Тема: Звідки до нас прийшов хліб.
Мета: донести до дітей істину, що хліб – усьому голова; розширювати словниковий запас; учити бережно поводитися з хлібом; ознайомити дітей із тим, що хліб – це цінний продукт харчування, це святиня народу; виховувати в дітей повагу до хліба, дбайливе, бережливе ставлення до нього, повагу до праці землеробів, до рідної землі.
Обладнання хліб на рушнику, вироби із тіста, колоски пшениці, сюжетні малюнки, плакат з написом «Хліб - усьому голова», ілюстрації з альбому «Як до нас приходить хліб» , пісня «Хліб - усьому голова», презентація «Від зернини до хлібини».
Тип уроку: повідомлення нових знань.
Хід уроку
А цікаво вам дізнатись,
Що сьогодні може статись?
Ну то всядьтеся зручніше
Й попрацюємо скоріше.
Відгадайте загадку: «Виріс у полі на добрій землі,
Місце найкраще знайшов на столі!»
Певне, чули ви, малята,
вже не раз такі слова;
«Хліб потрібно шанувати!
Хліб усьому голова!»
Не кидайсь хлібом, він святий!-
В суворості ласкавій,
Бувало каже дід старий
Малечі кучерявій
Не грайся хлібом, то ж бо гріх!-
Іще до немовляти,
Щасливий стримуючи сміх,
Бувало каже мати.
Бо красен труд, хоч рясен піт,
Бо жита дух медовий
Життя несе у людський світ
І людські ріднить мови.
Хто зерно сіє золоте
В землі палку невтому,
Той сам пшеницею зросте
На полі вселюдському.
Пахне хліб,
Як тепло пахне хліб!
Любов′ю трударів
І радістю земною,
І сонцем, що всміхалося весною,
І щастям наших неповторних діб-
Духмяно пахне хліб!
Хліб – це зерно, яке перемелюють на борошно;
хліб – це випечений виріб з борошна, продукт харчування;
хліб – це рослина в полі, хлібне поле;
хліб – це харчі, прожиток;
хліб – це заробіток, як засіб існування.
Хліб – це не тільки духмяні чорні та білі буханці. Це безліч інших - смачних та корисних – виробів.
(Діти по черзі показують хлібні продукти і називають їх .)
Макарони , манна каша, бублики , сухарі, печиво, батони, коржі,булочки,рогалики...
- Нашу Україну з давних - давен називають хлібним краєм, бо люди що живуть
тут, уміли і вміють обробляти землю і вирощувати на ній хороші врожаї. Для
нашого народу хліб був не просто справою - це була основа його життя і
найдорожча святина.
Дитинства незгасний слід
я завжди пам’ятаю.
Мати з печі виймає хліб –
І радість по хаті літає!
Запашних буханців шережка
Шикувалась на засланій лаві.
босоніж у поле по стежці
Я носила хлібини смагляві.
Відтоді через багато літ
Я зберігатиму щиро і свято
Вдячну пам'ять про мамин хліб
і чоло перед ним схиляю.
П.Воронько
-‖ Звідкіля ж приходить хліб?‖
Запитав у Зіни хліб
Розвела руками Зіна
- ―Звідкіля ж — із магазину! ‖
-Шлях шматочка хліба до нашого столу дуже нелегкий
Зараз ви виконаєте роботу.
Відновити послідовність виготовлення хліба:
1.Слід снопи обмолотити, зерно в мішки зібрати, мішки до млина завезти та
змолоти.
2.Спершу треба землю зорати.
3.Спечеться хліб, от тоді й наїстися можна.
4.Дочекатися, доки жито зійде,холодну зиму перезимує,навесні виросте ,потім
закрасується,потім почне наливати зернятка, потім достигати.
5.Потім необхідно землю заборонувати, жито посіяти.
6.Достигло жито треба зжати,у снопи повʼязати ,снопи в копи поставити.
7.Вітер їх провіє, сонечко просушить,а тоді везти їх на тік.
8.Із борошна слід замісити у діжі тісто й чекати поки підійде ,а тоді в гарячу
піч саджати.
Автор.
Бублик житній паляниці
Говорив хвастливо:
Бублик.
Ти засмагла, чорнолиця –
Зовсім не вродлива.
Я ж біленький, солоденький,
Вигнутий красиво,
У малечі викликаю
посмішку щасливу.
Автор.
І сказала хвастунові
Паляниця свіжа:
Паляниця.
Ти для діток подарунок,
Я – буденна їжа.
Я до кожної родини
Йду щодня до хати.
Ти, як гість, у дім приходиш,
Я ж – як рідна мати.
Вірш «Літаючий рогалик».
Ви чули, щоб рогалик,
Рогалик – та літав?!
Літаючий рогалик
Юрбу людей зібрав.
Про блюдця, що літають,
Вже чули всі... Однак
Літаючий рогалик –
Тут, певно, щось не так.
А може, все простіше?
А може, може ж буть.
Літаючі рогалики –
В крамниці продають.
Тут продавець озвався,
Аж гам навколо стих:
В крамницях не буває
Рогаликів таких.
Угору пекар брови
здивовано підняв.
Таких не випікаємо!
Сказав, як відрубав.
Мірошник, звісно, має
Роботу нелегку –
Не меле для забави
Літаючу муку...
- Та звідки у рогалика
Цей дивовижний хист?
Здвигнув плечима скромно
Поважний тракторист.
Не раз до ночі поле
Орав я навесні –
І місяця рогалик
Сил додавав мені.
Світив так ясо-ясно,
Світив, та не літав, -
Ніколи для літаючих
Я поля не орав.
Однак літав рогалик
Між партами двома,
Хоч, як у всіх рогаликів,
У нього крил нема.
Літав... Але у цьому
Нема його вини, -
А тих вина, хто досі
Не зна йому ціни!
VI. Фізкультхвилинка.
Учні зображають відповідні рухи.
А ми зерно сіяли, сіяли
У земельку чорную, свіжую.
І з'явились першії листочки.
І з них повні, гарні колосочки.
До сонечка повернулись.
І сонечку усміхнулись.
Вітер колосочки хитає,
До зерняток промовляє.
Ви — і повні, й жовтороті,
Буде урожай хороший.
- Діти, яку ви знаєте казку про хліб? (відповіді дітей)
- Давайте прослухаємо казку «Колосок».
3. Робота з роздатковим матеріалом.
- Я підготувала вам невеличкі розмальовки, отже виймайте кольорові олівці і будемо розмальовувати їх.
Звучить пісня «Хліб - усьому голова».
гостиннiсть i щирiсть. Нашу Україну з давніх-давен називають хлібним краєм, бо люди, що живуть тут, умiли і вмiютъ обробляти землю i вирощувати на нiй хороші врожаї. Для нашого народу хлiб був не просто справою —це була основа його життя і найдорожча святиня.
Ось він, хлібчик духовитий,
З хрустом кірочки смачним.
Ось він — теплий, мов налитий
Щедрим сонцем золотим.
І на стіл у кожен дім
Завітав, з'явився він.
Хлібе, святий наш хлібе!
Перед тобою голову схилю,
Вустами прихилюсь до тебе, хлібе,
І клятву вимовлю свою.
Клянусь тебе любити ніжно, щиро.
Клянусь, повіки шануватиму тебе!
Пам'ятаймо, що в хлібі - велика праця. Пам'ятаймо завжди, що хліб -святий. Шануймо його так, як шанували наші бабусі і дідусі.
Їж, друже , хліб не кидай додолу,
А підійми, коли не там лежить,
А коли сідаєш, друже, ти до столу,
То пам'ятай , що хліб- то означає жить.
Шануйте ж хліб, бо в кожному шматочку
Краплина поту, праці, доброти,
І знайте, щоб дійти до столу,
Через нелегкий шлях повинно зернятко пройти.
-Чия праця найважливіша на цьому шляху?
Вченого, агронома, тракториста, комбайнера, шофера чи пекаря?
-А ще я пропоную вам цікаву роботу скласти віршик:
... зерно
... воно
...поливай
... врожай
Діти мої дорогенькі!
Добра вам бажаю,
І за добрим звичаєм
Хлібом пригощаю!
Діти пригощаються короваєм, запашними булочками.
Додаток 1
Казка «Колосок»
Ведуча. Стояла серед поля хата,
Жили у хаті мишенята.
Одного звали Верть, другого – Круть,
А ось вони й самі до нас ідуть!
Верть. Ми – веселі мишенята,
Дуже любимо співати.
В мене змалку добрий слух,
Мабуть, це від довгих вух.
Круть. Ми прийшли до вас на свято
Й пісню будемо співати.
Мишенята весело співають і танцюють. Півник у цей час прибирає, поливає квіти тощо.
Ведуча. У хаті півник з ними жив.
Той півник цілий день робив:
Поливав квіточки,
Чисто прав сорочки,
Хату гарно прибирав
Та ще й їсти готував.
Цілий день топтав він ноги і не бачив допомоги.
Якось півник рано встав
І подвір’я підмітав.
Все навколо обійшов,
Колос на землі знайшов.
Півник. Що за диво-дивина?
Та й багато ж тут зерна!
Треба колос заховати.
Понесу його до хати.
Ведуча. Колосок був чималий,
Дуже довгий і важкий.
Півник. Ти диви, який важкий!
Що ж мені робити?
Доведеться допомоги в мишенят просити.
Ведуча. А маленькі мишенята
Довго ще співали,
Потомилися і в ліжко
Спати полягали.
Півник. Крутю! Вертю! Годі спати!
Ви мені допоможіть!
На подвір’ї біля хати
Гарний колосок лежить.
І зерна там так багато!
Затягнім його до хати!
Я один не підніму,
Дуже важко одному!
Верть. Ой, як спинонька болить!
І у голові шумить!
Круть. В мене в носі засвербіло –
Ми сьогодні захворіли!
Півник. Ну, якщо ви зовсім хворі,
Сам я впораюсь надворі.
Круть і Верть (разом).
А ми зовсім не хворіли!
А ми півня обдурили!
Хай він тягне колосок,
А ми підемо в танок!
Мишенята весело стрибають і танцюють. Півник на задньому плані насилу тягне колосок.
Півник. Годі, друзі, байдики вам бити!
Треба колосок обмолотити.
Гайда разом до млина,
Намолотимо зерна!
Круть. Ми б пішли, намолотили...
Верть. Та не можем, захворіли!...
Мишенята хитро поглядають одне на одного, тримаються за животи, кашляють і чхають.
Півник. Я ледачих не люблю.
І без вас усе зроблю!
Півник тягне колосок до млина, а мишенята зі сміхом тікають до хати.
Півник. Ось прийшов я до млина,
Буду працювати.
Намелю собі на зиму
Борошна багато!
Ой, крути, крути, млинок!
Ой, крути швиденько!
Ти змели мій колосок
Довгий, золотенький!
Півник із мішком повертається до хати.
Верть. Крутику, дивись-дивись,
Півник борошна привіз!
Півник (до мишенят).
Заходьте, друзі , в хату
Мені допомагати!
Треба тісто замісити,
пиріжечків наліпити!
Круть. Ми б і тісто замісили
Й пиріжечків наліпили,
Та цього іще ніколи
У житті ми не робили!
Півник (сердито). От ледачі мишенята!
Вибирайтесь геть із хати!
Мишенята з радістю тікають. Півник замішує тісто, робить пиріжки і ставить їх у піч. Через деякий час витягає і ставить на стіл.
Півник. Смачно пахнуть навкруги
З сиром свіжі пироги!
Наробив я пирогів і пундиків багато!
Всіх запрошую у гості до своєї хати!
Верть (принюхується).
Ой, як смачно пахне, Круть!
В мене слинки вже течуть!
Мишенята заходять до хати, сідають за стіл і тягнуться до пиріжків.
Півник. Зачекайте-зачекайте!
Спершу відповідь ви дайте:
Хто по двору йшов,
Колосок знайшов?
Круть. Ти, півнику, йшов,
Ти колосок знайшов...
Півник. А хто до млина ходив,
Борошна намолотив?
Верть. Ти, півнику, ходив,
Ти і намолотив...
Півник. А тісто хто замісив,
Хто пиріжків наліпив?
Круть. Ти, півничку,замісив,
ти , півничку, наліпив...
Півник. А ви чим займалися?
Верть. Співали та гралися...
Півник. А коли ви не робили,
Тільки байдики все били, пиріжків ви не хапайте
І з-за столу геть вставайте!
Мишенята вилазять із-за столу і, похнюпившись, ідуть із хати, але зупиняються, перешіптуються і повертаються назад.
Круть і Верть (разом).
Ми даємо обіцянку –
Будем працювати зранку
І в усьому помагати
На подвір’ї та у хаті.
Любий півнику, прости
Й пирогами пригости!
Півник. Добре, добре, йдіть до хати,
Буду я вас пригощати!
Ви ж ледачими не будьте
Й обіцянку не забудьте!
Додаток 2