Усний журнал. "Війна. Минуле і сьогодення"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВІЙНА. МИНУЛЕ Й СЬОГОДЕННЯ

Усний журнал

 

Підготувала:

Учитель Олексієво-Дружківської ЗСШІ №13 Донецької обласної ради

Морозова Вероніка Павлівна

 

ЗМІСТ

• СЛОВО  ВЧИТЕЛЯ                   ст.3

•                 РУБРИКА «УКРАЇНЦІ У ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ» ст.4
•                 РУБРИКА «СЬОГОДНІШНЯ ВІЙНА ЗА МИР» ст.6
•                 РУБРИКА «ВОЛОНТЕРИ МИНУЛОГО Й СЬОГОДЕННЯ»                     ст.8
•                 РУБРИКА «ТЕМА ВІЙНИ У МИСТЕЦВІ»   ст.10

 

 

 

 

СЛОВО ВЧИТЕЛЯ

Дорогі учні!

Ми живемо в Україні, волелюбній, мирній державі, усім серцем ми любимо нашу милу, дорогу країну, хочемо, щоб вона стала процвітаючою, сильною, завжди була вільною і незалежною, бо всі ми громадяни нашої Вітчизни, патріоти, люблячі сини і дочки України. Ми пам’ятаємо який важкий шлях пройшла наша країна та наш народ – голодомор, війна. Пам’ятаємо подвиги наших співвітчизників. Але навіть у сьогоденні, озирнувшись ми бачимо людей які живуть серед нас, які героїчними вчинками, щирими душами та своїм життям викликають захоплення та гордість.

     Сьогодні ми познайомимось з людьми які є гордістю країни – це жінки, чоловіки та діти, чиї життя є прикладом сміливості, життєлюбства, самовідданості й доброти сьогодення. Вони навіть трагедію перетворили на перемогу, подолали неймовірні перешкоди задля досягнення мети, не втрачають віри та борються за ліпше життя співчуттям і любов'ю.

Також торкнемося проблеми сьогодення України –АТО. Погов

 

 

З повагою В.П. Морозова

учитель української мови та літератури

 

«УКРАЇНЦІ У ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ»

Друга світова війна була для українського народу не лише трагедію, але й героїчною боротьбою з тоталітарними режимами в ім’я перемоги і виживання як нації. Війна, як історична подія, продовжує відігравати суттєву роль у духовному і політичному житті української спільноти, залишається вагомою складовою її історичної свідомості.

Українці були втягнуті у вир війни ще на початку 1939 р. Сейм Карпатської України 15 березня 1939 р. проголосив державну незалежність, і цього ж дня війська Угорщини — союзниці Німеччини — перейшли кордон нової держави. На допомогу захисникам Карпатської України прийшли галичани, члени ОУН, але після запеклих боїв збройні формування молодої держави були розгромлені, а сама вона перестала існувати. Загинуло понад 5 тис. українських патріотів.

Розв’язавши Другу світову війну, ні Гітлер, ні Сталін не мислили про перемогу без використання могутніх продуктивних сил і стратегічного важливого положення України.

З перших днів війни тисячі українців, котрі перебували в польських збройних силах, приймали участь в запеклих боях з гітлерівцями.

У процесі радянізації Західної України сталінським режимом протягом 1939 — 1940 рр. було репресовано й депортовано у північно-східні регіони СРСР понад 1173 тис. осіб, що становило 10% населення краю. Більшість з них становили українці й близько 352 тис. поляків.

У роки Великої Вітчизняної війни територія України перетворилася на місце гігантського двобою між радянськими та німецькими військами. Протягом червня-листопада 1941 р. Червона армія втратила близько 5 млн. воїнів. У полон потрапили 3,8 млн. солдат і офіцерів серед яких 1,5 млн., становили українці. До кінця року збройні сили СРСР втратили 67% стрілецької зброї, 91% танків і самохідних артилерійських установок, 90% гармат і мінометів, 90% бойових літаків. Втрати німців становили 245 тис. вбитих і поранених, і 12 тис. пропаих безвісті. Сталін же заявив 6 листопада 1941 р., що ЧА втратила 350 тис. вбитими, 378 тис. пропали безвісті і 1020 тис. пораненими. Ворог за його словами втратив 4,5 млн. солдатів і офіцерів 

Після трагічних поразок на фронтах у 1941-1942 рр., кількість українців у Червоній армії значно зменшилась і становила на початок 1943 р. 11-12% — другу за чисельністю після росіян національну групу».

Протягом 1942-1945 рр. сталінський режим здійснював в Україні достроковий призов до збройних сил сімнадцятирічних юнаків. На березень 1945 р. по чотирьох військових округах України їх було мобілізовано понад 265 тисяч. Загалом нині вважається, що кількість українців, котрі пройшли війну в складі збройних сил СРСР не менше 7 млн. осіб. Це значно перевищує цифру 4,5 млн., що часто наводилася в дослідженнях, написаних за радянської доби.

Значних масштабів сягала і мобілізація жінок. Армія потребувала у великій кількості медсестер, снайперів, телефоністок, стенографістів, друкарок, кухарок, праль, тощо. Понад 2 млн. жінок з республік Радянського Союзу брали участь у війні, 800 тис. з яких перебували безпосередньо на фронті.

З початком визволення України наш народ докладав неймовірних зусиль щоб підняти з попелу і згарищ заводи й фабрики, сільське господарство. Долаючи неймовірні труднощі, на вересень 1945 р. було відбудовано 95 заводів машинобудівної та оборонної промисловості. До кінця року відновили роботу 3 тис. великих промислових підприємств. У народному господарстві республіки було зайнято близько 4 млн. трудящих, які своєю працею наближали перемогу над ворогом.

Велике піклування виявив український народ пораненим воїнам. На базі медичних установ Наркомату охорони здоров’я і санаторно-курортної мережі профспілок в республіці наприкінці війни діяло 262 госпіталі, а для їх обслуговування було залучено 57 тис. медичних працівників і допоміжного персоналу.

Великий внесок українського народу в перемогу над ворогом, небувалі жертви й мучеництво справедливо дістали міжнародне визнання. У 1945 р. Україна стала членом — засновником ООН.

\

(Прослуховування пісні «Журавли»)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 «СЬОГОДНІШНЯ ВІЙНА ЗА МИР»

Україна – це наша рідна земля, рідний край, де ми народилися. Її багатство – це хліб і цукор, сталь і вугілля, літаки і комп’ютери. А ще тихі озера, безкраї лани пшениці, квітучі поля льону, вишневі сади. Це гори Карпати і шахти Донбасу. Це – калина, барвінок, м’ята. Україна – це земля, де ми з вами живемо, де живуть наші рідні, де жили наші предки. І все це треба любити, пам’ятати, берегти!

Ми з вами навчаємося, живемо в мирі. А є такі місця в Україні, на сході держави, де діти не мають змоги зараз ходити до школи. Бандитські угрупування, терористи стріляють у мирних людей, по школах, дитячих садках, будинках, аеропортах. Є поранені, багато людей убиті. Триває АТО – антитерористична операція. На сході нашої країни в окремих містах, селах не працюють школи, дитячі садки. Немає газу, води, світла. Люди вимушені голодувати, жити в підвалах.

Під час військового вторгнення в Україну, Російською Федерацією широко використаний більшовицький тип ведення війни, коли після світоглядного розколу населення країни, на окремих територіях держави створювалася паралельна нелегальна альтернативна влада, яка мала тісний зв'язок з Кремлем. З метою подальшого підтримання життєдіяльності такої проросійської влади та уникнення прямого порушення міжнародного права у галузі ведення війни, Російською Федерацією здійснюється поступовий підрив громадської довіри до офіційної влади, шляхом активної інформаційної, пропагандистської промивки місцевого населення, у поєднанні з диверсіями, вчиненими силами незаконних загонів злочинців, найманців і радикально налаштованих людей, організованими та керованими спецслужбами Росії

Враховуючи військову перевагу Російської Федерації, позицію її керівництва щодо класифікації зовнішньої військової агресії Росії як внутрішньої загрози України, з метою недопущення подальшого введення регулярних російських військ на територію України, прикритих «миротворчою місією» та реалізації «абхазько-осетинського сценарію», 14 квітня2014 року в Україні була розпочата антитерористична операція без введення воєнного стану. Зоною проведення антитерористичної операції було охоплено Донецьку іЛуганську області (з 14 квітня 2014 року), а також Ізюмський район та м. Ізюм Харківської області (14 квітня — 7 вересня 2014 року)

Під час заворушень на сході вже у перші дні після захоплення адміністративних споруд сепаратисти почали запроторювати у підвали громадських активистів, українських кореспондентів, посадовців і просто випадкових людей. На них чекали тривале позазаконне утримання і тортури аж до вбивства. Кількість утримуваних вже у перший місяць рахувалася на сотні осіб.

З розгортанням збройного протистояння до рук сепаратистів стали потрапляти військовослужбовці, добровольці і волонтери, які забезпечували армію. Кількість полонених зростала після невдалих боїв за кордон, іловайського котла. Сепаратисти навіть проподили «паради полонених» на вулицях міст — такі випадки гостро засуджувалися правозахисниками, як порушення прав військовополонених, Були випадки, коли бойовики брали у полон родичів, які на свій ризик везли викуп за своїх полонених.

Потреба обміну полонених стала гострою, і обмін вівся на протязі всього часу ведення бойових дій. У Мінських угодах був зафіксований принцип обміну всіх на всіх, але кожен окремий обмін давався з трудом. Часто домовлятися про звільнення треба було з кожним окремим польовим командиром, умови яких мінялися непередбачувано.

Станом на 13 березня 2015 року у результаті роботи Центру обміну та звільнення людей, які незаконно утримуються терористами або російськими військовими,Службі безпеки України вдалося звільнити 2483 людей

Пам’ятайте про тих, що безвісті пропали, Пам’ятайте про тих, що не встали як впали. Пам’ятайте про тих, що згоріли як зорі,- Такі чисті і чесні, як повітря прозоре. Пам’ятайте про тих, що за правду повстали, Пам’ятайте про тих, що лягли на заставах. Пам’ятайте про тих, що стрибали під танки... Є в місцях невідомих невідомі останки. Є в лісах, є у горах, і є під горою – Менше в світі могил, ніж безсмертних героїв. Пам’ятайте про них і у праці, і в пісні Разом: Хай відомими стануть всі герої безвісні.

«Хай єднається захід і схід» Немає на світі кращого неба, ніж небо України! Подивімось на своє небо і думкою, як у тій чудовій пісні, полиньмо аж до Бога і гляньмо на зелено-блакитну Землю – і тоді відкриється нам на зелено-блакитному суцвітті планети край, що нагадує собою серце,- Україна! Ні! Як нема кращого неба, ніж небо України, так і немає кращої землі, ніж наша Україна! Обєднаймося ж усі задля миру та спокою на рідній землі. Схід і Захід має бути разом. Ми проти війни!

(Прослуховування пісні «Воины света»)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«ВОЛОНТЕРИ МИНУЛОГО Й СЬОГОДЕННЯ»

Друга світова війна

Сьогодні важко уявити, яку величезну організаторську роботу було проведено, щоб промисловість та сільське господарство працювали з максимальною віддачею.

Окупація німецько-фашистськими загарбниками західних, центральних та південних областей СРСР поставили економіку країни у вкрай тяжке становище.

Велика заслуга талановитих вчених, конструкторів, робітників, інженерів, техніків, селян,

простих радянських людей у швидкому переході на військові рейки економіки країни.

Прикладом стала евакуація промислових підприємств із прифронтової зони, які на новому місці запрацювали у нечуваному ритмі. До останньої хвилини підприємства випускали продукцію,потім їх обладнання швидко демонтувалося та відправлялося у нові райони, нерідко під кулями противника. Їх обстрілювали, бомбардували з повітря.

У тяжкі воєнні часи трудовий героїзм став нормою поведінки, широкого розмаху набрав всенародний рух зі збирання коштів на будівництво танків, літаків, іншої техніки і зброї для діючої армії.

Прикладом героїзму простих людей є їх невтомна праця з відновлення народного господарства на звільнених від окупації територіях у 1943–1945 роках, вони продовжували нарощувати виробництво для фронту.

 

АТО в Україні

Зараз допомога найнеобхіднішим військовослужбовцям – це не лиш епроявапатріотизму та національної свідомості, це наш святий обов’язок по відношенню до людей,що віддають заради нас життя, по відношенню до країни, яка завжди була, є і буде нашою Батьківщиною. Головне – це бажання. По суті, ж нічого важкого і неймовірного тут немає. Можна просто знайти теплі речі, які давно завалялись у шухляді або трохи продуктів харчування, можливо власного виробництва, або куплені. Просто принести це до волонтерських центрів. А можна відкласти кілька гривень, перевести на якусь благородну і важливу ціль. Як же багато таких проектів можна лише уявити. А дехто не уявляє, а робить конкретні справи.

Так, Всеукраїнський центр волонтерів «Народний проект» зібрав під своїм крилом людей, які віддають душу і ризикують життям задля перемоги, задля існування України, задля порятунку життя. Наша допомога військовослужбовцям заключається в розробці та розрахунку проектів з певним кошторисом і конкретною ціллю. Це і ремонт та закупка військової техніки та зброю, покупка військового обмундирування, екіпіровка та захист вояків та багато чого іншого. Та не просто теоретично розрахувати, а й залучати, шукати необхідні кошти. 

Це страшно, що йде війна. Це моторошно, що чоловікам довелося взяти зброю в руки і захищати свої сім’ї і домівки і, насамперед, свою Україну від нахабного загарбника з імперськими амбіціями. Майже з голими руками вони роблять свою справу. Не дивно, що в народі їх за таку витримку прозвали «кіборгами». Так вони герої  нашого часу, але і ми тут, в тилу, не повинні відставати і робити те, що залежить від нас. Кожен день гинуть люди, як військові, так і мирні жителі під обстрілами, це жахлива статистика, коли списки «Небесної сотні», вже давно перейшли за межі сотні. Але в наших руках дати їм більше захисту і зробити ці цифри втрат меншими. Просто залучаємось і не жалкуємо.

На жаль, постійно поповнюються шпиталі новими пораненими, їм також потрібна наша підтримка, їх також треба рятувати. Допомога пораненим бійцям АТО є не менш важливою, це і дорогі медикаменти, протези, операції і моральна реабілітація. Їх потрібно повертати до життя, мирного життя, хоча не секрет, що багато з них рвуться знову до бою і цим не може не захоплюватися! Тому, не лише люди фронту потребують нас, а й ті що вже повернулись звідти, тим більш такою важкою ціною.

Не лише волонтерські організації працюють і допомагають нашим воїна, а родини, різні заклади, яким не байдужа доля українського захисника.

(перегляд відео «Волонтери»)

 

 

 

 

 

 

 

 

«ТЕМА ВІЙНИ У МИСТЕЦВІ»

Вірші про Велику Вітчизняну Війну

 

Солдат

Упав солдат в бою нерівнім
На трав настелені мости...
Та поклялися друзі вірні
До Перемоги з ним прийти.
Й таки прийшли. О тій годині,
Коли настав кінець війни,
Він розписався у Берліні
Своїм багнетом на стіні.
Коли ж додому повертали,
Звільнивши од напруги світ,
До праці вірні друзі стали,
А він підвівся на граніт.
Підвівсь і став як образ слави
О тих, що ніч перемогли,
Щоб діти вільної держави
Рівнятися на них могли.

*****

Народ, осяяний
Історичною пам’яттю, -
Нездолений. Ми
Мусимо знати і не
Забувати ціну війни і перемоги.
Наш рідний Севастополь!
Над тобою
Нависли хмари
В спалахах – вогнях,
І ти, мов витязь,
Вирушив до бою,
Перепинивши
Ворогові шлях.
В суворі дні,
В добу для краю грізну
На Чорнім морі
На сторожі во фортецю
Тебе поставив
З певністю народ Радянської Вітчизни.
І. Гончаренко

 

 

 

 

Вірші про мужніх героїв АТО

Ти чуєш, мамо, постріли гармати?
Ти бачиш, мамо? В небі в'ється дим
Я у руках тримаю, мамо, автомата.
Не хочу, мамо, помирати молодим.

Скажи мені, не плач, ну як там батько?
"Він цим пишається, що в нього такий син?
А як сестра, чи все у ней в порядку?
Каже - "вертайся, бо у мене ти один"

А як ти сам? Скажи мені синочку
Чи ти здоровий, чи живий ти там?
Я тут в порядку, мамо, у гарячій точці
День пережив і трохи вже поспав.

Ну добре, все, пора іти, підйом вже
Не згадуй лихом, і чекайте там
Я повернусь, не бійся, кажу точно
Ми тут усі єдині - я не сам!

 

*****

Болить душа за Україну

Прорізавсь голос чийсь сердитий,
В тумані тишу роздира:
То знов привезли дітей убитих
Зі сходу — з міста і з села.

Тож будуть сльози і ридання
Коханих, бідних матерів,
Бо знову свіже поховання
Їх любих, рідних їх синів.

Чи довго будемо страждати
Та проливатимемо кров,
За рідну землю воювати,
Бо ворог лізе знов і знов?

В нас військо бідне, майже голе,
Бронежилетів, касок в них нема.
Та битись з ворогом готові —
Болить за Україну в них душа.

Висновки....

Роки Великої Вітчизняної війни були для нашої Батьківщини роками тяжких випробувань і часом безприкладного героїзму народу. Немає сумнівів у тому, що головну роль у перемозі зіграв радянський народ. У цьому подвигу, рівного якому ще не знала історія, злилися воєдино і високу майстерність военноначальников, і найбільше мужність воїнів, партизанів, учасників підпілля, і самовідданість трудівників тилу.

Народ не забув і славить тих, хто хоробро бився і загинув смертю героя, наблизивши час нашої перемоги, прославляє що залишилися в живих, зуміли перемогти ворога. Герої не вмирають, їх слава безсмертна, чиї імена навіки занесені не тільки до списків особового складу Збройних Сил, а й у пам'ять народну. Про героїв народ складає легенди, ставить їм чудові пам'ятники, їхніми іменами називає кращі вулиці своїх міст і сіл.

У роки війни були ситуації, коли у наших військ фізичних сил явно не вистачало для зупинки фашистських полчищ. Врятувала сила духу, що дозволила зробити перелом в запеклій боротьбі. Духовна сила підняла на жертовне служіння Батьківщині мільйони воїнів на безкрайніх фронтах великої війни і на безкрайніх просторах близького і далекого тилу. Вона з'єднала всіх і зробила творцями Великої Перемоги. Це найбільший приклад для нащадків на всі часи.

Сьогодні головною темою інформаційних повідомлень регіональних організацій партій є їх діяльність з допомоги волонтерам та бійцям АТО. Свою роботу партії зосередили на проведенні таких акцій: збір коштів та гуманітарної допомоги, відвідування сімей загиблих осіб та надання їм матеріальної підтримки; закупівля військової амуніції для бійців АТО; організація центрів психологічної та правової допомоги (зокрема, в оформленні земельних ділянок).

8 травня запроваджено нову пам’ятну дату – День пам’яті та примирення, а 9 травня відзначатиметься 70-річчя Перемоги над нацизмом у Європі.

Сподіваємося, що скоро ми будемо відзначати припинення війни на Донбасі.