Утворення перших політичних партій в Україні. РУП

РУПВиконала: Студентка ІІІ курсу Групи Ісб-2-16 Калужина Анастасія

На з’їзді студентських громад у Харкові 11 лютого 1900 р. було створено першу політичну партію РУП. Засновники: Д. Антонович, М. Русов, перший авіатор Л. Мацієвич, Ю. Коллард, О. Коваленко та інш.

Микола Іванович Міхновський (1873—1923 рр.) – державний і політичний діяч, співзасновник Революційної української партії, її ідеологічний натхненник.

Політичним маніфестом РУП була написана на основі промов Міхновського (19, 26 лютого 1900 р.) брошура «Самостійна Україна». У ній було проголошено гасло "Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від Карпат аж по Кавказ" і, як найближчу мету, поставлено вимогу повернення українцям прав, визначених Переяславською угодою 1654 з розширенням її впливу на цілу територію українського народу в Росії». 

У 1902 р. група його прихильників відкололася від РУП і заснувала Українську народну партію (УНП). М. Міхновський розробив для неї «Десять заповідей УНП» і видав їх 1903 р. у Львові. «Десять заповідей УНП» — один з найгостріших документів самостійницького руху, створених Міхновським.1.   Одна, єдина, неподільна, від Карпат аж до Кавказу самостійна, вільна, демократична Україна — республіка робочих людей.2.   Усі люди — твої браття, але москалі, ляхи, угри, румуни та жиди — се вороги нашого народу, поки вони панують над нами й визискують нас.3.   Україна для українців! Отже, вигонь звідусіль з України чужинців-гнобителів.4.   Усюди й завсігди уживай української мови. Хай ні дружина твоя, ні діти твої не поганять твоєї господи мовою чужинців-гнобителів.5.   Шануй діячів рідного краю, ненавидь ворогів його, зневажай перевертнів-відступників — і добре буде цілому твоєму народові й тобі.6.   Не вбивай України своєю байдужістю до всенародних інтересів.7.   Не зробися ренегатом-відступником.8.   Не обкрадай власного народу, працюючи на ворогів України.9.   Допомагай своєму землякові поперед усіх, держись купи.10. Не бери собі дружини з чужинців, бо твої діти будуть тобі ворогами, не приятелюй з ворогами нашого народу, бо ти додаєш їм сили й відваги, не накладай укупі з гнобителями нашими, бо зрадником будеш.

Діяльність РУПМісцевими осередкам РУП стали «вільні громади». З початку заснування партії такі громади діяли в Харкові, Києві, Полтаві, Чернігові, Лубнах, Ніжині. На Кубані Рупівці організували Чорноморську вільну громаду, якою керував Симон Петлюра.

Грудень1902 р. – проведення в Києві першого з'їзду РУП, на якому було обрано Центральний комітет партії у складі Д. Антоновича, Є. Голіцинського та В. Козиненка. Створення у Львові «Закордонного комітету», головним завданням якого стала організація видання партійної літератури.

Головним напрямком практичної діяльності РУП стало піднесення політичної й національної свідомості селянства й робітництва. З цією метою вони розгорнули активну видавничу діяльність. Всього РУП видавала чотири газети:

Вважаючи, що більшість українського населення складалася з селян-хліборобів», РУП головну увагу приділяла роботі на селі. Партія поставила своєю метою агітацію і пропаганду серед сільського пролетаріату України». На селах члени РУП розповсюджували газети й брошури, проводили бесіди, пропагували свої погляди, брали участь у виступах селян на Полтавщині й Харківщині, у страйках робітників на бурякових плантаціях Правобережжя в 1902 р. Були спроби організувати гуртки РУП і серед робітників, зокрема в Києві, але в цілому вони були доволі слабкими.

У 1903 р. «вільні громади» (комітети) РУП у Києві, Харкові і Полтаві були розгромлені, членів ЦК заарештовано, робота партії ускладнилася. РУП дедалі більше переходила на марксистські позиції і в багатьох принципових питаннях зближалася з РСДРП. У 1904 р. ЦК РУП розробив проект програми партії. У ньому РУП відмовилася від ідеї самостійності України. В проекті програми передбачалося перетворення Росії на демократичну республіку, а Україна мала стати автономною «з окремим представницьким зібранням (сеймом), котрому належить право законодавства в тих внутрішніх справах, що торкаються тільки люду, який мешкає на території України».

Розкол РУП. Утворення «Спілки»Серед членів РУП наростали розходження, внаслідок чого в лавах партії склалися дві групи:

У грудні 1904 р. у Львові зібрався II з'їзд РУП. Члени «Закордонного комітету» запропонували, об'єднатися з РСДРП, але більшість делегатів на чолі з М. Поршем не підтримали цієї пропозиції і відстоювали самостійність РУП як програмну вимогу. Тоді група делегатів «Закордонного комітету» (О. Скоропис-Йолтуховський, В. Мазуренко, М. Ткаченко, П. Канівець та ін.) залишила з'їзд і вийшла із РУП, створивши «Українську соціал-демократичну спілку».

12 січня 1905 р. «Група колишніх членів РУП» випустила декларацію «Розкол Революційної української партії», яка офіційно оформила розпад РУП. У ній говорилося, що «свідомі пролетарські елементи РУП вирішили виділитися з цієї партії і покласти початок організуванню українського пролетаріату, спрямувати потік його руху в загальну могутню ріку пролетарського руху всієї Росії в єдине кристалізоване ціле, допомогти створенню централізованої пролетарської партії всієї Росії, перешкодити відтягненню українського пролетаріату в бік буржуазно-радикальної «Самостійної України», себто стати на перешкоді затемненню класової свідомості українського пролетаріату — ось найближчі завдання цієї групи...».

Члени РУП, які залишилися після виходу з неї «Спілки», у грудні 1905 р. на своєму з'їзді перейменували РУП в «Українську соціал-демократичну робітничу партію» (УСДРП). її лідерами стали В. Винниченко, М. Порш, С Петлюра, М. Ткаченко, Л. Юркевич та ін.