Успенський собор Києво-Печерської лаври

Успенський собор Києво-Печерської Лаври. Робота Приймаченка Дмитра АМ-11

Успенський собор Успенський собор Києво-Печерської лаври є шеде-вром давньоруської архітектури, побудованим у 1073–1078 роках. Він став одним із перших великих кам'яних храмів Київської Русі, символом духовної міці, архітектурного мистецтва та культурної розкві-туючої епохи. Його первісний вигляд відображає си-нтез візантійських традицій із давньоруськими сти-лістичними особливостями. протягом історії собор пережив численні перебудови, руйнування та реко-нструкції, але навіть у своєму первісному вигляді він вражав величчю і технічною досконалістю.

Історія Успенського собору. Як і сама Лавра, собор пережив кілька руйнувань за історію свого існування. Так, в 1096 році він постраждав від навали хана Боняка. Пізніше, в 1230 році собор Успіння Пресвятої Богородиці пе-режив землетрус, через десять років, у 1240 році – на місто напало монголо-татарське іго. У 1470-му ремонтом храму зайнявся князь Семен Олелькович. Кримські татари під керівництвом Менглі-Гірея навідалися до Києва і пограбували Успенський собор в 1482 році. У 1718 році стала-ся пожежа. 1729 року Успенський собор в Києві відновлюють і прикрашають заново в стилі украї-нського бароко. 5 серпня цього року оновлений храм урочисто відкривають для мирян. У 1941 році Успенський собор був повністю зруйнований. Тільки в 1995 році Указом президента Леоніда Кучми Успенський собор взялися відбудовувати і відроджувати. Поспішали, щоб встигнути до Дня Незалежності України, 24 серпня 2000 року. Приурочили відкриття до 950-річчя Києво-Печерської Лаври. Собор відкрили, освятили і відрили для відвідування.

Історія Успенського собору1600-ті рр1780-ті рр1980-ті рр2000-ні рр

Дослідження собору в 20 ст. Більшість інформації про Успенський собор нам відомо від лі-тописів і досліджень М. В. Холостенка в 50-70 х рр. після зруй-нування собору. Якраз після закінчення Другої світової війни, в 1947 році почалася робота з вивчення руїн та їх акуратного розбирання — до цього храм так і не був добре вивчений і об-мірений, тому навіть купи руїн, що залишилися після підриву собору в 1941 році, становили величезний науковий інтерес. Роботи супроводжувалися археологічними розкопками та три-вали аж до 1970 року. Після цього собор був законсервований і облаштовані для екскурсійного показу. Макет Успенського собору. Реконструкція

Схема Успенського собору. Храм орієнтований на схід: головна вісь простя-галася від західного входу (притвору) до вівта-рної частини, що символізувало рух від світу зе-много до небесного. Простір собору поділявся на три подовжні частини (нави): Центральна нава була найширшою та найвищою, підкреслюючи центральний купол як домінанту будівлі. Бічні нави були нижчими й вужчими, слугуючи обрам-ленням центральної частини. Зі східного боку розташовувалися три напівкруглі апсиди. Цент-ральна апсида була вівтарною і виконувала ос-новну літургійну функцію. Дві бічні апсиди вико-ристовувалися для дияконника (зберігання цер-ковного начиння) і жертовника. Схема Успенського собору

Схема Успенського собору. Первісно храм мав п’ять куполів. Центральний купол розташовувався над середохрестям і був найвищим. Він символізував Христа і наголошував на вертикальному спрямуванні до неба. Чотири менші куполи розміщувалися по кутах основного прямокутника, над крайніми частинами перехрещення. Вони символізували євангелістів. Внутрішній простір храму був розділений колонами (12-ма), що утворювали аркади. Колони підтримували склепіння і створювали чіткий ритм інтер’єру. Три апсиди. Вужча нава. Ширша нава

Особливості собору. Ще XIX в. поля центральних прясел бічних фасадів вище рівня хору були розібрані, величезні відкриті арки з'єднали собор з простором другого поверху пізніших галерей. Тому виявле-на ​​тричасткова група може відбуватися лише з малих закома-рів. У реконструкції М. В. Холостенка місця для неї немає. Єди-не прийнятне рішення - підвищити західні малі прясла, помісти-ти їх закомарі врівень із центральною. Собор виходить асиме-тричним, але зниження східної частини є у цей час традицій-ним, а й усталеним місцевим прийомом. Хоча до 1941 р. собор існував у різночасних оббудовах, у його спільній композиції, особливо при погляді з півночі, проглядалася вказана асимет-рія. Схема початкового собору (чорним кольором) і його поступових добудов

Дослідження Холостенка. М. В. Холостенко встиг опублікувати лише схематичні реконструктивні розрізи Успенського собору. На одній із них є натяк на форму, яка, на наш погляд, мала існувати в соборі XI ст. У другому ярусі західного рукава слід припустити існування аркади, судячи з розмірів храму — потрійний (на розрізі М. У. Холостенко показано люнета з отвором, але немає зображень опор аркади). Традиція влаштування аркад тривала до середини XII ст. — Борисоглібський та Успенський собори у Чернігові, Кирилівська церква у Києві. Північний фасад Успенського собору за реконструкції Холостенка

Дослідження Холостенка. На реконструкції М. В. Холостенко від рівня чет-вертих зв'язків починаються подвійні обломи за-комар, що збігаються в малих пряслах із п'ятами їх півкругів. Навряд це правильно. Так не було в Михайлівському соборі, де обломи опускалися нижче за п'ять, та й у середніх пряслах Успенсь-кого собору обломи опускаються нижче. Слід на-голосити, що в обох соборах рівень початку под-війних членувань закомар один і той же. Північний фасад Успенського собору за реконструкції Холостенка

Вигляд собору. Успенський собор - типовий хрестово-купольний однове-рхий храм з трьома нефами, кожен з яких має апсиду, бе-з веж і галерей, з крутими сходами на хори. Будівля пря-мокутна, висота 43 м. Зовні храм облицювали плінфою теплого теракотового кольору. Загадковою є неймовір-на міцність цем’янки - розчину з гашеного вапна, товче-ної плінфи і річкового піску. Відомо, що для в’язкості до-давали яєчний білок, але в якій пропорції і за якою техно-логією, невідомо. З плином часу стіни такого храму пе-ретворювалися на міцні укріплення, неприступні для вій-ськових знарядь середньовіччя. Оздоблення інтер’єру Ус-пенського собору не збереглося та відоме за описом. Пе-вно, що серед візантійських майстрів були і фахівці з фрескового живопису, і мозаїсти. «Мусію», тобто смальту, ці майстри принесли із собою з Візантії.

Внутрішня частина собору. Стеля, стіни та арки собору були вкриті багатими фресками. Тематика розписів включала сцени з Нового Завіту, життя святих і образи ангелів. Мозаїчні композиції виконувалися з кольорової смальти, привезеної з Константинополя. Найбі-льш відома була мозаїка Богородиці Оранти, яка символізу-вала заступництво Пресвятої Діви Марії над державою. Ус-пенський собор мав вишуканий іконостас, прикрашений по-золотою, різьбленням і коштовними каменями. У ньому ро-зташовувалися чудотворні ікони, включаючи образ Успіння Богородиці. Дерев'яні елементи, такі як престоли й амвони, прикрашалися складним різьбленням у вигляді рослинних орнаментів. Двері та огорожі виконувалися зі срібла та брон-зи, часто з інкрустацією. Ні мозаїка, ні іконостас не збереглися до сьогоднішніх днів. Успенський собор за реконструкції Логвина

Сучасний вигляд Успенського собору. Вигляд собору після реконструкції

Успенський собор. Загалом інтер'єр храму відрізнявся особливою просторовістю. Відсутність складності, характерної для п'ятинефних соборів, призвела до цілісності та ясності грандіозної структури. Концепція осяючого і охоплюючого хрестовокупольного завершення виявилася тут виявленою з чіткістю, що ще не існувала на Русі. У цьому, як і в розвитку будівельної техніки, позначаються зв'язки Києва і Константинополя. серед пам'яток візантійського художнього кола ХІ ст. Руські собори займають не периферійне, наслідувальне місце, а являють собою явище, разюче за масштабом, за швидкістю формування творчої самостійності основних композиційних рішень та за художньою якістю своїх створінь.

Висновок. Успенський собор Києво-Печерської лаври є яскравим прикладом високого рівня розвитку архітектури Київської Русі. Його унікальне поє-днання візантійських традицій і місцевих особ-ливостей, а також його значення як духовного й культурного центру є єдиним із ключових па-м’яток епохи. Він залишив значний слід в істо-рії, ставши символом духовної міцності Русі та її архітектурної величі.

Дякую за увагу!