Вечір зустрічі "У школу, як у казку поверніться"

Вечір зустрічі з випускниками «У школу, як у казку поверніться!»

          

Ведуча І:Доброго дня, дорогі вчителі, випускники, гості !

Ведуча ІІ : Доброго дня,  дорога  наша  шкільна  родино !

 

Ведуча І  :   Сьогодні свято в нашій рідній школі

                     Сюди прийшли її випускники,

                     Яких, як мати рідна, до порогу

                      Вона випроводжала всі роки

 

Ведуча ІІ:  В усіх святкові  і щасливі лиця,

                   І радісно стурбовані серця

                   Сьогодні свято – зустріч традиційна,

                   Матуся - школа наша  всіх стріча.

                   І ми вітаєм щиро всіх присутніх

                   Учителів, випускників, гостей.

                    І хай залишиться у пам'яті майбутніх

                   Ця неповторна зустріч - свято це!

 

Ведуча І .   Шановні випускники! Ваші стежки – дороги злилися сьогодні в одну-єдину, яка вас повернула в дитячо-юнацькі роки, привівши до храму науки, до рідної школи! Тут все, як колись: дзвінко щебече дітвора, заклопотані вчителі... Та ви вже не ті. За вами – дороги життя, такі різні і такі нелегкі... Ніхто не в силах зупинити час.

 

Ведуча ІІ: Сьогодні вам належить творити диво: ви не тільки зупините час, ви повернете його назад, в ті найщасливіші роки, коли світ переливається кольорами веселки, пробуджуючи в кожному серці веселкові надії. То ж бажаємо вам приємної мандрівки.

 (Звучить пісня)

Ведуча І: Кожен з вас знайшов своє місце в житті. Та в кожного бентежно стукає серце при згадці про шкільні роки, які літами пливуть від вас у вічність. З’являється бажання відшукати пристань, пройти шкільним коридором, посидіти за своєю партою, зустрітися в рідному класі.

Ведучий. Тому зараз ми проведемо урок спогадів з вами, наші випускники. І перевіримо чи всі присутні на уроці.

• випускники 2009 року – посміхніться
• випускники 1999року – покажіться
• випускники 1989року – відгукніться
• випускники 1984року – підніміться
• випускники 1979року -

Ведучий. Право подати дзвінок на наш урок надається ________________________________________________________________________

Дзвінок

Ведуча ІІ:   Продзвенів  шкільний дзвінок

Щиро, любо і сердечно,

Під який ви кожен раз

Йшли у школу, в рідний клас…

 

Ведуча І: Пролунав шкільний дзвінок, але тепер, дорогі гості-випускники, він кличе не в шумний клас, не на уроки. Він просить пригадати шкільні роки, такі багаті на прекрасні спогади.

Ведучий . Все пам’ятає школа, багато може розповісти вона про своїх дітей, колишніх і теперішніх. Скільки їх було у неї! Але всіх вона, турботлива, пам’ятає. Радіє кожній згадці, кожній зустрічі, очікуваній чи несподіваній.

Школа. Дорогі мої дівчатка й хлопчики! Я звертаюся до вас так, як колись, хоча у вас уже виросли свої діти і багато хто щоранку проводжає до школи вже онуків. Я дуже рада нашій зустрічі, рада бачити вас – дорослих, серйозних, своїх найкращих учнів. Сьогодні прийшов час подякувати вам за те, що ви стали відмінниками в житті. Найголовніший іспит ви склали: ви зберегли честь і гідність своєї школи.

Дякую вам за те, що не забуваєте мене, а я завжди рада бачити вас. Щасливих вам життєвих доріг! Добробуту вашим родинам !

 

Ведучий Давайте повернемося у ті незабутні роки юності, які залишаються в пам’яті, як перше кохання, перші світанки, перші успіхи і невдачі.

Ведуча: Ви прилетіли ключем журавлиним

У школу, яка радо вас зустрічає,

Тож із вітальним словом щирим

Наш директор усіх вас вітає.

Слово для привітання надається директору школи Світлані Григорівні Бартошик

Виступ директора

Ведуча. Світлано Григорівно! Дозвольте поставити вам кілька запитань.

-Скільки років минуло, як ви закінчили школу?

-Чи зустрічаєтеся ви зі своїми однокласниками?

-Чи завжди добре ви вели себе на уроках?

-Чим для вас є школа?

Ведучий. Це тут росли ви і любили,

Це тут ви юними були,

І тут дорослими ви стали,

І звідсіля в життя пішли випускники 1979року.

Ведуча ІІ : На  нашому  вечорі  присутні  випускний клас 1984 року, який залишив стіни рідної школи 35 років тому!

Ведуча І:   Літа, літа, чом ви не журавлі?

                   Чом вас не можна з вирію вернути?

                    Чом юності щасливі, добрі дні

                    За 35 літ ніяк не можна нам забути.

Ведучий. 30 років промайнуло, як закінчили школу випускники 1989 року.  Час пролетів і змінив усе, що вас оточувало. По-різному склалося життя кожного із вас. Ми знаємо, що ви, як ніхто, пізнали справжні цінності життя.

 

Ведучий. Двадцять літ із тих пір промайнуло,

Двадцять літ, двадцять весен і зим..

І ви знову сюди повернулися,

Щоб зустрітися у залі оцім. Випускники 1999року.

 

Ведучий. Десять років, як розправили ви крила;

Десять років, як залишили свій клас,

Десять років, мов хвилина пролетіли,

І сьогодні ми вітаємо випуск 2009 року.

 

Ведучий . Сьогодні свято спогадів і свято сподівань

Минулого й майбутнього прекрасна й світла мить.

Та в мить таку ми згадуєм щораз

Людей, котрі не з нами тут

Тих, хто навіки перейшли життя межу,

Та в пам’яті живі і вічно будуть жити

 

Ведучий. Доля вносить свої зміни в людське життя, і сьогодні не змогли прийти на зустріч ті ваші однокласники й вчителі, які відійшли у вічність. Вшануємо пам'ять  хвилиною мовчання.            

 

Ведучий. У кожного в житті своя дорога, своя доля. Але спільне любов до рідної землі – то найсвятіше. Любити рідну землю – означає бути потрібним їй.

 

1. Село моє рідне, у тихім розмаї

Я пісню веселу про тебе співаю.

Лежить моє тихе село у долині,

Немовби сховалось, як пташка, в калині.

 

2. В зелених деревах хатини біленькі

Собі виглядають – такі чепурненькі.

Поглянеш навколо – аж серце радіє.

Це ти, милий краю, це ти, моя мріє.

Тут моя держава, тут моя родина,

Тут моя маленька, рідна Батьківщина.

 

3.В одному з провулків непримітних,

Де старий клен тихенько шелестить,

Удалині від гомінливих вулиць

Будова школи нашої стоїть.

 

Коли дерева покриває осінь

Червоним листям, листям золотим

Привітно школа двері відчиняє

Й запрошує у світ наук іти.

 

Тут вчителі дорогу вірну вкажуть

Поможуть шлях в країні Знань пройти

Де вибачать, де іноді підкажуть

У світі знань вони – провідники.

 

Є в нашій школі світлі, гарні класи,

Їх стіни пам’ятають кожну мить,

Коли прийшли сюди найперші учні,

Коли покинули, щоб йти в широкий світ.

 

Ми свою школу любим, поважаєм

За гарні свята, мудрих вчителів.

Ще довго процвітати їй бажаєм,

Ще виховать багато поколінь.

 

Пісня про школу

Зразковий предок

Як зразковий предок та близька людина,

батько витягнув щоденник із портфеля сина.

Відкриває, там оцінок як у полі гички,

пара трійок, кілька двійок, решта — одинички.

Подививсь на сина скоса, синок здогадався,

і під стіл від артрозносу евакуювався.

Вилазь звідти, каже батько, вилазь буде краще.

Ну і в кого ж ти вдалося отаке ледаще?

Неохоче полоненник вибрався з під столу,

— так то ж я знайшов твій щоденник і носив у школу,

показав, щоб наш учитель більше не чіплявся,

у кого я такий олух ледачий удався.

 

СЮРПРИЗ

- Якщо тепер закінчиш добре школу,

Тобі комп’ютер новий купим, Колю.

Синок всміхнувсь і ляпнув по приколу:

-Купили б «тачку» ви мені толкову.

-Ну щож, як так, — куплю обов’язково,

Ти ж, головне, старайсь, учись зразково.

Спочатку вчивсь, а потім стало ліньки,

Все гірше поведінка і оцінки.

Просили і сварили мама й тато,

Та він не вчивсь, усе безрезультатно.

Більш-менш якось закінчив хлопець школу,

Закликав батько знов тоді Миколу.

-Хоч обіцяв ти вчитись знову й знову,

Та все ж купив тобі я тачку нову.

Той з радості підстрибнув аж під стелю,

Скакав, кричав «ура» на всю оселю.

А в гаражі не те, про що він марив,

Там тачка з магазину госптоварів.

 

Ведучий. Життя, наче потяг, зупинка під назвою  “Школа”.  А далі  - у кожного свій маршрут, свої життєві зупинки, свої пасажири, свої болі й тривоги,  радощі  й успіхи,  та в усіх вас була спільна зупинка,  і хоча немає станції, де приймають у минуле поїзди, та на зупинці під назвою  «Школа» завжди вам раді. 

 

 

Сценка  Другий хлопець. Петька! Петька Іванов, ти чи що?

 

Перший хлопець (Петька Іванов):

Доброго дня. Чим я можу вам допомогти?

 

Другий хлопець (Санек Кривов):

Так ти че? Це ж я – Санек Кривов! Ну в школі разом вчилися. Ну за однією партою сиділи. Ну це ж я, хто цеглу тобі в сумку засовував… в туалеті тебе закривав… досліди на хімії на тобі ставив… ну, згадав?!

 

Перший хлопець (Петька Іванов). Ось тепер згадав.

 

Другий хлопець (Санек Кривов). От молодець! Дай обійму! Стільки років минуло! Ух ти, який пишний! Який у тебе костюм! Дивлюся, не погано живеш?

 

Перший хлопець (Петька Іванов). Нормально живу, як усі освічені люди, які в школі досліди на інших не ставили і в класах їх не закривали         

 

Ведучий ІІ. Дитинство – маленька безтурботна країна. Кожному з нас доводиться бувати в ній лише раз. І скільки б не шукали цю країну на карті – не знайдем.

Лише приємні і щасливі спогади, мрії мають чарівну здатність повертати нас у дитинство.

 

Учень. Ось послухайте, якими були ці випускники.

 Із особових справ  Том 1, сторінка 2.

Дівчата: загадкові, красиві,екстравагантні,розумні, в міру серйозні. Улюблений шкільний предмет – дзеркало. Люблять вирішувати важкі задачі, головна з яких - в чому завтра йти до школи? Також із задоволенням виконують вправи зі стрільби: стріляють цукерки, монети. А також немилосердно стріляють очима направо і наліво. Своїх жертв добивають холодною зброєю – гострими язиками та каблуками,якими володіють досконало.

Учень. Із досьє хлопців. Том 2, сторінка 3. Хлопці: високі,спортивної статури, елегантні, надійні, дотепні, із почуттям гумору. Улюблений предмет - шкільна перерва. Люблять вирішувати складні задачі - яку б придумати причину, щоб завтра не йти до школи? Також із задоволенням люблять смикати дівчат за коси, ховати від них портфелі, натирати їх сніжками.

 

 Країна дитинства – країна казкова,

І часто дорослих вона вабить знову,

І часто дорослі літають у мріях,

Вернутись в дитинство живе в них надія.

 

 Із казкою, любі, не розлучайтесь!

В далеке дитинство сьогодні вертайтесь.

Вам казка чарівна підкаже пораду,

В ній знайдете завжди утіху й відраду.

 

Ведучий. У кожного з вас назавжди залишається у пам’яті періоди дитинства. Отже, дорогі випускники, ми хочемо, щоб ви поділилися з нами тим, що вам найбільше запам’яталося зі шкільного життя, які веселі історії відбувалися у ваших класах, як ви навчалися, як проводили своє дозвілля.

 

1.Чи запам’ятали ви свою першу вчительку? Як її звали?

2.Ваш улюблений предмет.

3.О котрій годині розпочиналися уроки?

4.Скільки вікон ви повибивали під час навчання?

5.Чи хотілося кому-небудь з вас коли-небудь спалити шкільний журнал?

6.Як звали вашого сусіда по парті?

7.Чи закохувалися ви в своїх однокласників?

8.Який клас шкільних років ви запам’ятали найбільше, чому?

9.Місце, до якого не люблять виходити учні. (дошка)

10.Скільки учнів у вас було в першому класі?

11.У кого ви б хотіли попросити вибачення і за що?

12.Чи користувалися ви шпаргалками і коли?

13.Чи списували ви завдання? У кого?

14.Щоб ви побажали усім присутнім?

15.Хто ваш улюблений вчитель?

16.Який ваш улюблений урок?

17.Як звали вашого класного керівника?

18.Чи хотілось би вам знову стати школярем?

19.Чи часто вас викликали до директора в кабінет?

20.Чи викликали ваших батьків до школи?

21. В які азартні ігри ви грали на перервах?

22. Які пісні були популярні у ваш час? Може ви заспіваєте нам найпопулярнішу?

23. Який вірш із шкільної програми ви пам’ятаєте?

24. Клуб знайомств для батьків і вчителів. (Батьківські збори)

25. Альбомчик для автографів батьків. (щоденник)

26.Сигнал до початку і закінчення мук. (дзвінок)

27. Президент в масштабах школи. (директор)

28. Десять хвилин свободи. (перерва)

 

Танець.

Ведучий.    Роки пролітають, як мить, блискавично.

                         Здається, недавно плив лебедем вальс.

                         І дзвоник останній лунав символічно,

                         Тривожним прощанням освячував вас

 

Ведучий .    А пам’ятаєте, чим закінчилося ваше шкільне життя?

                     Звичайно ж, випускним вальсом.

                     Отож, трішки уяви – вам знову 17 років і ви кружляєте на своєму     

                     першому балу.

 

Ведучий.   Друзі, вам пісня лунає, як згадка,

                     Знайома мелодія лине для вас.

                     Полиньте в цю мить у юнії роки,

                     Згадайте школярський свій вальс.

 Вальс

 

Ведучий. Екзамен на мужність

  Екзамен на зрілість

  В своєму житті ви складали не раз,

  Бив вітер в обличчя, холодний, пекучий,

   І доля не завжди всміхалась до вас.

 

Ведучий. У злеті росли, гартувалися крила.

І згадка про школу вас гріла теплом.

Учитель назавжди в серцях вам залишив

Оте найдорожче, що зветься добром.

Ведучий. 10, 20, 30, 35, 40 років – багато чи мало? Для нинішніх учнів школи – це ціла епоха, а для наших ювілярів – вони здаються короткою миттю. Цікаво, що чим старшою людина стає, тим швидше пролітає час. Неначе  вчора ходили до школи, рахували дні до канікул, отримували оцінки і зауваження, а ось сьогодні зібралися на свій ювілей. Тож давайте ще раз привітаємо оплесками людей, що пронесли шкільну дружбу через стільки років!

 

Ведучий.  Школа  рідна,  як  світла  мрія

             Як  натхнення,  як  пісня  пісень

             Ти  у  кроні  сивин  не  старієш

             Ти  яснієш,  як  сонячний  день.

 

Ведучий. Спогади  про  школу  будуть  з  вами  все  життя.  Зворушлива 

                     мелодія   шкільного  дзвоника  супроводжуватиме  вас

                     протягом  багатьох  років.

 

 

Шануйтеся, друзі, на довгім віку

Прощайтесь в надії зустрітися знову

І хай, як сьогодні, завжди вам щастить

На добру і щиру розмову.  

 

Хай буде хліб і сіль у домі

Хай радість б'є, мов джерело

Щоби ніколи від утоми

У вас не морщилось чоло.

 

 А небо за вікном - бузковий цвіт

Так світиться, так ніжно голубіє

Нових вам днів, нових щасливих літ

Хай душу завжди осяває мрія

 

 

Хай будуть діти, внуки біля вас

Живе між вами і любов, і згода

З роси й води вам нині, в добрий час,

З роси й води, як мовиться в народі.

 

  Житній колос дозріва для хліба,

Для краси цвіте у полі квітка,

Для води народжується риба,

Для польоту — лебідь і лебідка.

А людина — для добра і щастя.

То нехай, неначе в добрій казці,

Збудуться всі ваші бажання.

 

 Долі Вам — чудової.

Сили — Дніпрової,

Праці — плідної,

Злету — орлиного,

Щастя і миру на довгі-довгі роки життя.

 

Ведучий. Коли випускники зустрічаються через рік - вони цілуються і обіймаються ...

 

Ведуча. Коли зустрічаються через п'ять років - обнімаються і вигукують: «Ба, які люди!!» і тут же йдуть кудись разом.

 

Ведучий. Через 10 років - широко посміхаються і кажуть: «Скільки літ, скільки зим!!!» і зацікавлено діляться новинами.

 

Ведуча. Через 20 років - на бігу вітаються і кажуть: "Треба якось зібратися» і розбігаються, так і не домовившись про зустріч.

 

Ведучий. Через 30 років - майже щиро кажуть: "Чудово виглядаєш" і тут же починають розмову про онуків.

 

Ведуча. Через 50 років - широко відкривають очі і у відповідь на привітання запитують : " А ти хто?"

 

Ведучий. Тож ми хочемо побажати Вам, щоб ви і через 100 років були раді один одному, як у перші роки після закінчення школи!

 

Ведуча. Шановні  випускники ! Ми завершуємо наше свято-зустріч і хочемо  від щирого серця, від усієї душі побажати вам доброго здоров’я, щастя, успіхів, веселих зустрічей з однокласниками.

 

Ведучий. Пам’ятайте! Ви завжди бажані гості в нашій школі. До нових зустрічей.

                  Далі в програмі  свята таке   довгождане   спілкування  зі  своїми   вчителями,   однокласниками.           

Ведучий. На  все  добре !

Ведучий. До  нових  зустрічей !

Пісня «А ми бажаєм вам добра»