Уроок на тему : «Хотіла б піснею стати…»

 

  Тема.  «Хотіла  б піснею стати…»

  Мета Розширити знання учнів про творчість Лесі Українки. Працювати над розвитком зв'язного мовлення, виразності читання. Спонукати учнів до самостійного пошуку творів.

Розвивати зв’язне мовлення , пам'ять .

Виховувати любов і повагу до творчості Лесі Українки.

  Обладнання: портрет Лесі Українки, фотомонтаж про її життя, виставка книг поетеси, ілюстрації до творів Лесі Українки.

 

Хід уроку

І. Організація учнів до уроку

- Сядьте рівненько та приготуйтеся мене уважно слухати.

 

ІІ.Робота з книжковою виставкою

1. Читання епіграфа до уроку.4

Ні, я жива! Я буду вічно жити!

Я в серці маю те, що не вмирає!

Леся Українка

 

2. Робота з виставкою книг.

а) Бесіда.

• Розгляньте уважно обкладинки книг. За якою ознакою ви поділили б книги?
• Про що можна дізнатися з довідкової літератури?
• Як дізнатись, про що розповість нам збірка?
• З творами яких жанрів ви ознайомились в збірках Лесі Українки?

б) Представлення книжки (реклама).

• Користуючись літературними поняттями: книжкова анотація, передмова, післямова, прорекламуйте книжку так, щоб у нас виникло бажання прочитати її.

 

Наш урок присвячений життю і творчості Лесі Українки. В попередніх класах ви вже зустрічались з її творчістю. Сьогодні сторінки усного журналу "Хотіла б я піснею стати..." доповнять ваші знання.

 

ІІІ. Всебічний аналіз виділених книг.

1. Бесіда для з’ясування змісту прочитаних творів.

- Чому ви вибрали саме цей твір?

- Що в ньому вам сподобалось?

Коротко перекажіть зміст .

 

2. Узагальнення читацького досвіду.

 - Що нового ви дізналися, обговоривши прочитані вами твори?

- Які риси характеру повинні бути притаманні кожній людині?

 

 

 

ІV. Доповнення, розширення, уточнення вчителем читацького до­свіду дітей.

Усний журнал.

Сторінка перша. Моє слово про поетесу.

 

• 25 лютого 1871 року народилася велика українська поетеса Леся Українка.

Леся Українка — це літературний псевдонім, тобто Леся з України. А на­справді — Лариса Петрівна Косач.

Батько її був юристом, а мати — українською письменницею, яка писала свої твори під псевдонімом Олена Пчілка. У сім'ї було шестеро дітей. Леся була другою дитиною. В чотири роки вона вже добре читала. Мати добирала для неї книжки українською мовою. Сама часто перекладала з російської та польської.

Леся була привітною і допитливою дівчинкою, чутливою до краси, жвавою і веселою. Знала багато іноземних мов, грала на фортепіано, гарно малювала.

Вона разом з сільською дітворою бігала в поле, гралася з ними, любила співати і слухати українські народні пісні.

Важка хвороба не стала на заваді талановитій дівчинці. В 9 років Леся написала свій перший вірш "Надія", який присвятила своїй тітці Олені, яку було заслано в Сибір.

Сторінка друга. В дитячому крузі.

Таку назву має цикл віршів поетеси. Це такі вірші: "На зеленому горбоч­ку", "Вишеньки", "Літо краснее минуло", "Мамо, іде вже зима", "Веснянка".

• Як ви думаєте, для кого вони написані?

Учні читають вірші.

Сторінка третя. Лесині казки.

• Які казки Лесі Українки ви читали? ("Казка про Оха-Чародія", "Казочка про край царя Гороха", "Казка про велета", "Казка про Івашка", "Казка про дивну сопілку".)

1. "Казка про Оха-Чародія" (с. 112).

Давайте зупинимось на "Казці про Оха-Чародія".

• Прочитайте, де жив Ох.
• Яким він був?
• Коли він зробив землянку і чому?
• Як описано підземне царство Оха? (Від слів "Під землею там палати..." до слів "...мовчи та диш... ".)
• Що чекає на тих, хто "служить не згоден?" (Від слів "Вийде Ох... "до слів "ані сонця, ні зорі".)
• Чий плач чути в підземному царстві?
• Хто міг би визволити бранку?
• Як би ви продовжили казку?
• Які ілюстрації до неї ви намалювали б?

2. Інсценізація казки "Лелія".

• Казки, приказки, повір'я навівали поетесі чудові рядки про Лелію.

Ведучий. "Лелія" — так називається Лесина казка, інсценізацію якої ви

зараз побачите. Ось який чарівний сон наснився хворому хлопчикові Павлусеві...

Коло портрета Лесі залишаються діти — виконавці ролей у виставі, решта учнів сідають. Зліва від портрета поставлені високі кімнатні квіти у вазонах, "виглядають " штучні квіти — ромашки, лілії, маки та ін.

 

 Це — панський садок-квітничок. З правого боку — садок-квітничок дівчини Мар'яни, красивіший і пишніший. На передньому плані — дитяче ліжко. Це — кімната маленького Павлуся.

ДІЙОВІ ОСОБИ:

Лелія-цариця

Павлусь

Мама — мама Павлуся

Лелії, маки, чорнобривці.

Павлусь сидить у ліжку, біля нього — мама.

Мама. Спи, Павлусю, пізно вже! Ти ж слабий ще. Тобі треба заснути.

Павлусь. Мамо, мамочко, я не хочу спати. Розкажи мені казочку про маленьких ельфів, що живуть у квітках, і про їхню царицю Лелію.

Мама. Ні, Павлусю, пізно вже. Нехай завтра. Спи, моє любе хлоп'ятко!

Павлусь лягає, мама вкриває його ковдрою і виходить. Павлусь засинає. Він бачить сон: перед ним — красуня-дівчина в білій сукні, на голові — маленька

золота корона, за спиною — крильця, прозорі й барвисті, як у метелика. Дівчинка тримає в руці квітку лелії. Або ж це може бути чарівна паличка, якою Лелія-цариця торкатиметься хлопчика, своїх сестер-квіток. Лелія заходить до кімнати Павлуся під мелодію колискової пісні, кружляючи в танку, наближається до ліжка. Павлусь прокидається.

Павлусь. Ти Лелія-цариця?

Лелія-цариця. Так! Ти радий мені?

Павлу с ь. Дуже, дуже радий! (Встає з ліжка).

Лелія-цариця. Зараз ти станеш маком, і ми полетимо до моїх сестричок, довідаємося, як вони живуть.

Лелія одягає Павлусеві зелену шапочку з прикріпленою квіткою маку. Вони вибігають, узявшись за руки.

У панському квітничку маленькі лілеї стоять, похиливши свої голівки, деякі опустилися на коліна, сумно хитають голівками. Вбігають Лелія-цариця і Павлусь.

Лелія-цариця. Ото сплять! І не чують, що ми до них прилетіли! Вставайте, мої сестриці! (Торкається кожної своєю чарівною паличкою).

Лелія перша. Вибачай, царице-сестрице! Якби ти знала, як ми стомилися! Ох, бідні, бідні ми квіти!

Лелія-цариця. А що ж вам таке?

Лелія друга. Вдень нас руками займають, листя обривають, а часом і віку збавляють, гострим ножем стинають, несуть нас у панську палату, ставлять у воду, гублять нашу вроду. Ой, сестрице, скільки нас погинуло, білий світ покинуло. Ось було недавно свято — скільки нас потято!

Лелія-цариця. Бідні, бідні мої сестрички! (Журливо мовила й огля­нулась). А де ж моя сестричка наймолодша?

Лелія третя. Немає сестриці, немає, — в іншому садочку процвітає. Віддала сестрицю наша панна, випросили дівчина Мар'яна, за щиру свою роботу влітку випросила щонайменшу кві ку.

Павлусь (до Лелії-цариці). Засмутили мене твої сестрички. Полетіли до Мар'яни! (Обоє вибігають).

Лелія наймолодша стоїть у центрі садка-квітничка дівчини Мар'яни.

Навколо — інші квіти, вони весело ведуть танок під тиху музику.

Лелія- цариця. Здорова, люба моя сестричко!

Лелія наймолодша. Здорова, люба сестрице, Леліє-царице! Де ти літала? Де ти бувала? Чи моїх сестричок не видала?

Лелія -цариця. Видала, видала і про тебе розпитала.

Лелія наймолодша. Як же вони маються, мої сестриці, мої любі жалібниці? Чи згадують про сестру молоденьку, про лелію біленьку?

Лелія-цариця. Згадують, згадують, щодня плачуть по тобі.

Лелія наймолодша. Нехай не плачуть, нехай не ридають. Мені в цій квітниці краще, ніж цариці, красуюсь, пишаюсь, із лишеньком не знаюсь. Ще сонце не сходить, а моя Мар'яночка з хатини виходить, мене поливає та доглядає!

Лелія-цариця. Що ж, люба сестрице, скажи Мар'янці спасибі, що так гарно тебе доглядає. Рости ж. Леліє, розкішна, красна, щоби була доля щасна! Павлику, а нам пора вже повертатися додому. Бачиш, он вже сонце сходить.

Бере його за руку і хоче бігти додому. Павлусь простягає руку, і вони вибіга­ють. Лелія-цариця зникає, а Павлусь знову опиняється в ліжку, додивляється сон.

Павлусь. Леліє! Я не хочу додому! Я ще хочу тут залишитися, у Мар'яни.

Лелія-цариця (здалеку). Ні, любий Павлусю, нехай іншим разом, на сей раз досить, мені ніколи, ще маю багато роботи. Лягай, відпочинь трішечки. Прощавай! Будь здоровий!

Павлусь. Почекай, почекай! (Ніби уві сні, простягає руки і розплющує очі).

Мама (заходить до кімнати). А ти вже прокинувся, моя люба дитино? Ну, як ся маєш?

Павлусь. Добре! Зовсім добре! А знаєш, мамочко, який мені гарний сон приснився? Мені снилася Лелія-цариця! Це вона допомогла мені одужати. Якби ти знала, яка вона красива і добра!

Сторінка четверта. Біографічна.

Леся була надзвичайно терплячою і стриманою. Вміла стійко зносити біль і горе. Про це вона пише у вірші "Як дитиною бувало".

• Хто з вас знає цей вірш?

Повідомлення учнів.

1 учень.

• Природа щедро обдарувала Лесю — дала не лише поетичний хист, а й неабиякі здібності до музики, малювання. І водночас прирекла на постійні муки від тяжкої хвороби.

Взимку 1881 року в Луцьку, на річці Стир, Леся застудила ноги в крижаній воді. Саме з того часу вона занедужала — почала боліти нога, потім рука.

У дванадцятирічному віці Лесі в Києві прооперували ліву руку, що позбавило її можливості фати на фортепіано. Про це вона напише у вірші "До мого фортепіано".

2учень.

Мій давній друже!

Мушу я з тобою розстатися

надовго... Жаль мені!

З тобою звикла я ділитися журбою,

вповідувать думки веселі і сумні.

Тож при тобі, мій друже, давній, вірний,

пройшло життя дитячеє моє.

Як сяду при тобі я в час вечірній,

багато спогадів тоді встає!..

Розстаємось надовго ми з тобою!

Зостанешся ти в самоті німій,

а я не матиму де дітися з журбою...

Прощай же, давній любий друже!

 

Фізкультхвилинка

- Для того, щоб ви відпочили я зараз проведу фізкультхвилинку. Станьте так, щоб не  заважали один одному. І повторюйте рухи за мною.

Руки вгору, руки вниз -

(Підняти руки в вгору , опустити в вниз )

На сусіда подивись,

(Подивитись один на одного)

Раз - подивимось угору,

(Підняти голову і подивитися вгору)

Два - нахилимось додолу.

(Нахилитись )

Не згинайте, діти, ноги,

Як торкаєтесь підлоги.

( Не згинаючи ніг торкнутись підлоги)

Щоб ногам роботу дати,

Будем низько присідати,

(Присідання)

Раз-два, раз-два.

Вище руки підніміть,

(Підняти руки вгору)

Ширше в боки розведіть.

(розвести руки в бік)

Сплесніть діти раз і раз –

(сплеснути в долоні)

За роботу! Все! Гаразд.

 

3учень.

• Пізніше, в Берліні, Лесі прооперували ногу, а туберкульоз прокинувся в легенях, а потім вразив нирки. Через хворобу вона ніколи не вчилася в школі, однак зуміла стати високоосвіченою людиною. Самостійно вивчила французьку, англійську, італійську, німецьку, польську, болгарську, старогрецьку, латинську мови. У 13 років вона була читачем бібліотеки Київського університету. В 19 років написала для молодшої сестри підручник "Стародавня історія східних народів".

4. учень.

• Леся стала високоосвіченою людиною завдяки своїй надзвичайній силі волі. Перемагаючи біль, поетеса вчилася, писала свої безсмертні твори, жила.

Мудра мати Олена Пчілка дбала не лише про освіту своїх дітей. Змалку прилучила їх до народних звичаїв, традицій, культури.

Вперше ім'я Лесі Українки з'явилось у львівському журналі "Зоря" в 1884 році, де були надруковані вірші 13-літньої поетеси — "Конвалія", "Сафо".

5. учень. Декламує вірш "Конвалія".

 

 

6.      учень.

• Іван Франко високо оцінив такий талант поетеси: "Від часу Шевченкового "Поховайте та вставайте, кайдани порвіте " Україна не чула такого сильного, гарячого поетичного слова, як з уст сеї слабосилої хворої дівчини".

Не кориться дівчина недузі. Вона вважає: "Не можна, гріх бути інвалідом, коли так багато роботи".

7.      учень.

• В творчості Лесі Українки центральною темою є почуття любові до України. "До тебе, Україно, наша бездольна мати, струна перша озветься". Свій вірш "Красо України, Подолля" Леся написала в 17 років. Вона вперше їхала на лікування до Одеси. Важка хвороба гнала її, немов від дерева відірваний листок, з рідної Волині в теплі краї, але перед її поетичним зором поставало подільське село.

8учень. Читає вірш "Красо України, Подолля".

• Прочитайте вірш мовчки.
• Прочитайте вірш вголос (парами).
• Які вислови вжито в переносному значенні? Прочитайте. (Балочка весела, хати садками вкриті, срібним маревом повиті, розмовляють з вітром в полі; річка плине, берег рвучи ".)
• Для чого їх використовує поетеса? (Ці вислови передають уявлення поетеси про красу і багатство подільської землі, відтворюють вічність руху в природі.)

Сторінка п 'ята. Мої улюблені поезії.

Учні читають твори поетеси.

Сторінка шоста. Я маю в серці те, що не вмирає.

9 учень.

• За останні чотири—п'ять років Леся Українка, перемагаючи біль, створює геніальні твори, серед яких "Лісова пісня", "Камінний господар" та ін. Автор мужніх, сильних творів — слабосила хвора жінка.

10учень.

• Творчість Лесі Українки багата і різноманітна. Її поезія свідчить про велику любов до рідної землі, вболівання за долю свого народу. Цілу збірку українських пісень, казок, ігор зібрала поетеса, записала і передала нам у спадок.

11 учень.

• Маленька Леся була така ж, як і ми. Любила бігати лісами і луками, плела віночки, співала пісні, заслуховувалась казками й переказами.

... В дитячий любий вік,

в далекім ріднім краю,

я чула казку. Чула раз,

а й досі пам'ятаю.

Кохана сторона моя!

Далекий рідний краю!

Що раз згадаю я тебе,

то й казку цю згадаю!

 

 

 

 

 

 

V. Підсумок уроку

• Надзвичайно скромною була Леся Українка. Вміла розрадити інших і себе. Незадовго перед смертю, коли ледве могла ходити, потішала і себе: "Що ж, і на лежачих світить сонце". Боротьба і праця — таким був зміст життя Лесі Українки.

1 серпня 1913 року в грузинському місті Сурамі померла Леся Українка — велика поетеса України. Тіло Лесі Українки перевезли до Києва і поховали на Байковому кладовищі.

Устами героїні "Лісової пісні" Леся Українка стверджує:

Ні, я жива! Я буду вічно жити!

Я в серці маю те, що не вмирає!

 

VІ. Повідомлення домашнього завдання

 На наступний урок позакласного читання буде тема: «Байки». Про що ви будете читати, готуючись до цього заняття?

- Чим цікава ця тема?

- Хто вам може допомогти у пошуку книг? Скористайтеся послугами бібліотеки.