Виховна година " Квітни, мово наша рідна!"

Виховна  година « Квітни, мово наша рідна! »

(до Міжнародного дня рідної мови)

Генсецька Оксана Василівна,

викладач української мови і літератури

Володимир – Волинського агротехнічного коледжу

Мета: донести студентам інформацію про заснування Міжнародного дня рідної мови,формувати знання студентів про шлях становлення рідної мови, прищеплювати і розвивати  почуття патріотизму, національної гордості за мову, виховувати любов до рідної мови, бажання досконало її знати .

Ведучий 1  Доброго дня шановні гості та учасники нашого заходу! Вітаю Вас на світлому святі, яке зібрало нас у цьому залі, адже сьогодні, 21 лютого, ми відзначаємо Міжнародний день рідної мови  . Я переконана, що тут зібралися справжні українці, шанувальники рідного слова, знавці бездонної скарбниці нашого фольклору, української пісні. Ласкаво просимо вас на слово щире на бесіду мудру             

Як нема без зірок небозводу,

Як блакиті без сонця нема,

Так і мови нема без народу,

і народу без мови нема.

В. Забаштанський

Ведучий 2     Кожного року 21 лютого увесь світ відзначає Міжнародний день рідної мови. Це свято досить молоде. Воно було запроваджено у листопаді 1999 року згідно тридцятої сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО з метою захисту мовної й культурної багатоманітності.

Історія свята, на жаль, має трагічний початок.21 лютого 1952 року у Бангладеш (Східний Пакистан) пакистанська влада жорстоко придушила демонстрацію людей, які виражали свій протест проти урядової заборони на використання в країні своєї рідної — бенгальської, мови. Відтоді кожного року Бангладеш відзначає день полеглих за рідну мову. Саме за пропозицією цієї країни ЮНЕСКО проголосило 21 лютого Міжнародним днем рідної мови. А починаючи з 21 лютого 2002 року, цей день відзначаємо і ми, українці.

Читець

Мово моя українська,
Батьківська, материнська,
Я знаю тебе не вивчену —
Просту, домашню, звичну,
Не з-за морів покликану,
Не з словників насмикану.
Ти у мені із кореня,
Полем мені наговорена,
Дзвоном коси прокована,
В чистій воді смакована,
Болем очей продивлена,
Смутком багать продимлена,
З хлібом у душу всмоктана,
В поті людськім намокнута,
З кров'ю моєю змішана
І аж до скону залишена
В серці моїм. Ти звеш сюди
Добрих людей до бесіди.

Ведучий 1    Українська мова не зникла, бо люди берегли її, як перлину, щоб колись заговорити нею у повний голос. Давайте пригадаймо як влада хотіла знищити українську мову

Перегляд презентації « Скорботний календар  української мови»

//naurok.com.ua/library/prezentacia-skorbotnij-kalendar-ukrainskoi-movi-96727.html

Ведучий 2      По - своєму кожна пташина співає. По – своєму кожен народ розмовляє. У мене й народу мого Українська є мова чудова. (С. Жупанин)

Читець

Мова кожного народу

Неповторна і своя;

В ній гримлять громи в негоду,

В тиші - тьохкіт солов'я.

На своїй природній мові

І потоки гомонять,

Зелен - клени у діброві

По - кленовому шумлять.

Солов'їну, барвінкову.

Колосисту - навіки

Українську рідну мову

В дар дали мені батьки.

Берегти її, плекати

Буду всюди й повсякчас,

Бо ж єдина - так, як мати.

Мова кожного із нас.

Ведучий 1   Пропоную послухати історію однієї суперечки англійця, німця, італійця та українця.

Було це давно, ще за старої Австрії, в далекому 1916 році. У купе першого класу швидкого потяга “Львів-Відень” їхали англієць, німець, італієць. Четвертим був відомий львівський юрист Богдан Костів. Балачки точилися навколо різних тем. Нарешті заговорили про мови: чия краща, багатша і якій належить світове майбутнє. Звісно, кожен заходився вихваляти рідну.

Почав англієць: “Англія — це країна великих завойовників і мореплавців, які славу англійської мови рознесли цілим світом. Англійська мова — мова Шекспіра, Байрона, Діккенса й інших великих літераторів і науковців. Отже, їй належить світове майбутнє”.

“Ніколи! — гордо заявив німець. — Німецька — мова двох великих імперій: Великонімеччини й Австрії, які займають пів-Європи. Це мова філософії, техніки, армії, медицини, мова Шіллера, Гегеля, Канта, Вагнера, Гейне. І тому, безперечно, вона має світове значення”.

Італієць усміхнувся і тихо промовив: “Панове, ви не маєте рації. Італійська — це мова сонячної Італії, музики та кохання, а про кохання мріє кожен. Мелодійною італійською мовою написані найкращі твори епохи Відродження, твори Данте, Боккаччо, Петрарки, лібрето знаменитих опер Верді, Пуччіні, Россіні, Доніцетті й інших великих італійців. Тому італійській мові належить бути провідною у світі”.

Українець довго думав, нарешті промовив: “Я не вірю у світову мову. Хто домагався цього, потім гірко розчаровувався.

Йдеться про те, яке місце відводять моїй мові поміж ваших народів. Я також міг би сказати, що українська — мова незрівнянного сміхотворця Котляревського, геніального поета Тараса Шевченка. Це лірична мова найкращої з кращих поетес світу — Лесі Українки, нашого філософа-мислителя Івана Франка, який вільно володів 14 мовами, зокрема і похваленими тут. Проте рідною, а отже, найбільш дорогою, Франко вважав українську...

Нашою мовою звучать понад 300 тисяч народних пісень, тобто більше, ніж у вас усіх разом узятих... Я можу назвати ще багато славних імен свого народу, проте вашим шляхом не піду. Ви ж, по суті, нічого не сказали про багатство й можливості ваших мов. Чи могли би ви, скажіть, своїми мовами написати невелике оповідання, в якому б усі слова починалися з однакової літери?” “Ні”. “Ні”. “Ні. Це неможливо!” — відповіли англієць, німець й італієць.

“Вашими мовами це неможливо, а українською — зовсім просто. Назвіть якусь літеру!” — звернувся Костів до німця.

“Нехай це буде літера “П”, — відповів той.

“Добре. Оповідання називатиметься “Перший поцілунок”:

«Перший поцілунок»

“Популярному перемишльському поету Павлові Петровичу Подільчаку прийшло поштою приємне повідомлення: “Приїздіть, Павле Петровичу, — писав поважний правитель Підгорецького повіту Полікарп Пантелеймонович Паскевич, — погостюєте, повеселитеся”. Павло Петрович поспішив, прибувши першим поїздом. Підгорецький палац Паскевичів привітно прийняв приїжджого поета. Потім під’їхали поважні персони — приятелі Паскевичів... Посадили Павла Петровича поряд панночки — премилої Поліпи Полікарпівни. Поговорили про політику, погоду. Павло Петрович прочитав підібрані пречудові поезії. Поліна Полікарпівна пограла прекрасні полонези Понятовського, прелюдії Пуччіні. Поспівали пісень, потанцювали падеспан, польку. Прийшла пора — попросили пообідати. Поставили повні підноси пляшок: портвейну, плиски, пшеничної, підігрітого пуншу, пива, принесли печені поросята, приправлені перцем, півники, пахучі паляниці, печінковий паштет, пухкі пампушки під печеричною підливою, пироги, підсмажені пляцки. Потім подали пресолодкі пряники, персикове повидло, помаранчі, повні порцелянові полумиски полуниць, порічок. Почувши приємну повноту, Павло Петрович подумав про панночку. Поліна Полікарпівна попросила прогулятися Підгорецьким парком, помилуватись природою, послухати пташині переспіви. Пропозиція повністю підійшла прихмілілому поету. Походили, погуляли ... Порослий папороттю прадавній парк подарував приємну прохолоду. Повітря п’янило принадними пахощами. Побродивши парком, пара присіла під пророслим плющем платаном. Посиділи, помріяли, позітхали, пошепталися, пригорнулися. Почувсь перший поцілунок: прощай, парубоче привілля, пора поету приймакувати”.

У купе зааплодували, і всі визнали: милозвучна, багата українська житиме вічно поміж інших мов світу.

Зазнайкуватий німець ніяк не міг визнати своєї поразки. “Ну, а коли б я назвав іншу літеру? — заявив він — Скажімо, літеру “С?”. — “Своєю мовою можу створити не лише оповідання, а навіть вірш, де всі слова починаються на “С” і передаватимуть стан природи, наприклад, свист зимового вітру в саду. Якщо ваша ласка, прошу послухати:

Сипле, стелить сад самотній

Сірий смуток, срібний сніг.

Сумно стогне сонний струмінь,

Серце слуха скорбний сміх.

Серед саду страх сіріє.

Сад солодкий спокій снить.

Сонно сиплються сніжинки.

Струмінь стомлено сичить.

Стихли струни, стихли співи,

Срібні співи серенад,

Срібно стеляться сніжинки —

Спить самотній сад.

“Геніально! Незрівнянно!” — вигукнули англієць та італієць.

Потім усі замовкли. Говорити не було потреби.

Ми українці - велика родина
Мова і пісня у нас – солов’їна

 Квітне в садочках червона калина.

Рідна земля для нас всіх – Україна.

Ведучий 1    Дуже гарні українські свята, звичаї та обряди, які завжди супроводжуються чудовими мелодійними піснями. А чи знаєте в звідки пісня взялась в Україні?(Читає легенду про пісню)

Легенда про пісню.

Якось Господь Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи вибрали елегантність і красу, угорці — любов до господарювання, німці — дисципліну і порядок, діти Росії — владність, Польщі — здатність до торгівлі, італійці отримали хист до музики...

Обдарувавши всіх, підвівся Господь Бог зі святого трону і раптом побачив у куточку дитину. Вона була боса, одягнута у вишивану сорочку, руса коса переплетена синьою стрічкою, а на голові багрянів вінок з червоної калини.

—Хто ти? Чого плачеш? — запитав Господь.

—Я - Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються із вдів і сиріт, у своїй хаті немає правди й волі.

—Чого ж ти не підійшла до мене скоріш? Я всі таланти роздав. Як же зарадити твоєму горю?

Дівчина хотіла вже піти, та Господь Бог, піднявши правицю, зупинив її.

- Є у мене національний дар, який уславить тебе на цілий світ. Це пісня.

Узяла дівчина-Україна дарунок і міцно притисла його до серця. Вклонилась низенько Всевишньому, і з ясним обличчям і вірою понесла пісню в народ. З тих пір і дивує весь світ українська пісня.

Звучить віночок українських пісень

Ведучий 2 Батьком української літературної мови вважаємо Тараса Григоровича Шевченка. Уперше у творах Шевченка українська мова забриніла величезною силою. У ній Шевченко своїм талантом розкрив невичерпні багатства народної мови, осягнув і, як ніхто, відчув чудову, чарівну музику українського слова. Та не берегли нащадки того багатства, вірнопіддано заглядаючи через сусідський тин. І  стали забувати, хто ми є, чиї діти, яких батьків.

Студент читає вірш «До українців» (Віктора Баранова)

Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,

Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці, —

Де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день,

Коли ми перестали гордитись, що ми — українці.

І що є в нас душа, повна власних чеснот і щедрот,

І що є у нас дума, яка ще од Байди нам в'ється,

І що ми на Вкраїні таки український народ,

А не просто юрба, що у звітах населенням зветься.

І що хміль наш — у піснях, а не в барилах вина,

І що щедрість — у серці, а не в магазинних вітринах,

І що є у нас мова, і що українська вона,

Без якої наш край — територія, а не Вкраїна.

Я до себе кажу і до кожного з вас: — Говори!

Говорімо усі, хоч ми й добре навчились мовчати!

Запитаймо у себе, відколи, з якої пори,

Почали українці себе у собі забувати.

Запитаймо про те, чи списати усе на буття,

Котре нашу свідомість узяти змогло так на Бога,

Що солодшим од меду нам видався час забуття

Рідних слів, і пісень, і джерел, і стежок від порога.

Українці мої! То вкраїнці ми з вами — чи як?

Чи в «моголах» і вмерти судилось нам ще від Тараса?

Чи в могили забрати судилось нам наш переляк,

Що знітив нашу гідність до рівня вторинної раси?

Українці мої! Як гірчать мені власні слова!..

Добре знаю, що й вам вони теж не солодкі гостинці.

Але мушу казати, бо серце, мов свічка, сплива,

Коли бачу, як щиро себе зневажають вкраїнці.

І в мені ниє крамоли осколок тупий,

Мене дума одна обсідає і душить на славу:

Ради кого Шевченкові  йти було в Орські степи?

Ради кого ховати свій біль за солдатську халяву?

То хіба ж не впаде, не закотиться наша зоря

І хіба не зотліє на тлю українство між нами,

Коли навіть на згарищі долі й зорі Кобзаря

Ми і досі спокійно себе почуваєм хохлами?

Українці мої! Дай вам, Боже, і щастя, і сил!

Можна жити й хохлом, і не згіркне від того хлібина.

Тільки хто ж колись небо прихилить до ваших могил,

Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна...

Ведучий 1  Та не всі були байдужими. Чиє серце було зігріте любов'ю до рідного краю, рідної культури, не мовчали — палким, часом дошкульним словом намагалися розбудити українство, яке вже й не знало до ладу, хто ж воно є  насправді. Ще донедавна було й таке, про що розповідають

гуморески Павла Глазового

КУХЛИК

Дід приїхав із села, ходить по столиці. 
Має гроші — не мина жодної крамниці. 
Попросив він: 
— Покажіть кухлик той, що з краю. — 
Продавщиця: 
— Что? Чево? Я нє понімаю. 
— Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка. 
— Да какой же кухлік здєсь, єслі ето кружка. — 
Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови: 
— На Вкраїні живете й не знаєте мови. — 
Продавщиця теж була гостра та бідова. 
— У мєня єсть свой язик, ні к чему мнє мова. — 
І сказав їй мудрий дід: 
— Цим пишатися не слід, 
Бо якраз така біда в моєї корови: 
Має, бідна, язика і не знає мови.

Заморські гості

Прилетіли на Вкраїну

Гості із Канади.

Мандруючи по столиці,

Зайшли до райради.

Біля входу запитали

Міліціонера:

Чи потрапити ми можем

На прийом до мера? —

Козирнув сержант бадьоро:

—  Голови немає. має.

Він якраз нові будинки

В Дарниці приймає. —

Здивуванням засвітились

Очі у туриста:

Ваша мова бездоганна

І вимова чиста.

А у нас там, у Канаді,

Галасують знову,

Що у Києві забули

Українську мову. —

Козирнув сержант і вдруге:

Не дивуйтесь, — каже. —

Розбиратися у людях

Перше діло наше.

Я вгадав, що ви культурні,

Благородні люди,

Бо шпана по-українськи

Розмовлять не буде.

НАШІ ХЛОПЦІ
Іде вуйко Хрещатиком -
Приїжджа людина.
Запитує у зустрічних:
- А котра година?
Перехожі пробiгають,
Позиркують скоса.
Той рукою вiдмахнеться,
Той відверне носа.
А тут раптом двоє негрів
Вийшли з гастроному.
Один глянув на годинник:
- Зараз чверть на сьому.
Вуйко низько поклонився.
- Дякую, шановнi!
Значить, є ще у столиці
Україномовні

 Ведучий №2 Усім відомо, що українська мова найспівучіша у світі. Тому коли ми, якщо когось,  перепрошую, матюкаємо, це звучить як  солов’їна пісня. А зараз уявіть собі, студія одного із регіональних каналів.

«Від джерел до джерел » https://www.youtube.com/watch?v=ukonBMs0WM0

Ведуча 1  А зараз проведемо гру – вікторину  «Ніжна мова калинова – знань нових міцна основа»

І тур присвячений українській мові

•  Розминка  «Хто найшвидше вимовить скоромовку»

 Для першої команди

Бук бундючився перед дубом,

Тряс над дубом бурим чубом.

Дуб вскубнув за чуба бука –

Буде букові наука.

Для другої команди

Бубоніла діду баба: -

Ой не дмухай на кульбабу,

Бо з кульбаби полетять

Сто малих кульбабенят

Для першої команди

Шепче шпак шпачисі шпарко:

Швидше ший шпачкові шапку,

Шортики, штанці, шкарпетки,

Шаровари і штиблетки,

Шубку, шарфики шовкові,

Ший, шановна – швидко школа.

Для другої команди

Раз розказувала жваво

Ґава паві, ґаві пава

Пава ґаві, паві ґава.

Ґава паві, ґаві пава.

 Ну ж і парочка цікава.

• Завдання  для першої команди « Продовжіть прислів’ я та приказки»

1. Вік живи ...

2. Від теплого слова і лід…

3. Книга вчить, як ...

4. Хто дбає, той ...

5. Яка головонька, така й …

6. Гостре словечко коле…

 Завдання  для другої команди « Продовжіть прислів’ я та приказки»

1. Більше діла – менше …

2.Слово не горобець, вилетить ...

3. Хто мовчить, той двох …

4. Слово – не полова, а язик …

5. Слово до слова зложиться…

6. Добре слово краще за …

• Завдання в конверті «Надати значення словам»

Завдання для І команди

МАВКА

а) казкова лісова істота в образі гарної дівчини з довгим розпущеним волоссям; лісова німфа

б)водяна німфа

в) дуже міцний грубий мотузок із волокна або дроту

ГЕНОЦИД

а) лікувальна рослина

б) вид політичної діяльності

в) винищення окремих груп населення за расовими, національними, релігійними мотивами

 ГАЛУЗА

 а) сукупність підприємств і організацій, що характеризуються спільністю ознак виробничо-господарської діяльності

 б) боковий відросток від стовбура дерева або чагарника, який розгалужується на менші відростки – гілки, віти

 в) думка про справи, що турбують, хвилюють когось

МАКІТРА

а) найвища точка хати

б) вид глиняного посуду великого розміру напівсферичної форми з широким отвором

в) сухі світло-жовті стебла злакових рослин, що залишаються після обмолоту і використовуються як корм скотині, паливо, а також для підстилки, покриття будівель

• Завдання для ІІ команди

ПАСМО

а) пучок волосся, часом довгого, переплутаного або кошлатого

б) те, що тягнеться довго чи безладно в просторі й часі

в) витягнутий, невисокий пагорб або група таких пагорбів; невеликий гірський кряж

ПЛАВНІ

а) пристосування для підводного плавання, що надівається на ноги плавця

б) місця, відведені для вільного плавання людей

в)заболочені, порослі вологолюбною рослинністю низькі береги річок, що затоплюються під час повені

ЦЕБЕРКА

а) конічна, дерев'яна посудина з дужкою для носіння і зберігання води та іншої рідини

б) хутро, призначене для пряжі

в) вид породи собак

МОРОК

 а) про що-небудь безвідрадне, безнадійне, сумне 

б) відсутність світла; темрява, темнота

 в) неспокій, хвилювання, зумовлені чимнебудь; турбота, тривога

Завдання для  суперників  «Перекласти слово» (за кожну правильну відповідь суперник отримує бал)

Завдання для І команди

 ШКАТУЛКА –СКРИНЬКА

 ПАЛАТКА – НАМЕТ

ПОЕЗД – ПОТЯГ

 ЭХО – ЛУНА

 Завдання для ІІ команди

ОКОРОК – ОКІСТ

НОЖНЫ – ПІХВИ

 ЕЛКА – ЯЛИНКА

ФОРТОЧКА – КВАТИРКА

ІІ тур присвячений українській літературі

• Завдання «Хто автор?»

 Завдання для І команди

 Хто автор?І.Котляревський

 Хто автор?Є.Гребінка

 Хто автор?М.Гоголь

 Завдання для ІІ команди

 Хто автор?І.Коцюбинський

 Хто автор?І.Малкович

 Хто автор?І.Карпенко – Карий

• Завдання «Темна завіса»

 (Умови конкурсу: прослухавши кілька підказок, розгадайте кого зображено на портреті)

* Тонкий лірик і водночас поет з мужнім громадянським голосом, що гнівно засуджував реакційну політику переслідування української культури”. Як справжній патріот, письменник вважав : Ні! В кім думка прагне слова, Хто в майбутнім прагне жить, Той всім серцем закричить: " В рідній школі, рідна мова! "

* " Ця людина завжди служила правді і боролася за щасливе майбутнє свого народу. І зброєю у цій боротьбі поет зробив слово ": Возвеличу Малих отих рабів німих! Я на сторожі коло їх Поставлю слово.

*" На нинішньому поетичному Олімпі України серед інших майстрів слова вже кілька десятиліть живе вона, як " нерозгадане чудо" , " голос народу ". Маючи воістину Божий дар слова, поетеса є ще й взірцем честі, взірцем громадянської мужності " : Те,що принижує, – пронизує Душа образ не забува. Все, чим образили поета, акумулюється в слова. А слово – струм. А слово – зброя. А віще слово – вічове.

* " Любити Батьківщину, любити Україну означає любити і знати рідну мову українську. Без неї немає нас, немає майбутнього ": Любіть Україну, як серце любіть Вишневу свою Україну, Красу її вічно живу і нову, І мову її солов'їну.

* Поет надавав проблемам мови великого значення впродовж усієї творчості. Був надзвичайно вимогливий до мови власних творів, невтомно працював над збагаченням свого поетичного словника. Він закликав: Як парость виноградної лози, Плекайте мову. Пильно й ненастанно. Політь бур'ян. Чистіше від сльози вона хай буде!

*" Ся хвора, слабосильна дівчина – трохи чи не єдиний мужчина на всю новочасну соборну Україну" І. Франко. Слово, чому ти не твердая криниця, Що серед бою так ясно іскриться? Чом ти не гострий, безжалісний меч, Той, що здійма вражі голови з плеч?

Завдання « У рідному краї й серце співає» (прослухавши мелодію відгатати назву пісні і виконавця)

Завдання для вболівальників «Мова жестів теж прекрасна»

 Оголошення результатів вікторини

Ведучий 2 Хочу  побажати  всім  нам, українцям, що свято бережуть українське слово,  щастя, натхнення, добра, миру, світлого майбутнього, живіть повноцінно, досягайте вершин, адже у ваших руках доля нашої країни.

Звучить пісня «Це моя земля!»