Василь Олександрович Сухомлинський Народився Василь Сухомлинський 28 вересня 1918 року в селі Василівці Кіровоградської області в бідній селянській сім’ї. Тут минули його дитинство й юність. В їхній сім’ї, крім Василя було ще троє дітей. Як і решта селянських дітей, він вчився в рідному селі у школі З 1935 р. починається педагогічний шлях В. О. Сухомлинського. В 17 років він став вчителем заочної школи недалеко від рідного села. Він 35 років працював у школі, був учителем і директором. Для молодших школярів він написав 1500 мініатюр-казок Не раз був нагороджений орденами і медалями за свою плідну працю. Прожив Василь Олександрович 52 роки.
Це було в четвертому класі. Всі схилились над зошитами. Учитель дав задачі для самостійного розв'язування, і діти уважно працювали. Віталик сидів на останній парті. Він уже закінчував розв'язувати задачу, як раптом на парту впала записка. «Це знову, мабуть, від Петрика,– подумав Віталик.– Знову просить ковзани. Що ж я йому весь час даватиму свої ковзани?» – Іване Петровичу,– сказав Віталик,– мені хтось записку кинув... Поміркуй: Чому кінь міг утекти?
Хіба ж можна на уроці записки писати? – Записки на уроці писати не можна,– сказав Іван Петрович.– Але якщо вже тобі хтось написав, то розповідати про неї вчителеві – недобре, Віталику. Записка – це ж таємниця, яка мусить бути відома тільки тобі і твоєму товаришеві. А ти розголошуєш цю таємницю. Візьми записку, заховай, на перерві прочитаєш... Віталик почервонів. Тепер він зрозумів, що вчинив негарно.
У класі запанувала тиша. Дехто з хлопців час від часу підводив голову, дивився на Віталика, і в тих поглядах хлопчик бачив подив і обурення. Віталик розгорнув записку і прочитав: «Віталику,– писав Петрик,– я намалював вогнегривого коня. Якщо хочеш, дам тобі». На перерві Віталик підійшов до Петрика. – Давай коня, – сказав Віталик. – Утік кінь...– тихо відповів Петрик.