29 квітня о 18:00Вебінар: Використання технології «перевернутий клас» на уроках хімії

Вечір-реквієм: «Герої у «Сотні небесній» навіки, на плитах гранітних, і в наших серцях…»

Про матеріал

Ми завжди щиро вшановуємо пам’ять героїв України: Голодомор 1932-33рр, битва під Крутами, Бабин Яр, Вояків УПА. Тепер ми стали сучасниками ще однієї масової трагедії, хочеться в скорботі схилити низько голови перед пам’яттю людей різного віку, яких було вбито у мирний час ХХІ століття. Герої "Небесної Сотні".

Перегляд файлу

Вед.1. Кожна людина з великою любов’ю і душевним трепетом згадує те місце, де вона народилася, де промайнуло її босоноге дитинство, дитинство з дивосвітом-казкою, з материнською ласкою у затишній батьківській оселі. То родинне вогнище, маленька батьківщина кожної людини. То її велике «Я», з якого починається людина, родина, батьківщина і вся наша велична й неповторна у світі - Україна.


Вед.2. Її красою захоплювались поети, художники та композитори. Багата славетними іменами та подіями й українська історія. Нашими національними символами є прадавні першокнязі київські та їхні нащадки: княгиня Ольга, князі Святослав, Володимир Великий, Ярослав Мудрий, славний співець Боян, літописець Нестор, а в часи ближчі – славні козацькі гетьмани, кошові й полководці: Дмитро Вишневецький, Самійло Кішка, Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький. Не можна не згадати українців, які боролися за незалежність та волю України: Степан Бандера, Роман Шухевич…

 

Вед.1. Ми завжди щиро вшановуємо пам’ять героїв України: Голодомор 1932-33рр, битва під Крутами, Бабин Яр, Вояків УПА. Тепер ми стали сучасниками ще однієї масової трагедії нашої країни.


Вед.2. І сьогодні ми зібралися тут, щоб в скорботі схилити низько голови перед пам’яттю людей різного віку, яких було вбито у мирний час ХХІ століття.

 

Вед.1. Квилить-плаче Україна, бо ховає свого сина,

найкращого й не одного, стільки цвіту молодого,

знов ховає .....

Положила у могили, та ридає, нема сили,

бо ж не війна й не татари, не чужі їх повбивали, свої  ж діти....

Свої ж діти, в рідній хаті, брали гроші ті прокляті,

й братів своїх катували, українські яничари, і раділи.....

Плаче небо, плачуть люди, Україна не забуде

тих ГЕРОЇВ, що повстали, і серця свої віддали, Батьківщині...

Плаче, плаче Україна.......

 

Вед.2. Небесна сотня – безневинна жертва…
Бандитам не сховатись за хрестом
Отим хрестом, де їхня совість мертва
Зрікається і серцем, і чолом…
У прощену неділю впала долу,
Простіть нас браття, миленькі, простіть…
За Україну – зранену і голу…
За Вас - не впала і за Вас - стоїть!

 

Уч. Співавши гімн холодними ночами,

Буквально зрозуміли Ви слова...

І вкрили землю власними тілами,

А душі полетіли в небеса..

 

Летять у небеса понад домами,

З яких летіли кулі щойно у вас...

Внизу Дніпро тече, і між мостами

Ви тихо відлітаєте від нас...

 

Небесна сотня покидає землю,

Щоправда поодинці, але там...

Візьмете один одного за руки

Та станете Ви прикладом всім нам...

 

Хоча Ви прикладом давно вже стали,

Коли стояли на Майдані в ніч...

І барикаду свою збудували,

Боролись за свободу пліч-о-пліч...

 

Дніпро тече, та чи поки що мовчки....

І ми мовчали дуже довгий час...

Терпіли, прогиналися, скигліли...

Тепер ми плачем, згадуючи Вас...

 

І плачуть депутати на екранах

Не вірю їм! Раніше де були?!

Чому ви неньку дали розтерзати?

І мову нашу Ви не берегли!

 

Чому Ви гідність нашу розтоптати

Хотіли чоботом ментовським і кийком?!

По норах всіх нас розігнати,

В кайдани закувавши знов!..

 

Чому Ви в хлопчика дозволили стріляти,

Що кинув каменем по владі і щитом

Свою свободу думав відстояти,

Виходячи на барикаду знов?!!

 

Щитом з фанери, голими руками

Він йшов під кулі, перемігши страх!..

А ви боялись, або не хотіли

Хоча би якось захистити нас...

 

Але облишим, це вже ваша совість

Якщо вона звичайно у вас є...

Усіх розсудить Той, Хто там на небі

Свої поради нам усім дає...

 

...Небесна сотня відійшла у вічність...

"ГЕРОЯМ СЛАВА!"- не пусті слова...

І пам'ятником хай Вам стане

Нова країна - сильна та міцна!..

Пісня-кліп «Реквієм небесної сотні»

Вед 1. Старший брат…Так називали колись Росію… Знаєте в чому різниця між українцями та росіянами? Коли у них біда, ми плачемо разом з ними: ми плакали коли був Беслан, ми плакали коли зривали їхній вокзал, будинки, ми плакали, коли у них гинули мирні беззбройні люди, а коли у нас сталося лихо і почали гинути наші люди від рук криміналу, вони насміхались. Задорнов називав нас єврохохлами, вони обзивали салоїдами і хотіли, щоб «мочили» Майдан.

 

Вед.2. Знаєте чому ми не хотіли під крило Росії, а хотіли в Європу? Тому, що в той час, коли гинули наші люди, Жириновський кричав, що пришле патронів, а Європа давала гуманітарну допомогу; в той час, коли Медвєдєв кричав, щоб президент не був ганчіркою – «треба душити Майдан», в той же час польські літаки відвозили до себе наших ранених. Тому ми і не хочемо до Росії, тому що вони вважають, що все вирішує сила фізична, а що таке сила духу їм невідомо.

Вед.1. Ми хочемо в цивілізоване, європейське суспільство. Пройде декілька років, і всі позаздрять вільній, європейській Україні, і ми надіємось, тоді у них хватить сили духу позбутися того, чого зараз позбуваємось ми.


Вед.2. Вони рубають все: і душі, і надії… А знаєте, чому насправді в нас “забрали” Крим, а тепер і далі рвуть на шматки нашу неньку-Україну? Ми вам скажемо, чому. Тому, що в цю секунду під нашими вікнами з якоїсь іномарки на всю вулицю валить дешева російська попса. Тому, що в Києві, коли попросити в кафешці меню українською, на нас дивляться, як на ідіотів. Тому, що “Піккардійська терція” і “Кому вниз”, напевне, жодного разу не виступали в Севастополі.
 

Вед.1. Тому, що в більшості міст шукати українську на FM-хвилях - все одно, що бавитись з револьвером у російську рулетку.
Тому, що навіть поважні, здавалося б, люди під час першої-ліпшої суперечки переходять на російські матюки. Тому, що у нашій героїчній армії всі команди виголошуються, в кращому випадку, відбірним суржиком, а військові терміни досі переважно російські. Тому, що вишиванки ми одягаємо тільки на великі свята, натомість в моді три смужки і короткі пояси-спідниці.
Тому, що пів країни не знає, що таке Вертеп.
Тому, що протягом останніх років 70% ефіру «Інтера» і ще з десятка “українських” каналів займають серіали пра любофь, бандітав і тяжолую жизнь в центрє Маскви, у супроводі (і то не завжди) неякісних українських субтитрів.
Тому, що “Рошен” — це канфєти, а “Хортиця” — водка.
Тому, що ми -  Європа. Ми мусимо бути толєрантні.


Вед.2. І саме тут, сьогодні, скажемо: «Люди, бережіть серця свої, щоб не стали каменем! Розбудуйте в душах Божий храм, щоб не повторити великий гріх!»

 

Уч. Вони співали “Ще не вмерла…” і вмирали…
Земля тремтіла, під ногами ж – твердь…
Їм янголи обличчя прикривали…
А ті під вибухи гранат ішли на смерть…

        Де вбивці зуби свої скалили, як псини…
Озброєні, слиняві, до зубів…
Ніщо, собаки, проти вільної людини.
Ніщо, проти жертовних тих голів…

        Хвости підібгали куці, скавуляки…
Собача шапка, ти ж на трьох цепах!…
Твої засланці безпородні – хамуляки.
Розбіглись в усі боки в дикий страх.

       Людина люта, хоч душа не знала гніву.
На рідній тверді полягла святій.
Герої ж не вмирають! Вірять в диво!
Адже і ти – “пахан”, належиш їй!

Болюча правда на Дніпровій кручі…
Під плач сиріт, вдовиць і матерів…
Твій трон з мозолів людських, всемогучий –
В невинній крові, в Києві та у Одесі стлів…

Під схлипи люду Бог тебе розсудить…
За рвані руки, ноги і лоби…
Вкраїну люд від гноблення розбудить
Геройської, відважної доби!…

Пісня-кліп «Солдат України»

Вед.1. Кожен із цієї Небесної сотні, як і ми з вами мали свою сім`ю, батьків, друзів, захоплення, свої симпатії і свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну, чесну Україну.

Уч. Горить свіча і плаче мати.

Куди поділося дитя?

Лягло воно лиш задрімати?

Та зупинилося життя…

«Пробач матусю що покинув, заставив плакати...

Прости...Я йшов за вільну Україну!

Я лиш хотів допомогти!

Я знаю тобі важко... трудно...

Й життя не буде вже Тобі.

Та буду тут! З тобою рідна!

У серці, ненько, буду я завжди!

Бо кажуть, що герої не вмирають.

Ти чуєш мамо, я - Герой!

І жити буду вічно в Раю,

Ти свічку лиш постав за упокой.

Хотів я долі для країни,

майбутнього для діточок своїх.

Щоб хоч вони не бачили руїни,

жаль, таки не дочекався їх...

Вже час…Таки не плач, матусю...

Прости мене чим завинив!

«Небесна сотня» буде стражом вічним,

 і я заступником Твоїм..»

Відправилась душа на захід сонця,

підняли ангели і понесли у Рай.

Він мав почесне право охоронця,

Він є Герой, він полетів у даль…

 

Уч. Жінко,чого Ви плачете?....

Ваш син-герой.....

Ви, що не бачите....

Ще цей хлопчина і он той...

Героєм був мені завжди....

з тих пір коли почав іти...

з тих пір...коли сказав він мама.....

я так раділа...так ридала....

Від щастя сльози проливала...

так ніби знала..ніби відчувала.....

я так його тримала...так оберігала...

та все ж пішов....за іншу битись маму....

мені ж залишив вічну рану...

А я дзвонила, кажу :"Сину,

іди додому…бо там гинуть...."

А він: "Неправда...тут все мирно..."

Мені від того було дивно.....

І я його чекала...так чекала....

він вернеться..я вірила...я знала....

І він приїхав не колись...а нині....

виходжу я...дивлюсь ..моє дитя у домовині...

"як справи синку? ну кажи як справи?....

чого мовчиш...не хочеш подивитися на маму?

відкрий же очі....вставай...ти хочеш так лежати?

втомився, певно, вирішив поспати....

Боже я тебе укрию,ти ж такий холодний..

живіт запав, напевно, ще й голодний...

ходи, я вже на стіл накрила....

Ходи, тебе чекає вся родина."...

А люди кажуть, що здуріла...

що мертву так трясу дитину...

Та, що ті люди...що вони там знають...

Мій син-герой...

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ...

 

Уч. Мамо, я живий, лиш закриті очі....
І серце не б`ється, не вирує кров...
Ти тільки не плач, знай - всі дні і ночі
Я буду поруч - в грудях, де живе любов!

 

Ти пробач мене, мамо, за гіркії сльози,
За ту біль, і той жаль, що я наробив.
Я ж хотів лише миру, добра і свободи...
А мене за це ворог безжалісно вбив.

 

Не жалій, моя нене, що я не вернуся,
Не кляни ворогів! Нехай судить їх Бог!
Я для тебе сьогодні з небес посміхнуся,
Ти лишень свої очі здійми до зірок!
 

        Прощайте, мамо… і простіть, благаю,
Що так невчасно світ цей полишив…
Я шлю Вам, мамо, вісточку із раю…
Я дуже, мамо, дуже Вас любив…

 

 Вед.2. Не плачте, мамо! Ваш син іще прийде до Вас. Він прийде, коли Ви будете спати, і розкаже, як сильно любить Вас…

Звучить пісня-кліп «Мамо, не плач».

Вед.1. Не плачте, мамо. Ваш син у Небесній Сотні. Вже не тече кров із ран Вашого сина. Не пече йому у грудях більше. Він стоїть на варті. По праву руку від Бога.

Вед.2. А по ліву – його побратими: Андрійки, Васильки, Іванки, Назари, Устими – ті, хто нині в Небесній Сотні. Не плачте, мамо. Дайте поплакати Україні.

Вед.1. Не плачте, мамо. Дозвольте поплакати світові. Весна вже на порозі.

Уч.  Ну ось і все…

Весна … Позаду червоний Лютий…

Скоро розквітнуть квіти й сади.

Пам'ять ніколи не дасть забути

тих днів страшної революції - війни…

Герої у «Сотні небесній» навіки,

на плитах гранітних, і в наших серцях…

Я знаю, не чути для них мого крику…,

та душа у порізах глибоких, рубцях.

Болить, так болить днями нестерпно,

а за вікном, зеленітиме скоро весна…,

сонце світитиме, й буде вже тепло…

тільки от Вас, у весни цієї нема.

 

 

Уч. Небесна сотня – то в серцях вогонь

Він гаряче палав за Україну.

Віднині тихим співом заспокой

Ти, земле рідная, свою дитину.

Пташиним співом, шелестом трави

Блакитним небом, золотим колоссям.

Останній раз, як мати пригорне,

Чоло високе в обранку волосся.

Небесній сотні шана й молитви.

За чисті душі, що злетіли в небо.

Їм шлях високий Боже освяти,

І в мирі, Господи,  прийми до себе.

 

Уч. Їм амуніції не треба

Хоч не закінчилась зима.

Сьогодні сотня йде на небо

Без командира йде, сама.

На небі хмари - розійдіться

Весна іще не почалась.

Всі на Майдані розступіться

Щоб сотня в небо піднялась.

Земну покинувши родину

Вони ідуть в останню путь.

За честь, за волю, за Вкраїну

Ідуть, щоб Богу присягнуть.

Веде їх всіх незламна віра

І торжество великих діл.

Тепер їм там за командира

Буде архангел Михаїл.

Не плач і не ридай, родино,

Хоч біль ніколи пройде.

Пишайся, ненько-Україно –

Найкраща  сотня в небо йде.

 

Уч. Ти бачив як Ангели в Небо летіли?

Так-так, саме в Небо а не навпаки…

Від пострілів влади отак відлітали

До Бога назавжди вкраїнські Сини.

Їх кров залишилась не тут на Майдані,

А на руках всіх провладних катів,

А сльози батьків потечуть ніби ріки

На всі покоління до «сьомих колін».

Сьогодні не в силі і сильні змовчати

Бо кожного серце від болю кричить

Коли на Майдані відспівують СОТНЮ

Що в Вічність у Славі до Бога летить.

 

Пісня «Небесну сотню Господи прийми».

О.Табаков (кліп)

Вед.2. Усі герої Небесної сотні були простими людьми – не депутатами, не політиками, не начальниками. Та у вирішальний час не змогли байдуже сидіти біля телевізора просто дивитися на те, що коїться на вулицях столиці.

Вед.1. Вони не думали про те, що можуть загинути. Вони лише знали, що так як є, так далі тривати в Україні не може – і віддали найдорожче – своє життя. За нас віддали, щоб ми жили. Щоб долюбили за них, щоб пісень за них доспівали.

 

Уч. Вже не повернеться додому той хлопчина,
Що його вчора тільки мати відпустила,
Поцілувала, тихо мовивши: "Іди, дитино,
За щастя України, бо вона - єдина".
Казала мати берегти себе. Але даремно,
Бо хлопець був готовий йти безстрашно,
Аби лише країна, котру так кохав страшенно,
Не стала на коліна, а боролася відважно.


Хлопчина вірив, що колись, одного ранку,
Відкривши очі, він відчує повну волю.
Але та куля, в день зимовий, на світанку,
Перехопила подих та змінила долю.
Хлопчина вірив, що колись, одного дня,
Розкаже син йому, як любить Батьківщину.
Хіба він знав, що борючись за це щодня, 
Все доведеться відпустити в мить єдину.
Так. Той хлопчина, він не знав тоді,
Що нелюд пострілом прицільним забере життя.
І браття хлопця, українці, у біді,
Заплачуть, відпустивши тіло в небуття.


Але ж душа, душа Героя вічно лине!
До тебе наші сльози, молитви, зітнання!
Повір, хлопчино, наша пам'ять не загине,
Як і омріяні тобою  воля та кохання.
Небесна сотня. Прапор. Чорна стрічка.
І сльози, бо ти, хлопче, словом вже не з нами.
Але в думках  ти поруч, і не згасне свічка,
І линуть буде "Слава Україні!"  над ланами.
 

Уч. Над землю тумани
Сивиною упали,
Та й на скроні батьків.
Назавжди зупиніться,
Всі війни на світі!
На білому світі
Не вбивайте синів!    

Пісня-кліп «Над землею тумани»

Уч. Вони пішли, як разом йдуть брати

На захист рідної землі.

Не повернулася Небесна сотня

Як птахи в небо попливли.

 

Вони боролися за нас,

Не тільки ветерани,

Щоб був в країні нашій лад

Стояли на майдані

 

Забути кров святу не маєм права! 

Лишила слід безсмертний і терпкий…

Героям України  Слава! Слава! Слава!!!

І наша пам'ять  на усі віки.

 

Вшануємо пам'ять про героїв Небесної Сотні хвилиною мовчання.

 

Хвилина мовчання

 

Вед.2. Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне у 2013-2014 рр. Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі.

 

(Учень зі свічкою в руках)

Уч. Горить свіча і пам’яті сльоза
додолу з неї краплями стікає.
Земля ридає, плачуть небеса –
Майдан героїв з почестю ховає.
Їх взяв Господь, щоб ангелом в раю
В його садах довічно проживати.
Вони завжди залишаться в строю,
Про них народ пісні буде співати.

        Небесна сотня білих журавлів,
душа яких летить під небесами.
Ніхто із вас вмирати не хотів,
Хай вічна пам’ять лишиться за вами.

        Сьогодні туга душу розпина
Багато з вас в коханні не признались.
Надворі скоро втішиться весна.
Чому ж її ви, хлопці, не діждались?

         Горить свіча і пам’яті сльоза
додолу з неї краплями стікає.
Земля ридає, плачуть небеса –
Героїв Україна пам’ятає.

Вед.1.  Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам’ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли,  як зорі.

Вед.2. Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню - частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті!


Під мелодію гімну Небесної сотні «Плине кача»  передають свічку з рук в руки усім глядачам.

doc
Додав(-ла)
Білусяк Люба
Додано
7 лютого 2020
Переглядів
393
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку