Урок з всесвітньої історії на тему: "РОБІТНИЧИЙ І СОЦІАЛІСТИЧНИЙ РУХ У КРАЇНАХ ЄВРОПИ (друга половина XIX — початок XX ст.)"

                                                      План-конспект уроку

                                                               розробила вчитель історії та економіки

                                                               Ніжинської ЗОШ І-ІІІ ст. №1

                                                               Ніжинської міської ради Чернігівської області

                                                               Максимова Рімма Олександрівна

 

РОБІТНИЧИЙ І СОЦІАЛІСТИЧНИЙ РУХ У КРАЇНАХ ЄВРОПИ

(друга половина XIX — початок XX ст.)

Мета: ознайомити учнів з поширенням соціалістичних ідей у 50–60-хрр. XIXст.  та з

ідеями теоретиків європейського соціалізму щодо побудови "справедливого суспіль-

ства", розкрити суть діяльності І та ІІ Інтернаціоналів;  розвивати вміння аналізувати

історичні події та явища, працювати з історичними джерелами,  визначати роль особис-

тості в історії, робити висновки та узагальнення; виховувати в учнів толерантність,                                                                                            

повагу до чужої думки.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: підручник  Історія України: підруч. для 8 класу загальноосвіт. навч. закладів/О.В. Гісем, О.О. Мартинюк. — Х.: Вид-во «Ранок», 2016.; карти, роздавальний матеріал, портрети соціалістів-утопістів та теоретиків європейського соціалізму, виставка книг, схеми до уроку: "Організаційна структура І-го Інтернаціоналу", "Соціалізм XIXст."

Терміни та поняття: соціалізм, утопія, анархізм, анархо-синдикалізм, комунізм, політична боротьба, економічна боротьба.

Основні дати та події:

40–50-ті рр. ХІХ ст. – створення ідеології "робітничого комунізму"

1847р. – створення першої комуністичної організації "Союзу комуністів"

1864р. – створення І Інтернаціоналу

1876р. – розпуск І Інтернаціоналу

1889 – 1914рр. – роки діяльності ІІ Інтернаціоналу.                                 

Особистість в історії:  А. Сен-Сімон, Ш. Фур’є, Р. Оуен, К. Маркс,    П.-Ж. Прудон, Л.-О. Бланкі, Ф. Лассаль, М. О. Бакунін.

Хід   уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів.

      Вступне слово вчителя.   У котрий раз ми гортаємо сторінки історії. І ви вже знаєте, що вона насичена різноманітними подіями, більшість з яких відіграли важливу роль у розвитку суспільства, змінювали його, вчили людину відчувати свою значущість, боротися з несправедливістю, формувати демократичні цінності.

    Вчитель разом з учнями виводить формулу:                              

справедливість + суспільство = СПРАВЕДЛИВЕ  СУСПІЛЬСТВО   

! Робота з першоджерелами.                                                                                                    Витяг з " Утопії " Томаса Мора

  "Неодноразово та уважно спостерігаючи за квітучими сучасними державами, я можу переконано твердити, що вони є не що інше, як котрась змова багатіїв, які, прикриваючись ім’ям держави, піклуються про власну користь.

    …Провалитися мені на місці, якщо я знайду в них хоч якісь сліди справедливості й неупередженості… Яка ж це буде справедливість, якщо всі ці люди геть нічого не роблять або ж їхня діяльність не є необхідною для держави, а життя їхнє спливає серед блиску і розкоші… З іншого боку людей пригнічує безплідна та безприбуткова праця і вбиває думка про злиденну старість.

    …Я повністю переконаний, що розподілити все порівну і справедливо, а також щасливо керувати всіма людськими справами можливо лише взагалі знищивши власність. Якщо вона залишиться, то в найбільшої, найкращої частини людей назавжди залишиться тягар турбот і жебрацтва".

? - Який зміст ви вкладаєте у поняття "справедливе суспільство"?

      Слово вчителя.  Людство завжди проявляло інтерес до питань справедливого влаштування суспільних відносин, але в ХІХ ст. в Європі З’являються нові проекти соціалістичної перебудови суспільства. Чим це можна пояснити ?

Постановка  проблемного  питання:

       Чи  мають соціалістичні  ідеї  своїх  прихильників  сьогодні?  Чому?

ІІІ. Оголошення теми та мети уроку                                                                  

Учням демонструється тема та план уроку:                                                         

1. Поширення соціалістичних ідей у 50 – 60-х рр. ХІХ ст..                                      

2. Теоретики європейського соціалізму: К. Маркс, П.-Ж. Прудон, Л.-О. Бланкі,

Ф. Лассаль, М. О. Бакунін.                                                                                          

3. І Інтернаціонал. Заснування і діяльність  ІІ Інтернаціоналу.

IV. Вивчення нового матеріалу.

   1. Поширення соціалістичних ідей у 50-60-х роках XIX ст.   

        Слово вчителя.  Вперше слово «соціалізм» з’явилося у 20–30-ті рр..ХІХ ст             !    Робота над формуванням термінів та понять                              

 Соціалізм – вчення, теорія, за якої ідеалом вважається здійснення принципів справедливості, свободи й рівності, а також суспільний лад, що втілює ці принципи.

Соціалістичні ідеї як прагнення до справедливого су­спільного устрою, до щастя, поширювалися давно — ще в давньосхідних джерелах, у Біблії, у творах давньогрецьких філософів Платона й Аристотеля, в євангельському комунізмі перших християн.

Соціалістичні ідеї розвивались і в період пізнього серед­ньовіччя у творах   Т. Мора, Т. Кампанелли, просвітників XVII – XVIIIст.

У першій половині XIX ст. ідеї соціалізму вдосконалюва­лися, розроблялися як  ідеї справедливого суспільного ладу у творах  Анрі Сен-Сімона, Шарля Фур'є,  Роберта Оуена.

Завдання для експертної групи.

 Прослухайте доповіді й визначте:

Які спільні риси були характерні для всіх соціалістів-утопістів?

Анрі  Сен-Сімон (1760 – 1825). Народився у знатній сім'ї, здобув блис­кучу освіту, боровся на боці американ­ських колоніс­тів за незалеж­ність.

Суть поглядів виклав у трактаті "Про промислову систему":

1. Критикував тогочасне капіталістичне суспільство.

2. Намагався знайти способи справедливого соціального  устрою.

3. Всі люди повинні працювати

4. У новому суспільстві всі привілеї будуть знищені здібностями.

Шарль Фур’є (1772 – 1837). Народився у сім’ї крамаря. Став торговим службовцем.

Своє світобачення він описав у творі "Новий промисловий і суспільний світ", у

якому:

1. Критикував існуючий суспільний лад.

2. Уважав, що бідність суспільства породжується його багатством.

3. У своїх творах виробив детальний план побудови нового суспільства:

 - у новому суспільстві основою стануть фаланги, де об'єдна­ються підприємці й робітні люди;

 - члени фаланги житимуть у фаланстерах, де буде все не­обхідне для задоволення мате­ріальних і духовних потреб;

  - дохід фаланги розподіляти­меться на такі частини:

 - для забезпечення непрацездатних членів і тим, хто вклав кошти, — 1/3 прибутків;

- працівники за роботу і талант мали одержувати  2/3 прибутків;

- у фалангах буде забезпе­чено рівноправність жінок;

  - дітей навчатимуть не лише наукам, а й ремеслам;

 - майбутнє малював у фантастичних картинах.

4. Закликав усі верстви насе­лення забути взаємну воро­жість і ненависть,      об'єдна­тись у спільній праці.

5. Висунув ідеї колективної організації виробництва, вільної праці, усунення протилежностей між містом і селом, між фізичною і розумовою працею. Відкидав революційні методи боротьби, вважаючи, що «освічені буржуа» добровіль­но віддадуть необхідні кош­ти для побудови нового людського суспільства.

       Роберт Оуен  (1771 - 1858). Спершу керу­вав прядиль­ною фабри­кою у Великій Британії, потім став її власни­ком. У 1824 р. переїхав до США, де за­снував кому­ністичну грома­ду «Нова гар­монія», яка згодом розва­лилася, не ви­тримавши кон­куренції з боку великих під­приємств. Суть поглядів:

1. На своїй фабриці скоротив робочий день до 10,5 годи­ни, скасував штрафи, запро­вадив систему премій.

2. Критикував тогочасний суспільний лад.

3. Мріяв про створення нового суспільного ладу на основі спільної власності та спільної праці.

4. Уважав, що освіта і мораль­не виховання — способи вдосконалення суспільства.

5. Зробив спробу організувати комуністичну громаду, щоб перевиховати людей  для жит­тя на нових засадах, які стануть взірцем для інших.

Прогнозована відповідь члена експертної групи:

Для всіх соціалістів-утопістів характерні спільні риси:

1. Мирна пропаганда своїх ідей і побудова за вигаданою ними схемою нових установ, які повинні привести до нової організації людського суспільства.

2. Всі надії вони покладали на мирну перебудову суспільства.

3. Вони вважали, що свої плани та ідеї треба пропагувати серед різних верств населення і насамперед — серед ве­ликої буржуазії та правителів держав.

4. Вони гадали, що роз'яснювальна робота, приклад житія на нових засадах «добра та істини», нова гармонія відносин повинні змінити життя людей.

5. Усі вони критикували вади капіталістичного ладу.

6. Були впевнені, що ідеальне суспільство буде досягнуте освітою і моральними переконаннями.

7. Їхні погляди були утопічними (нездійсненними).

  !  Робота над формуванням понять і термінів

Утопія — назва неіснуючого острова, де немає приватної власності, а існують загальні

рівність і справедливість. Про цей острів писав на початку XVI ст. Томас Мор

?  Які  історичні умови склалися для поширення  соціалістичних ідей

Прогнозована відповідь:                                                                                             

Політичні умови. 50-ті роки XIX ст. — період реакції, при­душення передових суспільних рухів та ідей.  

    Економічні умови.

1. Це — період бурхливого розвитку промисловості й по­ширення ринкових відносин у сільському господарстві.

2. Зі швидким розвитком капіталізму розвивався і промис­ловий пролетаріат.

3. Зосередження робітників на великих підприємствах ство­рювало сприятливі умови для його організації та гурту­вання.

4. Розвиток транспорту і зв'язку створював сприятливі умови для об'єднання робітників як в одній країні, так і в міжнародному масштабі.

5. Посилилася політична боротьба, що значно підвищило інтерес європейських робітників до політичного життя, до зовнішньої політики їхніх урядів та ін.

!     Робота над формуванням понять та термінів

 Політична боротьба — це боротьба за владу.

Економічна боротьба — це боротьба за покращення матеріального становища і умов життя, за підвищення заробітної платні, скорочення робочого дня, поліпшення безпеки праці, скорочення штрафів тощо.

Слово вчителя

Теоретики європейського соціалізму

У середині XIX ст. створювалися різні теорії перебудови суспільства, вигадувалися способи звільнення від капіталіс­тичної експлуатації та гноблення, розроблялися моделі но­вого суспільного ладу. Теоретиками Європейського соціалізму були:  К. Маркс,     П.-Ж. Прудон,  Л.-О. Бланкі, Ф. Лассаль, М. О. Бакунін.

Завдання для експертної групи

Прослухайте доповіді й визначте:

У чому полягає відмінність базових цінностей ліберально-демократичної та комуністичної ідеології ?

             Карл Маркс (1818 – 1883) — один із засновників  «Союзу комуністів» (1847-1852 рр.) — першої організації робітників, 1-го Інтер­націоналу (Міжнародного товариства робітників), разом з Фрідріхом Енгельсом сформулював ідею соціалістичної ре­волюції та диктатури пролетаріату, вчення «комунізм».

      Сутність вчення Карла Маркса.

1. Із розвитком капіталізму зростає боротьба робітників за свої права. Ця   боротьба,

розвиваючись, веде до вищої форми боротьби — пролетарської революції.

2. У боротьбі створюється партія робітників, без якої вони не зможуть одержати

перемоги.

3. Переможна пролетарська революція знищить капіталізм і встановить диктатуру

пролетаріату.

4. Диктатура пролетаріату — неминучий період між капіталізмом і комунізмом, під

час якого у буржуазії відбирають її власність, що перетворюється на загаль­нонародну.

5. Єдиним послідовним революційним класом є робітничий клас, який веде за собою

непролетарські трудові елемен­ти — дрібну буржуазію міста і села. До них приєдну­

ється й частина інтелігенції.

6. У своєму творі «Капітал» розкрив сутність капіталістич­ної експлуатації, яка полягає

у привласненні  капіталіс­тами  неоплаченої  праці  робітників.  На  основі  розкриття

економічних  законів  розвитку  доводив  неминучість  заги­белі  капіталізму.

7. Свою економічну теорію К. Маркс зробив основою вчення про історичну немину-

чість і необхідність проле­тарської революції та встановлення диктатури проле­таріату.

8. К. Маркс розробив теорію і тактику інтернаціональної боротьби робітників.

             П'єр-Жозеф Прудон (1809 – 1865) — французький публіцист, економіст, соціо­лог, теоретик анархізму, розробив «теорію комформістів». Написав працю «Що таке власність» (1840 р.), у якій твердив, що власність — це крадіжка.

1. Висунув теорію анархізму — «знищення держави».

!      Робота над формуванням понять та термінів

          Анархізм — суспільно-політична течія, що проголошує своєю метою визволення особи від усіх різновидів еко­номічної, політичної та духовної влади, проповідує не­обмежену свободу особи, виступає проти держави як джерела всіх соціальних зол. Склався у 40-60-х роках XIX ст. Термін «анархізм» запровадив П.-Ж. Прудон.

     2. Виступав проти політичної боротьби, проти створення політичних партій,           проти страйків і профспілок.

     3. Висував проект економічної співпраці різних верств на­селення.

     4. Критикував велику капіталістичну власність.

     5. Виступав за збереження дрібної приватної власності.

     6. Убачав в Інтернаціоналі міжнародне кооперативне об'єднання, яке повинно забезпечити мирний перехід від капіталізму до соціалізму.

    7. Висував ідею, щоб до І-го Інтернаціоналу приймали лише людей праці, а 

«робітникам думки» — інтелігенції відмовляли.

     8. Висував проект ліквідації експлуатації через створення виробничих кредитних і споживчих асоціацій, безгрошо­вий товарообмін і мирне знищення держави.

      9. Уважав,  що  за  допомоги  спеціально  організованого на­родного  банку, який

видаватиме «даровий кредит», робітники зможуть придбати власні засоби виробництва

і стати ремісниками, а за допомоги «обмінних банків»  робітники збуватимуть   свою 

продукцію.   К. Маркс   у   праці   "Злиденність   філософії" (1847р.) критикував ідеї

Прудона.

              Луї-Огюст Бланкі (1805 – 1881) – французький соціаліст-утопіст,    учасник революції 1830 і 1848 рр., провів у тюрмах 37 років.

1. Був прихильником теорії Бабефа про класову змову.

2. Дотримувався тактики змови і революційного терору.

3. Успіх революції пов'язував із підготовленим бунтом таємної організації  революціо-

нерів, яких у вирішальний момент підтримають народні маси.

4. Виступав за створення майстерень, контрольованих робітниками і фінансованих

державою, де робітники працюватимуть відповідно до їхніх можливостей і одержува-­

тимуть платню залежно від їхніх потреб. Цей проект розробив у своїй праці «Організа-

ція праці» (1839 р.). Він теоретик «робітничого комунізму».

           Фердинанд Лассаль (1825 – 1864) - німецький дрібнобуржуазний соціаліст, організатор і керівник Всенімецького робітничого союзу, проповідував «реформізм».

1. Виступав за загальне виборче право, яке вважав універ­сальним політичним засобом

для визволення робітників від експлуатації.

2. Підтримував ідею створення державою асоціацій як «шлях уведення соціалізму».

3. Виступав за незалежність робітничого руху від лібераль­ної буржуазії.

4. Проповідував реформування держави і відмову від рево­люційної боротьби.

5. Засуджував страйки, негативно ставився до професійних спілок, засуджував як

марну та безнадійну боротьбу за підвищення заробітної платні.

            Михайло Олександрович Бакунін (1814 – 1876) - російський революціонер, теоретик анархізму.

1. Виступав за зруйнування будь-якої держави, за знищення всякої влади.

2. Був прихильником «стихійного бунту» народних мас. Уважав, що народ подібний до

порохової бочки і що достатньо іскри для революційного вибуху.

3. Заперечував необхідність участі робітників у політичній боротьбі, в парламентських

виборах.

4. Виступав за вирівнювання різних соціальних верств на­селення; для чого слід скасу-

вати право спадщини. Вва­жав, що із знищенням цього права автоматично буде знище-

но капіталізм.

5. Виступав проти створення самостійних централізованих партій.

6. Заперечував   необхідність   підтримки   робітниками національно-визвольних рухів.

7. Виступав проти вчення К. Маркса про класову боротьбу і диктатуру пролетаріату.

! Узагальнююча схема "Соціалізм ХІХ ст.."

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

! Робота над формуванням понять та термінів

Анархо-синдикалізм — політична течія в робітничому русі, яка була під впливом анархізму. Заперечували необхідність політичної боротьби, роль політичних робітничих партій, вважали вищою формою організації робітників профспілки.

Відмінність базових цінностей ліберально-демократичної та комуністичної ідеологій

Ліберально-демократична	Комуністична
1. Кожна людина – індивідуальність. 2. Суверенітет особистості. 3. Суспільство як сума індивідуальностей.  4. Інтерес усіх. 5. Плюралізм інтересів. 6. Пріоритет прав. 7. Пріоритет прав людини. 8. Поділ влади. 9. Підкорення меншості більшості з захистом прав меншості.	1. Соціальна людина. 2. Суверенітет народу. 3. Органічне суспільство. 4. Спільний інтерес. 5. Єдність інтересів. 6. Пріоритет суспільного блага. 7. Єдність прав та обов’язків. 8. Розподіл функцій. 9. Підкорення меншості більшості та ніяких прав меншості.

 

Висновки роблять члени експертної групи.

1. У марксистській літературі теоретичними джерелами марксизму вважають:

• німецьку класичну філософію (Г. Гегеля і Л. Фейєрбаха), вчення яких містили ідеї, що стали вихідним пунктом для створення марксистської філософії;
• англійську політичну економію (А. Сміта і Д. Рікардо), які довели, що джерелом усіх багатств є праця;
• французький утопічний соціалізм (А. Сен-Сімона, Ш. Фур'є, Р.Оуена).

2. Закордонні історики Європи вважають, що соціалізм XIX ст. черпав силу з чотирьох

джерел:

• християнського соціалізму;
• профспілкового руху;
• кооперативного руху;
• праць соціалістів-утопістів.

3.  І Інтернаціонал (Міжнародне товариство робітників).

Слово вчителя.   І Інтернаціонал був заснований 28 вересня 1864 р. на великому мітингу робітників різних країн у Лондоні. Розпущений у 1876 р.

Передумови створення 1-го Інтернаціоналу:

    1. Швидкий розвиток ринкових відносин у різних країнах світу.                                      2.     Швидке зростання чисельності робітників.

    3.     Погіршення економічних умов життя робітників.

    4.     Загострення політичної боротьби у різних країнах.

 !  Робота зі схемою.

Схема "Організаційна структура І-го Інтернаціоналу"

Міжнародний конгрес – Вищий орган І-го Інтернаціоналу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Було вироблено основні документи І Інтернаціоналу.

   Програма — «Установчий маніфест», який визначив мету й завдання  І  Інтернаціо-налу та методи досягнення цих завдань. Було визначено, що метою робітничого руху є його еко­номічне визволення, а засобом досягнення цієї мети — політична боротьба.                     

   Статут — «Тимчасовий статут Міжнародного товариства робітників», який визначив організаційні принципи по­будови цієї організації.

  До І Інтернаціоналу могли вступати організації різного типу — профспілки, кооперативні асоціації, освітні гуртки, різні товариства і т. д.

Наслідками створення І Інтернаціоналу було:

1. В єдину організацію об'єдналися робітники різних країн.

2. Було вироблено тактику економічної та політичної боротьби.

3. Було підготовлено грунт для створення партій робітни­чого класу в різних країнах.

4. Інтернаціонал організував і виховав кадри масових ро­бітничих партій, заклав основи діяльності цих партій.

5. Він сприяв поширенню передових суспільно-політичних ідей у різних країнах світу.

6. Інтернаціонал згуртував робітників різних країн, орга­нізовуючи міжнародну солідарність і взаємодопомогу в боротьбі з капіталізмом.

Передумови створення ІІ Інтернаціоналу:

1. Зростання чисельності робітників внаслідок бурхливого розвитку капіталізму в другій половині XIX ст.

2. Погіршення становища робітників:

• повсюдно зросли ціни на товари першої необхідності, зокрема у Великій Британії та Франції — на 18%,  у Німеччині — на 28 %,  у США — на 32 %;
• погіршились умови праці, зріс виробничий травматизм;
• зросло безробіття;
• робочий день сягав 12 годин.

3. Відбувалося могутнє піднесення страйкового руху.

4. У багатьох країнах виросли масові профспілки.

5. У багатьох країнах було створено національні партії робітничого класу:

в Німеччині (1869р.), Португалії (187.8р.), Данії (1878 р.), Франції (1879р.), Бельгії (1885р.), Норвегії (1887 р.) і т. д.     

Висновок роблять учні разом з учителем.

      До кінця 80-х років XIX ст. склалися сприятливі умови для скликання міжнародного

соціалістичного кон­гресу з метою тісної координації дій партій різних країн і об'єд-

нання їхніх зусиль для боротьби за права робітників.

Створення ІІ Інтернаціоналу

      ІІ Інтернаціонал було створено на міжнародному соціалістичному конгресі в Парижі 14 липня 1889 р. Мета створення 2-го Інтернаціоналу:

1. Зміцнити позиції робітничих партій у різних країнах і встановити зв'язки між собою.

2. Сприяти організації боротьби робітників за свої права.

3. Удосконалювати засоби і методи боротьби робітників.

4. Поширювати соціалістичні ідеї в різних країнах. На першому конгресі ІІ Інтернаціо-

налу було ухвалено рішення про щорічне проведення в усіх країнах масових робітни-

чих маніфестацій солідарності — 1 травня (у ро­ковини розстрілу і жорстокої розправи

з робітниками Чикаго (США) у  1886 р.).

 5.У другій половині XIX ст. робітничі партії в різних кра­їнах активізували свою         роботу:

• видавали десятки газет;
• вели виборчі компанії;
• зросло представництво партій у парламентах і місце­вих органах влади;
• зросли роль і чисельність профспілок;
• зміцніли існуючі робітничі партії, в ряді країн виникли нові (Росія, Австро-Угорщина, Болгарія);
• пожвавилася страйкова боротьба;
• у багатьох країнах робітники домоглися скорочення робочого дня з 12 до 11-10, а подекуди — навіть до 9-8 годин;
• у багатьох країнах робітники домоглись ухвалення за­конів про охорону праці, про розширення системи страхування;
• під впливом боротьби робітників за свої права покра­щилася система освіти і професійної підготовки. На початку XX ст. активізувалася боротьба:
• проти колоніальної політики урядів;
• проти мілітаризації;
• на підтримку національно-визвольної боротьби наро­дів Балканських країн проти Туреччини.

У ІІ-му Інтернаціоналі були представники різних напрямів: марксисти, анархісти,

анархо-синдикалісти, соціалісти, між якими точилася непримиренна боротьба, що привела до кризи 2-го Інтернаціоналу на початку XX ст., а 1914 р. — до його розпаду.

V.  Підсумки  уроку

Вирішення проблеми уроку:  Чи  мають соціалістичні  ідеї  своїх  прихильників сьогодні?  Чому?

Слово вчителя. Відповідь обґрунтуйте, використовуючи метод „Прес”:

Ми вважаємо…

… тому, що..

…наприклад…

Отже, (таким чином),

Я вважаю…

(Заслуховується декілька позицій. Іншим пропонується оформити їх у зошиті письмово. Робота учнів оцінюється і обґрунтовується вчителем).

  !   Учитель  узагальнює відповіді учнів, допомагаючи їм сформулювати висновки:

       У першій половині ХІХ ст. в європейських країнах виникають різні соціалістичні теорії побудови справедливого суспільства – суспільства рівних. Найбільш радикальною і непримиримою до інших теорій був марксизм. Для досягнення нового суспільного ідеалу марксизм пропонував насильницький, революційний шлях. Альтернативні соціалістичні теорії передбачали соціальні реформи як засіб суспільних перетворень. Обидва шляхи мали право на існування, адже вони націлювали передові сили суспільства на боротьбу за права робітників, за демократизацію існуючого ладу.

VI. Домашнє завдання

       Опрацювати відповідний матеріал підручника;

        1-ому варіанту: складіть таблицю "Погляди лідерів робітничого та соціалістичного  руху в країнах Європи".

 

Лідер руху	Основні погляди та ідеї
Маркс
Прудон
Бланкі
Лассаль
Бакунін

 

      2-ому варіанту: дайте письмову відповідь на питання: Які причини появи та поширення робітничого та соціалістичного руху в Європі?

 

      3-ому варіанту:   у ЗМІ знайти відомості про діяльність сучасної соціал-демократії в країнах Європи.