Урок з теорії літератури у рамках підготовки до ЗНО в 11 класі. «Тропи»

Про матеріал

За всі роки навчання ви вивчили необхідні художні засоби, які прикрашають літературні твори. Сьогодні ми узагальнимо та систематизуємо ваші знання про засоби художнього мовлення.


Перегляд файлу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Урок з теорії літератури

у рамках підготовки до ЗНО

в 11 класі

«Тропи»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Учитель

За всі роки навчання ви вивчили необхідні художні   засоби, які прикрашають літературні твори. Сьогодні ми узагальнимо та систематизуємо ваші знання про засоби художнього мовлення.

 

 

Детально зупинимося на тропах

Тропи

  • (з грецької tropos – поворот), це зіставлення явищ чимось подібних між собою, слова та вирази, вжиті у переносному значенні.

Прості тропи

Порівняння – пояснення одного предмета, дії чи явища за допомогою іншого засобами зіставлення. Порівнюються або зіставляються два або декілька предметів, явищ, дій. Ми зустрічаємо порівняння як у повсякденному житті, так і читаючи літературні твори.

Найчастіше при порівнянні використовуються сполучники та сполучувані слова: як, наче, неначе, мов,немов, немовби.

 

Приклади порівняння:

Хоть молоді були, та гожі

І кріпкі, храбрі, як харциз  («Енеїда», І.Котляревський)

 

Душа складала свій тяжкий екзамен,

Мов тихий дзвін гірського кришталю… («Очима ти сказав мені: люблю…», Л.Костенко)

 

Народе мій, замучений, розбитий,

Мов паралітик той на роздорожжу… («Мойсей», І.Франко).

 

 

Епітет – (з грецької epiteton – додаток), художній засіб, який вказує на якусь яскраву ознаку предмета, дії чи явища.

Найчастіше це – прикметники: дуб могутній, велетенський; листя соковите, яскраво-зелене; очі глибокі, мрійливі.

Переважно, епітети – це прикметники, але часто зустрічаються і інші частини мови:

  • іменники: дівчина-красуня, вовк-бідолага;
  • дієприслівники: йшов підскакуючи;
  • прислівники: співати задумливо, закохатися безумно.

 

Приклади епітетів:

Білі акації будуть цвісти

В місячні ночі жагучі. («Білі акації будуть цвісти», В.Сосюра).

 

 

Під Києвом великим, златоглавим

Хай задзвенить прадідна наша слава! («Ярослав Мудрий», І.Кочерга).

 

 

Народе мій, до тебе я ще верну,

Як в смерті обернуся до життя

Своїм стражденним і незлим обличчям…(«Палімпсести», В.Стус).

 

Складні тропи

Метафора – (з грецької metaphora- перенесення) – розкриття ознак явищ, предметів, дій за допомогою перенесення деяких ознак з інших предметів. Метафору ще називають коротким порівнянням.

 

Приклади метафори:

Пташечка зраділа і защебетала (Т.Шевченко).

 

Гримить Дніпро, шумить Сула,

Озвались голосом Карпати. (М.Рильський).

 

Ти, Оксано, вмієш

Зарізати словами без ножа. («Бояриня», Л.Українка)

 

 

Метафора має два різновиди: персоніфікація та алегорія.

Персоніфікація або уособлення – надання неживим предметам чи явищам ознак живих істот.

 

Приклади персоніфікації:

 

І все-таки до тебе думка лине,

Мій занапащений, нещасний краю! (Л.Українка)

 

А візьме сум, заплачуть очі,-

У чарці горенько топи. (П.Грабовський)

 

Пекельнее свято

По всій Україні сю ніч зареве. (Т.Шевченко)

 

 

Алегорія – поширена метафора, троп, за допомогою якого абстрактним образам та явищам надається конкретне значення. Найяскравішим прикладом алегорії є байки.

 

Приклади алегорії:

 

Весною Муха-ледащиця

Майнула у садок. («Муха й Бджола», Л.Глібов).

 

 

Перифраза – засіб, який дозволяє замінити конкретне слово іншими словами, описом, щоб запобігти повторів.

 

Не будь тою людиною, що догори щетиною

 

Легені планети, чорне золото, цар звірів

 

 

Синекдоха – заміна множини одниною.

 

Приклади синекдохи:

 

Більше ноги моєї тут не буде!

 

Вчися берегти гріш, хлопче.

 

 

Метонімія – перенесення одного явища на інше, що знаходиться з ним у тісному зв’язку. Часто використовував у своїх творах Т.Шевченко.

 

Приклади метонімії:

 

Гомоніла Україна, що нічим прожити. (Т.Шевченко).

 

Уся школа вийшла на суботник.

 

Ти довго Шекспіра перекладав сьогодні. (Є.Маланюк).

 

 

Гіпербола – перебільшення властивостей чогось або когось.

 

Приклади гіперболи:

 

О, сліз таких вже вилито чимало,-

Країна ціла може в них втопитись. (Леся Українка).

 

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ

Лиш приходить подібне кохання. (В.Сосюра).

 

 

Літота – применшення, засіб, протилежний гіперболі. Різке зменшення ознак предметів, дій, явищ для надання більшої виразності.

 

Приклади гіперболи:

 

До цього села рукою подати.

Вона зростом з Дюймовочку.

 

 

Паралелізм – засіб, при якому зображення подій, явищ зображується одночасно, паралельно.

 

Приклади паралелізму:

 

Гуде вітер вельми в полі!

Реве, ліс ламає;

Плаче козак молоденький,

Долю проклинає. (В.Забіла)

 

 

Оксиморон – (з грецької oxymoron – безглуздий, дурнуватий) – суміщення несумісного, поєднання протилежностей, таких, що в житті не можуть бути поєднаними.

 

Приклади оксиморону:

 

Дзвінка тиша, живий труп.

 

На нашій, не своїй землі… (Т.Шевченко)

 

 

Анафора – єдинопочаток, повторення літер, слів або фраз на початку рядків.

 

Приклади анафори:

 

Качане мій, за що тебе згноїли?

Качане мій, кому ти завинив?

Качане мій, лягли в твою могилу

І людська праця, і щедроти нив.  (В.Симоненко).

 

 

Епіфора – засіб протилежний анафорі, повторення у кінці рядків.

 

Приклади епіфори:

 

Усмішка твоя – єдина,

Мука твоя – єдина,

Очі твої – одні. (В.Симоненко)

 

 

Безсполучниковість – випущення сполучників між однорідними членами речення для яскравішого пришвидшення.

 

Приклади безсполучниковості:

 

Скрізь порання:

Печуть, варять, вимітають, миють. (Т.Шевченко).

 

 

 

Тавтологія – повторення однакових чи схожих за змістом слів.

 

Приклади тавтології:

 

Зупинились при дорозі

Шукать подорожнього.

 

 

 

Антитеза – протиставлення протилежних понять, думок, подій.

 

Приклади антитези:

 

Моя любов чолом сягала неба,

А ти ходив ногами по землі.

 

 

Інверсія – зміна у реченні звичайного порядку слів. У поезії зустрічається дуже часто.

 

Приклади інверсії:

 

Гей, брати! В кого серце чистеє,

Руки сильнії, думка чесная. (І.Франко).

 

До тебе, Україно, наша бездольная мати,

Струна моя  перша озветься. (Леся Українка).

 

Практична робота в парах

Визначити тропи поданих уривків

 

 

 

Закигиче розлука над нами,

Розчахне двосистемно навскіс,

Замордується лихо ножами

Чи зависне в петлі твоїх кіс

Гарячий день — і враз достигне жито

І доп'яніють обважнілі грона.

Він ще незнаний, ще непережитий,

Єдиний день — мого життя корона 

 

Просвічений сонцем, на вітрі, в зеленім огні

Він листя різьблене, обтяжене росами, сушить.

Хай ломляться гори, хай грози ревуть в вишині, —

Він тут вкорінився, він тут укріпився й не рушить.

З жалем, з болем

Понад полем

Крик розноситься чаїний,

Наче в давні

Дні безславні

Плач рабині

На чужині.

 

 Матусю! Хто очі мені замінив? —

Всміхнеться, щоб сліз не побачив…

Сама — до вікна, до неораних нив —

І плаче…

 

На горі ніби снігом біліє давнезний собор,

Що скликає всі вірні серця вечорами і зранку.

Давня ратуша в землю вростає, немов мухомор

 

Ніжне творіння, тебе я не завжди докликую,

Наче ту пару з небачених чаш із віків,

Вдень ти малою стаєш, і стаєш уночі ти великою,

Чом собі снишся вночі ти косулею серед вовків?

 

Коли нараз мені в чужому краї

не вистачить на подих України,

коли поміж небес та океанів

не втримають мене сріблисті крила, —

зостанеться гарячий попіл предків,

і я розвіюсь над широким світом

Місяць яснесенький

Промінь тихесенький

Кинув до нас.

Спи ж ти, малесенький,

Пізній бо час

Думи мої, думи мої,

Лихо мені з вами.

Нащо стали на папері

Сумними рядами?

 

В райдугу чайка летіла.

Хмара спливала на схід.

Може б, і ти захотіла

Чайці податися вслід?

Сонце на заході впало.

Райдуга згасла в імлі.

Темно і холодно стало

На неспокійній землі

 

Як Одіссей, натомлений блуканням

По морю синьому, я  стомлений життям 

Приліг під тінню сокора старого,

Зарився в листя і забув про все.

 

Блиском, блиском,

Миготінням,

Тріском, тріском,

Лупотінням

Розгулявся Цар-Огонь.

Золотих червоних ризах,

В димках білих, синіх, сизих?

 

Опівночі айстри в саду розцвіли…

Умились росою, вінки одягли,

І стали рожевого ранку чекать,

І в райдугу барвів життя убирать…

 

В небі з зір простяглася дорога ясна

І горить, і тремтить наді мною.

Я для пісні вікно розчинив, щоб вона

Залила мою душу весною.

 

 

Підведення підсумків уроку.

Домашнє завдання.

docx
Додано
28 серпня 2018
Переглядів
516
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку