Предмет: Світова література

Тема: Література другої половини ХХ століття

Місце уроку в навчальній темі:  Урок № 1 (38)

Тема уроку: Життєвий і творчий шлях французського письменника Альбера Камю. Філософські й естетичні погляди. А. Камю й екзистенціалізм. Провідні мотиви творчості.

Методична ремарка обґрунтування уроку:

Методична мета подання обраного уроку– визначити перспективні шляхи, спрямовані на упровадження інноваційних методів навчання на заняттях з зарубіжної літератури для учнів професійного ліцею, враховуючи основні стандарти освіти.

Використовуючи інноваційні педагогічні технології в процесі вивчення літератури сучасна дослідниця Ю. Ковбасенко вважае що «… важливо постійно дбати про те, щоб студенти не лише вивчали окремо взяті теми і розділи будь-якої навчальної дисципліни, а й набували під час їхнього опанування надпредметних, ключових компетентностей», які можуть знадобиться учням в майбутній діяльності.

Вивчення курсу зарубіжної літератури у навчальних закладах передбачає формування широкої читацької компетенції молодих поколінь, яка базується на знаннях і уміннях пізнавального і творчого типу, соціальних навичках, світоглядних переконаннях тощо, розвиток їхніх духовно-ціннісних орієнтацій та естетичних потреб, виховання особистості, здатної цінувати явища класичної й сучасної культури. Це дозволяє сприяти формуванню в учнів уявлень про єдність світового літературного, культурного й цивілізаційного процесу.

Даний урок змістовний за подачею інформаці, використано цитатний матеріал як літературний супровід уроку, біографічні відомості з життя письменника, впроваджено візуалізацію обраного для подання учням змістового матеріалу.  

Поясненя до підготовки та структури уроку: Бажаючі учні за два тижня до уроку отримують індивідуальне випереджальне завдання «Альбер Камю . Життевий і тварчий шлях письменника». При підготовці до уроку деякі учні отримали диференційоване випереджувальне завдання підготувати повідомлення і мультимедійні презентації на теми:

1. «Франція у Другій світовій війні»

2. «Рух Опору у Франції»

3. «Життєвий та творчий шлях Альбера Камю»: 1) «Життя в Алжирі»; 2) «Період війни»; 3) «Повоєнні роки».

Під час роботи на етапі основної частини уроку група розподіляється на три підгрупи на засадах, запропонованих викладачем. Керівник підгрупи під час відповідного етапу уроку презентує роботу підгрупи.

Працюючи з дидактичними матеріалами, учні повинні надати стислий коментар цитатного матеріалу, занотувати у зошиті етапи життя та творчості А.Камю, словникові поняття уроку.

 Узагальнюючу частину уроку планується провести прийомом обговорення схеми узагальнюючої асоціативної логічної схеми «Творчість А.Камю» за доповненнями та корекцією змісту навчального матеріалу вчителем.

При наявності часу на уроці бажано заслухати повідомлення учнів про філософські  погляди А.Камю.

Рефлексія сприяє усвідомленню отриманих знань з теми та розвитку навичок самоосвіти. Оцінювання здійснюється за результатами виконання завдань в підгрупах згідно критеріїв оцінювання для даного уроку з урахуванням індивіду альної роботи учня в команді та виконання випереджаючого завдання.

З метою закріплення літературних понять рекомендовано диференційоване домашнє завдання з обов’язковим виконанням завдань першого рівня.

 

Мета уроку:

Освітня:

- формувати інформаційну компетентність учнів про життя та творчість А. Камю; - визначити основні світоглядні позиції та естетичні принципи письменника, з’ясувати мотиви його творчості;

- дослідити вплив ідей філософії екзистенціалізму на творчість А. Камю;

Розвиваюча: -

- розвивати навички роботи з біографічним матеріалом; з художнім текстом; навички сприймання навчального матеріалу на слух, виділення головного, вміння висловлювати свої думки й аргументувати їх;

- розвивати вдумливе ставлення до опрацьованого навчального матеріалу, вміння запам’ятовувати, розвивати аналітичне мислення, спостережливість;

- розвивати навички виразного читання творів та їх ідейно-художнього аналізу;

Виховна: 

- прищеплювати інтерес до світової літератури зокрема до літератури екзистенціалізму; сприяти формуванню в учнів уявлень про єдність світового літературного, культурного й цивілізаційного процесу; формувати сприйняття літератури як естетичного феномену – мистецтва слова;

- виховувати в учнів духовні цінності, гуманізм на прикладі життя та творчості письменника; виховувати розуміння краси і неповторності кожного літературного шедевра;

- формувати стійкі загальноключові компетентності учнів, а саме – моральні, полікультурні; спонукати до прищеплення вміння обирати чітку соціальну позицію усвідомлення себе громадянином держави та визнання відповідальності за неї, бути патріотом своеї держави;

- формувати творчу особистість з високим рівнем культури, відповідальності, громадянськими чеснотами; спонукати до опанування надпредметними ключовими компетентностями, які можуть знадобиться учням в майбутній діяльності.

- реалізувати включення результатів читацької діяльності до духовного досвіду особистості, його творчого застосування для саморозвитку, самопізнання.

Методи і прийоми:

Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та  мислення, робота з роздатковим матеріалом та інструктивними карткам, одержання нових знань з тексту та ілюстрацій, створення зорових асоціацій та використання їх під час вивчення конкретного об'єкта, створення та побудова ланцюжків-асоціацій (впорядковане вивчення окремих елементів інформації та поєднання їх в інформативний блок), полілогове обговорення.

Методи навчання:

1.Інформаційно-рецептивні:
а) словесний: розповідь-пояснення, опис, полілогове дискусійне обговорення, повідомлення учнів, робота з підручником; фронтальне опитування.
б) наочний: ілюстрації.

в) практичний: створення узагальнюючої асоціативної логічної схеми «Творчість А.Камю»

2. Репродуктивні: подання матеріалу в готовому вигляді, використання дидактичних карток з цитатним матеріалом, самостійна робота учнів, робота з опорним конспектом, конкретизація і закріплення набутих знань.

3. Проблемно-пошукові: випереджальні завдання різного рівня складності, постановка проблемного запитання, робота в підгрупах, випереджальні індивідуальні завдання («Альбер Камю . Життевий і тварчий шлях письменника» )

4. Інтерактивні (творчі): методика евристична бесіда, метод синтезу думок: складання узагальнюючої асоціативної логічної схеми «Творчість А.Камю»

5.Візуальний: перегляд слайдів презентації.
6. Релаксопедичний: рефлексійне психологічне розвантаження.

7. Види завдань для учнів на уроці :

• Літературний супровід уроку
• Літературний експрес-опитувальник
• Виступи учнів з повідомленнями за випереджальними завданнями
• Полілогове обговорення обговорення за тезовим планом візитної картки А.Камю
• Опорно –хронологічний конспекту «Віхи життєвого та творчого шляху А. Камю »
• Завдання: «Думай – працюй – ділись»
• Групова робота зі словником літературознавчих термінів, робота з таблицею.
• Проблемні запитання для учнів, фронтальна бесіда
• Опорно–хронологічний конспект «Віхи життєвого та творчого шляху А. Камю»
• Міні- лекція вчителя до уроку
• Проблемне питання «Ланцюжок аргументів», візуалізація завдань.

 

Тип уроку: комбінований урок (нарис про життя і творчість письменника з елементами дискусії).

Форма проведення уроку: Синтетичний урок.

Демонстрація: презентація до уроку.

Обладнання й матеріали: підручник, комп’ютерна техніка (комп’ютер та мультимедійний проектор), презентаційні слайди зі змістом уроку та завданнями для учнів , додатки до уроку, схеми, малюнки, таблиці, випереджальні завдання учнів, цитатний матеріал, політична мапа світу.

Теорія літератури: екзистенціалізм, модернізм, абсурд.

Міжпредметні зв'язки: внутрішньоциклові: література, історія;

міжциклові: людина і світ, георафія.

 

Місце проведення уроку: кабінет світової літератури.

Провідна ідея уроку:

Епіграф до уроку: 

«Його стійкий гуманізм, вузький і чистий, суворий і чуттєвий, вів сумнівну в своєму результаті битву проти нищівних і потворних віянь нашого часу»

французький філософ, драматург, письменник

Жан-Поль Сартр

Ключове проблемне питання уроку:

«То хто ж є Альбер Камю передусім: філософ чи письменник?

 Що варто поставити на перше місце?»

Літературний супровід уроку:
ВИСЛОВИ АВТОРА	ВИСЛОВИ ПРО АВТОРА
«Для людини без шор немає видовища прекраснішого, ніж свідомість у двобої з дійсністю, яка перемагає»   «Ні з чим не зрівняти образ гордої людяності...»   «Дисципліна, якій дух себе підпорядковує, воля, яку він кує з будь-якого підручного матеріалу, рішучість зустріти все віч-на-віч -  у цьому є могутність і не пересічність»   «Ми живемо у світі, де треба вибирати, чи стати жертвою чи катом... Мені завжди здавалося, що немає катів, є лише жертви»   « Злидні перешкодили мені  повірити, ніби все гаразд під сонцем і в цій історії, а сонце навчило мене, що історія – це ще не все»   «Там, де одні бачили абстракцію, інші бачили істину» «Я – бунтар, отже, ми існуємо»	«Через те, що він так жадібно любив гарячу плоть життя, він так рано навчився роздумувати про смерть»   «Йому було дане гостре життя, усіх його радощів і насолод, відчуття, подесятерене сухотами» літературний критик Володимир Лакшин   «Ще зовсім молодим він став живим дзеркалом цілого покоління»                         Андре Моруа «Проза Камю присвячена не стільки його героям, скільки проблемам провини і невинуватості, відповідальності і нігілістичної байдужості» американська дослідниця  Сюзан Зонтаг
Зарубіжна література, ІІ клас, - К.: “Вежа”. – 2000. – стор. 227.

 

Структура й зміст плану-конспекту уроку
 

№ з/п	Хід уроку		Завдання для виконання					Оцінка (бали)	час виконання
Вступна частина уроку
І.	Етап орієнтації.								1 хв.
1.1.	Організаційний момент. Створення позитивної психологічної аури на навчальну діяльність учнів		Вступне слово викладача. «А.Камю – совість Заходу ХХ ст.».						1 хв.
ІІ.	Мотивація навчально - пізнавальної діяльності учнів.								5 хв.
2.1.	Етап визначення мети та особистісного досвіду учнів і пов'язання його з проблемами уроку		Слово викладача						1 хв
2.2	Завдання для учнів «Літературний експрес-опитувальник»		Фронтальне опитування				4 запитання по 0,5 бала; max. – 4 бала		2 хв.
2.3.	Опрацювання візитної картки А.Камю.		Полілогове обговорення обговорення за тезовим планом візитної картки						2 хв.
Основна частина уроку
ІІІ.	Сприймання та засвоювання учнями нового навчального матеріалу								22 +2 хв.
3.1.	Опрацювання опорно –хронологічного конспекту «Віхи життєвого та творчого шляху Альбера Камю »		Групова робота з картками –спостереженнями; виступи учнів з повідомленнями за випереджальними завданнями	По 2 бала за кожне повідомлення					10 хв.
3.2.	Завдання: «Думай – працюй – ділись». Загальне проблемне запитання для учнів за фактами біографі письменника		Полілогове дискусійне обговорення	4 запитання по 1 балу; max. – 4 бала					6 хв.
3.3.	Міні- лекція вчителя до уроку		Доповнення викладача щодо біографії письменника	За рахунок резерву часу					2 хв.
3.4.	Вивчення теорії літератури: екзистенціалізм; модернізм; абсурд		Презентування групової роботи зі словником літературознавчих термінів		Кожна відповідь групи – 1 бал				6 хв.
Узагальнююча частина уроку
ІV.	Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі								6 хв.
4.1.	Опрацювання узагальнюючої асоціативної логічної схеми «Творчість А.Камю»		Полілогове обговорення			За кожну відповідь 1 бал			5 хв.
4.2.	Узагальнення етапу уроку		Узагальнююче слово викладача						1 хв.
Заключна частина уроку
V.	Вплив обставин життя на творчість А.Камю								2 хв.
5.1.	«Епізоди життя А.Камю»		Фронтальна бесіда	За кожну відповідь 1 бал ;2 бали					2хв.
VІ.	Підведення підсумків.								3 хв.
6.1.	Проблемні запитання «Ланцюжок аргументів»		Обговорення запитань №№ 1,2 ланцюжка аргументів		За кожну відповідь 1 бал; 2 бали				3 хв.
VІІ	Рефлексія		Робота учнів з таблицею						3 хв.
VІІІ		Надання та пояснення домашнього завдання	Пояснення  викладача						1хв.
Резерв часу: (використовується за потребою вчителя)									2 хв.
Разом за урок (оцінювання та розподіл часу):								12 балів	45 Хвилин

ХІД  УРОКУ

Вступна частина уроку:

І. Етап орієнтації  - 1 хв.

1.1. Організаційний момент – 1 хв.

Створення позитивної психологічної аури на уроці на навчальну діяльність учнів -1 хв.

Вступне слово викладача: Доброго дня, учні, шановні колеги! Щиро рада вітати вас на уроці. Пропоную налаштуватися на співробітництво та взаєморозуміння. Перевіримо готовність до уроку. Для роботи нам потрібні: підручники, зошити, щоденники, інструктивні картки, додатки, увага, мислення, пам'ять і гарний настрій.Шановні присутні! Давайте разом з вами здійснемо віртуальну подорож у історичні події Европи середини ХХ ст. Тієї Европи, в якій зявився фашизм, що алегорично та інакомовно війшов в історію людства як «коричнева чума». Видатний французький письменник Альбер Камю зажив популярності ще за життя, і нині твори його не втрачають актуальності через те, що письменник зумів поставити в них багато запитань, важливих як для його сучасників, так і для наступних поколінь. Недаремно, А. Камю має славнозвісне умовне ім’я «Совість Заходу». То хто ж є Альбер Камю передусім: філософ чи письменник? Що варто поставити на перше місце?

ІІ. Мотивація навчально - пізнавальної діяльності учнів – 5 хв.

2.1. Етап визначення мети та особистісного досвіду учнів і пов'язання його з проблемами уроку – 1 хв.

Слово викладача: «Для людини без шор немає видовища прекраснішого, ніж перемога інтелекта  у його двобої з реальністю, що перевершує його інтелект. Ні з чим не зрівняти видовище людської гордині… Є щось невимовно могутнє в дисципліні, якою керується розум, в надійно вихованої волі під час цього поєдинку», - стверджував видатний французький письменник, лауреат Нобелевської премії Альбер Камю, з творчістю якого ми розпочинаємо ознайомлення на сьогоднішньому уроці.

2.2. Опрацювання візитної картки митця. Фронтальне опитування – 2 хв.:

Завдання для учнів «Літературний експрес-опитувальник» (перевірка якості виконання випереджального завдання):Дайте усні відповіді на запитання- 0,5 бала за кожну правильну відповідь :

1. У якій колонії Франції народився Альбер Камю?
2. Що сталося з батьком Альбера, коли хлопцю не було ще й року?
3. Хто такий Луї Жермен? Як він вплинув на життя 
4. Яким видом спорту все життя захопювався А.Камю?

2.3. Опрацювання візитної картки А.Камю. Полілогове обговорення за тезовим планом візитної картки.

Візитна картка Альбера Камю:

Тези	Зміст
Прізвище:	Альбе́р Камю́ (фр. Albert Camus)
Дата народження:	7 листопада 1913 рік
Місце народження:	Мондова (зараз Дреан), Алжир
Дата смерті: Місце смерті: Похований	4 січня 1960 рік † Вільблевен, Франція в місті Лурмарен в районі Люберон на півдні Франції
Батьки:	Батько: Люсьєн Камю,сільськогосподарський працівник, помер від ран після Першої світової війни. Мати: Катрін Сантес, малограмотна іспанка за походженням, прибиральниця
Громадянство:	Француз
Освіта:	Початкова школа, ліцей, філософський факультет Алжирського університету
Сімейний стан:	1934 року одружився із Симоною Гіє (через рік розлучився) 1940 другий шлюб: Франсін Фор, математик за фахом
Професійна діяльність	французький романіст, письменник, книжковий оглядач, редактор газети, публіцист, політичний репортер, актор,драматург,режисер, магістр філософії, учитель
Напрямок:	один з лідерів філософсько-мистецького напрямку екзистенціалізму
Захоплення:	Бокс, література, театр, політика, філософія, громадська діяльність
Премії:	Лауреат Нобелівської премії в галузі літератури 1957 року
За життя Альбера Камю визнано «Совістю Заходу»

 

Основна частина уроку.

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового навчального матеріалу – 22 хв. + 2 хв. Резерву.

3.1. Опрацювання опорно –хронологічного конспекту

«Віхи життєвого та творчого шляху Альбера Камю » - 10 хв.

Групова робота учнів з картками – спостереженнями; повідомлення учнів за планом щодо біографії Альбера Камю.

Примітка: Орієнтовні  доповіді учнів з повідомленнями за випереджальними завданнями «Життєвий і творчий шлях Альбера Камю»)-  – див. додатки №№ 1,2.

Слово викладача: Давайте прослідкуємо віхи творчої біографії письменника. Можливо вам в цьому допоможе наступний опорний конспект (слайдів супровід):

Хронометраж життєвого та творчого шляху Альбера Камю:

Візуалізація	Дата	Події життя та творчості А.Камю
І. Життя в Алжирі

1.1.

Родина Камю; загибель батька; бідність…

Слайд 1,2

7 листопада 1913 рік

Народився Альбер Камню на півночі Алжира в містечку Мондові (на той час французька колонія). Батько, виходець із Франції, був сільськогосподарським робітником. Мати, іспанка за походженням, прибиральниця в багатих сім`ях. Після смерті батька у 1914 році мати переїхала з двома синами в місто Алжир.

1.2.	Навчання в початковій школі; Луї Жермен;  навчання у ліцеї	Слайд 3,4
1.3.	Захоплення футболом	Слайд 5
1.4.	Хвороба на сухоти	Слайд 5

1930 рік

Навчався в комунальній школі, потім Алжирському ліцеї, згодом став студентом філософського факультету Алжирського університету. Під час навчання йому довелося працювати, що призвело до захворювання на сухоти.

1.5.	Навчання в Алжирському університеті; вплив Жана Греньє; початок літературної творчості	Слайд 6,7
1.6	Невдалий шлюб	Слайд 8

1934 рік

А. Камню вступив до комуністичної партії, через три роки вийшов, але свої соціалістичні симпатії зберіг до кінця життя. Перше одруження.

1.7.	Захоплення філософією екзистенціалізму та соціалістичними ідеями	Слайд 9
1.8.	Театральна діяльність, робота редактором	Слайд 9

	1935 рік	Захопився театром, організував «театр праці». У різні періоди життя А. Камню був актором, і режисером, і драматургом. За його участі були здійснені постановки п’єс – від «Прометея закутого» Есхіла до «Братів Карамазових» Достоєвського .
	1937 рік	Враження від подорожей Італією, Іспанією, Францією склали першу опубліковану книгу «Виворіт і обличчя», збірку есе і нарисів «Шлюби»
	1938 рік	Написано перший роман «Щаслива смерть»( побачив світ після смерті автора у 1971 році)

ІІ. Період війни
	2.1.	Переїзд до Парижа; другий шлюб: Франсіні Фор, математик за фахом та піаністка	Слайд 10

	1940 рік	Альбер Камню переїхав до Парижа, увійшов до складу редакції «Парі суар». Друге одруження.Народження дітей-двійнят. Після окупації Франції повертається до Алжиру
	1941 рік	Закінчив есе «Міф про Сіфіза»,  перші начерки до роману «Чума».

2.2.	Участь у роботі підпільної організації «Комба»	Слайд 11, 12
2.3.	Знайомство з Ж.-П. Сартром	Слайд 13

	Восени 1941 року	Альбер Камню повертається до окупованої Франції, приєднується до Руху Опору, працює у підпільній газеті «Комба» (з 1944 року очолює газету).
	1942 рік	Повість «Сторонній», яка привернула увагу в літературних колах.

2.4		Написання роману «Чума»	Слайд 13
ІІІ. Повоєнні роки
	3.1.	Літературна, публіцистична та політична діяльність	Слайди 14, 15,16

	1943-1944 роки		Публікація статей «Листи до німецького друга», в яких Камю засуджує ідеологію фашизму.
	1947 рік		Публікація роману «Чума», що мав світовий резонанс. Найвищим втіленням абсурду по Камю є різноманітні спроби насильницького поліпшення суспільства - фашизм, сталінізм.
			Камю був єдиним французьким журналістом, який у 1945 році з обуренням висловився про вибух атомної бомби в Хіросімі, в той час як для більшості французів вибух означав кінець війни. Сімона де Бовуар та Сартр були також вражені вибухом Хіросіми, проте не висловлювались на цю тему публічно.
	1944-1949 роки		На сценах паризьких театрів з успіхом йдуть п’єси «Непорозуміння», «Стан облоги», «Справедливі», «Калігула».
	1951 рік		Опубліковано есе «Бунтівна людина», яке викликало широкий відгук серед світової громадськості.
	1955 рік		Повість «Падіння»
	1956 рік		Виходить збірка оповідань «Вигнання і царство»
3.2. Нобелівська премія (1957) Слайд  17, 18, 19, 20
	1957 рік		Альбер Камню одержав Нобелівську премію з літератури «за величезний внесок у літературу, який висвітлив значення людської совісті»
3.3. Загибель в автокатастрофі Слайд 21,22, 23
Некролог про Камю в його газеті від 06.01.1960	4 січня  1960 рік	Письменник загинув у автомобільній катастрофі. Пам’ятник А.Камю в місіті Вільблевен
		Слайди 24 – 27, 28, 29 В останні роки працював над романом «Перша людина», який був тільки початий. Посмертно були видані записники і юнацький роман «Щаслива смерть»

 

3.2. Завдання для учнів «Думай – працюй – ділись» -за кожну відповідь -1 бал – 6 хв.

Загальне проблемне запитання для учнів: Надайте коротку відповідь «Як, на вашу думку, характеризують Альбера Камю як людину наступні факти його біографії?»

• Учителю початкової школи Луї Жермену, який свого часу переконав родичів Камю в необхідності для хлопця продовження освіти, підготував його до вступу в ліцей і допоміг отримати стипендію, письменник присвятив свою Нобелівську премію.
• Камю стверджував, що заняття футболом (гра у команді) вплинули на формування його відношення до моралі і виконання морального обов’язку.
• Камю був єдиним французьким журналістом, який у 1945 році з обуренням висловився про вибух атомної бомби в Хіросімі, в той час як для більшості французів вибух означав кінець війни. Сімона де Бовуар та Сартр були також вражені вибухом Хіросіми, проте не висловлювались на цю тему публічно.
• У 1946 році Камю відвідав Сполучені Штати Америки. Перебуваючи в Нью Йорку, ві 20 разів відвідував Центральний зоопарк.
• Після виходу есе «Бунтівна людина» (1951) Камю, соціаліста за переконаннями, ліві критики звинуватили у відмові від політичної боротьби, яка, на думку письменника, веде до встановлення авторитарних режимів.
• Ще за життя Камю почали називати «Совістю Заходу».

Оріентовні відповіді: здібність до начання; любов до спорту; сміливий журналіст; любов і гуманне ставлення до тварин; правдивий літератор – миротворець.

3.3. Міні- лекція викладача – 2 хв.

 Доповнення викладача до відповідй учнів (за потребою)

Орієнтовний зміст міні-лекції викладача: Альбер Камю належить до тих знакових митців ХХ ст., які своєю творчістю вчинили бунт проти несправедливості життя. Щоправда, бунтівний дух письменника змусив його коливатись «зліва направо» та навпаки, але в цьому була логіка: митець шукав і не знаходив свого шляху — шляху надії, людяності й добра. «Ми живемо у світі, де треба обирати: стати жертвою чи катом. Цей вибір не простий. Мені завжди здавалося, що, по суті, немає катів, є лише жертви. Безперечно, у кінцевому підсумку». Такого трагічного висновку дійшов Альбер Камю ще 1945 року. І мав для цього чимало підстав…

Народився майбутній письменник 1913 року в Алжирі, який на той час був французькою колонією, у сім’ї наймита, який через рік після народження сина помер під час Першої світової війни від ран. Мати, іспанка за походженням, працювала прибиральницею в багатих сім’ях. Дитина зростала в злиднях. Освіту Альберу пощастило здобути тільки завдяки допомозі одного з учителів ліцею, який виклопотав для нього стипендію. Під час навчання в Алжирському університеті юнакові доводилося працювати, що призвело до виснаження організму й захворювання на сухоти. Однак юнак був життєрадісним та енергійним, жадібним до знань і розваг, чутливим до краси природи й до глибин духовної культури.

«Я перебував,— писав згодом Камю,— десь на півдорозі між злиднями та сонцем. Злидні не дозволяли мені повірити, нібито все гаразд в історії і під сонцем; сонце навчало мене, що історія — це ще не все. Змінити життя — так, але тільки не світ, який я обожнював». Захоплення середземноморською природою і французькою філософією через деякий час стали основою його світогляду й естетики.

Камю бере активну участь у громадському житті. 1934 року він вступає до комуністичної партії, з якої виходить через три роки; проводить антифашистську пропагандистську роботу, організовує самодіяльний театр, співпраціює з незалежною лівою пресою. Розпочинає писати перший варіант роману «Сторонній» і нотатки до есе «Міф про Сізіфа».

Навесні 1940 року Камю вперше приїздить до Франції, куди остаточно переселяється через рік. В окупованій країні він приєднується до руху Опору, друкується в підпільній газеті «Комба», а згодом очолює її. У 43–44 рр. Камю публікує в нелегальній пресі «Листи німецькому другові», у яких засуджує спроби виправдати людиноненависницьку ідеологію фашизму. На цей час він уже був відомим письменником, в основі його творчості лежав екзистенціалізм.

           4 січня 1960 р. Камю приймає запрошення свого друга і видавця М. Галлімара повернутися в Париж не поїздом, а на автомобілі. Машина, що Зійшла з дороги врізалася в дерево, Камю загинув.

           Роман «Перша людина» був тільки початий, посмертно були видані записники і юнацький роман «Щаслива смерть».

3.4. Вивчення теорії літератури: екзистенціалізм, модернізм, абсурд.

Презентування групової випереджальної роботи зі словником літературознавчих термінів – 6 хв.

 Поясненя: Учні групи заздалегідь були розподілені на три підгрупи на добровільних засадах, котрі, користуючись різноманітними джерелами інформації з визначення запропонованих літературних термінів, складають таблицю і нотують основний зміст за зразком. Керівник групи презентує роботу підгрупи.

Завдання: Користуючись різноманітними джерелами інформації з визначення запропонованих літературних термінів, скласти таблицю і занотувати у зошитах основний зміст понять за зразком:

Учнівські підгрупи	Літературознавчий термін	Пояснення	Характерні риси	Узагальнюючий коментар
підрупа 1	Екзистенціалізм
підрупа 2	Модернізм
підрупа 3	Абсурд

 

Оріентовний результат роботи підгруп:                слайди  30, 31, 32.

3.4.1. Група №1. Поняття про екзистенціалізм (пояснення вчителя; запис ключових тез у зошити): Картка 1. Визначеня терміна:

Літературознавчий термін	Пояснення	Характерні риси
Екзистенціалізм у літературі	Екзистенціалізм  (лат. existentia — існування) - це течія модернізму, що виникла напередодні Другої світової війни, сформувалася в 30-40-ві, найбільшого розвитку досягла в 50-60-ті XX ст.	суб’єктивізм, індивідуалізм, песимізм, етичне заперечення будь-якого насильства.
Представники	Г. Марсель, Ж.П.Сартар, С. де Бовуар, Альбер Камю.
Коментар: Один із напрямів суб’єктивного ідеалізму. Основною категорією екзистенціалізму є поняття  існування, яке ототожнюється з субективним переживанняи людини і проголошується первинним по відношенню до буття. Екзистенціалізм протиставляє людині суспільство як щось чуже, ворожеЮ що руйнує його індивідуальність, обмежує свободу особистості. На думку екзистенціалістів, головною метою наукового прогресу має бути не розвиток інтелекту, а емоційне виховання.

3.4.1. Група №2. Поняття про модернізм (пояснення вчителя; запис ключових тез у зошити): Картка 2. Визначеня терміна:

Літературознавчий термін	Пояснення		Характерні риси
Модернізм  у літературі	Модернізм (від франц. moderne — новітній, сучасний;) це сукупність мистецьких напрямів та стилів, які утвердилися наприкінці XIX— початку XX століття разом з новим розумінням людини, коли істотним стає все нетипове, особистісне		формотворчість, експериментаторство, тяжіння до умовних засобів, антиреалістична спрямованість,
Представники	Франц Кафка, французькі поети Ш. Бодлер, П. Верлен, А. Рембо
В українській літературі	Один із перших представників модернізму - Олена Ляуфлер (О. Кобилянська повість "Людина"); М. Коцюбинський, Леся Українка, І. Франко та інші
Коментар: Характерним для модернізму є пристрасть до зображення дійсності як абсурду й хаосу; особистість подається в контексті відчуження її від соціуму, закони якого сприймаються нею як такі, що є ірраціональними та алогічними, і не пізнаються.

3.4.1. Група №3. Поняття про абсурд (пояснення вчителя; запис ключових тез у зошити):Картка 3.Визначення терміна:

Літературознавчий термін	Пояснення		Характерні риси
Абсýрд	(від лат. absurdus — не милозвучний) — безглуздість, нісенітниця, те, що протирічить здоровому глузду, неможливість.		незвичайний, нелогічний, дивний випадок або феномен, котрий не має сенсу, значення у розумінні людини та вважається протиріччям.
Представники	Е. Іонеско, С. Беккета, окремі твори Ж.-П. Сартра, Альбер Камю
Коментар:  Камю визначив абсурд як “метафізичний стан людини в світі”, отже як основну проблему людського буття. “Для Камю абсурдність не є онтологічною категорією, іманентною світобудові, - вона є породженням самоусвідомлення людини в світі”.

 

Візуалізація літературних понять:   слайд 33.

 

Доповнення  викладача (за можливостями уроку): Саме похідне слово «модерн» пов'язане з ідеєю чогось нового та нетрадиційного. І новизна разом з антитрадиціоналізмом (хоча й модерністи ніколи не поривають із літературною традицією цілком) є визначальними рисами модернізму.

Характерним для модернізму є пристрасть до зображення дійсності як абсурду й хаосу; особистість подається в контексті відчуження її від соціуму, закони якого сприймаються нею як такі, що є ірраціональними та алогічними, і не пізнаються. Філософія модернізму базується на ідеях про неможливість пізнання і відтворення сучасного світу засобами класичної культури. Видатний австрійський письменник Франц Кафка– один із фундаторів модернізму.Це явище виникло на початку століття і набуло широкого поширення в країнах Європи і в Росії.

 

  Екзистенціалізм (або філософія існування, релігійна філософія) (фр. existentialisme від лат. exsistentia – існування, буття) – напрям у філософії XX ст., що позиціонує і досліджує людину як унікальну духовну істоту, що здатна до вибору власної долі. Основним проявом екзистенції є свобода, яка визначається як відповідальність за результат свого вибору.

Екзистенціалізм – дуже складне й суперечливе явище духовного життя, що не піддається однозначній оцінці. Багато йдей його представників увійшди в золотий фонд філософської й взагалі духовної культури людства.

Альбер Камю проголощував, що розум людини, усвідомлюючи абсурдність буття, не мириться і не може миритися з нею. Мисляча людина кидає виклик абсурдові й не має надії остаточно його подолати.

Военні й перші повоенні роки позначені надзвичайною творчою активністю письменника. 1947 року виходить у світ роман «Чума», у якому за його твердженнями, відбувається перехід від «етапу абсурду» до «етапу протесту».

У 1950-х рока А.Камю переживає світоглядну й творчу кризу – він не знаходить відповіді на складні питання, які ставить перед ним і суспільством життя. Так, критикуючи й заперечуючи буржуазне суспільство Франції та всього Заходу, митець не приймає соціалізм Східної Європи у його сталінському варіанті.

    1957 року Камю одержує Нобелевську премію. А на початку 1960 – письменник загинув у автомобільній катастрофі… Коротке життя…

Додаток  для допитливих учнів: (додаткова інформація для здібних учнів)

Як напрямок сучасної думки, екзистенціалізм виникає на початку 20 р. в Німеччині, Франції, в роботах російських філософів (Н. А. Бердяєв, Л. И. Тичин).   Витоки екзистенціалізму знаходяться у працях філософів ХІХ ст. Серена К’єркегора (Данія) та Фрідріха Ніцше (Німеччина).

Одним із перших термін «екзистенціальна філософія» ввів німецький філософ Карл Ясперс у праці «Духовна ситуація часу» (1931), а у 1938 році він виніс його у назву окремої праці – «Екзистенціальна філософія».

У XX ст. екзистенціалізм розвивався в працях німецьких (Мартін Гайдеґґер, Карл Ясперс) та французьких (Габріель-Оноре Марсель, Альбер Камю, Жан-Поль Сартр) філософів та письменників.

 Основним положенням екзистенціалізму є постулат: екзистенція (існування) передує есенції (сутності). Екзистенція – головна категорія екзистенціалізму; внутрішнє буття, те центральне ядро «Я», яке робить індивіда неповторною особистістю. Інша важлива категорія екзистенціалізму – «межова ситуація» (К. Ясперс) – період у житті людини, коли вона в час глибокого потрясіння відкриває свою екзистенцію і починає розуміти, що жити варто заради однієї екзистенції. (Інше визначення: «Межова (гранична) ситуація» – це зупинена мить у житті людини, ситуація, коли втрачають смисл старі відповіді на запитання: «що я можу знати, у що я можу вірити, що мені робити»? Адже такі відповіді мають сенс, коли ми віримо, що в житті є своя логіка і нам є на що сподіватися. Але щойно ми опинилися викинутими з нього, як довідуємося, що все в цьому світі вирішується без нашої участі). Також ключовими категоріями є вибір, воля, свобода, дисципліна духу, стоїцизм.

 Основна ж ідея, яку висували екзистенціалісти, – це абсурд існування.

 Усі намагання людини подолати абсурд і хаос приречені на поразку, це «сізіфів труд» (так думав Альбер Камю спочатку). Але буття людини не закінчиться доти, доки людина має свідомість і розум (так думав Камю пізніше).

Літературне тлумаченя: У художніх творах екзистенціалісти прагнуть збагнути справжні причини трагічної невлаштованості людського життя.

 Екзистенціалізм поділяють на релігійний (Марсель, Ясперс, Бердяєв, Белль) та атеїстичний (Гайдегер, Сартр, Камю), тому можна умовно встановити дві моделі поведінки: перша – людина, яка свідомо підкоряється долі і владі, але не дає себе поглинути (Ясперс), друга – «людина, яка бунтує» А.Камю.

Висновок вчителя: Отже, основні положення екзистенціалізму:

   1. На перше місце висуваються категорії абсурдності буття, страху, самотності, страждання, смерті.

   2. Існування людини (екзистенція) передує сутності та є важливішим.

   3. Людина самотня у світі, але її існування в єдності з іншими необхідне, щоб побороти страх, відчай, тривогу, самотність.

   4. Відчуженість людини і абсурдність світу взаємопов’язані та взаємозумовлені.

   5. Вища життєва цінність, головний скарб людини – її внутрішня свобода.

   6. Людина у вирішальні моменти життя стає перед вибором, і в залежності від свого вибору – вона стає Людиною, або ні.

   7. Особистість має протидіяти суспільству, державі, середовищу, ворожому «іншому», адже всі вони нав'язують їй свою волю, мораль, свої інтереси й ідеали.

   8. Відображення життя у творі митця завжди суб’єктивне.

   Запитання. Чому А. Камю захопився поглядами екзистенціалістів?

(Друга світова війна, рух опору, настрій, який тоді панував у суспільстві).

IV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі – 7 хв.

1.                  Опрацювання узагальнюючих асоціативних логічних схем – 6 хв.

Завдання: Корстуючись узагальнюючими опорними схемами простежте творчість А.Камю. Доповніть віхи творчості фактами з життя письменника.

4.1.1. Узагальнююча асоціативна логічна схема «Творчість Альбера Камю» слайд 34.

 

 

 

2. Узагальнююча асоціативна логічна схема «Творчість Альбера Камю - людини злиднів і сонця або бунтівного митця.»                     слайд 35.

 

 

 

Провідні мотиви творчості (орієнтовні виступи учнів за опорними схемами; запис у зошити)  

 Художню творчість А. Камю прийнято поділяти на три етапи:

   1. «Цикл абсурду» присвячений темі абсурдності людського існування і життя загалом (повість «Сторонній» (1942), філософське есе «Міф про Сізіфа» (1942), драми «Калігула» і «Непорозуміння» (1944)).

   2. «Цикл бунту» присвячений темі необхідності боротьби з безглуздою дійсністю, з абсурдністю буття: роман «Чума» (1947), філософське есе «Бунтівна людина» (1951).

   3. «Цикл вигнання» ознаменований філософським скепсисом: повість «Падіння» (1956), «Вигнання і царство» (1957), три книги публіцистики «Актуальне».

   4. Лише у задумах залишився «Цикл любові» (в нього мали увійти роман «Перша людина» і п’єса «Дон Фауст»), який мав стати шляхом від заперечення абсурдності світу до утвердження любові як головної цінності життя.

 

Міні повідомлення учнія:

Величезне місце в житті Камю займав театр. Камю був талановитим актором, постановником, драматургом. У кінці 30-х років з театрального трупи «Екіп» він об'їжджає весь Алжир, грає в невеликих, непристосованих залах, майже без декорацій ролі в класичних і сучасних п'єсах, виконує функції і режисера, і працівника сцени, і суфлера. Головна його роль в той час - Івана у власній постановці «Братів Карамазових».

 

Міні повідомлення учнія:

Камю вважав, що початковий пункт його філософії залишився колишнім - це абсурд, що ставить під сумнів всі цінності. Абсурд, на його думку, забороняє не тільки самогубство, але і вбивство, оскільки знищення собі подібного означає замах на унікальне джерело значення, яким є значення кожної людини.

Проте, Камю не ставив перед собою задачу створення нової етичної системи. Вивести всі етичні цінності з бунта навряд чи можливо, але ясно, проти чого він направлений. «Я ненавиджу тільки катів» - ось, мабуть, саме коротке і точне визначення соціальної і моральної позиції Камю.

 

4.2. Заключне слово викладача : «Узагальнюємо прочитане…»

А. Камю - один із найвидатніших представників модерністської інтелектуально-філософської прози. Сюжети його художніх творів насичені складним філософсько-моральним змістом, безпосередньо пов'язаним з скзистенційними питаннями про сенс людського існування, екзистенційну самотність особистості, її духовні прозріння у «межовій ситуації», зроблений нею моральний вибір та відповідальність за нього тощо. Ідея морального опору, спрямованого на збереження людського «я» в абсурдному світі, утворювала засади «трагічного! гуманізму» письменника.Творчість Камю розвивалася і охоплювала філософську, драматургічну та прозову грані у його обдаровання й передбачала послідовний рух через етапи «абсурду» та «бунту» до кінцевої мети - «любові».

 

V. Заключна частина уроку.

Фронтальна бесіда: «Епізоди життя А.Камю» - 2 хв.

1. Які епізоди життя А. Камю вам запам'яталися?

2. Які обставини дитинства та юності письменника вплинули на становлення його особистості?

VІ. Підведення підсумків уроку.                       Слайд 36.

6.1. Проблемні запитання «Ланцюжок аргументів»- 3 хв.:

Проблемне запитання-ланцюжок № 1: «То хто ж Альбер Камю передусім: філософ чи письменник? Що варто поставити на перше місце?»

Очікувана відповідь:

Філософ. Аргументи:

- Вивчав філософію в Алжирському університеті.

- Написав значну кількість філософських есе.

- Головна цінність його літературних творів – важливість і глибина піднятих у них філософських і моральних проблем.

- Є одним з найвидатніших представників філософії екзистенціалізму.

Очікувана відповідь: Письменник. Аргументи:

- Творчий доробок Камю – це перш за все твори художньої літератури: романи, повісті, оповідання, драматургічні твори.

- Нобелівська премія з літератури: «За його важливі літературні роботи, які чітко й серйозно висвітлюють проблеми людської совісті в наш час».

- Сам Камю не вважав себе філософом.

Проблемне запитання-ланцюжок № 2:

«Чому, на вашу думку, А. Камю зажив слави «совісті Заходу»?

Очікувана відповідь: Альбер Камю – знакова постать світової літератури та філософії ХХ ст., один із найвидатніших представників інтелектуально-філософської прози, лауреат Нобелівської премії 1957 року, представник літератури екзистенціалізму, борець проти несправедливості життя. Зображуючи людину у «світі без Бога», Камю послідовно відстоював позиції «трагічного гуманізму», що базується на ідеї морального опору, спрямованого на збереження людського «Я» в абсурдному світі. Камю зажив популярності ще за життя, і нині твори його не втрачають актуальності через те, що письменник зумів поставити в них багато запитань, важливих як для його сучасників, так і для наступних поколінь.

VІІ. Виставлення та коментар оцінок учням. Рефлексія, робота учнів з бланком само оцінювання – 3 хв.:

Слово вчителя: Дорогі учні! Ви можете самостійно оцінити свою роботу на уроці, виставивши оцінки в бланк оцінювання.

Слово вчителя: Урок добігає до кінця…Щиро прошу вас, висловити свої враження про нашу зустріч. Виставте, будь ласка, оцінку за урок в рядках таблиці після поняття «Рефлексія» та висловіть свої враження. Ваша відповідь допоможе викладачу врахувати ваші побажання під час підготовки до майбутніх уроків.

 

 

 

Методика оцінювання роботи на уроці:             слайд 37, 38.

Бланк самооцінювання

                 роботи учня на різних етапах уроку зі світової літератури

Тема уроку: Життєвий і творчий шлях французського письменника А. Камю. Естетичні й філософські погляди. А. Камю й екзистенціалізм. Провідні мотиви творчості.

Світова література        Група: _________________  Дата _________________2016 року
ПІБ учня:___________________________________________________________________
Етапи уроку		№ з/п	Етапи уроку (форми роботи)	Максимальна оцінка			Самооцінка	Оцінка вчителя
Вступна частина уроку		2.2.	Завдання для учнів «Літературний експрес-опитувальник»	4 запитання по 0,5 бала; max. – 4 бала
Основна частина уроку		3.1.	Опрацювання опорно –хронологічного конспекту «Віхи життєвого та творчого шляху Альбера Камю »	По 2 бала за кожне повідомлення
		3.2.	Завдання: «Думай – працюй – ділись». Загальне проблемне запитання для учнів за фактами біографі письменника	4 запитання по 1 балу; max. – 4 бала
		3.4.	Вивчення теорії літератури: екзистенціалізм; модернізм; абсурд	Кожна відповідь –1 бал
Узагальнююча частина уроку		4.1.	Опрацювання узагальнюючої асоціативної логічної схеми «Творчість А.Камю»	За кожну відповідь 1 бал
Заключна частина уроку		5.1	«Епізоди життя А.Камю»	За кожну відповідь 1 бал; 2 бали
		6.1	Проблемні запитання №№ 1,2 «Ланцюжок аргументів»	За кожну відповідь 1 бал; 2 бали
Оцінка : разом (учень підраховує набрану суму балів за урок):				12
Додаткова оцінка (за міркуваннями учня) :  Саме за що:
ПІДСУМКОВА  ОЦІНКА:
Рефлексія
№ з/п	Завдання для учнів: Будь ласка, поставте за урок оцінку в графі «самооцінка»				Самооцінка	Максимальна оцінка
а)	Після вивченого матеріалу бажаю поглиблено вивчити тему					12 балів
б)	Мені все зрозуміло , можу цей матеріал пояснити другому					10 балів
в)	Мені все зрозуміло, але пояснити іншому не берусь					8 бала
г)	Для повного зрозуміння мені потрібно повторити тему					6 бала
д)	Урок мені сподобався, але не все вдалося виконати					4 бала
є)	Відверто кажучи, мені практично нічого не зрозуміло, але я намагався (лась) працювати					2 бала
	- Які питання з теми ви хотіли б розглянути більш детально: - Особисте враження від уроку:

 

VІІІ. Надання та пояснення домашнього завдання – 1 хв.:      слайд 39.

Обов’язкові завдання:

1. Прочитати матеріал підручника (Ковбасенко Ю. І. Світова література: Підручн. для 11 кл. загальноосвіт. навч. закладів (академічний рівень, профільний рівень). – К.: Грамота, 2012. – 336 с.: іл.): с. 247-256; вивчити конспект.

2. Прочитати першу та другу частини роману «Чума».

Додаткові творчи завдання за вибором учня:(кількість питань ви можете обрати за бажанням, можливістю виконання та рівнем навчальних досягнень ):

3. Індивідуальне завдання: Підготувати повідомлення про історію створення роману «Чума».

 

4. Завдання: «Думай – Працюй у парі – ділись». Письмово стисло прокоментуйте наведені вислови А. Камю:

   1. «Велике питання життя – як жити серед людей».

   2. «Для того, щоб думка змінила світ, треба, щоб вона спочатку змінила життя свого творця».

   3. «Якщо душа існує, невірно було б думати, що вона дається нам вже створеною. Вона твориться на землі, протягом усього життя. Саме життя – не що інше, як ці довгі і болісні пологи. Коли створення душі, яким людина зобов'язана собі і стражданню, завершується, приходить смерть».

   4. «Кожному поколінню властиво вважати себе покликаним змінити світ».

   5. «Коли релігія об’єднується з політикою, народжується інквізиція».

   6. «Бути нелюбим – це всього лише невдача, не любити – ось нещастя».

   7. «Звертатися до Бога тому, що ви розчарувалися у земному життя, а біль від’єднав вас від світу, марно. Богу угодні лише душі, які прив’язані до світу. Йому до вподоби ваша радість».

   8. «Відповідальність перед історією звільняє від відповідальності перед людьми. В цьому її зручність».             

   9. «З несправедливістю або борються, або співпрацюють».

Література

1. Зарубіжна література. Практичний довідник:- Харків: ФОП Співак Т. К.,- 496 с.
2. Мухін В.О. Вивчення зарубіжної літератури. 10 клас – Харків: Веста: Видавництво «Ранок», 202ю -144 с. – (Серія авторський урок)

Приклади учнівських робіт:

Додаток № 1.

 Випереджальне задання до уроку «Альбер Камю . Життевий і тварчий шлях письменника»:Прочитати біографію митця. Скласти опрний конспект за текстом.

Життєвий і творчий шлях Альбера Камю

Алжир: Альбер Камю народився 7 листопада 1913 року в містечку Мондові в Алжирі, яке на той час було французькою колонією, у сім'ї найманого сільськогосподарського робітника, що через рік після народження сина помер від поранення на полі бою Першої світової війни. Мати, іспанка за походженням, працювала прибиральницею в багатих сім'ях. Дитина зростала у злиднях. Освіту пощастило здобути тільки завдяки допомозі директора ліцею, який виклопотав для хлопця стипендію. У 1932–1936 рр. під час навчання в Оранському університеті (Алжир), Альберу доводилося тяжко працювати, що призвело до виснаження організму й він захворів на сухоти. Проте це не завадило йому бути життєрадісним, енергійним, жадібним до знань і розваг, чутливим і до краси середземноморської природи, і до глибин духовної культури. Згодом А. Камю писав:

Я був десь на півдорозі між злиднями і сонцем. Злидні не дозволяли мені повірити, нібито все гаразд в історії та під сонцем; сонце навчало мене, що історія — це ще не все. Змінити життя — так, але тільки не світ, який я обожнював.

Захоплення середземноморською красою і французькою філософією з часом зумовило його світогляд й естетику, які базувалися на середземноморській культурній традиції та античній культурі з її язичництвом і культом тіла. У цій системі юнак намагався уникнути протиставлення духу і тіла, злити їх в органічну єдність. А. Камю брав активну участь і в громадському житті. У 1934 році вступив до комуністичної партії, яку покинув через три роки, проводив антинацистську пропагандистську роботу, організував самодіяльний театр, співпрацював з незалежною лівою пресою. У цей час почалася його письменницька діяльність. Тоді, зокрема, були написані перший варіант повісті «Сторонній» та нотатки до есе «Міф про Сізіфа».

Франція, Друга світова війна: Навесні 1940 року вперше приїхав до Франції, куди остаточно переселився через рік. В окупованій країні приєднався до Руху Опору, друкувався в підпільній газеті «Комба», а згодом її очолив. У 1943–1944 рр. видав у нелегальній пресі «Листи німецькому другові», в яких з гуманістичних позицій засуджував спроби виправдання ідеї нацизму. На цей час А. Камю став відомим як автор «Стороннього» та «Міфу про Сізіфа», що побачили світ у 1942–1943 рр. і викликали захоплення французької інтелігенції. Ці твори були сприйняті як екзистенціалістські, співзвучні з напрямами, що за національної катастрофи поширювалися серед свідомої частини населення. Саме завдяки творчості А. Камю філософське вчення екзистенціалізму стало популярним у Франції. В його основі, а надто у варіанті А. Камю, є твердження абсурдності буття («абсурд є метафізичним станом людини у світі»,- говориться у «Міфі про Сізіфа»), уявлення про світ як про царство хаосу і випадковості. Чільне місце посідає думка про те, що людина відповідальна сама за себе. Людині доводиться жертвувати собою, аби виправдати своє існування. Вже самим актом народження вона виявляється закинутою у світ поза своєю волею і бажанням. З моменту появи вона отримує від природи й смертний вирок, термін виконання якого їй невідомий. Убивають хвороби, старість, війни, кати, злидні, навіть сонце, як у романі «Сторонній» У годину вирішального випробовування людина залишається наодинці з собою, зі своєю долею. Тепер їй належить стати Людиною, створити себе із закинутої у світ матерії. Людина народжується не тоді, коли з'являється на світ, а тоді, коли силою свого розуму створює себе як мислячу істоту. Це духовне народження відмежовує її від природи, робить свідомою своєї минущості. Суспільство потребує віри в уже існуючі цінності. Воно карає бунтарство за допомогою своїх соціальних інституцій — армії, поліції, суду, громадської думки. Такий внутрішній конфлікт романів і п'єс письменника-екзистенціаліста. Водночас А. Камю проголошував, що розум людини, усвідомлюючи абсурдність буття, не може змиритися з нею. Людина, що мислить, кидає виклик абсурдові, не сподіваючись на його остаточне подолання. В «Міфі про Сізіфа» А. Камю писав:

Для людини без шор немає видовища прекраснішого, ніж свідомість у двобої з дійсністю, яка перемагає. Ні з чим не зрівняти образ гордої людяності… Дисципліна, якій дух себе підпорядковує, воля, яку він кує з будь-якого підручного матеріалу, рішучість зустрічати віч-на-віч — у цьому є могутність і непересічність.

Цей трагічний стоїцизм з часу Руху Опору став для Камю основою його гуманістичної етики. За його допомогою письменник у роки окупації та національного приниження пробуджував активний відгук у гуманістично настроєної французької інтелігенції. По-своєму він мобілізував її на боротьбу з нацизмом.

Повоєнні роки: Невелика за обсягом творча спадщина А. Камю створювалась переважно під час Другої світової війни та повоєнних років. Це наклало свій відбиток і на теми, що порушувалися письменником, і на спосіб їх висвітлення. Для його творчості характерне поєднання власне белетристики з філософськими роздумами. У 1947 році вийшов у світ роман «Чума», який засвідчив найвищу межу ідейної еволюції автора: за визначенням самого письменника відбувся перехід від «етапу абсурду» до «етапу протесту». Письменник працював також у жанрі філософської етеїстики та громадсько-політичної публіцистики, виступив у ролі літературного критика.

Надгробок Камю у місті Лурмарен

У 1950-х роках А. Камю пережив світоглядну і творчу кризу, що призвело до зниження його творчої активності. Письменник чимдалі частіше не знаходив відповіді на складні проблеми, які ставило перед ним суспільне життя. Загострилися суперечності, притаманні його світогляду й суспільно-політичній позиції, що знайшло вираження у трактаті «Бунтівна людина» (1951). Відкриваючи вади буржуазного суспільства Франції та Заходу, Альберт Камю не приймав і соціалізм Східної Європи у його сталінському варіанті. Книга «Бунтівна людина» значною мірою була реакцією на злочини сталінізму, на сталінські масові репресії та терор. На великому історичному матеріалі Альбер Камю дійшов висновку про неминучість переродження революції у тиранію, перетворення колишніх борців проти гноблення на значно жорстокіших гнобителів. На думку автора, це універсальний і фатальний закон історії, її абсурд. Протистояти йому може тільки постійне бунтарство, опозиція влади, яка є неминучим насильством і несправедливістю. У 1957 році Альбер Камю одержав Нобелівську премію за свою літературну творчість. 4 січня 1960 року письменник потрапив у автомобільну катастрофу біля міста Санс. Помер у невеличкому містечку Вілльблевен. Похований в місті Лурмарен в районі Люберон на півдні Франції.

Додаток № 1.1.

Випереджальне задання до уроку «Альбер Камю . Життевий і тварчий шлях письменника»: Прочитати біографію митця. Скласти опрний конспект за текстом.

Життєвий і творчий шлях Альбера Камю

 Французький есеїст, письменник і драматург Альбер Камю народився в Мондові, в Алжирі, в родині сільськогосподарського робітника Люсьєна Камю, ельзасця за походженням, який загинув на Марні під час першої світової війни, коли Альберу було менше року. 

Незабаром після цього у його матері, уродженої Катрін Сінтес, малограмотної жінки іспанського походження, стався удар, в результаті якого вона зробилася напівнімою. Сім'я Камю переїхала до Алжиру, до бабусі і дядька-інваліда, і, щоб прогодувати родину, Катрін змушена була піти працювати служницею.

Незважаючи на надзвичайно важке дитинство, Альбер не замкнувся в собі, він захоплювався дивовижною красою південно-африканського узбережжя, яка ніяк не в'язалася з повною позбавлень життям хлопчика. Дитячі враження залишили глибокий слід в душі К. - людини і художника.

Великий вплив на Камю. надав його шкільний учитель Луї Жермен, який, розпізнавши здібності свого учня, надавав йому всіляку підтримку. За допомогою Жермена Альберу вдалося в 1923 р. вступити до ліцею, де інтерес до навчання поєднувався у молодої людини з пристрасним захопленням спортом, особливо боксом. Проте у 1930 р. Камю захворів на туберкульоз, що назавжди позбавило його можливості займатися спортом. Незважаючи на хворобу, майбутньому письменникові довелося змінити чимало професій, щоб платити за навчання на філософському факультеті Алжирського університету. У 1934 р. Камю одружився на Сімоне Ійє, що як виявилось, була морфіністкою. Разом вони прожили не більше року, а в 1939 р. розвелися офіційно. 

Після завершення робіт про Блаженного Августина та грецького філософа Платона Камю в 1936 р. отримує диплом магістра філософії, проте академічній кар'єрі молодого вченого заважає черговий спалах туберкульозу, і Камю в аспірантурі не залишається. 

Пішовши з університету, Камю в лікувальних цілях робить подорож у французькі Альпи і вперше опиняється в Європі. Враження від подорожі по Італії, Іспанії, Чехословакії і Франції склали першу опубліковану книгу письменника «Зворотний бік і обличчя» («L'Envers et 1'endroit», 1937), збірка есе, куди увійшли також спогади про його матір, бабусю, дядька. У 1936 р. Каме приступає до роботи над своїм першим романом «Щаслива смерть» («La Mort heureuse»), який побачив світ лише в 1971 р. 

Тим часом в Алжирі Камю вже вважався провідним письменником та інтелектуалом. Театральну діяльність (Камю був актором, драматургом, режисером) він поєднує в ці роки з роботою в газеті «Республіканський Алжир» («Alger Republicain») як політичного репортера, книжкового оглядача та редактора. Через рік після виходу у світ другої книги письменника «Одруження» («Noces», 1938) Камю назавжди переїжджає до Франції. 

Під час німецької окупації Франції Камю бере активну участь в русі Опору, співробітничає в підпільній газеті «Битва» («Le Comat»), що видавалася в Парижі. Поряд з цією чреватої серйозною небезпекою діяльністю Камю працює над завершенням повісті «Сторонній» («L'Etranger», 1942), яку він почав ще в Алжирі і яка принесла йому міжнародну популярність. Повість являє собою аналіз відчуженості, безглуздості людського існування. Герой повісті - якийсь Мерсі, якому судилося стати символом екзистенціального антигероя, відмовляється дотримуватися умовностей буржуазної моралі. За скоєний ним «абсурдне», тобто позбавлене будь-яких мотивів, вбивство Мерсі засуджується до смерті - герой Камю вмирає, бо не поділяє загальноприйнятих норм поведінки. Сухий, відсторонений стиль оповіді (який, на думку деяких критиків, ріднить Камю з Хемінгуеєм) ще більше підкреслює жах того, що відбувається.

За «Стороннім», які мали величезний успіх, послідувало філософське есе «Міф про Сізіфа» («Le Mythe de Sisyphe», 1942), де автор порівнює абсурдність людського буття з працею міфічного Сізіфа, приреченим вести постійну боротьбу проти сил, з якими не може впоратися. Відкидаючи християнську ідею спасіння та загробного життя, яка надає сенс «сізіфової праці» людини, Камю парадоксальним чином знаходить сенс в самій боротьбі. Порятунок, на думку Камю, полягає в повсякденній роботі, сенс життя - в діяльності. 

Після закінчення війни Камю деякий час продовжує працювати у «Битві», яка тепер стає офіційною щоденною газетою. Однак політичні розбіжності між правими та лівими змусили Камю, який вважав себе незалежним радикалом, у 1947 р. залишити газету. У тому ж році виходить третій роман письменника, «Чума» («La Реste»), історія епідемії чуми в алжирському місті Орані; в переносному сенсі, однак, «Чума» - це нацистська окупація Франції і, ширше, символ смерті і зла. Темі універсального зла присвячено й «Калігула» («Caligula», 1945), краща, на одностайну думку критиків, п'єса письменника. «Калігула», в основу якої лягла книга Светонія "Про життя дванадцяти цезарів", вважається значною віхою в історії театру абсурду. 
Будучи однією з провідних постатей у повоєнній французькій літературі, К. в цей час близько сходиться з Жаном Полем Сартром. Разом з тим шляхи подолання абсурдності буття у Сартра і Камю не збігаються, і на початку 50-х рр.. в результаті серйозних ідеологічних розбіжностей К. пориває із Сартром та з екзистенціалізмом, вождем якого вважався Сартр. У «Бунтуючій людину» («L'Homme revolte», 1951) К. розглядає теорію і практику протесту проти влади впродовж сторіч, критикуючи диктаторські ідеології, у тому числі комунізм та інші форми тоталітаризму, котрі посягають на свободу і, отже, на гідність людини. Хоча ще в 1945 р. Камю говорив, що у нього «занадто мало точок зіткнення з модною тепер філософією екзистенціалізму, висновки якої помилкові», саме заперечення марксизму привело до розриву Камю з промарксистських налаштованим Сартром. 

У 50-і рр.. Камю продовжує писати есе, п'єси, прозу. У 1956 р. письменник випускає іронічну повість "Падіння» («La Chute"), в якій розкаявся суддя Жан Батист Кламанс зізнається у своїх злочинах проти моралі. Звертаючись до теми провини і каяття, Камю широко користується в «Падінні» християнською символікою. 
У 1957 р. Камю був нагороджений Нобелівською премією «за величезний внесок у літературу, висвітлив значення людської совісті». Вручаючи французькому письменникові премію, Андерс Естерлінг, представник Шведської академії, відзначив, що «філософські погляди Камю народилися в гострому протиріччі між прийняттям земного існування та усвідомленням реальності смерті». У своїй промові Камю сказав, що його творчість грунтується на прагненні «уникнути відвертої брехні та протистояти гнобленню». 

Коли Камю отримав Нобелівську премію, йому було всього 44 роки і він, за його власними словами, досяг творчої зрілості; у письменника були широкі творчі плани, про що свідчать записи у блокнотах та спогади друзів. Однак планам цим не судилося збутися: на початку 1960 р. письменник загинув в автомобільній катастрофі на півдні Франції.

Хоча творчість Камю викликало після його смерті жваві суперечки, багато критиків вважають його однією з найбільш значних фігур свого часу. Камю показав відчуженість і розчарування повоєнного покоління, проте наполегливо шукав вихід з абсурдності сучасного існування. Письменник піддавався різкій критиці за відмову від марксизму і християнства, але тим не менш його вплив на сучасну літературу сумніву не підлягає.

У некролозі, надрукованому в італійській газеті «Вечірній кур'єр» («Corriere della sera»), італійський поет Еудженіо Монтале писав, що «нігілізм Камю не виключає надії, не звільняє людину від розв'язання складної проблеми: як жити і померти гідно". 

На думку американської дослідниці Сюзан Зонтаг, «проза Камю присвячена не стільки його героям, скільки проблемам провини і невинуватості, відповідальності і нігілістичної байдужості». Вважаючи, що творчість Камю не «відрізняється ні високим мистецтвом, ні глибиною думки», Зонтаг заявляє, що «його твори відрізняються красою зовсім іншого роду, красою моральної». Англійський критик А. Альварес дотримується тієї ж думки, називаючи Камю «моралістом, який зумів підняти етичні проблеми до філософських». 

 

Випереджальне задання до уроку «Альбер Камю . Життевий і тварчий шлях письменника»: Прочитати біографію митця. Скласти опрний конспект за текстом. Життєвий і творчий шлях Альбера Камю

А. Камю - французький письменник і мислитель, лауреат Нобелівської премії (1957), один із найяскравіших представників літератури екзистенціалізму. У своїй худож¬ньо-філософській творчості розробляв екзистенціалістські категорії «існування», «абсурду», «бунту», «свободи», «морального вибору», «межової ситуації», а також розвивав традиції модерністської літератури. Змальовуючи люди¬ну в «світі без Бога», Камю послідовно обстоював позиції «трагічного гуманізму». Крім художньої прози, творчий доробок письменника охоплює драматургію, філософські есе, літературно-критичні статті, публіцистичні виступи.

7.11.1913 p - народився в Алжирі, тодішній французькій колонії, в родині сільського наймита, який невдовзі помер від тяжкого поранення, отриманого на фронті Першої світової війни. Навчався в комунальній школі, Алжирсько¬му ліцеї, згодом - в Алжирському університеті. Коло його зацікавлень складали література й філософія. Останній була присвячена дипломна робота.

1934 р. - вступив до комуністичної партії, з якої був виклю¬чений 1937 р.

1935 p. - організував Театр праці, в котрому виступав як драматург, режисер і актор.

1937 p. - побачила світ перша збірка есе «Виворіт і обличчя».

1938 p. - написав перший роман «Щаслива смерть».

1940 p. - переїхав до Парижа, але внаслідок наступу німців залишив столицю й деякий час вчителював у Орані. Завер¬шив повість «Сторонній», яка привернула до себе увагу в літературних колах.

1941 p. - написав есе «Міф про Сізіфа», що вважається про¬грамовим екзистенціалістським твором, а також драму «Калігула».

1943 p. - оселився в Парижі, де приєднався до Руху Опору, співпрацював з нелегальною газетою «Комба», яку очолив після повстання, що викинуло окупантів за межі міста. Друга половина 40-х - перша половина 50-х років - період творчого розквіту: з являються роман «Чума» (1947), що приніс авторові світову славу, п'єси «Стан облоги» (1948), «Праведні» (1950), есе «Бунтівна людина» (1951), повість «Падіння» (1956), етапна збірка «Вигнання й царство» (1957), есе «Своєчасні роздуми» (1950-1958) та ін. Останні роки життя були позначені творчим спадом.

4.01.1960 p. - загинув в автомобільній катастрофі.

Творчість А. Камю є прикладом плідного поєднання талантів письменника й філософа. Для становлення художньої свідомості цього митця суттєве значення мало знайомство з філософськими працями Ф.Ніцше, А.Шопенгауера, Л.Шестова, С.К'єркегора, а також з античною культурою та французькою літературою. Одним із важливих чинників формування його екзистенціалістського світобачення був ранній досвід відкриття близькості смерті (ще за студентських років Камю захворів на сухоти).

Як мислителя його відносять до атеїстичної гілки екзистенціалізму.

Пафос заперечення цінностей буржуазної цивілізації, зосере¬дженість на ідеях абсурдності буття та бунту, властиві творчості Камю, були підставою для його зближення з прокомуністичне налаштованими колами французької інтелігенції й зокрема - з ідеологом «лівого» екзистенціалізму Ж.П. Сартром. Втім, вже в повоєнні роки письменник пішов на розрив з колишніми соратниками й товаришами, бо не плекав ілюзій щодо «комуністичного раю» в колишньому СРСР і прагнув переглянути свої взаємини з «лівим» екзистенціалізмом. Ще письменником-початківцем Камю склав план майбутнього творчого шляху, який мав поєднати три грані його обдарування й відповідно три напря¬ми його зацікавлень - літературу, філософію, театр. Там були визначені такі етапи: «абсурд», «бунт», «любов». Письменник послідовно реалізовував свій план, втім, на третьому етапі його творчу працю обірвала смерть.

Художній світ А. Камю вирізняють:

•  щільний зв'язок з екзистенціалістськими ідеями та концепціями;

• анатомічний аналіз абсурдних взаємин між особистістю й світом,  створення  моделей  «абсурдного  світу»  й  «абсурдної людини»;

• розкриття трагічного становища людини в «світі без Бога»: її відчуження, занедбаності, самотності «під порожнім небом», її приреченості на смерть, що мислиться абсолютним зникненням;

• художня розробка категорій «бунту», «свободи», «пристрасті», «морального вибору» й «відповідальності», що притаманні «істинному існуванню»;

• пошук «справжніх» духовних ціннот та моральної опори всере¬дині особистості; ствердження «стоїчного гуманізму»;

• змалювання мужньої людини як своєрідного морального еталона сучасності;

• зображення «межової ситуації», що вияскравлює абсурдність життя й ставить людину перед моральним вибором;

• тяжіння до притчевості, філософська насиченість сюжетів і образів, «класицистичні» за своєю ясністю композиція та стиль;

•  звернення до міфологічних сюжетів і образів, наявність «міфо-творчих» тенденцій.