Земля і Місяць. Планети земної групи
Мета уроку: узагальнити та поглибити знання про Землю як планету; з'ясувати можливі причини змін клімату на Землі; сформувати поняття про особливості будови та руху Місяця;
пояснити причини припливів та відпливів;
виявити причину зміни фаз Місяця;
обчислити період повторення затемнень Сонця та Місяця;
пояснити принцип поділу планет на дві групи;
дати учням відомості про планети земної групи та їх основні характеристики;
сформувати уявлення про унікальність розумів нашої планети для виникнення та існування життя;
переконати учнів у необхідності збереження природи на Землі, бо в Сонячній системі немає іншої планети, на яку ми могли б переселитися у разі якоїсь екологічної катастрофи.
Хід уроку
І. Організаційна частина
Перевірка готовності учнів до заняття.
ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.
Для того, щоб з'ясувати місце Землі в Сонячній системі, робимо стислий огляд будови основних складових Сонячної системи.
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.
Вивчивши цю тему ми дізнаємося чим відрізняються дві групи планет та які умови існують на поверхні планет земної групи, яка будова Землі, дізнаємося про причини зміни фаз Місяця, порівняємо фізичні умови на поверхні Місяця та Землі, а також дізнаємося чи є життя на Марсі.
ІV. Повідомлення теми, мети, плану вивчення теми.
План вивчення теми
V. Вивчення нового навчального матеріалу
Планети Сонячної системи за розмірами та будовою ділятимуться на дві групи — планети земної групи (Меркурій, Beієра, Земля, Марс) та планети-гіганти (Юпітер, Сатурі, Уран, Нептун). Суттєва відмінність між цими групами планет полягає у таких факторах: планети земної групи мають тверду поверхню, бо складаються переважно з важких хімічних елементів; планети-гіганти утворилися здебільшого з легких елементів — Гідрогену та Гелію, тому їхня середня густина невелика, а між атмосферою і поверхнею немає чіткої межі.
Земля:
Місяць є природним супутником Землі, на якому атмосфера відсутня.
Синодичний період обертання Місяця (29,5 земної доби) – проміжок години, через яку відбувається зміна фаз
Сидеричний період обертання Місяця (27,3 земної доби) – період обертання Місяця навколо Землі відносно зір
Меркурій з найменшою планетою Сонячної системи, яку мало кому випадало спостерігати неозброєним оком, бо вона знаходиться близько від Сонця. Меркурій має дуже повільне обертання навколо своєї осі – сонячна доба вдвічі довша ніж період його обертання навколо Сонця. Отже, протягом майже трьох місяців там світить Сонце, і стільки ж триває ніч.
Венера привертає увагу людей тим, що на нашому небі, що її яскравість перевищує блиск зір першої зоряної величини. Венера обертається навколо осі в зворотному напрямку (порівняно з обертанням Землі) і сонячна доба там триває 117 земних діб.
Марс. Назв колись за свій червоний колір на честь бога війни, “кривавий” Марс під час протистояння за яскравістю поступається тільки Венері. Хоча маса та радіус Марса трохи менша, ніж Землі, але тривалість доби (24,6 рік) і зміна пір року (вісь обертання нахилена під кутом 65° до площини орбіти) нагадують нашу планету.
VІ. Узагальнення та систематизація вивченого матеріалу.
Фронтальна бесіда за запитаннями:
VІІ. Висновки, підбиття підсумків заняття.
Атмосфера Землі створює захисне укриття, яке підвищує температуру на нашій планеті та оберігає життя від смертельного космічного випромінювання. Місяць – це мертвий світ у якому відсутнє життя. У майбутньому наукові бази можна створити під поверхнею Місяця.
Планети земної групи — Меркурій, Венера, Земля та Марс схожі за розмірами, масою та внутрішнім будовою, але фізичні умови на поверхні Меркурія, Венери та Марса дуже відрізняються від земних, тому там не виявлені ознаки життя.
VІІІ. Домашнє завдання: