Урок "Здоровий спосіб життя. Принципи здорового способу життя"

Про матеріал

Мета:

Освітня: сформувати в учнів поняття про здоровий спосіб життя; наголосити на необхідності дотримання принципів здорового способу життя; навчити, що потрібно робити в разі погіршення самопочуття;.

Розвиваюча: розвивати уяву дітей про здоров'я, здоровий спосіб життя, його принципи;

Виховна: виховувати прагнення берегти своє здоров'я, зважаючи на його цінність і важливість для людини

Перегляд файлу

Урок 1

Тема: Здоровий спосіб життя. Принципи здорового способу життя

Мета уроку: сформувати в учнів поняття про здоровий спосіб життя; наголосити на необхідності дотримання принципів здорового способу життя; навчити, що потрібно робити в разі погіршення самопочуття; виховувати прагнення берегти своє здоров’я, зважаючи на його цінність і важливість для людини.

Обладнання: фотографій і плакати, що ілюструють здоровий спосіб життя; підручник, робочий зошит, пам’ятка правила користування термометром.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів і мотивація навчальної діяльності

  1. «Асоціативний кущ».

Складання схеми за асоціаціями учнів до поняття «здоров’я».Приклади відповідей учнів: радість, добрий настрій, фізкультура, загартовування,добре самопочуття, профілактика.

  1. Проблемні запитання.

— Чи впливає спосіб життя людини на стан її здоров’я?

— Чому при інфекційних захворюваннях хворим не можна контактувати зі здоровими людьми?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Діти, а що ви чули про здоров’я та його складові в молодших класах? Спробуйте продовжити речення:

  • Щоб здоров’я добре мати, слід про нього змалку … (дбати)
  • Кожний ранок обливатись і зарядкою…(займатись)
  • У дворі щодня гуляти, повноцінно їсти й … (спати)
  • Добре мити всі продукти, досхочу вживати … (фрукти)
  • За зубами доглядати, дірочки всі … (залатати)
  • Будете це все робити – перестанете … (хворіти).

Молодці! Отже здоров’я – це те, без чого людині дуже складно активно і щасливо жити. Сучасна наука налічує близько 300 визначень цього поняття.

Здоров’я – стан цілковитого фізичного, душевного та соціального благополуччя, а не тільки відсутність захворювань та фізичних вад.

  1. Основні складові здоров’я. (Складання схеми, робота з термінами.)

Учні самостійно конспектують визначення складових здоров’я за підручником.

2. Чинники здоров’я. (Пояснення.)

3. Принципи здорового способу життя

Запитання до учнів

       Яким має бути спосіб життя людини, щоб зберегти своє здоров’я?

Отже, принципами здорового способу життя є:

• збалансоване харчування;

• раціональний розпорядок дня;

• загартовування;

• оптимальний психологічний мікроклімат у родині й оточенні;

• сформовані гігієнічні навички;

• відсутність шкідливих звичок;

• оптимальний руховий режим;

• позитивний настрій;

•духовність.

Запитання до учнів

— Чи можна будь-який спосіб життя назвати здоровим, якщо людина хворіє? Чому?

— Як впливає спосіб життя на здоров’я? Наведіть приклади.

Запитання до учнів:

— Яким має бути спосіб життя людини, щоб зберегти здоров’я?

4. Ознаки погіршення самопочуття. («Мозковий штурм».)

Учні визначають ознаки поганого самопочуття за власним досвідом та матеріалом підручника. Складання загальної схеми на дошці.

Запитання до учнів:

— Чи можна йти до школи, якщо наявні такі ознаки?

5. Демонстрування і пояснення, як користуватися ртутним та електронним термометром.

Правила й техніка вимірювання температури тіла за допомогою медичного термометра.

Термометр слід зберігати в склянці або скляній банці об`ємом 200 грам. На дно її треба покласти шар вати. Склянка або банка на ½ або ⅔ має бути заповнена 70%-м етиловим спиртом або 0,5% розчином хлораміну.

Вимірювати температуру тіла у хворого бажано одним і тим же термометром. перед вимірюванням температури тіла слід упевнитися, що ртутний стовпчик термометра стоїть не вище 35 С. Якщо так, то термометр струшують.

Робити це треба тоді, коли він охолоне після користування попереднім хворим, бо під час струшування теплого термометра стовпчик ртуті може розірватися. якщо це сталося, треба декілька разів повторити струшування. Захоплюють верхню частину термометра в кулак таким чином, щоб його голівка упиралася в долоню, а середина була між великим і вказівним пальцями. Декількома рухами в ліктьовому суглобі з силою опускають руку донизу, роблячи при цьому раптову зупинку. Перед тим як дати хворому термометр, його треба витерти сухим рушником від залишків хлораміну чи спирту.

Звичайно температуру тіла вимірюють двічі на добу - між 7.00 та 9.   годинами, а також між 17.00 та 19.00 годинами. Інколи (для виявлення прихованого ревматизму, туберкульозу тощо) температуру тіла вимірюють через кожні 2-4 години.

Найчастіше для встановлення термічних показників використовують пахвову ямку. Це на практиці є найзручнішим місцем, але дає менш точні результати, ніж у разі вимірювання температури тіла в порожниках.

Перед уведенням термометра в пахвову ямку, особливо в разі потіння, треба протерти шкіру рушником, змоченим теплою водою, спиртом чи одеколоном, а потім досуха витерти Це запобігає забрудненню термометра й охолодженню його внаслідок випаровування поту. Встановити термометр треба так, щоби ртутний резервуар з усіх боків щільно прилягав до тіла в глибині пахвової ямки, при цьому не зсуваючись протягом усього вимірювання. щоб термометр не рухався, треба також щільно притиснути плече  до грудної клітки, а передпліччя розмістити таким чином, щоб долоня знаходилася в протилежній пахвовій ямці. потрібно стежити, щоб між термометром і тілом не потрапила білизна.

Якщо хворий був непритомний або, навпаки, збудженим, треба, щоб хтось тримав і хворого, і термометр.

Вимірювання температури тіла в ротовій порожнині дає дуже точні результати незалежно від температури навколишнього середовища, вологості шкіри тощо. При цьому кожний хворий повинен мати окремий термометр. Ртутний резервуар термометра має знаходитися під язиком. Але таки й спосіб неможливо застосувати у непритомного хворого чи збудженого, із психічними захворюваннями, у разі хвороб ротової порожнини та розладів носового дихання.

Вимірювання температури тіла в прямій кишці також дає точні результати. Воно показане для маленьких дітей, надто виснажених і знесилених хворих.

Термін вимірювання температури тіла в пахвовій ямці становить 10-15 хв., у ротовій порожнині, прямій кишці - 5-10 хв.

Пам`ятка - порада “Якщо ви розбили градусника”

(рекомендовано роздрукувати кожному учневі)

1) Не можна втрачати жодної хвилини. Відкрийте навстіж усі вікна, виведіть із кімнат дітей, захистивши органі дихання хоча б вологою марлевою пов`язкою.

2) Негайно збирайте ртуть. Великі краплини збирайте спринцівкою і складайте в банку зі щільною кришкою, малі - пензликом на аркуш паперу й також у банку.

3) Усі забруднені поверхні після очищення від ртуті обробіть міцним розчином хлорного заліза (у гіршому випадку - хлорного вапна).

4) Не намагайтеся залити водою або відмити милом металеву ртуть - це неможливо. Ці сліди й пари видаляють лише хімічним методами - демеркуризацією.

5) Викидати ртуть та уражені нею предмети в сміттєві контейнери, у каналізацію категорично заборонено. Не засипайте ртуть землею, піском тощо.

6) Пам`ятайте, що некваліфіковані дії з її збирання можуть суттєво ускладнити подальше проведення демеркуризації.

7) У разі значного забруднення об`єктів ртуттю або сполуками Арсену організуйте негайну евакуацію людей із зараженою місцевості.

8) Ізолюйте заражені приміщення від інших, забезпечте інтенсивне провітрювання.

9) Про те, що сталось, негайно повідомте до органів місцевого санітарного контролю та викличте по телефону спеціалізовану бригаду оперативно-рятувальної служби для проведення демеркуризації та утилізації зібраної ртуті.

IV. Узагальнення й закріплення знань

5.1. Моделювання поведінки в разі погіршення самопочуття. (Робота в групах.)

1 група: учню стало зле вранці, коли батьки ще вдома;

2 група: учню стало зле вранці, коли батьки вже пішли з дому;

3 група: учню стало зле на уроці;

4 група: учню стало зле на вулиці;

5 група: учню стало зле на перерві.

Запитання для роботи груп:

1) Що дитина має зробити в цій ситуації?

2) Які ознаки погіршення здоров’я належать до об’єктивних (можна виміряти або визначити), а які до суб’єктивних (індивідуальні для різних людей)?

Представники груп доповідають про результат колективної роботи та відповідають на запитання інших учнів і вчителя.

5.2. Правила вимірювання температури тіла. (Складання пам’ятки в робочих зошитах.)

5.3. Відповіді на проблемні запитання.

  1. Підбиття підсумків уроку

Підсумкова бесіда

  1. Домашнє завдання, інструктаж щодо його виконання

Вивчити §1

docx
Додано
24 липня 2018
Переглядів
5033
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку