Тема уроку. Михайло Коцюбинський . Життя і творчість, гуманізм світогляду. Еволюція художньої свідомості: від просвітницьких орієнтацій і реалізму до модернізму.

Мета уроку:

навчальна —

* ознайомити учнів із основними подіями життєвого й творчого шляху письменника;

*  розкрити світоглядні позиції українського митця-патріота й гуманіста;

* дати поняття «імпресіонізму» як однієї з течій модернізму;

* допомогти учням усвідомити еволюцію творчості письменника від стилю розповідного реалістичного до метафоричного, імпресіоністичного;

* збагатити словниковий запас;

розвивальна —

* розвивати творчі здібності,увагу, уяву;

* удосконалити вміння роботи в групах, самостійної роботи, уміння висловлювати власну думку, аналізувати, синтезувати;

виховна —

* виховувати інтерес і повагу до творчості письменника, українського та світового мистецтва.

Тип уроку: урок засвоєння нового матеріалу.

Очікувані результати -

учні повинні знати:

• основні події життєвого й творчого шляху письменника;
• мати уявлення про імпресіонізм у літературі та образотворчому мистецтві;

учні повинні вміти:

• аналізувати нові терміни;
• творчо використовувати самостійно отримані знання;
• висловлювати власні думки про український літературний процес у контексті світового мистецтва.

Обладнання: підручник, роздатковий матеріал (таблиці), фотоколаж, запис Четвертої симфонії Бет­хована, презентація до теми

                                                              Хід уроку

І. Організація учнів до навчальної діяльності

ІІ. Оголошення теми, мети, епіграфа уроку (запис на дошці)

Епіграф:

«Сонце! Я тобі вдячний. Ти сієш у мою
душу золотий засів — хто знає, що вийде
з того насіння? Може, вогні?»

                                               М. Коцюбинський

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

1. Слово вчителя

Михайло Коцюбинський – одна  з найяскравіших і найсвоєрідніших постатей в українській та усій світовій літературі кінця ХІХ сторіччя, чарівник українського слова, аристократ духу, інтелігент високої проби.

У своїх творах він показав силу й енергію простих трударів, їх нездоланну стійкість у боротьбі за нове справедливе життя, відобразив соціальні і національні прагнення українського народу , оспівав його високу поетичність.

Літературний учень і земляк М.М.Коцюбинського Михайло Стельмах так сказав про літературну спадщину письменника: "Усе, дорогий Михайле Михайловичу, що написане кров'ю Вашого серця, зосталося в пам'яті всього нашого народу, а слово і краса ім'ям народу увійшли в безсмертя."

2. Постановка ключового питання

На сьогоднішньому уроці ви станете зодчими й спробуєте утворити мозаїку життя, творчості та еволюції світогляду М. Коцюбинського (усі складові, які ви бачите на дошці, розташувати так, аби в результаті прочитати зашифроване слово).

Творчість? Світогляд? Життя?

А зможемо ми це зробити лише, коли опрацюємо такі тематичні питання:

• формування світогляду М. Коцюбинського на зламі століть (від реалізму до модернізму);
• життя письменника;
• творче розмаїття.

Допоможуть нам у цьому «Біографи», «Науковці» та «Дослідники» творчості Коцюбинського.

ІV. Актуалізація опорних знань учнів

Бесіда (діти пригадують, що таке реалізм. Основні ознаки реалізму).

Очікувані відповіді:

Реалі́зм (лат. realis — «суттєвий», «дійсний», від res — «річ») — стиль і метод у мистецтві й літературі. У мистецтві й літературі реалізм прагне до найдокладнішого опису спостережених явищ, без ідеалізації.

Основні ознаки реалізму:

• раціоналізм, раціоцентричний психологізм (ототожнення психіки і свідомості, недооцінка позасвідомих процесів);
• правдиве, конкретно-історичне, всебічне зображення типових подій і характерів у типових обставинах при правдивості деталей;
• принцип точної відповідності реальній дійсності усвідомлюється як критерій художності, як сама художність;
• характер і вчинки героя пояснюються його соціальним походженням та становищем, умовами повсякденного життя;
• конфліктність (драматизація) як сюжетно-композиційний спосіб формування художньої правди;
• чітка структура;
• превалювання (перевага) епічних, прозових жанрів у літературі, послаблення ліричного струменя мистецтва;
• розв'язання проблем на основі загальнолюдських цінностей.

V. Вивчення нового матеріалу

1. Виступ заздалегідь підготовлених учнів (прийом «Навчаючи – вчуся»)

Тематичне питання

№1 «Формування світогляду М. Коцюбинського на зламі століть – від  реалізму  до модернізму»

«Науковці».

Початок ХХ ст. ознаменувався новим українським національним відродженням. Розгорнули діяльність українські політичні партії, громадські організації, з’явились нові течії. Якщо у західноєвропейських літературах існувала певна послідовність течій, то в Україну модернізм прийшов через 10 років. Оскільки письменники одночасно опановували стилі, які на Заході давно існували, проявився синкретизм різноманітних модерністських течій у нашій літературі.

Словникова робота

Синкретизм – поєднання різних поглядів, настанов.

Модернізм (modern — сучасний) – узагальнена назва мистецьких течій кінця ХІХ – початку ХХ ст., що прийшли на зміну реалізму .

Демонстрація схеми «Течії модернізму»

Словникова робота

Імпресіоні́зм (від фр. impression — враження) — мистецька течія у живописі, а також у літературі та музиці, котра виникла в 1860-х роках та остаточно сформувалася на початку XX століття у Франції. Назва походить від назви картини Клода Моне «Враження. Схід сонця» (1873 р.).

(Огляд картини під запис Четвертої симфонії Бет­ховена (друга частина, адажіо).

Засновники імпресіонізму діяли на противагу реалізму.

Риси імпресіонізму

- психологізм у змалюванні - збільшена увага до кольорів і звуків,

персонажів; до яскравих деталей;

- прагнення відтворити найтонші - одночасна відмова від великих

зміни в настроях; соціальних проблем

- особливий лаконізм;

- ритмічність;

- багатство відтінків у змалювання дійсності

«Науковці».

Основне завдання імпресіонізму – витончене відтворення суб’єктивних вражень, мінливих почуттів і переживань без заглиблення в їх суть.
Представники в малярстві: К.Мане, К.Піссарро, О.Бенуар, український художник М.Бурачек та ін..
Представники в літературі : А.Чехов, І.Бунін та ін..
В українській літературі: М.Коцюбинський, О.Кобилянська, Г.Косинка та ін..

Учитель.

 Своїм хрещеним батьком Коцюбинського називали Павло Тичина, Василь Еланн – Блакитний, Аркадій Казка. У нашій літературі саме Коцюбинський вважається найтоншим імпресіоністом і одним із «найглибших» письменників, які постійно й дуже вміло торкалися теми психології своїх героїв, розкривали змінні порухи душі, перепади настрою.

Про життя М. Коцюбиського розкаже група «Біографи».

Ключове питання №2 «Життя письменника»

«Біографи».

Михайло Михайлович Коцюбинський народився у Вінниці в сім’ї урядовця 17 вересня 1864 року. На жаль, дитинство його не було й бути не могло щасливим: батько без тями пив, а багатодітна сім’я жила у страшних злиднях. Проте майбутній талант у Михайлика проявився дуже рано. Він любив народні пісні, сам складав і виспівував дитячі співаночки, з великим задоволенням слухав кобзарів і лірників, багато читав, а в підлітковому віці пробував писати великий прозовий твір про фіннів.
Авторитету у Вінниці батько не мав, його звільняли мало не щомісяця з усе нижчої за рангом роботи, поки не запропонували посаду волосного писаря в селі Радівці, і це образило й навіть оброзумило батька аж настільки, що він на якийсь час кинув пити, а згодом отримав значно кращу посаду в місті Бар.

Мати почала дорікати чоловікові, що Михась досі поза школою, хоч його ровесники давно вчаться, і на сімейній раді вирішили найняти для нього приватного вчителя Богачевського, який так попрацював з підопічним, що Михайлика прийняли одразу до останнього класу трирічної школи.

Учитель.

Шаргородське духовне училище, куди вступив М. Коцюбинський, було закладом для дітей священиків та дворян із малими статками, проте знання училище давало добрі. Учні цього закладу, у народі званого бурсою, крім теологічних наук вивчали історію Російської імперії, французьку мову, географію. Кращі випускники училища цікавилися станом літератури, читали Шевченка, Марка Вовчка, Квітку – Основ’яненка, а також європейських класиків: Золя, Гюго. Мопассана. У цей час батько став звичайнісіньким волоцюгою, кинув дружину з дітьми, ходив по селах, жебракував або писав скарги чи просьби за випивку в шинку. Як не було тяжко матеріально, Михайло закінчив бурсу, навіть вступив до духовної семінарії в Кам’янці – Подільському, але мусив покинути навчання , бо треба було утримувати осліплу від горя матір і молодших дітей. Коцюбинський повернувся у Вінницю й оселився у родички по материній лінії – пані Блоневської.

«Біографи».

Михайло підробляв репетиторством, але думав не тільки про хліб насущний. Із сімнадцяти років підтримував зв’язки із революціонерами, а тому після обшуку та арешту, коли були виявлені компрометуючі його особу папери, знаходився під наглядом міліції. До речі, у такому випадку вже не можна було займатися репетиторством. А влаштуватися на якусь іншу постійну роботу неблагонадійній людині було практично неможливо.
Тематичне питання № 3 « Творче розмаїття»

«Дослідники».

Незважаючи на матеріальні нестатки, Коцюбинський починав займатися літературною творчістю. Першим його твором стало оповідання «Андрій Соловійко або Вчення світ, а невчення тьма». Матері оповідання дуже сподобалося, і вона переконала сина, що краще писати незаборонені і всім милі та потрібні речі, ніж підтримувати зв’язки з революціонерами. Матір можна зрозуміти, адже на квартирі у 1884 році було проведено другий, а в 1885 році - третій обшук.

Учитель.

Попри переслідування влади, вінничани шанували М.Коцюбинського й обрали гласним міської думи. Та як не захищав Коцюбинський права своїх виборців, дума приймала рішення вигідні лише для багатих. Коцюбинський зневірився у своїх силах і склав повноваження члена думи.

«Дослідники».

У 1890 році М. Коцюбинський познайомився з І. Франком, почав друкуватися у львівській пресі. Водночас, очевидно, за порадою Франка він береться до перекладацької справи, і досить сумлінно перекладає твори російської та польської класики українською мовою.
Щоб мати хоч якийсь законний документ, М. Коцюбинський екстерном складає екзамени на звання народного вчителя. Ця професія йому дуже подобалася. Своїх вихованців Михайло любив. Ставився до них як до рівних. Навчаючи панських дітей , Коцюбинський навчав читати і селянських, які хотіли опанувати грамоту. Із реальних дитячих доль списані оповідання «Ялинка», «Харитя», «Маленький грішник».

Учитель.

Коцюбинський наче причащається до українського красного письменства тим, що відвідує могилу Шевченка і приносить клятву продовжити його справу.

 

«Дослідники».

Завдяки Миколі Костомарову, який прекрасно розумів, що молодому письменникові потрібні нові враження й сталі заробітки, у 1892 році Коцюбинський отримавши посаду розпорядника , влаштувався в комісію, що боролася з епідемією виноградників – філоксерою. У цій комісії, яка діяла влітку в Басарабії та Криму, підробляли студенти університетів, отже, товариство було дуже цікавим для письменника. Проте дуже швидко Коцюбинський переконався, що врятувати здорові виноградники шляхом спалення уражених хворобою не вдасться, адже захворювання поширювалося швидше від дії вживаних заходів, а селяни-виноградарі не розуміли, чому треба палити їхні виплекані сади, цим самим призводили до розорення ще вчора шанованих і заможних господарів, кілька разів намагалися повбивати членів комісії. Побачене на власні очі вилилося у повісті М. Коцюбинського «Для загального добра». Експедиція до Молдавії в лавах антифілоксерної комісії переконала молодого митця, що на молдавській території знаходиться чимало українських поселень, і він зробив висновок, що «українці живуть колоніями скрізь по Басарабії».

«Біографи».

У 1895 році в Криму М. Коцюбинський знайомиться зі слухачкою Бестужевських курсів - Вірою Устимівною Дейшею. Невдовзі молоді люди одружилися, і через рік у них народився син Юрій. Подружжя жило в Чернігові, де Михайло Михайлович влаштувався на роботу в земстві. У цьому місті були написані основні твори М. Коцюбинського: «В путах шайтана», «Відьма». Трохи пізніше - «Він іде», «Невідомий», «Подарунок на іменини». А ще Коцюбинський активно сприяв виходу літературних альманахів, підтримував початкуючих письменників.

«Дослідники».

У 1898 році Коцюбинський купив у Чернігові будинок, влаштувався діловодом, а потім став статистом у міській управі, а також редагував збірник статистичного бюро. Наступає найплідніший період у творчому житті письменника. У Львові з’являються друком збірки оповідань «У путах шайтана» (1899), «По – людському» ( 1900). Під впливом побаченого під час роботи в антиілоксерній комісії побуту циган, турків, татар, молдаван з’являються твори про представників інтелігенції цих націй: «Пе каптьор», «Під мінаретами», «На камені». І. Франко дуже цінував їх насамперед за те, що Коцюбинський подав «образи неторканих досі українським народом околиць і відносин».

«Біографи».

Хвороба серця змушувала М. Коцюбинського витрачати кошти і час на вкрай необхідне лікування. Та найкращі кардіологічні клініки Німеччини, Італії, Австрії, лікування на Кіпрі мало чим допомагали. Галицькі друзі запрошували Коцюбинського скористатися карпатськими курортами, і в 1911 році він приїхав у Криворівню зі своїм найстаршим сином, суттєво поправив своє здоров’я та ще й зібрав матеріали про побут гуцулів і про опришків. На хвилі яскравих вражень, повернувшись додому, Коцюбинський написав повість «Тіні забутих предків», яка досі в нашій літературі вважається найкращою оповіддю про жителів Карпат. Про опришків та їхнього легендарного ватажка Олексу Довбуша письменник написати вже не встиг, бо з тяжкими серцевими приступами потрапив у клініку Образцова. Хоча це був найкращий клінічний центр Києва, допомогти письменникові не вдалося. він помер 25 квітня 1913 року. Похований у Чернігові, на Болдиній горі, яку дуже любив за життя.
«Дослідники».

Усе життя М. Коцюбинський перебував у постійному творчому пошуку: прагнув чогось нового, ще ним не звіданого. І в 1902 році він пише етюд «Цвіт яблуні» – твір, не схожий на жоден із попередніх. За словами академіка Єфремова, саме тоді Коцюбинський знаходить сам себе і утверджує свій «сонячний імпресіонізм». Це був остаточний перехід від реалізму до модернізму. З цього часу письменник усе частіше звертається до жанру новели.

Словникова робота

Новела - невеликий розповідний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним закінченням.

3.Перегляд світлин письменника «Фотоколаж»

 

Музей-садиба М. Коцюбинського Кабінет М. Коцюбинського

на річці Південний Буг у Вінниці З українськими письменниками


VІІ. Закріплення вивченого матеріалу

1. Обговорення епіграфа.
2. Повернення до тематичних питань (кожна група бере участь у вирішенні ключового питання - створенні мозаїки «Життя, творчість та еволюція світогляду М. Коцюбинського», дотримуючись хронології).

Очікувані результати: ключове слово – Сонцепоклонник (учні пояснюють значення слова)

3.Складання сенканів  

Пам’ятка!

Сенкан – це п'ятирядковий вірш

Передбачувані результати:

Імпресіонізм.

Лаконічний, чуттєвий.

Відтворює, відтінює, кольорує.

Мистецька течія в літературі.

Враження.

VІІІ. Підсумок уроку

1.Рефлексія (прийом «Закінчи речення…»). Оцінювання учнів

Для «Науковців»: переваги імпресіонізму полягають у…

Для «Біографів»: Лікувався М. Коцюбинський востаннє у…

Для «Дослідників»: імпресіонізм започаткувала новела…

2.Заключне слово вчителя

Сьогодні ми з вами створили мозаїку життя, творчості та формування світогляду людини, яка любила життя, любила природу та людей; шукала прекрасне там, де ніхто не знаходив. Михайло Михайлович зумів синтезувати традиції і новаторство, започаткувавши новий художній напрям – імпресіонізм – неповторний та оригінальний.

ІX. Домашнє завдання (диференційоване):

1.Вивчити всі терміни.

2. Прочитати новелу «Intermezzo».

3. Підібрати вислови відомих людей про М.Коцюбинського ( за бажанням).