Вечір пам'яті "У нашій пам’яті вони назавжди залишились".

У нашій пам’яті вони назавжди залишились

Мета: вшанувати пам'ять героїв Небесної сотні, прищеплювати любов до Батьківщини, виховати патріотичну свідомість,  розвивати бажання стати гідними громадянами України.

 

Учень 1.Сьогодні ми зібрались аби вшанувати пам’ять Небесної сотні, пам'ять загиблих під час Єврореволюції, Революції гідності, як її називають у народі. Єврореволюція – це національно-патріотичні протестні акції в Україні, передусім проти корупції, соціальної нерівності, свавілля правоохоронних органів та сил спецпризначення, а також на підтримку Європейського вектора зовнішньої політики в Україні.

 

Учень 2                           "Боротьба не за щастя  вже навіть іде —за життя!

                                           Бо його забирають.

                                          Нас Надія веде, нас ідея веде

 За свободу для рідного краю.

 

Учень 3                         Українцю, поглянь, там побили жінок!

          Глянь, вже люди ховаються в храмі!

         Де таке ще траплялось, коли це було

   Аж в такому нестерпному стані?..

 

Учень 4                          Так чинили лиш варвари, злісні хани,

          Лиш від них люди в церкві ховались.

          А сьогодні це власні привладні пани

         Вже над нами так само знущались!"

 

Ведучий. Лінійку-реквієм, приурочену пам’яті Небесної сотні оголошую відкритою.

(Гімн України)

Учень 5. І саме тут, сьогодні, скажемо «Люди, бережіть серця свої, щоб не стали каменем! Розбудуйте в душах Божий храм, щоб не повторити великий гріх!»

Чи знає мама, чи знає тато, 
Що син нівечить і б'є людей, 
Що він криваву несе зарплату, - 
Вона на гірких сльозах дітей. 

У листопаді під самий ранок, 
Коли і місяць на небі спав, 
Напав на діток чийсь син чи тато 
І, наче, нелюд їх побивав. 

А вдома мати, а вдома мати 
Чекає сина, бо він - герой. 
Від зла він має всіх захищати, 
Не знає мати, що син лл'є кров. 

 

Учень 6. Кожен із  героїв Небесної сотні, як і ми з вами мали свою сім`ю, батьків, друзів, захоплення, свої симпатії і свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну, чесну Україну.

 

Учень 1                         

Під прапором стояли – під прапором й спочили.
Прийми, о Господи, своїх синів!
За України волю їх убили
В шалений жар тривожних днів.
В той час, як небо димом затягнулось,
Як змерзлі руки прагнули вогню,
Упились кров’ю кат і його свита,
Споївши нею й всю свою сім’ю.
 

Учень 2                         
Та ми усі від Бога люди.
Живем надіючись, не боючись.
Чи ми запам’ятаєм, чи забудем,
Як наш народ топтали, сміючись?
 

Учень 3. Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне у 2013-2014 рр. Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі.

 

Учень 4.  Вгорі прекрасні зорі, що палають...
Будь-ласка, наші душі вбережи!
Хай кожну ніч нам Янголи співають,
Ти ж своє милосердя покажи.

 

Учень 5. Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі.

 

Учень 6. Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню-частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов   від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті!

 

(Під мелодію гімну Небесної сотні «Пливе кача» ведучий запалює свічку і передає її учням по колу. Свічку передають з рук в руки )

 

Учень 1.У нашій пам'яті Ви назавжди лишились,
Історія одна, і Ви - її частина.
Ви тільки знайте, браття, ми за Вас молились,
І молимось: за Вами - ненька Україна! 
Вже не повернеться додому той хлопчина,
Що його вчора тільки мати відпустила,
Поцілувала, тихо мовивши: "Іди, дитино,
За щастя України, бо вона - єдина".
Казала мати берегти себе. Але даремно,
Бо хлопець був готовий йти безстрашно,
Аби лише країна, котру так кохав страшенно,
Не стала на коліна, а боролася відважно.
 

Учень 2. Хлопчина вірив, що колись, одного ранку,
Відкривши очі, він відчує повну волю.
Але та куля, в день зимовий, на світанку,
Перехопила подих та змінила долю.
Хлопчина вірив, що колись, одного дня,
Розкаже син йому, як любить Батьківщину.
Хіба він знав, що борючись за це щодня, 
Все доведеться відпустити в мить єдину.
Так. Той хлопчина, він не знав тоді,
Що нелюд пострілом прицільним забере життя.
І браття хлопця, українці, у біді,
Заплачуть, відпустивши тіло в небуття.
 

Учень 3. Але ж душа, душа Героя вічно лине!
До тебе наші сльози, молитви, зізнання!
Повір, хлопчино, наша пам'ять не загине,
Як і омріяні тобою  воля та кохання.
Небесна сотня. Прапор. Чорна стрічка.
І сльози, бо ти, хлопче, словом вже не з нами.
Але в думках  ти поруч, і не згасне свічка,
І линуть буде "Слава Україні!"  над ланами.
 

Ведучий. Героям Майдану, впавшим мертвими за світле майбутнє України, присвячується хвилина мовчання.

(Хвилина мовчання)

Ведучий. Лінійку-реквієм, приурочену пам’яті небесній сотні оголошую закритою.

(Гімн України)
 

 

 

 

 

 

 

 

 

Учень 1.Сьогодні ми зібрались аби вшанувати пам’ять Небесної сотні, пам'ять загиблих під час Єврореволюції, Революції гідності, як її називають у народі. Єврореволюція – це національно-патріотичні протестні акції в Україні, передусім проти корупції, соціальної нерівності, свавілля правоохоронних органів та сил спецпризначення, а також на підтримку Європейського вектора зовнішньої політики в Україні.

 

Учень 1                         

Під прапором стояли – під прапором й спочили.
Прийми, о Господи, своїх синів!
За України волю їх убили
В шалений жар тривожних днів.
В той час, як небо димом затягнулось,
Як змерзлі руки прагнули вогню,
Упились кров’ю кат і його свита,
Споївши нею й всю свою сім’ю.
 

Учень 1.У нашій пам'яті Ви назавжди лишились,
Історія одна, і Ви - її частина.
Ви тільки знайте, браття, ми за Вас молились,
І молимось: за Вами - ненька Україна! 
Вже не повернеться додому той хлопчина,
Що його вчора тільки мати відпустила,
Поцілувала, тихо мовивши: "Іди, дитино,
За щастя України, бо вона - єдина".
Казала мати берегти себе. Але даремно,
Бо хлопець був готовий йти безстрашно,
Аби лише країна, котру так кохав страшенно,
Не стала на коліна, а боролася відважно.
 

 

 

Учень 4                          Так чинили лиш варвари, злісні хани,

          Лиш від них люди в церкві ховались.

          А сьогодні це власні привладні пани

         Вже над нами так само знущались!"

 

Учень 4.  Вгорі прекрасні зорі, що палають...
Будь-ласка, наші душі вбережи!
Хай кожну ніч нам Янголи співають,
Ти ж своє милосердя покажи.

 

 

 

 

 

Учень 2                           "Боротьба не за щастя  вже навіть іде —за життя!

                                           Бо його забирають.

                                          Нас Надія веде, нас ідея веде

 За свободу для рідного краю.

 

Учень 2                          Та ми усі від Бога люди.
                                        Живем надіючись, не боючись.
                                        Чи ми запам’ятаєм, чи забудем,
                                        Як наш народ топтали, сміючись?
 

Учень 2. Хлопчина вірив, що колись, одного ранку,
Відкривши очі, він відчує повну волю.
Але та куля, в день зимовий, на світанку,
Перехопила подих та змінила долю.
Хлопчина вірив, що колись, одного дня,
Розкаже син йому, як любить Батьківщину.
Хіба він знав, що борючись за це щодня, 
Все доведеться відпустити в мить єдину.
Так. Той хлопчина, він не знав тоді,
Що нелюд пострілом прицільним забере життя.
І браття хлопця, українці, у біді,
Заплачуть, відпустивши тіло в небуття.
 

 

Учень 3                         Українцю, поглянь, там побили жінок!

          Глянь, вже люди ховаються в храмі!

         Де таке ще траплялось, коли це було

   Аж в такому нестерпному стані?..

 

Учень 3. Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне у 2013-2014 рр. Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі.

 

Учень 3. Але ж душа, душа Героя вічно лине!
До тебе наші сльози, молитви, зізнання!
Повір, хлопчино, наша пам'ять не загине,
Як і омріяні тобою  воля та кохання.
Небесна сотня. Прапор. Чорна стрічка.
І сльози, бо ти, хлопче, словом вже не з нами.
Але в думках  ти поруч, і не згасне свічка,
І линуть буде "Слава Україні!"  над ланами.

 

 

 

 

 

Учень 5. І саме тут, сьогодні, скажемо «Люди, бережіть серця свої, щоб не стали каменем! Розбудуйте в душах Божий храм, щоб не повторити великий гріх!»

Чи знає мама, чи знає тато, 
Що син нівечить і б'є людей, 
Що він криваву несе зарплату, - 
Вона на гірких сльозах дітей. 

У листопаді під самий ранок, 
Коли і місяць на небі спав, 
Напав на діток чийсь син чи тато 
І, наче, нелюд їх побивав. 

А вдома мати, а вдома мати 
Чекає сина, бо він - герой. 
Від зла він має всіх захищати, 
Не знає мати, що син лл'є кров. 

 

Учень 5. Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі.

 

 

 

Учень 6. Кожен із  героїв Небесної сотні, як і ми з вами мали свою сім`ю, батьків, друзів, захоплення, свої симпатії і свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну, чесну Україну.

 

 

Учень 6. Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню-частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов   від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті!