Усний журнал "Славетнi Мошни, кожним клаптиком землi"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                        Минаючи убогі села

                                                                        Понаддніпрянські невеселі,

                                                                       Я думав: «Де ж я прихилюсь?

                                                                      І де подінуся на світі»…

                                                                      І сниться сон мені : дивлюсь,

                                                                     В садочку, квітами повита,

                                                                    На пригорбі собі стоїть

                                                                   Неначе дівчина, хатина,

                                                                  Дніпро геть-геть собі розкинувсь!

                                                                 Сіяє батько, та горить!

                                                                                             Т.Г.Шевченко

 

 

Вихователь. Діти, ви прослухали уривок віршу Т.Г.Шевченка. Як ви гадаєте чому саме цей уривок став епіграфом до нашої сьогоднішньої виховної години? (Відповіді дітей)

Сьогодні ми з вами зануримося в історію одного села на Черкащині –   села Мошни. Познайомимося із історією села, походженням назви, чим цікаве це село, коли і за яких обставин його відвідав Т.Г.Шевченко.

Отже, назва нашого заняття «Славетні Мошни, кожним клаптиком землі!».

Перша сторінка нашого усного журналу «Походження назви села»

Одна з версій походження назви говорить, що вона походить від слова «мошка», яка кишіла на довколишніх болотах і озерах. Але назва Мошни більше тяжіє до слова «мошна», що в перекладі з староруської означає гаманець, в ширшому розумінні —гроші, багатство. Отже, назву Мошни село могло отримати через те, що значну кількість його жителів складали заможні люди, яких прозивали "мошни", тобто багатії.

З 1930 по 1950 рік Мошни називалися Дудницьким на честь державного діяча УРСР Я.М.Дудника, що був родом з села.

Звернемся до довідника, хто ж такий О. М. Дудник. (відповіді учнів)

Учень. Дудник Олександр Микитович (1918—2001) — кандидат географічних наук, доцент, декан природничого факультету Черкаського педінституту протягом 1947—1987 рр.

Вихователь. Діти зараз ми перейдемо додругої сторінки нашого усного журналу «Мошни у сиву давнину»

Учень. На околицях села виявлено кургани скіфського часу, ранньослов'янські поселення, а також скарб римських монет 2 століття нашої ери вагою до 30 кг.

Учень. У середні віки вперше Мошни згадуються у 1494 роком у дарчій грамоті великого князя литовського Олександра. З грамоти видно, що Мошни згадуються як вже існуюче село. Мешканці села виконували сторожову службу та ясачну повинність.

Вихователь. Звернемося до довідника, що таке яса?

Учень. Яса — сигнал про наближення небезпеки.

Учень. Один з переказів твердить, що на крайній горі Мошногір, яка носить назву Шпиль на місці стародавнього городища була козацька вежа (хвігура), сигнальні вогні якої було видно навіть на лівому березі Дніпра. 

Татари знищили поселення. Князь Олександр своєю грамотою дозволив боярину В.Єршовичу знову заселити його.

Вихователь. Робота з довідником, щоб з’ясувати терміни городища.

 Городище (град) — (від «городити», тобто зводити укріплення довкола) — у часи давніх слов'ян — постійні укріплені поселення.

Мал. Град давніх слов'ян — реконструкція.

Учень. На початку другої половини 16 ст. Мошни належали В. Домонту. У Домонтів село купив князь черкаський і канівський староста О. Вишневецький. Він спорудив тут замок і костьол. В 16 ст. Мошни були приписані до Черкаського староства. Навколо села було багато козацьких слобід і хуторів.

Учень. Козацькі слободи та хутори відзначались вищим рівнем добробуту порівняно з убогими селами. Тут розвивалось землеробство і скотарство, а також промисли — рибальство, звіроловство, селітроваріння, поташний промисел, гутна справа. Серед козаків було чимало ремісників, талановитих майстрів. Зокрема, знамениті козацькі швидкохідні човни — чайки, крім Запоріжжя, будували і поблизу Мошен.

Вихователь. Діти, давайте дізнаємося, а що ж таке чайка?

Мал. Козацька чайка.

Чайка — безпалубний плоскодонний човен запорізьких козаків XVI—XVII ст. Човен у вигляді величезної видовбаної колоди (з верби або липи), по бортах обшитої дошками. Довжина — 15.5 — 21,5м, ширина й висота бортів — до 4 м.

Вихователь. 1637 році Мошни стало центром повстань.

З 1649 року Мошни стали сотенним містечком Черкаського полку. Тоді в ньому налічувалося 1400 господарств.

Учень. У другій половині XVII ст. на Мошни не раз наїздили татари.

Мошни потрапило до тієї лінії Придніпров'я, яка мала стояти пусткою і не підлягала заселенню. Однак, всупереч забороні, вона залюднювалася знову. Від Вишневецьких містечко перейшло до Радзівілів. За Радзівілів в Мошнах відбудовано костьол , але продовжувалась політика утисків. У відповідь жителі бралися за зброю, ішли в гайдамацькі загони.

Вихователь. Давайте звернемося до нашого довідника і з’ясуємо, що таке гайдамацькі загони.  Гайдамацький рух — це національно-визвольний і суспільно-політичний рух проти польського гніту на правобережній Україні наприкінці XVIII-го на початку XIX-го ст., який поширився на Київщині, Брацлавщині і Волині. Гайдамацькі загони складалися із селян, козаків, наймитів, міщан-ремісників і навіть збіднілих шляхтичів.

Гайдамакам присвячена поема Т. Г. Шевченка «Гайдамаки».

Учень читає уривок віршу Гайдамаки Т.Г. Шевченка

Сини мої, гайдамаки!
Світ широкий, воля, -
Ідіть, сини, погуляйте,
Пошукайте долі.
Сини мої невеликі,
Нерозумні діти,
Хто вас щиро без матері
Привітає в світі?
Сини мої! орли мої!
Летіть в Україну, -
Хоч і лихо зустрінеться,
Так не на чужині.

Учень. У XVIII ст. Мошни переходили з рук в руки. Від магнатів Радзівілів до Моравських, а від Моравських до Любомирських. В цей час будувався Мошногірський замок, монастирь, дерев'яна церква. Мошни і його жителі були у гущі цих процесів, що не в останню чергу обумовлювалось їх геостратегічним положенням. Після Коліївщини Любомирські продали Мошни князю Потьомкіну. Після смерті Потьомкіна Мошни перейшли у спадок до його небоги Олександри Браницької.

 

Третя сторінка журналу «Граф М.С. Воронцов, його біографія та внесок у розвиток села»

Вихователь. Звернемося до нашого довідника і дізнаємося хто такий граф Міхаіл Воронцов. Миха́йло Семе́нович Воронцо́в (1782—1856). З 1823 — новоросійський генерал-губернатор та повноважний намісник Бессарабії (1823—1844 рр.), граф, генерал-фельдмаршал, генерал-ад'ютант; почесний член Петербурзької Академії наук (1826); з 1845 року світліший князь, в 1844—1854 — намісник на Кавказі. Сприяв господарському розвитку краю, розбудові Одеси та інших міст.

Син Семена Романовича Воронцова. Дитинство і юність провів з батьком у Лондоні, де здобув освіту.

Учень. У 1819 році Мошнівський маєток перейшов до графа Михайла Воронцова, як посаг його дружини Єлизавети Браніцької. За його наказом було проведено меліоративні роботи, прорито до 60 км сплавних та водостічних каналів, осушено велику площу болота. Воронцов сприяв розвитку різних промислів. В економіці його маєтку чимале місце посідало гуральництво, човно- і пароплавобудування. Саме у Мошнах у 1823 році кріпаки-умільці побудували перший пароплав на Дніпрі. Паропла́в — судно, що приводиться в рух паровою машиною або паровою турбіною (останні також називають турбо-електроходами). Мал.3

Учень. Досвідчений коваль  встановив на «Бджілка» (так називалось судно) парову машину на 6,5 кінських сил. В цей час Мошни стали центром великого маєтку, а в 1811 році — містечком. Тут у 641 дворі проживало 4794 чоловіка, діяла лікарня. Працювали гуральня, цегельня.

Вихователь. Архітектура села Мошни – наступна сторінка нашого усного журналу.

Перший наша видатна памятка це є Спасо – Преображенська церква. Містечко славилося умільцями. Серед селян було багато мулярів, теслярів, столярів, каменярів, штукатурів. Це їх руками збудовано в Мошнах Спасо-Преображенську церкву.

Спасо-Преображенська церква —  збудована у 1839 році. Воронцов замовив італійському архітектору Торрічеллі проект Спасо-Преображенської церкви. Вежа-дзвіниця висотою 44 метри. Бічні фасади церкви поділені пінаклями на окремі ділянки та завершені зубчастими парапетами. Церква налічує 24 бані. Остання реконструкція закінчена 2009 року. Архітектор Джорджо Торічеллі створив точну копію храму у Франції, під Парижем. 1917 року була здійснена невдала спроба зруйнувати церкву. Врятувало церкву від зруйнування надання їй 1926 року статусу архітектурної пам'ятки.

Вихователь. Михайло Семенович Воронцов на честь своєї дружини заклав паркову зону та збудував триповерховий палац, все це було збудовано на 10 тисячах гектарів, алеї складали біля 50-ти кілометрів , гості відгукувалися про паркову зону так : „Якщо ви були там у парку, то до Англії непотрібно їхати, Англія тут!” Нажаль все це було знищено під час війни. Софіїн стовп – ця споруда єдине, що вціліло до наших часів. Достеменно не відомо ні дати, ні причин його встановлення в цьому місті. Це одна з багатьох таємниць, які належить розкрити.

Учень. Мошенська діброва – унікальна природньо підвищеним гірським типом, вкрите мішаними лісом пасмо гір льодовикового походження, порізане глибокими ярами з розложистими пагорбами воно нагадує Карпати в мініатюрі, славетне своїми віковими дубами.

У 1857 році у Мошнах було побудовано костел, дзвіницю якого у радянські часи використовували як водонапірну вежу, а сам костел — як аграрний цех.  Нині він також використовується у промислових цілях.

Учень.  Балашова Катерина Андріївна у 1884 році успадкувала від свого дядька князя Воронцова маєтності при містечках Мошни і Городище, вона розгорнула активну господарську діяльність. Їй вдалося розбудувати багатющий маєток, що простягався на 60 верстов від Дніпра, обіймав два згаданих містечка й 17 сіл.      У 1890 р. вона замислила збудувати лікарню, яка є  однією унікальною пам'яткою Мошнів.  Дерев'яний лікарський будинок, зведений київським архітектором Владиславом Городецьким. Вважається, що це єдиний збережений дерев'яний витвір "повелителя цементу і бетону". На замовлення Катерини Балашової Городецький збудував у Мошнах три лікарняні корпуси. Але повністю зберігся лише один. Урочисте відкриття, якої відбулося 9 листопада 1894 року.  Дотепер зберігся у первісному вигляді один корпус лікарні — оригінально декорована дерев'яна споруда.

Мал. Владислав Городецький

Учень. У 1901 році Катерина Балашова заснувала Еллінську школу — жіночу школу, де за основу бралася грецька (еллінська) система освіти. За радянських часів у будівлі розташовувалась загальноосвітня школа, нині ця будівля не використовується і має занехаяний вигляд.

Учень. Зростає промисловість. У другій половині XIX ст. будується гуральня, лісопильний, цегельний,  медоварний, воскобійний і 3 маслобійні заводи, просорушка, ковбасня та низка інших невеличких підприємств. Уже 1885 року містечко мало 8 парових двигунів, 9 кузень. Тоді тут діяли дві школи — двокласна і однокласна в яких дітей навчали письму і арифметиці

До 1900 року Мошни стали значним торговельним й економічним осередком Наддніпрянщини. У той час у Мошнах діяло 8 церкв. У 1911 році відкрита перша бібліотека, що мала 619 книг.

 

Учень. У 1918 році в селі було встановлено Радянську владу. В роки громадянської війни в Мошнах кілька разів змінювалась влада. Проте не всі мошенці були на стороні Радянської влади. По мірі того, як місцеве населення помічало все більшу різницю між деклараціями Радянської влади та її реальною політикою, частина жителів Мошен та навколишніх сіл від підтримки Радянської влади перейшла на сторону повстанських формувань, що боролись з нею і стояли на позиціях незалежності України.

Учень. Станом на 1972 рік в селі працювали філія райпобуткомбінату для пошиття та ремонту одягу і взуття, колгоспний комунгосп, хлібопекарня, цех кондитерських виробів, 11 магазинів, 8 ларків, чайна, кафе. В селі працювали середня, восмирічна і початкова школи, будинок культури із залом на 600 місць.

У 1970–1990 роках значних успіхів досягло самодіяльне мистецтво, зокрема мошнівський народний хор «Мошногір'я», народний ансамбль танцю «Рушничок», хор Преображенської церкви.

 

Вихователь. Т.Г. Шевченко в  Мошнах – наступна сторінка усного журналу.

У Мошнах до 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка недавно відкрили музей.  

Учень. Унікальність музею, насамперед, в тому, що розташований він у автентичній хаті середини XIX століття, де у липні 1859 року перебував Шевченко після арешту в Прохорівці.

У Мошнах Тараса Шевченко побував у той, не надто веселий для нього, час не вперше. Записи у щоденнику, малюнки, а також народні перекази, які з покоління в покоління передаються в Мошнах, говорять про те, що він, незважаючи на все, любив цю місцину. Його вражали як величні краєвиди з Дніпром, Мошногорами й прадавніми гаями, так і місцеві люди, в тому числі красиві жінки. Врешті, не можна не згадати і про "прогресивність" Мошен, які на той час мало чим поступалися Черкасам і в дечому навіть випереджали. Розкішний "англійський парк", архітектура Торрічеллі, палац Воронцова із унікальною бібліотекою та колекцією картин, передові європейські технології. Це ті самі Мошни, які були на той час не просто 15-тисячним містечком , але й містом, де вперше в Російській імперії з'явився пароплав.

Учень. У Мошнах дуже цінують і зберігають пам'ять про Шевченка. Не даремно десь з початку XX століття дуже популярними тут були свята, присвячені саме перебуванню Шевченка в Мошнах. До хати, яка стала сьогодні музеєм, з'їжджалися різні самодіяльні колективи, хори, інтелігенція і прості люди, вшановуючи ці події.

В музеї – достатньо етнографічного матеріалу: посуд, вироби ткацтва, вишивка, меблі, народні картини та ікони, ліжко середини XIX століття, ймовірно, саме на цьому залізному ліжку з розмальованими спинками, яке пройшло невелику реставрацію, і спав "Кобзар". "Головний раритет – це хата, яка несе пам'ять про Шевченка і його дух.

В експозиції також - копії малюнків і щоденникових записів Шевченка. Серед малюнків – розкішні дерева у Мошнах.

   Крім того, прекрасно збереглася автентична піч, яку теж реставрували. У цій печі майже до останніх днів колишня власниця хати пекла паски на Великдень.

На стінах також - рушники регіону тої епохи, а також рушник сучасних майстрів. Бачимо й народну картину, яка досить оригінально поєднує портрет Шевченка і проводи козака на війну. Шевченко тут дійсно "народний".

На кухні – автентичні посуд, піч, мисник із традиційними керамічними тарілками, на столі - самовар. Чай Шевченко, як кажуть, любив. До речі, у Мошнах досі згадують, що Шевченко любив пиріжки з квасолею. У тюрму до станового, за місцевими переказами, мошнинські жінки носили Шевченку саме квасоляні пиріжки. Якщо про це пам'ятають, то, певно, живе Шевченко в Мошнах і досі.

Учень. Вперше згадка про відвідування Шевченком Мошен у 1843 році згадується в повісті "Близнецы", написаній на засланні в Казахстані, Шевченко згадує Вознесенський монастир біля Мошногір. Цей монастир зображено на репродукції французького художника Домініка П'єра Де ля Фліза, яка представлена в музеї.

Учень. Друга згадка Шевченка про Мошни – його альбом 1843 року. На зеленій обкладинці альбому Шевченко написав загадкову фразу: "Мошны. Когда смелое предприятие оказывается удачным, то перестает уже быть невозможным". Факсиміле цього надпису теж представлене тут. Поряд - автопортрет Шевченка 1845 року.

Учень. Остання, третя, згадка Шевченка про Мошни – згадка про башту Святослава, доволі загадковий об'єкт, навколо якого – багато легенд та історичних подій. Про цю вежу Шевченко згадав 7 вересня 1857 року в щоденнику під час повернення з казахстанського заслання. Башта як частина комплексу парку Воронцова стояла на крайній горі Шпиль (Мошногори). Її збудував в 1837 році той же Торрічеллі. З оглядового майданчика вежі було видно дзвіницю Києво-Печерської Лаври, Полтаву, Лівобережжя, в тому числі Чигирин…

Вихователь. На завершення хотілося б сказати, що у Мошнах збереглося ще багато старовинних будівель. Не одне місто позаздрило б історико-культурній спадщині цього великого села. А якби збереглося хоча б те, що зруйнували більшовики - Мошни були б повноцінним центром туризму.