Урок № 19-20
Тема: Знаряддя праці, які використовують у побуті. Поняття про деталь. Способи отримання деталей.
Практична робота.
Вибір знарядь праці для виконання роботи
Розпізнавання машин, механізмів, деталей.
Мета уроку.
навчальна: забезпечити
а) засвоєння учнями знань про:
б) формування умінь:
в) дотримання санітарно-гігієнічних вимог, правил безпечної праці й організації робочого місця.
Розвивальна. Розвивати в учнів пам'ять, логічне мислення.
Виховна. Виховувати основи культури праці, бережливе ставлення до обладнання та інструментів.
Об'єкт праці: знаряддя пряці,механізми і деталі машин.
Міжпредметні зв'язки: історія, фізика (механізми), анатомія (ергономічна форма знарядь)
Тип уроку: засвоєння нових знань
Перевірка наявності учнів; підготовленості їх до уроку, наявності робочого одягу.
ІІ. Виявлення знань та вмінь учнів.
Ш. Актуалізація опорних знань учнів (чуттєвого досвіду, опорних умінь тощо).
А за допомогою яких інструментів ви виготовляли аплікацію? (голки, ножиці, булавки)
А які, на вашу думку, ще інструменти або пристрої можна використовувати для виготовлення тих чи інших виробів?
IV. Мотивація навчальної діяльності учнів (формування позитивного ставлення до навчальної діяльності на уроці).
Для того, щоб виготовляти різні цікаві і корисні вироби, недостатньо лише одних рук і знань. Щоб зробити вироби якісно і швидко, використовують різноманітні пристосування. Якщо ви будете про них знати і вміти ними користуватися, ви завжди будете почуватися комфортно при виготовленні будь-яких виробів.
V. Повідомлення теми уроку.
Знаряддя праці, які використовують у побуті. Поняття про деталь. Способи отримання деталей
VІ. Визначення завдань для учнів на урок.
Учні повинні:
Знати: поняття, історію та види знарядь праці, види деталей, способи отримання деталей
Уміти: розпізнавати знаряддя праці, називати типові і спеціальні деталі, механізми; користуватися найпростішими знаряддями праці.
VII. Вивчення нового матеріалу.
З давніх-давен людина прагнула полегшити свою працю. Для цього вона спочатку в природі відшукувала каміння зручної форми, кістки вбитих на полюванні тварин, потім намагалася самостійно створити будь-які предмети, за допомогою яких можна було б виготовляти різні вироби, готувати їжу. Якщо заглянути до історії, то в музеях можна побачити безліч предметів, які використовувались первісними людьми як знаряддя праці, тобто ті пристосування, які полегшують працю людей.
Зараз важко уявити собі людей, які б щось виготовляли одними лише руками. На допомогу їм приходять різноманітні знаряддя праці – від простих ручних інструментів до складних автоматичних пристроїв і механізмів.
Сучасне виробництво, побутова діяльність людини неможливі без знарядь праці, адже вони допомагають виконувати роботу з обробки матеріалів і виготовлення виробів.
До знарядь праці належать: інструменти, машини, електричні прилади, двигуни тощо, за допомогою яких обробляють предмети праці, виготовляють продукцію.
Первісна людина користувалася простими знаряддями праці — камінням, дерев’яними палицями. Люди поступово дійшли висновку, що можна пристосовувати камені та відламувати палиці шляхом їх обробки. Таким чином почали вдосконалювати перші знаряддя праці
Основним заняттям людей були землеробство, тваринництво, гончарство та ін. Розвиток землеробства, скотарства, ремесла та обміну зумовив значні зміни у давньому суспільстві. Тоді було винайдено та поширено нові способи виготовлення знарядь праці.
Традиційні форми обробки каменю — оббивання, сколювання, віджимання — згодом поступилися місцем шліфуванню, пилянню, свердлінню. Виникло виробництво керамічного посуду, прядіння, а згодом і ткацтво. Вироби з кераміки дали змогу не тільки тривалий час зберігати воду, сипучі продукти, а й готувати варену їжу. Прядіння зумовило винайдення прялок. Окрім того, на основі прядіння виникло ткацтво, яке дало ще один штучний продукт — тканину. У бронзовому столітті з’явилися металеві знаряддя, кам’яні ножі замінили мідні, що дало змогу збільшити продуктивність праці.
Ще в 19–20 ст. люди користувалися простими знаряддями праці
Пізніше людина перейшла від виготовлення найпростіших знарядь праці до виробництва складних засобів. Це привело до механізації продуктивних сил, яке звільнило людину від тяжкої фізичної праці та підвищило продуктивність праці.
До сьогодні техніка стрімко розвивається. Дуже швидко після створення першого двигуна людство вступило у фазу інтенсивного розвитку автоматичного виробництва, освоєння навколоземного простору, створення штучного інтелекту. Прикладом такого розвитку є те сучасне обладнання, що нас оточує. Якщо раніше одяг зшивали вручну виключно за допомогою голки, то зараз нам у цьому допомагають багатофункціональні швейні машини.
Якщо раніше потрібно було вкручувати шуруп за допомогою викрутки, то зараз це можна швидко зробити шуруповертом. Ручне прання замінили пральні машини.
Таких прикладів багато. Значно полегшено побут завдяки появі сучасного обладнання. Якщо раніше змішували тісто за допомогою збивалки, а перекручували м’ясний фарш на ручній м’ясорубці тощо, то зараз використовують електричні прилади
Усі знаряддя праці можна поділити на ручні, механічні та електрифіковані. Усе більше в нашому житті з’являється електрифікованих знарядь праці. Але при цьому і ручні не втрачають своєї актуальності. Наприклад, голка донині залишається необхідним інструментом при вишиванні, шитті, ремонті одягу тощо.
У сучасному суспільстві більш популярними стають вироби, зроблені власними руками. Вироби, в’язані спицями або гачком, оздоблені килимовою голкою, плетені човником, з’єднані з використанням молотка тощо, актуальні й досі.
Щоб виготовити або відремонтувати меблі, зробити ремонт, полагодити механізм тощо, необхідні такі ручні інструменти, як молоток і викрутка.
Для виконання певної роботи в нагоді стають різноманітні пристосування. Наприклад, аби вишивка не стягувалась у процесі вишивання, робочу тканину затягують у п’яльця, а щоб не поколоти пальці при шитті та вишиванні, на палець одягають наперсток. Щоб натягнути й закріпити тканину під час вишивання, іноді використовують спеціальний станок.
Майже всі галузі народного господарства застосовують машини для здійснення виробничого процесу
Машина (з лат. «machina» — рухати) — це механізм або комплекс механізмів, призначений для виконання корисної роботи шляхом перетворення одного виду енергії на інший.
У наш час важко знайти предмет або продукт споживання, який був би виготовлений або доставлений без допомоги машин. Без машин неможливий розвиток науки й виробництва, медицини й будівництва, які потребують сучасних інструментів і матеріалів. Не можна без застосування машин задовольнити й потреби населення. Конструкції машин постійно вдосконалюються згідно з вимогами виробництва та технічного прогресу.
Робота сучасних машин неможлива без механізмів. Механізми призначені для передачі та перетворення руху. Прикладами механізмів може бути ножний та електричний приводи у швейній машині
Механізм — сукупність пов’язаних між собою деталей, призначених для перетворення та передачі руху. Елементом механізму є деталь, яка становить одне ціле й не може бути розібрана без руйнування на простіші складові. Кількість деталей у сучасних машинах сягає десятків тисяч.
Деталь — частина машини або механізму, виготовлена з одного куска матеріалу.
Типові та спеціальні деталі за їх використанням у машинах і механізмах поділяють на дві групи. Деталі, що застосовують у багатьох машинах, називають типовими, а деталі, що застосовують тільки в деяких машинах, — спеціальними.
Прикладами типових деталей можуть бути болти, гайки, втулки, які є в автомобілях, велосипедах, літаках, теплоходах та інших машинах. А такі частини, як зубчасті колеса, колінчасті вали мають притаманну тільки для певних машин і механізмів будову, застосовують на двигунах тепловозів, автомашин, комбайнів. Такі деталі належать до спеціальних.
Деталі можна отримати різними способами: різанням, штампуванням, литтям тощо. Випилювання деталей виробів із дерева та металу належить до різання. Під час утворення деталей різанням із заготовки знімають надлишки матеріалу, які перетворюють на стружку. Для цього використовують різальні інструменти та обладнання. Таким способом виготовляють велику кількість деталей і виробів.
Деталі складної форми утворюють за допомогою лиття. На ливарному виробництві розплавлений метал (пластмасу, гуму тощо) заливають у спеціальні форми, які мають форму деталі
З листового металу зручно у великій кількості виготовляти деталі простої та складної форми. Штампування — це процес виготовлення деталей складних форм і потрібних розмірів під дією ударного навантаження на заготовку, вміщену в спеціальний штамп. Для штампування використовують різноманітні преси зі змінними формами.
Нині вимоги до якості деталей значно підвищилися. Це пов’язано з особливими вимогами експлуатації виробу. Важливим чинником є значний крок уперед усіх технологій обробки — з’явилися високоточні верстати, вдосконалюються інструменти. Також важливим є існування альтернативних варіантів обробки. Наприклад, якщо з якихось причин неможливо виконати шліфування, а поверхня має бути досить точною, то використовують багатократне тонке точіння.
VIII. Осмислення учнями вивченого матеріалу. Учні записують у зошит за вчителем поняття: машина, механізм, деталь, типові та спеціальні деталі, різання, лиття, штампування.
IX. Формування умінь та навичок учнів.
Практична робота №1: Вибір знарядь праці для виконання роботи
Інструменти та матеріали: знаряддя праці, зображення знарядь праці.
1. Аналіз завдань практичної роботи № 1
1. Розглянути запропоновані знаряддя праці.
2. Визначити, які з них належать до інструментів, а які — до пристосувань.
3. Визначити призначення кожного знаряддя праці.
4. Накреслити таблицю за поданим зразком у зошиті та записати результати досліджень.
5. Роботу виконувати з дотриманням правил безпечної праці.
Практична робота № 2: Розпізнавання машин, механізмів, деталей.
Інструменти та матеріали: машини, деталі, механізми, зображення машин.
1. Розглянути запропоновані машини, механізми, деталі.
2. Забезпечення необхідними матеріалами та інструментами.
3. Правила безпечної праці, організації робочого місця та санітарно-гігієнічні вимоги під час виконання завдань практичної роботи.
4. Самостійне виконання завдань практичної роботи за інструкційними картками (інструкційна картка «Вибір знарядь праці для виконання роботи», підр.ст. 111; інструкційна картка «Розпізнавання машин,механізмів, деталей»)
8. Підбиття підсумків практичної роботи:
Х. Рефлексія.
ХІ. Мотивація оцінок за урок, виставлення їх у журнал, щоденники.
ХП. Завдання додому.
ХШ. Прибирання робочого місця