Усний журнал для учнів 3-4 класів "Сучасні письменники - дітям"

Усний журнал для учнів 3-4 класів «Сучасні українські письменники – дітям»

Мета: познайомити з творчістю сучасних українських дитячих письменників, їхніми найцікавішими творами, розширювати коло дитячого читання, формувати  інтерес до читання,  уміння виразно читати поетичні та прозові твори, сприймати інформацію та робити висновки, презентувати свою роботу, виховувати  вдумливих читачів.

Обладнання: аркуші паперу, книжкова виставка ( твори І. Андрусяка, Сашка Дерманського,  Каті Штанко, Ліни Костенко),  відео (https://www.youtube.com/watch?v=fCb5FLt1nlU, (https://www.youtube.com/watch?v=OwZUeX4Nb7g),  малюнки Каті Штанко, презентація до вірша Ліни Костенко

Хід проведення

Учитель

• Любі діти, сьогодні ми зібралися в нашому дружньому колі, щоб поговорити про одну річ, без якої багато хто не уявляє свого життя, адже вона може бути нам другом, може дати пораду і підтримати у важку хвилину, може посміятися разом з нами, пожуритися, описати фантастичні події і заставити задуматися над реальними проблемами.  Що це за річ ви здогадаєтеся, коли уважно послухаєте загадку

Бачить – не бачить,  чути – не чує.

Мовчки говорить, дуже мудрує.

 Часом захоче – правди навчає,

Іноді бреше,  всіх звеселяє.

 Люба розмова, — будемо, діти,

З нею довіку жити-дружити.

 Хто ж то такая  в світі щаслива,

Мудра, правдива і жартівлива?

Як не вгадали, стану в пригоді:

 Річ коротенька –  ( пауза)  що це? 

( заслуховування відповідей дітей)

Книжка, та й годі.

• Здогадалися? Звичайно, це книжка. Сьогодні ми з вами проведемо захоплюючу подорож у світ сучасної української літератури для дітей. Хлопчики та дівчатка з 4 класу  постараються переконати вас, що читати  - це чудово, незвичайно цікаво, корисно. Тож давайте перегорнемо першу сторінку нашого журналу – «Нам без книг ніяк не можна»

( Діти читають вірші)

1. Цікаву мандрівку
   Відбув я ось нині:
   В човні з ескімосом,
   З верблюдом в пустині.

Літав поміж зорі,
Бував на дні моря,
В печерах, де скарби,
Де звірі говорять.

Водив характерник
Мене на могили,
Де лицарі славні
По битві спочили.

В гранітному замку
Вбив лютого змія;
Прекрасна царівна
На волі радіє!

На острові дивнім
Малі дробенята
Мене попросили
В них князем остатись.

А далі?...— Ти дармо
"Що далі" — питаєш!
Це книжку читав я!
Читай, то узнаєш!

2. Книги, книги на полицях,
   Завжди тихо поміж книг.
   Та яку ти не розгорнеш —
   То й легенда в кожній з них.
3. То в одній синіє море,
   В іншій криється тайга.
   А ось в тій —
   Північний полюс,
   Де морози і пурга…
4. Все, що серце і що розум
   Вік творили не один,
   Повизбирувало людство
   В книги — перли із перлин.
5. Мій друже й супутнику,  книго моя,

Завжди на дозвіллі, де ти — там і я.

 Ми добре з тобою проводимо час.

 Чудова розмова триває у нас.

 Іду я на поклик  чаруючий твій,

Спускаюсь до моря і бачу прибій.

 З тобою шляхи пролягають мої

 В найдальші вікиі  найдальші краї.

Навчаєш відважним, правдивим рости,

Любити природу, свій край берегти.

Ізмалку тобою я звик дорожить.

 Без доброї книги мені не прожить!

 

 Сторінка друга – «Який він, сучасний дитячий письменник?»

• Які книги любите читати?
• Які письменники пишуть для дітей? Назвіть дитячих письменників.
• А ви ніколи не задумувалися, як виглядає письменник , який пише для дітей, як ми його можемо впізнати серед інших людей?  Давайте  зараз об'єднаємося в  3   групи і 1 група опише, який зовнішній вигляд має  дитячий  письменник,  2 група -які риси характеру  повинен мати дитячий письменник , а 3 група напише, про що повинен писати дитячий письменник, щоб його твори було цікаво читати. ( робота в групах, представлення результатів роботи).
• Так, все ви написали правильно. Саме таким і повинен бути справжній дитячий письменник.  Зараз  в нас  в Україні з'явилося дуже багато нових імен – ці письменники молоді, веселі, життєрадісні, тому і твори в них такі самі.  А цікаві – ні словом сказать, ні пером описать, ні відтягти від їхньої книжки не можна! От одна героїня відомого українського письменника дуже хоче зустрітися з вами.

(Забігає Чакалка)

ЧАКАЛКА: А де тут неслухняні дітлахи?
Хи-хи!
Я нагадаю їм усі страхи!
Хи-хи!
Всіх заберу — хоч ноша і тяжка —
до звуконепроникного мішка.

А хто це тут не слухає батьків?
Хі-хі!
Хто манну кашу їсти не хотів?
Хі-хі!
Всіх заберу — хоч ноша і тяжка —
до звуконепроникного мішка.

А хто облаяв брата чи сестру?
Беру!
Кому комп’ютер заміняє гру?
Беру!
Усіх беру — хоч ноша і тяжка —
до звуконепроникного мішка.

Хто мамі помагати не хотів?
Хе-хе!
Хто з друзями не гра без копняків?
Ого!
Всіх заберу — хоч ноша і тяжка —
до звуконепроникного мішка.

Хто мультики дивився б хоч до сну — 
ну-ну! —
а книжечки боїться як вогню?
Ой, ну!
Всіх заберу — хоч ноша і тяжка —
до звуконепроникного мішка.

Я добре знаю капості свої!
Еге ж!
З вас чакалки ростуть і бабаї!
Гурра!
Я кожному — хоч ноша це й тяжка — дам звуконепроникного мішка!

• Зрозуміли, діти, хто ж це? Ну звичайно, це ж  Чакалка, героїня  капосної повістини «Стефа та її Чакалка». То хто ж хоче приєднатися до Чакалки? Чому?
• Звичайно, не потрібно приєднуватися до Чакалки і ставати учнем її школи, а от книгу Івана Андрусяка «Стефа та її Чакалка» треба прочитати неодмінно,  алже в ній з добрим гумором, весело і цікаво розповідається про пригоди  кмітливої дівчинки Стефи у Чакалчиному лісі. Давайте ближче познайомимося з автором цієї книги.

 

Сторінка третя –«Письменник  Іван Андрусяк та його незвичайні твори»

Іван Михайлович Андрусяк - відомий український поет, прозаїк, автор багатьої творів для дітей, талановитий літературний критик та перекладач. Народився він 28 грудня 1968 року в селі Вербовець Косівського району Івано-Франківської області. Закінчив філологічний факультет Івано-Франківського державного педагогічного інституту імені В.С. Стефаника. Живе в Березані під Києвом, працює головним редактором видавництва «Фонтан казок».
( Заслуховування фрагментів  інтерв'ю Івана Андрусяка - https://www.youtube.com/watch?v=fCb5FLt1nlU, )

• Про що ж пише Іван Андрусяк? Крім надзвичайно цікавої історії про Стефу та її Чакалку, яка приходить темної ночі до неслухняних дітей, забирає їх у звуконепроникний мішок і несе в темний ліс, у письменника є безліч цікавих віршів, які дають відповідь на різні запитання – як от , наприклад, навіщо вчити іноземні мови.

Чупакабра - лютий звір - 
причвалав до нас у двір.

Він принипав зоддаля - 
хоче знямати кроля.

Ми кроля не віддамо, 
крикнемо: «Йди домой!»

Адже монстри й змії 
так лиш розуміють.

Правда ж, це чудово, 
дорогі малята, - 
іноземні мови 
досконало знати?! 

• А ось ще один віршик – про те, як сумно жить самому, і що навіть чупакабра потребує друга.

У темному лісі сумна чупакабра 
самотньо і тихо жила.
Були в її хаті лиш віник і швабра, 
півмиски, шматочок стола...

У хащі у дикій гуляла півночі, 
шукаючи здобич, вона.
А інші півночі на гнізда сорочі 
понуро дивилась з вікна.

А зранку, зламавши і віник, і швабру, 
і ледь не зваливши димар, 
навідав самотню сумну чупакабру 
самотній сумний чупакабр.

І тем для розмови було в них багато, 
і трапеза спільна була — 
любісінько двоє взялись догризати 
півмиски, шматочок стола...
 
Хоч часу відтоді пройшло небагато, 
а вже голоси в них дзвенять, 
вже сум де й подівся — бо в них повна хата 
маленьких чупакабренят.

• Ви ніколи не задумувалися, чого бояться звірі? ( заслуховування відповідей). А от Іван Андрусяк вважає, що всі дуже бояться лякації.
• коли цвіте лякація
  усі птахи тремтять
  і звірі всі лякаються
  і люди гомонять
  ховайтеся ховайтеся
  вже бризнуло на цвіт
  така страшна лякація
  боятись її слід
  тут паніка зчинилася
  велика і страшна
  і врешті докотилася
  до дядечка слона
  спинився слон принюхався
  і мовив їм на те
  як солодко і смачно як
  акація цвіте
•  Чи треба боятися лякації? Чому?

 

Наступний  сучасний український  письменник, що дарує дітям радість та задоволення від читання  цікавих книг – Сашко Дерманський.

Сторінка четверта – « Маляка та інші герої Сашка  Дерманського»

Сашко Дерманський — чи не найталановитіший і найпопулярніший в Україні молодий дитячий письменник. Народився Сашко (Олександр Дерманський)  в селі Гайворон на Київщині. Закінчив факультет української філології НПУ імені Михайла Драгоманова. 1999 року отримав диплом учителя української та зарубіжної мови й літератури. Відтоді викладає за фахом у Київському технікумі електронних приладів.

Літературний редактор дитячого журналу «Стежка».

Перші вірші для малечі опублікував 2001 року. З того часу було надруковано в періодичних дитячих виданнях чимало його віршів, оповідань та казок. Дещо виходило під псевдонімами Сашко Володарський та Назар Діброва.

Член Спілки письменників України.

Автор десяти дитячих повістей та казок, серед яких: «Володар макуци, або Пригоди вужа Ониська», «Король буків, або таємниця Смарагдової книги» та ін.

• У творчому доробку Сашка Дерманського і веселі та повчальні вірші, і цікаві казки.  Тут можна знайти відповіді на різні запитання: наприклад, кого беруть у космонавти?

Скажу вам, космонавтом
Не кожен зможе бути:
Їм Землю ледве видно
І геть-геть-геть не чути.

У космосі чужому,
У космосі німому
Буває трохи сумно
І хочеться додому,

І хочеться на землю 
Ступити, й навіть сісти,
І хочеться до мами,
І смачно попоїсти.

Бо там немає каші
І смажених опеньків,
З харчів там тільки паста
У тюбиках маленьких.

Там іграшок немає
І музика не грає,
Хоча ніхто не сварить,
Але й не пригортає.
Ну як не занудьгуєш?
Ну як тут не заплачеш?
Ти більше, що не чує
Ніхто тебе й не бачить.

Тому-то в космонавти,
Для боротьби з нудьгою,
Беруть лише веселих —
Таких, як ми з тобою!

• А тепер ви можете ознайомитися з проблемою, яка хвилює слона. Що це може бути? А Сашко Дерманський про цю проблему розповів так:

У слона була жона,
Затовста була вона.
Їй казав, бувало, слон:
— Важиш ти аж -надцять тонн!
А йому на те слониця:
— Не вигадуй небилиці,
Бо тобі абихто скаже,
Що аж -надцять я не важу, — 
Тільки вісім.

Слон казав: — Ти так їси —
Що не влазиш у труси!
І банани, й кавуни…
Та тебе ж товстять вони!
А йому на те слониця:
— Любий, то така дрібниця.
А банани й кавуни
Ням-ням-ням які смачні!
Відчепися!

Слон казав: спинись хутчій!
Годі нищити харчі!
Стань легенька, як пір'їна,
Запишись у балерини.
— Ой, тобі аби свариться.
Сам он круглий, мов копиця...
Добре, сяду на дієту —
Їстиму самі котлети, 
Ось побачиш!

• А наступний віршик Сашка Дерманського – про мамині подарунки і не тільки. Найкраще про це розповість він сам. (https://www.youtube.com/watch?v=OwZUeX4Nb7g)
• То що ж ще, крім незвичайних подарунків –прогнозів дарує мама хлопчику? Звичайно, свою любов!
• Сашко Дерманський написав безліч чудових казок для дітей. Одна з найпопулярніших – «Маляка –принцеса Драконії». Як ви гадаєте, за якими ознаками можна чітко зрозуміти, що перед вами – справжня принцеса?
• А ось за якими ознаками дракони відрізняють справжню принцесу від несправжньої… ( зачитування уривку з книги «Маляка – принцеса Драконії»)
• Сашко Дерманський розповідає нам і про незвичайні пригоди дівчинки Маляки, яка стала принцесою в країні Драконії, і про чудових друзів вужа Ониська, які разом долають всі труднощі, які випадають їм у їхніх пригодах. Тому я закликаю вас ознайомитися з книжковою виставкою і обов'язково прочитати ці книги.

Сторінка п'ята – «Дракони Каті Штанко»

• Ми вже говорили з вами про Чакалку, чупакабру та інші страховиська, які живуть  у книгах  і переконалися, що вони зовсім не страшні, а досить добрі і симпатичні. А кого ще, на вашу думку, слід боятися дітям?
• А як ви ставитеся до драконів?  Що цікавого можете про них розповісти?
• Незвичайну історію про звичайного хлопчика Михася  та його друга – фруктового дракона розповіла сучасна  українська письменниця Катя Штанко.

Катя Штанко

"Дракони, вперед!" - перший великий прозовий твір для дітей відомої художниці та ілюстраторки дитячих книжок Катерини Штанко. Він потрапив до довгого списку Дитячої книги року ВВС 2014. Вона згадує: «Я з дитинства товаришую з драконами. Я була дуже нерішучою і тихою дівчинкою. Мене часто дражнили і ображали, і я вигадала собі такого захисника - дракона. Мені здавалося, що я зажди ходжу із невидимим драконом, і, якщо трапиться щось погане, він мене захищатиме.». 

Цікаво, що у дитинстві Каті її вчителька російської мови говорила, що дівчинка не має ніяких здібностей до літературної творчості. Тому Катерина їй повірила і тільки читала чужі книжки та створювала до них ілюстрації. А одного чудового дня Катя   раптом вирішила взяти участь у літературному конкурсі "Золотий лелека", вона  написала казку "Яскрава зоряна ніч". Ця казка отримала другу премію у конкурсі.  З того часу у Катерини Штанко почався період літературної творчості.

• Коли в письменниці запитують: «Про що ваша книга «Дракони, вперед»?, то вона без вагань відповідає : «Про відповідальність». Так сталося , що головний герой твору Михасик випадково і безвідповідально зайшов у ботанічному саду у заборонену хвіртку, випадково і безвідповідально спочатку підібрав, а потім і з'їв незвичайну грушу,ну  а потім …  Як ви гадаєте, що це таке ( демонстрація малюнків) Що це може бути?

 

• Потім необдуманий вчинок Михасика призвів до того, що хлопчику довелося взяти відповідальність не тільки за себе,  а за свого братика і навіть за декількох драконів, вожаком яких він став.

( Зачитування уривку з книги)

• Коли ми говоримо про сучасних українських письменників, ми не можемо не згадати нашу живу легенду,  письменницю, яку називають совістю України – Ліну Костенко.

Сторінка шоста – «Жива совість України – Ліна Костенко»

Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня 1930 р. у м. Ржищеві на Київщині. Батьки майбутньої поетеси вчителювали й з ранніх літ вчили її, як жити по совісті, як любити рідний край і людей, що  тебе оточують. На все життя Ліна перед собою мала приклад батька — Василя Костенка, поліглота-самородка (він знав 12 мов), педагога від Бога, який за потреби міг на найвищому рівні викладати всі предмети у школі.

У 1936 р. родина переїхала до Києва, де Ліна закінчила школу на Куренівці і ще школяркою почала відвідувати літературну студію при журналі «Дніпро», який редагував Андрій Малишко.

Одного страшного дня було заарештовано батька та забрано від сім'ї на цілих десять років. Маленька Ліна тоді ще й не уявляла, що таке бути дочкою «ворога народу», вона просто не могла змиритися в душі, за що і чому її такого доброго, розумного, інтелігентного татка так безцеремонно й брутально принизили, відірвали від неї і матері.

У повоєнні роки Ліна почала відвідувати літературну студію при Спілці письменників України. Вона надовго запам'яталася ровесникам і навіть вже відомим талантам  дивовижно свіжими віршами, оригінальним поглядом на світ і вмінням відтворити побачене несподіваними словами. Такою вона й залишилася – ніжною і мужньою, людиною, яка вище всіх авторитетів ставила один – совість. А для дітей Ліна Костенко створила вірші –шедеври , які вчать бачити і розуміти красу навколишнього світу. (Учні  читають напам'ять улюблені вірші читання Ліни Костенко для дітей)

• Я вам хочу теж прочитати один із улюблених моїх віршів Ліни Костенко ( читання з презентацією)

Цей ліс живий. У нього добрі очі.

Шумлять вітри у нього в голові.

Старезні пні, кошлаті поторочі,

літопис тиші пишуть у траві.

Дубовий Нестор дивиться крізь пальці

на білі вальси радісних беріз.

І сонний гриб в смарагдовій куфайці

дощу напився і за день підріс.

Багряне сонце сутінню лісною

у просвіт хмар показує кіно,

і десь на пні під сивою сосною

ведмеді забивають доміно.

Малі озерця блискають незлісно,

колише хмара втомлені громи.

Поїдемо поговорити з лісом,

а вже тоді я можу і з людьми.

 

• Закінчилися сторінки нашого усного журналу. Звичайно, четвертокласники познайомили вас тільки з деякими авторами, що пишуть для дітей. Ці автори різного віку, пишуть різні твори, але всіх їх об'єднує одне – вони дуже люблять вас, діток, і хочуть, щоб ви виросли людьми, які люблять і розуміють природу, цінять справжню дружбу, намагаються жити по совісті, і , звичайно, весело, з гумором ставитися до дрібних неприємностей , що трапляються у житті.
• - Чи зацікавили вас сторінки нашого журналу?
• Які б книги ви б хотіли прочитати? Чому?
• А на завершення нашої розмови – поради від українського народу.

( Діти по черзі зачитують   поради)

Книга для розуму – теплий дощик для посівів.

Прочитав добру книгу – зустрівся з другом.

У книжці шукай не букви, а думки.

Хто багато читає, той багато знає.

 Книги – ключ до знань.

 Книга вчить, як на світі жить.

Книги читати, усе знати.

 Одна книга тисячі людей навчає.

 Книга не пряник, а дітей до себе манить.

 З книгою жити – з добром дружити.