"Вчителько моя, зоре світова"

  Вчителько моя, зоре світова

                   Звучить музика про школу.
Ведучий,  

 Що всяких свят у нас багато,
Відомо і батькам, і дітворі,
То ж хтось придумав освітянське свято
Копанської осінньої пори.
Зі святом! Тож поспішаю,
Любі освітяни,
Побажати повен ківш добра!
Сьогодні тяжко, але день настане -
Й всміхнеться щастям вся Земля! 

Вчитель. Людяність, вимогливість, принци­повість, працьовитість, скромність - ці риси притаманні вчительці. Саме ці риси і створюють трепетно ніжний і незабутній образ першої вчительки, оспіваний в піснях.

Звучить пісня "Вчителько моя, зоре світова Малишка, музика П. Майбороди.

Сонечко встає і шумить трава,

Біля стежки в нас зацвітають квіти.

Вчителько моя, зоре світова,

Де тебе питать, де тебе зустріти?

На столі лежать зошити й книжки,

І роботи час проганяє втому,

І летять, летять в небі журавлі,

 І дзвенить дзвінок хлопчику малому.

Скільки підросло й полетіло нас

В молодій весні, в колосистім полі,

А у тебе знов та доріжка в клас,

Той же явір наш під вікном у школі.

Ведучий. На нашому святі присутні вчителі-ветерани. Вони не могли уявити своє життя без школи, без учнів. Огляньтеся, шановні вчителі, довкола себе: зерна добра і правди, які ви посіяли, проросли щедро у ваших учнях, що пам'ятають і люблять Вас.

Учень.

"Моїм учителям^»

Й. Ладенко

 Подяка вам, учителі, що ви мене навчили,

 Не забувати рідний край, де всі з дитинства жили,

 Де рідну мову кожен знав, де пращурів могили,

 Де у піснях батьків відчув народні сили.

 З дитинства знати народ свій через чудову мову,

 Якою вдома між людей завжди вели розмову,

 Яка навчила добре нас людей своїх любити,

 А в кожнім - той духовний скарб, котрим сам мусив жити.

Учень. Хай роки ідуть, обличчя не старіє,

Онуки ростуть, а чоло не сивіє.

Хай серце не знає печалі й розлуки,

Хай радість приносять вам діти і внуки.

Бажаємо прожити у силі і здоров’ї,

Ще многії літа щасливої долі!

(О. Ющенко).                                         Звучить пісня.

Ведучий. Минають літа, вишневим та каштановим цвітом осипаються весни, багато чого зникає в глибинах пам'яті. Але не зникають вдяч­ні листи до вчителя.

  Листи й телеграми летять звідусюди

  на свята і в будні величним потоком,

  Їй пишуть і юні, і літні вже люди,

  І всіх вона бачить всевидющим оком,

  для кожного знайде пораду потрібну,

  І втішити зможе, і розвеселити.

  Учительку цю, мов мелодію срібну,

  не можна, не можна ніяк не любити!

(С. І. Шмакова)

Учень. Учителеві потрібно роки й роки, щоб зерна, дбайливо покладені в родючу землю, дали перші паростки. Минають роки, ми станемо дорослими, усе хороше, що почує про нас учитель — це його радість, усе погане — це його горе. Тож вибачте, наші дорогі вчителі, що завдавали і завдаємо Вам прикрості.

Пробачте, прошу, що тоді напровесні,

Коли ви хворі не прийшли у клас,

Раділи ми, жорстокі, безсердечні,

Що на руках походимо без вас!

Пробачте, прошу, що під Новоріччя ми

Послать вам забуваємо привіт,

Що на свої весілля вас не кличемо

Й ні звісточки про себе скільки літ!

Пробачте, прошу ... Учнями сумлінними

Для вас нехай ми будем повсякчас.

А може ще й на заліки прилинемо:

Штиком писали ж, будучи в Берліні ми,

Без помилок, як ви навчили нас.

(П. Біба)

  Гумористична пісня

Ти казала - продавець,

І пішов я під вінець.

А ти вчителька була ...

Підманула, підвела.

Ти казала будеш дбати, Ой піду я у райво,

Чоловіка шанувати, Хай розлучить нас воно,

а тепер діла, діла ... Тобі зошити й книжки,

Хоч би хату підмела. Мені діти й пелюшки.

Учень.

                     Винен учитель

В. Плювако

  В другокласника Андрія

 Питається мати:

 - Чому, синку, ти не мрієш

 Відмінником стати? –

 Я про це вже мрію стільки,-

 Той відповідає, -

  Але ставити п’ятірки

 Вчитель не бажає.

Учень.

    Талан дрімає

  Вчитель матір зустрічає

  Й каже ненароком:

  Ваша донька знов дрімає

  На моїх уроках

• Не турбуйтесь, - каже мати, -

Я про це вже знаю.

В ній талан ще не проснувся,

Ось вона й дрімає.

Учень.

                                                                                                                    Мрія ледаря

В. Домчин

Батько має на роботі    Скільки можу я терпіти,     

Лічильну машину.                   Мучитися доки? 

Крутнув він - і відповідь          Коли ж буде та машина,   

Є у цю ж хвилину.                   Що робить уроки ?

Ведучий.   А ви знаєте, що вчителю не можна хворіти.

Учень.                                                                                                                                                                                                       Надзвичайна пригода

                              Г. Гуржій

Дивом цо було для школи            Хворий завуча розсердив:

(Збилося начальство з ніг);    Як осмілився? Чому?

 Вчитель не хворів ніколи,                  Вчитель той не попередив,      А тут раптом взяв і зліг.                    Що нездужалось йому?

Він сприйняв це за образу

і по службі доповів:

 - Дивно!  Тридцять літ ні разу

Цей учитель не хворів!                                     Миттю він по телефону:

• Вам до хати - гості!

Й ну картати монотонно

Хворого до млості.

Є підозра на обман!-

Спохмурнів директор.

• Якщо довідки нема,
• Ми його в «Прожектор»!

Хворий завуча розсердив

Як осмілився, чому?

Вчитель той не попередив,

Що нездужалось йому?

Ведучий. Як бачите вчитель – це не звичайна людина. Його називають сіячем зерна добірного. А «добірне зерно» - це міцні знання і ясний розум, чисте сумління і благородство, міцний дух і неспокійне серце, світлі помисли і працьовиті руки. І ми вдячні нашим дорогим вчителям за їх працю.

   Вчителям вручають квіти.

Учень.

 Вчительці букет  підношу я

 Вам спасибі,  вчителько моя,

 За безсонні ночі і турботи,

  За одвічні вчительські клопоти,

 За слова, що підіймають з болю,

 За усмішку, за щасливу долю…

 І за радість щиру пізнання,

 За любов і за міцні знання.

Ведучий. Ще раз сердечно вітаємо Вас із святом! Добра Вам і

щастя, творчого натхнення, мужності та оптимізму!

Звучить пісня "Вчительчин вальс", слова Г. Лютого, музика Сердюка

 Ти ще юна, немов старшокласниця,

 Тільки бант проміняла на вуз.

 Як поясниш - і небо проясниться,

 Клен старий пригада, що забувсь...

 Я на вальс, я на вальс Вас запрошую,

 Я помчу Вас кудись до зірок,

 Закружляю хмільною порошею,

 Наші руки сплету у вінок.

 Я клянуся - і клятву порушую,

 Я люблю - і не смію любить.

 Ніби чашу з дитячими душами

Ти несеш і боїшся розбить ...

Ти здаєшся іще безтурботною,

Звідки туга хлюпоче в очах?

Сум підкреслено сукнею модною

І спиня чимось порух плеча.

 Я тобою як дивом милуюся,

 Ти жертовно себе віддала...

Навіть той, хто з тобою цілується,

Не пригубить весь безмір тепла.

 Лине в школі просвітлена музика,

Вчителькам дарять вальс юнаки,

 Їх долоні так солодко мучаться,

Мов пташки, що клюють із руки.

 Потім пропонується концерт за заявками вчителів..