Гнатенко Лариса Павлівна
Шевченківська спеціалізована загальноосвітня школа – інтернат з поглибленим вивченням предметів гуманітарно - естетичного профілю Черкаської обласної ради
«Спортивні досягнення українців - візитна картка України»
Усний журнал
Мета. Виховувати національну свідомість та самосвідомість учнів, гордість за значні спортивні досягнення українців. Знайомити з спортивними досягненнями минулого та сучасного.
Обладнання. Мультимедійна презентація, виставка грамот, папка із зібраними матеріалами по пошуковій роботі, спортивні кубки, магнітофон, спортивний інвентар,презентація.
Хід виховного заходу
Вихователь. Україна! Наша рідна земля, наша Батьківщина. Вона – колиска найкращих у світі пісень, вона – вічна надія на волю і кращу долю.
Мені над оце більш нічого не треба:
Домівка матусі, волошки в житах,
Вишневий світанок, полив’яне небо,
І сиза роса на траві при шляхах…
Справді, не треба більшого щастя, щоб лиш Україна розвивалася, зміцнювалася, а ми, її громадяни, робили все для того, щоб вона якнайшвидше стала в ряд із передовими країнами світу.
(Пісня «Я люблю Україну»)
Вихователь. Україна – це спортивна держава, особливо українці люблять футбол. Україна має Олімпійських чемпіонів, чемпіонів світу, Європи. І стає дуже приємно на душі, коли нагороджують українських чемпіонів, звучить Гімн України, сльози накочуються на очі, переповнюється душа радістю за свою країну, за людей, що є гордістю України.
Ми, українці, багаті чим горді,
І, зокрема, перемогами в спорті.
Ще козаки були сильні та дужі,
До ворогів і хвороб їм байдуже.
Ще й до сьогодні молодь сучасна
Спортом захоплюються повсякчасно,
А наполегливі, здібні та сильні
Славу і честь здобувають Вкраїні!
С. Статечна (учениця)
Вихователь. Спілкуючись із вами на виховних годинах, інформуванні, перегортаючи довідники, енциклопедії ми прийшли до висновку, що вас всіх дуже цікавить спортивне життя нашої країни. Тому ми вирішили попрацювати над проектом «Спортивні досягнення українців». І спочатку ми зазирнули в історію спортивного життя України.
Перша сторінка нашого усного журналу називається: «Історична »
Учень. Іван Піддубний
Іван Максимович Піддубний народився на Полтавщині в селі Красенівка поблизу Золотоноші 1872 р. в козацькій сім’ї. Батько Піддубного Максим Іванович мав невелике господарство в Красенівці. У нього були троє синів і три дочки. Максим Піддубний мав колосальну фізичну силу: сам без жодної напруги піднімав п’ятипудові мішки із зерном і кидав їх на віз.
Мати Івана Піддубного, Ганна Данилівна, родом із стародавньої родини Науменків, рід яких славився своїм довголіттям. Купець, дід Івана по лінії матері, колишній солдат, відслужив у армії 25 років, дожив до 120 літ.
Ріс Іван так само, як і всі селянські діти. Ось тільки в 16 років він легко пригинав до землі корову за роги… Коли Іванові виповнився 21 рік, він вирішив залишити рідну домівку та поїхати на заробітки до Криму. Хтось порадив йому поїхати на південь країни, де можна непогано заробити вантажником в одному з морських портів. Працював легко, швидко, вправно, з жартами.
Іван спробував тренуватися. Щодня вправлявся з гирями, займався гімнастикою. А в 1897 році на гастролі до Феодосії приїхав цирк Безкоровайного. Це був звичайний бродячий цирк того часу, в трупу якого входили також атлети і борці. Серед них були знамениті люди того часу, такі як Янковський, Луріх, Семипалий. Через деякий час дирекція цирку влаштувала чемпіонат боротьби « на поясах». За два тижні виступів на арені Піддубний не програв жодного двобою. Його залізна стійкість, вага, чіткість, рух дозволили йому здобувати перемогу за перемогою.
Спостережливий і допитливий, він дуже швидко перейняв і освоїв всі тонкості боротьби «на поясах». Став перемагати суперників не тільки грубою силою, але і за допомогою техніки, викликаючи красивими і спритними прийомами схвалення глядачів. Щодня займався бігом, стрибками, робив вправи з гирями, обливався холодною водою. Відмовився від надмірності у їжі, встановив години прийому їжі і суворо їх дотримувався. Відмовився від куріння і спиртних напоїв. Уже до кінця сезону в цирку Іван Піддубний став невпізнанним.
Із незграбного і грубого силача він перетворився на спортсмена, непогано володів технікою боротьби і сприймав свою професію як мистецтво.
Чемпіонат з французької боротьби 1903 р. зібрав у Парижі багатьох видатних борців того часу. Учасник, який програв хоч один бій, вибуває з чемпіонату. Іван Піддубний здобув 11 перемог.
Настав день сутички з чемпіоном Франції Рулем ле Буше. Він був на п'ятнадцять років молодший і вищий на 2 см. Поєдинок почався у надзвичайно швидкому темпі. Буше намагався приголомшити каскадом класичних прийомів, які швидко змінювалися. Піддубний витримав і цей натиск та сам перейшов у наступ. Через кілька хвилин француз уже був дуже мокрим. І тут почалось щось незрозуміле. Всі прийоми російського борця зривалися один за іншим. Буше вискакував з будь-яких захоплень. Тоді Піддубний здогадався, що француз змащений якимось жиром. Він висловив протест. Судді перевірили і з’ясували, що Буше змастив себе маслиновою олією. Це було грубим порушенням правил. Буше насухо витерли, але тільки він починав пітніти, олія виступала знову. Французькі судді замість того, щоб зарахувати йому поразку, вирішили обтирати хитруна кожні 5 хв. Але це не допомагало – піт проступав знову. Судді зарахували французові більше очок, Піддубний вибув зі змагань. Переповнений зал зустрів уявну перемогу Буше гробовим мовчанням.
Володіючи величезною силою, Піддубний в той же час відзначався швидкістю реакції і гарно проводив найскладніші прийоми. Це був розумний борець, котрий розраховував свої сили і добре орієнтувався в можливостях противника. За 40 років спортивної кар’єри він не знав поразок. Найсильнішим його противником був поляк із західної України Станіслав Збишко–Циганевич, та й того Піддубний переміг у США.
На запитання, хто був для нього найбільшим коханням, Піддубний відповідає: «Україна, звісно, а то як інакше». Свої перемоги в спорті він пояснював так: «Виходячи на сцену, я молився за Україну. Тому й перемагав!»
Учень. Спорт у роки Другої світової війни.
У роки Другої світової війни сталися трагічні події. В окупованому Києві німці організували футбольний матч. Їм дуже хотілося виграти у легенди футболу – київського «Динамо». І перемога уявлялася дуже легкою: напівголодні футболісти не могли скласти конкуренції ситим окупантам.
Але українська команда вистояла, перемогла. Футболісти розуміли, що їхня лінія фронту тут, на футбольному полі. Ведучих гравців було розстріляно.
У Києві встановлено пам’ятник футболістам, що загинули, але не програли свій «матч смерті» - єдиний випадок в історії світового футболу.
Сторінка ІІ. Сучасний спорт
Учень. Віталій Кличко – «Доктор залізний кулак». Всесвітньовідомий український боксер і політик, чемпіон Європи, чемпіон світу серед професіоналів за версією WBC.
Занесений у Книгу рекордів Гіннеса, як боксер, що витратив найменшу кількість раундів для перемоги нокаутом у 26 двобоях, побивши цим самим рекорд «Залізного Майка» - Майка Тайсона»
10 вересня 2011р. Віталій здобув переконливу перемогу у поєдинку з поляком Томашем Адамеком.
А провів Віталій Кличко 45 боїв на професіональному рівні.
Володимир Кличко – «Доктор Сталевий Молот». Провів на професійному ринзі 51 бій. Олімпійський чемпіон, нагороджений Президентом України Л. Кучмою орденом «За мужність». Завоював титул чемпіона Європи. Чемпіон світу у суперважкій вазі у 4 версіях. Погодьтеся, мало хто в цьому світі може похвалитися такими значними досягненнями.
Олімпійський чемпіон ( 1996 р. м. Атланта США).
Брати Клички об’єднали всі чемпіонські пояси.
Учень. Василь Вірастюк
Найсильніша людина світу та України. Заслужений майстер спорту України, капітан збірної команди богатирів України.
Народився галицький лицар в Івано-Франківську. Спортом захопився ще з дитячого садка: футбол, плавання, вільна боротьба і кульова стрільба – всього спробував. А повністю розкрити свій талант допомогла легка атлетика, зокрема штовхання ядра.
З 1972 року у світі починає інтенсивно розвиватися окремий силовий вид спорту «Стронгмен». Це комбінація сили, міцності, витривалості, залізної витримки. Атлети піднімають 180-кілограмове каміння, перевертають 400-кілограмові автомобільні шини. Зрушують з місця важкі вантажівки та літаки вагою від 5 до 30 тонн.
Василь Вірастюк встановив рекорди:
Учень. Катерина Серебрянська
Заслужений майстер спорту з художньої гімнастики, олімпійська чемпіонка.
Завоювала золоту медаль на Олімпійських іграх в 1996р. в м. Атланта, США
Катерина Серебрянська - багаторазова володарка призових місць на Чемпіонатах світу з художньої гімнастики. Має 8 золотих, 4 срібних і 3 бронзових медалі.
На даний час завершила спортивну кар’єру. Зараз веде тренерську, громадську та благодійну діяльність.
Учень. Лілія Подкопаєва
Заслужений майстер спорту України, Олімпійська чемпіонка. У 1996 р. на 16-их Олімпійських іграх в Атланті посіла перше місце в абсолютній першості, перше місце у вільних вправах, друге місце на колоді.
Почала займатися спортивною гімнастикою з раннього дитинства: з 5 до 8 років проводила по три обов’язкові щоденні тренування. У результаті і завдяки таланту та винятковій працьовитості Лілія Подкопаєва стала володаркою 45 золотих, 21 срібної і 14 бронзових медалей лише на міжнародних змаганнях, не враховуючи національної першості.
Зараз займається виробництвом спортивного одягу, створила мережу гімнастичних шкіл у Донецькій області. Щороку організовує спортивний фестиваль «Золота Лілія». Про її життя і спортивні досягнення написані книги, зняті фільми в багатьох країнах світу . Їй присвячені вірші, пісні, картини і навіть скульптури.
Авторський елемент Лілії Подкопаєвої – «подвійне сальто вперед з поворотом на 180 градусів» - до цього часу в світі ніхто не повторив.
Учень. Оксана Баюл – українська фігуристка
За часів незалежності України Оксана стала першою олімпійською чемпіонкою. На Олімпіаді у Ліллехаммері в 1994 році у нелегкій боротьбі в одиночному фігурному катанні Оксана здобула золото. Фігурним катанням займається з 3-х років. І все її дитинство складалося із постійних тренувань. Зараз Оксана Баюл живе і працює в Дніпропетровську. Займається улюбленою справою, тренує молодих фігуристів.
Учень. ЯнаКлочкова
Це людина - одна із знакових фігур, за якими нашу країну впізнає цілий світ. Яна Клочкова разом з іншими успішними спортсменами своїми перемогами зробили для позитивного іміджу України чи не більше, ніж усі дипломати Міністерства закордонних справ разом узяті.
Найбільше разів золоті медалі олімпіад у складі збірної України вигравала «золота рибка» Яна Клочкова. Вона ставала олімпійського чемпіонкою 4 рази.
Учень. Андрій Шевченко
Нагороджений найвищою державною відзнакою «Герой України». П’ятиразовий чемпіон України, 8 жовтня 2010р. провів свій 100-ий поєдинок за національну збірну Україну. Він став першим українським футболістом, що сягнув такого показника. За столичний клуб нападник виступає під звичним сьомим номером.
Вихователь. Найтитулованішою українською олімпійською чемпіонкою є херсонська гімнастка Лариса Латиніна. Вона завоювала звання олімпійського чемпіона 9 разів.
Розповідь про інших спортсменів.
Сергій Бубка, В’ячеслав Олійник, Віталій Білоног, Олег Блохін.
Пісня « Олімпійський бал»
Сторінка ІІІ. Спорт у нашій школі
3.Представлення нагород:
Гордість нашої школи – це футбольна команда. Вона щороку виборює призові місця серед шкіл–інтернатів області та району.
Футбольна команда виграла любительський матч із командою м. Вроцлав (Польща) у 2007, 2010 році. Привезла почесні кубки. Товариську зустріч із поляками виграли і у себе вдома. Тільки за минулий навчальний рік наша школа завоювала призові місця з міні-футболу – хлопці ІІ місце, дівчатка ІІІ місце.
* І місце в спартакіаді району серед сільських загальноосвітніх шкіл.
* біг на дистанції 200 м – 2 м
* стрибки у висоту – 2 м
* штовхання ядра
* легкоатлетичне чотириборство.
* настільний теніс – І місце серед шкіл району
* баскетбол – ІІ місце хлопці та дівчата серед сільських шкіл району
* волейбол: команди хлопців та дівчат вибороли І місце серед сільських шкіл району.
Сторінка IV. Спортивний брейн-ринг.
Змагання між учнями класу.
Вихователь. Ми дуже мріємо,щоб ця колекція спортивних нагород поповнилася і нашими спортивними досягненнями. А постільки в цьому навчальному році в нашому класі навчається 11 хлопців, ми докладемо всіх зусиль і будемо приносити школі спортивні перемоги. Ми поповнимо ряди футбольної команди, волейбольної, тенісної, баскетбольної. А зараз вже готуємося до змагань з легкої атлетики. Тепер нас чекають старти надії. Ми не підведемо школу район, область, нашу державу. І будемо гордо нести ім’я – України!!!
Пісня «Україна моя»