Даний матеріал може бути використаний як на уроці позакласного читання, так і як розробка позакласного заходу з літературного читання. Матеріал в цікавій формі знайомить дітей з творчістю сучасних українських дитячих письменників, розширює коло дитячого читання.
Усний журнал для учнів 3-4 класів «Сучасні українські письменники – дітям»
Мета: познайомити з творчістю сучасних українських дитячих письменників, їхніми найцікавішими творами, розширювати коло дитячого читання, формувати інтерес до читання, уміння виразно читати поетичні та прозові твори, сприймати інформацію та робити висновки, презентувати свою роботу, виховувати вдумливих читачів.
Обладнання: аркуші паперу, книжкова виставка ( твори І. Андрусяка, Сашка Дерманського, Каті Штанко, Ліни Костенко), відео (https://www.youtube.com/watch?v=fCb5FLt1nlU, (https://www.youtube.com/watch?v=OwZUeX4Nb7g), малюнки Каті Штанко, презентація до вірша Ліни Костенко
Хід проведення
Учитель
Бачить – не бачить, чути – не чує.
Мовчки говорить, дуже мудрує.
Часом захоче – правди навчає,
Іноді бреше, всіх звеселяє.
Люба розмова, — будемо, діти,
З нею довіку жити-дружити.
Хто ж то такая в світі щаслива,
Мудра, правдива і жартівлива?
Як не вгадали, стану в пригоді:
Річ коротенька – ( пауза) що це?
( заслуховування відповідей дітей)
Книжка, та й годі.
( Діти читають вірші)
Літав поміж зорі,
Бував на дні моря,
В печерах, де скарби,
Де звірі говорять.
Водив характерник
Мене на могили,
Де лицарі славні
По битві спочили.
В гранітному замку
Вбив лютого змія;
Прекрасна царівна
На волі радіє!
На острові дивнім
Малі дробенята
Мене попросили
В них князем остатись.
А далі?...— Ти дармо
"Що далі" — питаєш!
Це книжку читав я!
Читай, то узнаєш!
Завжди на дозвіллі, де ти — там і я.
Ми добре з тобою проводимо час.
Чудова розмова триває у нас.
Іду я на поклик чаруючий твій,
Спускаюсь до моря і бачу прибій.
З тобою шляхи пролягають мої
В найдальші вікиі найдальші краї.
Навчаєш відважним, правдивим рости,
Любити природу, свій край берегти.
Ізмалку тобою я звик дорожить.
Без доброї книги мені не прожить!
Сторінка друга – «Який він, сучасний дитячий письменник?»
(Забігає Чакалка)
ЧАКАЛКА: А де тут неслухняні дітлахи?
Хи-хи!
Я нагадаю їм усі страхи!
Хи-хи!
Всіх заберу — хоч ноша і тяжка —
до звуконепроникного мішка.
А хто це тут не слухає батьків?
Хі-хі!
Хто манну кашу їсти не хотів?
Хі-хі!
Всіх заберу — хоч ноша і тяжка —
до звуконепроникного мішка.
А хто облаяв брата чи сестру?
Беру!
Кому комп’ютер заміняє гру?
Беру!
Усіх беру — хоч ноша і тяжка —
до звуконепроникного мішка.
Хто мамі помагати не хотів?
Хе-хе!
Хто з друзями не гра без копняків?
Ого!
Всіх заберу — хоч ноша і тяжка —
до звуконепроникного мішка.
Хто мультики дивився б хоч до сну —
ну-ну! —
а книжечки боїться як вогню?
Ой, ну!
Всіх заберу — хоч ноша і тяжка —
до звуконепроникного мішка.
Я добре знаю капості свої!
Еге ж!
З вас чакалки ростуть і бабаї!
Гурра!
Я кожному — хоч ноша це й тяжка — дам звуконепроникного мішка!
Сторінка третя –«Письменник Іван Андрусяк та його незвичайні твори»
Іван Михайлович Андрусяк - відомий український поет, прозаїк, автор багатьої творів для дітей, талановитий літературний критик та перекладач. Народився він 28 грудня 1968 року в селі Вербовець Косівського району Івано-Франківської області. Закінчив філологічний факультет Івано-Франківського державного педагогічного інституту імені В.С. Стефаника. Живе в Березані під Києвом, працює головним редактором видавництва «Фонтан казок».
( Заслуховування фрагментів інтерв'ю Івана Андрусяка - https://www.youtube.com/watch?v=fCb5FLt1nlU, )
Чупакабра - лютий звір -
причвалав до нас у двір.
Він принипав зоддаля -
хоче знямати кроля.
Ми кроля не віддамо,
крикнемо: «Йди домой!»
Адже монстри й змії
так лиш розуміють.
Правда ж, це чудово,
дорогі малята, -
іноземні мови
досконало знати?!
У темному лісі сумна чупакабра
самотньо і тихо жила.
Були в її хаті лиш віник і швабра,
півмиски, шматочок стола...
У хащі у дикій гуляла півночі,
шукаючи здобич, вона.
А інші півночі на гнізда сорочі
понуро дивилась з вікна.
А зранку, зламавши і віник, і швабру,
і ледь не зваливши димар,
навідав самотню сумну чупакабру
самотній сумний чупакабр.
І тем для розмови було в них багато,
і трапеза спільна була —
любісінько двоє взялись догризати
півмиски, шматочок стола...
Хоч часу відтоді пройшло небагато,
а вже голоси в них дзвенять,
вже сум де й подівся — бо в них повна хата
маленьких чупакабренят.
Наступний сучасний український письменник, що дарує дітям радість та задоволення від читання цікавих книг – Сашко Дерманський.
Сторінка четверта – « Маляка та інші герої Сашка Дерманського»
Сашко Дерманський — чи не найталановитіший і найпопулярніший в Україні молодий дитячий письменник. Народився Сашко (Олександр Дерманський) в селі Гайворон на Київщині. Закінчив факультет української філології НПУ імені Михайла Драгоманова. 1999 року отримав диплом учителя української та зарубіжної мови й літератури. Відтоді викладає за фахом у Київському технікумі електронних приладів.
Літературний редактор дитячого журналу «Стежка».
Перші вірші для малечі опублікував 2001 року. З того часу було надруковано в періодичних дитячих виданнях чимало його віршів, оповідань та казок. Дещо виходило під псевдонімами Сашко Володарський та Назар Діброва.
Член Спілки письменників України.
Автор десяти дитячих повістей та казок, серед яких: «Володар макуци, або Пригоди вужа Ониська», «Король буків, або таємниця Смарагдової книги» та ін.
Скажу вам, космонавтом
Не кожен зможе бути:
Їм Землю ледве видно
І геть-геть-геть не чути.
У космосі чужому,
У космосі німому
Буває трохи сумно
І хочеться додому,
І хочеться на землю
Ступити, й навіть сісти,
І хочеться до мами,
І смачно попоїсти.
Бо там немає каші
І смажених опеньків,
З харчів там тільки паста
У тюбиках маленьких.
Там іграшок немає
І музика не грає,
Хоча ніхто не сварить,
Але й не пригортає.
Ну як не занудьгуєш?
Ну як тут не заплачеш?
Ти більше, що не чує
Ніхто тебе й не бачить.
Тому-то в космонавти,
Для боротьби з нудьгою,
Беруть лише веселих —
Таких, як ми з тобою!
У слона була жона,
Затовста була вона.
Їй казав, бувало, слон:
— Важиш ти аж -надцять тонн!
А йому на те слониця:
— Не вигадуй небилиці,
Бо тобі абихто скаже,
Що аж -надцять я не важу, —
Тільки вісім.
Слон казав: — Ти так їси —
Що не влазиш у труси!
І банани, й кавуни…
Та тебе ж товстять вони!
А йому на те слониця:
— Любий, то така дрібниця.
А банани й кавуни
Ням-ням-ням які смачні!
Відчепися!
Слон казав: спинись хутчій!
Годі нищити харчі!
Стань легенька, як пір'їна,
Запишись у балерини.
— Ой, тобі аби свариться.
Сам он круглий, мов копиця...
Добре, сяду на дієту —
Їстиму самі котлети,
Ось побачиш!
Сторінка п'ята – «Дракони Каті Штанко»
Катя Штанко
"Дракони, вперед!" - перший великий прозовий твір для дітей відомої художниці та ілюстраторки дитячих книжок Катерини Штанко. Він потрапив до довгого списку Дитячої книги року ВВС 2014. Вона згадує: «Я з дитинства товаришую з драконами. Я була дуже нерішучою і тихою дівчинкою. Мене часто дражнили і ображали, і я вигадала собі такого захисника - дракона. Мені здавалося, що я зажди ходжу із невидимим драконом, і, якщо трапиться щось погане, він мене захищатиме.».
Цікаво, що у дитинстві Каті її вчителька російської мови говорила, що дівчинка не має ніяких здібностей до літературної творчості. Тому Катерина їй повірила і тільки читала чужі книжки та створювала до них ілюстрації. А одного чудового дня Катя раптом вирішила взяти участь у літературному конкурсі "Золотий лелека", вона написала казку "Яскрава зоряна ніч". Ця казка отримала другу премію у конкурсі. З того часу у Катерини Штанко почався період літературної творчості.
( Зачитування уривку з книги)
Сторінка шоста – «Жива совість України – Ліна Костенко»
Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня 1930 р. у м. Ржищеві на Київщині. Батьки майбутньої поетеси вчителювали й з ранніх літ вчили її, як жити по совісті, як любити рідний край і людей, що тебе оточують. На все життя Ліна перед собою мала приклад батька — Василя Костенка, поліглота-самородка (він знав 12 мов), педагога від Бога, який за потреби міг на найвищому рівні викладати всі предмети у школі.
У 1936 р. родина переїхала до Києва, де Ліна закінчила школу на Куренівці і ще школяркою почала відвідувати літературну студію при журналі «Дніпро», який редагував Андрій Малишко.
Одного страшного дня було заарештовано батька та забрано від сім'ї на цілих десять років. Маленька Ліна тоді ще й не уявляла, що таке бути дочкою «ворога народу», вона просто не могла змиритися в душі, за що і чому її такого доброго, розумного, інтелігентного татка так безцеремонно й брутально принизили, відірвали від неї і матері.
У повоєнні роки Ліна почала відвідувати літературну студію при Спілці письменників України. Вона надовго запам'яталася ровесникам і навіть вже відомим талантам дивовижно свіжими віршами, оригінальним поглядом на світ і вмінням відтворити побачене несподіваними словами. Такою вона й залишилася – ніжною і мужньою, людиною, яка вище всіх авторитетів ставила один – совість. А для дітей Ліна Костенко створила вірші –шедеври , які вчать бачити і розуміти красу навколишнього світу. (Учні читають напам'ять улюблені вірші читання Ліни Костенко для дітей)
Цей ліс живий. У нього добрі очі.
Шумлять вітри у нього в голові.
Старезні пні, кошлаті поторочі,
літопис тиші пишуть у траві.
Дубовий Нестор дивиться крізь пальці
на білі вальси радісних беріз.
І сонний гриб в смарагдовій куфайці
дощу напився і за день підріс.
Багряне сонце сутінню лісною
у просвіт хмар показує кіно,
і десь на пні під сивою сосною
ведмеді забивають доміно.
Малі озерця блискають незлісно,
колише хмара втомлені громи.
Поїдемо поговорити з лісом,
а вже тоді я можу і з людьми.
( Діти по черзі зачитують поради)
Книга для розуму – теплий дощик для посівів.
Прочитав добру книгу – зустрівся з другом.
У книжці шукай не букви, а думки.
Хто багато читає, той багато знає.
Книги – ключ до знань.
Книга вчить, як на світі жить.
Книги читати, усе знати.
Одна книга тисячі людей навчає.
Книга не пряник, а дітей до себе манить.
З книгою жити – з добром дружити.