвітуть вони у грудях, у людських цвітуть серцях.

В щирім серці, в чесних грудях — вірю, знаю! — квіти є!

Щастя їх коріння поїть, радість барв їм додає.

 

Учениця читає напам’ять вірш Ігоря Калинця «Про дівчинку і квіти»

Хто це в нашому садку

у барвистому вінку?

Обізвалася Гвоздика:

- Може, це звірятко дике?

- Може, це співуча пташка? -

обізвалася Ромашка.

- Може, це перлиста рибка? -

обізвалась Маргаритка.

- Може, це нам зірка впала? -

обізвалася Купава.

- Може, це заквітла квітка? -

обізвалася Нагідка.

- Ой, так-так, - додала Рожа, -

бо вона на мене схожа!

Обізвалася Жоржина:

- Ні, це дівчинка - людина.

Учень розповідає уривок із твору Ігоря Калинця.

Я жив далеко від рідного краю, від рідного міста. І була в мене єдина радість-невелика грядка квітів. Я милувався нею щодня. Я навіть навчився розрізняти окремі види квіти ще до того, як вони розпустять пуп’янки по стеблах.

Сидів я біля клумби і розглядав соє блискуче багатство. Посередині грядки вигналися Черевички. Але вони були мало подібні на теперішні черевички дівчаток. У них могли б ходити лише хлопчики-мізинчики або Дюймовочка. Золоті кошики Нагідок були густіші, ніж ті, які я пам’ятав з дитячих літ. Левині пащі покивували ротиками. А збоку Духмяний горошок відгородив грядку від стежки. А під ним дрібно посіялися Незабудки. Я дізнався, що буває День Квітів, і став чекати того дня. І день Квітів видався на диво чудовим. Того дня я почув розповіді квітів і записав їх.

Розповіді квітів.

- Про що розповіла Незабудка.

(Розповідь учнями змісту)

Дівчинка приїхала з міста до Бабусі в село, полюбила Квіти. Але була одна біда: вона плутала назви Квітів (розповідь, як квіти допомогли їй).

- Про те,як Нічна Фіалка шукала собі ім’я.

- А хтось знає ще казку про цю квітку?

Розповідь учнем легенди Олеся Бердника «Серце Матіоли»

Спочатку Матіола розквітала вдень, розкриваючи пелюстки назустріч Сонцю. Але раптом, прокинувшись,глянула навколо і побачила терновий кущ. Здивувалася вона: поміж листям терну палахкотіло щось вогнисте, живе гаряче. Вона подумала, що то тернове серце. Терен загадково посміхався А через деякий час вона побачила це в дуба. Потягнулась захоплено до нього. Запалало її серце любов’ю.  А скоро побачила вогняне серце аж у небі.“Люблю тебе, прекрасне небо!” – сказала вона. Але серце Матіоли не вмістило такої любові Під палаючими променями його вона зів’яла. Ні терен,ні дуб не могли її врятувати. Врятувала лише вечірня прохолода. Вечір сказав їй, що вона тепер зможе жити і цвісти лише вночі. Відтоді вона квітне вночі і пахне. Інколи на її пелюстках іскриться крапля прозорої вологи. То Матіола плаче, загадуючи недосяжне полум’я серця неба.

Учень читає напам’ять вірш М.Познанської “Конвалії”

                                               Із зеленої сорочки,

                                               Що зіткав весною гай,

  Білі дивляться дзіночки,

                                               Як зовуть їх – угадай,

                                               Це конвалії у гаї.

                                               На галявині цвітуть.

                                               І ніде, ніде немає

                                               Кращих квіточок,мабудь.

                                               В них так пахощів багато,

                                               Цвіту свіжого,роси.

        Хай ростуть,не буду рвати, -

                                              Шкода їхньої краси.

      Учитель.Багато прекрасних віршів про квіти написала Світлана Жук.

Послухайте “Легенду про лілію”.

Прекрасна лілія розквітла

Узимку в мене на вікні,

В кімнаті стало більше світла,

І пригадалася мені

Легенда. Був би на світі лицар,

 

Красивий, мужній, та, на жаль,

Не вмів сміятись,веселитись –

Жила в душі його печаль.

В глибокім роздумі, він часто

Поміж могилами бродив,

І несподівано, на щастя,

Чудово дівчину зустрів.

 

Вона на камені сиділа,

                                               Зотокоса, чарівна ;

      Була в вінку із білих лілій,

          Вродлива й ніжна,мов весна,

                                               Захоплений її красою,

      Він мовчки на коліно став.

    Вона ж кивнула головою,

                                               І тихо мовили уста:

  • Мій добрий лицарю,я згодна

                                         Дружиною твоєю стать,

           Та слово “смерть” ти від сьогодні

     Вже не повиненен вимовлять.

                                         Схвильований безмежно руку

                                         Він дівчині поцілував,

                                         А потім взяв її на руки

Й до замку на коні помчав.

                                         Дерева ніжно шелестіли,

                                         Схилялись квіти їм до ніг,

                                          І запахом чудесних лілій

                                          Повітря обвівало їх.

                                          Бучне весілля відгуляли.

  (В любові жити б їм повік),

  Та ось потрібно їй до балу

           Гостей скликать під Новий рік.

          Шумить бенкет.Танцють гості,

     Вальсують пари п’яний тур.

  Та ось з’явився на помості

 Дзвінкоголосий трубадур.

        Гостям про рицарські походи

Та про турніри він співав

    А далі-про любов та вроду,

          І раптом він про смерть згадав.

     Мов квітка,лицаря дружина

     Зів’яла,зблідніла,мов стіна;

     Маленька стала,мов дитина,

                                           І вмить розтанула вона.

     Лиш в кріслі,де вона сиділа,

З’явився аромат п’янкий:

                                           Там лілія перлистобіла

В зал осипала пелюстки.

А лицар в розпачі нікому

                                           Із залу вибіг та й застиг:

      З небес посипалась на нього

Пелюстки лілій,наче сніг.

 

Учитель. А ще про які квіти ви читали?

Розповідь легенди”Зозулині сльози”.

Давно не було. Зозуля робила свою справу – підкидала синичкам, плискам,сорокопудам та іншій дрібноті лісовій яйця,а ті виховували підкидьків. “Ти ось все співаєш, - казали вони Зозулі,- а на старість залишишся сама,як пень без пагонів”. “Ха-ха-ха”, - сміялась та. – Ви усе життя з колисками та пелюшками протеленькаєтесь,а я своїх дітей,як буде треба,знайду і примушу годувати себе. Закон є закон!”

    Але доля зле жартує з тим,хто сподівається задарма вік прожити. Коли прийшлов час, усі діти Зозулі не визнали строкатої матері,відмовилися її доглядати. І застогнала Зозуля. Перші в її житті сльози покотилися з очей. А на галявині, куди вони впали,розкрили свої білі вінчики квіти, які так і називають у народі: зозулині сьози.

 

     -А чи доводилося вам спостерігати,щоб зозуля плакала?І ніхто не бачив. Тому про безтурботну,самовпевнену людигу, яка, потрапивши у скруту, починає бідкатися,кажуть, що вона ллє зозулині сльози.

 

     -А тепер послухайте в грамзапису вірш Муси Джаліля про ромашку. Цей вірш про квітку,яка була свідком боїв і вкрита краплинами крові бійця, тому стала червоною.

                                                       (Грамзапис”Червона ромашка”).

      -А хто з вас ще знає казки про ромашку?

     (Розповідь учня про Ромашку – “Казка про Ромашку” О.Бердника – з книги “Серце Матіоли”)

     -А вірш про ромашку знаєте?

Вірш М.Познанської “Ромашка”

 

На стрункій високій ніжці

Біля ручки,на лужку

У косинці-білосніжці

Стрів я квітоньку таку.

Ясним оком жовтуватим

Посміхалася мені…

Я хотів її зірвати

А бджола сказала: - Ні.

 

Розповідь учениці “Квітковий годинник”(Паола Ужевська)

Якось зібралися дідусь із Костиком до лісу. Вийшли рано. Сніданок узяли з собою. А мама наказує:

-Не забувайте о 8-й поснідати і не пізніше 18-ї додому вертайтеся.

Пішли. Та коли вже вийшли до селища, Костик пригадав, що забули годинника.

-Що ж нам робити,дідусь?

А дідусь усміхається:

 -Ми час по узнаватимемо. Кожна квітка в свій час розкривається назустріч сонцю і так само згортає пелюстки. Бач,ось блакитні квіточки: то цикорій. Вони не сплюхи. Прокидаються між четвертою і п’ятою годинами ронку.

- О 5-й я ще сплю,- зітхнув Костик.

-Є квіти, що прокидаються й пізніше. Для шипшини ранок настає о шостій. Так само мак та кульбаба.

Ідуть далі.аж от і ліс. Тихо, зелено навкруги. Часом тільки защебече пташка, суха гілочка під ногою хрусне. Коли вийшли до лісового озерця,Костикові захотілося їсти.

-Чи нема тут квіточки, щоб узнати, котра година? – питає.

-А ти подивись на озерце, - відповідає дідусь.

Глянув Костик і бачить: на озерці широке лапаття. А поміж ним великі квітки бігають.

-Це водяна лілія, - пояснив дідусь – Вона ще о 7-й годині прокинулась,розтулила свої чашечки назустріч сонцю. А закривається о 5-й увечері.

 -Отже,будем снідати!

Поснідали, трішки відпочили й рушили далі. Костик знову питається в дідуся чи можна вдома,в садочку, за квітами час узнати.

-Звісно,можна. Коли побачиш що розпускаються тюльпани або кручені паничі, то знай,що минула 8-ма ранку.  А ось нагідки – сплюхи. Вони прокидаються о 10-й.

Гарно, весело в лісі. Незчулися мандрівники, як і час промайнув.

-Час додому. Лілея пелюстки стуляє, - п’ята година вечора настала. А мама наказала о 6-й вечера додому повернутись.

Обоє потомилися. Дідусь іде поволі, та й Костик не квапиться. Слухає дідові розповіді -У кожній квітці є пилок. Усі рослини бережуть свій пилок. На ніч квіти пелюстки стуляють,щоб не збила його роса. А вранці вони прокидаються саме тоді,коли прокидаються комахи. Є квіти,що розкриваються на ніч. Бо їх запилюють нічні комахи.

    Слухаючи розповіді, хлопчик і дідусь прийшли додому.

 

Вірш Д.Білоуса “Мова квітів”.

Що каже свіжих квітів жмутик?

Про що їх мова не проста?

Верба-одвертість,айстра-смуток,

лілея біла-чистота.

Конвалія-любов таємна,

мак-юний цвіт,що не згаса.

Лавр-завжди успіх,слава певна,

а мальва-холодність,краса.

Дзвіночок польовий-то вдячність,

троянда-то любов свята.

Нарцис-то горда необачність,

волошка-ніжність,простота.

Саранка-лілія-сміливість,

півонія-життя багато літ,

фіалочка-сором’язливість,

любов минуща-первоцвіт.

Ми любим квіти дарувати,

й коли настане слушний час-

все те,що хочемо сказати,

букетик висловить за нас.

Розповідь про кульбабу.

Вірш Н.Забіли ”Квіти”

   Під віконцями на сонці

   У весняному саду у земельку,

   як в постельку,

   я насіннячко кладу.

   Сонце,смійся!

   Дощик,лийся!

   Линьте,краплі,до землі,

   Щоб на грядках у зернятах

   Кріпли паростки малі.

   Прийде літо,будуть квіти,

   Будуть в мене в осени

   У віночку на голівці

   Чорнобривці запашні.

(Пісня ”Чорнобривці”)

Учень читає на пам’ять вірші Ольги Дяченко ”Чарівниця”.

На галяві,тканій рястом,

Диво-казочка квітчаста.

Все чаклує біля неї

Чарівна маленька фея.

   Ниже срібні її росинки

   У разочки-намистинки.

   Назбирає вітрограю-

   Домішає  іван-чаю.

В звіробій вплете і м’яту,

І в конвалію зірчасту

Для ромашки,деревію

Дивних запахів навіє.

   А барвінку чарівниця

   Неба хлюпнула в очиці,

   Підеш  ліс-поглянь,будь ласка,

   Як квітує диво-казка.

Фея всі назве рослинки,

Чебрецю дасть,материнки.

І від кашлю,й від простуди

У твоїм пучечку буде.

Поклонись маленькій феї

І ходи частіш до неї.

 

       Після виразного читання творів проводиться бесіда за такими орієнтовно запитаннями:

  • Які почуття і настрої передає автор?
  • Словесно намалюйте картини,які ви уявили під час читання,слухання.
  • Знайдіть поетичні,образні вислови,якими автор найточніше предає картини,що вас схвилювали.
  • Випишіть по кілька образних висловів,які вам найбільше сподобалися.
  • Чи відчутне авторське захоплення красою природи?
  • Як у поезіях створюються яскраві кольорові гами і яка роль у цьому художніх засобів?
  • Чи кожна людина, на вашу думку,вміє помічати і відчувати красу природи,її кольори,відтінки барв,пахощі квітів,трав?
  • Чи вдалося автору передати невіддільність людини і природи,гармонійну єдність,красу цієї єдності?
  • Які квіти вам найбільше подобаються і чому?
  • Опишіть свою улюблену квітку,скориставшись зразком,поданим на картці(дидактичний матеріал про квіти).

Квітковий талісман за місяцем народження:

Січень-гвоздика,

лютий-фіалка,

березень-нарцис,

квітень-горошок пахучий,

травень-лілія,

червень-троянда,

липень-козолист,

серпень-гладіолус,

вересень-айстра,

жовтень-календула,

листопад-хризантема,

грудень-нарцис.

 

Підведення підсумків роботи на уроці.

Учитель.

  • Квіти пробуджують у нас людяність,щирість,сердечність і доброту.

Недаремно народ звеличив їх у піснях,казках,легендах,у творах образотворчого мистецтва.

 Треба оберігати красу квітчаного багатства рідного краю,не зривати рослин,занесаних до червоної книги України.

 На Полтавщині дедалі рідше зустрічаються підсніжники білі,первоцвіт весняний,фіалка синя,звіночки лісові,майже зовсім зникли сон-трава,горицвіт весняний,конвалія.

 Якщо ж рослина належить до рідкісних,зривати її не слід:краще зупинитися біля неї і помилуватися.

  • Я думаю,що ви ,прослухавши сьогодні скільки нового про квіти,стали добрішими,ніжнішими,будете вирощувати вдома квіти і придивлятиметесь до них уважніше,помічатимете їх погляди,усмішки і навіть умітимете з ними розмовляти.

Виставлення оцінок учням,мотивація їх.

Домашнє завдання. Прочитати казку Лесі Українки”Лелія”.Написати невелику творчу роботу ”Мої улюблені квіти”.

 

 

   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

docx
Додано
4 лютого
Переглядів
177
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку