В здоровому тілі і дух здоровий

В здоровому тілі і дух здоровий

НАРОДНІ ТРАДИЦІЇ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ. Кожний народ має свої звичаї, традиції, обряди, що виробилися впродовж багатьох століть. Народні звичаї, освячені віками, позитивно впливають на формування, установлення і зміцнення здоров'я людини. Вони охоплюють усі ділянки суспільного життя. Народні традиції — це досвід, погляди, смаки, норми поведінки, що передаються з покоління в покоління. Народний звичай — це здавна прийнятий порядок або правило, що застосовується в громадському чи родинному житті. Народний обряд або ритуал — це форма поведінки людей, що давно склалася і підтримується новими поколіннями.

Наші пращури жили в єдності з природою, усе своє життя та господарську діяльність підпорядковуючи природним явищам. Поклоняючись божествам, вони намагалися задобрити природу і таким чином забезпечити собі щасливе життя, благополуччя й достаток. Наші пращури прославляли природу і богів піснями, танцями та іграми, що присвячували Землі-матері, Ярилу — богу сонця, Перуну — богу війни, що посилає грім та блискавку.Існують календарні (колядування, щедрування, засівання, посипання) і сезонні звичаї та обряди: навесні — Великдень, Свято першого жайворонка, Свято тополі тощо; улітку — Зелені свята, Косовиця, Івана Купала, Обжинки; восени — Покрова; узимку — Миколая, Різдвяні свята, Стрітення.

Крім фізичної витривалості та спритності, що вимагались для виконання танців, молодь отримувала після довгої суворої зими великий емоційний заряд. Цей заряд бадьорості сприяв збереженню і зміцненню здоров'я.

На Івана Купала очищалися від гріхів вогнем. Проводилися ігри, танці, молодь стрибала через вогнище, ворожила за допомогою вінків, квітів тощо. Ритуали символізували добирання пари до одруження. На початку весни існував звичай обливатися водою. Уважалося, якщо навесні дівчину і хлопця обіллють водою — улітку підуть дощі, буде гарний урожай, а самі «облиті» стануть чистими, сильними, розумними, здоровими.

Якщо людина дбає про своє здоров’я, вона веде здоровий спосіб життя. Людина, яка обирає здоровий спосіб життя, може бути спокійною за своє здоров’я. Воно її не турбуватиме довгі роки. Життя такої людини буде радісним та цікавим. Українська приказка говорить: «Здоровий не знає, який він багатий» Традиції – досвід, звичаї, норми поведінки, що склалися історично й передаються з покоління в покоління. Ще з давніх-давен великим щастям для людей вважалося збереження здоров’я й працездатності до самої старості. Добрим звичаєм завжди вважалося і вважається під час зустрічі друзів, родичів, знайомих запитувати про стан здоров’я та здоров’я членів сім’ї. Навіть вітаючись і прощаючись, люди бажали один одному здоров’я: «Здоровенькі були!», «Дай, Боже, здоров’я!», «Бувайте здорові!»

Що втекло від баби з дідом, Не сиділо на вікні? А зустрілось з зайченятком - Й ну співать йому пісні. Сидить Півник на печі, Їсть смачненькі калачі, Тут Лисичка прибігає, Мерщій Півника хапає. Біжить Котик рятувати, В Лисички Півника забирати. Кожна казка нас навчає!

А змія приходить до берега Та знову промовляє товстим голосом: - Телесику, Телесику! Приплинь, приплинь до бережка! Дам я тобі їсти і пити…По один бік білий цапок, по другий – чорний…

Здавна український народ славився своєю охайністю в усьому. Про це свідчить і «сорочка біла», і завжди побілені, підведені українські хати. Біля них садили вишні, калину, вербу, чорнобривці. Українці завжди прикрашали свою оселю, знаряддя праці, садибу, одяг. Народна мудрість каже: «Чистота – запорука здоров’я»

А правильне харчування оберігає людину від хвороб. Наші предки теж дуже старанно підбирали продукти харчування, щоб бути здоровими. Найпоширенішими стравами були і Україні були ті, в які входили рослинні складники. Каші з гречки, ячменю, вівса, кукурудзи, проса становили більшу частину народного харчування. Найулюбленіші – овочеві страви: борщ, капусняк, печений гарбуз, огірки, часник, хрін. Ще наші предки готували різноманітні страви з картоплі, а м’ясні були рідкістю. Споживали лише сало. Любили молочні страви. Ці традиційні страви давали сил орачам і пастухам. Уранці в давнину чистили свій організм шляхом постування. Перед великими святами завжди є піст, а також постували у середу та п’ятницю щотижня

Дуже славиться наш народ і своєю народною медициною. Ще в давнину люди навчилися лікувати різні хвороби цілющими травами, медом. Вони щиро вірили, що рослини мають чарівну силу. Тому й назви давали їм промовисті: диво-сил, звіробій, чистотіл…Щоб правильно застосувати лікарські рослини, треба добре знати їхні властивості. І пораду тут може дати тільки лікар – травник. Таким лікарем була київська князівна Євпраксія, онука Володимира Мономаха, на прізвисько «Добродія», яка і вивчала народну медицину, і лікувала.

Умів наш народ працювати, умів і відпочити. Кожній порі року відповідали свята. Всі вони були оздоровчими, оскільки поліпшували настрій, сприяли бадьорості духу, прагненню любити природу та спілкуватися з нею. Вони супроводжувалися іграми, хороводами, народними обрядами. Співати пісень, гратися, водити хороводи любили не тільки діти, а й дорослі. Рухатися, бігати, гратися – означає радіти життю, бути здоровим!

Бувайте здорові!