Усний журнал. "Вклонімось тим, хто врятував наш світ!" 14 грудня – День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Про матеріал

14 грудня – День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Усний журнал.

Перегляд файлу

ПРИВІЛЬСЬКА ЗОШ І-ІІІ СТУПЕНІВ

ЧЕРКАСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ

Усний журнал

до Дня вшанування учасників ліквідації

наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

«Вклонімось тим, хто врятував наш світ!»

7 – 11 класи

Підготувала

педагог-організатор

О.С.Кіріндясова

с. Привілля 2019

14 грудня – День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Вклонімось тим, хто врятував наш світ!

Усний журнал

Чорнобильський вітер по душах мете,
Чорнобильський пил на роки опадає,
Годинник життя безупинно іде…
Лиш пам’ять, лиш пам’ять усе пам’ятає…
Олена Матуше

Мета. Розширити знання учнів про Чорнобильську трагедію, наголосити про потенційну небезпеку радіації для усього живого, розповісти про ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС, показати, що чужої біди немає. Виховувати людяність, повагу до героїв-рятувальників, любов до рідного краю, природи.

Обладнання. Плакат з епіграфом, портрети перших ліквідаторів, виставка дитячих малюнків про Чорнобиль, книги про Чорнобильську трагедію, вирізки з газет, свічки, фонограми, відеоролики та презентації присвячені цій темі.

Перебіг заходу

Вчитель.

Історія свята.

14 грудня ми відзначаємо сумну дату в новітній українській історії - День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції.

Чому саме 14 грудня вибрано для вшановування учасників ліквідації?

Справа в тому, що 30 листопада 1986 р. було закінчено будівництво саркофага над зруйнованим четвертим енергоблоком Чорнобильської АЕС, а 14 грудня в газеті «Правда» надруковано повідомлення про те, що держкомісією був прийнятий в експлуатацію комплекс захисних споруд.

Ті, хто вважають 14 грудня своїм святом, вже давно називають цей день Днем ліквідатора. Ще в 1986 р. учасники ліквідації зібралися разом, щоб відзначити свою першу перемогу. У 1994 р. громадські організації чорнобильців України звернулися з листом до керівників держави, у якому запропонували заснувати в календарі день учасників ліквідації чорнобильської катастрофи. Тоді офіційне рішення не було прийнято, але ліквідатори самостійно почали відзначати цю дату. Святкування було офіційно дозволено. Від різних силових структур виділялася почесна варта, покладалися вінки від керівників держави, іноземних посольств і громадських організацій, але було відсутнє визнання цього дня на державному рівні. Офіційно Указ N 945/2006 про установу цієї пам’ятної дати був підписаний Президентом 10 листопада 2006 року.

Незважаючи на всі труднощі і проблеми, самі ліквідатори називають 14 грудня святом. У ліквідації катастрофи на ЧАЕС брали участь більше 650000 людей з усього Радянського Союзу, з яких більше половини представляли тодішню УРСР. Можливо, Україна стане автором доброго почину, і День ліквідатора з’явиться в Росії, Білорусі та інших країнах.

Учень 1. Чорнобиль – символ атомної небезпеки світового масштабу.

І сталося це літа Божого

Тисяча дев'ятсот вісімдесят шостого.

Було тихо-тихо й погожо…

І сталося це літа Божого,

Яке запам'ятається кожному

Українцю навічно та просто-просто.

І сталося це літа Божого 1986-го...

26 квітня 1986 року на ЧАЕС сталася найбільша в історії атомної енергії аварія, яка призвела до жахливих наслідків. Від внутрішніх детонацій знищила 4-ий блок АЕС, і радіоактивні елементи йоду, стронцію і цезію поширилися на північну частину України, Білорусію, Прибалтику, Польщу, Швецію, Фінляндію й інші країни. Чорнобильська катастрофа спричинила великі людські жертви.

Внаслідок викиду в атмосферу радіоактивних речовин, зараженню піддалися близько 200 тис.кв. км земель, 70% з яких - території України, Білорусі та Росії. Київська та Житомирська області України, Гомельська область Білорусі та Брянська область Росії найбільш постраждали від забруднення. Радіоактивна хмара досягла і більш віддалених від місця катастрофи регіонів, зокрема, радіоактивні дощі пройшли в арктичних регіонах Радянського союзу, Швеції, Фінляндії, Норвегії. Цезій-137 був знайдений в м'ясі оленів і рослинах лишайника.

Викид радіоактивних речовин після аварії на ЧАЕС становив до 50 млн. Кюрі, що в сотні разів перевищує показники радіації після бомбардування Хіросіми в 1945 році.

Незважаючи на масу проведених розслідувань, єдиної причини виникнення аварії на атомній станції в Чорнобилі до цих пір не існує.

Учень 2. Статистика сумних наслідків.

Для України Чорнобиль порівнювальний з наслідками війни. Крім людських життів і матеріальних збитків, що притаманне для втрат війни, Україна втратила величезну територію, яка дорівнює цілій європейській державі, скажімо, такій як Данія чи Голландія. Хіба можна заплющити очі на те, що за 14 років (з 1987-го по 2000-й) померло близько 500 тисяч «чорнобильців». З кожним роком кількість жертв невпинно зростає, адже пішло з життя ціле велике місто! Середній вік тих, хто помер, – 45-50 років!

Ще й досі ми не можемо сповна оцінити і осмислити наслідки фатального вибуху. Чорнобиль для нас – це:

понад 54 тис. кв. км території, що зазнала прямого радіаційного ураження;
3,3 млн. чоловік, серед них понад 1 млн. дітей, постраждалих від катастрофи та її наслідків;
160 тисяч людей із 129 населених пунктів, яким довелося залишити рідні домівки і переїхати в інші місця.

Більше 350 тис. людей брали безпосередню участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, серед них більше 20 тисяч працівників військ цивільної оборони та 6217 вогнеборців, більше тисячі з яких вже немає серед нас. Небезпечного впливу аварії зазнають або ще будуть зазнавати близько 35 млн. чоловік. Опроміненими радіацією виявилися близько 8,4 млн. жителів України, Білорусії та Росії. З цієї кількості довелося переселити близько 404 тисячі людей.

Учень 3. Перші жертви і ліквідатори

Душевні, добрі, сильні, вперті

Змогли стихію подолать.

Комусь прийшлось назавтра вмерти,

Комусь – ще довго помирать.

Бій без траншей і без окопів...

Він увійшов у пам'ять літ.

Спасли чорнобильці Європу,

А, може, цілий світ.

Біду небачену зуміли

Від долі людства відвести,

А на чорнобильських могилах

Безмовні виросли хрести.

День трагедії на ЧАЕС змінив долі тисяч людей і забрав велику кількість життів. Першими жертвами стали працівники станції, які були присутні під час випробувань четвертого енергоблоку вночі 26 квітня 1986 року. Оператор головних циркуляційних насосів Валерій Ходемчук загинув безпосередньо під час вибуху. Його тіло завалило уламками барабан-сепараторів. Вранці від травм хребта і опіків у лікарні помер пусконаладчик Володимир Шашенок. Променева хвороба була виявлена у 134 співробітників ЧАЕС, 28 з яких померли через кілька місяців після аварії.

Сигнал про спалах надійшов на пульт охоронної військової частини №2 вже о 1:24, на місце аварії відразу ж виїхав караул на чолі з лейтенантом

В.П. Правиком, також виїхала бригада пожежників з Прип'яті під керівництвом В.М. Кибенка.

Під час ліквідації загоряння ще не був відомий достовірний рівень радіації, тому із засобів захисту у пожежних були тільки рукавиці, каски, брезентові роби і протигази, які вони практично відразу ж зняли через високу температуру.

Бригадам військової частини, прип'ятським та київським пожежникам, які прибули в якості підкріплення, вдалося не допустити подальшого поширення вогню на інші енергоблоки. Керував операцією 23-річний лейтенант В.П. Правик. Через високу дозу опромінення пожежний помер в московській лікарні 11 травня 1986 року, йому було присвоєно звання Героя СРСР, а в 1996 році посмертно президентом України присуджена зірка «За мужність». Також звання Героя і зірка «За мужність» були посмертно присуджені лейтенанту В.Н. Кібенку.

Всього в ліквідації аварії на ЧАЕС були задіяні близько 600 тис. осіб з усього СРСР.

Ті, що згоріли в огні

В перші хвилини двобою,

Землю прикрили собою.

Як наші батьки на війні.

Не залишили пости,

Мужньо стояли на герці.

Пам'ятник вознести

Їм треба у кожному серці.

Безумство хоробрих –

Життя за життя.

Щоб тільки лишилися

Мати й дитя.

Та житиме світ –

І спів материнства,

І день-первоцвіт.

А думка людська

Пам'ятатиме вас.

А пам'ять людська

Повертатиме вас.

Безумство хоробрих ,

Де вічність і мить,

Де згасли для вас

життя, і блакить.

(На екрані з’являються імена пожежних).

Володимир Правик,

Віктор Кибенок,

Володимир Тищура,

Микола Ващук,

Василь Ігнатенко,

Микола Титенок.

Вічна пам'ять, низький уклін усім покійним від усього людства. Вічна слава героям! Оголошується хвилина мовчання.

Учень 4. Факти про Чорнобильську аварію та про тих, хто віддав життя під час ліквідації її наслідків

Безпосередньо в ході катастрофи загинула 31 людина, а близько 600 тисяч ліквідаторів, які брали участь в гасінні пожеж і розчищенні завалів, отримали високі дози радіації.

Число пожежників, військових, і просто добровольців, які брали участь в ліквідації наслідків аварії, становить понад півмільйона осіб, їх називають «тими, хто врятував світ».

Герої Чорнобиля відомі всьому світу. Їхніми іменами названі вулиці, про них написані книжки, зняті документальні стрічки.

Героїзм пожежних, як і пам'ять про загиблих воїнів, вражених смертельними променями й пов'язаними з ними хворобами, завжди повертатиме вдячних нащадків обличчям до весни 1986 року.

Лунає пісня «Чорнобиль» під час перегляду відеоролика про ліквідаторів https://www.youtube.com/watch?v=Xlb5PtOTs24

Учень 5. Саркофаг «Укриття» – найважливіший і переломний етап у битві за життя планети.

Зведення бетонного могильника «Укриття» – саркофагу, котрий забезпечує зберігання радіоактивних відходів на аварійному реакторі, почалося одразу після аварії і тривало трохи більше півроку. Учасникам тих трагічних подій удалося зробити неможливе – в рекордні терміни закрити зруйнований четвертий блок бетонним коконом і зупинити подальше розповзання радіоактивного зараження. Щодня на будівництві працювали до 11 тисяч робітників, інженерів, військовослужбовців... За добу заливали до шести тисяч кубометрів бетону – темпи небачені. Бетонно-металева громада «Укриття» – унікальніше інженерно-технічне спорудження з розмірами по довжині, висоті і ширині 160x200x70 метрів. У розробці його проекту взяли участь більш 30 науково-дослідних інститутів, які запропонували близько 20 конструктивних рішень. Було покладено 450 тисяч кубометрів бетону, прийнято близько 1 млн. 200 тисяч кубометрів щебеню і піску, змонтовано близько 7000 тонн металоконструкцій. Та яких! За допомогою унікальних кранів «Демаг» здійснювався монтаж укрупнених блоків металоконструкцій вагою 160-180 тонн. І це на 63-метровій висоті! Завершення будівництва об’єкту «Укриття» стало найважливішим і переломним етапом у битві за

життя мільйонів людей на планеті.
Нині, ми низько схиляємо голови перед усіма, хто пішов тоді у ядерний вогонь, щоб зупинити ланцюгову реакцію смерті. Схиляємо як перед тими, хто усвідомлено й мовчки жертовно віддав за нас своє життя у ядерному котлі, так і перед тими, хто засвідчував на своїх обличчях і транспарантах радість, кидаючись назустріч смерті. Бо всі вони, справді, виконали свій обов'язок, а не завдання уряду. Свій найвищий синівський обов'язок перед рідною землею і перед рідним народом – зупинили розповсюдження катастрофи, унеможливили її переростання у глобальний винищувальний смерч для всієї України, інших народів – сусідніх і не сусідніх. Ми всі, які живуть нині, їм безмежно вдячні. Низький уклін усім тим, хто ліквідовував наслідки аварії на Чорнобильській атомній станції та будував об'єкт «Укриття»!

Наша пам'ять і пам'ять багатьох наступних поколінь знову і знову буде повертатися до трагічних квітневих днів 1986 року, коли ядерна смерть загрожувала всьому живому і неживому.

День ліквідатора аварії на ЧАЕС: історія Чорнобильської катастрофи