Тема:   Д. Г. Байрон. Поема « Мазепа».  Її історична основа та романтичний міф. Риси байронічного  героя в образі Мазепи. Символізм поеми Образ гетьмана в світовому мистецтві.

Мета:

• допомогти учням зрозуміти зміст поеми Дж. Байрона „Мазепа”, з’ясувати  ознаки історизму та романтизму у творі;
• розкрити риси романтичного героя  в образі Мазепи;
• розвивати навички самостійної роботи, виразного читання, логічного мислення;
• виховувати зацікавленість до історичного минулого своєї країни, вміння працювати в групах.

Обладнання: портрет Байрона, портрети Мазепи; репродукції картин, мультимедійна презентація уроку; тексти поеми Дж. Байрона, О.Пушкіна, Ю.Словацького, В. Сосюри. 

Запис твору  Ф. Ліста „Мазепа”, П. І. Чайковського.

Тип уроку: урок – дослідження

Випереджальне завдання для груп учнів 

Епіграф до уроку:

Хіба ж ту долю нам збагнуть?

Дж. Байрон „ Мазепа”

 

  Хід уроку:

 

1. Оголошення теми та мети уроку

Вступне слово-звернення вчителя до учнів-читачів

Сьогодні ми продовжуємо роботу над вивченням творчості відомого англійського поета-романтика Дж. Байрона.

Ми будемо досліджувати  поему Байрона „Мазепа”, її історичну  та романтичну основу.

Розглянемо образ гетьмана у світовій літературі.

Визначимо риси байронічного героя в образі Мазепи.

Розкриємо символи поеми Байрона.

 

Український гетьман Іван Степанович Мазепа-одна з найзагадковіших постатей в українській історії. Надзвичайна зацікавленість ним з боку істориків, письменників пояснюється неординарністю, складністю і величчю його  як особистості.

На минулому уроці ви отримали випереджувальне завдання для істориків, літературознавців та мистецтвознавців.

 

II. Робота над темою уроку

1. Робота учнів в групах, які працювали над завданнями.

Хто ж він такий – Іван Мазепа?

• Історик(  Історичні відомості про Івана Мазепу)

Мазепа Іван Степанович — гетьман України з 1687 по 1709 рік; видатний державно-політичний і культурний діяч кінця XVII — початку XVIII ст.

Народився 20 березня 1639 року в селі Мазепинці (нині Білоцерківський район Київської області). Належав до родини відомої правобережної української шляхти. Початкову освіту отримав у школі Київського братства, згодом закінчив Києво-Могилянський колегіум та Єзуїтську колегію у Варшаві. Протягом трьох років навчався в Німеччині, Італії, Франції та Голландії, де здобув чудову європейську освіту, досвід європейського політичного та культурного життя. Знав кілька іноземних мов. Формування національно-політичних переконань І. Мазепи відбувалося під час служби при гетьманах П. Дорошенкові та І. Самойловичеві, які мали програми відродження самостійної й соборної української держави.

І. Мазепа був першим українським гетьманом, який незмінно володів гетьманською булавою протягом майже 22 років (8081 днів). Період його правління характеризувався економічним розвитком України-Гетьманщини, стабілізацією соціальної ситуації, піднесенням церковно-релігійного життя та культури. На початку XVIII ст., в умовах Північної війни (1700–1721), гетьман І. Мазепа в союзі з польським королем Станіславом Лещинським та шведським королем Карлом ХІІ здійснив спробу реалізувати свій військово-політичний проект, метою якого був вихід з-під протекторату Московської держави й утворення на українських землях незалежної держави.

Помер у ніч з 21 на 22 вересня 1709 року в селі Варниця поблизу м. Бендери. Похований у монастирі Св. Георгія (Юрія) м. Галац (Румунія).

Вчитель   Постать Мазепи завжди цікавила письменників. В очах одних він був героєм, борцем за свободу свого народу, а у інших , як у О. С. Пушкіна  в поемі „ Полтава”, –зрадником.

2. Завдання  до  технології «Складання квадратів Вена»

Заслуховуючи повідомлення літературознавців,  узагальніть головні риси образу Мазепи у поемах Віктора Гюго, Олександра Пушкіна, Володимира Сосюри та в драмі Юліуша Словацького.  Слово нашим літературознавцям.

• Літературознавці висвітлюють образ Мазепи у творах зарубіжних та українських авторів.

А) Романтичний міф про Мазепу в «Історії Карла ХІІ» Анрі Вольтера

 

Образ Мазепи у творі Вольтера «Історія Карла XII»

Одним з перших образ Мазепи увічнив у слові французький просвітитель , енциклопедист, письменник Вольтер у своїй „ Історії Карла ХІІ” у 1731р.Відомо, що описуючи пригоди молодого Мазепи, автор скористався мемуарами польського шляхтича Яна Пасека – заклятого ворога Мазепи, який мав письменницький хист і вигадав досить цікаву легенду про молодого Мазепу і про його перебування при дворі польського короля Яна Казиміра.  Вольтер писав:„ В молоді роки у нього був роман з дружиною одного польського шляхтича. Чоловік його коханої , дізнавшись про це, звелів прив’язати Мазепу до спини дикого коня і відпустити його на волю. Кінь був з України, він побіг туди назад, приволікши з собою Мазепу, напівмертвого від утоми й голоду. Йому дали притулок місцеві селяни...” Вольтер писав про Мазепу: „ Це був чоловік хоробрий, запобігливий, невтомний робітник, не дивлячись на свою старість. ...він приніс королю надію підтримки своїм розумом... без його допомоги вся армія загинула б з голоду та ...при цих обставинах цар запропонував Мазепі повернутись до нього, але той залишився вірним своєму новому союзнику...”. Вольтерівський  Мазепа  хоробрий, розумний, невтомний, енергійний, людина слова, тверезо мислить. Його люблять, ним захоплюються.  Саме з цього твору Байрон запозичив цю легенду як основу свого твору.

Образ Мазепи надихав багатьох митців і дослідників. Митців манила пов’язана з його особистістю легенда, в якій зображено його як романтичного героя любовних пригод. Мазепа  у творах мистецтва — постать любовного героя Вольтера або Байрона, а не історична особистість.

Б) Образ Мазепи у творі Віктора Гюго

Відомий французький письменник В. Гюго   теж звернувся до даного

сюжету в своїй поемі „Мазепа”.  Основна увага зосереджується на стані героя. Автор показує силу волі, мужність молодого Мазепи. Поема - гімн силі духу Людини, що здолала все.  Більшість строф її першого розділу мають відповідники в поемі Байрона. Та попри це поеми Байрона і Гюго є творами різного змісту й стилю. У поемі Гюго «Мазепа» переважає живописний елемент, який витісняє ліричний. У поемі домінує стихія барв і світла, пластичних образів і форм. Локальні ознаки українського ландшафту й «сліди історії», які зустрічаються у Байрона, в ній зникають. Про те, наскільки приблизно уявляв поет український колорит, свідчить поява в ньому піщаної пустелі з барханами, «схожими на смугасте покривало.

 «Цей живий труп одного дня стане повелителем племен України», що «його дика велич народиться із його мук» і він «винагородить себе, засіваючи поле мертвими без погребіння».

 

„ Падеш  ... ось край... ще раз зібрав ти свої сили. Встаєш, ти - володар!”

„ Та що ж ! Цей труп живий, що нині гине,

Колись іще буде народом України

Звеличений, як князь...

 Колись кирею вдягне прадідних гетьманів

У сяєві зіниць;

А як у ній з’явиться - степові народи

Пошлють йому на зустріч фанфар хороводи

 І падатимуть ниць!"

У Гюго  Мазепа величний, фізично сильний, самотній у своїх переживаннях, гордий, волелюбна натура.

 

В) Повідомлення учнів, які опрацьовували поему О. Пушкіна «Полтава»

Пушкінська «Полтава» теж пов'язана з поемою Байрона «Мазепа», але ця пов'язаність специфічна. Власне, вона є полемікою з Байроном, з яким її автор різко розійшовся в трактуванні постаті Мазепи. У своїй поемі Байрон цілком прихильно ставиться до гетьмана, більше того, його образ поетизується і героїзується, що цілком неприйнятне для Пушкіна. Відверто прагнучи «розвінчати» Мазепу, він удається у своїй поемі до чорних фарб і різких звинувачень. Бунтівний гетьман постає в його поемі як утілення всіх можливих пороків, як справжнє «исчадие ада», що не має в собі нічого людського. Образи Петра І та Мазепи розміщаються в Пушкіна на протилежних полюсах. Образ Петра І — це напівбожество, на яке не падає жодна тінь. Образ  Мазепи  пов'язується зі світом зла та мороку й набуває змісту вихідця із потойбічного світу. Пушкін наділяє його демонічними рисами: у нього немає довірливих взаємин з людьми, він самотній, постійно плекає підступні плани й повсюди сіє зло. Навіть природа його не приймає та осуджує.

Протилежний  образ створив Кіндрат Рилєєв. Мазепа Рилєєва є особою шляхетною і трагічною: на зраду Петру І, якого високо цінував, і на величезний ризик, пов'язаний з розпочатою грою, він зважився задля добра свого народу.

Мазепа злей,
Чем сердце в нем хитрей и ложней,
Тем с виду он неосторожней
И в обхождении простей.
Как он умеет самовластно
Сердца привлечь и разгадать,
Умами править безопасно,
Чужие тайны разрешать!

С какой доверчивостью лживой,
Как добродушно на пирах
Со старцами старик болтливый,
Жалеет он о прошлых днях,
Свободу славит с своевольным,
Поносит власти с недовольным,
С ожесточенным слезы льет,
С глупцом разумну речь ведет!

«Что он не ведает святыни,
Что он не помнит благостыни,
Что он не любит ничего,
Что кровь готов он лить, как воду,
Что презирает он свободу,
Что нет отчизны для него»

Г) Інформація про опрацювання драми «Мазепа» Ю. Словацького

Польський романтик І половини ХІХ ст. поет і драматург Юліус Словацький належав до так званої „ української групи поетів”, народився на Україні в м. Кремінці. Захоплювався Пушкіним, Байроном. За участь в  національно-визвольному русі змушений був емігрувати, жив у Франції. Італії , Швеції. Помер в Парижі. Але похований у Краківському замку поряд з могилою А. Міцкевича. Він написав  трагедію „Мазепа”, сюжет якої був навіяний поемою Байрона. Але інтрига в тому, що автор показав, що до  Мазепи поставились несправедливо, він  не винен, оскільки захищав короля.

 Юліуш Словацький створив дві драми, в основі яких історія Мазепи: першу— 1834 року, яку сам потім знищив, а другу — 1839 року, і то був єдиний твір поета, поставлений за його життя на сцені. Драма Ю.Словацького «Мазепа» заснована на історичних реаліях. Його герой, шляхетний, хоч дещо необачний, був утягнений у похмуру драму, в якій рушійними силами є боягузтво короля, злочинна любов Збігнева та сліпа ненависть воєводи. Честь не дозволяє Мазепі, який не був сам закоханий, а став свідком кохання, розкрити всі обставини «забороненого кохання», що наражає його на жорстоку помсту магната. У кульмінаційній сцені його за розпорядженням ревнивого воєводи замуровують заживо в глухій кімнаті, але й перед лицем жахливої смерті він не видає таємниці нещасних закоханих, яким щиро співчуває. В останню мить його за наказом короля розмуровують і напівмертвого виносять із могили, чим завершується його випробування смертю.

Але на героя чекає ще одне тяжке випробування — скачка зв'язаним на дикому коні степами України, яка в метафоричному сенсі є його Голгофою.

 

« Когда постигнешь свет, поймешь  ты, что порою

Невольно жертвовать приходится собою,

 Спасая честь особ для сердца дорогих»

Та й сам король це визнає:

„ Я согрешил , мой паж поплатится за это”

Отож, є підстави вірити, що Мазепу покарали несправедливо.

Ми бачимо Мазепу у Словацького як людину благородної душі, яка вміє керувати своїми емоціями, здатна на співчуття, мужні вчинки.

 

Д) Образ Мазепи у однойменній поемі Володимира Сосюри

Поетичну мазепіану поповнила  і  поема  В. Сосюри „Мазепа”, яка була закінчена у 1960 р. Сосюра синтезує всі літературні спроби змалювати гетьмана. Він в нього виступає в кількох амплуа: королівський паж, поет, Дон Жуан. Є в його поемі і епізод про те, як Мазепу прив’язали до спини дикого коня. Звичайно, цей сюжет перегукується з відомим романтичним сюжетом. Повертаючи із забуття зневаженого царатом гетьмана, поет веде мову про боротьбу за волю і щастя народу:

 

Я серцем хочу показати

страшну трагедію Мазепи

і в ній, в той час страшний незгоди,

страшну трагедію народу...

...Любив Вкраїну він душею

і зрадником не був для неї...

Він серцем біль народу чув,

що в даль дивився крізь багнети...

Отримавши клеймо «забороненого твору», поема разом із ґрунтовним літературознавчим аналізом лише 1988 року була опублікована в журналі «Київ».

Володимир Сосюра, на відміну від своїх попередників, по-своєму трактує постать Мазепи. Не ідеалізуючи його як неординарну особистість, поет творить, насамперед, художній образ, а не політичний портрет гетьмана. Він намагається розкрити психологію особистості Мазепи і через його образ піднести ідею державності України, її незалежності.

Автор розповідає про причини трагедії Мазепи:

Бо не пішов за ним народ

Шляхом і радості й надії.

Не зрозумів його він мрії...

Та Мазепа не звинувачує своїх співвітчизників, бо «помиляється й народ, коли немає ще держави» — так пояснює сам поет помилку українців. І в цьому сам Мазепа вбачає не лише особисту, але й національну трагедію:

Хіба народу не любив я!

Собі на горе й безголів'я

Не зрозумів мене народ.

Мазепа до останньої хвилини життя залишається вірним своїй любові до народу й України, ім'я якої було останнім словом на його устах у хвилину смерті: «Прощай, Україно, прощай!»

Ідея трагедії пронизує весь твір Сосюри; щоб посилити її, автор вдається до опису сну Мазепи, коли той бачить себе маленьким хлопчиком і слухає розповідь учительки — черниці про Україну. Мені здається, що саме в цьому сні Сосюра найвиразніше розкрив внутрішній світ Мазепи: «Я України не забуду, вона для мене як зоря!». І вже далі лунає його життєве кредо:

Ми візьмемо ворога в клинки

І на кістках його проклятих

Знов зацвіте Вкраїна — мати!

 

Весь час звучить у поемі пристрасне зізнання Мазепи в любові до своєї України, до своїх співвітчизників. Але вони «...його покинули в біді», не зрозуміли його намірів.  Поет зазначає, що саме «народ останнє скаже слово». Основну думку поеми В. Сосюра висловив так:

«Хай про Мазепу спів мій лине,

Хоч він був пан, серце мав.

За суверенність України

Боровся він і в цім був прав»

З наказу пана слуги пана

( Була недовгою борня)

Ремнями прив’язали Йвана

Гуртом до дикого коня

Й бичами вдарили!... Од брами

З них кожен наче одлетів...

 І  кінь шалений копитами

У дике поле загримів...

„ Прощай, прощай, моя кохана !”-

Шепнув несчасний і зомлів.

3. Фронтальна технологія «Складання квадратів Вена»

 

4. Мистецька інформаційна довідка

 Образ Мазепи створено не тільки в літературі , але й у живописі та музиці. Вам були представлені репродукції картин Делакруа,  Ораса Верне та невідомих митців.

  П. І. Чайковський створив оперу „ Мазепа” за поемою О.С. Пушкіна.

Ференц Ліст - геніальний угорський композитор і піаніст, був знайомий з В.Гюго, прекрасно знав легенду про Мазепу та поему Гюго, яка його і наштовхнула на створення етюду «Мазепа».

 

5. Колективна робота

А) виконати завдання: репродукції картин розташовані хаотично. Діти розташовують репродукції картин художників із зображенням Мазепи на фоні образів природи у тій послідовності, як описані події в поемі.

Б)  визначити  риси  Мазепи як  «байронічного героя»

На попередніх уроках ми з’ясували, що образ Мазепи є байронічним,  а поема романтичною. Мазепа – незвичайний герой у незвичайних обставинах.

• Розкрийте риси характеру Мазепи. (Протест проти неволі, сильний бунтівний характер, страждання, надія на світле майбуття, єдність з природою)

В) визначити ознаки романтичної поеми, склавши гроно

 

 

 

6. Стратегія «Гронування»

IІI. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу

1. Пошуково-аналітична робота з текстом поеми Байрона «Мазепа»

Поміркуйте!!!  

• Які перешкоди з’являються на шляху дикого коня з Мазепою? (Ліс, річка, степ)
•  Спробуймо відтворити образи природи в поемі.
• Знайдіть художні деталі та розкрийте їхнє символічне значення.

В поемі Байрона присутні образи-символи. Велике значення має образ долі, яка переслідує всіх героїв. Доля відвертається від шведів під Полтавою, від короля Карла ХІІ, прирікши його на втечу, доля звела Мазепу з Терезою, подарувавши йому сильне кохання, але й розлучила їх, доля врятувала його, принісши в Україну, й зробила Мазепу гетьманом. На думку Байрона як романтика, доля, фатум  має великий вплив на людину. Поет розмірковує, чи може людина протистояти долі, чи здатна це зробити?  Відповідь на це питання  автор дає, змальовуючи образ Мазепи.

Образ лісу

Вже ось до ліса ми добрались…

Це був безкраїй, дикий праліс

Кремезних вікових дерев,

Що вже не гнув їх вітру рев.

Лиш хмиз обламував з дубів.

З сибірських вибігши степів.

Старі дуби росли там рідко.

Та буйно слався поміж них

Густий зелений чагарник.

І листом він пишався влітку.

Аж доки у в осінній млі

Те листя ляже на землі

В криваво-жовтих багрянцях.

Мов кров присохла на мерцях.

Що полягли на полі бою, –

І жовті голови зимою

Так і лежать без похорон.

Такі обмерзлі, задубілі,

Що зграя круків і ворон

Уже й клювати їх не в силі.

Була це дика площина,

Покрита хащею рівнина,

Там де-не-де росла ліщина,

Могутній дуб, міцна сосна.

Але ж росли вони не вкупі,

На щастя! бо коли би ні –

Не те судилось би мені!

Тонкі сучки й гілляки грубі

Не завдавали тілу ран,

Бо перед нами розхилялись…

І жити я ще силу мав.

Деталі образу лісу

Висновок  Ліс –  дикий, небезпека, духи смерті, матеріальні блага вищі за духовні.

Дуб, сосна – перепони, сила, вічність, довголіття.

Ворони – смерть.

Зграя вовків – жорстокість.

Дика площина – жах.

Мерці – смерть.

Ніч – час небезпеки, а також час для духовної боротьби, молитви. Ісус народився вночі, який приніс «світло істини тим, хто заблукав уночі».

• Як почувається Мазепа? («Завмерло серце», «тьма в мізку», «осліпло зір», безсилий, тіло в крові)
• Чи боїться герой смерті? (Ні. «То вже не так-то легко вмерти… Дивився просто смерті в вічі»)
• Чому Ліс допомагає Мазепі? (Ліс-провідник до світла. Випробування Мазепи в лісі – осмислення його хибних помилок у житті. Мазепа постійно розмірковує)

Образ річки

Запульсувало серце мляво –

Вернувся зір – я бачив тьмаво,

Неначе крізь неясне скло.

Почув я плюскіт біля себе,

Вгорі ж мигтіло зірне небо…

Це був не сон: мій дикий кінь

Перепливав ріку глибоку.

Що розливалася широко

І мчала буйно в далечінь.

Ми пливемо серед потоку,

Де найдикіше рве бистрінь,

І скільки сил – гребе мій кінь,

Щоб досягти другого боку,

Що мовчки майорів здаля…

Тут від води й очуняв я, –

Її холодний свіжий дотик

Мене підсилив.

Грудь коня

Могутньо рвала дикий потік,

Що заливав йому хребет…

І ми завзято йшли вперед.

Хоч посувалися помалу.

Нарешті стали на землі…

Деталі образу річки

Висновок  Річка – динамічний образ, символ небезпеки, людського життя, переправа через річку – перехід із одного світу в інший.

Дикий потік – тотем цілющого потоку.

Холодна вода – первозданна вода (первісна) завжди холодна. Очищення гріхів.

Туман – сила, яка плутає та приховує істину, людина повинна пройти крізь туман, щоб побачити духовне осяяння.

Місяць – символ циклічності, керує долею людини.

Образ степу (поле)

На грунті дикої рівнини

Хоч би де-небудь знак чи слід

Людини чи бодай тварини,

Хоча б відбиток ніг, копит!..

Повітря мовчазне й сумне,

Комаха тут не продзижчить

І жоден птах не прокричить,

З кущів і з тирси не спурхне.

Отак чимало ще верстов

Мій кінь натомлений пройшов,

Хоч важко дихав, що здається:

Ще хвилька – й серце розірветься.

Ми йшли самі, та це здалось, –

Бо враз на закруті стежини

Десь кінське ржання розляглось

Із хащі темної соснини, –

Чи то лиш вітер з-між листків

До мене шелестом донісся?

Ні, ні! То з тупотом з узлісся

Табун коней до нас летів

Чотирикутником великим.

Хотів я скрикнути – та ні!

Мовчать уста мої німі –

Бо де ж пани цим коням диким?

Їх ціла тисяча, чи тьма –

А вершників на них нема!

Кошлаті гриви розвивались

І розліталися хвости,

Широкі храпи роздувались –

Вони не знали ще вузди,

Що намуляла б рот до крови, –

А на могутніх копитах

Вони не чули ще підкови

Ані острогів на боках…

Табун ще вільних, диких коней,

Що наче хвилі моря враз,

Летіли в дикому розгоні

З гудінням-тупотом до нас.

Деталі образу степу

Висновок  Поле – вільнолюбний дух, воля, свобода.

Круки – вісники смерті.

Німа пустеля – самотність, страждання.

Дика рівнина – відчай.

Дикий табун коней – передвісник смерті або символ великого кола людей. (Мазепа у майбутньому гетьман)

Дике чуття – жах.

Повітря мовчазне, сумне – сум, самотність, невизначеність.

• Чому кінь помирає? (Смерть коня – уособлення нового початку, миру (за міфами смерть коня – жертвопринесення богам. Кінь приніс Мазепу в Україну, діставшись своєї землі, почувши іржання рідного табуна кінь помирає)
• Чому у кінці поеми образи природи змінюються? (Ранок, сонце, зірка – символи надії на спасіння)

Зірка – світло, ідеали, у кожного є своя зірка.

 Символічний образ сонця постійно присутній в поемі , воно супроводжує нашого героя – то піднімається, то заходить. Воно символізує життя, яке поступово покидало то поверталось до нашого героя:

„О, як те сонце йде поволі!”

„ Вставало сонце....”

„ Й очима сонце проводжав..”

„ Востаннє сонце вже зайшло.”

„ Вже сонце сіло”

Сонце – життя, світло, у християнстві – символ Божого благословення.

На Чужині Мазепа був приречений на смерть, а в Україні, на Батьківщині, з’являється надія на життя.

О, як те сонце йде поволі!

Мені здавалось – сіра мла,

Що важко налягла на поле,

Не зміниться на день ніколи.

Аж доки враз на ввесь простір

Червоне полум’я розквітло.

Що розігнало решту зір,

Забрало з їх колясок світло

І з трону ясного свого

Довкола землю залило 

Таким, лише йому властивим,

Єдиним сяйвом особливим.

• Отже, проаналізувавши символи в поемі, можна зробити певні висновки. Чому Мазепа залишається живим, адже він пройшов неймовірно важкі випробування? (Допомогли стихії природи)

• Який стан героя передають образи природи України? (Герой проходить крізь усі страждання, які посилає йому доля: дика природа –нескореність духу, страх, біль, жорстокість, муки)

• Чому саме Мазепу прив’язали до коня?
• Символом чого є кінь? З чим порівнюється образ коня?

Коментар учителя  Кінь – символ удачі, людської долі, вірності, нескореності, незламності духу, волелюбства, свободи.

• Чому від Карла відвернулася доля? (Він втратив коней)
• Чому Мазепа був прикутий до коня ременями? Що символізують ремені? (Ремені – кайдани: бранець своєї долі)
• Що символізує біг дикого коня? (Динамізм почуттів героя)

2. Філософсько-художнє осмислення поеми Байрона

    Читання епіграфа до уроку та його пояснення

Хіба ж ту долю нам збагнуть?

Дж. Байрон „ Мазепа”

Образ дикого коня , що ніс Мазепу через ліси й степи  з Польщі в Україну, це і символ нестримної  пристрасті майбутнього гетьмана, і фатальної долі, і втілення смерті, і символ непохитної волі., яка приведе Мазепу до гетьманства.

 З образом дикого коня нерозривно пов’язаний і образ України, яка постає вільною країною, що повинна рухатися у майбутнє. Автор пише, що це „ дика країна”, у якій „ дикі степи”,” дикий праліс”,” дика площина”. У поемі створюється емоційний, романтичний образ України, що є вільною, але ще не освоєною землею. Картини пейзажів змальовують „ дику природу”, зображення якої теж має символічне значення.  Ранок, біла мла, схід сонця є символами надії.

Відома українська дослідниця Соломія Павличко писала:„ Образ України в поемі складається з деталей портрета й натури самого гетьмана, з романтичних картин природи і навіть з образу дикого , необ’їждженого коня, який приніс Мазепу на Україну…»

Мазепа мріяв про вільну і незалежну державу Україну. І сьогодні, ми нащадки, робимо все, щоб здійснилась мрія. Але, на жаль, актуально звучать слова мудрого гетьмана:

«Жалься, Боже, з України, що не вкупі має сини!»

«Всі покою щиро прагнуть, а не в один гуж тягнуть…»

«Та й що то за народ, коли про свою користь не дбає і очевидній небезпеці не запобігає?»

IV. Підсумки уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Продовжте речення: «Сьогодні на уроці я замислився / зрозумів / навчивсь / відчув, що …»

V.  Домашнє завдання

Написати міні-твір/роздум «Як я розумію слова Мазепи»:

• «Жалься, Боже, з України, що не вкупі має сини!»
• «Всі покою щиро прагнуть, а не в один гуж тягнуть…»
• «Та й що то за народ, коли про свою користь не дбає і очевидній небезпеці не запобігає?»