«Усесвіт батьківської любові» (батьківські збори) майстер-клас

Майстер-клас

«Усесвіт батьківської любові»

(батьківські збори)

                                              Гусейнова Світлана Володимирівна

Методист

                                             КПНЗ «ЦТКЕУМ «Меридіан» КМР

Кривий Ріг

(Виконання кожної вправи супроводжується музикою)

Ведучий 1. Любов – це основа, на якій стоїть Усесвіт.  Бог сотворив світ із любові до людей, щоб вони насолоджувалися його красою, славили свого Творця та жили серед собі подібних у любові, блаженстві й радості.

 «Людину ми творимо любов’ю», – казав відомий український педагог В.О.Сухомлинський.

Чим більше людина віддає, виявляє любові, тим більше отримує. «Віддай людині крихітку себе, за це душа наповнюється світлом», – чи ж не права Ліна Костенко? Чим більше ти любиш людину, тим легше їй любити тебе й інших. Тож нехай наші серця будуть достатньо великі й відкриті для того, щоб любити  життя, любити оточуючих, любити  і виховувати в любові своїх дітей.

(ПРИКРІПЛЕННЯ НА ЛИСТІВКУ: ВЕЛИКЕ ДИТЯЧЕ СЕРЦЕ)

Ведучий 2. Шановні батьки! Ми запрошуємо вас сьогодні  поринути  у Всесвіт Батьківської Любові.

Головні  завдання нашої зустрічі полягають у тому,  щоб :

•    зрозуміти значущість загальнолюдських цінностей  у сімейному вихованні;
•    усвідомити правильність методів виховання дитини;
•    виховувати  у дитини прагнення творити добро;
•    осягнути струни величного Всесвіту Батьківської Любові.

                І на початку пропонуємо вам замислитись над мудрою істиною, переглянувши притчу  «Сам зліпи собі щастя».

(Притча  «Сам зліпи собі щастя», відео)

 Як дати дітям щастя? Про це думає чи не кожен із батьків. І важко знайти людину, яка не любить своїх дітей, причому по-спражньому, не вимагаючи за це щось – безкорисно та безумовно. Дитина, яка відчула батьківську любов, відважно ступає в життя. Прекрасні діти виростають у тих сім'ях, де батько та мати справді люблять одне одного та разом із тим люблять і поважають людей, чим подають прекрасний приклад для наслідування дитині.

                Ведучий 1. Усі ми родом із дитинства – часто чуємо вираз. А зараз  ми пропонуємо вам поринути у цей прекрасний, безтурботний, веселковий світ і пригадати  свій найкращий спогад дитинства.

(Емоційний заряд «Веселкові барви дитинства»

Ведучий розповідає про свій найкращий спогад дитинства і передає

подушечку-серце по колу, яке повертається до ведучого.)

Ведучий 1. А тепер на кольорах веселки запишемо почуття, думки, емоції, які виникли у вас під час спогадів.

(ПРИКРІПЛЕННЯ НА ЛИСТІВКУ: КОЛЬОРИ РАЙДУГИ)

Ведучий 2. Чи гарні ми мама, тато? Часто  замислюємося  ми. Час обговорити це питання і усвідомити правильність методів батьківського виховання. Отже, вправа  «Оксиморони виховання» .

Вашій увазі пропонуються 3 кленових листочки:

- перший – лежить просто на столі;

- другий – прикрашений  квітами, дарує настрій свята та радості;

- третій – у книжці, надійно зберігається.

Спочатку проаналізуємо ситуації.  Порівняйте, будь ласка,  ці кленові листочки і їхнє становище  (на столі, у букеті, у книжці) з дитиною і ставленням до неї її батьків.

Укажіть, на які методи виховання дитини вони вказують? Яке положення є, на ваш погляд, оптимальним? Які «+» та «-« ви бачите у кожному з них? Що ближче вам, як батькам своїх власних дітей (обговорення).

І на завершення вправи пропонуємо вам переглянути відеосюжети, які дуже влучно характеризують саме ці методи виховання дітей, які ми з вами щойно обговорили.

(Перегляд відеоуривків:  із кіножурналу «Єралаш», «Орел», «Тато-паровоз»)

(ПРИКРІПЛЕННЯ НА ЛИСТІВКУ: РІЗНОКОЛЬОРОВІ СЕРЦЯ ІЗ ЗАЗНАЧЕНИМИ МЕТОДАМИ ВИХОВАННЯ ДИТИНИ)  

Ведучий 1. Будь-які стосунки між дитиною і дорослими назавжди залишають слід у серці обох, тобто кожної людини. Звернемося до притчі «Усе залишає свій слід».

(Перегляд притчі «Все залишає свій слід»)

Ведучий 2. Хто з нас не зазнавав болю в дитинстві? Нехай і маленька, проте залишилась хоч одна скалочка з дитинства, яка десь  глибоко в тілі турбує  і пече, колить і постійно про себе нагадує. Дозвольте запропонувати вам  наступну дуже символічну, але, на наш погляд, корисну вправу, яку ми назвали «Скалка в серці».

(Ведучий показує серце зі скалками-зубочистками)

Це сердечко дуже постраждало: воно просто все в скалках. Насправді, наші серця навряд чи мають стільки болю та негативних спогадів, але ж хоча б одна, зовсім невеличка скалочка там все ж таки є. Це не образа, не злопам’ятство, а те, що завдало вам особисто, або вашим близьким,  в дитинстві болю,  і те, з чого ви  винесли життєвий урок  і  хочете, щоб воно ніколи не повторювалося у ваших взаємовідносинах з дитиною, те, чого б ви хотіли позбавити свою дитину назавжди.

(Ведучий розповідає ситуацію зі свого дитинства і виймає 1 символічну скалку з серця, далі передає паперове серце зі скалками по колу. Бажаючі учасники висловлюються.)

Тож ми бачимо, що негаразди хоч і забуваються, проте залишають відчутний слід у нашому серці.

ПРИКРІПЛЕННЯ НА ЛИСТІВКУ: СЕРЦЕ ЗІ СКАЛКАМИ

Ведучий 2. «Три нещастя є в людини: смерть, старість і лихі діти. Добрі діти – батькам вінець, а лихі – кінець», – говорить українська народна мудрість. Старість і смерть – невідворотні, перед цими нещасними ніхто не може зачинити двері свого дому. А від лихих дітей дім можна зберегти як від вогню. Тож ставлення дітей до батьків – це результат, який за щирого, відвертого та правильного виховання виявляється в повазі та шануванні батьків і старших, це розвиток доброї, хорошої, працьовитої та духовно багатої людини. Обговорити  справжні ідеали виховання ми пропонуємо вам під час вправи 

«На крилах довіри або в лабіринтах батьківського виховання»

Обговоріть, будь ласка, в групах запропоновану вам ситуацію  і презентуйте  результати своєї роботи, запишіть на запропонованих вам люблячих долонях батьків ключові слова чи фрази – мудрі поради, як правильно вирішити проблему, зазначену в ситуації.

 (створення груп, ситуації, обговорення, висновок ведучого).

ПРИКРІПЛЕННЯ НА ЛИСТІВКУ: БАТЬКІВСЬКІ ДОЛОНЬКИ,  ЩО З ЛЮБОВЮ ТРИМАЮТЬ ДИТЯЧЕ СЕРЦЕ,  З МУДРИМИ ПОРАДАМИ  ЩОДО ВИХОВАННЯ ДИТИНИ

Ведучий 1.  Довіра подібна до дзеркала. Втративши довіру одного разу, ніколи вже не вернеш її стовідсотково знову. Як і розбите дзеркало ніколи не стане цілим, ми завжди будемо бачити тріщини. Але дзеркало можна купити нове, а дитину не викинеш і нову не купиш. Саме тому виховання дитини є справжнім ювелірним мистецтвом. Довіряймо своїм дітям, любімо їх справжньою любов’ю! Бо серце дитяче, дійсно, наче глина в руках майстра. Чим досвідченіший майстер, тим кращим буде результат.  Тому мистецтву виховання необхідно вчитися.  І головне, виховувати дитину, розуміючи її, виявляючи любов, повагу і терпіння. Ось цю рівновагу спробуємо віднайти за допомогою вправи «Протуберанці толерантності».

Вправа «Протуберанці толерантності»

(Учасники зборів працюють в  групах. Представники кожної групи дістають із мішечка по 1 іграшці. Наше завдання: за 2 хвилини продумати і презентувати яким чином обрана  іграшка асоціюється із позитивними та негативними принципами виховання дитини. Кожна група отримує по два промінці сонця, на яких пише 2 принципи виховання)

ПРИКРІПЛЕННЯ НА ЛИСТІВКУ: ПРОМІНЦІ СОНЦЯ

 Дякуємо! Бажаємо Вам завжди виховувати дітей із любов’ю і теплом.   

Ведучий 2. Шановні батьки! Подумайте, будь ласка, а скільки часу в день ви проводите зі своєю дитиною і висловіться, за бажанням.

Вправа «Серце, наповнене любов’ю або Золотий ключик»

(час брутто, час нетто)

А як ви проводите цей час? Подумайте, скільки  чистого часу ви проводите безпосередньо з дитиною, повністю віддаючи себе спілкуванню із нею (це час нетто). А якщо ви разом лише споживаєте їжу, робите уроки тощо, то це час брутто. Найперше та найголовніше – даруйте дитині себе, своє життя, свій час. Ви ніби говорите: «Ти потрібна мені, мені подобається бути з тобою». Проводити час разом – це спосіб приділити дитині свою увагу сповна. Тож бажаємо, щоб у вашому житті було більше часу нетто у спілкуванні з найціннішим скарбом вашого життя – дитиною!

ПРИКРІПЛЕННЯ НА ЛИСТІВКУ: ЗОЛОТИЙ КЛЮЧИК БІЛЯ СЕРЦЯ, ЗНІМАЮЧИ СЕРЦЕ ЗІ СКАЛКАМИ

Ведучий 1. Без батьківської мудрості нема виховної сили родини, бо сама вона  є духовним надбанням дітей. Тому зараз  вашій увазі пропонуємо

«Скарбничку батьківської мудрості»

(Ведучий роздає зі скриньки корисні поради батькам по вихованню дітей (буклети).

ПРИКРІПЛЕННЯ НА ЛИСТІВКУ: СКРИНЬКА

Ведучий 2. Основне батьківське завдання – виростити зрілу та відповідальну людину. Але які б якості ми не розвивали в дитині, головне – будувати виховання на любові. Тому  на завершення ми пропонуємо створити Будинок, в якому живе Любов. Розмістіть,  будь ласка,  всередині будинку, ті  сімейні цінності, які б ви хотіли, щоб завжди панували у ньому.  А за його межами – ті ознаки, які б ви не хотіли, щоб були  у цьому  будиночку ідеальних взаємин.

Вправа «Будинок, у якому живе Любов»

(Учасники зборів працюють у  групах, створюючи будинок Любові: у межах будинку записують позитивні риси виховання, поза межами – негативні.

Під час презентації Ведучий 1 на черепичках записує позитивні риси, на хмарках – негативні, прикріплюючи їх на листівку.)

ПРИКРІПЛЕННЯ НА ЛИСТІВКУ: ЧЕРЕПИЧКИ, ХМАРКИ

 Дякуємо за роботу! Бажаємо, щоб ваші домашні оселі були завжди сповнені любов’ю,  миром і злагодою.

(Перегляд відеоуривку «Лелека»)

ПРИКРІПЛЕННЯ НА ЛИСТІВКУ: ЛЕЛЕКА

Ведучий 1. Ми маємо турбуватися про якісне виховання людської душі. Нехай інколи ми будемо отими недолугими хмаринками, але ми вчимося і завжди пам’ятаємо про те, що саме від нашого виховання залежить, якими будуть наші діти, наші родини, наш рід, наш український народ. Виховання дітей — це одне з найпрекрасніших занять людини, що, безперечно, має супроводжуватися гарним настроєм, спокоєм, здатністю до спілкування і можна продовжувати і продовжувати...

Протягом зустрічі ми мали можливість усвідомити найважливіші істини добра,  які мають творити Всесвіт батьківської любові. Тож бажаємо вам успіху у вихованні ваших власних дітей та учнів!

ПРИКРІПЛЕННЯ НА ЛИСТІВКУ: НАЗВА

«СВІТ, У ЯКОМУ ЖИВЕ ЛЮБОВ»

Без любові не можна жити,

Треба всім вона з юних літ.
Без любові зав’януть квіти,

Стане сірим, безликим світ.
Без любові загине казка

І душа не злетить до зір.
Доброта пропаде і ласка,

Стане сірим усе, повір.
Без любові душа зміліє,

Зникне усмішка на вустах.
Навіть білий сніжок посіріє,

І людину огорне страх.
Без любові не можна жити.

 Хай у серці вона горить.    («запалюємо» серце-свічку)
Хай душа ваша вміє любити,

 Бо любити — це значить жить!

І дозвольте на згадку про нашу зустріч вручити Вам напам’ять символічних Птахів Щастя, які, сподіваємося, лише додадуть у Світ вашої родини Тепла, Затишку, Благополуччя, Любові!

Додаток

Ситуації для обговорення

Ситуація І.

«Андрійко прийшов додому радісний, збуджений. Мама була вдома, вона готувала обід і, як завжди, була зайнятою. «Мамо, мамо, мене обрали головою класу! А у класі в нас — 27 учнів. І я тепер за всіх відповідаю». Мама не підтримала розмови, вона послала хлопчика мити руки, стала розігрівати страву. За обідом Андрійко декілька разів намагався продовжити розмову, але реакція була одна: «Їж, не відволікайся, бачиш, мені ніколи». — «Нічого більше не розкажу тобі!» — сказав Андрій та пішов до своєї кімнати».

Ситуація 2.

«Мені — чотирнадцять років. У мене є тато, мама, молодший брат. Але кожен у нашій родині живе сам по собі. За стіл ми ніколи не сідаємо разом, а кожен їсть окремо. Ми нікуди не ходимо всією сім’єю, ні гуляти, ні в кіно. Одного разу ми купили квитки до цирку, але тато і мама відмовилися з нами йти. Тато не пиячить, любить працювати, допомагає мамі. Мама також дуже працелюбна. Але як вона до мене ставиться! Коли я намагаюся порадитися з нею, вона відповідає коротко: «Не знаю». Коли я хочу сама поцілувати маму, вона мене відстороняє: «Не люблю «телячих ніжностей»«. Радитися мені доводиться з бабусею (мамина мама). Бабуся у мене чудова, вона мене розуміє. Але бабуся старенька, багато у її житті було по-іншому, а мама могла б зрозуміти мене краще. Я дуже заздрю своїй подрузі, бо в неї мама зовсім інша. Коли я буваю у них вдома, мама подруги завжди цікавиться моїми справами. Разом ми п’ємо чай, розмовляємо. Мама подруги розповідає про себе, я — про себе, про що мрію, якою хочу стати. Ця чужа жінка ставиться до мене з ласкою, а моя мама ні разу не назвала мене донькою. Моя мама дуже нестримана, кричить, часто докоряє мені, а іноді може і вдарити. При гостях може вилаяти, принизити, виставити напоказ мої недоліки. Я дуже ображена на свою маму, часто плачу...»

Ситуація 3.

Сьогодні наш другокласник прий­шов зі школи похмурий, неговіркий... Сидимо мовч­ки за обіднім столом. Запитань йому не ставлю, че­каю, поки сам розповість, що трапилось. Але син мовчки йде готувати уроки. Коли уроки вже зроб­лені, синок готує ранець, а я, за звичкою, хочу до­помогти йому, але він повертається до мене і каже:

— Досить мене опікати. Що я — «мамин сино­чок»?

— А в чому справа? — запитала я.

І тут я дізналася, що для уроку праці потрібно було принести кольоровий картон. Син мені про це напередодні не сказав — забув. А на уроці з'ясува­лося, що мама забула покласти картон. І, звичайно, вчителька сказала йому про те, що ранець потрібно складати самому.

Ситуація 4.

У суботній день у сім’ї почалося генеральне прибирання. Кожному члену сім’ї була виділена ділянка роботи. Олі доручили витерти пил із меблів. Дівчинка старанно прийнялася за роботу. Закінчивши її, вона попросила матір перевірити, як виконано доручення. Подивившись  роботу  доньки мати обурилась:” Тобі нічого не можна доручити, все ти робиш погано. І в кого ти така недотепа?”.

         І тут же почала переробляти роботу доньки. Дівчинка розплакалася від образи.

(Проаналізуйте, будь ласка, ситуації, обговоріть  їх , презентуйте  результати своєї роботи. Запишіть на запропонованих люблячих долонях батьків ключові слова чи фрази – мудрі поради , як правильно вирішити проблеми, зазначені в ситуаціях.)