До розіграшу
залишилось:
11 днів
Конкурс розробок «Вчительська десятка»
Розробки додавай – подарунки вигравай!

Урок. "Засідання Ради Європи" 10 клас

Про матеріал

Розробка уроку у 10 класі на тему:"Країни Європи. Загальна характеристика регіону, його склад. Населення, міста. Характеристика господарства країн та значення інтеграційних процесів у його формуванні. Субрегіони Європи. Західна Європа".

Урок складається з характеристики загальних особливостей регіону, ПГП, ЕГП, історії формування, характеристики населення Європи, промислового комплексу, сільського господарства та сучасного поділу.

Перегляд файлу

                                       ЗАСІДАННЯ  РАДИ  ЄВРОПИ                  10 клас 

 

Тема: Країни Європи. Загальна характеристика регіону, його  

           склад. Населення, міста. Характеристика  господарства  

           країн та значення інтеграційних процесів у його

           формуванні. Субрегіони Європи. Західна Європа.

Мета:

Дати загальну характеристику регіону, його складу, господарству,             населенню, містам. Показати значення інтеграційних процесів у  формуванні господарства Європи. Вчити учнів визначати сучасний регіональний поділ європейських країн.

Розвивати мислення учнів шляхом організації роботи по розв'язуванню нетрадиційних задач і проблем, удосконалю­вати вміння аналізувати, показувати, переконувати, сприяти розвитку емоційної сфери особистості учнів, пізнавального інтересу до географічних знань.

Сприяти вихованню інтернаціональних почуттів, інтересу до пізнання життя інших народів і країн; виховувати відповідальність, організованість, самостійність, почуття колективізму.

Тип уроку. Засвоєння нових знань

Обладнання. Політична карта світу, прапори країн Європи, атласи, контурні карти, ноутбуки з виходом до мережі Інтернет, інтерактивна дошка, проектор, таблички з написами запрошених гостей:

- менеджер регіонального розвитку;

- демограф;

- еколог;

- політолог;

- ресурсознавець;

- економіст у галузі промисловості й транспорту;

- економіст у галузі сільського господарства.

                                                   Хід уроку

 

  1.  Організаційна частина

Клас оформлено відповідно до засідання за круглим столом, на стінах прапори країн Європи, на інтерактивній дошці слайд: «Політична карта Європи».

Учні поділені на сім творчих груп, у кожній групі ноутбук має вихід до мережі Інтернет. Назви груп співпадають з специфікою запрошених гостей.

 

     2.    Актуалізація опорних знань учнів

На якому материку ми живемо? В якій частині світу? Що означає слово "Європа"? (Захід) (перегляд видеороліку «Країни Європи» - 3 хв.)

  • Що таке економіко – географічне положення регіону?

 Еконо́міко-географі́чне поло́ження (ЕГП) – один із видів загального географічного положення – це положення певного економіко-географічного об'єкта щодо інших об'єктів, які мають для нього господарське значення (транспортних шляхів, державних кордонів, населених пунктів, джерел сировини та енергії).

  • Що таке політико – географічне положення регіону?

Політико-економічна оцінка державних кордонів:  рівень економічного розвитку сусідніх країн, спільні кордони з тісними політичними та економічними партнерами, спільні кордони з країнами інших політичних та економічних блоків.   Положення відносно транспортних коридорів, ринків сировини та збуту товарів: вихід до моря,  торгівельні відносини з сусідами, забезпеченість власною сировиною.

 Положення відносно «гарячих точок» планети: гарячі точки у прикордонних країнах, військово-стратегічний потенціал країни, військові бази за кордоном, участь країни в конфліктах, миротворчих операціях.

  1. Оголошення теми, мети уроку

Наше завдання сьогодні – дати загальну характеристику країн Європи. Запрошені на Засідання Ради Європи гості (перерахувати), познайомлять нас зі складом, господарством, населенням, містами, сучасним регіональним поділом Європи. А також ми повинні визначити шлях подальшого розвитку європейських країн. Отож, запишемо число, тему і план уроку-засідання.

                                                     План

1. Загальна характеристика регіону, його склад.

2. Населення, міста.

3. Господарство:

а) промисловість;  б) сільське господарство.

4. Регіональний поділ країн Європи.

  1. Вивчення нового матеріалу.

Кожна група мала випереджальне завдання щодо тематики доповіді. Учні вивчили надане їм питання, за допомогою мережі Інтернет, вибрали головне,  створили інтерактивні схеми, та відповідаючи на питання демонструють слайди, схеми, реальні відеороліки у ютубі, он-лайн – факти життя країн Європи.

Доповіді запрошених гостей

Менеджер регіонального розвитку розповідає про: склад регіону,  ЕГП       

          (використовуються відеоролики, схеми, презентації).

                     

                

 

                     ЗАГАЛЬНІ  ВІДОМОСТІ  ПРО  РЕГІОН

 

 

         

 

           

    ЕКОНОМІКО – ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ КРАЇН ЄВРОПИ

 

 

Європа розташована в середній частині материкової Північної півкулі. Її площа становить близько 10 млн. км2. Найближчий материк – Африка. У районі Гібралтарської протоки відстань до неї становить 15-20 км. Разом із Дарданеллами й Босфором ця протока є найважливішим вузлом військово-транспортного контролю в цьому регіоні.

Географічне положення Євро­пи характеризується такими рисами: основна частина території розташована в помірному поясі; має надзвичайно сприятливе приморське положення (крім окремих районів її східної частини); розташована на перетині міжнародних шляхів сполучення; в останні роки міждержавні відносини всередині регі­ону покращилися, це пов’язано з розпадом світової соціалістичної системи (при цьому можна відзначити як тактичні втрати – вогнища напруженості на території колишнього СРСР та Югославії, так і стратегічні надбання – за­кінчення протистояння між Заходом і Сходом); регіон можна назвати «про­атлантичним» (понад 20 країн входять до складу НАТО, більшість інших співпрацюють із цією військово-політичною організацією); сусідні регіони мають нижчий рівень економічного розвитку, але володіють значними при­родними ресурсами.

Загальна площа земельного фонду Європи становить близько 10 млн. км2, або 1000 млн. га. На одного європейця припадає приблизно 1,5 га землі, це значно більше, ніж в Азії, але набагато менше, ніж у Північній Америці. Близько половини земель належать до сільськогосподарських угідь.

Лісистість Європи перевищує 30 %. Вона є особливо великою в північній її частині. Найкраще лісовими ресурсами забезпечена європейська частина Росії, Фінляндія та Швеція.

У Європі простежується закономірне зменшення річкового стоку із заходу на схід і з півночі на південь. Річками й озерами природа щедро нагородила Північну Європу, а також окремі райони Східної Європи.

 

 

   ЕТАПИ ФОРМУВАННЯ СУЧАСНОЇ ПОЛІТИЧНОЇ КАРТИ ЄВРОПИ

    до 1939 року         1939-середина     50-80-ті    з середини 80-х років

                            50-х років

 

 

 

        (перегляд відеоролику  «Сучасна політична карта Європи» – 3 хв.)

           Еколог - про природні умови європейських країн

 

 

                  По ходу доповідей учні заповнюють таблицю.

 

                                  ЕГП.     Природні умови

Позитивні риси

                                         Негативні риси

...

...

 

     

 

Демограф. Розповідає про населення і міста. Учні по атласу простежу­ють доповідь, роблять позначки.

У Європі проживають понад 700 млн. жителів. Середня густота на­селення – 70 осіб/км2 (включаючи Росію з показником по всій країні у 8 осіб/км2). Найбільш густо заселена центральна частина Західної Європи, де є країни з густотою в 300 осіб/км2 і більше.

Рівень урбанізації Європи є одним із найвищих у світі – 70,3 % населен­ня проживає в містах. Найбільші показники в центральній частині Західної Європи. Відносно низький рівень урбанізації на півдні Європи.

Особливу роль у регіоні відіграють великі міські агломерації. Найбільші з них – Лондонська (12 млн. осіб), Рейнсько-Рурська (11 млн. осіб), Москов­ська й Паризька (понад 10 млн. осіб кожна). Ланцюжок агломерацій, роз­ташованих уздовж Рейну (Кельнська, Ессенська, Дюссельдорфська, Дуй­сбурзька тощо), а також ряд міст Нідерландів (Амстердам, Роттердам тощо) утворюють Прирейнський мегалополіс із населенням у 30 млн. осіб. Інший мегалополіс – Локлів – сформувався на території Англії.

Національний склад населення є досить складним. Більша частина жи­телів розмовляє мовами, що належать до індоєвропейської сім’ї (романська, слов’янська й германська групи).

Найбільші народи Європи – німці, росія­ни, італійці, французи й англійці. Основна релігія жителів регіону – хрис­тиянство, причому тут представлені всі три його гілки. У цих країнах низька народжуваність і відносно висока смертність. Разом ці показники дають незначний природний приріст, а в ряді випадків від’ємний. Частка населення молодшої вікової групи, як правило, становить менше 20 % і продовжує скорочуватись. Частка населення середнього віку становить 60 % і вище. Зростає частина старшої вікової групи – населення цих країн старіє. У Західній Європі помітно переважають протестанти і католики, у Централь­ній – католики й православні, а в Східній – православні. У Південній Європі є представники ісламу, вони переважають в Албанії, Боснії та Герцеговині.

 

                         НАСЕЛЕННЯ КРАЇН ЄВРОПИ

 

 

 

          (перегляд відеоролику  «Населення Європи» – 1 хв.)

    

 

  

 

  

 

Ресурсознавець

У розмову включається ресурсознавець. Аналізує ресурси Європи. Результатом є записи учнів про найбільш ресурсозабезпечені країни.

 

        

            ПРИРОДНІ РЕСУРСИ КРАЇН ЄВРОПИ

 

                      МІНЕРАЛЬНІ РЕСУРСИ

 

Мінеральні ресурси Європи є досить різноманітними, але досить виснажені, особливо в західній частині. Щоб забезпечити економіку регіону, власних запасів недостатньо. Із паливних корисних копалин у Європі найбільш значними є покла­ди вугілля (Росія, Україна, Польща, Німеччина та ін.). Запасів «чорного золота» найбільше в Росії (Волго-Уральська нафтогазоносна область, Північний Кавказ), Великій Британії та Норвегії (шельф Північного моря). Природний газ залягає в надрах Росії, Норвегії та Нідерландів.

У Південній і Центральній Європі, а також у Росії є великі родовища рудних корисних копалин, наприклад ртуті, мідних руд, вольфраму, свинцю, цинку. Сировиною для виробництва чавуну й сталі краще забезпечені Україна, Росія, Швеція, Франція, Люксембург. Світове значення мають родовища залізних руд: Курська магнітна аномалія, Криворізький і Лотаринзький басейни.

У групі нерудних корисних копалин особливе значення має хімічна сировина, насамперед сірка, фосфати, калійні й кухонні солі. Так, на фосфати багаті «під­земні комори» Росії, на сірку – Польщі, України (Передкарпаття), калійних солей багато в Німеччині, Білорусі та Росії (Урал), кухонної солі в Україні (Дон­бас), Росії (Урал), Польщі. Але особливо великими є запаси різноманітних буді­вельних матеріалів: мармуру, граніту, туфу, цементної сировини.

 

 

            

 

   (перегляд відеоролику  «Рекреаційні ресурси країн Європи» – 2 хв.)

 

Економіст у галузі промисловості и транспорту

Завдання.  Відмітити на контурній карті найважливіші галузі промисловості та їх територіальну організацію.

Для більшості країн Західної Європи властиві всі риси галузевої струк­тури господарства розвинених країн. Для промисловості Європи, особливо її Центральної та Західної частин, характерне різке переважання обробних галузей, розвиток галузей, що спираються на висококваліфіковані трудові ресурси, високий рівень технічної оснащеності, висока якість продукції.

У промисловості також відбулося різке скорочення частки видобувних галузей і зросло значення електроенергетики, машинобудування та хімічної промисловості. Особливо швидко розвиваються новітні виробництва в авіа­космічному машинобудуванні, електроніці, електротехніці, тонкій хімії та хімії органічного синтезу. У той самий час багато традиційних галузей перебувають у застої, наприклад чорна металургія, легка промисловість, суд­нобудування, нафтохімія.

Значно більшу роль традиційні галузі відіграють у господарстві Централь­ної та Східної Європи, у той же час тут починають розвиватися новітні виробництва. Найбільшу роль вони відіграють в економіці Чехії, Угорщини, Польщі, Словенії.

Промислові підприємства розміщені на території регіону нерівномірно. Найбільша їхня концентрація спостерігається в так званій «центральній осі розвитку», що охоплює територію Бельгії, Нідерландів, Люксембургу, біль­шу частину ФРН й Англії, схід Франції, північ Італії, захід Австрії та Швей­царію. Саме тут сформувалися найбільші промислові райони Європи — Рур­ський, Паризький, Лондонський, Роттердамський, Північно-Італійський, Ронський і Штутгартський. Енергетичне господарство Європи орієнтоване як на власну, так і на ім­портну сировину. Видобуток кам’яного вугілля постійно зменшується. Най­більше його в Росії, Польщі, Німеччині, Україні та Великій Британії, зростає імпорт цього енергоносія зі США й Австралії. Основну частину власної нафти забезпечують Росія, Велика Британія та Норвегія. Найбільше природного газу добувається на шельфі Північного моря (Велика Британія, Норвегія), у Росії та на території Нідерландів. Значні обсяги «блакитного палива» і «чорного золота» надходять з азіатської частини Росії та країн Північної Африки.

Європа виробляє четверту частину електроенергії світу. Найбільших успі­хів у галузі досягли країни Західної Європи. Середньорозвинені й постсоці­алістичні країни трохи відстають. Переважають теплові електростанції, але для ряду держав характерна висока частка ГЕС і АЕС.

Металургійний комплекс регіону орієнтується як на власну, так і на ім­портну руду. Багато великих металургійних комбінатів Західної Європи роз­ташовано в портових містах. У зв’язку з конкуренцією, що постійно зростає, галузь переживає не найкращі часи. Більш сприятлива ситуація в кольоровій металургії. Так, виробництво алюмінію значною мірою спирається на місцеву сировину (Росія, Греція) і джерела дешевої електроенергії (Норвегія, частково Франція).

Найбільш вагомий внесок у загальні обсяги промислового виробництва робить машинобудування. Особливістю цієї галузі є виробництво високоякіс­ної продукції середньої та високої складності. В останні роки країни регіону докладають значних зусиль, щоб наздогнати США та Японію у виготовленні сучасної наукоємної продукції. Насамперед це стосується електроніки, авіа­будування.

Друге місце за значенням посідає хімічна промисловість. Останнім часом географія галузі зазнала змін. Явними лідерами у виробництві як традиційних, так і нових видів продук­ції є Німеччина і Франція. Тут виробляють барвники й пластмаси, добрива й синтетичні волокна. Швейцарія є визнаним центром виробництва лікар­ських засобів, у Росії розвинені нафтохімія та основна хімія. У північній час­тині Європи особливе значення має лісохімія й виробництво добрив.

Найдавнішою галуззю в регіоні є легка промисловість. Зараз вона зазнає не найкращих часів.

 Виробництво трудомістких виробів масового попиту, особливо верхнього одя­гу, тканин і повсякденного взуття, перемістилося до країн Азії. Західна Європа спеціалізується на випуску дорогої продукції — високоякісного одягу, взуття. Європейцям вдалося зберегти свої позиції у виробництві вовняних тканин, виро­бів із хутра, килимів. У ряді країн Центральної Європи збереглися виробництва масової продукції.

Серед інших галузей промисловості треба відзначити високий рівень роз­витку харчової промисловості. Більшість країн Європи забезпечують насе­лення регіону основними продуктами харчування, а молочних і м’ясних ви­дів продукції тут виробляють із надлишком. Однією з найважливіших галузей Північної Європи та Росії є лісова й де­ревообробна. По всьому світі звідси розходяться ділова деревина, будівель­ні матеріали, картон, папір. Справжнім «деревопереробним цехом» Європи можна назвати Швецію, Фінляндію та Росію.

ПРОМИСЛОВІСТЬ КРАЇН ЄВРОПИ

  

 

        (перегляд відеоролику  «Господарство країн Європи» – 2 хв.)

 

      Економіст у галузі сільського господарства

 

       СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО КРАЇН ЄВРОПИ

 

 

Завдання учням. Заповнити таблицю.

 

                             Типи сільського господарства Європи

Країни з переважанням тваринництва

Країни з переважанням

 рослинництва

...

...

Високим рівнем розвитку й великими масштабами виробництва характеризується сільське господарство. Особливо це характерно для Західної Євро­пи, де переважають великі господарства з вузькою спеціалізацією та високою продуктивністю праці.

Спеціалізацію та розміщення сільськогосподарського виробництва обумо­вили особливості природних і соціально-економічних умов. У його структурі переважає тваринництво молочно-м’ясного напрямку. Західна Європа дає    20 % м’яса (переважає яловичина й свинина) і 30 % молока, виробленого у світі, хоча в цьому регіоні проживає лише близько 7 % населення Землі.

Інтеграційні процеси в межах ЄС дозволяють поглибити міжнародний по­діл праці всередині регіону, призводять до оптимізації розміщення галузей господарства, скорочення витрат. Однак при цьому можуть постраждати не досить ефективні виробництва.

Політолог

Кожному учневі роздається схема поділу Європи. Європейський регіон найбільшого континенту світу Євразії в останній час зазнав великих політичних та економічних змін.

 

Донедавна на карті Європи були дві великі групи країн, які значно відрізнялися суспільно-політичним ладом та рівнем економічного розвитку. У вітчизняній літературі їх називали капіталістичними (сучасна назва – країни ринкової економіки) і соціалістичними (тепер – країни з плановим централізованим господарством).

Умовно сучасна Європа складається з двох великих субрегіонів: західного, до якого належать країни з ринковим господарством, і східного, що включає постсоціалістичні країни.

На відміну від Західної Європи, Східна переживає важкі часи політичної та суспільно-економічної дезінтеграції. Не тільки окремі постсоціалістичні країни намагаються "дистанціюватися" одна від одної; розпадаються й окремі країни: СРСР, СФРЮ, ЧССР. Найменш вразливим виявився розпад ЧССР, що перетворилася на дві держави – Чехію та Словаччину – з мінімальними негативними наслідками для економік обох країн. Складний цей процес у колишньому СРСР, ще складніший – у Югославії.

З огляду на рівень економічного розвитку в післявоєнний період західноєвропейські країни можна поділити на три групи.

Першу утворюють чотири такі високорозвинені країни, як ФРН, Франція, Великобританія та Італія. На "велику четвірку" припадає більше третини території і дві третини населення Західної Європи. Хоча частка цього регіону у ВНП і промисловій продукції серед розвинених капіталістичних країн світу знизилась порівняно з шістдесятими роками, держави концентрують у своїх руках величезну економічну могутність. Головною "винуватицею" тенденцій до зменшення питомої ваги "четвірки" в західно­європейській економіці є Англія, частка якої від 1960 р. змен­шилась у ВНП Західної Європи на 25%, зокрема в промисловій продукції – на 30%. Водночас частка Франції та Італії у ВНП за цей період трохи підвищилась.

Найбільш розвиненою і стабіль­ною в економічному розвитку залишається ФРН, частка якої в західноєвропейському ВНП становить приблизно 20%. На незмінні економічні переваги ФРН серед країн Західної Європи не вплинуло навіть об'єднання її з НДР, що зумовило використан­ня величезних ресурсів для "підтягування" економіки останньої. Таке стабільне провідне місце ФРН у регіоні забезпечується її високим промисловим потенціалом, науково-технічним і технологічним розвитком, висококваліфікованою робочою силою, а також вдалим щодо вимог НТП становищем та місцем у міжнародному поділі праці й іншими обставинами.  

Другу групу країн утворюють малі високорозвинені країни Півночі та Центру континенту, зокрема Бельгія, Голландія, Люксембург, Данія, Швеція, Норвегія, Ісландія, Фінляндія, Швейцарія та Австрія. Вони стабільно зберігають свої позиції в регіоні, про що свідчить їх частка у ВНП, яка була й залишається в межах 21-22%. Це означає, що друга група країн як ціле розвивалась за останні ЗО років темпами, які відповідали темпам зростання західноєвропейської економіки. І все-таки Бельгія, Голландія, Фінляндія та Австрія свою питому вагу підвищили, решта – трохи знизила.

Незважаючи на скромну питому вагу кожної країни в регіоні, деякі з них мають сильні позиції в окремих галузях (Швеція – у виробництві автомобілів, Голландія – в електроніці тощо). Вдалий вибір багатьма з цих країн спеціалізації, їхня широка участь у міжнародному поділі праці, нагромаджений досвід промислового розвитку і постійне його збагачення, а також випереджаючий запас науково-технічних і технологічних досягнень забезпечують їм стабільні позиції в економіці Західної Європи і на світовому ринку. Провідну роль відіграють могутні національні і міжнародні монополії.

Третя група країн (Іспанія, Португалія, Греція, Мальта й Ірландія) характеризується помітно нижчим рівнем продуктивних сил та економіки загалом. Проте за останні 50 років вони розвивалися досить високими темпами (особливо Іспанія та Греція), й тому дещо збільшили свою питому вагу в економіці регіону.

 

Крім трьох названих груп, у західноєвропейському регіоні є так звані "карликові держави" (Андорра, Ватикан, Монако, Ліхтенштейн, Сан-Маріно). Хоч їх внесок у виробництво незначний, вони відіграють відчутну роль у системі економічних відносин регіону, зокрема в кредитно-фінансовій сфері. Завдяки сприятливим умовам у цих країнах активно діють і процвітають численні фінансові групи.

 

       

 

У сучасному світовому господарстві східноєвропейські країни належать до держав із середнім рівнем економічного розвитку. Нині — це країни з перехідною економікою.

 

                                СХЕМА СУЧАСНОГО ПОДІЛУ ЄВРОПИ

 

Східна

Центральна

Північна

Західна

Південна

Росія (європейська частина), Білорусь, Молдова,

Україна.

Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Словенія, Румунія,

Болгарія.                                

 

 

Ісландія, Данія, Швеція, Норвегія,

Фінляндія,

Країни  Балтії: Естонія, Литва, Латвія.

ФРН, Франція, Монако, Великобританія, Ірландія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Ліхтенштейн, Австрія, Швейцарія.

Португалія, Іспанія, Андорра, Італія,

Греція,

Мальта, Ватикан,

Сан-Марино,

Албанія, Боснія і Герцеговина, Хорватія, Македонія, Югославія.  

 

          

 

          

 

 

 

                               (перегляд відеоролику  «ЄС» – 2 хв.)

V. Закріплення нового матеріалу

 

  1.  Робота з тестами, тренінги за картою.

             

2. Диспут. Визначення подальшого шляху розвитку Європейських країн.

 

VI. Підсумок уроку

 

  • Європа – західний регіон материка Євразії, який охоплює площу близько 10 млн. км2 з населенням понад 800 млн. осіб.
  • Суттєві зміни на політичній карті Європи відбулися в кінці 80-х – на початку 90-х років XX ст.
  • У результаті інтеграції утворився Європейський Союз, до якого нині входять 27 країн і де діє єдина валюта.
  • Економіка більшості країн Європи характеризується як ринкова, соціально орієнтована.
  • Європейський регіон посідає провідне місце у світі за економічними показни­ками.
  • Україна розвиває з європейськими країнами різноманітні форми зовніш­ньоекономічних зв’язків. В останні роки зростає їхня роль у зовнішній тор­гівлі країни. Так, до країн ЄС експортується чверть українських товарів, а імпорт становить майже третину. Найбільше до України надходить облад­нання, машин і транспортних засобів, зростають закупівлі полімерних мате­ріалів, фармацевтичної продукції та паперу.
  • Інтеграція країн Європи – позитивна тенденція в розвитку господарства країн регіону.

 

VII. Домашнє завдання

 

За підручником §§ 23, 24, запис у конспекті.

 

Творче завдання:

  • по закінченні теми надати сконстру­йовані герби об'єднаної єдиної Європи ( в електронному вигляді з поясненням);
  •        вибрати тему дослідження у проекті «Європа: погляд  старшокласника».

 

 

Станьте першим, хто оцінить розробку

Щоб залишити свій відгук, необхідно зареєструватись.

Дякуємо! Ми будемо тримати Вас в курсі!
doc
До підручника
Соціально-економічна географія світу. (рівень стандарту, академічний рівень ) 10 клас (за редакцією Яценка Б. П.)
Додано
28 січня
Переглядів
667
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку