Урок 6. Японські народні казки «Іссумбосі, або Хлопчик-Мізинчик», «Момотаро, або Хлопчик-Персик» (1 за вибором учителя). Національний колорит японських казок.
Урок 7. Японська народна казка «Момотаро, або Хлопчик-Персик». Відображення любові до праці, кмітливості, сміливості, ставлення до природи в образі Момотаро.
Мета вивчення теми:
Очікуванні результати: засвоєння теми відповідно програми, емоційно-комфортне насичення уроку.
Учень (учениця):
Урок 6
Тема уроку за програмою. Японські народні казки «Іссумбосі, або Хлопчик-Мізинчик», «Момотаро, або Хлопчик-Персик» (1 за вибором учителя). Національний колорит японських казок.
Тема уроку для оголошення учням. Чарівний світ японських народних казок.
Мета уроку: познайомити учнів зі своєрідністю японської культури, національним колоритом японських казок; розвивати навички виразного читання, усного малювання та асоціативного мислення; формувати вміння цілісного аналізу тексту; навчати учнів розкривати головну ідею твору; виховувати повагу й інтерес самобутньої культури Японії, почуття дружби й краси, спостережливість, вдумливість.
Тип уроку: урок вивчення нових знань.
Ключові поняття: антитеза, алегорія, початкові поняття про оригінал і переклад.
Наочні засоби навчання: тексти казок, карта світу, ілюстрації із зображенням краєвидів, презентація Японії, фрагмент музичного твору.
Реалізація на уроці змістових ліній літературної освіти
Очікуванні результати.
Структура уроку
І. Організаційний момент.
ІІ. Мотивація навчальної діяльності: оголошення теми, мети, епіграфа уроку.
ІІІ. Сприйняття нових знань.
ІV. Закріплення вивченого матеріалу. Підсумкова бесіда.
V. Рефлексія.
VІ. Заключне слово вчителя.
VIІ. Домашнє завдання.
Хід уроку
Епіграф:
Якщо люди люблять квіти,
то кожна людина квітка.
Японська мудрість.
І. Організаційний момент.
ІІ. Мотивація навчальної діяльності: оголошення теми, мети, епіграфа уроку.
Сьогодні ми познайомимося ще з однією країною – Японією.
(показ презентації)
ІІІ. Сприйняття нових знань.
Із даних фрагментів складіть японські прислів’я та приказки. Як вони характеризують японський народ? Що цінують, поважають у цій країні?
Озирайся- на минуле, |
а людина – ім’я |
Усякі діла |
мале. |
Кого хоч день мав за вчителя, |
з малих починаються. |
Умій цінувати |
три роки голоду. |
Сокіл цінує свої крила, |
а очі розплющеними. |
Рік бунту - |
все життя поважай, як батька рідного. |
Рот тримай закритим, |
у непоказній оболонці. |
Перлина любить ховатись |
коли хочеш знати майбутнє. |
Усі свої цінності японці намагалися передати через зміст творів, особливо дитячих казок. Тож які вони, японські казки?
Чимало персонажів японських казок часто опиняються в скруті, з якої кінець кінцем виходять переможцями.
Художніми особливостями японських казок є:
1. Поетичність, ліризм. Досить часто до тексту казки включаються численні вірші, народні пісні тощо.
2. Почуття єдності з природою. Душу в японських казках мають не лише живі істоти, але й рос лини (квіти, трави, дерева), гори, скелі, струмки, водограї тощо. Не виключено, що це був вплив на японський фольклор анімізму, характерного для національної релігії сінто, як вважає більшість дослідників. А можливо, навпаки – японський давній фольклор свого часу вплинув на міфологію сінто.
3. Тісний зв’язок із національними обрядами, святами, господарською діяльністю людини. У японських казках постійно згадуються й описуються різнома-нітні національні свята та обряди: Танабата, Мідзуторі, Коромоґае, Ханамі, Цукімі тощо, а героями виступають не лише аристократи, але й селяни, рибаки, вуглярі, мисливці, збирачі хмизу та ін.
4. Жорстокість окремих вчинків героїв. Так, у казці “Каті-каті яма” (“Трісь-трісь гора”) борсук не лише замордовує бідолашну бабусю, але й готує з неї суп, яким частує дідуся.
5. Жіноча активність. У японських казках, на відміну від переважної більшості європейських казок, жінки майже завжди виступають у ролі не пасивних, а активних героїв.
Саме японські казки найчастіше з усієї японської літератури перекладалися іноземними мовами, а тому досить добре знані у світі. Так, наприклад, такі казки, як “Момотаро”, “Горобець з утятим язиком”, “Дід Ханасака”, “Каґуя-хіме – діва місячного сяйва” та інші часто входять до складу різних збірок казок та видань типу “Казки народів світу”. Українською мовою японські казки перекладали такі відомі вітчизняні фахівці, як І.П. Дзюб, О.І. Бондар, Є.П. Литвиненко та ін.
Давно колись жили собі дід і баба. От одного дня дід і каже:
— Чуєш стара? Я б так хотів, щоб у нас були діти!
— Авжеж, старий, це була б невимовна радість! — відповідає баба. Зітхнули вони і взялися до роботи: дід пішов збирати хмиз у гори, а баба — прати білизну в річці.
Пере вона білизну, пере, коли дивиться — злегка погойдуючись, пливе річкою великий-великий персик.
"Мабуть, дуже смачний!" — подумала баба і, виловивши персик з води, понесла додому.
Прийшов дід увечері з хмизом.
— Гарний персик, чудовий!
— То, може, покуштуємо? — запитала баба і взялася різати персик ножем.
Та раптом сталося чудо — щойно торкнулася вона персика, як щось закричало:"Ой, болить!" — із персика вистрибнув опецькуватий хлопчик.
— Ото несподіванка! — вигукнув дід.
— Це, певно, боги нам його послали! — зраділа баба.
Дід і баба назвали хлопчика Момотаро, тобто Хлопчик-Персик.
Момотаро ріс як на дріжджах: з'їсть одну чашку рису — стає вищим, з'їсть другу — стає ще вищим. По недовгім часі він перетворився у прегарного юнака.
Одного дня впав Момотаро на коліна перед дідом і бабою та й каже:
— Я вирушаю підкоряти Острів Чудовиськ. Спечіть мені, будь ласка, найбільших у Японії просяних коржів.
— Ну що ж, щасливої тобі дороги! Тільки пильнуйся!
Баба спекла хлопцеві найбільших у Японії смачних коржів, а дід подарував йому хустину — зав'язувати голову, щоб піт не стікав на чоло, шаровари і меч.
На околиці села Момотаро зупинив собака й спитав:
— Момотаро, куди це ти вирядився?
— Підкоряти Острів Чудовиськ.
— Тоді і я піду з тобою. Тільки дай мені найбільшого в Японії коржа.
— Гаразд, будь моїм слугою, — сказав Момотаро, вийняв з торби просяного коржа і дав собаці.
Тепер вони йшли вдвох.
У передгір'ї зустрівся їм фазан.
— Момотаро, дай і мені просяного коржа,— попросив він.
— Гаразд, бери коржа і будь моїм слугою!
Коли Момотаро з двома слугами опинився глибоко в горах, трапилася їм по дорозі мавпа.
— Момотаро, і я хочу стати твоїм слугою!
— Гаразд, ось тобі корж!
Нарешті добулися вони вчотирьох до Острова Чудовиськ.
Перед великою чорною брамою стояв вартовий — червоношкіре чудовисько.
Фазан злетів у повітря і видзьобав йому око. А тим часом мавпа перестрибнула через браму і відсунула засув.
— Я — найсміливіший у Японії Момотаро! Чудовиська, приготуйтеся до бою! — піднявши меча, закричав Момотаро і вбіг у двір.
— Рятуйте! — заверещав вартовий і, затуляючи око лапою, побіг до своїх.
— Що це за Момотаро?! Ану забирайся геть! — закричали чудовиська, вистромивши уперед залізні списи.
Та фазан кинувся дзьобати їм очі своїм довгим дзьобом, мавпа — дряпати обличчя кігтями, а собака — кусати за ноги.
— Ой, болить! Рятуйте! — волали переможені чудовиська, їхній вожак упав навколішки перед Момотаро і заблагав:
— Прошу тебе, не вкорочуй нам життя! Віднині ми перестанемо чинити людям зло. А за це віддамо тобі всі скарби.
— Гаразд, нехай буде по-твоєму, — погодився Момотаро. Чудовиська навантажили візок скарбами, і троє слуг Момотаро притяглії його в село.
— А таки наш Момотаро найсміливіший у Японії! — раділи дід і баба, плескаючи в долоні.
Білі |
|
Червоні |
|
Жовті |
Момотаро мавпи фазана собаки
|
Чорні |
|
Зелені |
|
|
|
|
|
|
|
Сині |
|
ІV. Закріплення вивченого матеріалу. Підсумкова бесіда.
Вправа «Незакінчене речення…»
VІ. Заключне слово вчителя: А тепер візьміть у ліву долоньку, вона ближче до серця, ті знання, які у вас є. У праву – ті знання, які отримали сьогодні. З’єднайте долоньки і покладіть їх до душі. І пам’ятайте, за добро – добром платять. Залишайтеся добрими, ніжними до самих себе і до всіх, хто вас оточує.
VIІ. Домашнє завдання. Скласти план до казки та намалювати ілюстрацію.