Урок з теорії літератури у рамках підготовки до ЗНО в 11 класі. «Тропи»

Учитель

За всі роки навчання ви вивчили необхідні художні   засоби, які прикрашають літературні твори. Сьогодні ми узагальнимо та систематизуємо ваші знання про засоби художнього мовлення.

Детально зупинимося на тропах

Тропи

• (з грецької tropos – поворот), це зіставлення явищ чимось подібних між собою, слова та вирази, вжиті у переносному значенні.

Прості тропи

Порівняння – пояснення одного предмета, дії чи явища за допомогою іншого засобами зіставлення. Порівнюються або зіставляються два або декілька предметів, явищ, дій. Ми зустрічаємо порівняння як у повсякденному житті, так і читаючи літературні твори.

Найчастіше при порівнянні використовуються сполучники та сполучувані слова: як, наче, неначе, мов,немов, немовби.

Приклади порівняння:

Хоть молоді були, та гожі

І кріпкі, храбрі, як харциз…  («Енеїда», І.Котляревський)

Душа складала свій тяжкий екзамен,

Мов тихий дзвін гірського кришталю… («Очима ти сказав мені: люблю…», Л.Костенко)

Народе мій, замучений, розбитий,

Мов паралітик той на роздорожжу… («Мойсей», І.Франко).

Епітет – (з грецької epiteton – додаток), художній засіб, який вказує на якусь яскраву ознаку предмета, дії чи явища.

Найчастіше це – прикметники: дуб могутній, велетенський; листя соковите, яскраво-зелене; очі глибокі, мрійливі.

Переважно, епітети – це прикметники, але часто зустрічаються і інші частини мови:

• іменники: дівчина-красуня, вовк-бідолага;
• дієприслівники: йшов підскакуючи;
• прислівники: співати задумливо, закохатися безумно.

Приклади епітетів:

Білі акації будуть цвісти

В місячні ночі жагучі. («Білі акації будуть цвісти», В.Сосюра).

Під Києвом великим, златоглавим

Хай задзвенить прадідна наша слава! («Ярослав Мудрий», І.Кочерга).

Народе мій, до тебе я ще верну,

Як в смерті обернуся до життя

Своїм стражденним і незлим обличчям…(«Палімпсести», В.Стус).

Складні тропи

Метафора – (з грецької metaphora- перенесення) – розкриття ознак явищ, предметів, дій за допомогою перенесення деяких ознак з інших предметів. Метафору ще називають коротким порівнянням.

Приклади метафори:

Пташечка зраділа і защебетала (Т.Шевченко).

Гримить Дніпро, шумить Сула,

Озвались голосом Карпати. (М.Рильський).

Ти, Оксано, вмієш

Зарізати словами без ножа. («Бояриня», Л.Українка)

Метафора має два різновиди: персоніфікація та алегорія.

Персоніфікація або уособлення – надання неживим предметам чи явищам ознак живих істот.

Приклади персоніфікації:

І все-таки до тебе думка лине,

Мій занапащений, нещасний краю! (Л.Українка)

А візьме сум, заплачуть очі,-

У чарці горенько топи. (П.Грабовський)

Пекельнее свято

По всій Україні сю ніч зареве. (Т.Шевченко)

Алегорія – поширена метафора, троп, за допомогою якого абстрактним образам та явищам надається конкретне значення. Найяскравішим прикладом алегорії є байки.

Приклади алегорії:

Весною Муха-ледащиця

Майнула у садок. («Муха й Бджола», Л.Глібов).

Перифраза – засіб, який дозволяє замінити конкретне слово іншими словами, описом, щоб запобігти повторів.

Не будь тою людиною, що догори щетиною

Легені планети, чорне золото, цар звірів

Синекдоха – заміна множини одниною.

Приклади синекдохи:

Більше ноги моєї тут не буде!

Вчися берегти гріш, хлопче.

Метонімія – перенесення одного явища на інше, що знаходиться з ним у тісному зв’язку. Часто використовував у своїх творах Т.Шевченко.

Приклади метонімії:

Гомоніла Україна, що нічим прожити. (Т.Шевченко).

Уся школа вийшла на суботник.

Ти довго Шекспіра перекладав сьогодні. (Є.Маланюк).

Гіпербола – перебільшення властивостей чогось або когось.

Приклади гіперболи:

О, сліз таких вже вилито чимало,-

Країна ціла може в них втопитись. (Леся Українка).

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ

Лиш приходить подібне кохання. (В.Сосюра).

Літота – применшення, засіб, протилежний гіперболі. Різке зменшення ознак предметів, дій, явищ для надання більшої виразності.

Приклади гіперболи:

До цього села рукою подати.

Вона зростом з Дюймовочку.

Паралелізм – засіб, при якому зображення подій, явищ зображується одночасно, паралельно.

Приклади паралелізму:

Гуде вітер вельми в полі!

Реве, ліс ламає;

Плаче козак молоденький,

Долю проклинає. (В.Забіла)

Оксиморон – (з грецької oxymoron – безглуздий, дурнуватий) – суміщення несумісного, поєднання протилежностей, таких, що в житті не можуть бути поєднаними.

Приклади оксиморону:

Дзвінка тиша, живий труп.

На нашій, не своїй землі… (Т.Шевченко)

Анафора – єдинопочаток, повторення літер, слів або фраз на початку рядків.

Приклади анафори:

Качане мій, за що тебе згноїли?

Качане мій, кому ти завинив?

Качане мій, лягли в твою могилу

І людська праця, і щедроти нив.  (В.Симоненко).

Епіфора – засіб протилежний анафорі, повторення у кінці рядків.

Приклади епіфори:

Усмішка твоя – єдина,

Мука твоя – єдина,

Очі твої – одні. (В.Симоненко)

Безсполучниковість – випущення сполучників між однорідними членами речення для яскравішого пришвидшення.

Приклади безсполучниковості:

Скрізь порання:

Печуть, варять, вимітають, миють. (Т.Шевченко).

Тавтологія – повторення однакових чи схожих за змістом слів.

Приклади тавтології:

Зупинились при дорозі

Шукать подорожнього.

Антитеза – протиставлення протилежних понять, думок, подій.

Приклади антитези:

Моя любов чолом сягала неба,

А ти ходив ногами по землі.

Інверсія – зміна у реченні звичайного порядку слів. У поезії зустрічається дуже часто.

Приклади інверсії:

Гей, брати! В кого серце чистеє,

Руки сильнії, думка чесная. (І.Франко).

До тебе, Україно, наша бездольная мати,

Струна моя  перша озветься. (Леся Українка).

Практична робота в парах

Визначити тропи поданих уривків

Закигиче розлука над нами,

Розчахне двосистемно навскіс,

Замордується лихо ножами

Чи зависне в петлі твоїх кіс

Гарячий день — і враз достигне жито

І доп'яніють обважнілі грона.

Він ще незнаний, ще непережитий,

Єдиний день — мого життя корона 

Просвічений сонцем, на вітрі, в зеленім огні

Він листя різьблене, обтяжене росами, сушить.

Хай ломляться гори, хай грози ревуть в вишині, —

Він тут вкорінився, він тут укріпився й не рушить.

З жалем, з болем

Понад полем

Крик розноситься чаїний,

Наче в давні

Дні безславні

Плач рабині

На чужині.

 Матусю! Хто очі мені замінив? —

Всміхнеться, щоб сліз не побачив…

Сама — до вікна, до неораних нив —

І плаче…

На горі ніби снігом біліє давнезний собор,

Що скликає всі вірні серця вечорами і зранку.

Давня ратуша в землю вростає, немов мухомор

Ніжне творіння, тебе я не завжди докликую,

Наче ту пару з небачених чаш із віків,

Вдень ти малою стаєш, і стаєш уночі ти великою,

Чом собі снишся вночі ти косулею серед вовків?

Коли нараз мені в чужому краї

не вистачить на подих України,

коли поміж небес та океанів

не втримають мене сріблисті крила, —

зостанеться гарячий попіл предків,

і я розвіюсь над широким світом

Місяць яснесенький

Промінь тихесенький

Кинув до нас.

Спи ж ти, малесенький,

Пізній бо час

Думи мої, думи мої,

Лихо мені з вами.

Нащо стали на папері

Сумними рядами?

В райдугу чайка летіла.

Хмара спливала на схід.

Може б, і ти захотіла

Чайці податися вслід?

Сонце на заході впало.

Райдуга згасла в імлі.

Темно і холодно стало

На неспокійній землі

Як Одіссей, натомлений блуканням

По морю синьому, я — стомлений життям —

Приліг під тінню сокора старого,

Зарився в листя і забув про все.

Блиском, блиском,

Миготінням,

Тріском, тріском,

Лупотінням

Розгулявся Цар-Огонь.

Золотих червоних ризах,

В димках білих, синіх, сизих?

Опівночі айстри в саду розцвіли…

Умились росою, вінки одягли,

І стали рожевого ранку чекать,

І в райдугу барвів життя убирать…

В небі з зір простяглася дорога ясна

І горить, і тремтить наді мною.

Я для пісні вікно розчинив, щоб вона

Залила мою душу весною.